Фінансова діяльність суб`єктів підприємництва України та шляхи її вдосконалення

   НАЦІОНАЛЬНИЙ  АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

   ІНСТИТУТ  ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕТУ

   Факультет економіки і підприємництва

   Кафедра фінансів, обліку і аудиту 
 
 
 
 
 

   КУРСОВА РОБОТА 

   з дисципліни: «Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва»

   на  тему: “Фінансова діяльність суб`єктів підприємництва України та шляхи її вдосконалення” 
 
 
 

   Виконала: ст. гр.1 «Фінанси» 1 курс

                                                                                          Струк Н.О.

   Перевірив викладач: Лащенко О.Ю. 
 
 
 
 
 
 

   Київ 2011

   Зміст 

   Вступ 

   Розвиток  підприємництва в Україні є об’єктивним  процесом, зумовленим тими ринковими  перетвореннями, що здійснюються в  державі. Підприємництво у різних формах виступає як невід’ємна частина сучасного суспільного процесу, як рушійна сила економічного прогресу.

   При переході до ринкових відносин вітчизняні підприємства зіткнулись з проблемою  невпевненості у ділових партнерах, у законодавчій базі, політиці держави, з невизначеністю майбутніх доходів і витрат, а отже, і перспектив діяльності підприємства. Тому треба звернути увагу на доцільне використання фінансів підприємства та його фінансову діяльність. Цей фактор дуже впливає на фінансовий стан підприємства.

   Виявлення фінансового стану підприємства дозволить власникам, керівникам, партнерам  по бізнесу, банкам визначати надійність, стабільність даного підприємства, оцінювати  ефективність використання фінансових ресурсів, спрогнозувати фінансові  результати його діяльності.

   Фінансовий  стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності  капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими  зобов'язаннями. Ці фактори дозволяють визначити недоліки у діяльності підприємства і шляхи їх подалання. Комплексний і систематичний підхід до фінансового стану підприємства дасть можливість підприємству розвиватись у довгостроковій перспективі.

   Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансового стану підприємства за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів.

   У зв’язку з цим тема є актуальною. Метою курсової роботи є удосконалення фінансового стану підприємства. Для досягнення цієї мети в роботі використовується ряд послідовних завдань:

• проаналізувати динаміку показників підприємства;
• оцінити одержані результати;
• запропонувати заходи з удосконалення фінансового стану підприємства.

   Об’єктом  дослідження є науково-виробнича  комерційна фірма “Енергія-Юг”.

   Предметом дослідження курсової роботи є фінансовий стан НВКФ “Енергія-Юг”.

   Базою дослідження фінансового стану  даного підприємства є Закон України  “Про підприємства в Україні”, Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку в Україні, Постанови Кабінету Міністрів України, Статут НВКФ “Енергія-Юг”, звітні дані підприємства, підручники вітчизняних авторів, газети та журнали, а також компьютерна мережа Internet.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Фінансова діяльність підприємства

1. Характеристика  фінансової діяльності підприємств

   Фінансова діяльність – це діяльність, що призводить до змін розміру, а також складу власного та запозиченого капіталу. Суть фінансової діяльності підприємства полягає у виникненні грошових відносин, що пов’язані з неперервним кругообігом коштів у формах витрачання ресурсів, одержання доходів, їх використання, а також з приводу відносин з постачальниками, покупцями продукції, працівниками підприємства та державними органами. [5,8]

   Найважливішою стороною фінансової діяльності підприємств  є формування та використання різних грошових фондів, за допомогою яких здійснюється забезпечення господарської  діяльності необхідними грошовими засобами. Грошові фонди підприємств можна поділити на чотири групи:

   1) Фонди власних засобів (статутний капітал, додатковий капітал, інвестиційний фонд, валютний фонд);

   2) Фонди запозичених засобів (різноманіття  цих фондів дає можливість їх використання в різних становищах; запозичені засоби в нормальних економічних умовах сприяють підвищенню ефективності виробництва);

   3) Фонди притягнутих засобів (ці  засоби знаходяться в обігу  підприємства та належать його  робітникам – дивіденди та фонд споживання, що утворюється за рахунок прибутку і використовується для задоволення потреб робітників);

   4) Оперативні грошові фонди (фонд заробітної плати, фонд для сплати податків до бюджету та інші фонди, які створюються періодично).[10]

   Основні завдання фінансової діяльності підприємства полягають в наступному:

   1) вибір форми фінансування та  їх оптимальне співвідношення. Фінансування  поділяється на внутрішнє і  зовнішнє в залежносі від джерел  коштів. Важливими формами фінансування  підприємств є кредит (грошовий і майновий), випуск цінних паперів (акцій і облігацій). Спеціальними формами довгострокового кредитування є оренда і лізинг (оперативний і фінансовий);

   2) вибір структури капіталу підприємства, напрямків його використання;

   3) збалансування надходжень і видатків платіжних зособів підприємства у часі;

   4) забезпечення своєчасності розрахунків; 

   5) підтримання необхідної ліквідності. Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань. Ліквідність підприємства характерізується співвідношенням величини його високоліквідних активів і короткострокової заборгованості. [5]

   Фінансова діяльність підприємств відображається в грошових потоках, які характеризують різноманітні й різносторонні відносини.

   До  зовнішніх фінансових відносин входять:

   — взаємовідносини між суб'єктами господарювання у вигляді розрахунків  з поставщиками і покупцями;

   — взаємовідносини з бюджетом: платежі  та асигнування;

   — взаємовідносини з фондами спеціального призначення: внески і надходження;

   — взаємовідносини зі страховими компаніями: страхові платежі й страхове відшкодування;

   — взаємовідносини з банками: відкриття  та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і погашення  кредитів, отримання і сплата процентів;

   — взаємовідносини з інститутами  фінансового ринку: розміщення власних  цінних паперів та інвестування тимчасово  вільних коштів;

   — взаємовідносини з галузевими і  корпоративними органами:

   внески  у централізовані фонди і надходження  з них. Внутрішні фінансові відносини включають:

   — розподіл доходу підприємства і формування прибутку;

   — розподіл чистого прибутку та його використання;

   — формування та використання амортизаційних відрахувань;

   —   утворення та використання фондів підприємств.

   В основі фінансової діяльності підприємств  лежить здійснення витрат і формування доходів. Проведення витрат забезпечується за рахунок фінансових ресурсів, які  знаходяться в розпорядженні  підприємств. Підсумки фінансової діяльності відображаються у фінансових результатах (прибутках чи збитках). Таким чином формується ланцюг, що характеризує механізм фінансової діяльності підприємств: фінансові ресурси → витрати → доходи → фінансові результати → збільшення (зменшення) фінансових ресурсів.

   Фінансові ресурси формуються за рахунок власних та зовнішніх джерел. Власні ресурси концентруються у статутному фонді.

   Зовнішніми  джерелами фінансових ресурсів підприємств  є кошти, що надходять з бюджету, цільових та централізованих корпоративних  фондів, як правило, на безповоротній основі, а також кредити, що надаються банками за плату на поворотній основі.

   Фінансові ресурси підприємств спрямовуються  на формування основних фондів і оборотних  коштів. За рахунок фінансових ресурсів здійснюються витрати підприємств  на виробництво та реалізацію товарів, робіт і послуг, а також інші витрати, пов'язані з діяльністю підприємства. У процесі здійснення витрат виникають вихідні грошові потоки — оплата рахунків поставщиків і підрядчиків за товари, роботи, послуги, страхові платежі.

   Результатом здійснення витрат є товари, роботи і послуги. На основі їх реалізації за рахунок вхідних грошових потоків  від покупців формуються доходи підприємства від виробничої діяльності. Крім того, джерелом доходів є надходження  від страхових компаній страхового відшкодування за понесені втрати і збитки. Виручка від реалізації включає відшкодування проведених витрат (перенесену вартість) і валовий доход (додану вартість) — суму заробітної плати і прибуток. З позицій фінансової діяльності заробітна плата має двоїстий характер: з одного боку, вона є елементом витрат, з другого — частиною валового доходу. Виплата заробітної плати характеризує внутрішні грошові потоки підприємства.

   За  рахунок отриманих доходів забезпечуються фінансові відносини з державою — платежі в бюджет і цільові фонди, з банківською системою – погашення кредитів і сплата процентів. Після відшкодування проведених витрат, виплати заробітної плати, розрахунків з бюджетом, цільовими фондами і банками визначаються фінансові результати – прибуток чи збиток. Прибуток – це перевищення валових доходів над валовими витратами. Збиток – це перевищення валових витрат над валовими доходами. З чистого прибутку формуються фонди і резерви підприємств, за рахунок яких проводяться певні витрати. З фондів та безпосередньо з чистого прибутку може проводитись оплата праці у вигляді премій і допомог. Тимчасово вільна частина чистого прибутку може бути розміщена на фінансовому ринку через фондову біржу чи фінансових посередників або на основі прямих зв’язків з емітентами (вихідні грошові потоки). За результатами такого розміщення можуть бути отримані доходи від фінансової діяльності (вхідні потоки). [14]

   Фінансові ресурси – це сума коштів, спрямованих  в основні та оборотні засоби підприємства. Вони характеризують фінансовий потенціал, тобто можливості підприємства у проведенні витрат з метою отримання доходу.

   Витрати підприємства розглядаються за такими ознаками:

   а) за напрямами фінансування виділяють витрати на:

     - виробництво і реалізацію продукції;

     - відтворення основних засобів;

     - операційні заходи;

     - соціальні цілі.

   б) за джерелами фінансування витрати поділяються на:

     - забезпечені власними фінансовими ресурсами;

     - покриті залученими позиковими коштами;

     - здійснені за рахунок наданих коштів.

   Доходи виступають об’єктом розподільних відносин. Вони поділяються на групи:

• від виробничої діяльності;
• від реалізації майна;
• від фінансової діяльності;
• від перерозподілу фінансових ресурсів через фінансову систему.

   Фінансові результати – це зіставлення регламентованих податковим законодавством валових доходів і валових витрат. Прибуток виступає метою підприємницької діяльності й джерелом витрат на розвиток виробництва. Прибуток і його рівень характерізує ефективність виробництва, збиток свідчить про неефективне господарювання [8].

   Фінансова діяльність підприємств може бути організована трьома методами:

   1) комерційний розрахунок;

   2) неприбуткова діяльність;

   3) кошторисне фінансування.

   Відмінність між окремими методами полягає у  схемі організації фінансової діяльності, тобто у встановленні взаємозалежності між фінансовими ресурсами і джерелами їх, формування, доходами, витратами і фінансовими результатами.

   Отже, зміст фінансової діяльності підприємств  полягає у безперервному кругообігу коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами та персоналом підприємства.  

   1.2 Фінансова звітність підприємства 

   Звітність — це система узагальнених і взаємопов'язаних показників, які характеризують результати фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку.

   Значення  звітності полягає, перш за все, в  тому, що вона є джерелом інформації про результати діяльності підприємства, про витрати виробництва та реалізацію продукції (товару, робіт, послуг ), про платоспроможність підприємства та його життєздатність. За даними звітності здійснюють аналіз фінансової діяльності підприємства (стан засобів та джерела їх формування), розробляють у необхідних випадках заходи фінансового оздоровлення підприємства. Звітність використовується також для подальшого планування фінансової діяльності підприємства. [18]

   Основні вимоги, що ставляться до всіх видів  звітності: своєчасність складання та надання відповідним органам; об'єктивність; єдність методики звітних показників; ясність та зпівставленість звітних показників з минулим періодом часу. [6]

   Необхідність  регулювання результатів діяльності підприємства визначається його значною роллю у розвитку підприємства і гармонійному забезпеченні інтересів власників, персоналу та держави. Ефективність цього регулювання, як і ефективність будь-якої управлінської системи, значною мірою залежить від якості її інформаційної бази. Чим розширеніша операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства, тим вища роль якісної інформації, необхідної для прийняття урпавлінських рішень у галузі формування і використання рівня результатів його діяльності. [7]

   Формування  системи інформаційного забезпечення регулювання результатів діяльності підприємства являє собою цілеспрямований підбір відповідних інформативних показників для аналізу, планування та прийняття стратегічних і оперативних управлінських рішень.

   Інформаційна  база, що сформована на основі фінансового обліку, має певні вади:

   1. вона відбиває інформативні показники лише по підприємству в цілому, що не дає змоги використовувати її у прийняті управлінських рішень в окремих сферах діяльності, центрах відповідальності, видах продукції;

   2. вона характеризується низькою  періодичністю розробки (один раз  на квартал чи на рік);

   3. використовуються лише вартісні  показники, що утруднює аналіз  впливу змін цін і інших  факторів на формування показників. [16] 

3. Сучасний  стан  фінансової діяльності малих підприємств в Україні

   Підприємництво  в Україні після більш ніж 70-літньої  перерви має невелику історію. Тому його становлення і розвиток пов’язані з чисельними проблемами фінансового характеру. Економіка України до початку 90-х років була в основному повністю одержавленою, тобто абсолютна маса підприємств перебувала у власності держави чи під таким її контролем, що говорити про інші форми власності реально було просто неможливо. Отже, зародження підприємства пов’язане з появою насамперед малих підприємств як найхарактерніших представників реального підприємництва у чистому вигляді, де власник підприємства є водночас і його головним менеджером.

   Найбільше малих підприємств зосереджено  у сфері торгівлі й громадського харчування – близько 50%. У галузях промисловості та бцдівництва – відповідно 14% і 10%. У сфері побутового обслуговування населення було створено понад 5% малих підприємств, в інших галузях частка їх становила від 0,4% до 2,4%. У сільському господарстві частка малого бізнесу дорівнює лише 2,3% у 2009 році.

   З 197 127 малих підприємств, зареєстрованих у країні, реально здійснювали  свою діяльність тільки 155 456, або 78,8%. Найбільший обсяг продукції був виконаний  у торгівлі - 39,3% від загального обсягу.у  середньому на одне діюче торгівельне підприємство припадає 0,117 млн. грн. виконаних робіт і послуг. У розрахунку на одне торгове мале підприємство в 2009 році припадало 2,2 тис. грн. прибутку, водночас у цілому в Україні прибуток на одне мале підприємство становив лише 0,8 тис. грн. [13, 17]

   Малий бізнес не лише виготовляє продукцію, формує валовий дохід і прибуток, а й досить активно бере участь у процесі утворення централізованих  державних фондів коштів за рахунок  податкових платежів.

   Частка  приватних малих підприємств  у загальній кількості функціонуючих підприємств становила близько 30%, але основна частина малих підприємств припадала на колективну форму власності (понад 65%). Малі підприємства колективної форми власності виробили більш як 3/4 усієї продукції, тоді як приватні малі підприємства тільки 16,5%. Колективні малі підприємства забезпечили одержання майже 3/4 валового доходу від реалізації продукції, у той час як приватні лише 24%. Однак прибутковими виявилися приватні підприємства, а малі підприємства інших форм власності одержали балансовий збиток. У розрахунку на одне приватне підприємство було отримано 4,85 тис. грн. балансового прибутку.

   З метою виходу з економічної кризи  та виправлення становища, що склалося в державі у сфері малого підприємництва, Верховна Рада України прийняла Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 року та Закон України “Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні” від 21.12.2000 року, із розробленими Кабміном України “Заходами щодо реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2001 рік”. Програма складається із комплексу заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо розв’язання проблем розвитку малого підприємництва. Зокрема, програмою передбачені активізація фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів; пошук нових форм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва; розробка та запровадження ефективних кридитно-гарантійних механізмів мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва.

   Законом передбачається фінансування програм  підтримки малого підприємництва за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі коштів, одержаних  від приватизації державного і відчуження комунального майна, та інших джерел фінансування, не заборонених законом [13].

   На 2010 рік у видатковій частині Державного бюджету України на підтримку малого і середнього підприємництва було виділено 27,0 млн. грн., які спрямовані на: впровадження регіональної політики - 65,7%, активізацію фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки - 12,1%, сприяння створенню інфраструктури - 22,2%. Що стосується окремих програм сприяння розвитку і підтримки малого підприємництва, в 2005 році кошти в сумі 32,3 млн. грн. мали бути спрямовані на фінансуваня значних програм.

   Таким чином, необхідний диференційований підхід до малих підприємств, що повинен  знайти відображення у всіх законодавчих актах України, у тому числі в  законах з оподаткування, податковому  кодексі. Однак мало звільнити підприємців від необгрунтованого податкового тягаря, треба надати їм, осбливо на початковому етапі, відповідну фінансову підтримку:

• створення законодавчо-нормативних умов, сприятливих для одержання необхідних кредитів і позичок від комерційних банків та фнших фінансових установ;
• фінансово-кредитна підтримка малих підприємств із боку держави за умови здійснення діяльності, що сприяла б скороченню безробіття, підвищенню обсягу виробництва товарів та послуг, розв’язувала б соціальні проблеми суспільства;
• надання підприємствам малого бізнесу відповідних фінансових та інших послуг на пільгових умовах із боку держави для стимулювання розвитку малих підприємств.[9]

2. Дослідження фінансового стану  НВКФ “Енергія-Юг”.

   2.1.Основні  напрямки фінансової  діяльності НВКФ  “Енергія-Юг” 

   Науково-виробнича  комерційна фірма “Енергія-Юг”  створена з метою сучасної підприємницької  діяльності учасників, розвитку ринка  товарів та послуг в регіоні, створенню робочих місць та отримання прибутку.

   Підприємство  діє на підставі Статуту, у відповідності  до Законів України “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”  та інших законодавчих і нормативних  актів.

   Предметом діяльності НВКФ “Енергія-Юг” є торгівельна діяльність у сфері роздрібної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, а також створення торгової мережі магазинів.

   Фінансові ресурси підприємства формуються за рахунок виручки від реалізації продукції, робіт, послуг, що одержані від продажу, благодійних внесків та інших фінансових коштів.

   НВКФ  “Енергія-Юг” реалізує свою продукцію  по цінам, що встановлюються самостійно. Отримуючи товар від київських постачальників, фірма включає в ціну продукції свої 20%, з яких формується прибуток.

   Із  виручки від реалізації продукції, робіт, послуг та інших надходжень відшкодовуються  матеріальні та дорівнювальні до них витрати, витрати на оплату праці, виплачуються податки та інші обов’язкові платежи, сплачуються відсотки по кредитам. Чистий прибуток надходить у повне розпорядження НВКФ “Енергія-Юг”. За рахунок чистого прибутку підприємство формує резервний фонд у розмірі 25% від Статутного фонду. Формування зазначеного фонду здійснюється шляхом щорічних відрахувань, але не менш 5% від суми чистого прибутку до досягнення фондом зазначеного розміру.

   Підприємство  самостійно планує свою діяльність та визначає перспективи розвитку виходячи із попиту на виготовлену продукцію, роботи, послуги та необхідності свого виробничого та соціального розвитку, підвищення особистих доходів своїх працівників.  

   2.2. Методика розрахунку  та критерії оцінки  показників фінансового  стану 

   Фінансовий  стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.