Фінансова діяльність підприємства. 2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний  університет

 імені Вадима Гетьмана»

                                                                                                Кафедра економіки підприємства

Курсова робота

на тему: “Фінансова діяльність підприємства”

                                                                                              Виконала:

                                                                           студентка ІI курсу,МЕіМ

                                                                         спеціальності 6503,22 гр

                                                                           перевірив: ас.Царьов В.М.

Київ 2011

ПЛАН

Вступ…………………………………………………………………………….…3

1.Завдання та цілі фінансової  діяльності на підприємстві……….………….…4

2. Методи аналазу фінансового стану підприємства………………………….18

3. Напрямки підвищення ефективності фінансової діяльності підприємств...29

Висновок………………………………………………………………………….34

Список використаної літератури………………………………………………..36

Вступ

В Україні відбулись і відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені процесами розбудови ринкової економіки. За час, що минув від початку радикального реформування адміністративно-командної економіки, значною мірою трансформувалися умови функціонування всіх складових ланок економіки, в тому числі й насамперед — сфера фінансових відносин у суспільстві. Це пов'язано з появою значної кількості підприємств, заснованих на недержавних формах власності.

Окремо наголошу на моєму ставлені до одного терміна, який увійшов до словника нових понять, пов'язаних з фінансовими відносинами, після прийняття нових стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні. Мова йде про термін "фінансова діяльність".Згідно з Порядком (стандартом) бухгалтерського обліку П(С)БО 4, "фінансова діяльність — діяльність, що приводить до змін розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства"; конкретно — це лише операції, пов'язані з надходженням власного капіталу й позик, а також з виплатою дивідендів. Таке звуження поняття про фінансову діяльність підприємств, на мою думку, є прикладом не зовсім вдалого вживання узвичаєної термінології в державних нормативних актах: адже воно залишає за межами поняття "фінансова діяльність" такі явища, як формування фінансових ресурсів підприємств, одержання й використання прибутку (в тому числі у вигляді дивідендів), розміщення капіталу в активи, зокрема фінансування капітальних вкладень, амортизаційна політика та ін.

1. Завдання та цілі фінансової діяльності підприємтсва

В   організаційній   та  управлінській   роботі   підприємств 
фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в  чому 
залежить   своєчасність   та   повнота  фінансового   забезпечення 
виробничо-господарської  діяльності  та   розвитку   підприємства, 
виконання   фінансових  зобов'язань  перед  державою   та   іншими 
суб'єктами господарювання.

 
     Фінансова діяльність — це система використання різних форм  і 
методів  для  фінансового забезпечення функціонування підприємства 
досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова 
робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення  її 
результатів [24].

 
Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності.

Фінанси підприємств  є основою фінансової системи  країни. Фінансовий стан підприємств впливає на фінансове становище країни в цілому.

Вихід України з тривалої економічної кризи безпосередньо  пов’язаний з поліпшенням фінансового  стану суб’єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності. За цих умов необхідна  сучасна, адекватна ринковій економіці, організація фінансової діяльності кожного підприємства.

В організаційній та управлінській  роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота  фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами господарювання. Ефективність діяльності кожного підприємства багато в чому залежить від повної і своєчасної мобілізації фінансових ресурсів та правильного їх використання для забезпечення нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів. У цьому зв’язку для кожного підприємства важливу роль відіграє ефективна організація фінансової діяльності[16].

Господарська діяльність підприємства нерозривно зв"язана з його фінансовою діяльністю. Підприємство самостійно фінансує всі напрямки своїх витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво продукції з метою одержанні прибутку.

Фінансову роботу на підприємствах  виконують працівники фінансового  відділу, а за його відсутності — працівники бухгалтерії. Відповідальність за організацію фінансової роботи на підприємстві несе начальник фінансового відділу (служби), а за їх відсутності — головний бухгалтер.

Розпорядником фінансових ресурсів, коштів, товарно-матеріальних цінностей, що належать підприємству, є його керівник, який має право першого підпису  на всіх грошових та розрахунково-платіжних документах[12].

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб’єктами господарювання. Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів. Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

 
- фінансове забезпечення поточної  виробничо-господарської діяльності; 
- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності; 
- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками; 
- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу; 
- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів. 
Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками: 
- фінансове прогнозування та планування; 
- аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності; 
- оперативна, поточна фінансово-економічна робота[15].

 
Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок  фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів. За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків. Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обгрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку. Мета планування витрат - визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак - прискорення обертання оборотних коштів. Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать: 
- поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів; 
- раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості; 
- зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу; 
- скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту; 
- зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат; 
- економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством. 
Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний - у формі платіжного календаря. Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування[19].

 
          Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Аналітичну роботу підприємства можна поділити на 2 блоки: 
1) аналіз фінансових результатів та рентабельності; 
2) аналіз фінансового стану підприємства. 
Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за такими основними напрямками: 
- аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг; 
- аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційної та фінансової інвестиційної діяльності; 
- аналіз та оцінка використання чистого прибутку; 
- аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку; 
- аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків; 
- аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати; 
- факторний аналіз показників рентабельності. 

Аналіз фінансового  стану підприємства проводиться  за такими напрямками: 
- аналіз та оцінка складу та динаміки майна; 
- аналіз фінансової стійкості підприємства; 
- аналіз ліквідності балансу; 
- комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.

 
          Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні. 
Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому: 
- постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги; 
- своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками; 
- забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди; 
- своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі; 
- своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків; 
- здійснення платежів за фінансовими операціями[10].

Основні завдання фінансової діяльності такі: вибір оптимальних  форм фінансування, структури капіталу підприємства і напрямків його використання з метою забезпечення стабільно  високої прибутковості; балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів; підтримування належної ліквідності та своєчасності розрахунків.[4]

1.Фінансове забезпечення  поточної виробничо-господарської  діяльності

Фінансове забезпечення господарської діяльності полягає  у забезпечувані фінансовими ресурсами безперервність процесу виробництва суб'єктів господарювання, розширювані їх виробничих фондів (основних та оборотних), активно впливати на підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення накопичень і підвищення ефективності виробництва.

Фінансове забезпечення - частина фінансового механізму, покликаного забезпечувати розподільчі та перерозподільчі процеси з метою утворення доходів і фондів коштів підприємства.

Основними формами фінансового  забезпечення господарської діяльності в Україні є: кредитування, інвестування, бюджетне фінансування, самофінансування, благодійництво, спонсорство.

Найпоширенішою є така форма фінансового забезпечення, як самофінансування. Останнє полягає  в тому, що його здійснюють на принципах  самоокупності та створення прибутковості й воно передбачає просте відтворення витрат, пов'язаних із господарською діяльністю.[8]

Господарська діяльність підприємства нерозривно зв'язана з  його фінансовою діяльністю. Підприємство самостійно фінансує всі напрямки своїх витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво продукції з метою одержання прибутку.

Фінансове забезпечення підприємства спрямовано на вирішення  таких основних завдань, які створюються внаслідок його господарської діяльності:

-    фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

- пошук резервів збільшення  доходів, прибутку, підвищення рентабельності  та платоспроможності;

- виконання фінансових  зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових  ресурсів в обсязі, необхідному  для фінансування виробничого  розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням  фінансових ресурсів[3].

Фінансове забезпечення господарської діяльності підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- фінансове прогнозування  та планування;

- аналіз та контроль  виробничо-господарської діяльності;

- оперативна, поточна  фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування  та планування є однією з найважливіших  ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської  діяльності та можливість одержання таких коштів[11].

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз  його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських  резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому.

Оперативна фінансова  робота передбачає комплекс заходів  з мобілізації фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції, розрахунків та своєчасного виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, централізованими фондами, постачальниками, працівниками підприємства тощо[22].

Структура джерел фінансування господарської діяльності підприємства залежить від багатьох факторів, зокрема:

- від оподаткування  доходів підприємства;

- темпів зростання  реалізації товарної продукції  та їхньої стабільності;

- структури активів  підприємства;

- стану ринку капіталу;

- відсоткової політики комерційних банків;

- рівня управління  фінансовими ресурсами підприємства;

- суті стратегічних  цільових фінансових рішень підприємства  тощо.

Щоб покращити фінансове  забезпечення підприємства необхідно  проводити  такі заходи:

- не допускати фактів надходження й оплати неякісної чи не потрібної підприємству продукції, товарів, забезпечити персональну відповідальність посадових осіб у разі, якщо такі факти мали місце;

- застосовувати метод  системного дослідження взаємозв'язку  витрат, обсягу діяльності та прибутку і визначення на його основі критичного обсягу реалізації товарів (точки беззбитковості); раціонально використовувати чистий прибуток;

- застосовувати ті  форми розрахунків з платниками, які гарантують своєчасність  платежів (розрахункові чеки, попередня оплата платіжними дорученнями).

Впровадивши у реальність дані заходи, можна очікувати покращення стану фінансового забезпечення підприємства[23].

2.Пошук резервів.

Одним із засобів успішної фінансової діяльності є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства.

Резервом щодо підвищення ефективності господарювання є використання обігових коштів за рахунок залучення  в обіг наднормативних запасів матеріальних ресурсів, прискорення обігу коштів, раціоналізації господарських зв’язків, кращої організації виробництва. Вплив фінансів на ефективність виробництва на рівні господарської структури має свої обмеження, зумовлені обмеженістю ресурсів у кожній одиниці господарювання. Звісно, кожна певна виробнича структура повинна мати можливість створювати за результатами своєї діяльності фонди фінансових ресурсів, достатні за своїм обсягом для стимулювання соціального розвитку, високих результатів виробництва, його розширення та удосконалення. Проте тут фінанси виконують дещо локальну роль у господарських процесах.

При нестачі у підприємницьких  структур коштів для виробничої діяльності та розширення виробництва вони використовують кредит як джерело формування фінансових ресурсів. При наявності вільних коштів підприємство їх продає банку на певний час.

Досягнення визначеної мети імовірне при залученні фондів фінансових ресурсів на впровадження нових технологій, кращому використанні основних фондів через застосування методів прискореної амортизації, забезпечення великих резервів для підтримки зростання ефективності виробництва, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності. Звісно, підвищення якості продукції потребує додаткових затрат фінансових ресурсів, але вони дають значний виробничий ефект і швидко окуповуються[7].

3.Виконання фінансових зобов'язань.

Фінансові зобов’язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок подій, що сталися, і погашення якої, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що визначаються як економічні вигоди.

Своєчасне виконання  зобов’язань перед ланками фінансово-кредитної  системи, зокрема:

- перед бюджетом —  зі сплати встановлених податків  і платежів;

- перед централізованими  позабюджетними фондами — зі  сплати встановлених платежів;

- перед банками —  з повернення кредитів і сплати  відсотків за ними;

- своєчасне виконання  зобов’язань перед постачальниками  з оплати товарно-матеріальних  цінностей, перед працівниками — з оплати праці[18].

4. Мобілізація фінансових ресурсів.

Організація господарчої діяльності потребує відповідного фінансового забезпечення виявлення та мобілізацію резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів[21].

5. Контроль за збереженням та використанням оборотних активів.

Оборотні активи є  однією із складових, що становлять матеріальну  основу процесу виробництва. Від  ступеня їх використання залежать кінцеві  результати виробництва, фінансовий стан усіх підприємств. Покращення використання оборотних активів сприяє підвищенню рентабельності підприємств і, навпаки, погіршення використання таких активів і відволікання на позапланові цілі (капітальні вкладення, капітальний ремонт й інші витрати, що покриваються за рахунок спеціальних джерел), знижує їх ефективність, створює тяжкий фінансовий стан. Тому на підприємствах необхідно організовувати систематичний контроль за використанням наявних оборотних активів. Цей контроль має включати перевірку:

- зберігання наявних  у підприємства власних оборотних активів;

- правильності витрачання  власних та позикових коштів, виявлення та ліквідацію надлишкових  та непотрібних підприємству  активів; 

- ефективності здійснюваних  на підприємстві заходів з  економного витрачання на виробництво  матеріальних цінностей та коштів.

Важливим етапом у  контролі за використанням власних  оборотних активів є систематичне порівняння фактичної їх наявності  зі встановленою потребою (нормативом), оскільки як їх надлишок, так і нестача  негативно позначаються на діяльності підприємства.

Надлишок власних оборотних  активів — це різниця між фактичною  їх наявністю та встановленим нормативом. Якщо ж норматив перевищує фактичну наявність оборотних активів, то у підприємства виникає їх нестача, яка є наслідком невиконання  плану прибутку, використання оборотних активів не за призначенням.

Нестача власних оборотних  активів на підприємствах покривається за рахунок прибутку, коштів резервного фонду.

При контролі за станом оборотних  активів слід визначати наповненість нормативу (потребу) як за їх окремими елементами та групами, так і по підприємству загалом, виявляти причини відхилень[14].

Ефективність використання оборотних активів, врешті-решт, можна  встановити, аналізуючи їх оборотність. Порівняння оборотності оборотних  активів за поточний звітний період з оборотністю базисного періоду дає змогу встановити уповільнення або прискорення оборотності активів, визначити, як це вплинуло на їх вивільнення або заморожування, знайти причини уповільнення їх оборотності та намітити шляхи її прискорення. Ефективність використання оборотних активів підвищується при скороченні часу перебування їх у виробничих запасах, тривалості виробничого процесу, прискоренні реалізації продукції та оборотів коштів у розрахунках, збільшенні обсягів виробництва продукції та прибутку (чистого доходу) у розрахунку на кожну гривню оборотних активів[6].

6. Контроль за використанням  фінансових ресурсів.

 Контроль за господарсько-фінансовою  діяльністю підприємств здійснюють  органи управління і відомства  всіх рівнів за різними напрямками:

- державні структури  — щодо отримання прибутку, правильності  вирахування і своєчасності сплати  податків та платежів у бюджет  і централізовані позабюджетні  фонди; 

- установи банків —  щодо порядку кредитування і  здійснення розрахунків підприємств.

При цьому контроль за діяльністю підприємств пов’язаний із застосуванням різних санкцій  і стимулів, які сприяють поліпшенню і підвищенню ефективності роботи підприємств.

Фінансовий контроль за господарською діяльністю підприємств  і господарських організацій зумовлюється необхідністю співвіднесення витрат з результатами виробництва за допомогою грошей, вартісного (фінансового) обліку[9].

2. Методи аналізу фінансового стану підприємства

Перехід економіки України  до ринку відбувається у складних умовах спаду виробництва та інфляції. Це негативно впливає на фінансові відносини підприємств, знижує можливості збільшення фінансових ресурсів і як наслідок фінансування розв’язання економічних і соціальних завдань. У цих умовах дуже важливою для підприємств є комплексна оцінка фінансового стану з метою виявлення резервів збільшення фінансових ресурсів. Оцінка фінансового стану підприємства - це сукупність методів, що дозволяють визначити стан справ підприємства в результаті аналізу його діяльності на кінцевому інтервалі часу.

Для аналізу фінансового  стану підприємства використовується система взаємозалежних показників, які базуються на даних бухгалтерської й статистичної звітності підприємства.  

Аналіз фінансового стану має  дві основні цілі:

• оцінити минулу фінансово-господарську діяльність підприємства;
• підготувати інформацію, яка необхідна для прогнозування.

Цілі аналізу будуть досягнуті  в результаті рішення взаємозалежного  набору аналітичних задач:

• визначення фінансового стану підприємства на момент проведення аналізу;
• виявлення тенденцій і закономірностей розвитку підприємства;
• визначення "вузьких" місць, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства;
• виявлення резервів, які підприємство може використовувати для поліпшення фінансового стану.

Результати фінансового аналізу  використовуються:

• адміністрацією для прийняття управлінських рішень;
• зовнішніми користувачами (банками - для визначення кредитоспроможності підприємства, потенційними інвесторами - для визначення доцільності інвестицій, професійними учасниками фондового ринку - для визначення ціни акцій і тощо).