Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Фінансове планування

Вступ

На сучасному етапі економічного розвитку нашої країни лише невелика кількість функціонуючих підприємств приділяє достатню увагу такому процесу, як планування. Увага до складання фінансових планів на підприємствах послаблена через високі темпи інфляції, а постійно змінювані умови господарювання, нестабільність податкової системи, взаємні неплатежі підприємств роблять розрахунки фінансових показників малодостовірними.

Необхідність фінансового планування викликана тим, що потрібно передбачити конкретні грошові кошти, без наявності яких неможливе неперервне функціонування підприємства, оскільки їх необхідно витрачати для придбання сировини, матеріалів, інших цінностей, сплати податків, відрахувань до спеціальних фондів, виконання фінансових зобов’язань перед постачальниками, членами трудового колективу.

Головним призначенням фінансового планування стає передбачення надходження доходів підприємства, визначення видатків, результативності кожної господарської і фінансової ситуації , обґрунтування найвірогіднішого напрямку використання фінансових ресурсів підприємства.

У наукових колах України дослідженню окремих питань у сфері організації фінансового планування на підприємствах присвячені праці О.В.Васюренка, А.Н.Вожжова, А.М. Мороза, С.М. Козьменка, Л.О. Примостки, І.В. Сала, М.І.Савлука. серед російських науковців окримим питанням сутності та чинниками підвищення ефективності фінансового планування присвячені роботи В.І.Колесникова, В.Леонтьєва,О.І.Лаврушина, Г.С. Панової, В.М. Усоскіна та інших.

Предметом дослідження курсової роботи виступають економічні відносини,пов’язані з безперервним плануванням діяльності підприємства та пошуком шляхів удосконалення даного процесу.

Метою курсової роботи є дослідження сутності фінансового планування, визначення ефективності процесу фінансового планування на досліджуваному підприємстві і пошук шляхів його удосконалення .

Для досягнення поставленої мети ставляться такі завдання:

- Розкриття теоретичних основ фінансового планування економічного розвитку вітчизняних підприємств;

- дослідження основних проблем, що виникають при фінансовому плануванні на підприємстві;

- розкриття процедури складання фінансових планів на підприємстві;

- на основі проведеного аналізу планування діяльності підприємства обґрунтування ефективності фінансового планування;

- прогноз економічних показників діяльності досліджуваного підприємства на основі складання фінансових планів;

- пошук шляхів удосконалення процесу фінансового планування на досліджуваному підприємстві.

Теоретично-методологічну основу написання курсової роботи складають законодавчі та нормативні акти, що стосуються питань фінансового планування, а також підручники, періодичні видання, наукові статті, галузеві інструкції, фінансова та статистична звітність ВАТ₺Запоріжсталь₺.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій і списку використаних джерел. В першому розділі розкрито теоретично-методологічні засади фінансового планування підприємства. В другому розділі проведено оцінку ефективності фінансового планування на ВАТ ₺Запоріжсталь₺ за 2010-2011 роки. В третьому розділі розкрито основні проблеми пов’язані з складанням фінансових планів на підприємстві та спрогнозовано обсяг фінансових коштів на наступний період.

РОЗДІЛ І

ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ

1.1. Суть, значення та завдання фінансового планування на підприємстві

В умовах ринкового господарювання найважливішими факторами, що обумовлюють масштаби і темпи розвитку підприємства, є обсяг і структура фінансових ресурсів, які перебувають в його розпорядженні.

У теоретичному аспекті фінансове планування розглядають як невід'ємну частину загального планування звичайної діяльності підприємства. Разом з тим сутність фінансового планування трактується вченими по-різному. Немає чіткого визначення понять ₺фінансове планування₺, ₺фінансовий план підприємства₺, ₺бюджетування₺ на макрорівні, змісту фінансових планів залежно від організаційно-правової форми та розміру підприємства. Розглянемо детальніше тлумачення різними вченими – економістами.

Р.А.Слав'юк під фінансовим плануванням розуміє розрахунок обсягів фінансових ресурсів. На його думку фінансове планування являє собою розрахунок обсягів фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямами використання у відповідності з виробничими в маркетологічними показниками підприємств на плановий рік [15,453].

Партін Г.О. і Завгородній А.Г. стверджують, що фінансове планування це розроблення системи фінансових планів за окремими напрямками фінансової діяльності підприємства, які забезпечують реалізацію його фінансової стратегії у плановому періоді. Наведене визначення більше стосується поточного або оперативного фінансового планування, оскільки покликане забезпечити реалізацію фінансової стратегії, що здійснюється у поточному періоді. Причому незрозуміло, чому фінансове планування має охоплювати лише окремі напрями фінансової діяльності,а не увесь процес.

З позиції В.М.Гриньової та В.О.Коюди фінансове планування - це складова управління фінансовими ресурсами, процес оцінки потреб у коштах для забезпечення поточного виробництва і подальшого виробничого та соціального розвитку, а також визначення джерела покриття цих потреб. У їх визначенні фінансового планування на перше місце виходить управлінській аспект.

До фінансового планування вдаються як до процесу оцінки майбутніх фінансових потреб підприємств, так і для визначення того, як проводилося фінансування в минулому періоді і на що витрачені кошти. За допомогою фінансового планування і контролю менеджери можуть оцінити, наскільки відповідають його цілям застосовані прийоми фінансових розрахунків.

Оскільки в сучасних умовах кожне підприємство , незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, має керуватися у своїй діяльності принципами самоокупності та самофінансування, обґрунтованості формування фінансових планів та ефективність використання фінансових ресурсів стає все більш актуальною проблемою.

У трактуванні І.Є.Мойсеєнка фінансове планування – це планування усіх доходів та напрямів витрачання грошових засобів підприємства для забезпечення його розвитку. У цьому визначенні фінансового планування акцент зроблено на забезпеченні розвитку підприємства, тобто на більш тривалому за часом періоді складання фінансового плану, а не на забезпеченні його поточної діяльності [5,163].

На думку Г.О. Крамаренко фінансове планування представляє собою процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників для забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності у перспективі. Це визначення фінансового планування практично збігається з вищесказаним.

Розглянувши визначення фінансового планування різних авторів необхідно уточнити що процес фінансового планування повинен відображати мету операційної та маркетингової діяльності підприємства, представляти собою розроблення системи різних за змістом і термінами дії фінансових планів.

Отже, за допомогою фінансового планування підприємство визначає на плановий рік усі джерела формуються та надходження коштів, приріст активів, обсяг повернення залучених коштів та витрати, пов’язані з внесенням обов’язкових платежів, покриттям збитків минулих періодів, підтримує свою платоспроможність та ліквідність [6,37].

Призначення та основні завдання фінансового планування зображено на рис 1.1.

Основні завдання фінансового планування

Здійснення контролю за господарсько-фінансовою діяльністю підприємства та за утворенням й використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів

забезпечення раціональних та взаємовигідних економічних відносин підприємства з іншим підприємствами-постачальниками матеріальних ресурсів, бюджетом та банками

виявлення резервів у господарській діяльності підприємства та спрямування їх на підвищення ефективності виробництва

забезпечення підприємства фінансовими ресурсами, включаючи розширене відтворення основних засобів підприємства, формування обігових коштів, матеріальне стимулювання, забезпечення соціальних потреб працівників

Рис.1.1. Основні завдання фінансового планування

Вихідним пунктом системи поточного планування діяльності підприємства є його фінансова стратегія та фінансова політика. Поточне фінансове планування дає можливість підприємству визнати джерела фінансування його розвитку, сформувати структуру доходів і витрат, забезпечити стійку платоспроможність, визначити структуру його активів та капітал на кінець планового періоду.

Фінансове планування - це складний процес, що включає в себе ряд етапів відображених на рис 1.2.

Процес фінансового планування

Розробка оперативних фінансових планів

Коригування, ув’язка і конкретизація фінансового плану

Складання поточних фінансових планів

Розробка загальної фінансової стратегії

Аналіз фінансової ситуації

Рис.1.2. Основні етапи фінансового планування на підприємстві

Поточний фінансовий план державним підприємствам та підприємствам з різною часткою власності у статутному капіталі складається на рік із розбивкою по кварталах за рекомендованою Міністерством економіки України формою. Головним документом процесу поточного фінансового планування є фінансовий план [8,70].

Отже, фінансове планування є одним з найважливіших етапів фінансової роботи на підприємстві, оскільки завдяки плануванню можна визначити прогнозований обсяг необхідних товарно-матеріальних , грошових та трудових ресурсів, а також спланувати кінцеві показники діяльності на основі складання фінансового плану. Фінансовий план є важливим документом, зо складається для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів і програм.

1.2. Принципи та методи планування діяльності

Процес планування в максимальній мірі має передбачити всебічне вивчення дійсності, тенденцій та закономірностей розвитку об’єкту планування та середовища його діяльності. Найбільш загальною науковою основою планування є система об’єктивних економічних законів і,в першу чергу,закону попиту та пропонування. В планах підприємствах повинні бути реалізовані вимоги цих законів та враховані об’єктивні результати макро- та мікроекономічного аналізу стану та тенденції розвитку умов господарювання.

Фінансове планування на підприємстві базується на використанні трьох основних систем [11,128]:

1.Прогнозування фінансової діяльності;

2. Поточне планування фінансової діяльності;

3.Оперативне планування фінансової діяльності.

Кожній з цих систем фінансового планування притаманний певний період і свої форми реалізації його результатів ( таблю1.1).

Таблиця 1.1

Системи фінансового планування та форми реалізації його результатів на підприємстві

Системи фінансового планування	Форми реалізації результатів фінансового планування	Період планування
1. Прогнозування фінансової діяльності	Розробка загальної фінансової стратегії і фінансової політики по основним напрямках фінансової діяльності підприємства	До 3-х років
2. Поточне планування фінансової діяльності	Розробка поточних фінансових планів по окремих аспектах фінансової діяльності	До 1 року
3. Оперативне планування фінансової діяльності	Розробка і доведення до виконавців бюджетів, платіжних календарів і інших форм оперативних планових завдань по усіх основних питаннях фінансової діяльності	Місяць, квартал

Поряд із загальними принципами управління і планування існують специфічні принципи планування, до яких відносять цільову направленість,системність, безперервність,збалансованість, оптимальність, використання ресурсів, адекватність об’єкту і предмету планування.

Найважливішим принципом планування є вибір та обґрунтування цілей, кінцевої мети, результатів діяльності підприємства. Чітко та зважено визначені кінцеві цілі є вихідним пунктом планування. В загальному випадку відокремлюють п’ять основних цілей підприємства:

- виробничо-технологічну, що відображає основне функціональне призначення підприємства – випуск певної продукції належної якості;

- науково-технічну, тобто постійно прискорення науково-технічного процесу, що матеріалізується в постійному поліпшенні продукції і оновленні технічної бази виробництва;

- соціальну – якомога повніше забезпечення потреб працівників підприємства в матеріальній та духовній сферах;

- екологічну – забезпечення вимоги відтворюваності ресурсів та виготовлення екологічно безпечної (чистої) продукції.

Пріоритетність тієї чи іншої мети може змінюватися в залежності від економічної політики держави, історичного періоду, екологічного становища в регіоні та світі тощо. В умовах командно-адміністративної системи з її директивним плануванням мали зверхність виробничо-технологічні цілі. При переході до ринкової економіки, з появою підприємств різних форм власності, ліквідацією системи жорстокого централізованого планування ціле покладання на підприємстві стає завданням його керівництва[18,432].

Ефективність та реальність планів значною мірою залежить від ступеню реалізації принципу системності. Цей принцип вимагає, щоб планування охоплювало всі сфери діяльності підприємства, усі тенденції діяльності підприємства,усі тенденції зміни та зворотні зв’язки в його системі.

Системний підхід повинен мати місце щодо обґрунтування та вирішення планових завдань на будь-якому рівні управління. За допомогою системного аналізу можна відповісти на такі питання, як: визначення цілей та їх субординація, порівняння альтернативних шляхів та способів досягнення визначених цілей, що відрізняються одна від одної складністю, термінами реалізації,соціальними наслідками тощо.

Важливою проблемою та передумовою життєздатності планування є забезпечення його безперервності.

Принцип безперервності означає підтримування безперервної планової перспективи, формування та періодичну зміну горизонту планування, що залежить від загальних соціально-політичних та економічних передумов, темпів науково-технічного прогресу в галузі, тривалості впливу управлінських рішень, ступеню непередбачуваності майбутнього.

Однією із найважливіших вимог до планових рішень є забезпечення оптимальності використання застосовуваних ресурсів. Використання ресурсів підприємства повинно орієнтуватися на потреби, умови та кон’юнктуру ринку, інтенсифікацію виробництва, впровадження досягнень науково-техічного прогресу, максимально повну реалізацію наявних резервів кращого застосування предметів та знарядь праці,організації виробництва тощо.

Важливою якісною характеристикою плану виступає його збалансованість, тобто необхідна і достатня кількісна відповідність між взаємозв’язаними розділами та показниками плану [21,88].

Збалансованість являє собою визначальну умову обґрунтованості планів, реальності їх виконання. Головним її проявом є відповідність між потребами в ресурсах та їх наявністю.принцип збалансованості вимагає також планування ресурсного забезпечення готовності до швидкої та адекватної реакції на зміни в умовах господарювання.

Принцип адекватності системи планування щодо об’єкту та умов його діяльності виходить з того, що оскільки ринкове середовище обумовлює постійну мінливість продукції підприємства, його виробничої та організаційної структури, технологій та факторів виробництва, оскільки методи планування, показники та розділи планів, організація самого процесу їх розробки повинні постійно переглядатись,а при необхідності – розроблюватись та застосовуватись поліпшенні або принципово нові методи та процедури планування (табл.1.2).

Таблиця 1.2

Рівень ринкової конкуренції та особливості системи планування діяльності підприємства

Рівень конкуренції	Відсутність конкуренції або її незначний характер	Значна або досконало розвинута конкуренція
Основна підприємницька мета, відображена в планах	Зростання прибутку шляхом збільшення обсягів виробництва та продажу товарів стабільної номенклатури	Зростання прибутку за рахунок збільшення частки ринку, освоєння нових ринкових сегментів, інтенсивного оновлення продукції (послуг).
Тип стратегічного планування	Довгострокове планування екстрополятивного типу, що має на меті збереження або посилення в майбутньому стосовно факторів виробництва	Довгострокове планування інтерполятивного типу, тобто визодячи із стратегічної цілі або системи цінностей, що встановлюються на основі прогнозів розвитку зовнішніх факторів
Завдання тактичного (поточного планування)	Максимально можливе використання внутрішніх резервів виробництва, нарощування виробничого потенціалу при незмінному його призначенні	Реалізація передумов.ю етапних завдань, досягнення стратегічних цілей, максимально швидка реакція виробництва на зміни ринкової кон’юнктури, створення резервів мобільності виробництва

При плануванні фінансових показників можуть застосовуватися різні методи фінансового планування. При виборі методів планування необхідно враховувати вимоги до них.

Методи планування повинні:

- по-перше, бути адекватними зовнішнім умовам господарювання, особливостям різних етапів процесу становлення та розвитку ринкових відносин;

- по-друге, найбільш повно врахувати профіль діяльності об’єкта планування та різноманітність, в засобах та шляхах досягнення основної підприємницької мети – збільшення прибутку;

- по-третє, відрізнятися в залежності від виду розроблюваного плану.

Більшість економістів дотримуються приблизно однокової класифікації методів планування.

Результати класифікації методів планування за певними лзнаками представлені в табл.1.3.

Таблиця 1.3

Класифікація методів планування

Класифікаційні ознаки	Методи планування
1. Вихідна позиція для розробки плану	ресурсний (за можливостями) цільовий (за потребами)
2. Принципи визначення планових показників	екстраполяційний інтерполяційний
3. Спосіб розрахунку планових показників	статистичний (пересічних показників) чинників нормативний
4. Узгодженість ресурсів та потреб0	балансовий матричний
5. Варіантність розроблюваних планів	одно варіантний (інтуїтивний) поліваріантний економіко-математичної оптимізації
6. Спосіб, використання розрахункових операцій	ручний механізований автоматизований
7. Форма подання планових показників	табличний лінійно-графічний логіко-структурний (сітьовий)

Найбільш точним є нормативний метод планування, суть якого полягає в тому, що планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їх змін в результаті впровадження організаційно-технічних заходів ц плановому періоді. Зрозуміло, що застосування цього методу на підприємстві вимагає створення відповідної нормативної бази. Такими нормативами є ставки податків, ставки тарифних внесків і зборів, норм амортизаційних відрахувань, нормативи потреби в оборотних засобах та інші [7,349].

Узгодженість при плануванні потреб із необхідними ресурсами для їх задоволення забезпечується за допомогою балансового методу. Його суть зводилася до розробки спеціальних таблиць-балансів, в одній частині яких із різною ступіню деталізації показують всі напрямки витрачання ресурсів у відповідності із потребами, а в другій – джерела надходження цих ресурсів у відповідності із потребами, а в другій – джерела надходження цих ресурсів. В процесі розробки балансу має бути вирішене таке основне завдання: забезпечити рівність між вказаними двома частинами балансу. Баланси на підприємстві розробляються для різних видів ресурсів (матеріальні, трудові, фінансові).

В сучасних умовах господарювання на підприємствах звичайно розробляють не один, а декілька варіантів плану. Показники окремих його розділів (найбільш важливих) мають бути оптимізовані за допомогою економіко-математичного моделювання.

На зміну традиційному ручному методу планування з застосуванням найпростіших обчислювальних засобів започатковані і набувають поширення більш сучасні – механізовані і автоматизовані з використанням настільних електронних обчислювальних машин ( комплексів).

Отже, для забезпечення обґрунтованого фінансового планування та виконання фінансового плану необхідною є підготовка регламенту його складання залежно від розміру підприємства ( велике, середнє, мале) та специфіки організаційно-правової форми, належним чином опрацьованої та достовірної інформації. А приділяючи більше уваги фінансовому плануванню, можна досягти зміцнення фінансової стійкості підприємства за умови виконання прогнозованих бізнес-планом обсягів операційної та інвестиційної діяльності на засадах фінансової стійкості, створення передумов для отримання чистого прибутку, достатнього для самоокупності та самофінансування підприємства.

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ПЛАНУВАННЯ НА ВАТ₺ЗАПОРІЖСТАЛЬ₺ ЗА 2010-2011 РОКИ

2.1. Аналіз процесу складання поточних фінансових планів на досліджуваному підприємстві

Відкрите акціонерне товариство ₺ Запоріжсталь₺ було створене 16 листопада 1933 року і повністю зруйнований під час Великої Вітчизняної війни і відновлений в 1945-1951 роках.. Відкри́те акціоне́рне товари́ство "Запорі́зький металурѓійний комбіна́т «Запоріжста́ль» — одне з провідних підприємств металургійної галузі. Третій за масштабами виробник металопродукції в Україні. Основною експортною продукцією цього підприємства на початку ХХІ ст. є холоднокатаний сталевий лист у рулонах.

Комбінат входить до рейтингу 80 кращих підприємств світу, виробляє майже 11 % чавуну і сталі, а також 29,4 % листового прокату в Україні, постачає продукцію на зовнішній ринок. «Запоріжсталь» володіє повним виробничим циклом випуску металургійної продукції. У чотирьох доменних печах комбінат щорічно виплавляє 2,6 млн тонн чавуну високої якості для виробництва сталі, великогабаритного чавунного литва і товарного чавуну в чушках. Характерною особливістю чавуну виробництва ВАТ «Запоріжсталь» є низький вміст у ньому сірки і фосфору, завдяки чому він має широкий попит на світовому ринку, а також на ринку України.

ВАТ «Запорізький металургійний комбінат — Запоріжсталь» пропонує до реалізації наступні види товарної продукції:

передільний і ливарний чавун у пацях вагою 15—18 кг;
сляби з вуглецевих, низьколегованих, легованих і нержавіючих сталей;
прокат листовий — гарячекатаний і холоднокатаний — в аркушах товщиною 0,5—8,0 мм і рулонах товщиною 0,5—8,0 мм із вуглецевих, низьколегованих, легованих і нержавіючих сталей, шліфований і полірований аркуш із нержавіючої сталі;
холодно гнуті профілі;
жерсть білу гарячого лудіння;
жерсть чорну;
стрічку сталеву;
ізложніци й піддони;
гран шлак і щебені;
рідкі гази;
різноманітні асортименти (більше 170 найменувань) виробів з металу, дерева й бетону, інші види металопродукції.

Найбільш широким попитом у закордонних і вітчизняних споживачів користується гарячекатаний плоский прокат у рулонах з вуглецевих і низьколегованих сталей товщиною 2,0—8,0 мм, а також холоднокатаний плоский прокат з вуглецевих, легованих і нержавіючих сталей товщиною 0,5—2,0 мм. Вироблена комбінатом упакування металопродукції забезпечує схоронність і товарний вид при доставці її споживачам будь-яким видом транспорту (автомобільній, залізничним, водним), переробці й зберіганні в портах.

Співробітничаючи більш ніж з п'ятьма тисячами вітчизняних і закордонних споживачів, колектив ВАТ «Запоріжсталь» зарекомендував себе надійним партнером, що забезпечує своєчасні поставки по договорах і висока якість продукції, близько 70% якої відвантажується на експорт. Комбінат поставляє продукцію більш ніж в 50 країн світу. Серед країн-імпортерів — Китай, Туреччина, Філіппіни, Ізраїль, Малайзія, Італія, США, Росія, Польща, Йорданія.