Фінансові аспекти злиттів та поглинань компаній

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима ГЕТЬМАНА» 
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА  

з дисципліни “ Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва ”  

     Тема: Фінансові аспекти злиттів та поглинань компаній 
 
 
 
 
 

КНЕУ  – 2011

Зміст 

Вступ……………………………………………………………………………………….3 

Розділ  І.  Теоретичні засади злиття та поглинань компаній………………………........5

 1.1 Суть злиття  та поглинань………………………………………………...................5

 1.2 Мотиви  злиття та поглинань компаній…………………………………………...13

Розділ  ІІ.  Аналіз фінансових аспектів злиття та поглинань компаній………...….....20

 2.1 Характеристика  світової фармацевтичної галузі………………………………...20

 2.2 Аналіз  фінансових аспектів злиття компаній  Sanafi Synthelabo та Aventis. (2004 рік).......................................................................................................................................23

Розділ  ІІІ.  Перспективи розвитку вітчизняних фармацевтичних компаній, як об’єкт міжнародних поглинань....................................................................................................31

 3.1 Характеристика вітчизняної фармацевтичної галузі.............................................31

 3.2 Перспективи  вітчизняних фармацевтичних компаній, як об’єктів міжнародних поглинань...........................................................................................................................33 

Висновки............................................................................................................................38

Список використаних джерел..........................................................................................40 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

 Стратегія здійснення злиттів та поглинань  вже давно стала альтернативою  органічному росту великих міжнародних  компаній. З метою збільшення ринкової частки, диверсифікації діяльності, поповнення свого продуктового портфелю, виходу на нові географічні ринки, а також, наслідуючи інші мотиви, транснаціональні корпорації приймають рішення про укладення багатомільйонних M&A угод. Незважаючи на те, що здійснення M&A стає дедалі поширенішим способом вирішення наявних в компанії або галузі проблем, численні дослідження, присвячені ефективності міжнародних злиттів та поглинань, свідчать про те, що в багатьох випадках компанія-покупець втрачає у вартості при поглинанні інших компаній. Так, дослідження 117 угод, проведене компанією Booz Allen-Hamilton, продемонструвало, що більш, ніж в 50% випадків компанії-покупці мали гірші результати доходності порівняно зі своїми конкурентами, які не укладали M&A угод. Серед причин невдач, які зустрічаються найбільш часто, можна виділити переоцінку очікуваних синергетичних ефектів, що часто призводить до завищеної ціни угоди, недооцінку складності інтеграційних процесів по об’єднанню бізнесів, в результаті чого синергетичний ефект виникає не одразу або не в повному обсязі, а також переважання особистих амбіцій топ-менеджерів над результатами об’єктивного аналізу об’єкту поглинання.    

 В 2009 р. світовий ринок М&A характеризувався різким падінням по причині колапсу  кредитних ринків та скорочення ВВП  країн світу, проте у фармацевтичній галузі були оголошені одразу дві угоди, які можуть потрапити в список найбільших угод ХХІ століття. На фармацевтичні компанія тисне конкуренція зі сторони виробників генеричних препаратів в Центральній та Східній Європі по причині закінченню термінів дії патентів на ряд оригінальних препаратів. В свою чергу, коли на фармацевтичному ринку укладається одна глобальна угода, інші гравці галузі стають перед вибором: бути поглинаючою або поглинутою компанією.

 Об’єктом дослідження є процеси міжнародних злиттів та поглинань на світовому фармацевтичному ринку.

 Предметом дослідження є управлінські відносини, що складаються в процесі міжнародних злиттів та поглинань та ефективність міжнародних злиттів та поглинань у фармацевтичній галузі.

 Метою дослідження є комплексний аналіз міжнародних злиттів та поглинань компаній у фармацевтичній галузі та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності діяльності цих компаній в коротко- та середньостроковій перспективі.

 Основними завданнями дослідження є:

- узагальнення  сучасних тенденцій в сфері  міжнародних злиттів та поглинань;

- виявлення  мотивів здійснення злиттів та  поглинань та укладення M&A угод  у фармацевтичній галузі;

- визначення  особливостей злиттів та поглинань  компаній фармацевтичної галузі;

- комплексний  аналіз світового та українського  фармацевтичного ринку;

- аналіз  злиттів та поглинань, здійснених  у фармацевтичній галузі у  2001-2010 рр.;

- оцінка  ефективності злиття компаній Sanofi Synthelabo та Aventis в коротко- та середньостроковій перспективі;

- обґрунтування  прогнозу розвитку світового  та вітчизняного фармацевтичного  ринків в контексті M&A активності  їх учасників.     

Джерелами та статистичною базою курсової роботи є результати наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених, щорічні звіти міжнародних компаній фармацевтичної та інших галузей 2004-2010 рр., постанови Кабінету Міністрів України, статистичні дані, що віддзеркалюють ситуацію на фармацевтичному ринку світу і України. 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  І.  Теоретичні засади злиття та поглинань компаній

1.1 Суть злиття та  поглинань.

 У корпоративних  фінансах немає більш драматичного та полемічного роду бізнесу, аніж поглинання однією компанією іншої чи злиття двох компаній. Насамперед, слід зазначити, що будь-яка з цих двох подій  виступає своєрідним інструментом контролю з боку акціонерів над менеджерами компаній. Деякі злиття (поглинання) мають першопричиною конфлікт, що виникає між менеджментом та держателями акцій відповідної компанії, а отже — передбачають зміну керівництва. Інколи злиття (поглинання) супроводжуються «недружелюбною» процедурою об’єднання двох компаній (як правило, бажана компанія здійснює чималий супротив щодо власного поглинання і може займати оборонну позицію). На думку професора ділового адміністрування в Гарвардському університеті Майкла К. Дженсена, злиття та поглинання здійснюються у відповідь на появу нових технологій чи ринкових умов, що потребують стратегічних змін в управлінні компаніями і використанні їхніх ресурсів: «У порівнянні з існуючим керівництвом, новий власник зазвичай здатний краще запроваджувати основні зміни в організаційній структурі. З іншої сторони, придбання контрольного пакету приводить до організаційних змін шляхом створення підприємницьких стимулів для менеджменту і ліквідації централізованих бюрократичних перепон для маневрування, які, як правило, притаманні великим корпораціям» [3,c.625].

 У вітчизняній  та зарубіжній літературі автори, даючи  визначення поняттям «злиття» та «поглинання» часто прирівнюють їх одне до одного. Єдиною об’єднуючою компонентою у всіх визначеннях є обов’язкова участь під час проведення злиття (поглинання) двох сторін: компанії-покупця (від англ. bidder, merger company) та компанії-цілі (від англ. target company, mergee), тобто тієї, яку має намір придбати (з якою має намір об’єднатися) компанія-покупець.

 Oxford Business English Dictionary дає наступне визначення поняття «злиття»: «Злиття (від англ. merger, consolidation, amalgamation) — це операція об’єднання двох або більше бізнесів чи організацій, рівних за розмірами, в одне ціле». Кінцевим етапом даного процесу є створення принципово нової компанії: обидві юридичні особи, що вирішили об’єднатися, припиняють своє існування та утворюють нову корпорацію. Зворотнім за своєю суттю є процес розділення компаній (від англ. demerger), який передбачає відокремлення однієї чи декількох компаній від більшої компанії (бізнесу), особливо якщо остання була утворена через процедуру злиття. Частими є випадки суперечливої оцінки відповідного об’єднання компаній, коли одні представники ЗМІ називають одну й ту ж саму угоду злиттям, а інші — поглинанням. Третя сторона — новостворена компанія — у щорічних звітах дає свою оцінку тій чи іншій угоді про придбання (об’єднання), яка мала місце у відповідному році. Аби визнати поглинання злиттям, світові корпорації (в основному, американські) використовують дещо суперечливе поняття «законне злиття», яке означає злиття двох компаній, в результаті якого лише одна з них залишається юридичною особою [13, 14, 15]. Основними ж видами злиттів є:

- «горизонтальнее злиття» — це злиття компаній, які працюють в одній галузі і є одночасно конкурентами на ринку;

- «вертикальне  злиття» — це злиття компаній, які спеціалізуються на різних  стадіях виробництва, реалізації  та споживання одного продукту; економічний зміст такого злиття, головним чином, зводиться до економії трансакційних витрат (наприклад, поглинання авіаційною компанією туристичного агентства). Підвидами даного виду злиття є: злиття, при якому дана компанія зливається з тією, яка знаходиться на наступній стадії процесу виробництва чи реалізації продукції (наприклад, виробник меблів зливається з роздрібним торговцем меблів) та злиття, при якому дана компанія зливається з тією, яка знаходиться на попередній стадії процесу виробництва чи реалізації продукції (наприклад, злиття фірми, що спеціалізується на роздрібній торгівлі, із фірмою-постачальником (виробником) товару);

- «конгломератне  злиття» — це злиття двох  і більше компаній, які ведуть  бізнес в різних, не пов’язаних  між собою, галузях (наприклад,  злиття комп’ютерної компанії та виробника продуктів харчування);

- «родове  злиття» — це злиття компаній, які займаються спорідненою діяльністю, але при цьому не виробляють  однаковий продукт та не є  постачальниками (чи споживачами)  один для одного (наприклад, злиття компанії, яка спеціалізується на кредитних картках, і компанії, яка спеціалізується на брокерських послугах);

- «злиття  з розширенням ринку» — це  злиття компаній, які реалізують  схожу продукцію (послугу), але  діють на різних географічних  ринках;

- «злиття з розширенням товарної лінії» — це злиття компаній, які виробляють подібні та споріднені товари (наприклад, придбання компанією «Procter & Gamble», яка є лідером із виробництва миючих засобів, фірми «Clorox», яка виробляла відбілюючи засоби для білизни).

Особливими  видами злиттів є:

- «cash-out merger» — це злиття, при якому акціонери компанії-цілі отримують за свої акції грошову компенсацію (а не, наприклад, акції компанії-покупця чи інші активи). Використовується у тому випадку, коли акціонери компанії-цілі не зацікавлені в участі в капіталі компанії, яка утвориться в результаті злиття;

- «stock-for-stock merger» — це злиття, при якому акціонери компанії-цілі в якості компенсації за свої акції отримують акції компанії-покупця;

- «forward triangular merger» або «пряме тристороннє злиття» — це об’єднання дочірньої компанії компанії-покупця з компанією-ціллю, в результаті якого остання стає частиною дочірньої компанії компанії-покупця (тобто компанія-ціль перестає існувати як окреме підприємство, а її акції обмінюються на акції компанії-покупця);

- «reverse triangular merger» або «зворотнє тристороннє злиття» — це злиття компанії-цілі і дочірньої компанії компанії-покупця, в результаті якого компанія-ціль стає дочірньою компанією у власності корпорації-покупця (тобто компанія-ціль зберігається як окреме підприємство, а дочірня компанія покупця, з якою відбулося злиття, перестає існувати; при цьому акції акціонерів минулої дочірньої компанії обмінюються на акції компанії-цілі);

- «forward merger» або «пряме злиття» — це злиття, при якому компанія-ціль стає частиною компанії-покупця і перестає існувати; акціонери поглинутої компанії отримують акції компанії-покупця;

- «reverse merger» або «зворотнє злиття»  — це злиття, при якому компанія-покупець  стає частиною компанії цілі і перестає існувати; акціонери компанії-покупця отримують акції компанії-цілі (наприклад, приватна компанія купує всі чи більшу частину акцій публічної компанії, в результаті чого перша отримує можливість емітувати акції та торгувати ними на фондовій біржі) [12, 13].

 Консолідація, з точки зору втілення її у життя, має як позитивні, так і негативні  моменти:

- її  основною перевагою є те, що  дана форма об’єднання компаній  є простою в юридичному плані  і не потребує занадто багато  витрат у порівнянні із іншими формами злиття (поглинання) (наприклад, stock-for-stock merger, takeover, LBO). Причиною цьому є те, що компанії самостійно приходять до згоди про те, аби об’єднати власні активи. Таким чином компанія-покупець, наприклад, не має необхідності переводити право власності на активи компанії-цілі;

- основною  незручністю (в основному для  компанії-ініціатора консолідації) є те, що злиття має бути  схвалено голосами акціонерів  обох компаній (зазвичай потрібно 2/3 голосів). Окрім того, підтримка  зі сторони керівництва об’єкта злиття є достатньо суттєвою перевагою при консолідації, але її отримання, як правило,— складна та витратна справа для покупця [3, c. 625-626].

 За  сучасного рівня глобалізації міжнародних  економічних відносин та жорсткої конкуренції  між компаніями на будь-якому ринку світу, з кожним роком глобальним гравцям стає все важче підтримувати високі темпи власного органічного зростання, тобто зростання за рахунок розвитку існуючого бізнесу. Аби компенсувати падіння даного показника, майже всі сучасні транснаціональні компанії (ТНК) вдаються до інструменту «поглинання іншої компанії». Позитивними результатами розумного застосування даного інструменту є здобуття нових технологій та виробничих потужностей, завоювання нових ринків, використання дистрибуційних каналів компанії-цілі та ін. Існують також деякі приховані, але не менш вагомі (а інколи й визначальні), негативні моменти придбання іншої компанії: борги компанії-цілі стають часткою зобов’язань компанії-покупця; крос-культурна невідповідність компаній може заважати отриманню достатнього ефекту синергії; непродуманість та недосконалість інтеграційного плану поглинання, без якого компанія-ціль може стати непосильним тягарем для покупця у майбутньому та ін. [5, c.48-51

 Будь-яка  угода, а особливо угода про об’єднання активів двох компаній, потребує попередньої оцінки багатьох факторів, серед яких, на думку директора бостонського офісу Bain&Company Девіда Хардінга (David Harding) та директора чикагського офісу Сема Роувіта (Sam Rovit), надважливім є фактор «інвестиційного обґрунтування». Саме з нього, на думку авторів книги «Mastering the merger», має починати кожен покупець: йому слід сформулювати, яким чином конкретна угода створить вартість для компанії в результаті злиття / поглинання. Потім слід оцінити та зважити власні відповіді на 4-ри ключові питання, від яких залежить успіх M&A-угоди: 1) Як обирати компанії-цілі? 2) Які угоди заключати? 3) Де вам дійсно необхідна інтеграція? 4) Що робити, якщо угода йде не так, як планувалося? [19]. Але будь-яку процедуру із придбання чи об’єднання із іншою компанією супроводжуватиме чіткий порядок етапів укладання M&A-угоди:

 1) Прийняття  рішення про продаж компанії (зарубіжні  експерти журналу Инвестгазета  рекомендують власнику компанії-цілі  починати даний етап із вибудовування чіткої юридичної структури власності (наприклад, підготувати документи, що підтверджують права на ключові активи компанії та гарантують відсутність можливих претензій з боку третіх осіб). Після цього слід потурбуватися про наявність консолідованої фінансової звітності, яка має відповідати світовим фінансовим стандартам. Останнім кроком до створення образу ідеальної компанії має стати аудит в одній із компаній «Великої четвірки» (наприклад, PriceWaterhouseCoopers));

 2) Підготовка  великого списку (від англ. long list — довгий лист) покупців (найчастіше даний етап виконується заздалегідь запрошені посередники-консультанти (наприклад, експерти інвестиційного банку). Саме їм доручається проаналізувати ситуацію на ринку та скласти так званий long list — список потенційних покупців, яким згодом будуть надіслані тізери (від амер. teaser — приваблива рекламна об’ява), які представляють собою коротку презентацію компанії-цілі. «Як правило, в тізери вказують деякі фінансові параметри, наприклад, річний оборот, галузь, ринкову нішу, які займає компанія та ін.» — пояснює один із партнерів відділу операцій з капіталом компанії PriceWaterhouseCoopers);

 3) Підписання  меморандуму про взаєморозуміння  або протоколу про наміри (є  необов’язковим етапом укладення M&A-угоди; протокол про наміри підписується лише у тому випадку, коли є один продавець та один покупець) (за словами старшого юриста юридичної фірми DLA Piper Іллі Мучника «меморандум містить в собі основні параметри майбутньої угоди: визначається об’єкт, процедура та строки продажу (злиття), за яким принципом буде формуватися ціна, чи буде вона змінюватися, встановлюється порядок розрахунків і т.п.». Інколи покупець вимагає підписання ще й договору про ексклюзивністю, який гарантуватиме припинення продавцем пошуку інших потенційних покупців);

 4) Підписання  угоди про конфіденційність (відбувається  за участі юридичних консультантів;  згідно із нею покупець зобов’язується  не розголошувати інформацію  про компанію-ціль, до якої віднині  він отримає доступ);

 5) Підготовка і розсилання інформаційного меморандуму потенційним інвесторам (на відміну від тізера, даний документ має складатися із 100 сторінок, на яких буде детально розписано, що собою представляє компанія-ціль, приведено основні показники звітності, описано позиції на ринку, конкурентне середовище, перспективи розвитку компанії та сегменту. При цьому, як відмічають фінансові консультанти, компанії-продавцю не слід розкривати фінансову інформацію під грифом «таємно», яка може негативно вплинути на рішення покупця. Обґрунтуванням для даного приховування є небажання компанії-продавця ризикувати розкриттям конфіденційної інформації потенційному покупцю, який може відмовитися від покупки і використати отримані дані для здобуття конкурентної переваги на ринку. Врегулювати таку ситуацію на правовому рівні майже неможливо).

 У разі проведення процесу відбору покупців на тендерній основі разом із меморандумом відсилається і супроводжуючий лист (від англ. process letter), який містить прохання компанії-продавця проаналізувати інформацію про потенційну покупку протягом певного періоду (наприклад, двох тижнів) і за результатами такого аналізу вирішити, чи цікавий для компанії-покупця даний актив.

 6) Отримання  від компанії-покупця попередньої  заявки з ціною (від англ. non-binding bid) (вона ні до чого не зобов’язує покупця і не має юридичної сили. В ній він вказує суму, яку готовий запропонувати за актив, виходячи з отриманої інформації. В подальшому дана цифра може бути переглянута. Однак саме на її основі продавець робить висновки про серйозність намірів того чи іншого інвестора та формує short list покупців, куди потрапляють найдостойніші)

 7) Перевірка  фінансового стану компанії-цілі (від англ. due diligence — належна перевірка) (є довготривалою та комплексною процедурою, як представляє собою аналіз загальних правових та комерційних аспектів діяльності компанії-цілі. Діагностика включає в себе юридичний та фінансовий аудит. А якщо відбувається поглинання (злиття) промислового підприємства, то проводиться додатковий технічний, а також популярний на Заході екологічний due diligence. Оскільки due diligence не включає аналіз таких аспектів як корпоративна культура та постановка бізнес-процесів, інвестору слід окремо звертатися за отриманням незалежної оцінки компанії-цілі за цими та іншими аспектами. Тим більше, що у випадку такої оцінки і виявлення непрозорої структури управління може змінитися і вартість компанії-цілі — подібні нюанси можуть стати предметом для торгу); (якщо покупець обирається на тендерній основі, проведення due diligence лягає на плечі покупців. Якщо ж в угоді приймають участь один покупець і один продавець, то діагностику, як правило, проводить ініціатор угоди, а у випадку злиття компаній сторони діагностують один одного. В ідеалі така діагностика має проводитися однією з компаній «Великої четвірки» (дана вимога стає обов’язковою у випадку, коли компанію купує зарубіжний інвестор)); (незважаючи на те, що due diligence передбачає максимальну відкритість компанії-продавця, навіть на цьому етапі не може бути розкрита вся інформація, так як немає жодних гарантій з боку покупця (покупців). Наприклад, список клієнтів та постачальників, умови роботи з ними та ін. часто є комерційною таємницею. Тому імена перших двох, як правило, не розкриваються  навіть під час due diligence, а контракти просто не надаються для ознайомлення. Замість цього можуть використовуватися кодові імена — покупці А, В, С… Повна інформація буде розкрита під час подальших етапів просування угоди, коли обидві сторони будуть впевнені в тому, що операція злиття (поглинання) обов’язково відбудеться); (у випадку успішного завершення процедури due diligence від потенційних покупців має надійти обов’язкова заявка або binding bid. Ключовим пунктом даного документу є ціна, яка встановлюється покупцем на основі вже більш детальної інформації про компанію-ціль, отриманої під час due diligence, а також на основі бізнес-плану розвитку компанії, представленого продавцем) [16];

 8) Складання  у укладення угоди про злиття (поглинання) (основну частину угоди  займає розділ «Заява гарантій», в якій продавець гарантує покупцю, що вся інформація, надана йому під час due diligence, є коректною, що у компанії немає жодних зобов’язань, окрім тих, які були вказані під час діагностики і т.п. Як правило, дія гарантій, передбачених угодою, може вважатися дійсною до п’яти років після того як гроші були остаточно виплачені продавцю (або відбувся обмін акціями). Для укладання M&A-угоди також потрібна згода з боку Антимонопольного комітету чи органу, який виконує подібну функцію (у межах ЄС, це, наприклад, — Комісія по конкуренції), як в країні-базування покупця, так і продавця);

 9) Закриття  угоди (від. англ. closing) та післяпродажні зобов’язання сторін (закриття угоди відбувається не одразу ж після її підписання. Частіше за все в документі прописуються дії, які продавець зобов’язується виконати, перш ніж актив перейде у власність до покупця. Це можуть бути обов’язки усунути певні недоліки, виявлені покупцем (продати непрофільні активи, змінити устав, врегулювати судові спори), провести реструктуризацію бізнесу та ін. Також в цей проміжний період на продавця накладаються певні обмеження по відношенню до «його» компанії, що прописується в M&A-угоді. Це може бути вимога не заключати угод більш, ніж на певну суму коштів без згоди покупця, не продавати активи, не змінювати топ-менеджмент, не збільшувати уставний фонд); (при виборі будь-якої форми розрахунку сторони домовляються про те, що гроші (акції) покупця та акції продавця утримуються на так званому рахунку умовного депонування або escrow account (процедура передбачає передачу обома сторонами угоди власних акцій (готівки) на рахунок (у тимчасову власність) третьої особи, для виплати першим двом сторонам переданих коштів при виконанні ними свої зобов’язань). Найчастіше escrow-агентом виступає банк) [11].

 1.2 Мотиви злиття  та поглинань компаній.

 Виявленням  основних мотивів злиттів та поглинань  компаній та розробкою на їх основі ключових теорій, що пояснюють привабливість  інтеграційних процесів для їх учасників, займалися в основному зарубіжні вчені, такі як М.Бредлі, А.Десаі, Х.Кім, І.Ансофф, В.Левеллен, А.Шляйфер, Р.Вішні, М.Дженсен, Р.Ролл та інші.

 Ще  в 1978р. консалтингова фірма Arthur D. Little виділила основні мотиви злиттів та поглинань [4]:

 - збільшення  масштабу діяльності для отримання синергетичного ефекту;

 - диверсифікація  бізнесу через запуск нових  продуктів та вихід на нові  ринки;

 - збільшення  ринкової частки;

 - стратегічне  перегрупування під впливом змін  в технологіях та законодавстві;

 - купівля  недооцінених активів;

 - податкові вигоди;

 - прагнення  менеджерів компанії самоствердитися  шляхом укладення великих та  успішних угод;

 - прагнення  менеджерів збільшити розмір  бізнесу, а разом з ним і  власну заробітну плату;

 - стратегія  виходу із бізнесу.

 Професор  Джозеф Боулер виділяє п’ять основних причин, що є основою злиттів та поглинань: 1. консолідація підприємств з надлишковими виробничими потужностями в галузях, що досягли рівня насичення. 2. поглинання конкурентів при наявності значної географічної фрагментованості. 3. отримання доступу до нових ринків та придбання нових продуктів. 4. альтернатива власним проектам досліджень та розробок. 5. створення нової галузі при наявності розмитих кордонів між суміжними галузями (наприклад, в результаті НТП) [15].

 Більшість традиційних теорій, що розкривають мотиви злиттів та поглинань можна розділити на дві категорії: теорії про створення цінності (для максимального збільшення акціонерної цінності об’єднаної фірми) та теорії про відсутність створення вартості (керівники підприємств прагнуть досягти максимального росту власної вигоди за рахунок акціонерів) [2]. В сучасній науковій літературі, як правило, виділяють три базові та найбільш відомі теорії, які лежать в основі об’єднання компаній, перша з яких відноситься до теорій про створення цінності, а дві інші – до теорій про відсутність створення вартості [1]. Даними теоріями є:

 - синергетична  теорія злиттів та поглинань  (synergy theory);

 - теорія  агентських витрат вільних потоків  грошових засобів (agency theory of cash flow);

 - теорія  «гордині» (hubris theory).

 Теорія  агентських витрат (Майкл Дженсен, 1986) базується на оцінці агентських конфліктів як мотивів злиттів та поглинань. Менеджери формують свої оцінки цілей  та результативності злиттів та поглинань, що відрізняються від цілей власників.

 Теорія  «гордині» (Річард Ролл, 1986) в якості основного мотиву та результату злиттів  та поглинань розглядає індивідуальні  рішення менеджерів компанії-покупця. Прийняти таке рішення можуть менеджери  компанії, контрольний пакет акцій  якої належить колективу працівників, підконтрольному менеджменту, або менеджмент компанії, що не має власника контрольного та блокуючого пакетів.