Фінансова та кредитна система України

   Кіровоградський інститут регіонального

   управління  та економіки 

   Кафедра обліку і аудиту 
 
 
 
 

   КУРСОВА РОБОТА

   з дисципліни:

   «Економічна статистика»

   на  тему: 

   «Фінансова та кредитна система України» 
 
 
 

   Зміст

     ВСТУП

   І РОЗДІЛ ФІНАНСОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ…………………………….

   1.1 Теоретичні основи побудови фінансової системи………………………

   1.2 Структура фінансової системи…………………………………………...

   1.3 Правові та організаційні основи фінансової системи…………………..

   ІІ  РОЗДІЛ  КРЕДИТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ…………………………….

   2.1 Поняття та класифікація кредитів………………………………………..

   2.1.1 Банківський кредит………………………………………………………

   2.1.2 Комерційний кредит……………………………………………………..

   2.1.3. Споживчий кредит………………………………………………………

   2.1.4 Державний кредит……………………………………………………….

   2.1.5 Міжнародний кредит. …………………………………………………..

   ІІІ РОЗДІЛ СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ І КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ…………………………………………………………….

   СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..

   ВИСНОВОК……………………………………………………………………

   РЕЄСТР  ДОДАТКІВ………………………………………………………….. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВСТУП 

Якщо  економіка – серце господарського механізму, то фінанси – кровоносна система економіки.

  О.С.Філімоненков 

    Термін "фінанси" з’явився у ХІІІ столітті. Він походить від середньовічного  латинського терміну "financia", що означає обов’язкову сплату грошей. Ця сплата пов’язувалася з передачею  частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та на інші витрати державного змісту. Так тривало майже до початку ХVІІІ століття. Під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, як-от: земство, міська община тощо.

    У цей же період у деяких державах, наприклад у Німеччині, слово "фінанси" мало негативне значення. Його пов’язують зі здирництвом, хабарництвом, вимаганням тощо.

    У ХІХ столітті спостерігається бурхливий  економічний розвиток, поглиблюється  саме розуміння фінансів як самостійної  галузі знань, що охоплює нові сфери  їх функціонування і впливу.  Це, зокрема, фінанси сфери виробництва, виконання робіт і надання  послуг. Виникають фінансові ринки, набуває розвитку державний кредит та інші фінансові інститути. Фінанси перетворюються на вагомий фактор політичного та економічного життя в країні. Проблеми фінансів стають об’єктом постійних наукових досліджень, їх виникнення порівнюють з винаходом парової машини, колеса тощо.

    Таким чином, виникнення та розвиток фінансів зумовлювалися зростанням продуктивних сил у суспільстві, насамперед товарно-грошових відносин як необхідної форми економічного життя для досягнення певного рівня суспільного добробуту.

    Завдання  даної курсової роботи: розкрити поняття фінансової системи, її основу та структуру, поняття кредитної системи, кредиту та класифікацію кредитів, а також провести аналіз фінансової та кредитної системи України.

   Актуальність курсової роботи на тему «Фінансова та кредитна система України» полягає в тому, що у сучасних економічних відносинах між суб’єктами господарювання особливе місце належить фінансовим та кредитним, виникають в процесі діяльності та охоплюють майже всі  процеси взаємовідносин з різними ланками кредитно-фінансової системи.

    Метою даної курсової роботи є висвітлення теоретичної, правової та організаційної основи побудови фінансової системи, її структури та   сутності, роль кредитної системи, класифікація кредитів, а також  проведення статистичного аналізу фінансової і кредитної системи України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   І РОЗДІЛ ФІНАНСОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ. 

    Фінанси - це економічна категорія, що відбиває економічні відносини в процесі створення і використання фондових коштів. Фінанси є неминучим атрибутом, як організації підприємницької діяльності, так і держави. Необхідність фінансів обумовлена об'єктивністю товарного виробництва, дією законів виробництва і законів обміну, національними інтересами держави і суспільства. У межах суспільства і держави фінанси, як і економічна система в цілому, здобувають національні ознаки. Вони виражають сукупність національних відносин, за допомогою яких здійснюють розподіл валового суспільного продукту і національного доходу для утворення і використання грошових фондів на розширене відтворення сфери виробництва, соціальної інфраструктури і підйому рівня життя людей.

    Фінанси є основою формування і дії  економічного і соціального механізму, тобто механізму функціонування виробництва і соціального розвитку.

    За  допомогою фінансів відбувається процес «з'єднання» робочої сили, засобів  праці і предметів праці в  єдиний виробничий механізм, у якому  реалізуються економічні стимули й інтереси людини, колективу і держави, створюються матеріальні передумови задоволення соціальних потреб суспільства.

    Рух фінансів «приводить» у дію робочу силу і її працю, матеріальні і  сировинні ресурси, готові продукти виробництва, послуги, забезпечує ріст інтелектуального потенціалу і добробуту суспільства в цілому і кожної людини зокрема. Фінансові механізми «здійснюють» круговорот придбаного капіталу і його нарощування. Рух фінансів в економіці подібно рухові крові в живому організмі і функції їх зводяться до харчування своїх систем.

    Без постійного фінансового харчування складових частин економічної системи настає їхня недієздатність з відповідними негативними наслідками. Тому фінансова система виступає фактором інтеграції усіх факторів економічної системи їхнього високоефективного функціонування й акумулятором грошових ресурсів для здійснення повторного циклу виробництва на цьому ж або вищому рівні. Для здійснення своїх функцій інтегрування економічної системи фінансова система повинна задовольняти інтереси всіх суб'єктів виробництва, підтримуючи на належному рівні дієздатності усі свої структурні і динамічні параметри.

    По  формах організації фінанси мають  три рівні:

- фінанси загальнодержавні;

- фінанси підприємств і їхніх галузей;

- фінанси населення.

    Фінанси держави і підприємств забезпечують виконання функцій державою і підприємством або керівництвом галузі.

    Загальнодержавні  фінанси:

- державний бюджет;

- бюджет державного соціального страхування;

- фонд засобів державного майнового, частки майнового й особистого

- страхування;

- фонд засобів державного кредиту.

    Фінанси підприємств і галузей національної економіки:

- фінанси державних підприємств і галузей національної економіки;

- фінанси кооперативних підприємств;

- фінанси приватних підприємств;

- фінанси громадських організацій.

    Кожна ланка національної фінансової системи має свої специфічні завдання і свою сферу функціонування. Матеріальною основою фінансів є національне виробництво.

    Основою загальнодержавних фінансів є бюджет, тобто виражений у грошових сумах  розклад майбутніх доходів і  витрат держави, що складають щорічно. Соціально-економічну природу бюджету держави, його роль в економічному і політичному житті країни структуру доходів і витрат визначає характер суспільного державного ладу.

    Система фінансів в Україні тільки з 90-х  початку формуватися як національна. На той час вона була складовою частиною централізованої фінансової системи колишньої радянської держави і залежала від його фінансової політики.

    Характер  фінансової системи в той час  відбивав характер самої системи  ведення господарства і був витратним і неефективним. Екстенсивні методи ведення господарства, відсутність стимулів до високоефективної праці приводили до збитковості підприємств у промисловості і господарств в агропромисловому комплексі. Такі підприємства постійно субсидіювалися з бюджету за рахунок більш ефективних підприємств, що підривало будь-який інтерес до сумлінного відношення і продуктивної пращ. Регіональні бюджети і фонди розвитку підприємств формували по нормативах, визначеними центральними відомствами. Ними ж регламентували і використання цих фінансових ресурсів. Фінансова система формувала споживчу психологію виробників, відчужувала від підприємницької ініціативи, від уміння ризикувати під час створення нових виробництв, від потреби цінувати засобу, ресурси, розраховувати витрати на виробництво.

    Незалежній  Україні приходиться створювати якісно нову фінансову систему, яка б була позбавлена всіх негативних рис попередньої, яка б стимулювала високоефективну працю, ліквідувала будь-яку форму експлуатації людини, що стала би знаряддям перебудови демократичного соціально справедливого суспільства, підйому життєвого рівня народу. Необхідність національної фінансової системи обумовлює державна самостійність України і переклад економіки на ринкові відносини. Українська національна фінансова система повинна створити таку сукупність економічних відносин, за допомогою яких можна здійснювати планомірний розподіл сукупного суспільного продукту і національного доходу для утворення і використання грошових фондів на інвестування розширеного і високоефективного виробництва, сфери послуг і задоволення соціальних потреб народу

    Перехід економіки України до ринкового  типу і перші кроки до створення національної фінансової системи показують, що держава орієнтується на посилення економічної незалежності, підприємницької діяльності і на активну участь у міжнародних фінансово-торговельних розрахунках.

    Податкова політика має велике значення для  фінансової системи в цілому, оскільки від її гнучкості залежить вплив фінансової системи на виробництво, зокрема на стимулювання виробництва. Для збалансування економічної системи найкращої є така система оподатковування, у якій відносно зростає частка прямих податків і зменшується частка непрямих.  

   1.1. Теоретичні основи побудови фінансової система. 

   Фінансова система держави є відображенням форм і методів конкретного використання фінансів в економіці і відповідною до задіяної моделі економіки та значною мірою визначається нею. Так, у державі тоталітарного типу фінансова система є спрощеною і дещо примітивною. Не всі її ланки достатньо розвинені.

   У державах із ринковою економікою фінансові  системи досягають своєї завершеності, однак у розрізі деяких держав можуть суттєво відрізнятися. У державах із перехідною економікою фінансові системи характеризуються тим, що окремі їхні ланки перебувають на стадії формування. Це торкається насамперед фінансового ринку, державного боргу, страхових і резервних фондів тощо.

   Фінансові системи деяких держав можуть відрізнятися за своєю структурою, але у всіх у них є загальна ознака — це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які різняться за методами мобілізації та напрямками використання, однак тісно пов'язані між собою, мають прямий і зворотний вплив на економічні й соціальні процеси в державі, а також на формування й використання фондів фінансових ресурсів у розрізі окремих ланок.

   Можна стверджувати, що кожна ланка фінансової системи є самостійним її елементом, проте ця самостійність відносна всередині єдиного цілісного. Фінансова система — це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських суб'єктів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних та соціальних потреб.

   Фінансові системи мають певні характерні риси:

   — кожна ланка фінансових систем має  властиві їй методи мобілізації коштів для створення фондів фінансових ресурсів та свої напрямки й методи їхнього використання;

   — кожна ланка фінансової системи є відносно самостійною, має власну специфічну сферу застосування;

   — між ланками фінансової системи  існують тісний взаємозв'язок і взаємна  обумовленість, кожна ланка може успішно функціонувати лише при  досконалості й ефективності системи  в цілому;

   — фінансова система держави досягає  найбільшої ефективності лише тоді, коли відлагоджена та законодавче закріплена діяльність кожної її ланки;

   — залежно від факторів, що впливають  на організацію фінансів, насамперед на формування й використання фондів фінансових ресурсів, кожна ланка фінансових систем може поділятися на менші підрозділи.

   Поділ фінансової системи на окремі ланки  — явище об'єктивне, зумовлене  потребами економічного розвитку. Структура  фінансової системи — динамічна  і не може розглядатися в статичному вигляді. У процесі економічного розвитку вона може доповнюватися або деякі її ланки можуть відмирати.

   Проте на сьогодні очевидно, що фінансова  наука постійно поглиблює своє розуміння  фінансової системи, її структури, функцій  тощо. Якщо в середині XX століття більшість науковців поняття фінансової системи ототожнювали з поняттям державних фінансів, тобто різних видів бюджетів, то нині до складу фінансової системи стали включати фінанси підприємницьких структур, державний кредит, страхові й позабюджетні фонди тощо.

   Для теорії й практики правильне визначення фінансової системи загалом і  окремих її ланок зокрема має  важливе значення, оскільки сприяє побудові ефективної фінансової політики, націленої на економічне зростання  та поліпшення добробуту населення.

   У періодичній літературі фінансова  система іноді ототожнюється-з  фінансовим апаратом. Фінансовий апарат — це частина фінансової системи, її, так би мовити, інфраструктура, яка  здійснює управління системою.

   У літературних джерелах, насамперед у  періодиці, трапляються сурогатні визначення на кшталт — фінансово-кредитна система, валютно-фінансова, грошово-фінансова тощо. Усе це результат поверхового розуміння складних явищ і процесів економічного життя. В економіці кожної держави самостійно існують фінансова, кредитна, грошова або валютна системи. 

   1.2 Структура фінансової системи. 

   Фінансова система — це сукупність окремих  її ланок, що мають особливості в  створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні  держави, нефінансового сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогоспо-дарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур, окремих громадян.

   Фінансові системи держав можуть вирізнятися за структурою та функціями. Це зумовлено видами форм власності, політичними орієнтирами правлячих еліт, рівнем економічного розвитку держави тощо. Нині у світі нараховується понад 20 різних моделей фінансових систем окремих держав. За наявності певних відмінностей вони мають спільну основу в переліку окремих ланок.

   Структура фінансової системи може бути розглянута на прикладі фінансової системи України, її можна представити за такою  схемою: 
 
 

   Чільне  місце у фінансовій системі посідають  фінанси нефінансового сектора економіки, тобто фінанси підприємницьких структур. Вони обслуговують створення валового внутрішнього продукту — основного джерела фінансових ресурсів. До цієї ланки належать фінанси як виробничої, так і невиробничої сфер. Фінанси виробничої сфери можуть поділятися, залежно від форми власності, як на державні, акціонерні, колективні, індивідуальні, орендні, спільні тощо, так і, залежно від виду діяльності, на машинобудування, будівництво, транспорт, сільське господарство тощо.

   До  цієї ланки належать також фінанси так званої невиробничої сфери, яка поділяється на фінанси освіти, охорони здоров'я, культури, науки, оборони й інших підрозділів. Характерною особливістю створення й використання фондів та фінансових ресурсів у цьому разі є наявність, поряд із власними джерелами, бюджетного фінансування.

   У нефінансовому секторі економіки  провідне місце належить підприємствам  державної форми власності. З  розвитком ринкових реформ питома вага підприємств недержавної ферми  власності зростатиме.

   Державні  фінанси можна визначити як сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення. За своєю структурою це дуже складна та багатопланова ланка  фінансової системи. Державні фінанси  охоплюють: державний та місцеві  бюджети; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності; державний кредит; державне особисте й майнове страхування. Провідне місце в державних фінансах належить бюджетам різних рівнів, які об'єднуються у зведеному бюджеті держави.

   Зведений  бюджет — це сукупність усіх бюджетів держави, що входять до бюджетної  системи. Принципи побудови бюджетної  системи регулюються бюджетним  законодавством і залежать насамперед від її адміністративно-територіального поділу. Взаємовідносини між різними складовими бюджетної •системи визначаються рівнем розвитку демократичних засад у державі.

   Зведений  бюджет України включає державний  бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети. Державному бюджету належить центральне місце в системі державних фінансів. Він охоплює всі сфери економічно діяльності держави. За своєю сутністю бюджет характеризує фінансове становище держави. Проте бюджет — дуже складна економічна категорія, до якої не можна підходити однозначно, як і використовувати його показники без детального аналізу структури бюджетної системи держави.

   Централізовані  та децентралізовані фонди України  цільового призначення включають  Пенсійний фонд, Фонд соціального  страхування, Фонд сприяння зайнятості, Фонд конверсії, Валютний фонд, позабюджетні фонди місцевих органів самоврядування. Вони певною мірою доповнюють державний бюджет, проте специфіка їх полягає у тому, що ці фонди мають строго цільове призначення і на інші цілі не використовуються. По суті, перелічені фонди є новою складовою державних фінансів України, яка перебуває на стадії становлення.

   Державний кредит є заборгованістю держави  перед своїми громадянами та господарськими структурами, іноземними кредиторами. Його величина свідчить про раціональність і ефективність фінансової політики держави та регулюється законодавством. Значний борг дає підстави для висновку, що держава живе за рахунок майбутніх поколінь. Велика сума боргу негативно впливає на видаткову частину бюджету, оскільки вимагає витрат на обслуговування.

   Страхові  та резервні фонди відіграють специфічну роль у фінансовій системі. Вони є  сукупністю фондів фінансових ресурсів, основне призначення яких — покрити  втрати, що виникли з непередбачених причин, або фінансового забезпечення заходів, які не були включені в плани фінансування, але є важливими для держави. 

   Страхові  фонди створюються за рахунок  страхових внесків юридичних  та фізичних осіб і перебувають в  розпорядженні страхових організацій  і страхових компаній різних форм власності. Страхові фонди й резерви — об'єктивне явище в економіці держави, що пов'язане з наявністю ризиків у господарській діяльності та суспільному житті.

   Наявність страхових і резервних фондів фінансових ресурсів дає можливість локалізувати втрати економіки та окремих громадян, пов'язані з фактами стихійного лиха і непередбачених обставин. Страхові фонди можуть використовуватися також як інвестиційний та кредитний ресурси в економіці до настання страхового випадку. Резервні фонди як на рівні держави, так і на рівні господарських структур сприяють підвищенню ефективності господарської діяльності.

   Фінансовий  ринок — ланка фінансової системи, яка створює і використовує фонди  фінансових ресурсів у тих випадках, коли інші ланки фінансової системи  не можуть діяти ефективно. Фінансовий ринок включає ринок грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів і фінансових послуг.

   Ринок грошей або валютний ринок — це створення фондів фінансових ресурсів для здійснення зовнішньоторговельних  операцій. Тут має місце обмін  валюти однієї держави на валюту іншої. При девальвації національної грошової одиниці підприємницькі структури та населення, власники національної грошової маси несуть втрати пропорційно темпам знецінення національної грошової одиниці, а власники валюти іноземної держави одержують додатковий дохід. Втім, девальвація національної грошової одиниці має й деякі позитивні ознаки. Вона, зокрема, впливає на зменшення імпорту і, отже, розширює ринок збуту для власних товаровиробників.

   Ринок кредитних ресурсів є формою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиційні та інші потреби. Ринок кредитних ресурсів регулюється за допомогою облікової ставки національного банку.

   Ринок цінних паперів — це мобілізація  коштів на потреби господарської  діяльності шляхом випуску й реалізації цінних паперів, які є гарантом повернення вкладених коштів і одержання доходу. Усі операції з реалізації цінних паперів здійснюються на фондовому ринку. Існує також позабіржова торгівля цінними паперами. Фонди фінансових ресурсів, мобілізовані на фондових біржах при продажу цінних паперів, суттєво впливають на рівень фінансового забезпечення розвитку економіки, зміцнення фінансового становища держави.

   Фінанси домогосподарств є засобом створення  та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб громадян. Джерелом створення вказаних фондів є заробітна плата й інші джерела доходів кожного громадянина чи його сім'ї. До доходів домогосподарств належать доходи від продажу власного капіталу, землі, продукції підсобних господарств, доходи, одержані від здачі в оренду майна, відсотки на капітал, вкладений у цінні папери тощо. 

   1.3. Правові та організаційні основи фінансової системи. 

   Фінанси як категорія існують об'єктивно  та підпорядковуються економічним  законам. Від рівня пізнання їхньої суті та призначення залежить їх використання в економічній системі держави. Водночас будь-яке використання фінансів владними структурами держави є суб'єктивним, тобто на ньому позначаються інтереси певних економічних, соціальних і політичних сил, які можуть не збігатися з інтересами суспільства або більшості його членів.

   Побудова  ефективної фінансової системи потребує великих наукових досліджень, глибокого  аналізу причин і наслідків створення  та використання фондів фінансових ресурсів, впливу цих процесів на всі аспекти життя держави. У процесі функціонування фінансів виникають певні відносини між суб'єктами створення й використання фондів фінансових ресурсів. Ці відносини мають свою складну структуру, де проявляються інтереси кожного із суб'єктів, значною мірою грунтуючись на суперечності. Гармонізація цих інтересів — величезне й складне завдання законотворчої діяльності в державі.

   Правове регулювання фінансових відносин, що виникають при створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, є однією з форм управління з боку держави  економічним і соціальним розвитком. Усі дії держави в сфері фінансів мають грунтуватися на правових актах. Ці акти виконують такі основні функції: визначають коло юридичних і фізичних осіб, на які певного часу поширюється дія правової норми; регламентують права й обов'язки юридичних і фізичних осіб щодо мобілізації та використання фондів фінансових ресурсів; є підґрунтям для вжиття відповідних заходів щодо виконання правових норм.

   Суб'єктами фінансових відносин є держава, громадяни  та підприємницькі структури. Усі фінансово-правові відносини виникають і припиняються на законодавчій основі. Вони можуть припинятися також у випадках, встановлених законом, наприклад, у разі сплати платежів, використання передбачених асигнувань тощо.