Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Фінансова система держави

ВСТУП

Трансформація фінансової системи України у контексті поглиблення ринкових засад функціонування економіки потребує відповідного теоретичного підґрунтя. Фінанси відображають сукупність складних і суперечливих взаємовідносин у суспільстві. Усі дії суб’єктів фінансових відносин мають бути узгоджені як з позицій індивідуальних, так і суспільних інтересів. Це вимагає комплексного підходу до управління фінансами на основі формування в країні цілісної фінансової системи. Усі складові цієї системи: державні фінанси, фінансовий ринок, страхування, фінанси суб’єктів господарювання мають функціонувати злагоджено і забезпечувати реалізацію завдань фінансової політики. Важливим при цьому є наявність у державі обґрунтованої та виваженої фінансової стратегії і тактики, що забезпечує цілеспрямований фінансовий вплив на темпи й пропорції соціально-економічного розвитку.

У сучасній фінансовій науці сформувалися високорозвинені школи державних фінансів, фі-нансового ринку та фінансів підприємств. Вагомий внесок у теорію державних фінансів зробили такі відомі вчені, як Д.Бьюкенен, А.Вагнер, К.Віксель, Дж.М.Кейнс, Е.Ліндаль, А.Маршалл, Р.Масгрейв, А.Пігу, А.Пікок, П.Самуельсон, Е.Селігмен, Дж.Хікс, Д.Хьюмен, Г.Шмольдерс, К.Шоуп та багато інших. Серед досліджень у царині корпоративних фінансів та фінансового ринку виділяються роботи Г.Александера, Дж.Бейлі, З.Боді, Дж. Ван Хорна, Р.Вестерфілда, Г.Габбарта, Б.Джордана, Р.Колба, Г.Марковіца, М.Міллера, Р.Мертона, Ф.Модільяні, С.Росса, Ю.Фами, Д.Хьюмена, А.Шапіро, В.Шарпа, М.Шоулза й інших учених.

Актуальність теми полягає:

По-перше, проблематика фінансової системи у вітчизняній економічній науці поки що майже не досліджувалася. Відсутні чітке її трактування, визначення складу, підходи до розбудови. Недостатньо уваги приділяється виявленню взаємозв’язків і взаємозалежностей у функціонуванні її окремих складових, що ускладнює управління даною системою в цілому. Не вирішеними в теоретичному і практичному плані залишаються питання визначення потенціалу фінансової системи, дискусійними є підходи до трактування фінансових ресурсів, обсяги яких характеризують фінансові можливості країни. При цьому необхідно враховувати, що результативність фінансової системи залежить не тільки від наявного потенціалу, а й від оптимального розміщення фінансових ресурсів, їх раціонального інвестування та ефективного використання. По-друге, ринкова трансформація економіки України потребує відповідної реструктуризації фінансової системи. Хоча на даний час фундаментальні засади її функціонування досить глибоко й всебічно реформовані, до кінця цей процес не завершено і в ньому залишається багато проблем. Головними з них є відсутність системності в проведенні реформ і нечітка визначеність з їх спрямуванням. Поки що відповідні дії й заходи у сфері фінансової політики мали переважно сегментарний характер - податкові та бюджетні реформи, вдосконалення функціонування фінансового ринку і страхування тощо - без належного координування зусиль. Усе це обумовлює необхідність розроблення концептуальних засад структурно-інтегрованої фінансової політики, що дозволить забезпечити системні перетворення у фінансовій системі України.

Фінансова система

Фінанси як цілісна економічна категорія мають свою структуру, яка складається із взаємопов’язаних інститутів, кожен з яких має власні особливості. Фінансовий інститут – це група однорідних економічних відносин, врегульованих фінансовоправовими нормами, які взаємопов’язані за формами та методами акумуляції або розподілу грошових коштів.

Необхідність їх виділення зумовлена розмаїттям потреб суспільства, які обслуговуються фінансами і охоплюють своїм впливом всю економіку та соціальну сферу. Сукупність фінансових інститутів, що входять до складу фінансів в їх взаємному зв’язку утворюють фінансову систему держави.

Під фінансовою системою держави розуміють:

- сукупність фінансових інститутів, кожен з яких сприяє утворенню та використанню відповідних грошових фондів;

- сукупність державних органів та установ, які здійснюють у межах своєї компетенції фінансову діяльність;

- система форм і методів утворення, розподілу і використання фондів грошових коштів держави, місцевого самоврядування, підприємств. Установ, організацій, галузей народного господарства.

В юридичній літературі існують різні пдходи стосовно встановлення структурних елементів фінансової системи держави. Так, О.Н Горбунова і Е.Ю. Грачева вважають, що до складу фінансової системи держави входять інститути державних фінансів, фінансів господарюючих суб’єктів, місцевих фінансів, страхування; кредиту.

Інші автори в якості структурних елементів фінансової системи держави виділяють бюджетну систему; позабюджетні державні та муніципальні фонди; кредит; фінанси майнового та особистого страхування; фінанси підприємств різних форм власності, об’єднань, організацій, установ, галузей народного господарства.

На нашу думку, заслуговує на увагу і підтримку підхід М.П. Кучерявенко щодо визначення елементів фінансової системи держави. Автор вважає, що зазначена система включає:

- бюджетну систему України, яка складається з Державного бюджету і місцевих бюджетів;

- кредитну систему, яка включає як державне, так і банківське кредитування. Але якщо державне кредитування є безумовною сферою публічного регулювання, то банківське кредитування досить специфічно входить до фінансової системи. Фінансово-правовий аспект банківського кредитування стосується тільки тих відносин, які охоплюють і регулюють рух державних грошових коштів, не включаючи цивільно-праавові аспекти банківського кредитування;

- обов’язкове державне страхування, яке пов’язане з розподілом і перерозподілом частини сукупного супільного продукту, спрямованого на виплату пенсій та інших обов’язкових виплат. Державне страхування виступає як форма утворення і використання цільових грошових фондів, що призначені для соціальних, відновлювальних, попереджувальних та інших цілей;

- фінанси підприємств як відокремлені грошові фонди, що пов’язані з формуванням, розподілом і використанням грошових фондів підприємств. Ці фінанси складають основу децентралізованих фінансів і як елемент фінансової системи мають певні особливості. Так, безумовно, фінанси державних підприємств є складовою фінансової системи держави і характеризуються публічним змістом і регулюванням, а фінанси недержавних підприємств входять до складу фінансової системи держави в тій частині, в якій вони пов’язані з реалізацією імперативних обов’язків щодо формування державних грошових фондів.

В цілому підтримуючи і поділяючи розглянуту структуру фінансової системи держави, на нашу думку, до останнього елементу фінансової системи доцільним було б включити також фінанси установ та організацій, які мають тіж особливості, що притаманні фінансам підприємств

Зазначені інститути фінансової системи існують як на державному, так і на місцевому рівнях. Всі вони мають властивості притаманні фінансам як економічній категорії, але в силу своїх особливостей по-різному впливають на соціально-економічні процеси, одночасно взаємодіючи між собою.

Кожний інститут фінансової системи охоплює специфічні фінансові відносини, за посередством яких утворюються й використовуються відповідні види грошових фондів. Ці фонди, як зазначалося вище можуть бути як централізованими, так і децентралізованими, а також загального та цільового призначення.

Найчастіше фінансову систему структурують відповідно до форм власності (рис. 1.1), основних суб'єктів фінансових відносин (рис. 1.2) та рівнів економічної системи (рис. 1.3).

Рис. 1.1. Структуризація фінансової системи за рівнями економічної системи

1.2 Структура фінансової системи України

2. Контрольні вповноваження МФУ органів пробірного контролю у валютному регулюванні

Валютний контроль представляє собою діяльність держави з приводу забезпечення валютного законодавства. Держава не тільки встановлює правила поведінки суб'єктів в формі правових норм при користуванні валютними цінностями, а й забезпечує виконання ними цих правових норм. Це є підставою законності діяльності суб'єктів в галузі валютного регулювання.

Валютний контроль є частиною, специфічним видом фінансового контролю, саме тому йому характерні всі загальні риси фінансового контролю. При цьому деякі специфічні риси надають йому зміст саме певного виду фінансового контролю. По-перше, це мета валютного контролю: дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій.

По-друге, — окрема сфера дії цього виду контролю, що визначено Декретом Кабінету Міністрів України №15-93 від 19 лютого 1993 року. Так, валютному контролю підлягають операції за участю резидентів і нерезидентів. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна. Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах повноважень, (ст. 12).

По-третє, — специфічні направлення валютного контролю. До них можна віднести:

— відповідність валютних операцій, що здійснюються, діючому валютному законодавству;

— наявність відповідних ліцензій та дозволів щодо діяльності, яка пов'язана з користуванням валютними цінностями;

— перевірка обов'язків резидентів в галузі валютного регулювання;

— перевірка обов'язків нерезидентів щодо валютного регулювання. Валютний контроль здійснюється двома типами суб'єктів:

1) Органами валютного контролю (Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Державна податкова адміністрація та Державний митний комітет України). Законодавче закріплені їх функції:

а) Національний банк України є головним органом валютного контролю, що:

— здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів;

— забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з актами валютного законодавства України;

б) Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України;

в) Міністерство зв'язку України здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України;

г) Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України (ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19 лютого 1993 року).

2) Агентами валютного контролю. Ними виступають уповноважені банки, які здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.

Крім різної компетенції, однією з головних відмінностей органів та агентів валютного контролю є повноваження в галузі видання нормативних актів. Так, лише органам валютного контролю належать повноваження щодо видання нормативних актів, обов'язкових як для резидентів, так і для нерезидентів в Україні.

1. Валютний контроль при наданні ліцензій на право здійснення операцій з валютними цінностями здійснюється Національним банком України та його управліннями. Згідно з Порядком надання ліцензій Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями, затвердженим Правлінням НБУ № 11 від 25.06.92, основні функції контролю надані обласним управлінням НБУ. Обласне управління Національного банку України:

а) перевіряє відсутність серйозних (з точки зору органів банківського нагляду обласного управління) порушень правил банківської діяльності з боку банку, який звертається за ліцензією, а також отримує офіційне підтвердження органів податкового контролю про відсутність протягом двох останніх років порушень правил оподаткування з боку установи, що звертається за ліцензією;

б) здійснює на місці перевірку фактичної наявності технічних засобів, що передбачені технічними вимогами для здійснення валютних операцій;

в) перевіряє наявність документів, які підтверджують відповідність працівників установи кваліфікаційним вимогам для здійснення валютних операцій, маючи на увазі, що хоч один з цих працівників має працювати в установі, що звертається за ліцензією, не менше як 6 місяців;

г) перевіряє, чи передбачається здійснення валютних операцій Статутом установи, а також чи забезпечує структура установи можливість здійснення валютних операцій;

д) аналізує баланс та звіт установи з метою встановлення рівня ліквідності (платоспроможності) установи;

є) дає рекомендацію для надання ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій.

Відділ валютного контролю управління валютного регулювання Національного банку України:

а) перевіряє та аналізує документи, які додаються до заяви установи, що звертається за ліцензією Національного банку України на здійснення валютних операцій;

б) готує необхідні матеріали на розгляд заступника Голови Правління та затвердження на засіданні Правління Національного банку України;

в) разом з Головним управлінням банківського нагляду та обласними управліннями Національного банку України здійснює контроль за додержанням уповноваженими банками (установами) правил та умов здійснення валютних операцій, які передбачені чинним законодавством та ліцензіями Національного банку України.

2. Валютний контроль при наданні тимчасового дозволу Національним банком України на здійснення валютних операцій організовується за аналогічним порядком. Обласне управління Національного банку України:

а) перевіряє відсутність серйозних (з точки зору органів банківського нагляду обласного управління) порушень правил банківської діяльності з боку банку, який звертається за ліцензією, а також отримує офіційне підтвердження органів податкового контролю про відсутність протягом останнього року порушень правил оподаткування з боку установи, що звертається за тимчасовим дозволом;

б) перевіряє, чи передбачається здійснення валютних операцій Статутом установи;

в) аналізує баланс та звіт установи з метою встановлення рівня ліквідності (платоспроможності) установи;

г) аналізує можливість та надійність здійснення банківського аудиту за валютними операціями з боку уповноваженого банку, який дав на це свою письмову згоду;

д) дає рекомендацію для надання тимчасового дозволу Національного банку України на здійснення валютних операцій через кореспондентський рахунок уповноваженого банку.

Відділ валютного контролю Управління валютного регулювання Національного банку України:

а) перевіряє та аналізує документи, які додаються до заяви установи, що звертається за тимчасовим дозволом Національного банку України на право здійснення валютних операцій;

б) готує необхідні матеріали на розгляд заступника Голови Правління;

в) разом з Головним управлінням банківського нагляду та обласними управліннями Національного банку України здійснює контроль за додержанням банками правил та умов здійснення валютних операцій, які передбачені чинним законодавством, тимчасовим дозволом та правилами банківського нагляду за валютними операціями.

3. Валютний контроль за дотриманням резидентами законодавче встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями здійснюється згідно з інструкцією НБУ № 139 від 16.06.94р. (в редакції Постанови Правління НБУ №225 від 08.07.97р.). Державні митні органи щотижня надсилають до уповноважених банків України, зазначених у вантажних митних деклараціях, реєстри вантажних митних декларацій окремо на експортні та імпортні вантажі, на підставі яких товари та інші предмети перетнули митний кордон України. Уповноважені банки України на підставі аналізу одержаних реєстрів встановлюють контроль за своєчасним надходженням резидентам виручки в іноземній валюті за продукцію, роботи (послуги), що були експортовані, або продукції при її імпорті із-за кордону з моменту здійснення авансового платежу або відкриття акредитива на користь імпортера. Експортні операції резидентів фіксуються уповноваженими банками після одержання реєстрів вантажних митних декларацій.

При ненадходженні валютної виручки або продукції за імпортом в Україну у встановлені строки уповноважені банки у тижневий термін подають інформацію про це комісіям

при регіональних управліннях Національного банку України за місцем реєстрації резидентів. Податковим органам надане право за наслідками проведених ними документальних перевірок безпосередньо застосовувати до резидентів, які порушують терміни, передбачені статтями 1 і 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті”, штрафні санкції. Податкові органи зобов'язані повідомляти обласне Управління Національного банку України про ухилення уповноваженими банками від здійснення функції органу контролю за експортно-імпортними операціями своїх клієнтів для притягнення їх до відповідальності.

Ухилення уповноваженими банками від здійснення функції органу контролю за експортно-імпортними операціями своїх клієнтів, а також неподання інформації комісіям при регіональних управліннях Національного банку України тягне за собою застосування штрафів, визначених пунктами 5 та 7 Інструкції Національного банку України “Про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України вщ 19.02.93р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

4. Контроль за якістю дорогоцінних металів та виробів з них регулюється згідно з Законом України “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” № 637/97-ВР від 18 листопада 1997 р. Державний пробірний контроль за якістю дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали, за виконанням операцій із зазначеними цінностями здійснюється Міністерством фінансів України та підпорядкованими йому органами державного пробірного контролю: Державною пробірною палатою України та регіональними державними інспекціями пробірного контролю.

Міністерство фінансів України у межах своєї компетенції:

— розробляє разом з іншими органами виконавчої влади державну політику в сфері видобутку, виробництва, переробки та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

— здійснює міжгалузеву координацію діяльності суб'єктів видобутку, виробництва, переробки та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

— формує та поповнює Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України;

— здійснює державний контроль за обігом та обліком дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

— розробляє і приймає нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

— здійснює інші функції у межах повноважень, визначених законодавством України.

Органи державного пробірного контролю в порядку, встановленому нормативно-правовими актами, здійснюють:

— обов'язкове клеймування ювелірних та побутових виробів, виготовлених з дорогоцінних металів суб'єктами підприємницької діяльності в Україні, якщо зазначені суб'єкти не мають акредитованої в установленому порядку Держстандартом України лабораторії;

— обов'язкове клеймування всіх ввезених на територію України юридичними та фізичними особами ювелірних та побутових виробів, виготовлених з дорогоцінних металів з метою їх реалізації (крім ввезених для власних потреб);

— клеймування ювелірних та побутових виробів, виготовлених з дорогоцінних металів, за заявками юридичних та фізичних осіб;

— випробування, контрольні та арбітражні аналізи матеріалів, що містять дорогоцінні метали, ювелірних та побутових виробів, що містять дорогоцінні метали, за заявками суб'єктів підприємницької діяльності, фізичних осіб та зверненнями правоохоронних органів.

Контроль за операціями з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням в Україні здійснює Рахункова палата,

Національний банк України, Міністерство фінансів України та інші органи виконавчої влади у межах повноважень, визначених законодавством України.

Державний контроль за операціями з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням здійснюється з метою забезпечення:

— дотримання законодавства, що регулює питання видобутку, виробництва, використання і реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння та здійснення операцій з ними;

— раціонального використання природних ресурсів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення і напівдорогоцінного каміння та стабільного забезпечення ними потреб національної економіки;

— використання екологічно раціональних і матеріально обгрунтованих організаційно-технологічних схем видобутку та виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

— зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у встановленому законодавством порядку.

В Україні контроль за операціями з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням 'здійснюється у встановленому законодавством порядку:

— контроль за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які видубувають, переробляють і використовують дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, а також скуповують, приймають у заставу ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, торгують ними або надають посередницькі послуги в торгівлі, зберігають і експонують різноманітні предмети, що містять зазначені цінності, збирають і переробляють відходи та брухт дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Контроль здійснюється також у військових частинах, підрозділах, організаціях та установах Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, а також в організаціях і установах інших центральних органів виконавчої влади;

— державний пробірний контроль за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів.

5. Контроль за переміщенням валютних цінностей через митний кордону. Цей вид валютного контролю здійснюється як органами валютного контролю (Державним митним комітетом), так і агентами валютного контролю (митниці). Також в цьому контролі беруть участь органи виконавчої влади. Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України.

Висновки

Будівництво незалежної держави неможливе без створення власної фінансово-грошової системи. При ведучій ролі Національного банку України в напрямі демонополізації виробництва з метою поліпшення існуючих економічних відносин сформована широка мережа банківських установ. Введена національна грошова одиниця. Однак демонополізація фінансової системи, небачено швидке розширення мережі комерційних банків відбувалося стихійно, без належної законодавчої бази і надійного контролю з боку держави. У результаті сфера банківської діяльності створила умови для численних зловживань. Постійний випуск не підкріплених реальними товарами грошей (емісія) протягом останніх років набував некерованого характеру і призводив до гіперінфляції. Силові методи монетарної політики 1996-99 рр. в умовах постійного спаду виробництва призводив до кризи неплатежів, хронічних невиплат заробітних плат і пенсій.