МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ  ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

      Кафедра фінансів

КУРСОВА  РОБОТА

з дисципліни: “Фінансова діяльність суб’єктів господарювання”

на тему:

Фінансова діяльність акціонерного товариства

Київ- 2011 
 
 

     Зміст 

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи діяльності акціонерних товариств 

1.1 Сутність акціонерних товариств та їх види

1.2 Особливості організації і функціонування фінансів акціонерного товариства

1.3Випуск  та обіг акцій

Розділ  2. Аналіз фінансової діяльності акціонерного товариства на прикладі ЗАТ «Оболонь»

2.1 Техніко-економічна характеристика ЗАТ «Оболонь»

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

2.3 Аналіз джерела формування коштів

Розділ  3. Шляхи покращення структури капіталу

3.1 Методи  та джерела збільшення статутного  капіталу АТ

3.2 Вплив  запропонованих заходів на основні  фінансові показники підприємств

Висновки

Список  використаних джерел 

     ВСТУП

     Мета курсової роботи: полягає в проведенні аналізу фінансової діяльності акціонерного товариства, на базі інформації про діяльність ЗАТ «Оболонь» та виявлення шляхів удосконалення структури капіталу.

     Предметом дослідження є ефективна фінансова діяльність акціонерного товариства за допомогою основних показників його фінансового стану, платоспроможності, ліквідності, рентабельності та фінансової стійкості.

     Об’єктом  дослідження є діяльність закритого акціонерного товариства «Оболонь» у 2006–2008 роках.

     Завдання курсової роботи є:

     – дослідити фінансову діяльність акціонерного товариства ;

     – проведення аналізу основних техніко-економічних показників та фінансового стану підприємства;

     – визначення необхідності управління власним капіталом, що забезпечують ефективну діяльність підприємства;

       – аналіз фінансових коефіцієнтів діяльності підприємства на ЗАТ «Оболонь»;

     – запропонування шлях щодо удосконалення структури капіталу кредитоспроможність підприємства.

     Загальновідомо, якої великої ваги в нашій економіці  набув корпоративний сектор. Акціонерні товариства, як одна з найпоширеніших у світовій практиці господарювання організаційно-правових форм підприємництва, належить до суб’єктів господарювання з найбільш складною системою органів  управління. Ця складність пояснюється  залученням та акумуляцією для ведення  господарської діяльності, як правило, значних сум капіталу, відмежуванням  капіталу від його власників, використанням  його (капіталу) у здійсненні господарської  діяльності менеджерами.

     Засади  управління акціонерним товариством  радикально відрізняються від тих, які практикувалися раніше. Вони потребують принципово нової психології і нового економічного мислення.

     В процесі приватизації вже створено понад десятків тисяч акціонерних  товариств, а ще тисячі товариств  створені на основі приватного капіталу.

     Перетворення  державних підприємств в акціонерні товариства – одне з направлень роздержавлення власності. Разом з  тим в акціонерні товариства можуть з’єднуватись різноманітні форми базової  власності в залежності від власників  акцій – підприємств, держави, окремих  громадян.

     Акціонерні  товариства мають ряд переваг  по відношенню до інших видів господарських  товариств, які роблять його найбільш вдалою формою для бізнесу в силу цілого ряду причин. Акціонерні товариства завдяки випуску акцій отримують  більш широкі можливості в залученні  додаткових коштів у відношенні з  непропорційним бізнесом. Оскільки акції  мають достатньо високу ліквідність, їх легше перетворити на гроші  при виході з акціонерного товариства ніж отримати назад долю в статутному капіталі інших товариств.

     Формування  та широке розповсюдження акціонерного капіталу є одним з основних принципів, на якому базується проведення ринкових реформ. Акціонування займає важливе  місце в створенні нормальних умов функціонування підприємств, є  зручною формою для проведення їх роздержавлення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.1 Сутність акціонерних товариств та їх види

Акціонерне  товариство – це одна з організаційно-правових форм підприємств. Воно створюється шляхом централізації грошових коштів (об’єднання капіталу) різних осіб, яка проводиться шляхом продажу акцій з метою здійснення господарської діяльності та отримання прибутку. Можна сказати, що акціонерне товариство — це так зване товариство капіталів.

     Особливості його правового статусу виражає  визначення акціонерне. Ці особливості  обумовлені акціонерною власністю, акціонерним способом формування і  функціонування статутного фонду товариства.

     Акціонерним визнається засноване на установчому  договорі та статуті товариство, яке  має статутний фонд, поділений  на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. З визначення випливають особливості  акціонерного товариства, які обумовлюють  специфіку його юридичного статусу. По-перше, статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу  акцій фізичним або юридичним  особам. По-друге, акціонерне товариство має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій). Інші товариства не мають статусу емітента акцій. Акціонерне товариство є юридичною  особою, яка від свого імені  випускає акції і зобов'язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Шляхом випуску і продажу акцій акціонерні товариства і формують свої статутні фонди, і збільшують їх, якщо це необхідно. Акції відкритих акціонерних  товариств допускаються до вільного продажу на умовах, визначених Законом  України "Про цінні папери і  фондову біржу", іншими актами про  фондовий ринок.

     По-третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, фіксуються у реєстрі власників іменних  цінних паперів і набувають статусу акціонерів. Права та обов'язки акціонерів визначені статтями 10 і 11 Закону України "Про господарські товариства", статтями 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". По-четверте, особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів. Акціонери відповідають (точніше – несуть ризик відповідальності) за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. За ознакою відповідальності акціонерів акціонерне товариство належить до товариств з обмеженою відповідальністю.

     Юридичний статус акціонерного товариства характеризується і деякими іншими рисами. Так, товариство має засновницькі права щодо створення  господарських об'єднань (участі в  існуючих об'єднаннях). Акціонерне товариство має право створювати дочірні  підприємства, наділяти їх майном, яке  належить товариству, призначати керівника  та реалізовувати інші права власника дочірнього підприємства.

     Законодавством  передбачено, що акціонерне товариство має фірмову марку та товарний знак. Ці реквізити затверджуються правлінням товариства і реєструються в Торгово-промисловій палаті України.

     За  способом функціонування акцій закон  розрізняє відкриті та закриті акціонерні товариства.

Акціонерне  товариство закритого  типу

     Акціонерним товариством закритого типу вважається акціонерне товариство, акції якого  розподіляються поміж засновниками і не можуть вільно відчужуватися  третім особам без згоди або дозволу  на це керівних органів акціонерного товариства, визначених статутом товариства.

     Основною  ознакою визначення є необіговий характер акцій, випущених акціонерним  товариством. Угода про відчуження акцій закритих акціонерних товариств, як правило, ставиться в залежність від згоди на це інших акціонерів безпосередньо, якщо склад акціонерів у кількісному відношенні незначний, або через уповноважені акціонерами  керівні органи акціонерного товариства, наприклад, за згодою правління або  спостережної ради, тобто постійно діючих керівних органів. Дуже рідко, але  може також встановлюватися установчими документами акціонерного товариства, що згоду на відчуження можуть давати загальні збори акціонерів.

     Вимога  одержання попередньої згоди  акціонерів на відчуження акцій закритого  акціонерного товариства третім особам повинна бути закріплена в установчих документах акціонерного товариства, оскільки, в іншому випадку вважається, що акціонер не є зобов’язаним у  цьому відношенні ані законодавством, ані установчими документами.

     З іншого боку, вказана вимога спричинює  виникнення в інших акціонерів цього  акціонерного товариства або самого акціонерного товариства права на пріоритетне  придбання у власність акцій, які акціонер бажає продати і  які йому належать. Практично це означає, що в статутах закритих акціонерних  товариств резервується положення  про те, що перш ніж здійснювати  відчуження акцій закритого акціонерного товариства на користь третіх осіб, тобто неакціонерів, акціонер зобов’язаний запропонувати відчуження на користь  акціонерів або акціонерного товариства.

     В багатьох випадках в установчих документах визначається, що згода акціонерів або акціонерного товариства на відчуження акцій третім особам повинна бути явною, тобто виражена документально (надання листа, підписаного повноважною  особою закритого акціонерного товариства або виписки з рішенням керівного  органу акціонерного товариства). Наявність  такого роду документа буде засвідчувати законність угоди між акціонером і третьою особою, яка побажала придбати акції цього акціонерного товариства.

     Надання згоди акціонерами чи акціонерним  товариством на відчуження акцій  третім особам чи ненадання її інколи може використовуватися для регулювання  рівня ринкової ціни відчуження. Акціонерне товариство, наприклад, може дати згоду  на відчуження акцій третім особам, але обумовлювати, що акції повинні  бути продані не дешевше певного  рівня ціни.

     Інколи  виникає питання про успадкування права власності на акції закритого  акціонерного товариства та співвідношення цього права із обов’язком одержувати згоду акціонерного товариства у  випадку відчуження акцій третім особам. Відповідно до принципу законодавчого  захисту права власності, у такому випадку згода акціонерного товариства на успадкування акцій і прав, пов’язаних з ними не потребується, оскільки успадкування не вважається відчуженням.

     Використання  акцій закритого акціонерного товариства як предметів застави також має  бути врегульоване установчими документами  емітента.

     Акціонерне  товариство відкритого типу

     Акціонерним товариством відкритого типу вважається акціонерне товариство, акції якого  випускаються на умовах їх вільного подальшого обігу, тобто за умов, що наступні після  випуску акцій відчуження акціонерами  належних їм акцій на користь інших  акціонерів або третіх осіб не потребують згоди на це з боку інших акціонерів чи емітента.

     Акції відкритих акціонерних товариств  також випускаються з розрахунку на те, що будь – які інвестори, а  не певне їх коло, можуть стати акціонерами.

     Такі  акції, як правило, є предметами угод купівлі – продажу на акціонерному ринку, вони можуть обертатися на біржовому  та позабіржовому ринках.

     Акції відкритих акціонерних товариств  можуть також без будь – якої згоди емітента використовуватися  як предмет застави виникнення зобов’язань.

     Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому  законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням  змін до статуту товариства.

2.1 Фінансова структура товариства

  По-перше, визначимо поняття фінансів.

  Фінанси представляють собою сукупність грошових відносин, що виникають на всіх стадіях створення, функціонування і ліквідації товариства. Виходячи з цього визначення, та детально проаналізувавши структуру акціонерного товариства виходить, що фінанси акціонерного товариства являють собою врегульовані правом відносини щодо:

  1. Об'єднання вкладів засновників  та учасників у статутний фонд товариства як колективну власність акціонерів;

  2.Випуск  та обіг акцій;

  З.Отримання  доходів;

  4.Розподіл  майна та прибутку у фонди  товариства;

  5.Виплата  дивідендів на акції.

  Закон "Про власність" визнає дві  основні юридичні підстави виникнення колективної власності товариства. Загальним правилом для всіх товариств є добровільне об’єднання майна засновників і учасників для створення і діяльності товариства. Отже, однією з юридичних підстав виникнення прав колективної власності є умови відповідних договорів, згідно з якими утворюється статутний фонд товариства (засновники вносять свої вклади згідно з установчим договором акціонерного товариства, інші акціонери - на умовах договорів купівлі-продажу акцій).

  Право колективної власності виникає  в результаті перетворення державних  підприємств в акціонерні товариства, тобто в порядку прийняття власником рішень про їх корпоратизацію та приватизацію. Державне підприємство перетворюється в акціонерне товариство на підставі спільного рішення трудового колективу і уповноваженого державного органу про випуск акцій, на всю вартість майна підприємства. Згідно з цим рішенням створюється статутний фонд акціонерного товариства.

  Рішення про продаж акцій (приватизацію майна) такого товариства приймає орган  приватизації, якому передаються  акції держави. В обох випадках виникає право колективної власності, єдиним суб'єктом якого стає товариство як юридична особа.

  Об'єкти права власності акціонерного товариства різні. Товариство визнається власником, по-перше, майна, яке засновники і  учасники згідно з установчим договором передають йому у власність. Це майно називається вкладами засновників і учасників. А також майна, придбаного за рахунок продажу акцій, одержаного в результаті його господарської діяльності, а також іншого майна набутого на підставах, не заборонених законом. З економічної точки зору вклади (стосовно вищезгаданого майна) являють собою фіксовані частки майнової участі згаданих осіб у статутному фонді товариства, вартість яких у грошовому виразі визначається вартістю акцій, на які поділений статутний фонд.

  Загальний розмір статутного фонду, а також  номінальна кількість та вартість акцій  визначаються засновниками відповідно до мети, предмета діяльності, мінімального легального розміру статутного фонду  акціонерних товариств. Засновники визначають в установчих документах і види вкладів до статутного фонду. Як і в інших товариствах, це може бути майно в прямому розумінні (будинки, споруди, устаткування, машини, інші матеріальні цінності), цінні папери, грошові кошти в національній та іноземній валюті, а також майнові права. До майнових прав належать права користування зазначеним майном, природними ресурсами (землею, водою, корисними копалинами і таке інше), права на інтелектуальну власність.

  Вклади  в статутний фонд акціонерного товариства в натуральній та нематеріальній формах підлягають оцінці в гривнях (отже, і в акціях). За загальним правилом, порядок оцінки вкладів визначається установчими документами товариства, якщо інше не передбачено законодавством України. Оцінку вкладів у статутний фонд акціонерного товариства, внесених в натуральній формі, затверджують установчі збори товариства. Дані правила безпосередньо стосуються вкладів фізичних і недержавних юридичних осіб-акціонерів.

  Вклади, які є майном державної власності, визначаються в нормативне врегульованому порядку - згідно з методикою оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженою Кабінетом Міністрів України  від 8 вересня 1993 року. Це означає, що при створенні акціонерних товариств у процесі корпоратизації й інших випадках діють загальні правила оцінки вкладів. Сума випуску акцій товариства, яке створюється на базі державного підприємства, повинна відповідати сумі статутного фонду підприємства, яка в даному разі визначається відповідно до зазначеної Методики.

  Крім  вкладів, товариство виступає власником  й іншого майна, яке на відміну  від статутного фонду називається  власним капіталом товариства. Це виготовлена в процесі господарювання продукція, доходи від продажу облігацій, інших цінних паперів. Це також кредити  банків, інвестиції під державні контракти, надходження від продажу акцій, що належать державі, пожертвувань тощо.

  Показники фінансово-економічної діяльності акціонерних товариств.

  1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності  (АЛ):  

   ;                                        (2.1)

  Коефіцієнт  абсолютної ліквідності (АЛ) показує, яка  частка короткострокових боргових зобов'язань  може бути покрита за рахунок коштів і їх еквівалентів у вигляді ринкових цінних паперів і депозитів, тобто  практично, абсолютно ліквідних  активів. Значення, що рекомендується 0,2–0,5.

  2. Коефіцієнт миттєвої ліквідності  (QR):

   ;                                     (2.2)

  Коефіцієнт  миттєвої ліквідності (QR) Відношення найбільш ліквідної частини оборотних  коштів (кошти, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення) до короткострокових зобов’язань. Рекомендується, щоб значення цього показника було більше 1, але допускається і 0,7–0,8.

  3. Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття) (CR):  

   ;                                       (2.3)

  Коефіцієнт  ліквідності поточної (покриття) (CR) розраховується як частка від поділу оборотних коштів на короткострокові  зобов’язання і показує скількох одиниць найбільш ліквідних активів  припадає на одиницю короткострокових боргів. Згідно з міжнародною практикою, значення коефіцієнту ліквідності  повинні знаходитися в межах  від одиниці до двох (іноді до трьох). Нижня межа обумовлена тим, що оборотних коштів повинно бути, щонайменше, досить для погашення короткострокових зобов’язань, інакше підприємство може виявитися під загрозою банкрутства. Перевищення оборотних коштів над  короткостроковими зобов’язаннями більше, ніж у три рази також  є небажаним, оскільки це свідчить про  нераціональну структуру активів.

  4. Коефіцієнт забезпечення оборотних  активів власними засобами (К_з.в.к.):

   ;                                 (2.4)

  Коефіцієнт  забезпечення оборотних активів  власними засобами (К_з.в.к.) показує абсолютну можливість перетворення активів в ліквідні кошти. К_з.в.к. повинний бути більш 0,1.

  5. Маневреність робочого капіталу (М_р.к.):  

   ;                                         (2.5)

  Маневреність  робочого капіталу (М_р.к.), частка запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах; обмежує свободу маневру власними коштами.

  6. Маневреність власних обігових  коштів (М_в.о.к.):  

   ;                                          (2.6)

  Маневреність  власних обігових коштів (М_в.о.к.) показує, яка частка абсолютно ліквідних активів у власних обігових коштах; забезпечує свободу фінансового маневру.

  7. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) (К_авт.):  

   ;                                               (2.7) 

  Коефіцієнт  фінансової незалежності (автономії) (К_авт.) характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів; його незалежність від позикових джерел.

  8. Показник чистого обігового капіталу (NWC):  

   ;                                  (2.8)

  Показник  чистого обігового капіталу (NWC) показує  на різницю між обіговими активами підприємства та його короткостроковими  зобов’язаннями. Нестача обігового  капіталу говорить про неможливість підприємством своєчасно погасити свої короткострокові зобов’язання. Значне перевищення чистого обігового капіталу над оптимальною потребою в ньому, говорить про нераціональне використання ресурсів підприємства.

  9. Коефіцієнт фінансової стійкості  (К_ф.с.):

   ;              (2.9)

  Коефіцієнт  фінансової стійкості (К_ф.с.) показує, яка частка стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі, має бути 0,85–0,90.

2.2 Випуск та обіг  акцій

  Правовий  режим акцій регулює Закон "Про  цінні папери і фондову біржу". Цей закон визначає поняття і  функції акцій, права власника акцій, порядок випуску і придбання  акцій та інші питання (статті4-9).

  Акція - цінний папір без установленого  строку обігу, що засвідчує дольову  участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в  акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право  його власникові на одержання частини  прибутку у вигляді дивіденду, а  також на участь у розподілі майна  при ліквідації акціонерного товариства.

  Юридична  природа акції обумовлена вкладом  акціонера у статутний фонд товариства. Статутні фонди не акціонерних товариств  як колективну часткову власність законом  приписано розподіляти безпосередньо  на частки учасників. Розміри часток визначають установчі документи. Правовою формою часток не акціонерних товариств  є свідотства, які визначають розміри  часток і права майнової участі членів товариств у статутних фондах. Акція, на відміну від свідотства, регулює частки у статутних фондах і права акціонерів більш уніфіковано.

  Статутний фонд акціонерного товариства як колективну часткову власність прийнято розподіляти  на визначену кількість акцій  рівної номінальної вартості, тобто  акція є індивідуальним, але уніфікованим регулятором статутного фонду і  прав участі акціонера в ньому. З  економічної точки зору акція  являє собою не матеріалізований інтерес у майні товариства, з  правової - обіговий документ (правовий акт встановленої форми), який виражає  даний інтерес. Як правовий акт акцію  можна визначити в розумінні  договору часткової участі акціонера  в статутному фонді товариства. Сторонами  цього договору є акціонер і товариство. Економічним змістом зазначеного  договору є умови про дивіденди, про частину виручки від реалізації майна товариства, що припиняється, про ціну акції як вартості права  дольової участі.

  Акція повинна містити такі реквізити: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного паперу - "акція", її порядковий номер, дату випуску, вид  акції та її номінальну вартість, ім'я  власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також  кількість акцій, що випускаються, строк  виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.

  Крім  права часткової участі, акція  засвідчує членські права акціонера. Стаття 4 Закону "Про цінні папери і фондову біржу" передбачає поділ  акцій на класи або види.

  Стосовно  ж прибутку акціонерного товариства то він утворюється з надходжень від господарської діяльності після  покриття матеріальних та прирівняних  до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку сплачуються  проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені  законодавством України податки  та інші платежі до бюджету.