Фінансова діяльність підприємств  житлового господарства

ЗМІСТ

ВСТУП

     Тема  даної роботи – „Фінансова діяльність підприємств житлового господарства”.

     Мета  написання даної роботи полягає  в дослідженні питань, пов’язаних з особливостями фінансової діяльності підприємств житлово-комунального господарства (ЖКГ).

     Актуальність обраної теми полягає в тому, що у сучасних економічних відносинах суб'єктів господарювання особливе місце займають фінансові відносини. Головне місце в загальній системі фінансових відносин у суспільстві належить фінансам підприємств. Фінансові відносини, що виникають у процесі діяльності суб'єктів, подані широким спектром. Вони охоплюють різноманітні процеси: створення підприємств; одержання і розподілу прибутків і накопичень; формування відповідних фондів грошових коштів; взаємовідносин з різноманітними ланками фінансово-кредитної системи; формування та використання фонду оплати праці; розрахунків із постачальниками та підрядниками і т.д.

     В даній роботі розглядаються: сутність фінансів підприємств, принципи їх організації і функції, особливості організації фінансів на підприємствах житлово-комунального господарства, зміст і завдання фінансової роботи в підприємствах; сутність грошових коштів, канали їх надходження, порядок зберігання, витрачання й організація розрахунків за різноманітними формами; сутність фінансових результатів, їх види, порядок розрахунку та розподілу; сутність фінансового планування, його види та їх характеристика, зміст та порядок складання фінансового плану підприємства; сутність фінансового аналізу та ін.

     Дана робота може бути корисною і для фахівців економічного профілю, які займаються питаннями економіки, бухобліку та оподатковування підприємств.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи організації фінансової діяльності на підприємствах

1.1 Сутність фінансів  підприємств, принципи їх організації та функції

     У фінансовій системі держави головною, визначальною її ланкою виступають фінанси підприємств. Тому що вони функціонують у тій же сфері суспільного виробництва, де створюються матеріальні блага, валовий внутрішній продукт і національний доход суспільства, а також формується основна частина фінансових ресурсів держави.

     Розподіл  і перерозподіл матеріальних і духовних благ, які створюються, в грошовій формі здійснюється за допомогою фінансів шляхом створення цільових грошових фондів у відповідних підрозділах (ланках) народного господарства.

     Використання  фінансів дає можливість підприємствам  сфери матеріального виробництва забезпечити безперервність процесу відтворювання, вирішення виробничих, економічних та соціальних задач, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів як на рівні держави, так і на рівні господарюючих суб'єктів.

     Економічну  природу фінансів підприємств розкриває  сукупність грошових відносин, які виникають у господарюючих суб'єктів у процесі їх створення і здійснення виробничо-фінансової діяльності. До таких видів відносин належать [45. cт. 5-7]:

• грошові відносини між підприємствами та їх засновниками, які виникають при формуванні статутного фонду (капіталу), - одержання грошей з Державного бюджету, надходження пайових внесків та ін. Статутний капітал - головне джерело формування власних коштів підприємства. За його рахунок формуються основні фонди й оборотні активи підприємств. Сума статутного капіталу державного і муніципального підприємств відображає розмір статутного фонду, а акціонерного товариства - суму випущених ним акцій;
• грошові відносини між підприємствами та іншими суб'єктами господарювання (постачальниками, покупцями, будівельними та іншими організаціями), які виникають у процесі купівлі-продажу продукції, надання послуг тощо. Ці відносини досить значні в діяльності підприємств, оскільки вони виникають у сфері матеріального виробництва, де виготовляється та реалізується продукція, надходить виручка, створюються доходи і накопичення, які е джерелом відшкодування затрат, сплати податків і платежів, формування внутрішньогосподарчих грошових фондів та ін.;
• грошові відносини між підприємствами та різноманітними ланками фінансово-кредитної системи відповідно до внесків у ці ланки (бюджет, централізовані фонди і т.д.) різних видів податків і платежів і отриманих з них коштів на різні цілі. Сюди ж відносяться фінансові відносини підприємств з установами банків, які виникають у процесі отримання і погашення кредитів, здійснення безготівкових розрахунків, а також відносини з органами майнового і особистого страхування по лінії сплати до них підприємствами страхових внесків і отримання від них відповідних страхових відшкодувань. До цієї групи включаються й відносини підприємств з фондовим ринком та інвестиційними фондами;
• грошові відносини між підприємством і зайнятими на ньому працівниками з приводу формування фонду оплати праці, її виплати, матеріального заохочення; виплати дивідендів по акціях, а також стягування грошей за нанесений збиток і утримання податків;
• грошові відносини в середині самих підприємств, які виникають при розподілі отримуваних доходів і накопичень, формуванні різноманітних фондів грошових коштів. Так, при розподілі отримуваної виручки, її частину підприємства направляють, перш за все, на відшкодування вартості спожитих у виробництві основних і оборотних фондів, потім на відшкодування живої праці, а з частини, яка залишилась, формують чистий доход (прибуток), з якого утворюють і поповнюють відповідні резерви і фонди: резервний фонд, статутний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд соціального розвитку, фонд матеріального стимулювання, фонд дивідендів (в акціонерних товариствах) тощо.

     Тобто створення і функціонування підприємств, їх господарська діяльність пов'язані з грошовими відносинами, які опосередковують процес виробництва і продажу продукції, отримання доходів і накопичень і їх розподіл по відповідних каналах (фондах). У цьому зв'язку, об'єктом фінансів підприємств виступають грошові відносини, пов'язані з отриманням доходів і накопичень, їх розподілом, формуванням і використанням відповідних фондів грошових коштів. Суб'єктами є підприємства і організації, установи (банківські і бюджетні), позабюджетні фонди та інші господарюючі суб'єкти.

     Матеріальною  умовою появи і функціонування фінансів виступають гроші, які лежать в основі функціонування відповідних видів грошових відносин підприємств.

     Виникнення  фінансових відносин підприємств відбувається в процесі первинного розподілу  отримуваного ними валового внутрішнього продукту (с + v + m), коли з нього відшкодовується, перш за все, вартість використаних у процесі виробництва засобів виробництва (с). Потім зі знов створеної живою працею вартості (v + m), що залишилася, формується фонд оплати праці (v - необхідний продукт), і чистий доход (m - доданий продукт), який розподіляється в подальшому на формування відповідних фондів грошових коштів, що приймають форму фінансових ресурсів. Тобто розподіл отримуваних доходів і накопичень у підприємств відбувається шляхом створення відповідних фондів грошових коштів.

     Таким чином, фінанси підприємств - це система  грошових відносин, які виникають у процесі отримання і розподілу грошових доходів і накопичень, формування і використання відповідних фондів грошових коштів.

     Матеріальною базою фінансів підприємств є виробництво. Тобто в процесі виробництва продукції, її продажу формуються відповідні доходи підприємств, фонди грошових коштів. Фінанси підприємств і виробництво взаємопов'язані між собою і впливають один на одного. Чим міцніша економіка підприємств, тим стійкіший їхній фінансовий стан. Тобто стійкість фінансового стану підприємств забезпечується зростанням виробництва і підвищенням його ефективності.

     Матеріальним  змістом фінансів підприємств є  фонди грошових коштів, які створюються в підприємствах при розподілі їх доходів і накопичень.

     Фінанси підприємств слід відрізняти від  грошей, грошових коштів, фінансових ресурсів. Гроші, грошові кошти, фінансові  ресурси - це специфічні, самостійні економічні категорії, які мають свій зміст, їх можна змінювати кількісно (збільшувати, зменшувати). Фінанси ж підприємств - це грошові відносини, які функціонують на основі грошей, їх не можна змінювати кількісно.

     Призначення фінансів підприємств - забезпечити  фінансовими ресурсами безперервність процесу виробництва господарюючих суб'єктів, розширення їх виробничих фондів (основних і оборотних), спричиняти активний вплив на зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, зростання накопичень і підвищення ефективності виробництва.

     Головними принципами, на основі яких базується  організація фінансів, є:

• демократичний централізм;
• плановість;
• господарський (комерційний) розрахунок;
• самофінансування. [45. cт. 8]

     Демократичний централізм у сфері фінансів проявляється в централізації державою частини доходів підприємств в централізовані фонди (Державний бюджет) шляхом стягнення різних податків і платежів, які встановлюються державою, а розраховуються і сплачуються самими платниками під контролем держави, в проведенні єдиної політики оподаткування, фінансування, кредитування і розрахунків - з одного боку, в господарській самостійності ведення підприємствами виробничо-фінансової діяльності, розподілу і використання отримуваних власних доходів і накопичень - з іншого.

     Принцип плановості у сфері фінансів виявляється в розробці на основі виробничих показників фінансових планів з визначенням у них фінансових ресурсів у обсягах, необхідних для виконання планів економічного і соціального розвитку підприємств.

     Господарський (комерційний) розрахунок - основний метод господарювання підприємств, який базується на співвідношенні витрат з результатами діяльності й передбачає відшкодування витрат власними доходами, а також забезпечення рентабельності виробництва.

     Впровадження  господарського (комерційного) розрахунку на підприємствах здійснюється шляхом реалізації його принципів:

• господарсько-оперативної самостійності;
• самоокупності;
• матеріального зацікавлення і матеріальної відповідальності;
• контролю гривнею за результатами діяльності.

     Найважливішим серед принципів госпрозрахунку с принцип самоокупності. Він передбачає покриття витрат підприємства власними доходами і отримання накопичень, необхідних для сплати відповідних податків до бюджету, розв'язання соціальних питань і матеріального стимулювання робітників підприємства за результатами їхньої праці. Мінімальний рівень рентабельності, який забезпечує підприємствам отримання накопичень (прибутку), необхідних для їхньої роботи на самоокупності, за розрахунками економістів, повинен складати 8-15% до собівартості проданої продукції, наданих послуг. Це значить, що на кожні 100 грн. затрат підприємство має отримати 8-15 грн. прибутку. [45. cт. 8]

     Досить  важливим принципом організації  фінансів підприємств виступає самофінансування. Воно проявляється в забезпеченні розширеного відтворення, матеріального стимулювання робітників і вирішенні соціальних питань підприємств за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку, амортизаційних відрахувань та ін.). При самофінансуванні не лише відшкодовуються витрати з виробництва і продажу продукції, вносяться платежі до бюджету, вирішуються питання соціального розвитку підприємства і матеріального стимулювання робітників, як при самоокупності, але й фінансуються капітальні вкладення, приріст власних обігових активів та інші витрати з розширення виробництва за рахунок власних фінансових ресурсів. У той же час, самофінансування не виключає (при нестачі власних фінансових ресурсів на фінансування розширення виробництва) залучення довгострокових кредитів банку на основі поверненості і платності. Фінансування ж з бюджету цих підприємств на розширення виробництва не здійснюється. Для роботи підприємств на умовах самофінансування, вони, за розрахунками економістів, мусять забезпечувати рівень прибутковості, який відповідає рентабельності в 30-35% до собівартості реалізованої продукції, послуг. Цей рівень рентабельності - величина відносна й залежить від віку і ступеня зношеності наявних у підприємства основних фондів, що підлягають заміні. Зі збільшенням обсягів заміщуваних основних фондів і їхнім розширенням підприємства повинні збільшувати обсяги накопичень (прибутку) як основного джерела фінансових ресурсів для їх фінансування, що має призводити, як правило, до зростання рівня рентабельності, і навпаки.

     Серед навчальних посібників та підручників  економічного і фінансового профілю при розкритті сутності фінансів підприємств не наводяться взагалі принципи їхньої організації або наводяться інші. Наприклад, у навчальному посібнику «Финансы предприятий» під редакцією Є.І.Бородіної (М.: Банки и биржи, 1995) наводяться такі принципи організації фінансів підприємств:

• самостійність у сфері фінансової діяльності; зацікавленість у підсумках фінансово-господарської діяльності;
• відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності;
• контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств;
• самофінансування.

     На  погляд О.С. Філімоненкова, перші чотири принципи - це принципи реалізації госпрозрахунку, а не організації фінансів підприємств. Проте Є. І. Бородіна госпрозрахунок як принцип організації фінансів підприємств не виділяє. Не визначаються в складі принципів організації фінансів підприємств і демократичний централізм, а також плановість.

     Фінанси підприємств як економічна вартісна категорія свою дію в процесі відтворення виявляють через дві головні функції: розподільчу і контрольну.

     Розподільча функція фінансів підприємств виявляється  в розподілі отримуваних господарюючими суб'єктами виручки, інших доходів і накопичень за відповідними напрямками. Так, отримувана виручка, в першу 
чергу спрямовується на відшкодування вартості використаних у процесі 
виробництва засобів виробництва. Частина, що залишилась, - валовий доход - розподіляється на фонд оплати праці робітників сфери матеріального 
виробництва і чистий доход (прибуток). Отриманий чистий доход (прибуток) розподіляється, в першу чергу, на сплату відповідних податків і платежів до бюджету, а частина його, що залишилась, - на утворення резервів 
і фондів підприємства. Найбільш наочно розподіл отримуваних підприємствами доходів і накопичень наведено у схемі (рис. 1.1).

     Рис. 1.1. Схема розподілу доходів і накопичень, які отримують підприємства

     Тобто при розподілі отримуваних доходів  і накопичень, здійснюваних на підприємствах  за допомогою розподільчої функції фінансів, у підприємств утворюються фонди і резерви, які реально використовуються.

     Наявність розподільчої функції фінансів виділяє  їх зі сфери дії грошей і робить фінанси самостійною економічною  категорією, інструментом розподілу та перерозподілу доходів і накопичень, формування відповідних фондів і резервів. Тобто існування розподільчої функції фінансів підприємств об'єктивне і в умовах ринкової економіки. Через неї фінанси здійснюють первинний розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, який створюється в сфері матеріального виробництва шляхом утворення централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, які використовуються на потреби держави і підприємств.

     Проте існування розподільчої функції  фінансів підприємств в умовах ринку ігнорується окремими економістами, що на наш погляд, економічно не обґрунтовано.

     Контрольна  функція фінансів підприємств виявляється  в контролі за виконанням підприємствами обсягів виробництва і продажу  продукції, отриманням прибутку, за формуванням і цільовим використанням фондів грошових коштів, фінансових ресурсів підприємств.

     Фінансовий  контроль охоплює всі сторони  господарської діяльності підприємств, включаючи розподіл, перерозподіл, утворення і використання всіх видів ресурсів.

     Фінансовий контроль - це контроль гривнею за формуванням і раціональним використанням матеріальних і фінансових ресурсів на кожному підприємстві та в народному господарстві країни в цілому. Мета контролю - перевірка збереження і правильності витрачання матеріальних і фінансових ресурсів, згідно з чинним законодавством і нормативними документами, викриття і попередження порушень в їхньому використанні.

     Контроль  за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств здійснюється як органами управління, так і відомствами всіх рівнів за різними напрямками: державними структурами - по лінії отримання обсягів прибутку, правильності вирахування і своєчасності сплати податків і платежів до бюджету та централізованих позабюджетних фондів;     установами банків - при кредитуванні і здійсненні розрахунків підприємств тощо.

     При цьому здійснення контролю за діяльністю підприємств пов'язано зі застосуванням  різного роду санкцій і стимулів, які сприяють покращенню діяльності підприємств і підвищенню ефективності їхньої роботи.

     Фінансовий  контроль за господарською діяльністю підприємств і господарських організацій обумовлюється необхідністю співвідношення затрат з результатами виробництва шляхом грошей, вартісного (грошового) обліку.

     Найбільший  ефект він дає на базі господарського розрахунку, при якому витрати підприємств прямо залежать від їх доходів, а фінансовий стан - від результатів діяльності. Цим самим, фінансовий контроль сприяє зміцненню госпрозрахунку, доходності та ефективності роботи підприємств.

     Крім  згаданих і розкритих нами двох головних функцій: розподільчої і контрольної, в економічній і фінансовій літературі наводяться і інші функції фінансів підприємств: забезпечуюча, стимулююча, регулююча, формування грошових фондів і їх використання та ін. Ці функції, на наш погляд, не мають свого економічного змісту та самостійності. Вони виступають кінцевою дією, метою, частіше всього, розподільчої функції. Наприклад, регулювання в економіці - це двосторонній процес, який передбачає, з одного боку, розподіл частини якогось вищестоящого фонду (бюджету) між його нижчими ланками з метою приведення останніх до відповідного потрібного рівня. Тобто регулювання здійснюється за допомогою, через розподіл. Формування грошових фондів також здійснюється шляхом розподілу відповідних доходів і накопичень підприємств.

     Таким чином, до наведених рядом економістів  додаткових функцій фінансів підприємств  слід підходити з критичних позицій, з їхнього внутрішнього змісту і в плані приломлення, пов'язання з основними функціями: розподільчою і контрольною.

1.2 Сутність та зміст  фінансової діяльності  підприємства

     В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота  фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання. [46. cт. 45]

     Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового  забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

     Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

• фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;
• пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;
• виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;
• мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;
• контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

     Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

• фінансове прогнозування та планування;
• аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;
• оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

     Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

     За  ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

     Планування  виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у  бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

     Мета  планування витрат - визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю  продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак - прискорення обертання оборотних коштів.

     Плануючи  витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:

• поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;
• раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;
• зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;
• скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;
• зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;
• економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

     Спираючись  на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани.

     Поточний  фінансовий план складається у формі  балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний - у формі платіжного календаря. 
Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.

     Підприємство  має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б  із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки:

1. аналіз фінансових результатів та рентабельності;
2. аналіз фінансового стану підприємства.

     Аналіз  фінансових результатів підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

• аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;
• аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційної та фінансової інвестиційної діяльності;
• аналіз та оцінка використання чистого прибутку;
• аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку;
• аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;
• аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;
• факторний аналіз показників рентабельності.

     Аналіз  фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:

• аналіз та оцінка складу та динаміки майна;
• аналіз фінансової стійкості підприємства;
• аналіз ліквідності балансу;
• комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.

     Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне  втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності  на належному рівні.

     Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому:

• постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги;
• своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками;
• забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди;
• своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі;
• своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків;
• здійснення платежів за фінансовими операціями.