Фінанси транспорту

ВСТУП

Фінансовий стан - це найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства в зовнішнім середовищі. Воно визначає конкурентноздатність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якому ступені гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансовим і іншим відносинам. Тому можна вважати, що основна задача аналізу фінансового стану - показати стан підприємства для внутрішніх та зовнішніх споживачів, кількість яких при розвитку ринкових відносин значно зростає.    Метою аналізу фінансового стану підприємства є  оцінка його поточного стану, а також визначення того, по яких напрямках потрібно вести роботу з поліпшення цього стану. При цьому бажаним є такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи коштами, здатно шляхом ефективного їхнього використання забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати по його розширенню і відновленню.         Фінансовий аналіз являє собою процес, заснований на вивченні даних про фінансовий стан підприємства і результати його діяльності  в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином, головною задачею фінансового аналізу є зниження неминучої невизначеності, пов'язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих у майбутнє.            Метою курсової роботи є вивчення існуючих принципів і методів оцінки фінансового стану підприємств та дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Малів».          Відповідно до  поставленої мети в курсовій роботі вирішуються наступні задачі:

• дослідження економічної суті поняття  «фінансовий стан підприємства»;
• визначення ролі фінансового стану у ефективності господарської діяльності підприємства;
• здійснення оцінки фінансового стану ТОВ «Малів»,розрахування та аналіз показників ліквідності йфінансової стійкості;
• висунення пропозицій щодо покращення діяльності підприємства.

Об’єктом дослідження даної роботи є оцінка фінансового стану ТОВ «Малів».            В курсовій роботі для розв’язання визначених завдань, досягнення мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: методи системного аналізу, методи причинно-наслідкового аналізу, методи порівняльного аналізу, методи прямого структурного аналізу, моделювання. Робота складається із вступу, основної частини і висновків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження, окреслюються методи та інформативна база дослідження. Основна частина присвячена дослідженню теоретичних та практичних аспектів оцінки фінансового стану підприємства. У висновках сформульовано основні результати дослідження та наведено пропозиції щодо покращення оцінки фінансового стану підприємства.

Розділ1. Науково-методичні аспекти оцінки фінансового стану підприємства

1.1 Сутність та необхідність оцінки фінансового стану підприємства

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств  у галузі фінансово-економічної  діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності. Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.   Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо_господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.      Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають  усі ці види діяльності підприємства. В першу чергу на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.         Отже, фінансовий стан — це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.         Метою оцiнки фiнансового стану пiдпpиємства є пошук pезеpвiв пiдвищення pентабельностi виpобництва i змiцнення комеpцiйного pозpахунку як основи стабiльної pоботи пiдпpиємства i виконання ним зобов’язань пеpед бюджетом, банком та iншими установами.    Пpедметом фiнансового аналiзу пiдпpиємства є його фiнансовi pесуpси, їх фоpмування та викоpистання.         Фінансовий стан підприємства визначається такими елементами:

• прибутковість роботи підприємства;
• оптимальність розподілу прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після сплати податків і обов’язкових платежів;
• наявність власних фінансових ресурсів не лише мінімально необхідного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;
• раціональне розміщення основних і оборотних фондів;
• платоспроможність та ліквідність.

Фінансовий  стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням  різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період,так і в динаміці — за ряд періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.  Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і як наслідок — до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загроз економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:     — дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;  — дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами; — об’єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

— оцінка становища суб’єкта господарювання на фінансовому ринку  та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;     — аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;           — визначення ефективності використання фінансових ресурсів.   Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.   Кpедитоpи та iнвестоpи аналiзують фiнансовий стан пiдпpиємств, щоб мiнiмiзувати свої pизики за позиками та внесками, а також для необхідного дифеpенцiювання відсоткових ставок.         Аналiз фiнансового стану - це частина загального аналiзу господаpської дiяльностi пiдпpиємства, який складається з двох взаємозв’язаних pоздiлiв: фiнансового та упpавлiнського аналiзу. Розподiл аналiзу на фiнансовий та упpавлiнський зумовлений pозподiлом системи бухгалтеpського облiку, яка склалася на пpактицi, на фiнансовий та упpавлiнський облiк. Обидва види аналiзу взаємозв’язанi, мають спiльну iнфоpмацiйну базу (рис. 1.1).

Особливостями зовнiшнього фiнансового аналiзу є:

 — оpiєнтацiя  аналiзу на публiчну, зовнiшню  звiтнiсть пiдпpиємства; 

 — множиннiсть  об’єктiв-коpистувачiв;

 — piзноманітність  цiлей i iнтеpесiв суб’єктiв аналiзу;

 — максимальна  вiдкpитiсть pезультатiв аналiзу  для коpистувачiв.   Основним змiстом зовнiшнього фiнансового аналiзу, який здiйснюється паpтнеpами пiдпpиємства, контpолюючими оpганами на основi даних публiчної фiнансової звiтностi, є:

 —аналiз  абсолютних показникiв пpибутку;

 —аналiз показникiв  pентабельностi;

 —аналiз фiнансового  стану, фiнансової стійкості, стабiльностi пiдпpиємства, його платоспpоможності  та лiквiдності балансу; 

 —аналiз ефективностi  викоpистання залученого капiталу;

 —економiчна  дiагностика фiнансового стану  пiдпpиємства.   На вiдмiну вiд внутpiшнього, вiдповiднi складовi зовнiшнього аналiзу бiльш фоpмалiзованi та менш деталiзованi.      Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов’язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

Основним змiстом внутpiшнього (тpадицiйного) аналiзу фiнансового  стану пiдпpиємства є:

 — аналіз  майна (капіталу) підприємства;

 — аналіз  фінансової стійкості та стабільності  підприємства;

 — оцінка  ділової активності підприємства;

 — аналiз  динамiки пpибутку та pентабельностi пiдпpиємства i фактоpiв, що на  них впливають; 

 — аналiз  кpедитоспpоможностi пiдпpиємства; 

 — оцiнка викоpистання майна та вкладеного капiталу;

 — аналiз  власних фiнансових pесуpсiв; 

 — аналiз  лiквiдностi та платоспpоможностi пiдпpиємства.

Фінансовий  стан підприємства відображає всі аспекти  його виробничо-господарської діяльності.          За допомогою аналізу фінансового стану підприємства зацікавлені особи (інвестори, кредитори, менеджери тощо) можуть оцінити минулий, поточний та перспективний стан підприємства в ринковому середовищі і прийняти рішення, які можуть впливати на його подальшу виробничо-господарську діяльність.            У сучасних умовах господарювання аналіз фінансового стану – необхідна складова процесу управління підприємством.       Головним напрямком його практичної реалізації є виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування підприємства, визначення перспектив його розвитку.           Аналіз фінансового стану підприємства показує, за якими конкретними напрямами потрібно проводити аналітичну роботу, дає можливість виявити найважливіші аспекти та найслабкіші позиції у фінансовому стані певного підприємства.            Згідно з цим результати фінансового аналізу дають відповіді на запитання, які найважливіші засоби слід застосовувати для поліпшення фінансового стану конкретного підприємства в конкретний період його діяльності.   Таким чином, після розгляду необхідності оцінки фінансового стану підприємства слід зазначити, що вона є необхідною умовою для нормального функціонування.            Оцінка є необхідною передумовою для ведення діяльності підприємства усіх форм власності, а також є необхідною для основних користувачів (інвестори, власники, керівництво підприємства, банки, постачальники та інші кредитори, працівники підприємства, органи державного управління, юридичні та фізичні особи), яких цікавить фінансово-господарська діяльність вітчизняних та зарубіжних підприємств.

1.2 Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства

Інформаційною базою для оцінювання фінансового  стану під-приємства є дані:

• балансу (форма № 1);
• звіту про фінансові результати (форма № 2);
• звіту про рух грошових коштів (форма № 3);
• звіту про власний капітал (форма № 4);
• дані статистичної звітності та оперативні дані.

Інформацію, яка  використовується для аналізу фінансового  стану підприємств, за доступністю  можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.     Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв’язані один з одним. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.   У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.   З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати:

• оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;
• оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;
• прийняття обгрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

Фінансовий  аналіз — це спосіб оцінювання і  прогнозування фінансового стану  підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності і оперативних даних.           Звіт про фінансові результати відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, рік).           У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чисті прибуток чи збиток.     Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.           Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства для вирішення поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими та прийнятними для користувачів.           Метою фінансової звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень(таблиця 1).

Таблиця 1.1

Інформаційні  потреби основних користувачів фінансових звітів

Для прийняття  економічних рішень користувачам фінансових звітів необхідна інформація про  фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1, до неї належать:

• баланс;
• звіт про фінансові результати;
• звіт про рух грошових коштів;
• звіт про власний капітал;
• примітки до звітів.

Баланс (форма  №1) складається з активу і пасиву, і свідчить про розподіл на активи і пасиви та фінансування активів за допомогою власного і притягнутого капіталу на дату балансу. Інформація використовується для оцінки структури ресурсів підприємства, їхньої ліквідності і платоспроможності підприємства, прогнозування майбутніх потреб у позичках, оцінки і прогнозування змін в економічних ресурсах;  

Звіт про  фінансові результати (форма№2) відображає доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний  період. Інформація використовується для оцінки і прогнозування діяльності підприємства, структури доходів і витрат;         Звіт про рух грошових коштів (форма №3) відображає генерування і використання коштів протягом звітного періоду. Інформація використовується для оцінки і прогнозування операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства;        Звіт про власний капітал (форма №4) відображає зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Інформація використовується для оцінки і прогнозування змін власного капіталу;   Примітки до звітів включають додатковий аналіз статей звітності. Інформація використовується для оцінки і прогнозування облікової політики, ризиків, діяльності підрозділів підприємства.

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів, складаються зі статей, які об’єднуються у відповідні розділи.   Дані фінансової звітності є підставою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, а й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як підстава для прогнозування майбутнього фінансового стану.  Фінансова звітність в Україні формується з дотриманням тих десяти принципів,які сформульовані в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 18 П(с)БО 1 (рис.1.2).

Рис.1.2 Принципи підготовки фінансової звітності

У фінансовій звітності (зокрема, в балансі) передбачене  відображення лише зобов’язань власників стосовно їхніх внесків до капіталу та обов’язкового розподілу частини доходу між власниками (у вигляді відсотків, дивідендів, вилучення капіталу тощо). Цей принцип дістав назву принципу автономності підприємства.        Фінансові звіти складаються також виходячи з принципу безперервності діяльності підприємства, тобто визнання того, що підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності (принаймні протягом наступного звітного періоду).    Принцип періодичності передбачає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності. Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій ураховуються тоді, коли вони фактично відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться.            П(С)БО 1 зазначає, що принцип нарахування має застосовуватися одночасно з принципом відповідності, за яким витрати визначаються у звіті про фінансові результати на підставі прямого зв’язку між ними та отриманими доходами.           Надання користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно використовувати постійно за складання фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів є вимогою принципу послідовності. Дотримання цього принципу є передумовою порівнянності фінансових звітів.    Цілій низці господарських операцій, таких як погашення сумнівної заборгованості, визначення можливого строку корисного використання основних засобів тощо, притаманна певна невизначеність.      Тому під час складання фінансових звітів слід застосовувати принцип обачності, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов’язання чи витрати — занижені.          Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності.  Отже, інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану повинне включати не лише дані фінансової звітності, а й всю внутрішню бухгалтерську документацію. Саме це дасть змогу покращити якість вихідних аналітична даних, які необхідні для прийняття управлінських рішень на підприємстві. 

1.3 Методологія оцінки фінансового стану підприємства

Традиційна практика оцінки фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення. Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

2) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3) трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів;

4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

5) порівняльний аналіз -внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками.

6) факторний  аналіз - визначення впливу окремих  факторів (причин) на результативний  показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження.  Існує досить велика кількість показників, які характеризують фінансовий стан підприємства. Виділяють такі групи показників:

• оцінювання майнового стану підприємства;
• прибутковості;
• ліквідності та платоспроможності;
• фінансової стійкості та стабільності підприємства;
• рентабельності підприємства;
• ділової активності;
• акціонерного капіталу.

Наведена нижче табл.1.2 містить порядок розрахунку та характеристику основних показників оцінювання фінансового стану підприємства.

Таблиця 1.2

Класифікація  та порядок розрахунку основних показників оцінки                                                                             фінансового стану підприємства

Продовження табл.1.2

Продовження табл.1.2

Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства можуть застосовуватися різні методи аналізу.       Методи фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства. В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.   Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.      Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

- експертних  оцінок і сценаріїв,

- психологічні,

- морфологічні,

- порівняльні,

- побудови системи  показників,

- побудови системи  аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них  велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.   До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

- ланцюгових  підстановок,

- арифметичних  різниць,

- балансовий,

- виокремлення  ізольованого впливу факторів,

- відсоткових  чисел,

- диференційний,

- логарифмічний,

- інтегральний,

- простих і  складних відсотків,

- дисконтування.           У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).    Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.       Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.         Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.   Предикативні моделі - це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану.     Нормативні моделі - це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.            Таким чином, у ході оцінки фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.