Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Фінансова оцінка інвестиційних вкладень підприємства

ВСТУП

Темою даної курсової роботи є: «Фінансова оцінка інвестиційних вкладень підприємства.»

Однієї з найбільш гострих проблем сучасної України залишається досягнення стабільного економічного росту. У числі факторів, що роблять безпосередній вплив на динаміку економічного розвитку, безсумнівно, належить інвестиційній сфері.

Інвестиції торкаються самих глибинних основи господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому. У сучасній ситуації інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу України зі стану хронічної економічної кризи, здійснення структурних зрушень у народному господарстві, упровадження сучасних досягнень технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях. Активізації інвестиційного процесу є одним з найбільш діючих механізмів подальших соціально - економічних перетворень.

Дуже істотний фактор ризику. Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може значно мінятися. Так, у момент придбання нових основних засобів ніколи не можна точно пророчити економічний ефект цієї операції. Тому нерідко рішення приймаються на інтуїтивній основі.

Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованих і неформалізованих методів. У вітчизняній і закордонній практиці відомий цілий ряд формалізованих методів, розрахунки за допомогою яких можуть бути основою для прийняття рішень в області інвестиційної політики. Якогось універсального методу, придатного для усіх випадків життя, не існує. Імовірно, керування все-таки в більшому ступені є мистецтвом, чим наукою. Проте, маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть певною мірою умовні, легше приймати остаточні рішення.

Ціль цієї роботи - ознайомитись, на прикладі діючого підприємства, з методами оцінки ефективності інвестиційної діяльності.

Об’єктом дослідження в роботі є інвестиційні відносини, що виникають в процесі діяльності підприємства.

Предметом дослідження – теоретичні положення та практичні аспекти фінансової оцінки інвестиційних вкладень підприємства.

Метою даної роботи є дослідження сучасного стану оцінки інвестиційних вкладень підприємства та визначення ключових напрямів їх подальшого розвитку.

Досягнення мети дослідження обумовило необхідність вирішення наступних завдань:

1) визначити сутність та призначення інвестиційних вкладень підприємства;

2) дослідити сучасну структуру аналізу фінансового стану підприємства, як основи ефективної інвестиційної діяльності приватного підприємства;

3) проаналізувати майновий стан та прибутковість підприємства;

4) оцінка інвестиційної привабливості підприємства;

5) прогнозування основних показників діяльності підприємства.

Для досягнення поставленої мети у дослідженні були використані такі методи наукового дослідження: методи наукового узагальнення, системного аналізу й синтезу; індукції й дедукції; економіко-статистичний; методи економіко-математичного моделювання.

Робота структуризована таким чином: вступна частина, основна частина, яка поділена на 3 розділи: теоретичний, аналітичний, та прогнозування. Також у роботі наведені висновки, що узагальнюють інформацію проаналізовану в ході вивчення теми. Наведено також список використаних джерел та додатки.

Інформаційною базою дослідження стали закони України, Укази Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України, офіційні дані Національного банку України, Державного комітету статистики України, монографічні дослідження та наукові публікації вітчизняних та закордонних вчених, довідково-інформаційні видання, інформація, отримана з мережі Інтернет.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ОБГРУНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ВКЛАДЕНЬ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність, завдання та визначення поняття інвестиційних вкладень підприємства

Впровадження певної системи управління, заснованої на сучасних інформаційних технологіях, вимагає підтримки відповідних управлінських рішень, які повинні мати базу знань і банк методичного забезпечення щодо управління такими знаннями [34].

Це потребує знаходження перспективних шляхів запобігання негативним економічним, екологічним та соціальним наслідкам, одним із важливіших серед яких є впровадження ресурсозберігаючих заходів на основі інформатизації, дематеріалізації і екологізації виробництва. Саме ці заходи в першу чергу потребують значних інвестиційних ресурсів. Це пов’язано з тим, що українська економіка гостро відчуває брак власних природних ресурсів (особливо паливно - енергетичних), обтяжена ресурсоємними галузями, що в умовах ресурсного дефіциту та постійно зростаючих цін на ресурси може призвести до втрати конкурентоспроможності товарів і підприємств

Визначною рисою зазначеного спрямування діяльності в останній час є інноваційно-інформаційний характер, що сприяє розв'язанню складних завдань сьогодення, та запобіганню виникненню проблем, зважаючи на всі зміни як зовнішнього, так і внутрішнього оточення господарських суб'єктів.

В умовах інформаційної економіки відбувається заміщення матеріального ресурсу нематеріальним: знижується рівень матеріало-, фондо-, трудо-, та енергоємність продукції, з одночасним зростанням рівня її наукомісткості, тобто проти традиційного відбувається зміна структури, але не відбувається зниження величини ресурсомісткості ВВП. В умовах підвищення рівня наукомісткості продукції не завжди відбувається відбувається зростання рівня виробничих витрат, зокрема на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, патентування та ліцензування, програмне забезпечення тощо.

В інформаційному суспільстві змінюються пріоритети інвестиційної політики, що у нових умовах орієнтуються не на нагромадження, а на споживання знань, але інвестиції у створення нових знань не завжди забезпечують віддачу, пропорційну вкладеному капіталу. При цьому здійснюється поширення й освоєння нових знань.

Як свідчать оцінки вітчизняних науковців, Україна, за рівнем техніко-економічного розвитку, відстає від розвинених країн світу приблизно на 27 років, і при цьому цей розрив зростає [25, 34]. Усунення такого відставання вимагає докладання значних зусиль стосовно переходу до останнього етапу розвитку діяльності з ресурсозбереження - побудови економіки інформаційного типу. Досягти цього можливо, лише через перетворення України з держави, яка переважно здійснює імпорт знань та інноваційних технологій ресурсозбереження, на країну, яка спроможна сама їх продукувати. При цьому, варто вивчати наявні проблеми у сфері збереження ресурсів, вдосконалювати наукову та правову базу для забезпечення стійкоого рівня мотивації стосовно реалізації процесів ресурсозбереження, трансформації механізмів управління національним господарством на основі використання еколого-економічних мотиваційних важелів та ін.

Потреба автотранспортних підприємств в інвестиційних ресурсах зумовлена обсягом оновлення основного капітлу. В теперішніх умовах, відтворення основних засобів наближується до нульової позначки. При цьому, стабілізація та подальший розвиток цього процесу, хоча на мінімальному трівні, потребує значних інвестиційних вкладень. Отже, протягом трьох-п'яти років воно буде на майже на рівні простого відтворення. В сучасній практиці оновлення активної частини основних засобів відбувається дуже звужено. Результатом чого є, те, що структура національної економіки є невідповідною ринковим вимогам як за рівнем якості, так і за асортиментом послуг, не вписується в межі сучасних господарських зв'язків [6].

Для того щоб досягти стабілізації соціально-економічного розвитку країни варто нарощувати обсяги інвестиційних ресурсів, з послідовним збільшенням частки капіталовкладень в основний капітал, розширювати число джерел івнестицій та оптимізовувати їх спрямування. З цією метою, варто створити ефективний механізм реалізації довгострокової стратегії розвитку потенціалу інвестиційної діяльності та ефективного використання інвестиційних коштів. Створення високопродуктивних основних засобів, в першу чергу, вимагає інтенсивності їх оновлення через вдосконалення амортизаційної політики та одержання прибутку підприємствами, масштабного розвитку системи лізингового забезпечення; припинення експлуатації основних засобів, що мають значний фізичний знос. Ефективність відтворення основного капіталу зувлюється належним формуванням інвестиційного потенціалу будь-якого суб'єкту господарювання будь-якої форми власності.

Реалізація моделі інноваційного розвитку економіки нашої держави має за основу, в першу чергу, створення стимулів інвестиційної діяльності на регіональному рівні. Держава має з здійснювати на нього вплив на основі принципу протекціонізму, тобто: надання інвестиційних премій за створення об'єктів, поліпшення економічної структури та стану довкілля; забезпечення надання пільгового кредитування в процесі інвестиційної діяльності та гарантій стосовно позик, сприяння у землевідведенні під будівництво; формування територіальних консорціумів, акціонерних товариств з метою звершення розпочатого будівництва; надання податкових та амортизаційних пільг з метою структурної перебудови економіки регіонів.

Відтворення основного капіталу в будь-якій економічній системі є функцією інвестування та будівництва. Основною особливістю процесу відтворення є його тривалість. Через це, при здійснені капітальних вкладень, відбувається вилучення з господарського обороту фінансових ресурсів на тривалий термін. В сучасних умовах, таке вилучення засобів є ускладненим через слабкість інвестиційних можливостей, які зумовлені багатьма чинниками.

Розвиток економіки та реалізація структурних трансформацій вимагають поступового нарощування інвестиційного потенціалу. Його формування відбувається під впливом чинників політичного, економічного, соціального характеру. Ці чинники визначають умови регіональної інвестиційної діяльності та зуволюють ступінь ризику інвестування. Інвестиційний клімат на рівні регіону зумовлений двосторонніми відносинами між підприємствами, банками, профспілками, органами влади. Отже, саме на цьому рівні відбувається конкретизація узагальненої оцінки інвестиційного клімату в умовах реального економічного процесу. Зростання його масштабів зумовлюється наявністю двох основних джерел – державних ресурсів (тобто, засобів бюджетів та позабюджетних структур), а також приватного капіталу (власних ресурсів підприємств та організацій, заощадженнь населення, іноземних вкладень).

Ефективність процесу відтворення основних засобів зумовлюється наявністю інвестиційного потенціалу у кожного із господарських суб'єктів. Саме тому, інвестиційна діяльність вимаже застосування процесів проектування. Відповідно, кожен інвестиційний процес буде розглядаєтися як певний проект, реалізація якого забезпечується принципами та технологією управління проектом. Зважаючи на те, що власник капіталу є потенційним інвестором, а його цілі формуються не тільки прагненням отримання прибутку, можна зробити висновок, що рівень фінансово-економічної ефективності інвестиційного проекту та тривалість його формування мають вирішальне значення для ухвалення рішення стосовно інвестування. В процесі вибору інвестиційних проектів, в прешу чергу, варто зважати на стратегічні цілі регіону та підприємств, галузеві особливості їх функціонування, рівень залучення до процесу інвестування, кон'юнктуру ринку інвестицій.

Важливими напрямками підвищення рівня інвестиційного забезпечення відтворення основних засобів має бути, в першу чергу, подальше структурне удосконалення інвестицій, підвищеня питомої ваги витрат на технологічне переоснащення та реконструкцію функціонуючих підприємств шляхом зменшення нових будівництв; по-друге, потребує удосконалення технологічна структура інвестицій, збільшення в їх складі питомої ваги витрат на обладнання та зменшення будівельно-монтажних витрат; по-третє, трансформація галузевої структури інвестицій в бік галузей, пріоритетність яких визначена в процесі структуризації.

Перспективним є також формування досконалої законодавчо-нормативно бази регулювання інвестиційних процесів, серед яких чільне місце посідають: більш чітке визначення інвестиційних термінів в чинній законодавчій базі для усунення розбіжностей у їх тлумаченні; розширення бази заставноого забезпечення інвестицій з метою розширення можливостей залучення інвесторів; активізація процесів страхового забезпечення інвестицій, яким притаманний значний технологічно обумовлений лаг капіталовіддачі; надання державних позик з метою реалізації інвестиційних проектів, які сприяють виходу підприємств з кризового стану. Безпосередньо усунення розбіжностей в законодавчому забезпеченні процесів відтворення сприятиме створенню та підвищенню загальної результативності господарювання підприємств та регіонів, в цілому умов активізації діяльності інвесторів.

Для того, щоб досягти стабілізації соціально-економічного розвитку країни варто нарощувати обсяги інвестиційних ресурсів, з послідовним збільшенням частки капіталовкладень в основний капітал, розширювати число джерел івнестицій та оптимізовувати їх спрямування. З цією метою, варто створити ефективний механізм реалізації довгострокової стратегії розвитку потенціалу інвестиційної діяльності та ефективного використання інвестиційних коштів. Створення високопродуктивних основних засобів, в першу чергу, вимагає інтенсивності їх оновлення через вдосконалення амортизаційної політики та одержання прибутку підприємствами, масштабного розвитку системи лізингового забезпечення; припинення експлуатації основних засобів, що мають значний фізичний знос. Ефективність відтворення основного капіталу зувлюється належним формуванням інвестиційного потенціалу будь-якого суб'єкту господарювання будь-якої форми власності.

1.2 Характеристика методів фінансової оцінки інвестиційних вкладень підприємства

Оцінка ефективності інвестиційних проектів є одним з найбільш важливих етапів у процесі керування реальними інвестиціями; від того, наскільки якісно виконана така оцінка, залежить правильність ухвалення остаточного рішення про прийнятність конкретного інвестиційного проекту для підприємницької фірми.

Цінність результатів оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів залежить, по-перше, від повноти і вірогідності вихідних даних і, по-друге, від коректності методів, використовуваних при їхній обробці й аналізі.

Методи, використовувані в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи:

а) засновані на дисконтированих оцінках;

б) засновані на облікових оцінках.

Метод чистої теперішньої вартості.Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (ІC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на капітал, що їм інвестується.

Допустимо, робиться прогноз, що інвестиція (ІC) буде генерувати протягом n років, річні доходи в розмірі P1, P2, ..., Рn. Загальна накопичена величина дисконтуємих доходів (PV) і чистий приведений ефект (NPV) відповідно розраховуються по формулах:

Очевидно, що якщо:

NPV > 0, то проект варто прийняти;

NPV < 0, то проект варто відкинути;

NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

При прогнозуванні доходів по роках необхідно по можливості враховувати усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Так, якщо по закінченні періоду реалізації проекту планується надходження засобів у виді ліквідаційної вартості устаткування чи вивільнення частини оборотних коштів, вони повинні бути враховані як доходи відповідних періодів.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб:

де і - прогнозований середній рівень інфляції.

Розрахунок за допомогою наведених формул вручну досить трудомісткий, тому для зручності застосування цього й іншого методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, у яких табульовані значення складних відсотків, дисконтуючих множників, дисконтованого значення грошової одиниці і т.п. у залежності від тимчасового інтервалу і значення коефіцієнта дисконтування.

Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивний у тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

Метод внутрішньої ставки доходності. Під нормою рентабельності інвестиції (ІRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV проекту дорівнює нулю:

ІRR = r, при якому NPV = f(r) = 0.

Зміст розрахунку цього коефіцієнта при аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: ІRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект цілком фінансується за рахунок позички комерційного банку, то значення ІRR показує верхню границю припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.

На практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й інвестиційну, з різних джерел. Як плату за користування авансованими в діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди і т.п., тобто несе деякі обґрунтовані витрати на підтримку свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна назвати "ціною" авансованого капіталу (CC). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується по формулі середньої арифметичної зваженої.

Економічний зміст цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника CC (ціни чи джерела засобів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник ІRR, розрахований для конкретного проекту, при цьому зв'язок між ними такий.

Якщо: ІRR > CC, то проект варто прийняти;

ІRR < CC, то проект варто відкинути;

ІRR = CC, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

Практичне застосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень дисконтуючи множників. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r1.

де r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r1)>0 (f(r1)<0);

r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)<О (f(r2)>0).

Точність обчислень зворотно пропорційна довжині інтервалу (r1,r2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у випадку, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%), тобто r1 і r2 - найближчі один до одного значення коефіцієнта дисконтування, що задовольняють умовам (у випадку зміни знака функції з "+" на "-"):

r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, мінімізуюче позитивне значення показника NPV, тобто f(r1)=mіnr{f(r)>0};

r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, максимізуюче негативне значення показника NPV, тобто f(r2)=maxr{f(r)<0}.

Шляхом взаємної заміни коефіцієнтів r1 і r2 аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак з «-» на «+».

Метод періоду окупності. Цей метод - один з найпростіших і широко розповсюджений у світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку строку окупності (PP) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється убік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника PP має вид:

PP = n, при якому

Деякі фахівці при розрахунку показника PP усе-таки рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику "ціна" авансованого капіталу. Очевидно, що строк окупності збільшується.

Показник строку окупності інвестиції дуже простий у розрахунках, разом з тим він має ряд недоліків, які необхідно враховувати в аналізі.

По-перше, він не враховує вплив доходів останніх періодів. Як приклад розглянемо два проекти з однаковими капітальними витратами (10 млн. грн.), але різними прогнозованими річними доходами: по проекті А - 4,2 млн. грн. протягом трьох років; по проекті Б - 3,8 млн. грн. протягом десяти років. Обоє ці проекту протягом перших трьох років забезпечують окупність капітальних вкладень, тому з позиції даного критерію вони рівноправні. Однак очевидно, що проект А набагато більш вигідний.

По-друге, оскільки цей метод заснований на недисконтованих оцінках, він не робить розмежування між проектами з однаковою сумою кумулятивних доходів, по різним розподілом її по роках. Так, з позиції цього критерію проект А с річними доходами 4000, 6000, 2000 грн. і проект Б с річними доходами 2000, 4000, 6000 грн. рівноправні, хоча очевидно, що перший проект є більш кращим, оскільки забезпечує велику суму доходів у перші два роки.

По-третє, даний метод не має властивість адитивності.

Існує ряд ситуацій, при яких застосування методу, заснованого на розрахунку строку окупності витрат, може бути доцільним. Зокрема, це ситуація, коли керівництво підприємства в більшому ступені стурбовано вирішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту - головне, щоб інвестиції окупилися і якомога швидше. Метод також гарний у ситуації, коли інвестиції сполучені з високим ступенем ризику, тому чим коротше строк окупності, тим менш ризикованим є проект. Така ситуація характерна для галузей чи видів діяльності, яким присуща велика імовірність досить швидких технологічних змін.

Метод індексу прибутковості. Цей метод є по суті наслідком методу чистої теперішньої вартості. Індекс рентабельності (PІ) розраховується по формулі:

Очевидно, що якщо:

РІ > 1, то проект варто прийняти;

РІ < 1, то проект варто відкинути;

РІ за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на капітал, що їм інвестується.

Очевидно, що якщо:

NPV > 0, то проект варто прийняти;

NPV < 0, то проект варто відкинути;

NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

де і - прогнозований середній рівень інфляції.

1.3 Класифікація фінансових інвестиційних вкладень підприємств.

У системі забезпечення ефективного функціонування підприємства інвестиції відіграють важливу роль. Здійснення інвестицій – найважливіша умова вирішення практично всіх стратегічних і значної частини потокових завдань розвитку і забезпечення ефективної діяльності підприємства.

Практичне здійснення інвестицій забезпечується інвестиційною діяльністю підприємства, що є одним із самостійних видів його господарчої діяльності і найважливішою формою реалізації його економічних інтересів.

Інвестиційна діяльність підприємства являє собою цілеспрямовано здійснюваний процес вишукування необхідних інвестиційних ресурсів, вибору ефективних об'єктів (інструментів) інвестування, формування збалансованої за обраними параметрами інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) і забезпечення її реалізації.

Для інвестиційної діяльності підприємства характерні такі основні особливості:

а) вона є головною формою забезпечення зростання операційної діяльності підприємства, щодо її цілей і завдань є підпорядкованою. Незважаючи на те, що окремі форми інвестицій підприємства можуть генерувати на окремих етапах його розвитку більший прибуток, ніж операційна діяльність, головним стратегічним завданням підприємства є розвиток операційної діяльності і забезпечення умов зростання сформованого ним операційного прибутку. Інвестиційна діяльність підприємства покликана забезпечувати зростання формування його операційного прибутку в перспективному періоді за двома напрямами: