Фінансова безпека банківського сектора України

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРА  УКРАЇНИ 

1.1. Сутність фінансової безпеки банківського сектора у системі забезпечення фінансової безпеки держави ……………………………………………………. 5

1.2. Основні завдання фінансової безпеки банківського сектора та фактори, що впливають на неї ……………………………………………………............. 8

1.3. Сутність та основні складові системи фінансової безпеки банківського сектора …………………………………………………………………............. 12

1.4. Система забезпечення фінансової безпеки банків ……………………... 17

Висновки до розділу 1 …………………………………………………………. 23

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРА 

2.1. Аналіз чинників, що впливають на фінансову безпеку банківського сектора ………………………………………………………………………….. 24

2.2. Шляхи підвищення фінансової  безпеки банківського сектора  ………... 36

Висновки до розділу 2 ……………………………………………………….… 46

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….…… 48

Список використаної літератури ……………………………….…………….. 50

ВСТУП

Забезпечення фінансової безпеки як банківської системи  України в цілому, так і окремого комерційного банку, зважаючи на їх виняткове  значення для соціально-економічного розвитку держави, — складна і  багатогранна проблема, якій треба  приділяти постійну увагу. Проте  сьогодні немає усталеного визначення фінансової безпеки комерційного банку.

Основною причиною поточної глобальної економічної кризи і  епіцентром подій є світова фінансова  система. Саме її нестабільність, прорахунки і масштаби операцій на світових фінансових ринках призвели до того, що економічна криза охопила всі країни. Оскільки банківська система є основною складовою  фінансової системи, то саме питання  фінансової безпеки банків виходять сьогодні на перший план. Особливо актуальним це питання є для банківської  системи України, оскільки етапи  зростання неминуче призводять до спадів і пов’язаних з цим кризових явищ.

Для забезпечення фінансової безпеки банкам необхідна певна  система, що дозволяє на постійній основі здійснювати діагностичні і превентивні  дії, спрямовані на підтримку належного  рівня фінансової безпеки.

Проблеми забезпечення фінансової безпеки на рівні держави, підприємств  і банків досліджували такі вчені, як С.І. Адаменко, Д.А. Артеменко, О.І. Барановський, І.А. Бланк, О.Ф. Балацький, О.Д. Василик, П.А. Герасимов, К.С. Горячева, А.О. Епіфанов, М.М. Єрмошенко, М.І. Зубок, Г.П. Іванова, С.М. Ілляшенко, Г.О. Крамаренко, В.Г. Крижанівська, О.А. Криклій, Е.М. Коротков, Л.О. Лігоненко, Р. Ліс, В.П. Москаленко, Є.В. Новосядло, Б.А. Райзберг, О.О. Терещенко, С.Я. Салига, І.В. Сало, Е.А. Уткін, О.Й. Шевцова та багато інших.

Високо оцінюючи їх вклад  у вирішення проблем забезпечення фінансової безпеки на різних рівнях і в різних сферах економіки, відзначимо, що питання фінансової безпеки банків все ще залишаються недостатньо  вивченими. Зокрема це стосується досліджень цілого ряду специфічних ризиків в діяльності банків, процесу проведення діагностики та оцінки рівня фінансової безпеки банків, а також застосування фінансового інструментарію для подолання кризових явищ з врахуванням особливостей як економіки України в цілому, так і банківської системи країни зокрема. Все вищевикладене обумовило вибір теми дослідження, її актуальність, значущість та практичну спрямованість.

Теоретичну основу дослідження  становлять фундаментальні та прикладні  розробки вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері фінансів, фінансового  менеджменту в банках, а також  економічної і фінансової безпеки.

Метою роботи є виділення  принципів визначення фінансової безпеки  комерційного банку та пошук ефективних методів і засобів їх проектування.

Завданням є аналіз проблем  формування системи фінансової безпеки  комерційних банків; наведення основних зовнішніх та внутрішніх загроз банківської  діяльності, аналіз їхнього впливу на банківську систему України, а  також авторське визначення фінансової безпеки комерційного банку.

Щодо банківської системи  України, то в міру залучення економіки  нашої країни до світової, із збільшенням  ступеня її інтеграції в світову  фінансову систему, залежність від  нестабільності на світових фінансових ринках зростає. Зокрема, вплив останньої  світової кризи все сильніше позначається на банківській системі України  – починають виникати проблеми з  ліквідністю, зростає вартість ресурсів для банків, згортаються перспективні проекти через нестачу фінансових ресурсів і неможливість їх отримання  на зовнішніх ринках.

Таким чином, безпека банків є частиною фінансової безпеки країни. Необхідно відзначити той факт, що банківська система є найважливішою  складовою фінансово-кредитної сфери  держави. Тобто, по суті, саме стан банківського сектора і визначає рівень фінансово  кредитної безпеки, а отже, багато в чому і рівень фінансової безпеки  держави.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРА УКРАЇНИ

1.1. Сутність фінансової безпеки  банківського сектора у системі  забезпечення фінансової безпеки  держави

Особливість безпеки банківської  системи України в сучасних умовах полягає в тому, що вона забезпечується в країні з перехідною економікою, де ринкові механізми перебувають  у стадії становлення. Для цього  періоду характерними є політичні, економічні, соціальні кризи, недосконале  податкове законодавство, населення  слабо орієнтується в реаліях  монетарної політики. Все це є підґрунтям для виникнення різного роду небезпечних  явищ у банківській системі України: недобросовісна конкуренція, зростання  злочинності. За таких обставин виникає  потреба у захисті банківської  системи як з боку правоохоронних органів, так і силами самих банків, що є закономірним явищем у суспільстві  з ринковими відносинами. [26, с.58-59]

Безпека банківської системи  є складовою національної безпеки  країни, і їй належить істотна роль у формуванні фінансової та економічної  політики держави. З огляду на це, безпека  банківської системи набуває  ознак самостійного виду діяльності і потребує відповідного правового  статусу та регулювання. Важливою її складовою є безпека банківської  діяльності як найбільш розвинутого  виду безпеки бізнесу в Україні.

Безпека банківської системи  України — це такий стан чинних правових норм і відповідних їм інститутів безпеки, який відображає рівень захищеності  державою кредитно-фінансових відносин між суб'єктами банківської діяльності та гарантує стійке функціонування всієї  банківської системи України; забезпечує можливість повної реалізації і захист життєво важливих фінансових і економічних  інтересів держави, суспільства  й особи; виключає або максимально  обмежує деструктивні наслідки від  зовнішніх та внутрішніх загроз, недосконалості зовнішньоекономічної, внутрішньогосподарської та бізнес-діяльності.

Таким чином, безпека банків є частиною фінансової безпеки країни. Необхідно відзначити той факт, що банківська система є найважливішою  складовою фінансово-кредитної сфери  держави. Тобто, по суті, саме стан банківського сектора і визначає рівень фінансово-кредитної  безпеки, а отже, багато в чому і  рівень фінансової безпеки держави.

Щодо фінансової безпеки  банківської системи, то її розглядають  у двох аспектах: [26, с.58-59]

1) з погляду фінансових  наслідків їх діяльності для  країни в цілому та окремих  клієнтів і контрагентів;

2) з погляду недопущення  та запобігання явним і потенційним  загрозам фінансовому стану всієї  банківської системи країни, Національного  банку України й окремих банківських  установ.

Розглянемо існуючі підходи  до визначення безпеки в цілому і  фінансової безпеки окремо взятого  банку зокрема.

Фінансова безпека окремого банку тісно пов’язана з безпекою банківської системи в цілому. Вони взаємно впливають одна на одну.

З одного боку, проблеми, що виникли в одному банку, здатні викликати  ефект доміно і привести до системної  банківської кризи. Пояснюється  це самою природою банківської діяльності. Банки працюють переважно на чужих  грошах на відміну, наприклад, від промислових  підприємств, і тому будь-яка недовіра з боку населення до окремого банку (особливо великого) може викликати  масовий відтік депозитів з банківської  системи. З іншого боку, структурні проблеми банківського сектора підривають довіру до будь-якого окремо взятого банку. Все це пояснює ту важливу роль, яку відіграє забезпечення фінансової безпеки банків.

Великий економічний словник  дає таке визначення. Безпекою банку  є стан захищеності його життєво  важливих інтересів від недобросовісної  конкуренції, протиправної діяльності кримінальних формувань і окремих  осіб, здатність протистояти зовнішнім  і внутрішнім загрозам, зберігати  стабільність функціонування і розвитку відповідно до статутних цілей. При цьому поняття фінансової безпеки банків у даному словнику не розглядається.

Види банківської безпеки:

1. Особиста безпека –  забезпечення ритмічної роботи, вільного переміщення та відпочинку  кожного працівника банку.

2. Колективна безпека  – забезпечення планового й  ефективного ритму роботи підрозділів  банку.

3. Економічна безпека  – забезпечення умов для ефективного  проведення банком операцій і  здійснення угод, зберігання та  раціонального використання кредитних  і фінансових ресурсів банку,  надійного зберігання і транспортування  готівки та цінностей.

4. Інформаційна безпека  – формування інформаційних ресурсів  банку й організація гарантованого  їх захисту. [26, с.58-59]

Сутнісні характеристики фінансової безпеки банку можуть бути подані таким чином:

1. Фінансова безпека є  одним з основних елементів  економічної безпеки банку.

2. Фінансова безпека може  бути охарактеризована за допомогою  системи кількісних та якісних  показників.

3. Показники фінансової  безпеки повинні мати порогові  значення, за

якими можна судити про  ступінь фінансової безпеки банку.

4. Фінансова безпека банку  повинна забезпечувати його розвиток  і стійкість. Показником розвитку  банку є зростання його ринкової  вартості, а показником стійкості  – фінансова рівновага банку  як в довгостроковому, так і  в короткостроковому періодах.

5. Фінансова безпека забезпечує  захищеність фінансових інтересів  банку, його клієнтів та акціонерів.

Перед фінансовою безпекою банків поставлені такі завдання:

1) ідентифікація ризиків  і пов’язаних з ними потенційних  небезпек;

2) визначення індикаторів  фінансової безпеки банку;

3) впровадження системи  діагностики та моніторингу стану  фінансової безпеки;

4) розробка заходів, спрямованих  на забезпечення фінансової безпеки  банку як в короткостроковому,  так і в довгостроковому періодах;

5) контроль за виконанням  запланованих заходів;

6) аналіз виконання заходів,  їх оцінка, коректування;

7) ідентифікація загроз  банку і коректування індикаторів  залежно від зміни стану зовнішнього  середовища, цілей і завдань банку.

Таким чином, фінансова безпека  банку є важливою складовою фінансової, а отже, і національної безпеки, і  є таким станом банківської установи, що характеризується збалансованістю  і стійкістю до впливу зовнішніх  і внутрішніх загроз, її здатністю  досягати поставлених цілей і  генерувати достатній обсяг фінансових ресурсів для забезпечення стійкого розвитку. [26, с.58-59]

1.2.  Основні завдання фінансової  безпеки банківського сектора  та фактори, що впливають на  неї

Ключові характеристики фінансової безпеки банків:

1) забезпечує рівноважний і стійкий фінансовий стан банку;

2) сприяє ефективній діяльності банку;

3) дозволяє на ранніх стадіях визначити проблемні місця в діяльності банку;

4) нейтралізує кризи і запобігає банкрутствам.

Враховуючи дослідження  М.М. Єрмошенка і О.І. Барановського, можна зробити висновок про те, що основна мета фінансової безпеки  банку полягає в безперервній і стійкій підтримці стану, який характеризується збалансованістю і стійкістю до впливу зовнішніх і внутрішніх загроз.

Фінансова безпека банку  визначається:

· стабільністю і стійкістю  фінансового стану банку;

· ступенем ефективності фінансово-економічної  діяльності;

· рівнем контролю за зовнішніми і внутрішніми ризиками;

· рівнем достатності власного капіталу;

· ступенем захищеності інтересів  акціонерів.

Забезпечення фінансової безпеки банків передбачає виконання  таких завдань:

· ідентифікацію ризиків  і пов’язаних з ними потенційних  небезпек;

· визначення індикаторів  фінансової безпеки банку;

впровадження системи  діагностики та моніторингу стану  фінансової безпеки;

· розробку заходів, спрямованих  на забезпечення фінансової безпеки  банку як в короткостроковому, так  і в довгостроковому періодах;

· контроль за виконанням запланованих заходів;

· аналіз виконання заходів, їх оцінка, корегування;

· ідентифікацію загроз банку  і корегування індикаторів залежно  від зміни стану зовнішнього  середовища, цілей і завдань банку. [28, с.102-107]

У цілому загрози безпеці  банків можна поділити на дві великі групи – внутрішні й зовнішні. До зовнішніх належать загрози, що містять  у собі фактори, які є результатом  впливу зовнішнього середовища на банк, зокрема діяльність держави, економічна кон’юнктура в країні та світі, конкуренти та ін. До внутрішніх загроз належать фактори, які або безпосередньо генеруються  банком, або є частиною його внутрішнього середовища. До основних внутрішніх загроз можна віднести рівень забезпеченості фінансовими ресурсами, незадовільну структуру активів і пасивів, некомпетентність вищого керівництва  і персоналу, а також інші фактори, що безпосередньо належать до внутрішньої  діяльності банку.

Перелік внутрішніх і зовнішніх  загроз діяльності банку наведений  в табл. 1.1 і 1.2

Таблиця 1.1

Основні види внутрішніх загроз[28, с.102-107]

Таблиця 1.2

Основні види зовнішніх загроз[28, с.102-107]

1.3. Сутність та основні складові  системи фінансової безпеки банківського  сектора

Питання інструментарію забезпечення фінансової безпеки банків є недостатньо  вивченим у сучасній економічній  науці. Тобто, на даний момент немає  єдиного переліку внутрішніх і зовнішніх  інструментів фінансової безпеки, а  наявні роботи розглядають лише окремі аспекти фінансової безпеки банку.

Розглянемо наявні у банків внутрішні інструменти й методи забезпечення фінансової безпеки. Для цього скористаємося насамперед матеріалами досліджень фінансового менеджменту. [28, с.102-107]

Фінансовий менеджмент банку  має цілий ряд особливостей, обумовлених  самою природою банківської діяльності. На відміну від підприємств, які  займаються виробництвом товарів та послуг, торгівлею, банки є фінансово-кредитними установами, а основне поле їх діяльності – це робота на фінансових ринках. Отже, фінансові операції є основою  діяльності банків.

Виходячи із цього управління фінансами банку являє собою, з одного боку, управління його операціями, а з іншого – це взаємозалежний процес, в якому виділяють управління ліквідністю, частина управління фінансовими  ризиками, управління прибутковістю  й ефективністю виконання окремих  видів банківських операцій.

Як система економічного управління фінансовий менеджмент –

це сукупність організаційно-структурної  підсистеми (об’єкта й суб’єкта управління), функціональної підсистеми (інструменти управління).

Об’єктами управління є  безпосередньо банк із усіма аспектами  його фінансової діяльності, включаючи  капітал, залучені й позикові ресурси, активи, фінансовий інструментарій, ліквідність  і платоспроможність, банківські продукти й операції, фінансові результати й податки.

Суб’єктами управління можна  визначити відповідальну особу  або групу осіб, які мають право ухвалювати рішення й відповідають за ефективність процесу управління банківською установою.

Окремо виділяють блок забезпечення процесу управління фінансами. До його складу входять такі підсистеми:

· нормативне забезпечення, яке підрозділяється на зовнішнє (закони, постанови, накази та ін.) та внутрішнє (інструкції, методичні вказівки, нормативи, норми, які розробляються банком і регулюють його фінансову діяльність);

· інформаційне забезпечення (економічна, комерційна, фінансова  й інша звітність);

· технологічне забезпечення;

· кадрове забезпечення. [27, с.33-38]

Стосовно інструментів управління банком, то, на думку більшості авторів, інструментами є функції фінансового  менеджменту. Відповідно до процесного підходу виділяються чотири взаємозалежні  функції:

1) фінансове планування; 2) фінансовий аналіз;

3) фінансове регулювання; 4) фінансовий контроль.

Розглянемо докладніше сутність кожного інструмента.

Фінансове планування –  це управління процесами створення, розподілу й використання фінансових ресурсів банку, яке реалізується за допомогою розробки фінансових планів. Воно базується на стратегічному  плані банку (визначення місії, мети, концепції його розвитку) і на тактичному плані (бізнес-плані, що визначає конкретні  заходи, необхідні для досягнення стратегічних цілей). Фінансовий план містить:

· розробку фінансової моделі банку;

· формування прогнозного  балансу ресурсів і вкладень, розрахунок прогнозних фінансових результатів, складання  плану руху капіталу, плану банківських  операцій, плану розробки й впровадження нових банківських продуктів  і послуг;

· формування бюджету банку  на рік у його видатковій і дохідній частинах;

· встановлення лімітів видатків на утримання банку, визначення мінімальної  маржі й прибуткової частини  бюджету, розрахунок податкових платежів і обов’язкових відрахувань;

· розрахунок прогнозних показників і нормативів.

Фінансовий аналіз є однією з основних функцій фінансового  менеджменту. Фінансовий аналіз – це процес дослідження фінансового  стану й основних результатів  фінансової діяльності банку з метою  виявлення резервів підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного  розвитку. Його важливість пояснюється  тим, що дані аналізу використовуються як база для інших інструментів фінансового  менеджменту банку. [27, с.33-38]

Основними завданнями фінансового  аналізу є:

· визначення показників і  нормативів діяльності банку, встановлених зовнішніми регулювальними органами;

· визначення й аналіз показників, які характеризують процес управління активами й зобов’язаннями банку  в цілому й управління.

окремими видами його активних операцій з урахуванням забезпечення ліквідності вкладених у них  коштів;

· визначення й аналіз показників, які характеризують процес управління комісійними й торговельними  операціями банку;

· визначення внутрішніх показників і нормативів, що регулюють ступінь  ризику (зокрема ризику ліквідності) банківських операцій;

· визначення й аналіз показників прибутковості діяльності банку й ефективності процесу управління капіталом (власними коштами) банку;

· визначення й аналіз показників ефективності окремих підрозділів  банку й окремих видів операцій, аналіз факторів, які впливають на показники ефективності.

Наступним інструментом є  управління. Це об’єктивний процес, основою якого є визначення меж, яке здійснюється за допомогою різноманітних методів і відповідних їм інструментів для досягнення певної мети, що передбачає вплив на об’єкт управління для усунення відхилень від заданих параметрів (графіків, планів, установлених норм і нормативів).

Специфіка банківської діяльності вимагає виділення в складі фінансового  управління таких функцій: оперативне управління прибутковістю банку; оперативне управління фінансовими ризиками банку;

оперативне управління коштами  з метою підтримки необхідного  рівня ліквідності. [27, с.33-38]

Фінансовий контроль –  система контролю, яка забезпечує концентрацію контролюючих дій на найбільш пріоритетних напрямках діяльності банку, своєчасне виявлення відхилень  фактичних її результатів від  передбачених бюджетами й прийняття  оперативних управлінських рішень, які забезпечують нормалізацію стану  банківської установи.

Фінансовий контроль зводиться  до перевірки відповідності результатів  діяльності банку заданим параметрам і включає контроль дотримання нормативів ліквідності банку; контроль дотримання лімітів і показників, установлених з обліком різноманітних фінансових ризиків; контроль виконання планових завдань, які відображають не обхідні  обсяги й ефективність операцій банку.

Інформаційною базою фінансового  менеджменту є внутрішня інформація бухгалтерського обліку (фінансового, управлінського, статистичного), внутрішньобанківська правова й нормативна бази, зовнішня економічна інформація (фінансова, макроекономічна  й статистична), правова й нормативна бази законодавчих і регулюючих органів.

Як ми вже відзначали раніше, виділяють:

· оперативний контроль –  це насамперед контроль виконання затверджених бюджетів;

· поточний контроль – контроль поточних фінансових планів;

· стратегічний контроль –  контроль фінансової політики та її цільових показників.

Фінансова безпека як економічна категорія містить у собі поняття  фінансової стабільності. У цілому, як відзначає Барановський, фінансова  стабільність комерційного банку є  важливою умовою забезпечення його фінансової безпеки.

У роботах, присвячених даному питанню, автори також розділяють методи забезпечення фінансової стабільності на внутрішні й зовнішні. Наприклад, Л.А. Клюско пише, що внутрішні методи забезпечення фінансової стабільності можуть бути розділені на регулюючі (управління активами й пасивами; оптимізація ресурсів; диверсифікація діяльності; оптимізація організаційно-функціональної структури банку) і стабілізуючі (капіталізація банку; формування страхових резервів; ефективність менеджменту; підвищення прибутковості; зниження рівня ризиків та ін.) Недоліком даного варіанта розподілу є те, що він повністю ігнорує інструменти фінансового менеджменту.