Финансы предприятия. 25

ВСТУП

В ринковій економіці  метою кожного підприємства є  прибуток. Поняття прибутку в економічній  системі існує у зв'язку з наявністю  товарно-грошових відносин, появою і  розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві.      Прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту. Водночас прибуток – це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває їх результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.            На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності. Актуальність даної теми. Прибуток є найважливішою фінансовою категорією, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Одночасно прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності. Він є не лише джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, а і джерелом формування бюджетних ресурсів держави.        Тому дуже важливо для підприємства знати механізм формування прибутку та його розподілу, тому що прибуток є основним джерелом приросту власного капіталу підприємства.      Об’єкт дослідження – формування та розподіл прибутку  в системі оподаткування.           Предмет дослідження – сукупність методичних і прикладних аспектів  планування прибутку на підприємстві.        Мета  дослідження полягає в вивченні та аналізі формування та розподілу прибутку, а також огляд механізму покращення системи оподаткування прибутку підприємств.        Задачі курсової роботи:         1. Вивчити  поняття «Прибуток»        2. Виділити види прибутків та особливості кожного з них.  

3. Проаналізувати фактори  формування прибутку 

4. Розробити фінансовий план        Для вирішення поставлених задач в роботі використовувались методи: аналізу та синтезу при обґрунтуванні сутності та місця бюджетування в системі фінансового управління. Інформаційною базою курсової роботи виступають наукові праці економістів у сфері управління підприємством та в сфері фінансового менеджменту, навчальні посібники, періодичні видання.

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ НА ПІДПРИЄМТВІ

1. Формування прибутку підприємства  та види прибутку

На підприємствах для  яких дохід є об’єктом оподаткування після вирахування податку він поділяється на фонди споживання, інвестиційний і страховий. Фонд споживання використовується на оплату праці персоналу підприємства (фонд зарплати) і виплату за підсумком роботи за певний період за частку в статутному фонді (дивіденд), матеріальну допомогу.

Прибуток – це та частина  виручки, що залишається після відшкодування  усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Прибуток є  основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні [1, с.87].

Прибутковість та дохідність підприємства є одним з найголовніших  показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Вони визначають мету підприємницької діяльності. Основний результат діяльності підприємства визначається за допомогою показників, які діляться на: абсолютні та відносні.

Абсолютний показник – це прибуток підприємства; відносний  показник – це рентабельність підприємства.

Іноді прибуток ототожнюють  з поняттям доход. Але це ототожнення  неправильне.

Доход широко використовується у загальному, економічному та побутовому рівні. Можна говорити про національний дохід держави, доход громадян, дохідність підприємства. Досить часто цим поняттям визначають загальну суму грошових надходжень підприємства від реалізованої продукції, виконаних робіт або послуг.

Разом з тим визначається як різниця між виручкою, отриманою  від підприємницької діяльності та матеріальними і прирівняними витратами. Таке тлумачення підпадає під  загальнодержавне, макроекономічне  тлумачення.

Прибуток є основне джерело розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування.

Прибуток як важлива  категорія ринкових відносин визначає такі функції:

1) характеризує економічний  ефект – вона служить кінцевим фінансовим результатом. Разом з тим на величину прибутку, його динаміку, які залежать і не залежать від підприємства. Практично поза межами підприємства знаходяться кон’юнктура ринку, рівень ціни на матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизації.

Від підприємства залежить рівень цін на реалізовану продукцію, зарплату, рівень господарювання, компетентність керівників, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва і праці, продуктивність праці, фінансове планування.

2) прибуток відіграє стимулюючу функцію – він одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Самофінансування визначається отриманим прибутком. Доля чистого прибутку має бути достатньою для фінансування виробничої діяльності соціального розвитку колективу і матеріального стимулювання.

3) прибуток джерело  формування бюджетів різних рівнів. Він поступає в бюджет у  виді податків і використовується  для фінансування державних, інвестиційних,  виробничих, науково-технічних і соціальних програм [2, с.140].

Прибуток – це та частина  виручки, що залишається після відшкодування  всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Він характеризує перевищення надходжень над витратами, характеризує мету підприємницької  діяльності і береться як головний показник результативності підприємства.

Існує декілька видів  прибутку:

1. загальний – це весь прибуток від усіх видів діяльності, до його оподаткування і розподілу. Інакше – це балансовий прибуток.
2. прибуток після оподаткування – це прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства. Це є чистий прибуток.

У зарубіжній практиці існує  поняття

1. валовий прибуток – це різниця між виручкою та виробничими витратами. Це поняття включає прибуток і невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.
2. операційний прибуток – це чистий прибуток і дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.
3. маржинальний прибуток – обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Отже, це валовий прибуток, коли калькування ведеться тільки за змінними витратами [2, с.141].

Прибуток підприємств  формується за рахунок таких джерел:

• продаж (реалізація) продукції;
• продаж іншого майна;
• позареалізаційні операції.

Прибуток від продажу  продукції є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою та її повною собівартістю (без урахування ПДВ і акцизного збору) [3, с.51]:

      (1.1)

де ВД – виручка;

S_вир – витрати виробництва на виготовлення і заробітну плату працівника;

ПДВ – податок на додану вартість;

А_зб – акцизний збір.

У разі калькування за неповними витратами ту частину  витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і прибуток обчислюється:

     (1.2)

Де ВР – виручка;

S_рнв – собівартість реалізованої продукції на неповними витратами;

S_н – витрати, що не включені в собівартість, а віднесено на певний період.

Це так званий прямий метод обчислення прибутку. Існує ще аналітичний метод обчислення, за яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його фактичної (базової) величини. З урахування впливу певних чинників у плановому періоді. Чинниками може служити зміна обсягів виробництва та продажу, собівартість продукції і цін.

Прибуток від продажу  майна включає прибуток від продажу  основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів. Його розраховують як різницю між ціною продажу  та балансовою (залишковою) вартістю об’єкта, який продається з урахуванням витрат на продаж-демонтаж, транспортування, оплата агентських служб [3, с.52].

Прибуток від продажу  майна розраховується:

     (1.3)

де Ц_пр – ціна продажу;

Ц_прид – ціна придбання.

Прибуток від позареалізаційних операцій – це прибуток від пайової участі у спільних підприємствах, здаванням майна в оренду, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов’язаннями, надходження від економічних санкцій і обчислюється як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій і витратами на їх виконання.

    (1.4)

де Д – дохід;

S_п.р. – витрати на виконання.

Отже, загальний прибуток підприємства:

    (1.5)

де П_р - прибуток від реалізації продукції;

П_пр – прибуток від позареалізаційних операцій;

П_ін – прибуток від іншої реалізації.

Таким чином, місце валового прибутку у системі вартісних  показників, що характеризують результат  діяльності підприємства, його прибуток, можна побачити в результаті формування наступної схеми (рис.1.1) [4, с.374].

Рисунок 1.1 – Механізм формування прибутку

Обчислення величини загального прибутку має важливе  значення для аналізу та господарської  діяльності, тому що прибуток є об’єкт оподаткування.

Згідно із Законом  України «Про оподаткування прибутку»  оподаткований прибуток обчислюється по формулі:

    (1.6)

де Д_в – валовий дохід;

В_в – валові витрати;

АВ – сума амортизаційних відрахувань [3, с.55].

У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників.

Важливо зазначити використання прибутку на підприємстві та місце валового прибутку, як фінансового показника результативної діяльності. Приблизна схема використання прибутку на підприємствах України показана на рисунку що наведено нижче (рис.1.2). Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини.

Рисунок 1.2 – Схема використання прибутку підприємства

Перша - прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства (акціонерами), спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, допомога різним організаціям, особам тощо). До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві (нерозподілений прибуток), і використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду.

Отже, прибуток розглядають як частину чистого доходу підприємства, отриманого на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.

Згідно з чинним законодавством розрізняють обліковий і податковий прибутки підприємства.

Податковий прибуток – це сума прибутку підприємства, визначена за податковим законодавством, який є об’єктом оподаткування за звітній період. Податковий прибуток розраховується за формулою:

Оо = Дв – (Вв + А), де      (1.7)

Оо – об’єкт оподаткування податку на прибуток (податковий прибуток), грн;

Дв – скориговані валові доходи підприємства за звітній період, грн;

Вв – скориговані валові витрати підприємства за звітній період, грн;

А – сума нарахованої за звітній період амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших оборотних активів, грн;

Обліковий прибуток – це сума прибутку до оподаткування, визначена в бухгалтерському (фінансовому) обліку, яку записують у звіті про фінансові результати підприємства за звітній період. Сума облікового прибутку відрізняється від суми податкового прибутку підприємства через відмінності в методиках їх обчислення.

Можна виділити такі види облікового прибутку (додаток №7А):

• валовий прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг;
• прибуток від операційної діяльності;
• прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;
• прибуток від надзвичайних подій;

У процесі розподілу облікового прибутку розраховують прибуток від звичайної діяльності, чистий прибуток та нерозподілений прибуток підприємства.

Валовий прибуток від реалізації продукції  –це перевищення чистого доходу підприємства від реалізації продукції  над їх собівартістю.

Чистий дохід від реалізації продукції обчислюють із доходу від  продажу продукції сум акцизного  збору, податку на додану вартість та інших вирахувань. Розраховується за формулою:

Д = Др –ПДВ – А – Ві ,де           (1.8)

Д –чистий дохід;

Др –виручка від реалізації продукції;

ПДВ –податок на додану вартість;

А –акцизний збір;

Ві –інші вирахування з доходу.

Загальний прибуток підприємства є  кінцевим результатом діяльності підприємства. Він складається з прибутку від  усіх видів діяльності.

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.

Загальний прибуток — це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування  та розподілу. Такий прибуток інакше називають балансовим.

Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, має поширену у вітчизняній літературі та практиці назву — чистий прибуток.

Ріст прибутку визначає ріст потенціальних  можливостей підприємства, підвищує ступінь його ділової активності. Прибуток – «найкращим мірилом фінансового  здоров’я підприємства»[5] Щоб керувати прибутком, необхідно розкрити механізм його формування.

Основними показниками прибутку є:

• загальний прибуток звітного періоду – балансовий прибуток;
• прибуток від реалізації продукції;
• прибуток від фінансової діяльності;
• прибуток від інших позареалізаційних операцій;
• оподаткований прибуток;
• чистий прибуток.

Балансовий прибуток – сума прибутку від реалізації продукції, фінансової діяльності і доходів від інших позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат за цими операціями.

Прибуток від реалізації продукції  – різниця між виручкою від реалізації (без ПДВ і акцизів) та затрат на виробництво продукції і її реалізації.

Прибуток від фінансової діяльності й інших видів позареалізаційних  операцій визначається як результат  відповідних операцій, а також як різниця між загальною сумою отриманих і сплачених:

• штрафів, пені, інших економічних санкцій;
• процентів, отриманих із сум коштів, які числяться на рахунках підприємства;
• курсових різниць за валютними рахунками і за операціями в іноземній валюті;
• прибутків і збитків минулих років, виявлених у звітньому році;
• збитків від стихійних лих,;
• витрат від списання боргів і дебіторської заборгованості;
• надходжень боргів, раніше списаних як безнадійні;
• інших доходів, втрат і витрат, які відносяться відповідно до чинного законодавства на рахунок прибутків і збитків.

Чистий прибуток – це різниця між балансовим прибутком і сумою податків на прибуток, рентних платежів, податку на експорт та імпорт. Чистий прибуток – це сума прибутку після сплати податку на прибуток.

Показник прибутку характеризує абсолютний ефект від діяльності, рентабельність показує міру ефективності – відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. Рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат, чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, застосованих ресурсів [6 с.71].

Рентабельність – співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами [7. с.102].

Рентабельність означає прибутковість, дохідність підприємства, організації, установи, прибутковість різних галузей економіки взагалі.

Рентабельність пов’язана з  отриманням прибутку. Однак її не можна  ототожнювати з абсолютною сумою  отриманого прибутку. Рентабельність –це відносний показник, тобто  рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Наявність великої кількості показників рентабельності зумовлюється різними  варіантами обчислень прибутку, поточних витрат, авансової вартості, які  використовуються для розрахунку рентабельності.

2. Розподіл прибутку підприємства та його оподаткування

Облік і визначення фінансових результатів — прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у  тому числі операційна й інша звичайна діяльність; а також діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. Підприємство може одержувати прибуток у результаті операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. На рис. 1.3 наведено схему формування чистого прибутку підприємства.

Чистий прибуток (збиток) підприємства (остаточний результат діяльності підприємства) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування і надзвичайного прибутку (збитку) після оподаткування.

Рисунок 1.3 – Структурно-логічна схема формування чистого прибутку (збитку) підприємства

Отриманий підприємством  прибуток може використовуватися для  задоволення різноманітних потреб: 1) спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних  видатків шляхом вилучення у підприємств частини прибутку в державний бюджет; 2) прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів власне підприємств і використовується ними з метою забезпечення господарської діяльності. Отже, одержаний підприємством прибуток становить об'єкт розподілу. У розподілі прибутку розрізняють два етапи:       1. Розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожен із учасників одержує свою частинку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою та підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.      Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави стосовно суб'єктів господарювання. Така політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначені об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, порядку надання податкових пільг. Чинний порядок оподаткування прибутку ґрунтується на положеннях Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 р.         Відповідно до цього документа обчислення оподаткованого прибутку здійснюється виключенням із суми скоригованого валового доходу валових витрат платника податку, а також нарахованих амортизаційних нарахувань. Основну ставку податку встановлено у розмірі 25 % до об'єкта оподаткування.           2. Розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди з метою фінансування відповідних витрат.         Прибуток, що залишається після податків і платежів (тобто чистий прибуток), надходить у повне розпорядження підприємства. Основними напрямами використання прибутку вважаються виробничо-технічний розвиток підприємства, соціальний розвиток, матеріальне заохочення, включаючи виплату дивідендів в акціонерних товариствах та інші витрати.

Рисунок 1.4 – Структурно-логічна схема розподілу і використання прибутку підприємства

Отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. Виділяють три етапи розподілу прибутку:

1. Розподіл валового прибутку

Валовий прибуток розподіляється на:

• Благодійні цілі
• Податки
• Відсотки за кредит
• Орендну плату
• Чистий прибуток

2. Розподіл загального прибутку.

Учасниками цього розподілу є держава і підприємство. У результаті розподілу кожен з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємством має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової полвтики держави, від правильного розв’язання якого залежить розвиток економіки в цілому.[7. с.104]

На пропорцію розподілу прибутку між державою і підприємством  впливає низка чинників. Основним з них є податкова політика держави щодо суб’єктів господарювання. Ця політика реалізується в кількості податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначені об’єктів оподаткування, ставок оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

3. Розподіл чистого прибутку.

Чистий прибуток – прибуток, одержаний після сплати податків, залишається в розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрям його використання. Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені статутом підприємства. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством.