Фінансові посередники та їх функції

Міжрегіональна  академія управління персоналом

Інститут  міжнародної економіки та інформаційних  технологій

Імені Святої княгині Ольги 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Фінанси»

на тему:

«Фінансові  посередники та їх функції» 
 
 

Виконала  студентка ІІІ курсу

Групи Е-9-08-Б₁МЕБ (4.0д)

Прудник Альона Андріївна

Науковий  керівний:

Дуксенко  Оксана Петрівна 
 
 

Київ 2010

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Роль фінансових  посередників та їх види…………………………………….5

2. Формування  капіталу фінансових посередників……………………………11

3. Функціонування  фінансових посередників на фінансовому  ринку……….14

4. Фінансові  посередники інвестиційного фонду……………………………..16

5. Небанківські  фінансові посередники (страхові компанії  та пенсійні фонди)…………………………………………………………………………….20

Висновок………………………………………………………………………….36

Список використаної літератури………………………………………………..37 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

      Історично інститут фінансового посередництва  виникає з моменту розподілу  праці у сфері обслуговування кругообігу фінансових активів як еквівалента товарних продуктів, поступово виокремлюючись у самостійний вид бізнесу. Оскільки сприяння розвитку будь-яких структур, запозичення чи залучення капіталу потребує спеціальних знань, послуги фінансових посередників об’єктивно  викликаються практикою. Без фінансового посередництва можлива загроза операційного звуження ринку і натуралізація господарського життя.

      На  сьогодні зареєстровано близько 1200 фінансових посередників, серед яких є торговці цінними паперами, довірчі  товариства, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії та комерційні банки. Реально на фондовому ринку України працює близько 20-30 відсотків зазначеної кількості фінансових посередників.

      Основна їхня функція – це допомога в передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних інвесторів і навпаки. Фінансові посередники створюють свої фонди, беручи кошти в борг у заощаджувачів, за що останнім виплачується процентний доход. Акумулюючи кошти таким чином, вони надають їх під вищі проценти інвесторам. Різниця між отриманим та виплаченим процентним доходом іде на покриття витрат фінансового посередника та його прибуток.

      Найголовніше  завдання фінансових посередників – спрямувати рух капіталу до найефективніших споживачів. Базовою основою їх функціонування є реалізація кредитно-інвестиційних угод (тобто безпосереднє фінансування) та заміна прямого фінансування непрямим через випуск власних вторинних зобов’язань. Логічно, що предметом праці для посередників на ринку стають цінні папери і гроші.

      Мета: зрозуміти сутність та призначення фінансових посередників. Розглянути формування капіталів фінансових посередників на фінансовому ринку

      Завдання: засвоїти основні поняття, терміни, закономірності фінансового посередництва. Визначити роль та функції фінансових посередників на фінансовому ринку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Роль  фінансових посередників  та їх види.

      У суспільстві з розвиненими ринковими  відносинами надзвичайно важливу  роль на фінансовому ринку  відіграють фінансові посередники.

      Фінансові посередники – це фінансові установи, до яких належать суб’єкти банківської системи, небанківські фінансові та кредитні інститути, контрактні фінансові послуги.[6, с.56]

      Основна роль фінансових посередників полягає  в фінансуванні економічної діяльності та забезпеченні ефективного перерозподілу  капіталу у суспільстві. Завдяки цьому створюються сприятливі умови для ефективного функціонування реального сектора економіки та прискорення кругообігу капіталу в процесі господарської діяльності. Поряд з цим діяльність фінансових посередників сприяє активізації підприємництва, стимулює платоспроможний попит з боку населення та збільшує грошову масу  в країні.

      Фінансові посередники є інституційними інвесторами  фінансового ринку і, окрім виконання  суто посередницьких функцій, можуть самостійно акумулювати вільний капітал та здійснювати інвестування за рахунок власних і залучених коштів.[3, с.57]

      Діяльність  фінансових посередників на практиці пов’язана із створенням нових фінансових інструментів. Ці інститути мають  можливість одержувати прибуток за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій, здійснюючи аналіз кредитоспроможності потенційних кредиторів, розробку порядку надання позик і розрахунків за них, рівномірно розподіляючи ризики. Їх діяльність таким чином направлена на допомогу приватним особам, що мають заощадження, перетворити їх на капітал і вкласти у різні підприємства, диверсифікуючи при цьому ризик. Слід зазначити, що система спеціалізованих фінансових посередників має можливість надати власникам заощаджень, більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки на капітал.[6, с.56]

      Важлива роль фінансових посередників на розвиненому ринку полягає в тому, що вони за певну плату надають різні види фінансових послуг. Ці послуги пов’язані як з емісією фінансових активів, так і з їх обігом на вторинному ринку. За емісії корпоративних цінних паперів та на кредитному ринку фінансові посередники сприяють інвестуванню коштів у різні галузі економіки. За емісії державних боргових зобов’язань та на ринку державного кредиту вони сприяють залученню коштів для забезпечення потреб державного бюджету.

      На  вторинному ринку фінансові посередники  забезпечують стабільне функціонування ринку, а також задовольняють  інтереси юридичних та фізичних осіб щодо інвестування коштів у фінансові  активи та вилучення їх з процесу інвестування. При цьому інститути ринку не тільки задовольняють потреби інвесторів щодо купівлі-продажу фінансових активів на регулярній основі за ринковою ціною, а й надають інформаційні, консультаційні, управлінські послуги.

  При обслуговування учасників ринку одні фінансові посередники надають лише окремий вид послуг, який і визначає в цілому їх роль на ринку (страхові, інвестиційні компанії, брокерські фірми), а інші – широкий спектр фінансових послуг (наприклад, банківські установи, які, крім основних банківських послуг щодо залучення коштів та розміщення їх на кредитному ринку, здійснюють велику кількість операцій від імені та за рахунок клієнтів як на ринку позикових капіталів, так і на фондовому та валютному ринках). Останнім часом у зв’язку з послабленням державного регулювання національних ринків та зростаючими потребами учасників фінансового ринку в якісних та різноманітних послугах фінансове посередництво набирає більш універсальних форм. Переважна більшість фінансових посередників, що діють на розвинених фінансових ринках, надають своїм клієнтам широкий спектр фінансових послуг.[13, с.404]

      У світовій практиці не існує єдиного  підходу до класифікації фінансових посередників. Це пояснюється відсутністю  єдиної моделі організації в країні фінансового посередництва.

      У сучасних умовах найбільшого поширення  набули такі моделі структурної організації  фінансового сектору країни:

• ринково орієнтована модель;
• банківсько орієнтована модель;
• змішана модель.

Кожна з моделей  характеризується визначним колом професійних

учасників фінансового  сектора, спеціалізацією фінансових установ  на проведенні фінансових операцій, особливостями  законодавчого регулювання діяльності фінансових посередників тощо. Обрана країною модель організації фінансового  посередництва впливає на ступінь розвитку банківської системи, небанківських фінансових установ, фінансового ринку, визначає обсяги операцій з фінансовими активами, обумовлює особливості фінансування економічного розвитку країни.

      Ринково орієнтована модель організації фінансового посередництва склалася в США, Канаді, Австралії, Мексиці, Туреччині, Малайзії, Сінгапурі та в деяких інших країнах. Вона характеризується наявністю певної рівноваги в розвитку банківських і небанківських фінансових установ, спеціалізацією банків на проведенні традиційних банківських операцій та розвиненим небанківським фінансовим сектором, що займається реалізацією інвестиційних, страхових та інших фінансових послуг.

      Організація фінансового посередництва за банківсько орієнтованою моделлю є характерною для Німеччини, Австрії, Франції, Бельгії, Італії, Іспанії, Португалії, Фінляндії, Норвегії та інших країн. За такої моделі провідна роль в реалізації фінансового посередництва належить банкам. Банки мають право займатися не лише традиційними банківськими операціями, а й іпотечними, інвестиційними, деякими страховими операціями тощо.

      Процеси інтернаціоналізації та глобалізації фінансового ринку сприяють зближенню  та взаємопроникненню моделей організації  фінансового посередництва, що призводить до розширення кола функції фінансових посередників та збільшення переліку фінансових операцій, що можуть проводитися ними. Такі процеси обумовили появу змішаної моделі знаходять свій прояв у таких країнах, як: Ірландія, Голландія, Японія, Швейцарія, Данія, Швеція, Нова Зеландія та ін..

      Відповідно  до ринково орієнтованої моделі розрізняють  такі види фінансових посередників:

• Депозитні інститути, до яких входять:

1. комерційні банки – кредитні установи, що надають клієнтам універсальні банківські послуги. Джерелом залучення коштів є внески клієнтів на депозитні рахунки. Кошти позичкового фонду, що є в кожному комерційному банку, використовуються для надання банківського та споживчого кредиту, для придбання державних і муніципальних облігацій.

2. позиково-ощадні асоціації – кредитно-фінансова установа, що акумулює кошти, які зберігаються на ощадних, термінових і чекових депозитах.
3. траст компанії – компанії, які управляють не тільки активами підприємців і безприбуткових організацій, а й цінними паперами корпорацій. Оскільки довірителі часто є недосвідченими в тонкощах фінансового бізнесу, вони укладають контрактну угоду з траст-компанією, якій доручають управляти своїми активами за життя довірителів і на користь спадкоємців після їхньої смерті.  Траст компанії можуть управляти добродійними і пенсійними фондами.

       Позиково-ощадні операції та траст  компанії залучають кошти   заощаджувачів на депозити та  за рахунок цих коштів здійснюють  кредитування, переважно під заставу  нерухомості.

         г)  взаємо-ощадні банки – різновид кооперативно-банківських установ, що приймають від населення невеликі заощадження та інвестують їх у деякі види цінних паперів.

         д)  кредитні спілки – невеликі фінансові установи, що утворюються на кооперативних засадах певної соціальної групи для надання кредитів членам цієї групи.

     Вкладники взаємо-ощадного банку та учасники кредитних спілок є співвласниками таких фінансових установ. Формування ресурсів цих установ здійснюється за рахунок внесків їх вкладників. Кредитні спілки та взаємо-ощадні банки здійснюють кредитування своїх співвласників та проведення інших фінансових операцій на їх користь.

• Ощадні установи контрактного типу – це кредитно-фінансові установи, які залучають довготермінові заощадження на контрактних засадах. Фонди свої формують завдяки періодичним внескам згідно з контрактами.

      Ощадні  установи поділяються на:

1. компанії зі страхування життя, страхування від пожеж і нещасних випадків. Кошти цих компаній формуються за рахунок внесків юридичних та фізичних осіб, а використовуються для довготермінового кредитування і фінансування, завдяки купівлі державних акцій та облігацій корпорацій;
2. пенсійні фонди створюються фірмами для сплати пенсій робітникам і службовцям. Створення таких бондів дозволяє знизити податкові платежі фірм і використати їхні кошти для придбання акцій та облігацій корпорацій.

• Інвестиційні посередники, до складу яких долучаються:

1. інвестиційний банк, який проводить довготермінове кредитування, завдяки чому імовірне втілення великих науково-технічних проектів. Розподіл функцій між комерційними та інвестиційними банками, наприклад, у США відбувся після кризи 1929-1933 років. Спеціалізація у сфері довготермінового кредитування має сенс, оскільки впровадження великих інвестиційних проектів пов’язане із значним ризиком. Інвестиційний банк мобілізує довгостроковий позичковий капітал і передає його позичальникам завдяки випуску та розміщенню  облігацій або інших боргових зобов’язань;
2. іпотечний банк – банк, що спеціалізується на видачі довготермінової позики під іпотеки ( тобто ресурси за рахунок випуску та розміщення іпотечних облігацій);
3. інвестиційні фонди – забезпечують спільне вкладення коштів індивідуальних інвесторів, акумулювання яких здійснюється шляхом випуску і розміщення на ринку цінних паперів таких фондів.
4. інвестиційні компанії – забезпечують реалізацію інвестиційних намірів окремих індивідуальних інвесторів, здійснюють за рахунок акумульованих коштів надання позик (переважно споживчих) тощо.
5. фінансова компанія – отримує фонди шляхом продажу комерційних паперів, випуску акцій та облігацій. Залучені кошти надає споживачам у вигляді позик або кредитів на придбання споживчих товарів довготермінового користування. Для ремонту будинків, на потреби малого бізнесу.

     Рис.1. Види фінансових посередників за ринково орієнтованою моделлю фінансового посередництва

     У структурі банківсько орієнтованої моделі організації фінансового  посередництва виділяють такі види професійних учасників ринку:

• банківські установи;
• небанківські фінансові установи.

     Банки розглядаються як основні агенти фінансового посередництва, які забезпечують універсальне фінансування економіки, як за рахунок надбання кредитів, так і за рахунок проведення інвестиційних та посередницьких операцій з фінансовими активами. Функції банків за банківсько орієнтованою моделлю є доволі широкими Ці установи здійснюють як суто банківські операції, так і провадять інші види діяльності, зокрема, іпотечні, інвестиційні, довірчі операції, реалізують окремі страхові операції тощо.

     Небанківським установам за такою моделлю належить другорядна роль у фінансовому посередництві. Такі установи спеціалізуються на проведенні окремих фінансових операцій, що не є пріоритетними для банків, займають свої невеликі ніші на ринку фінансових послуг та, як правило, не можуть здійснювати банківські операції.

      Змішана модель фінансового посередництва, що набуває поширення в окремих  країнах світу, характеризується активною діяльністю банківських і небанківських  установ, їх взаємопроникненням на ринки  один одного та поєднанням в діяльності фінансових посередників як банківських, так і небанківських операцій.

      Українське  законодавство поділяє фінансових посередників на два види: банківські установи та небанківські фінансові  установи. До банківських установ належать банки, небанківськими фінансовими установами є: кредитні спілки, ломбарди, довірчі товариства, страхові та фінансові компанії, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, лізингові та факторингові компанії, торговці цінними паперами, компанії з управління активами та інші.[6, с.60-65]

      2. Формування капіталу фінансових посередників.

      Фінансові посередники можуть формувати капітал. Вони допомагають приватним особам, що мають заощадження вкласти  капітал у різні підприємства.

     Передача  капіталу від заощаджувачів до позичальників  може відбуватися за двома схемами, а саме шляхом прямого і опосередкованого фінансування. Пряме фінансування забезпечується без участі фінансових посередників, і полягає у переміщенні заощаджень безпосередньою від власників заощаджень до позичальників шляхом розміщення фінансових активів позичальників на ринку (рис.2). Проте це її механізм в більшості випадків характеризується низькою ефективністю, що пов'язана зі значними витратами позичальників на пошук інвесторів, тривалим терміном розміщення на ринку випущених фінансових активів та недооцінкою їх вартості, впливом фінансових ризиків тощо.

                       Фінансові активи

         Власники капіталу       Позичальники капіталу  

                              Гроші     

     Рис.2. Пряме фінансування суб’єктів господарювання без участі фінансових посередників

     При опосередкованому, фінансуванні всі  ризики, що пов'язані з залученням додатковою капіталу на ринку, позичальник  передає посереднику за винагороду. Діяльність фінансових посередників забезпечує: фінансування суб'єктів господарської  діяльності шляхом розміщення випущених ними фінансових активів на ринку або за рахунок передачі позичальникам акумульованого, за ініціативою посередників капіталу, на засадах співвласності або боргу.

     Фінансування  діяльності суб'єктів економічної  діяльності за участю фінансових посередників може відбуватися за трьома схемами.

     При першій – фінансовий посередник здійснює розміщення випущених емітентом фінансових активів за винагороду. Посередництво забезпечує продаж фінансових інструментів позичальника у більш короткі строки та за найбільш реальною ціною. У результаті такої діяльності капітал, що був акумульований посередником внаслідок продажу фінансових активів на ринку, передасться позичальнику. За надання послуг і з розміщення цінних паперів фінансовий посередник одержує від емітента комісійну винагороду, що обчислюється у відсотках до вартості типів, залучених внаслідок продажу цінних паперів.

            Фінансові активи         Фінансові активи

       Власники капіталу  Фінансові посередники            Позичальники капіталу

                  Гроші           Гроші

     Рис.3. Механізм опосередкованого фінансування через розміщення фінансових активів позичальника на ринку

     При другій схемі посередник викуповує випущені фінансові активи емітента за фіксованою ціною з метою їх перепродажу на ринку. У такий спосіб емітент одноразово одержує від посередника суму додаткових коштів, необхідних для ведення господарської діяльності. Така схема опосередкованого фінансування для посередника пов'язана з додатковим ризиком, що може виникнути при неправильній оцінці ним інвестиційної привабливості придбаних активів. За умови невеликого попиту на такі активи з боку інвесторів ціна їх продажу на ринку може виявитися меншою, ніж ціна їх придбання у емітента. При успішному перепродажі викуплених фінансових інструментів посередник самостійно спрямовує нарощену суму капіталу в обрані ним об'єкти інвестування.

     При третій схемі опосередкованого фінансування посередник виступає ініціатором залучення наявного на ринку капіталу і для цього випускає власні фінансові інструменти (акції, боргові зобов'язання, інвестиційні сертифікати), які стають об'єктом торгівлі на ринку (рис.4). Внаслідок продажу випущених фінансових активів посередник не тільки виконує функцію переміщення капіталу, а й забезпечує збільшення обсягу своїх фінансових ресурсів. 

                       Фінансові активи          Фінансові активи

                             посередника    посередника          

       Власники капіталу  Фінансові посередники            Позичальники капіталу

                          Грошовий капітал               Грошовий капітал

     Рис.4. Механізм опосередкованого фінансування шляхом випуску фінансовим посередником власних фінансових активів

     Залучений в такий спосіб капітал посередник спрямовує у фінансові активи обраних ним позичальників. формуючи при цьому портфель фінансових інвестицій. Третя схема опосередкованого фінансування на відміну від першої та другої, забезпечує одержання додаткових фінансових ресурсів відразу декількома позичальниками коштів. Такий механізм опосередкованого фінансування в Україні забезпечується інститутами спільного інвестування, які здійснюють випуск акцій та інвестиційних сертифікатів, і акумульований внаслідок розміщення цих інструментів капітал спрямовують у інвестиційно привабливі фінансові активи декількох емітентів.[3, с. 57-59]

     Отже, фінансові посередники формують нові форми капіталу, наприклад, депозитні  сертифікати, які й надійніші, й  ліквідніші за заставні (іпотеки) Тому вони є більш якісними цінними  паперами, що зберігаються більшість осіб із заощадженнями. Наявність фінансових посередників значно збільшує ефективність ринків короткотермінового і довготермінового позикового капіталу.[13, с. 98]

      3. Функціонування фінансових  посередників на  фінансовому ринку.

      Усі фінансові посередники функціонують на фінансовому ринку, з одним і тим же об'єктом - вільними грошовими коштами, однаково відчутно впливають на кон'юнктуру цього ринку, можуть не тільки конкурувати між собою, а й взаємодіяти у вирішенні багатьох економічних та фінансових завдань.

      Фінансові посередники відіграють важливу роль у  функціонуванні фінансового ринку.

        Фінансові посередники на фінансовому  ринку забезпечують викуп фінансових  активів. Розміщуючи їх на ринку  фінансових активів забезпечують  «збирання» вільних грошових ресурсів з метою їх подальшого спрямування на розвиток економіки. Фінансові посередники завжди готові не тільки викупити фінансові активи, а й продати їх у разі потреби. Здійснюючи на постійній основі і продаж фінансових активів, фінансові посередники не тільки забезпечують ліквідність фінансових активів, що є в обігу на ринку, а й стабілізують ринок, протидіють значним коливанням цін, які не пов’язані зі змінами в реальній вартості фінансових активів та змінами в діяльності емітентів цих активів.[8, с 54]

      Фінансові посередники забезпечують перерозподіл капіталу між підприємствами, галузями, та сферами економіки, регіонами  країни та світу. Найголовнішим завданням  фінансових посередників на фінансовому  ринку є спрямування руху вільного капіталу до найефективніших споживачів. Ефективний перерозподіл капіталу в умовах ринку досягається шляхом врівноваження попиту і пропозиції на вільні фінансові ресурси та визначення їх реальної ціни. У таких умовах економічні суб’єкти, що працюють ефективно. Здатні задовольнити свої потреби в додатковому капіталі за ринковою ціною, а економічні суб’єкти, що працюють зі збитками, такої можливості не мають.

      Досягнення  ефективності інвестицій учасниками фінансового  ринку. Вільний капітал за участю фінансових посередників реалізує свою здатність до пошуку таких об’єктів вкладень, що здатні забезпечити більшу суму прибутку на одиницю інвестицій за визначеного рівня ризику.

      Фінансові посередники забезпечують альтернативних банківському кредиту способів фінансування суб’єктів економічної діяльності та споживчих потреб громадян. Діяльність небанківських фінансових установ сприяє заміні прямого фінансування суб’єктів господарювання непрямим через випуск власних фінансових зобов’язань та розвитку нових видів кредитування, що доповнюють традиційні.

      Фінансові посередники, здійснюючи великі обсяги операцій з інвестування та залучення  коштів, зменшують для учасників  ринку витрати і відповідні ризики від проведення операцій із фінансовими  активами. Як на ринку акцій та облігацій, так і на кредитному ринку саме посередники відіграють вирішальну роль у переміщенні капіталів. Особлива помітна ця роль при фінансуванні посередниками корпорацій, що мають не найвищий кредитний рейтинг, і кількість яких є значною у всіх країнах світу. Фінансові посередники зменшують витрати через здійснення економії на масштабі операцій і вдосконалення процедур оцінювання цінних паперів, емітентів та позичальників на кредитному ринку.

      Фінансові посередники не тільки сприяють розвитку фінансового ринку, а й його інфраструктури.[10, ст. 99-100]

      4. Фінансові посередники  інвестиційного фонду.

      Становлення ринкової економіки в Україні  й гострота проблеми інвестиційних  ресурсів обумовлюють необхідність розвитку інвестиційних ресурсів. В  Україні вони виникли ще до того, як з’явилися перші законодавчі акти, що регламентували їх діяльність. Відставання нормативної бази від реального процесу ліквідовано тільки на початку 1994 р., коли Президент України підписав Указ «Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії». Згодом у 2001 р. прийнято Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».