Фінансові санкції за порушення податкового законодавства

 

ВСТУП

Податки є необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві  з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується перетворенням  податкової системи.

У сучасному цивілізованому суспільстві податки – основна  форма доходів держави. Крім цієї суто фінансової функції податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на стан науково-технічного прогресу.

Кожна людина повинна реально  уявляти, як складаються її відносини  з державою з приводу оподатковування. Знання податкових проблем є частиною загальноекономічної культури бізнесу.

Змінюються ставки податків, об'єкти оподатковування, скасовуються одні пільги і вводяться нові, уточнюються  джерела сплати податків. Численні зміни і доповнення вносяться  в інструктивний і методичний матеріал по податках. Усе це різко  збільшує потік інформації з оподатковування, за яким складно устежити, але необхідно  вчасно одержати. Незнання законів  не звільняє від відповідальності за їхнє невиконання.

Процес формування норм податкового  законодавства виявив особливу актуальність установлення відповідальності за податкові  порушення. Пряма залежність державного бюджету від податкових надходжень зробила такого роду відповідальність однією з головних складових системи  податкових правовідносин і зажадала її глибокої правової регламентації. В  умовах формування в Україні ринкових відносин, різноманіття форм власності, становлення захисту економічних  прав людини правова відповідальність ґрунтується на нових принципах. Подальший розвиток податкового  законодавства неможливо без  виділення такого важливого питання  як податкові порушення.

Податкове правопорушення –  противоправне, винне діяння, в вигляді навмисної або ненавмисної дії або бездіяльності суб'єкта податкових відносин, який порушує права і інтереси учасників даного виду суспільних відносин, за яке законодавством встановлена певна відповідальність  фінансового, адміністративного або кримінального характеру.

Для написання курсової роботи я обрала тему ”Фінансові санкції за порушення податкового законодавства”, яка в даний час є особливо актуальною.Адже податки сплачують всі, а от яка фінансова відповідальність наступає за їх несплату, про це мало хто знає.

Метою курсової роботи є  висвітлення питань, пов’язаних  із закріпленням в чинному податковому  законодавстві України норм, які  регулюють фінансові санкції  та поняття податкових правопорушень.

Об’єктом курсової роботи є законодавство України, що визначає та регулює фінансові санкції за податкові правопорушення.

Предметом курсової роботи є фінансові санкції за порушення  податкового законодавства.

При написанні курсової роботи я користувалися досить широкою  базою літературних джерел. Питаннями порушення податкового законодавства займаються багато вчених України та зарубіжних країн. Податкові злочини розглядають у своїх роботах Цимбал П., Мілевський О., Топчій В., Бузало П., Денисов С., Витрянський В.В., Герасименко С.А. та інші.

Окреслена мною мета курсової роботи обумовлена наступними завданнями:

  1. Розкрити поняття відповідальності платників податків;
  2. Дати характеристику фінансовим санкціям;
  3. Описати особливості застосування фінансових санкцій за порушення  податкового законодавства.

Курсова робота складається  зі вступу, трьох розділів, висновків  та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає 36 сторінок.

 

 

Розділ 1

  Поняття відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства

Виконання платниками податків та іншими суб’єктами податкового  обов’язку об’єктивно не може спиратися  лише на високий рівень їх правової культури та усвідомлення суспільної значущості, передбаченої нормами податкового права. У сучасних умовах для забезпечення необхідного рівня податкових надходжень вирішального значення набуває застосування заходів державного примусу в податковій сфері1.

Примус у сфері оподаткування  можна визначити як систему встановлених законодавством заходів запобіжного, припиняючого та відновлювального характеру, що застосовуються до платників податків – фізичних та юридичних осіб для здійснення контролю, забезпечення режиму законності у податковій сфері, додержання правил сплати податкових платежів та виявлення даних про виконання платниками податків зобов’язань зі сплати податків, а в разі вчинення податкового правопорушення – застосування до останніх заходів відповідальності (фінансової, адміністративної та кримінальної)2.

Порушення приписів правових норм у суспільстві має не одиничний  характер і заподіює суспільству  досить істотної шкоди. Різні причини, умови, суб'єкти і характер вчинених протиправних діянь не виключають наявності  загальних ознак цього явища, що є правопорушенням. У цих умовах держава, видаючи норми права, визначає юридичну відповідальність суб'єктів, незалежно від їхньої волі і бажання, що має державно-примусовий характер. Особливістю подібних мір в області  оподатковування є захист власником  своїх коштів, захист державою своїх  основ існування — централізованих  грошових фондів.

Підставою відповідальності є винне, передбачене законом суспільно небезпечне діяння, що має визначені юридичні ознаки. Як сукупність цих ознак, що визначають конкретне діяння як правопорушення, і виступає склад правопорушення3.

Відповідно до Податкового  кодексу податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених податковим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи4.          

Це означає, що передбачені санкції можуть застосовуватися лише у випадках, коли дії чи бездіяльність осіб мають такі загальні ознаки:

  • перша загальна ознака податкового правопорушення – діяння, тобто дія чи бездіяльність.

Під діями в праві розуміється  активна форма поведінки особи.

Бездіяльність – це певна  форма поведінки особи, що пов’язана  з не вчиненням дій, які вона повинна була і могла здійснити в силу закону або взятого на себе зобов’язання.

За відсутністю діяння (дії чи бездіяльності) лише наміри особи, її плани діяти певним чином  і порушити законодавство (навіть якщо такі плани сформульовані письмово чи в інший об’єктивний спосіб) не можуть визнаватися податковим правопорушенням.

Так само не може накладатися  штраф за бездіяльність, якщо певна  норма містить пряму вказівку на те, що цей штраф накладається за певні дії. І навпаки.

  • друга загальна ознака податкового правопорушення – протиправність дії чи бездіяльності.

Протиправність означає  невиконання або неналежне виконання  вимог, установлених Податковим кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Під іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено  на контролюючі органи, слід розуміти, наприклад, закони з питань митної справи, закони щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом тощо. Так, згідно зі ст.17 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”5 за порушення вимог цього Закону до суб’єктів господарської діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у визначних розмірах.

Активні дії є протиправними у двох варіантах:

  1. вчиняються дії, які прямо заборонені законом за правилом “дозволено все, що не заборонено законом”.

 Дії платників податків, які прямо не заборонені законом,  не можуть визнаватися податковим  правопорушенням.

  1. вчиняються дії, стосовно яких закон не містить прямого дозволу на їх вчинення.

Це стосується переважно  посадових осіб, які мають діяти  в спосіб ― дозволено те, що дозволено законом.

Бездіяльність визнається протиправною лише у випадках, коли,:

    • на особу (платника податків чи посадову особу) покладений законом чи іншими нормативними актами обов’язок діяти певними чином;
    • вона мала можливість здійснити необхідні дії;
    • особа не здійснила ці дії.

Наприклад, бездіяльністю  є ненарахування платником податку-фізичною особою сум єдиного податку.

  • третя загальна ознака податкового правопорушення – суб’єкти правопорушення.

Суб’єктом податкового правопорушення, тобто особою, яка вчиняє це правопорушення може бути:

  • платник податків;
  • податковий агент;
  • посадова особа платника податків;
  • посадова особа податкового агенту;
  • посадова особа контролюючих органів.

Платниками  податків визнаються фізичні особи (резиденти й нерезиденти України), юридичні особи (резиденти й нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування відповідно до умов податкового законодавства, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів.

Розмежування фізичних осіб на резидентів і нерезидентів здійснюється на основі трьох принципів:

  1. постійного місцезнаходження на території держави (найчастіше закріплюється кількісний критерій – 183 календарних дні);
  2. джерела отриманих доходів;
  3. межі податкової відповідальності (обов’язку): повної або обмеженої.

У законодавстві України, як і в законодавствах багатьох держав, як кількісний критерій резидентства виділяється 183 календарних дні (цілісно  або сумарно) протягом року. Цей так  званий тест фізичної присутності встановлюється щорічно й діє у межах календарного року.

Платниками податків і  зборів з юридичних осіб є6:

  • українські підприємства й організації, місцем діяльності яких є Україна або органи управління яких перебувають в Україні;
  • іноземні підприємства й організації.

Платниками податку визнаються фізичні особи (резиденти й нерезиденти  України), юридичні особи (резиденти  й нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять  діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування, та на яких покладено  обов’язок із сплати податків і  зборів згідно з Податковим Кодексом.

Податковим агентом є особа, на яку покладено обов’язок щодо обчислення й утримання податку із платника податків і перерахування його у відповідний бюджет. Податкові агенти прирівнюються до платників податку й користуються правами, установленими податковим законодавством для платників податків.

Податкове законодавство  України передбачає сплату податку  не тільки самостійно платником податків, але й шляхом утримання податку  в джерела виплати, яким виступає особа, що нараховує (виплачує, надає) платникові податків дохід або кошти. Податкових агентів іноді плутають із платниками податків або їх представниками.

До обов’язків податкових агентів належать обов’язки:

1) правильного й своєчасного  обчислення й утримання сум  податків та зборів з коштів  платників податків;

2) своєчасного перерахування  цих коштів у відповідні бюджети. 

Ці обов’язки деталізуються  додатковими обов’язками податкових агентів щодо:

1) здійснення обліку доходів платників податків, утриманих і перерахованих у бюджети;

2) надання в податковий орган документів і інформації, необхідних для здійснення контролю за платником податків;

3) надання в податковий  орган інформації про неможливість  утримання податку в платника  податків і сумах заборгованості  останнього.

Під посадовими особами платників податків та податкових агентів слід розуміти осіб, які обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форми власності, службові посади, пов’язані з функціями нарахування та сплати податків, ведення бухгалтерського обліку, надання документів, звітності та іншої передбаченої законодавством інформації контролюючим органам. Такі функції за посадою виконують, зокрема, керівники підприємств, установ і організацій, їх заступники, головні бухгалтери. Зайняття певної службової посади або доручення тимчасово виконувати службові обов’язки повинно бути оформлене письмовим наказом.

В іншому випадку така особа  не може визнаватися суб’єктом податкового  правопорушення.

Під посадовими особами контролюючих органів слід розуміти керівників, заступників керівників, інших державних службовців органів державної податкової служби та митних органів, посадові обов’язки яких передбачають здійснення відповідних владних функцій контролю.

До обов’язкових ознак  податкового правопорушення не віднесена  вина посадової особи. Це означає, що фінансові санкції застосовуються незалежно від того, чи є умисел або необережність посадової особи щодо порушення вимог податкового законодавства.

Поняття “правопорушення” і “склад правопорушення” тісно взаємозалежні, але не тотожні7. Ці категорії є науковими абстракціями, що відбивають реальне правове поводження суб'єкта. “Склад правопорушення” фіксує емпіричні ознаки, властивому будь-якому конкретному правопорушникові, тоді як “правопорушення” відбиває його соціальну сутність, відносини до нього з боку суспільства і держави в цілому. Склад правопорушення є системою найбільш загальних, типових, істотних ознак окремих різновидів правопорушень. Ця система ознак необхідна і достатня для залучення правопорушника до відповідальності, і без наявності хоча б одного з них особа не може бути притягнута до відповідальності. Достатність цих принципів визначається тим, що для залучення особи до відповідальності не потрібно встановлювати яких-небудь інших, додаткових ознак.

   Таким чином, юридична конструкція складу податкового правопорушення має велике значення для правозастосовної діяльності і кваліфікації порушень податкового законодавства. Тільки встановлення в поводженні особи всіх ознак складу правопорушення дозволяє кваліфікувати це поводження як правопорушення і покласти на особу відповідні міри відповідальності.

Виходячи з вищесказаного можна зробити висновок, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Податковим кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, або вимог, установлених нормативними актами з питань оподаткування Кабінету Міністрів України, ДПА України, Державної митної служби України, і за які (протиправні діяння) передбачено застосування фінансових санкцій.

 

 

Розділ 2

Загальна  характеристика фінансових санкцій

Запобігання податковим правопорушенням  не завжди веде до очікуваних наслідків, тому особливого значення набувають  питання регулювання покарань за здійснення податкових проступків та злочинів8.

Фінансово-правові санкції  — це застосування уповноваженими на те державними органами і їхніми посадовими особами до платників  податків (юридичним і фізичним особам) за здійснення податкового правопорушення у встановленому адміністративними  і фінансово-правовими нормами  порядку примусових заходів, що виражаються  в грошовій формі і передаються у бюджет, з метою забезпечення суспільних і державних фінансових інтересів, відшкодування недоотриманих бюджетом і позабюджетними фондами грошових надходжень, а також покарання порушників. Таким чином, застосування фінансових санкцій до винних у вчинюваних податкових порушень передбачає настання обтяжливих наслідків майнового і морального характеру.

  До санкцій фінансово-правових норм, які застосовуються у разі порушення податкового законодавства, належать:

  • стягнення донарахованих сум податків, інших обов’язкових платежів;
  • штрафи;
  • пеня.

Суб’єктами фінансової відповідальності (особами, які притягаються до відповідальності) за податкові правопорушення є платники податків-фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПК України або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів.

Встановлення фінансової відповідальності означає прийняття та набуття чинності нормативного акта, в якому міститься опис ознак податкового правопорушення, вид і розмір фінансової санкції за його вчинення.

Так з набуттям чинності ПК України встановлена фінансова відповідальність за такі правопорушення:

  1. Порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) в органах державної податкової служби;
  2. Порушення строку та порядку подання інформації про відкриття або закриття банківських рахунків;
  3. Порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб – платників податків;
  4. Неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності;
  5. Порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
  6. Порушення правил застосування спрощеної системи оподаткування фізичною особою – підприємцем;
  7. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання;
  8. Відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без згоди органу державної податкової служби;
  9. Порушення порядку отримання та використання торгового патенту;
  10. Порушення правил сплати (перерахування) податків;
  11.   Порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати;
  12. Неподання або подання з порушенням строку банками чи іншими фінансовими установами податкової інформації органам державної податкової служби.

ПК також містить ряд  норм, у яких сформульовані ознаки податкового правопорушення та передбачено  притягнення до відповідальності (застосування штрафних санкцій) – однак без  конкретизації їх виду та розміру, але  з відсиланням до інших норм ПК чи іншого законодавства.

Застосування  фінансової відповідальності означає процедуру, яка має такі етапи9:

  • фіксування конкретного факту податкового правопорушення;
  • прийняття рішення про притягнення до відповідальності (про застосування штрафної санкції);
  • виконання рішення про застосування штрафної санкції – сплата штрафу.

Штрафну санкцію (штраф) слід розуміти, як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених ПК України, а також відповідно до законодавчих актів, якими надано право органам державної податкової служби застосовувати штрафні (фінансові) санкції, на підставі рішення контролюючого органу.

Фінансові санкції за порушення  податкового законодавства сплачуються  платниками податків як до державного, так і до місцевих бюджетів10.

Таким чином, поняття “фінансова санкція” рівнозначно поняттю “штраф”  та “штрафна санкція”. Пеня не визнається санкцією, а відтак не може розглядатися елементом фінансової відповідальності.

Незважаючи на те, що у  вказаних вище нормах ПК України передбачена можливість платника податків вирахувати і сплатити штраф самостійно (наприклад, при самостійному виявленні факту заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів), відповідальність за застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, покладається на контролюючий орган. Це означає, що контролюючий орган має право і зобов’язаний приймати рішення про застосування фінансових санкцій і забезпечувати їх виконання.

 

Розділ 3

Особливості застосування фінансових санкцій за порушення  податкового законодавства

Стаття 117 ПК України, відповідно до її назви, передбачає відповідальність за порушення у сфері встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) в органах державної податкової служби і містить склади трьох правопорушень.

Перший – загальний  склад порушення правил щодо обліку платників податків тягне за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, – 510 гривень. Порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) в органах державної податкової служби може вчинятися в таких альтернативних формах бездіяльності:

  • неподання платниками податків у строки та у випадках, передбачених ПК, заяв та/або документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби;
  • неподання платниками податків у строки та у випадках, передбачених ПК, заяв та/або документів для реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних;
  • неподання виправлених документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби;
  • неподання виправлених документів для внесення змін місце-знаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних;
  • неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності.

Порушення встановленого  порядку взяття на облік (реєстрації) в органах державної податкової служби може вчинятися також в альтернативних формах дій:

  • подання з помилками чи у неповному обсязі документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби;
  • подання з помилками чи у неповному обсязі для реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних.

Другий – кваліфікований (тобто з ознаками, які обтяжують відповідальність) склад правопорушення правил щодо обліку платників податків тягне за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, – 1020 гривень та виступає у формі бездіяльності:

  • повторне протягом року неподання платниками податків у строки та у випадках, передбачених ПК, заяв та/або документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби;
  • повторне протягом року неподання платниками податків у строки та у випадках, передбачених ПК, заяв та/або документів для реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних;
  • повторне протягом року неподання виправлених документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби;
  • повторне протягом року неподання виправлених документів для внесення змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних;
  • повторне протягом року неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності.

Третій – спеціальний  склад порушення правил реєстрації платників акцизного податку. Дана норма встановлює відповідальність платників податків, що виробляють спирт етиловий (коньячний, плодовий), алкогольні напої та тютюнові вироби, за порушення вимог щодо обов’язкової реєстрації як платників акцизного податку органами державної податкової служби за місцем державної реєстрації таких суб’єктів у п’ятиденний строк з дня отримання ліцензії на виробництво.

Даний вид порушення тягне  за собою накладення штрафу у розмірі 1700 гривень.

Хочу звернути увагу на те, що у даній статті використовується така ознака як неподання у строк. Відповідно до ст. 251 ЦК строк – є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. У даному випадку зазначеною подією є факт податкового правопорушення11.

Перебіг строку за загальним  правилом починається з наступного дня після відповідної календарної  дати або настання події, з якою пов’язано  його початок. В окремих нормах встановлюється інший порядок, відмінний від  цього загального.

Письмові документи, заяви  та повідомлення, здані до установи зв’язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані  своєчасно.

Неподання інформації (відомостей, документів, декларацій, звітів тощо) в строк – це або подання її вже після закінчення встановлених строків (подання із запізненням), або неподання інформації і після закінчення встановлених строків на момент фіксування цього факту контролюючим органом.

Ст.118 ПК України звучить як порушення строку та порядку подання інформації про відкриття або закриття банківських рахунків і містить в собі склади трьох самостійних правопорушень:

  1. порушення строку подання інформації про відкриття або закриття банківських рахунків та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 340 гривень за кожний випадок неподання або затримки. Ця норма передбачає відповідальність за правопорушення, що вчиняється в одній формі бездіяльності:
    1. неподання банками або іншими фінансовими установами відповідним органам державної податкової служби в установлений статтею 69 ПК строк повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків12.

Фінансова установа – юридична особа, яка, відповідно до закону, надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг (ст.1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”13).