Финансовый учет налоговой отчетности

ЗМІСТ

ВСТУП

Сучасний етап розвитку ринкових відносин в Україні підвищує відповідальність і самостійність підприємств у розробленні та прийнятті різного роду управлінських рішень, спрямованих  на забезпечення  ефективності їх господарської діяльності та максимізації прибутку. Поряд з тим, впровадження у вітчизняній економіці ринкової моделі розвитку та орієнтація на євроінтеграцію вимагає перегляду методологічної основи обліку, уточнення його об'єктів, технології збору і обробки даних.  На сьогоднішній день, одним з найбільш складних і суперечливих питань вітчизняного обліку є облік податкової звітності.

Податкова звітність підприємства − один з видів бухгалтерської звітності. Подається у вигляді податкових декларацій (розрахунків) платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Передусім, складнощі в сучасному обліку податків  обумовлені постійними змінами податкового законодавства. Нормативно-правове регулювання обліку та розрахунків з бюджетом за податками  зазнало істотних змін в контексті реалізації податкової реформи та прийняття  у 2010 році нового Податкового кодексу,  який, втім, і на сьогоднішній день перебуває в стадії постійної трансформації у відповідності до вимог сучасної економіки.

Отже, дослідження даної проблеми, а саме фінансовий облік податкової звітності, є особливо актуальним в наш час, коли і Україна стоїть на шляху подальшого розвитку, коли податкова та економічна системи в країні, можна сказати, перебуває у стані становлення. Цим обумовлюється актуальність обраної теми.

 Добре побудований, належним чином організований фінансовий облік податкової звітності має суттєве значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства.

Актуальні питання фінансового обліку податкової звітності знайшли своє відображення у працях багатьох вітчизняних дослідників, таких як Ф.Бутинець, М.Коцупатрий, Т.Савчук, М.Білуха, Т.Мікитенко, С.Левіцька, М.Дем’яненко, В.Сердюк, О.Гусакова, А.Малишкин, А.Мурашко   та ін.

Водночас ряд теоретичних і практичних проблемних питань щодо організації та методики фінансового обліку податкової звітності залишаються невирішеними. Зокрема, сучасний фінансовий облік, направлений на відображення економічного стану підприємства, не ставить на меті забезпечення фіксації та накопичення інформації про розрахунок податкових платежів у тому ступені деталізації та формі представлення,  яка передбачена податковим законодавством України. Це обумовлює народження нового виду обліку  − податкового, який істотно відрізняється від фінансового та управлінського. Втім, як свідчать численні наукові дослідження, надання податковому обліку автономного статусу, тобто відсутність його зв’язку з фінансовим обліком вбачається досить спірним питанням.

Мета роботи −  дослідження фінансового обліку податкової звітності підприємства та визначення шляхів його удосконалення із застосуванням сучасних комп’ютерних технологій.

Для досягнення мети в дослідженні вирішено ряд завдань:

• досліджено сутність та значення фінансового обліку, визначено його основні завдання та методи;
• проаналізовано нормативно-правові документи, що регламентують фінансовий облік податкової звітності;
• проведено аналіз господарської діяльності та фінансового стану базового підприємства;
• розкрито методологічні основи організації фінансового обліку податкової звітності;
• розглянуто методику формування облікової інформації в первинних бухгалтерських документах;
• охарактеризовано податкову звітність підприємства та порядок її складання;
• досліджено інформаційні системи і технології, що застосовуються для вдосконалення обліку податкової звітності.

 Об’єктом дослідження  є фінансовий облік.

 Предметом дослідження  є організація фінансового обліку податкової звітності.

При виконанні дослідження курсової роботи використано наступні методи: дослідження літературних джерел, статистичної обробки фінансової інформації, порівняльного фінансово-економічного аналізу, системного аналізу. Важливим є метод аналізу та синтезу опрацьованої інформації, розробка власних висновків, порівняльний метод.

Теоретичною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти з питань оподаткування в Україні, Податковий Кодекс України, офіційні видання Верховної Ради України, матеріали Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, монографічна, періодична, довідкова література, матеріали конференцій, збірники наукових праць.

Інформаційну базу роботи склали матеріали  бухгалтерської та податкової звітності ПП«НВЦ-Лідер» за 2011-2013рр

.

РОЗДІЛ І

Теоретичні основи фінансового обліку та його значення в фінансово-господарській діяльності підприємства

1.1 Поняття про фінансовий облік та його основні завдання і методи

Система бухгалтерського обліку будь-якого підприємства чи організації є інформаційною основою і умовою здійснення всіх інших функцій управління, що складають логіку циклів управління цим підприємством чи організацією: планування, як процесу встановлення майбутніх (прогнозних) показників діяльності; контролю як процесу зіставлення планових та фактичних (облікових) показників; економічного аналізу, як процесу оцінки досягнутих показників діяльності та виявлених відхилень від планових параметрів; регулювання, як процесу прийняття управлінських рішень щодо забезпечення досягнення планових показників діяльності та усунення негативних відхилень і закріплення позитивних результатів.

За  останні  роки,  в  Україні  у  зв’язку  з  реформування  економіки, кардинальними  змінами  оподаткування,  традиційно  єдина  система бухгалтерського  обліку  почала  змінюватись.  Як  результат,  з  неї  поступово викристалізовуються  три  підсистеми,  які  хоч  і  поєднані  між  собою,  однак мають певні відмінності.

Такий поділ бухгалтерського обліку є об’єктивним, оскільки на рубежі другого й третього тисячоліття наша держава інтегрується у світову економіку і очевидною  є  потреба  приведення  національної  системи  у  відповідність  із міжнародною  практикою,  оскільки  його  інформація  має  формуватися  на загальноприйнятих  методологічних  підходах.  Таким  чином,  як  і  в  більшості економічно розвинутих країн, в Україні здійснюється впровадження стандартів бухгалтерського  обліку,  який  нині  поділяють  на  фінансовий,  податковий  та управлінський. Кожний з цих видів обліку має свою специфіку та різну мету. [3]

Поділ бухгалтерського обліку на види (підсистеми) або виділення  самостійних облікових систем є однією із сучасних проблем теорії  бухгалтерського обліку.

Виходячи з наявності різних інтересів користувачів бухгалтерської інформації, сьогодні, на практиці підприємства змушені  організовувати для забезпечення відповідних інформаційних потреб три окремі підсистеми обліку. Разом з тим, тривала ізоляція вітчизняної системи бухгалтерського обліку від  зарубіжних  досягнень  у  цій  галузі  зумовила  те,  що  розробку  методики організації фінансового і, особливо, податкового та управлінського обліку на підприємствах  безпосередньо  доводиться  розпочинати  заново,  бо  їхня методологія науковцями навіть не досліджувалась.  Більше того, окремі авторитетні вчені навіть заперечують необхідність і правомірність  поділу  бухгалтерського  обліку  на  фінансовий,  податковий  та управлінський.

У зв’язку з цим варто наголосити, що на сьогоднішній день, поділ бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський за окремими об’єктами часто доволі умовний, а тому розмежувати їх на конкретному підприємстві у «чистому» вигляді важко. Адже у підсистемах фінансового, управлінського й податкового обліку використовуються одній й ті самі елементи методу загальної системи бухгалтерського  обліку:  документація,  оцінка,  рахунки,  подвійний  запис, калькуляція,  інвентаризація,  баланс,  але  неоднаковою  мірою  з  огляду  на властивість облікованих об’єктів.

Проте, оскільки предметом бухгалтерського  обліку  є  сукупність  його  об’єктів,  кожний  вид  обліку, незалежно від того, є він фінансовим, управлінським чи податковим, має певні відмінності, тому що, як підсистема вужчий і не охоплює всіх об’єктів, а лише поглиблює розкриття інформації про окремі з них. Саме від змісту і діапазону об’єктів  кожної  підсистеми  залежить  застосування  елементів  методу бухгалтерського обліку.

Найбільш всеохоплюючою є підсистема фінансового обліку, тому в ній застосовуються всі елементи методу загальної системи бухгалтерського обліку. [1]

Метод бухгалтерського обліку можна визначити як систему прийомів 
(методів, способів), які забезпечують суцільне, безперервне та взаємопов'язане відображення обліку предмета (сукупності об'єктів) як у часі, так і в просторі, а з точки зору філософії метод, як і будь-яка теоретична система знання ґрунтується на принципах, пов'язаних між собою.

Кожний принцип  визначає відповідний метод  обліку:

1. Принцип  двоїстості вимагає застосування методу  балансового подання стану та змін стану господарства.
2. Принцип вартісного  вимірювання – метод грошової оцінки.
3. Принцип доказовості – метод документування та реєстрації господарських фактів-явищ та процесів.
4. Принцип індивідуалізації та персоніфікації господарських фактів – метод рахунку.
5. Принцип безперервності – метод суцільної реєстрації в часі та просторі в облікових реєстрах.
6. Принцип періодичності – метод складання бухгалтерського балансу. [7]

Фінансовий облік є складовою і невід’ємною частиною економічної (політичної та філософської) науки. Якщо економіка (на макро- і мікрорівнях) вивчає умови і фактори використання ресурсів для виробництва товарів, їх розподіл та споживання в суспільстві, то облік забезпечує збирання первинних даних щодо використання ресурсів, ефективності процесів, формування витрат,  доходів  та  фінансових  результатів  окремих  підприємств. Він збирає дані про факти господарської діяльності, що фіксуються в первинних документах, оцінює та групує однорідні факти на рахунках та в регістрах, формує фінансову звітність про ті самі об’єкти, які вивчає економіка.[9]

Фінансовий облік є динамічною і відкритою системою, яка контактує з економікою, тому з розвитком економічної системи змінюється система обліку: з’являються нові елементи, відмирають старі, постають нові зв’язки між елементами (рахунки, правила розрахунків окремих економічних показників, моделі обліку ресурсів, собівартості, прибутку та ін.)

Фінансовий облік на всіх вітчизняних підприємствах, 
установах та організаціях ведеться безперервно з моменту їх 
реєстрації до моменту ліквідації, тому на кожному підприємстві 
бухгалтерський облік повинен бути організований відповідним 
чином із врахуванням особливостей конкретного підприємства з дотриманням єдиних правил.  

За найбільш популярним визначенням, фінансовий облік − це сукупність правил та процедур, що забезпечують підготовку і надання інформації про фінансовий стан та результати діяльності організації згідно з вимогами законодавчих і нормативних актів, а також стандартами бухгалтерського обліку.

За іншим визначенням, фінансовий  облік  –  це  комплексний  синтетичний  облік  всіх  засобів  і  коштів  та  всієї  економічної  діяльності  підприємства, фірми. До  нього  входить  аналітичний  облік  розрахунків  з постачальниками,  покупцями,  іншими  організаціями  та  особами, а  також аналітичний  облік  фінансових  операцій  (облік  акцій,  дивідендів, облігацій,  векселів, кредитів і процентів, інвестицій тощо). [5]

Головною метою ведення фінансового обліку та складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. [8]

Фінансовий облік фіксує  інформацію про господарську діяльність, зокрема, про фінансові результати підприємства, стан дебіторської та кредиторської заборгованості, розміри фінансових інвестицій, стан джерел фінансування тощо. [1]

Об’єктами  фінансового  обліку,  які  підлягають  обов’язковому  відображенню, є:

1)  активи  підприємства:  основні  засоби,  нематеріальні  активи,  капітальні  інвестиції, довгострокові  і  короткострокові  фінансові  інвестиції,  довгострокові  і  поточні  біологічні  активи,  виробничі  запаси, розрахунки  з  дебіторами  (дебіторська  заборгованість  всіх  видів),  кошти, інші активи;

2)  джерела  власних  засобів: статутний  капітал, пайовий  капітал,  додатковий  капітал,  резервний  капітал,  забезпечення  майбутніх  витрат  і  платежів,  цільове  фінансування  і  цільові  надходження,  нерозподілений прибуток, інші джерела власних засобів;

3)  зобов’язання   підприємства   (пасиви): довгострокові   кредити банків  і  позикові  кошти,  короткострокові  кредити  банків  і  позикові         кошти,  розрахунки  з  кредиторами  (кредиторська  заборгованість  всіх видів), інші короткострокові зобов’язання;

4)  доходи  підприємства  за  їх  видами  і  витрати  підприємства  за їх економічними елементами;

5)  фінансові  результати діяльності підприємства та їх розподіл;

6) господарські  процеси  та  операції,  що  здійснюються  з  наведеними вище об’єктами.

Саме за  даними  фінансового  обліку  визначається прибуток або збиток підприємства і складається фінансова та податкова звітність.

Бухгалтерський фінансовий облік орієнтований, в першу чергу, на зовнішніх користувачів. Тому, ця інформація не може бути конфіденційною, її мають право перевіряти контролюючі органи – ревізори, податкові інспектори, спеціалісти вищестоящих органів  управління. Інформація фінансового обліку подається зовнішнім користувачам, як правило,  після  завершення  кварталу (як  виняток,  інформація  податкового  обліку,  що подається після завершення місяця чи кварталу).

Фінансовий  облік  здійснюється  за загальноприйнятими  положеннями (стандартами)  і скрупульозно фіксує минулі господарські операції, його характерною ознакою є історичність, тут неможливе наближене відображення  результатів,  якому  часто  віддають  перевагу  управлінці  за альтернативи: недостатньо точна, але своєчасна інформація, або ж точна, але запізніла. У фінансовому обліку здійснюється контроль за активами і капіталом підприємства  загалом.

З певними застереженнями можна вважати, що фінансовий облік на підприємстві – це синтетичний облік. Реєстрами фінансового обліку, як правило, є журнали, в яких інформація у більшості випадків згрупована за синтетичними рахунками чи субрахунками першого порядку, та Головна книга. У цьому переконує аналіз зарубіжної  практики,  де,  наприклад,  доходи  і  витрати  обліковує  фінансова бухгалтерія загальною сумою без розподілу між окремими об’єктами обліку, а точний (аналітичний)  облік  витрат  конкретних  матеріальних  цінностей, зарплати  й  інших  виробничих  витрат  здійснюється  в  експлуатаційній,  тобто управлінській бухгалтерії.

Повертаючись до питання необхідності розмежування податкового та фінансового обліку варто відзначити, що якщо  абстрагуватись  від  особливостей  податкового  обліку,  можна стверджувати, що фінансовий облік має високий рівень синтезації інформації.

Податковий  і  фінансовий  облік  відрізняються  як  за  первинними документами (податкова  накладна –  у  податковому  обліку  і  товарно-транспортна накладна – у фінансовому обліку), так і за обліковими реєстрами (книга обліку придбання чи продажу товарів, робіт і послуг, реєстри обліку валових витрат і валових доходів, аналогів яким у фінансовому обліку взагалі немає), звітними документами, податкові форми котрих набагато численніші, ніж  у  фінансовій  звітності,  термінами  подання  звітності,  що  в  податковій системі більш оперативні порівняно з фінансовою. Зокрема, податкова звітність є місячною, квартальною і річною, тоді як фінансова – лише квартальною і річною. 

У  той  же  час  документи  податкової  звітності  виконують  функції первинних документів фінансового обліку, оскільки для складання певних форм податкової звітності дані фінансового обліку – це лише вихідна інформаційна база, а  потім ці форми податкової звітності є основою для записів в інших аналітичних реєстрах фінансового обліку.

Методологія обліку передбачає процедури отримання первинних даних, оцінки ресурсів, ведення рахунків синтетичного та аналітичного обліку, критерії розмежування основних засобів та малоцінних і швидкозношуваних предметів, а також порядок нарахування амортизації, обліку ремонтів, визначення обсягу реалізації, доходів, фінансових результатів та інші питання.

Технологія обробки даних включає такі елементи:

• план рахунків бухгалтерського обліку;
• форми бухгалтерського обліку;
• послідовність проходження документів (від заповнення до 
  передачі в архів);
• організацію внутрішнього контролю, що полягає у внутрішньому впливі на фінансову, господарську і комерційну політику 
  підприємства з метою отримання вигоди від його діяльності:
• складання групувальних таблиць  і регістрів обліку;
• проведення інвентаризації майна та зобов’язань;
• складання звітів про використання ресурсів.  [8]

Підсумовуючи вищевикладене, можна стверджувати, що на практиці фінансовий облік є процесом узагальнення інформаційних даних та їх надання у формі фінансової звітності зовнішнім користувачам.

1.3  Аналіз нормативно-правового забезпечення  фінансового обліку

Вплив інтеграційних процесів на  економіку У країни  передбачає  докорінні  зміни  в  системі  бухгалтерського  обліку.  Система  бухгалтерського  обліку  в У країні  має  ґрунтуватись  на  кращих  традиціях  і  правилах  застосування світової практики  ведення  та організації  бухгалтерського  обліку,  зберігаючи  при  цьому  його  національні  особливості.  Тому  у  1998  році в У країні  була  прийнята  спеціальна  Програма  реформування  системи бухгалтерського  обліку  із  застосуванням  міжнародних  стандартів. Головне  завдання  трансформації  національної  системи  бухгалтерського обліку  полягає у прискоренні  процесу її приведення  у відповідність  з  вимогами  ринкової  економіки  та  міжнародними  стандартами  бухгалтерського обліку. Необхідною умовою для цього є ефективне нормативно-правове забезпечення обліку та дієве правове регулювання.

Нормативно-правове забезпечення бухгалтерського обліку і звітності

має за мету регулювання бухгалтерського обліку і являє собою систему законодавчих і нормативних актів, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності та відповідно до яких суб’єкти господарювання здійснюють фінансово-господарську діяльність. При цьому нормативно-правові акти мають певну ієрархічну підпорядкованість (рис.1.1). [4]

Правове регулювання бухгалтерського обліку – це система законодавчих і нормативних актів, відповідно до яких підприємство здійснює господарсько-фінансову діяльність і забезпечує ведення її бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Регулюванню  з  боку  держави  підлягають  аспекти  бухгалтерського  обліку, пов’язані  з узагальненням  інформації  та  складання  звітності,  потрібної  зовнішнім  користувачам.  Порядок,  форми,  строки  і структура  інформації  та  звітності  для  внутрішніх  користувачів регулюються  суб’єктом господарювання. [5]

Рис.1.1 Нормативно-правове забезпечення бухгалтерського обліку

Система нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні може бути представлена такими рівнями:

1. Закони, що регламентують  основи здійснення господарської діяльності підприємств, організацій і установ, відповідні підзаконні нормативні акти.

2. Закони, що регламентують  безпосередньо порядок ведення  обліку та складання звітності в Україні. Необхідно зазначити, що питання державного регулювання бухгалтерського обліку в зарубіжних країнах також регламентовані у прийнятих законах та інших нормативних документах.

3. Нормативні документи, що регламентують особливості та аспекти ведення обліку та складання звітності – положення (стандарти) бухгалтерського обліку, плани рахунків бухгалтерського обліку та інші нормативні акти (накази, інструкції та ін.), що приймаються центральними органами спеціальної компетенції (Міністерством фінансів України, НБУ, Держкомстатом України та іншими відомствами).

4. Методичні рекомендації  з ведення бухгалтерського обліку, що розробляються і затверджуються для роз’яснення певних аспектів ведення обліку та складання звітності, або з урахуванням особливостей та потреб певних видів діяльності.

5. Робочі документи щодо  організації та ведення бухгалтерського обліку та застосування облікової політики, що приймаються власником підприємства на підставі нормативних документів, розроблених і затверджених органами держави.

6. Нормативні документи щодо морально-етичного регулювання бухгалтерської діяльності, що розробляються професійними організаціями бухгалтерів та аудиторів. [7]

За останній рік, законодавство у сфері регулювання та нормативного забезпечення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності  в Україні зазнало істотних змін, що як зазначалося, пов’язано з інтенсивними процесами глобалізації економічних процесів в країні та інтеграцією облікових систем.

На сьогоднішній день, організаційно-методичні та концептуальні засади бухгалтерського обліку викладені в численних нормативних актах держави. Останні умовно можна поділити на три великі групи: законодавча база (Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»), нормативна база (П(С)БО) та методична база (Накази МФУ, Постанови КМУ, тощо).

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» на сьогоднішній день є головним нормативно-правовим актом, що визначає правові засади регулювання,  організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. [11] У першому розділі Закону викладено загальні положення та поняття, що застосовуються в сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні, розтлумачено мету і завдання фінансової звітності, викладено фундаментальні принципи складання фінансової звітності. Другий розділ Закону присвячений питання державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні. У статтях третього розділу Закону викладено основні питання організації та ведення бухгалтерського обліку на вітчизняних підприємствах. Четвертий розділ Закону присвячений власне питанням фінансової звітності підприємств. Статтями 11 – 15 визначено регламентовано основні вимоги до фінансової звітності, визначено звітній період та порядок подання фінансової звітності, вимоги щодо оприлюднення публічної звітності.

Загальні вимоги до ведення фінансової звітності підприємствами України викладено у Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»,  яке встановлює: складові її елементи і мету складання фінансової звітності, звітний період, якісні характеристики та принципи складання фінансової звітності, вимоги до розкриття інформації у фінансовій звітності. [12]

З прийняттям НП(С)БО №1, відмінено дію П(С)БО 1-5, що регламентували порядок складання Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів та Звіту про власний капітал.

Зважаючи на те, що чинний НП(С)БО 1, по суті, регулює лише загальні положення щодо змісту та форми фінансової звітності, під час складання останньої необхідно керуватися законодавчими актами: «Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності» [13] і «Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників фінансової звітності», що містять формули, які дозволяють перевірити взаємозв'язок даних рядків балансу.

Загалом, зміни у законодавстві стосовно організації бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємств України були об’єктивно обумовлені з огляду на реформаційні процеси в економіці держави. Істотні нововведення мали б наблизити фінансову звітність вітчизняних підприємств до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку,  проте на практиці формати фінансових звітів для підприємств України видозмінені не суттєво, але підходи до заповнення окремих статей звітності містять принципові відмінності та потребують уточнення.

Зважаючи на вищезазначені проблеми, питання нормативно-правового забезпечення та регулювання складання та подання фінансової звітності в Україні є предметом численних наукових дискусій.

Перспективним напрямком розвитку бухгалтерського обліку на сьогоднішній день, вбачається встановлення порядку ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності за єдиними правилами для всіх суб'єктів. У зв’язку з цим назріла потреба вдосконалення не лише системи бухгалтерського обліку в Україні, але також інститутів його регулювання, про що свідчить наукова полеміка. У науково-професійній спільноті існують різні бачення вирішення цих проблем: від удосконалення роботи існуючого регулятора до створення нового регуляторного органу.

У державі немає чіткого визначення відповідального суб'єкта за стан бухгалтерського обліку, у зв’язку з тим, що збирає та обробляє фінансову звітність Державний комітет статистики України, а визначає методологію бухгалтерського обліку і звітності Міністерство фінансів. Крім того, обмежені можливості й невизначений статус Методологічної ради з бухгалтерського обліку не сприяють вирішенню проблем щодо вдосконалення системи бухгалтерського обліку в Україні та інститутів його регулювання.