Фінансова діяльність підприємства

Титул

ЗМІСТ

ВСТУП

Економічні  відносини в України потребують нових підходів до питань організації  й ефективності використання фінансових ресурсів підприємств. У складних умовах вітчизняного податкового клімату, кризи неплатежів, уповільнення реформ у виробничій та соціальній сферах суб’єкти господарювання можуть мати різні інтереси в питаннях одержання і розподілу прибутку та збільшення доходів підприємств. Основою цих та інших аспектів їхньої діяльності має виступати фінансова стійкість, оптимальний рівень якої підтримується за допомогою універсальних методів, вироблених світовою ринковою цивілізацією й об’єднаних через науку фінансового менеджменту в струнку та практично ефективну систему.

 У зв'язку з цим  актуальним є дослідження питань  фінансової діяльності підприємства та напрямків щодо її вдосконалення.

Об’єктом дослідження є фінансова діяльність ТОВ «Будмонтаж-К».

Предмет дослідження – теоретичні, методологічні та практичні основи фінансової діяльності підприємства.

Мета курсової роботи полягає в аналізі фінансової діяльності підприємства та розробки пропозицій щодо їх вдосконалення.

Завданнями роботи є:

• дослідження теоретичних основ фінансової діяльності підприємства;
• проведення комплексного фінансового аналізу діяльності ТОВ «Будмонтаж-К»;
• розробка шляхів фінансового оздоровлення підприємства;
• оцінка ефективності запропонованих заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства.

Інформаційно-методологічними  джерелами дипломного дослідження були Закони України, літературні та періодичні джерела, Інтернет, фінансова звітність ТОВ «Будмонтаж-К» за 2009 – 2011 роки.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність і функції фінансів підприємств

Фінанси підприємств  як складова частина фінансової системи  займають визначальне місце у  структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни [23, с. 86].

Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також  і особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів. Особливості фінансів підприємств, зумовлені їхнім функціонуванням у різних галузях економіки, розглянемо далі.

До фінансів належать такі групи фінансових відносин:

• пов'язані з формуванням статутного фонду суб'єктів господарювання;
• пов'язані з утворенням та розподілом грошових доходів: виручки, валового та чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств;
• що виникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, одержання субсидій;
• які виникають між суб'єктами господарювання у зв'язку з інвестуванням у цінні папери та одержанням на них доходів здійсненням пайових внесків та участю в розподілі прибутку від спільної діяльності, одержанням і сплатою штрафних санкцій;
• які формуються в підприємств з банками, страховими компаніями у зв'язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, а також у зв'язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування;
• що формуються в підприємств у зв'язку з внутрішньовиробничим розподілом доходів. Отже, об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів [23, с. 87].

Суб'єктами таких  відносин можуть бути підприємства та організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами.

У процесі відтворення  фінанси підприємств як економічна категорія проявляються та виражають  свою суть, свою внутрішню властивість через такі функції:

- формування  фінансових ресурсів у процесі  виробничо-господарської діяльності;

- розподіл та  використання фінансових ресурсів  для забезпечення операційної  виробничої та інвестиційної  діяльності, для виконання своїх фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, господарюючими суб'єктами;

- контроль за  формуванням та використанням  фінансових ресурсів у процесі  відтворення. Формування фінансових  ресурсів на підприємствах відбувається  під час формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансованих коштів у основні та оборотні фонди, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення. У зв'язку з цим поняття "формування" та "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів. Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах - це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання [23, с. 88].

Рух грошових потоків  кількісно відображає всі стадії процесу відтворення через формування, розподіл та використання грошових доходів, цільових фондів. Відтак фінанси є безвідмовним індикатором виникнення вартісних диспропорцій: дефіциту грошових коштів, неплатежів, нецільового використання коштів, збитків та інших негативних явищ у процесі фінансово-господарської діяльності підприємств. Тобто фінансам властива потенційна можливість контролювати фінансово-господарську діяльність підприємств. Завдання фінансових служб підприємств полягає в якнайповнішому використанні цих властивостей фінансів для організації дійового фінансового контролю.

Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з притаманної  фінансам здатності об'єктивно відображати  кількісні й вартісні пропорції  виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов'язані з виконанням зобов'язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб'єктами господарювання. Грошовий контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи дотримано умови господарських угод. За умов ринкової економіки, коли підприємства мусять самостійно вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль фінансів підприємств. До найважливіших завдань останніх належить забезпечення стабільності економіки та суспільного життя в країні. Це досягається в процесі оптимізації розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди [19, с. 34].

Важливою є  роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві.

1.2. Основи організації фінансів підприємств

Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі  господарювання. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються раціональною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва.

Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організацію  фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами - з допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.

Суб'єкт господарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати, що і як виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавче закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.

Суб'єкти фінансових відносин несуть реальну економічну відповідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов'язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов'язань підприємством до нього застосовується система фінансових санкцій. Справді самостійне підприємство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку. Воно зобов'язане компенсувати збитки, завдані нераціональним використанням землі та інших природних ресурсів, забрудненням навколишнього середовища, порушенням безпеки виробництва [31, с. 45].

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є реально  зароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна відповідальність підприємства настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разі завеликих збитків та неспроможності виконати зобов'язання перед кредиторами. У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками та страховими компаніями. Підприємства й банки є рівноправними партнерами, які організовують фінансові взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не надають підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання грошових коштів на банківських рахунках одержують певні відсотки. Страхові компанії страхують численні ризики, пов'язані з підприємницькою діяльністю суб'єктів господарювання, створюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності. У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва. Держава встановлює податкові платежі, обов'язкові збори та внески на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. Бюджетні асигнування виділяються підприємствам у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.

Перехідний до ринкової економіки період характеризується багатоукладністю господарювання. Тут репрезентовано всі форми власності: державну, комунальну, колективну, приватну. Це зумовило появу різних організаційно-правових форм господарювання.

Ринкова економіка зовсім не виключає присутності поряд з іншими і державної власності. До державного сектора належать ті установи та організації, які повністю або частково фінансуються з державного бюджету. Створюються також підприємства зі змішаною формою власності, що в них держава є основним держателем корпоративних прав, - електроенергетика, вугільна промисловість, машинобудування та ряд інших. Державна власність, проте, не зменшує ні самостійності, ні матеріальної відповідальності суб'єктів господарювання [31, с. 46].

На організацію  фінансів впливають організаційно-правові  форми господарювання, сфера та характер діяльності підприємств. Це проявляється в процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення  грошових фондів, внутрішньовідомчого  розподілу засобів, у взаємовідносинах з бюджетом тощо. У ринковій економіці основною формою господарювання є акціонерне товариство. Розрізняють акціонерні товариства закритого та відкритого типів. Акціонерне товариство закритого типу засновує обмежена кількість акціонерів. При цьому будь-який член товариства не може продати свого паю без згоди інших акціонерів, які мають переважне право на придбання цього паю. Акціонерне товариство відкритого типу орієнтовано на більшу кількість акціонерів через встановлення відкритої передплати на акції. При цьому акціонер має право на власний розсуд продавати, дарувати чи заставляти свої акції. Акціонерне товариство організується на добровільних засадах фізичними та юридичними особами. У статутний фонд вони можуть вносити не тільки відповідні кошти (у тім числі в іноземній валюті), а й робити внески у вигляді нерухомості, обладнання, інтелектуальної власності, інших основних фондів.

1.3. Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

• фінансове прогнозування та планування;
• аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;
• оперативна, поточна фінансово-економічна робота [15, с. 112].

Фінансове прогнозування  та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування  виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у  бюджет. Від обгрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат - визначення можливості найекономнішого  витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак - прискорення обертання оборотних коштів [15, с. 113].

Плануючи витрати  на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви  зниження її собівартості, до яких належать:

• поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;
• раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;
• зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;
• скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту; - зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;
• економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством [15, с. 114].

Спираючись  на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні  та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі  балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний - у формі платіжного календаря. Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.

Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки:

1) аналіз фінансових результатів  та рентабельності;

2) аналіз фінансового  стану підприємства.

Аналіз фінансових результатів  підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

• аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;
• аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційної та фінансової інвестиційної діяльності;
• аналіз та оцінка використання чистого прибутку;
• аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку;
• аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;
• аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;
• факторний аналіз показників рентабельності.

Аналіз фінансового  стану підприємства проводиться  за такими напрямками:

• аналіз та оцінка складу та динаміки майна;
• аналіз фінансової стійкості підприємства;
• аналіз ліквідності балансу;
• комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства [15, с. 115].

Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується  на практичне втілення фінансового  забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Розглянемо  фінансову діяльність конкретного  підприємства на прикладі ТОВ „Будмонтаж-К”.

РОЗДІЛ 2 ДІАГНОСТИКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА (НА ПРИКЛАДІ ТОВ «БУДМОНТАЖ-К»)

2.1. Загальна  характеристика підприємства

ТОВ „Будмонтаж-К” створене з метою здійснення діяльності в галузі будівництва, а також  іншої статутної діяльності, не забороненої  чинним законодавством, для отримання  прибутку.

В Статуті Товариства основними видами його діяльності названі, зокрема:

- науково-дослідні, проектні, консерваційні, художні,  ремонтно-будівельні, пусконалагоджувальні  і монтажні роботи;

- будівництво  і реконструкція об’єктів виробничої  і соціальної сфери;

- розробка проектів  розвитку забудови міст і інших населених пунктів;

- спорудження  пам’ятників, монументів;

- реставрація  і виготовлення виробів із  каменя і архітектурно-декоративних  деталей, ковальських виробів,  столярних виробів, фурнітури,  освітлювальної арматури, виробів  декоративно-прикладного мистецтва, художнє литво з чорних і кольорових металів та інші.

Основні фінансово-економічні показники діяльності підприємства наведені в таблиці 2.1. Дані таблиці  свідчать, що на підприємстві у 2011 році зростають всі основні економічні показники. Так, чистий дохід у 2011 році зріс проти 2009 року на 1114,5 тис. грн., або на 63,3 %. Трохи нижчими темпами зростала за цей період собівартість продукції та послуг - вона збільшилась на 60,1 %. За результатами діяльності 2011 року підприємство отримало 41,0 тис. грн. чистого прибутку, що в 1,5 рази більше, ніж в 2009 році, однак в 2010 році фінансовим результатом діяльності підприємства був збиток в сумі 154,1 тис. грн. В цілому діяльність підприємства є низькорентабельною, що без вжиття в подальшому заходів з підвищення рентабельності створює загрози фінансовому становищу підприємства.

Таблиця 2.1

Основні економічні показники діяльності ТОВ „Будмонтаж-К” за 2009-2011 роки

2.2. Аналіз фінансового стану

Аналіз фінансового стану  ТОВ „Будмонтаж-К” проведено із застосуванням системи взаємопов’язаних показників, які дозволяють всебічно розглянути ситуацію та дати можливість сформулювати пропозиції щодо поліпшення становища.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану  підприємства послужили матеріали  фінансової звітності ТОВ „Будмонтаж-К” наведені в додатках А та Б курсової роботи.

Перед розрахунками коефіцієнтів фінансового стану проведемо горизонтальний та вертикальний аналіз динаміки та структури балансу ТОВ „Будмонтаж-К” (табл. 2.2 та 2.3).

Вертикальний аналіз –  це аналіз структури балансу з  метою виявлення відносної значимості тих чи інших його статей. Горизонтальний аналіз – це аналіз динаміки окремих статей балансу з метою виявлення та прогнозування притаманних їм тенденцій.

Таблиця 2.2

Аналіз динаміки і структури активів балансу  ТОВ „Будмонтаж-К”

Таблиця 2.3

Аналіз динаміки і структури пасиву балансу ТОВ  „Будмонтаж-К”

З приведених таблиць  можна зробити наступні аналітичні висновки. За звітний період вартість майна ТОВ „Будмонтаж-К” збільшилась  на 276,5 тис. грн. і склала на кінець 2011 року 1950,1 тис. грн. Дана зміна обумовлена, головним чином, значним збільшенням оборотних активів (на 74,0 %), в основному за рахунок високих темпів росту дебіторської заборгованості – в 1,6 раза.

В структурі  активів ТОВ „Будмонтаж-К” іде  процес зменшення питомої ваги основних засобів та запасів і, відповідно, збільшення питомої ваги дебіторської заборгованості та грошових коштів. На наш погляд, це не можна визнати позитивним явищем, однак більш детально ці процеси будуть проаналізовані за допомогою розрахунків фінансових коефіцієнтів.

За останні  роки у структурі пасивів ТОВ  „Будмонтаж-К” дещо збільшилася частка власного капіталу з 62,2 % до 62,7 % та, відповідно, зменшилась питома вага залученого капіталу, але зміни є незначними і не можна стверджувати про поліпшення рівня самофінансування підприємства. Слід відзначити, що підприємство має достатній рівень фінансової незалежності (частка власного капіталу перевищує 50%), хоча у структурі власного капіталу складаються загрозливі тенденції, про що свідчать дані, наведені в табл.2.4.