МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

    Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі

     Донецька  філія

Кафедра фінансів, обліку та аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінанси»

на тему: «Фінансова політика та її вплив на економічні процеси в державі» 
 
 

Донецьк – 2010

ЗАВДАННЯ

На курсову  роботу студента  ____________________________________________________________   (прізвище, ім’я  та по батькові)

Тема  курсової роботи _________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ 

Термін  надання роботи керівнику на рецензування_________________________________________ 

Теоретичне  завдання __________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ 

Практичне завдання ___________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

    КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

Дата  видачі завдання «____»______________2010 р.

Керівник  ______________________

                         підпис

Студент  ______________________

                            підпис 
 
 

ЗМІСТ 
 

ВСТУП......................................................................................................................4 

РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ…………………………………………………………………………6

1.1. Економічна сутність та основні завдання фінансової політики…………...6

1.2. Типи і види фінансової політики, їх характеристика……………………..14

1.3. Еволюція розвитку та становлення фінансової політики України………18 

РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ…………………………………………………………………….......20

2.1. Організаційно-правове забезпечення реалізації фінансової політики…..20

2.2. Механізм фінансування соціальної сфери та соціального захисту населення…………………………………………………………………………30

2.3. Основні напрямки удосконалення сучасної національної фінансової політики…………………………………………………………………………..37 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...40

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………………...41

ВСТУП

     Фінансова політика держави це досить складна сфера діяльності законодавчої і виконавчої влади, яка включає заходи, методи і форми організації та використання фінансів для забезпечення її економічного і соціального розвитку.

     Актуальність обраної теми курсової  роботи полягає в тому, що ринкова  економіка при всій розмаїтості  відомих світовій практиці її  моделей характеризується тим, що являє собою соціально орієнтоване господарство з додатковим державним регулюванням, досить важливу роль як у структурі ринкових відносин, так і в механізмі їхнього регулювання з боку держави, відіграють фінанси. Вони є невід'ємною частиною ринкових відносин і одночасно важливим інструментом реалізації державної політики. Реалізація державної фінансової політики на рівні макроекономічного регулювання ґрунтується на визначенні сутності, завдань та напрямків фінансової політики. Основою визначення змісту фінансової політики є, перш за все, ретельні дослідження на макрорівні проблем економічного, політичного та соціального розвитку. Фінансова політика здійснюється за допомогою певних методів та важелів впливу на різні сторони суспільної діяльності, тобто основу реалізації фінансової політики становить певний механізм. Успішність здійснення фінансової політики забезпечується глибоким знанням методології фінансового впливу на макроекономічні процеси й досконалим володінням фінансовим інструментарієм та знанням структури та механізму функціонування фінансової системи.

     Метою курсової роботи є дослідження теоретичних та методичних основ фінансової політики держави та аналіз особливостей механізму її реалізації.

      Реалізація мети дослідження обумовила постановку та вирішення наступних завдань:

1. обґрунтувати теоретичні засади сутності та основні завдання фінансової політики держави;
2. дослідити еволюцію розвитку та становлення фінансової політики України;
3. визначити організаційно-правові умови реалізації фінансової політики;
4. проаналізувати дію механізму фінансування соціальної сфери на сучасному етапі;
5. запропонувати шляхи підвищення ефективності сучасної національної фінансової політики.

     Для досягнення поставленої мети курсової роботи було використано сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Теоретичною базою дослідження є осмислення об’єктивних історичних процесів становлення та розвитку фінансової політики України. Основні висновки сформульовано на основі методів системного аналізу та наукової абстракції. При оцінці ефективності функціонування системи фінансового забезпечення соціальної сфери використано методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, історичний та логічний підходи, метод структурно-функціонального порівняння, аналогій, економіко-статистичних розрахунків та економічного моделювання.

     Інформаційною базою дослідження є статистичні дані Державного комітету статистики України, економічні звіти науково-дослідних центрів, законодавчі та нормативно-правові акти, періодичні видання, наукові збірки та наукові видання вітчизняних і зарубіжних авторів. 

РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ 
 

     1.1. Економічна сутність та основні завдання фінансової політики 

     Фінанси мають об'єктивний характер і втілюються в суб'єктивних діях держави — законах країни і фінансовій політиці, що спрямовані на досягнення конкретних цілей регулювання та зумовлені певними завданнями й особливостями розвитку країни.

     Фінансова політика та фінансове законодавство несуть на собі відбиток суб'єктивних дій певних соціальних верств суспільства або окремих груп людей. Вони пов'язані з процесом прийняття рішень у галузі політики, економіки, фінансів і соціальній сфері.

     За допомогою фінансів та фінансової політики здійснюється багатосторонній регулюючий вплив на ринкові відносини й процес розширеного відтворення, а саме:

1) фінанси  та фінансова політика активно  використовуються для сприяння процесу нагромадження капіталу, який визначає темпи економічного зростання;

2) за  допомогою фінансів держава впливає  на процес реалізації сукупного суспільного продукту в цілому та додаткової вартості зокрема;

3) фінанси  відіграють важливу роль у  процесі відтворення робочої  сили.

     Таким чином, рух фінансової форми одержавлення сукупного суспільного продукту тісно пов'язаний з рухом окремих частин суспільного капіталу — постійного, змінного, додаткової вартості [15, с.47-48].

     Фінансова політика с складовою економічної політики держави (див. рис. 1.1). У ній конкретизуються головні напрями розвитку народного господарства, визначаються загальний обсяг фінансових ресурсів, їх джерела та напрями використання, розробляється механізм регулювання та стимулювання соціально-економічних процесів фінансовими методами.

      Водночас фінансова політика  — відносно самостійна сфера  діяльності держави, найважливіший  засіб реалізації політики держави  у будь-якій сфері суспільної  діяльності.

     Головне завдання фінансової  політики — це забезпечення відповідними ресурсами реалізації тієї чи іншої державної програми соціально-економічного розвитку.

Фінансова політика держави спрямована на мобілізацію, розподіл та перерозподіл фінансових ресурсів. В основі цих операцій лежить вибір:

— джерел та методів формування фінансових ресурсів;

— суб'єктів  — власників чи розподілювачів фінансових ресурсів;

— пріоритетних напрямів використання фінансових ресурсів;

— ступеня  централізації фінансових ресурсів у рамках держави.

Ці завдання вирішують залежно від сутності та функцій держави [9, с.55].

Поняття фінансової політики держави можна  розглядати у вузькому та широкому розумінні (див. табл. 1.1).

Рис. 1.1. Зміст фінансової політики держави 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 1.1

Зміст фінансової політики

Механізм  реалізації фінансової політики держави включає такі елементи:

— розробка концепції розвитку фінансової системи  держави;

— визначення основних напрямів використання фінансової системи в економічній політиці держави;

— складання  цільових програм щодо розвитку загальнодержавних та територіальних фінансів;

— розробка конкретних заходів реалізації концепції, напрямів та програм [11, с.61].

     Фінансова політика держави як  макроекономічний механізм управління включає стратегію і тактику управління.

     Фінансова стратегія включає дії держави щодо стратегічного розвитку її фінансової системи. Вона розуміється як загальний напрям і методи досягнення поставленої мети і спрямована на вироблення цільових програм, для реалізації яких необхідні час і великі фінансові ресурси. Це політика, що розрахована на довготермінову перспективу і вирішення глобальних завдань соціально-економічного розвитку країни.

     Фінансова тактика — це поточна політика, спрямована на вирішення конкретних завдань відповідного періоду, що випливають із розробленої фінансової стратегії. Вона включає конкретні методи та засоби досягнення поставленої мети за конкретних умов, що дають змогу зосередити зусилля на варіантах рішення, які не суперечать прийнятій стратегії [15, с.50-51].

      З погляду основних напрямів впливу фінансів на економіку країни до складу фінансової політики держави входять: бюджетна, податкова, грошово-кредитна, інвестиційна, валютна, страхова, амортизаційна, митна, а управління фінансами та фінансовий контроль.

     Бюджетна політика — це комплекс юридичних, економічних, організаційних заходів під час складання бюджетів, регулювання бюджетного процесу, управління бюджетним дефіцитом, організації бюджетного контролю. Вона виявляється у формах і методах мобілізації бюджетних коштів та їх витрачання на різні потреби держави.

      Податкова політика найтісніше пов'язана з бюджетною політикою, становить систему заходів держави у галузі оподаткування.

      Бюджетно-податкова (або фіскальна)  політика має створювати сприятливі умови для виробничої та фінансової діяльності суб'єктів господарювання. Бюджетно-податкова політика є складовою фінансової політики держави. Зауважимо, що в розвинутих країнах через державний бюджет перерозподіляють від ЗО до 50 % ВВП. Найчастіше її ототожнюють з фіскальною політикою.

     Цілями бюджетно-податковою політики  в Україні з позицій здійснюваних нині економічних перетворень є:

—подолання спаду виробництва та стабілізація економіки;

— стимулювання розвитку пріоритетних сфер діяльності та

структурних перетворень;

— досягнення різкого структурного зрушення економічних  пропорцій на користь тих виробників, які працюють безпосередньо на задоволення потреб населення; 

Таблиця 1.2

Бюджетно-податкова  політика

— стримування  інфляційних процесів;

— забезпечення достатніх надходжень до бюджету  для фінансування невідкладних соціальних програм;

— створення найсприятливіших умов для стимулювання ділової інвестиційної активності, розвитку підприємства тощо.

      Фіскальна (бюджетно-податкова) політика  — це сукупність заходів, що здійснюються шляхом маніпулювання державним бюджетом: державними видатками та оподаткуванням для досягнення повної зайнятості, зростання виробництва, зниження інфляції.

      Податки і державні видатки є основними інструментами фіскальної політики.

Фіскальна політика впливає на величину сукупних витрат та сукупний попит. Державні витрати входять до складу сукупних витрат: 

ЧНП= Ca + In + Xn + G,   (1.1)

де

ЧНП –  споживання;

Ca – інвестиції;

In – чистий експорт;

Xn – державні витрати (державні трансферти та закупівлі). 

     Грошово-кредитна (монетарна) політика становить комплекс дій та заходів держави у сфері грошового ринку, а також сукупність економічних методів, спрямованих на управління рухом кредитного капіталу. Дії грошово-кредитної політики спрямовані на регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральний банк. Вони охоплюють ринок грошей, ринок капіталів, ринок цінних паперів. НБУ здійснює грошово-кредитну політику з метою впливу на грошову масу в обігу, обсяги кредитування, темпи інфляції, стан платіжного балансу.

      Об'єктами монетарної політики є такі змінні грошового ринку: пропозиція (маса) грошей; ставка процента; валютний курс; швидкість обігу грошей.

     Основними інструментами грошово-кредитної  політики є такі:

1) облікова, або дисконтна, політика, механізм якої полягає в регулюванні облікової ставки центрального банку, за якою він надає позички комерційним банкам у порядку їх рефінансування;

2) регулювання норми обов'язкових резервів для комерційних банків та інших депозитних установ, які повинні зберігати частину залучених коштів на кореспондентських рахунках у центральному банку без права їх використання і виплати процентів за ними;

3) операції на відкритому ринку, що пов'язані з купівлею та продажем цінних паперів центральним банком на ринку цінних паперів; у країнах з розвинутими ринковими відносинами вони є найбільш поширеним методом грошово-кредитного регулювання.

     Валютна політика — це сукупність економічних, юридичних та організаційних форм і методів у галузі валютних відносин, що здійснюються державою та міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

     Регулювання курсу національної  валюти здійснюється за допомогою  валютних інтервенцій центрального  банку, які впливають на попит  і пропозицію національної валюти  та іноземних валютних цінностей  у країні.

     Інвестиційна політика — це політика, пов'язана з державними та приватними інвестиціями на розвиток тих галузей та окремих підприємств, що мають найважливіше значення і визначають науково-технічний прогрес. Держава повинна заохочувати вітчизняних та іноземних інвесторів шляхом надання їм різноманітних пільг (податкових, амортизаційних та інших).

     Політика щодо управління фінансами та фінансового контролю становить систему заходів управління фінансами, фінансовим механізмом, здійснення фінансового контролю в державі [6, с.72-78].

      1.2. Види і типи фінансової політики, їх характеристика 

      Політика економічного зростання  застосовує систему фінансових  заходів, які направлені на  збільшення фактичних обсягів  валового національного продукту  і підвищення рівня зайнятості. Така стимулююча фінансова політика включає зростання державних видатків і зменшення податкового тягаря.

      Якщо уряд використовує засоби  фінансової політики (державних  видатків і податків) для стримування  обсягу випуску продукції на  необхідному рівні і підтримки стабільності цін, то вважається, що державою проводиться політика стабілізації.

     Політика обмеження ділової активності, навпаки направлена на зменшення  реального обсягу валового національного  продукту порівняно з його  потенційним рівнем. Такий вид фінансової політики застосовується урядом в періоди підйому з метою уникнення кризи перевиробництва та інфляції, що виникає разом з надмірним попитом. Політика обмеження ділової активності (стримуюча політика) використовує наступні фінансові засоби:  зменшення державних видатків та збільшення податків.

     Слід підкреслити, що в чистому вигляді ні один вид фінансової політики на практиці не існує. Держава використовує фінансові засоби того чи іншого виду фінансової політики, поєднуючи їх. Вид фінансової політики визначається перевагою фінансових інструментів одного з видів фінансової політики. Класифікація фінансової політики за типами відбувається на основі різних ознак: за способом її реалізації; за рівнем втручання держави.

     За способом реалізації фінансова політика буває двох типів:

1. дискреційна фінансова політика;
2. недискреційна фінансова політика.

     Дискреційна фінансова політика - це політика, що проводиться безпосередньо урядом країни і здійснюється за допомогою органів системи управління фінансами. Такий тип фінансової політики недостатньо враховує можливості фінансового регулювання. Основними засобами дискреційної політики є: соціальні програми; державні закупки; державні інвестиції; зміна трансфертних видатків перерозподільчого типу; громадські роботи, що пов'язані з видатками; управління податковим тягарем.

     Під нєдискреційною фінансовою  політикою розуміють здатність  податкової системи до самостійної  стабілізації. Тобто, вона повинна  мати такі особливості, які  дозволять їй - регулювати фінансово-економічну діяльність в країні без безпосереднього втручання будь-яких органів управління. Дані особливості податкової системи називаються убудованими стабілізаторами. Крім податкового існують ще ряд - важливих убудованих стабілізаторів, що у своїй сукупності сприяють економічній рівновазі в країні. Серед них можна виділити наступні:

- соціальні виплати, включаючи допомоги по безробіттю;

- благодійні допомоги поза рамками системи соціального страхування;

- програми економічної допомоги (особливо в періоди кризи перевиробництва);

- ефект надійності компаній (наприклад, акціонерні товариства створюють ілюзію стабільності доходу не змінюючи рівень виплати дивідендів);

- інертність схильності до споживання (тобто, підтримуючи звичайний рівень життя, індивід повільно пристосовується до зміни рівня свого життя).

     Але, не зважаючи на безумовно корисну здатність убудованих стабілізаторів до стабілізації фінансових процесів, без впливу уряду на фінансово-економічну ситуацію в країні не обійтись [10, с.88-89].

      За рівнем втручання держави  в економіку країни в залежності  від особливостей її стану  та розвитку фінансову політику  поділяють на три основних  типи:

1. класична;
2. регулююча;
3. планово-директивна.

     Класичний тип фінансової політики заснований на працях класиків політекономії А. Сміта і Д. Рікардо та їх послідовників. Основний її напрямок - невтручання держави в економіку, збереження вільної конкуренції, використання ринкового механізму як головного регулятора господарських процесів. І як наслідок цього - обмеження державних податків і видатків, забезпечення умов для формування і виконання збалансованого бюджету.

      Фінансовий механізм будується  у відповідності до цілей фінансової  політики і забезпечує видатки  на військові цілі, виплату процентів за державним боргом і його погашення. Система оподаткування повинна створити умови для такого надходження коштів, щоб забезпечити збалансований бюджет держави. А система управління - проста і зосереджується в одному органі управління - Міністерстві Фінансів чи Казначействі.

      В основі регулюючого типу фінансової політики лежить економічна теорія англійського економіста Дж. Кейнса та його послідовників. Даний тип фінансової політики передбачає необхідність втручання і регулювання державою циклічного розвитку економіки. Фінансовий механізм використовується для регулювання економіки соціальних відносин з метою забезпечення повної зайнятості населення. Основним інструментом впливу на економіку є державні видатки, які забезпечують формування додаткового попиту, зростання підприємницької діяльності, збільшення національного доходу, ліквідацію безробіття шляхом фінансування створення нових робочих місць. Головним механізмом регулювання є: