Фінансове планування і стратегія управління підприємством

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Інститут економіки та менеджменту

Факультет економіки та підприємництва

Кафедра економіки

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни:

«Планування і контроль на підприємстві»

 

 

 

 

 

 

                                                                         Виконав:

                                                                                            студент 417 гр. ФЕП

Мироненко О.В

 

 

 

 

Київ 2012

План

Вступ-----------------------------------------------------------------------------------3-4 стр

І Зміст і завдання фінансового плану--------------------------------------------5-6 стр

II Планування прибутку підприємства------------------------------------------6-7 стр

III Методи оптимізації грошових потоків-------------------------------------7-11 стр

IV Оцінка фінансового стану підприємства на основі балансу доходів та видатків-----------------------------------------------------------------------------11-14 стр

Висновки---------------------------------------------------------------------------15-16 стр

Список використаної літератури ---------------------------------------------17-18 стр

Практична частина---------------------------------------------------------------19-38 стр

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Поняття фінансового  планування і стратегії управління підприємством ще досить недавно  були незнайомі широкому загалу в  Україні. Та й сьогодні цим поняттям більш оперують науковці, а ніж  практики. Але будимо сподіватися, що в майбутньому планування фінансової діяльності підприємств буде більш розповсюджене явище, а ніж зараз.

У своїй роботі я хочу дослідити цю тему за допомогою інформації яку вдалося знайти в зарубіжній та вітчизняній літературі.

Розглядаючи і аналізуючи матеріали в моїй роботі, я пропоную зупинитися на таких поняттях, як фінансове планування, фінансова стратегія та бізнес-план.

Фінансове планування це найширше поняття в теорії фінансів, а стратегія та стратегічне планування найчастіше використовуються в менеджменті.

У вітчизняних господарюючих  суб`єктів склалося хибне поняття, що в ринковій економіці планування відіграє другорядну роль. Насправді  це не так, адже на сьогоднішній день планування має не директивний характер, як за радянських часів, а індикативне  тобто рекомендаційний характер.

Фінансове планування на рівні підприємства – це процес планування надходжень і використання фінансових ресурсів, встановлення оптимальних  співвідношень у розподілі доходів  підприємств.

У ринковій економіці  вдосконалення фінансового планування на мікро рівні відбувається безперервно, воно має якісно більш суттєве значення для підприємств порівняно з директивно-плановою економікою.

Без фінансового планування не може бути досягнутий той рівень управління виробничо-господарською  діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу. Жоден з інших видів планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення, бо саме фінанси охоплюють усі без винятку сторони й ділянки його функціонування.

Фінансове планування пов`язане  з плануванням виробничої діяльності підприємства. Показники всіх планових фінансових інструментів базуються  на планах з обсягу виробництва, асортименту  товарів і послуг, собівартості продукції, вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання цих планів. У цьому-основне призначення фінансового планування.

Фінансове планування сприяє виявленню внутрішніх резервів для  потреб підприємства. Це забезпечується тим, що, по-перше, воно виходить із необхідності найефективнішого використання виробничих потужностей нової техніки, передової технології виробництва, поліпшення якості продукції; по-друге, виконання планів з прибутку та обсягу інших фінансових ресурсів (наприклад амортизації на повне відтворення основних засобів) потребує дотримання планових норм витрат праці і матеріальних ресурсів; по-третє обсяг фінансових ресурсів, який визначається при плануванні, не дає змоги підприємству або утруднює створювати надмірні запаси матеріальних ресурсів, робити позапланові капітальні вкладення.

У процесі фінансового  планування забезпечується необхідний попередній контроль за створенням і  раціональним використанням фінансових ресурсів. Об’єктами планування є  доходи підприємства в їх числі й нагромадження (прибуток тощо), взаємовідносини з державним бюджетом і державними позабюджетними фондами, обсяг довготермінових кредитів банків на інвестиційні заходи, потреба підприємства у власних оборотних коштах і джерелах Ії покриття.

 

І Зміст і завдання фінансового плану.

 

За ринкової економіки  для вирішення виробничих та комерційних  завдань, які потребують вкладання  коштів, необхідною є розробка внутрішньофірмового  документа - бізнес-плану.

Бізнес-план має:

• давати конкретні уявлення про те, як функціонуватиме підприємство, яке місце воно займатиме на ринку;
• містити всі виробничі характеристики майбутнього підприємства, детально описувати схему його функціонування;
• розкривати принципи та методи керівництва підприємством;
• обов'язково містити програму управління фінансами, без якої неможливо розпочати справу та забезпечити ефективність її виконання;
• показати перспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам. 

Фінансовий план - це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обгрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю. Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:

• прогноз обсягів реалізації;
• баланс грошових надходжень та витрат;
• таблицю доходів та витрат;
• прогнозований баланс активів та пасивів підприємства;
• розрахунок точки беззбитковості.

Складання фінансового  плану може відбуватися в три  етапи:

1. Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року.
2. Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.
3. Розробка проекту фінансового плану.

Мета складання фінансового  плану полягає у взаємоузгодженні Доходів та витрат. Поточний фінансовий план складається на рік з розбивкою по кварталах, оскільки протягом року потреба в грошових коштах значно змінюється і може статися брак або надлишок фінансових ресурсів.

Розбивка річного фінансового  плану на більш короткі проміжки часу дає змогу відстежувати виникнення вхідних і вихідних грошових потоків, визначити потребу в залученні коштів.

ІІ. Планування прибутку підприємства

Прибуток – це та частина  виручки, що залишається після відшкодування  всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

Залежно від формування та розподілу розраховують декілька видів прибутку:

- валовий;

- від операційної діяльності;

- від звичайної діяльності  до оподаткування;

- від звичайної діяльності;

     - чистий.

Прибуток є основним фактором економічного і соціального  роз-витку не тільки для підприємства, але і для економіки країни в ці-лому. Тому економічно обґрунтоване планування прибутку на під-приємствах має важливе значення. Прибуток (збиток) планується окремо за видами, а саме:

•          від продажу продукції і товарів;

•          від реалізації іншої продукції та послуг нетоварного характеру;

•          від реалізації основних засобів;

•          від продажу іншого майна і  майнових прав;

•          від оплати виконаних робіт і  наданих послуг тощо;

•          від позареалізаційних операцій.

Основними методами планування прибутку є метод прямого ра-хунку, аналітичний метод і метод  поєднання розрахунків. Метод прямого  рахунку найбільш розповсюджений на підприємствах у су-часних умовах господарювання. Він застосовується, як правило, при невеликому асортименті продукції. Суть його в тому, що прибуток розраховується як різниця між виручкою від реалізації продукції (у відповідних цінах, за мінусом ПДВ і акцизів) і повною її собівартістю.

Аналітичний метод планування прибутку застосовується при ве-ликому асортименті продукції, яка випускається, а також як доповне-ння до методу прямого рахунку, оскільки він дозволяє виявити вплив окремих факторів на плановий прибуток. При аналітичному методі прибуток розраховується не за кожним видом продукції, який випус-кається в плановому році, а за всією продукцією в цілому.

Розрахунок прибутку за цим методом складається з  трьох послідовних етапів:

1)   визначення базової  рентабельності як відношення  очікувано-го прибутку за звітний  рік до повної собівартості товарної продукції за той же період;

2) розрахунок обсягу  товарної продукції в планованому  періоді за собівартістю звітного  року і визначення прибутку  товарної про-дукції, виходячи з  базової рентабельності;

3)  врахування впливу  на плановий прибуток різних факторів (зниження собівартості продукції, підвищення її якості та сортності, зміна асортименту, цін тощо).

Окрім наведених методів  планування прибутку, існує метод  поєднання розрахунків. У цьому  випадку застосовуються елементи першого  й другого методів.

ІІІ. Методи оптимізації грошових потоків

Будучи найважливішим  етапом управління рухом грошових коштів, особливо збиткових і низькорентабельних підприємств, оптимізація покликана  виконати ряд важливих задач:

 

1) виявити та задіяти  резерви зниження залежності підприємства від зовнішніх джерел залучення коштів;

2) забезпечити більшу  збалансованість вхідних і вихідних  грошових потоків як за часом,  так і за обсягами;

3) сприяти тіснішому  взаємозв'язку руху грошових коштів  від різних видів діяльності;

4) сприяти збільшенню обсягу чистих грошових коштів.

 

Оптимізація руху грошових коштів являє собою процес вибору найбільш ефективних форм організації  цього руху з урахуванням зовнішніх  і внутрішніх факторів діяльності підприємства.

 

Основними об'єктами оптимізації руху грошових коштів виступають такі:

 

- надходження та витрачання  грошових коштів;

- чистий рух коштів  за кожним видом діяльності;

- чистий рух сукупних  коштів від усіх видів діяльності;

- вплив зміни валютного  курсу на залишок грошових  коштів;

- залишок грошових коштів на кінець періоду.

Методи оптимізації  руху грошових коштів залежать від  рівня достатності планованого  грошового потоку.

 

При оптимізації дефіцитного  грошового потоку виходять з вивчення тривалості дефіцитності. Дефіцит може бути короткостроковим або навіть випадковим і довгостроковим, стійко притаманним даному підприємству.

 

Збалансованість дефіцитного  руху грошових коштів у короткостроковому  періоді досягається застосуванням  відомої у світі "Системи прискорення - уповільнення платіжного обороту". Ця система передбачає розробку підприємством організаційних заходів, з одного боку, для прискорення залучення коштів, а з іншого -для уповільнення їх витрачання.

 

Серед заходів прискорення  залучення коштів до діяльності підприємств  туризму можна виділити такі:

 

- розширення системи  цінових знижок на турпродукт  з метою ефективного збільшення  обсягів його реалізації;

- прискорення інкасації  платіжних документів покупців  турпродукту.

 

Уповільнити витрачання грошових коштів у короткостроковому  періоді можна за рахунок таких заходів:

 

- збільшення періоду  (флоуту) інкасації власних платіжних  документів;

- запобігання передоплати  придбання підприємством турпослуг  і товарів;

- розширення оренди (лізингу)  замість купівлі основних фондів;

- реструктуризація кредитів (боргів) шляхом переведення короткострокових кредитів у довгострокові.

При рішенні проблем  збалансування обсягів дефіцитного  грошового потоку в короткостроковому  періоді можуть зростати проблеми дефіциту в довгостроковому періоді. Тому потрібна розробка заходів, спрямованих на ліквідацію дефіциту грошових коштів у довгостроковому періоді.

 

Для збільшення надходження  коштів у довгостроковому періоді  рекомендується застосовувати такі головні заходи:

 

- залучення довгострокових  кредитів з урахуванням фінансового левериджу;

- продаж (здача в оренду  або по лізингу) зайвих нематеріальних  активів підприємства;

- для акціонерних товариств  - додаткова емісія акцій (облігацій).

 

Зниження витрат коштів у довгостроковому періоді можливе  за допомогою таких заходів:

 

- зменшення кількості  та обсягів інвестиційних програм;

- відмова від використання  коштів для фінансового інвестування;

- скорочення суми постійних  витрат.

 

Оптимізація надлишкового грошового потоку підприємства вимагає  використання надлишку на інвестування розвитку діяльності підприємства. Серед основних напрямів використання надлишкових коштів туристичних підприємств можна виділити такі:

 

1) збільшення насамперед  операційних необоротних активів,  тобто придбання додаткових основних  фондів і нематеріальних активів, зокрема, прогресивних програм для забезпечення роботи комп'ютерів;

2) прискорення запровадження  в дію реальних інвестиційних  проектів;

3) здійснення перспективної  диверсифікації операційної діяльності;

4) формування ефективного  портфеля фінансових інвестицій;

5) дострокове погашення  довгострокових кредитів тощо.

 

В системі оптимізації  грошових потоків підприємства важливе  місце посідає їхня синхронізація, тобто збалансованість у часі. Синхронізація грошових потоків  може здійснюватися за допомогою методу кореляції. Коефіцієнт кореляції в процесі оптимізації повинний прямувати до "+1".

 

Заключним етапом оптимізації  руху грошових коштів є забезпечення умов максимізації чистого руху грошових коштів від усіх видів діяльності підприємства.

 

Прискорення чистого руху коштів забезпечує самофінансування і підвищення ринкової вартості підприємства. Зростання чистого руху грошових коштів може забезпечуватися за рахунок:

 

- скорочення постійних  витрат;

- зниження рівня змінних  витрат;

- застосування ефективної податкової політики;

- використання ефективної  цінової політики;

- впровадження прискореної  амортизації основних фондів;

- продажу зайвих основних  фондів і нематеріальних активів;

- посилення претензійної  роботи з метою повного і  своєчасного стягнення штрафних санкцій і т.п.

ІV. Оцінка фінансового стану підприємства на основі балансу доходів та видатків.

За умов переходу економіки  України до ринкових відносин, суттєвого  розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Систематичний аналіз фінансового  стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості  необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Як правило, що вищі показники  обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча  їх собівартість, то вища прибутковість  підприємства, що позитивно впливає  на його фінансовий стан

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний  зв'язок, оскільки брак коштів може призвести  до перебоїв у забезпеченні матеріальними  ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного  використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового  стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик  діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового  стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва  і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати  з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу  фінансового стану є:

• дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
• дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
• об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
• оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
• аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;
• визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового  стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори  аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного  диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового  аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу  менеджер може ставити перед собою  різні цілі: аналіз поточного фінансового  стану або оцінку фінансової перспективи підприємства. Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

 

 

 

 

 

Висновок

Таким чином фінансове планування – це процес визначення обсягів фінансових ресурсів, за джерелами формування та напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками діяльності підприємства в плановому періоді.

Мета фінансового планування –  забезпечення господарської діяльності підприємства необхідними джерелами фінансування. Фінансове планування пов`язане з плануванням виробництва на підприємстві. Показники усіх планових фінансових документів тісно корелюються з планами з обсягу виробництва, асортименту товарів, собівартості продукції. Основне призначення фінансового планування в створенні необхідних умов для успішного виконання цих планів. В основу фінансового планування покладено стратегічні і виробничі плани. Стратегічний передбачає формування цілей і задач. А виробничий план складається на підставі стратегічного і передбачає визначення виробничої, маркетингової, науково – дослідної та інвестиційної політики.

Фінансове планування втілює встановлені  цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими ресурсами закладені в виробничому плані економічні пропорції.

Значення фінансового планування полягає в тому, що воно дає можливість визначити життєздатність проекту  підприємства з умов конкуренції  і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Фінансове планування передбачає багато методів, найчастіше з яких використовується балансовий метод. Серед методів  також відомі: нормативний, розрахунково – аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко – математичне моделювання. При плануванні необхідно, вибирати найбільш вигідні варіанти капіталовкладень, враховувати собівартість тощо. В сучасних економічних умовах основним документом фінансового планування на підприємстві, є бізнес – план.

Бізнес – план складається  для обґрунтування конкретних інвестиційних  проектів, а також для управління поточною і стратегічною фінансовою діяльністю. Одним із важливих елементів  бізнес – плану є фінансовий план, який включає як правило наступні документи : прогноз обсягів реалізації, кошторис грошових видатків і надходжень, таблицю доходів і витрат, прогнозований кошторис активів та пасивів підприємства, розрахунок точки досягнення беззбитковості. Фінансовий план складається поетапно. Сукупність усіх планових розрахунків підприємства, тобто виробничі плани, маркетингові програми, план впровадження нової техніки і технології, план матеріально – технічного постачання, фінансовий план являє собою бізнес – план діяльності підприємства.

Головним висновком  з усього вищесказаного, є те, що без фінансового планування і  таких важливих компонентів цього  процесу як фінансовий та бізнес плани  не може бути досягнутий той рівень управління виробничо – господарською  діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу. Ніякий інший вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення, бо саме фінанси охоплюють усі без винятку сторони і ділянки його функціонування.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Александрова М.М.  Цілі стратегічного планування // Фінанси України 8/2000;

2. Бандурка О.М.,Коробов.,Орлов  П.І.Фінансова діяльність підприємства.: Підручник для студентів.ВЗО.фін.спец. – К: Либідь,1998. – с. 250 – 257;

3. Баранчеев В. Стратегический  аналіз : технология, инструменты, организация  // Проблемы теории и практики  управления. – 1998. - №5. Забагни Н.В.  и др Предпринимательский менеджмент. – М.: Прио – 1999;

4. Бородін Е.И., Поликова Ю.С. Финансы предприятий: Учеб.пособ. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,1995;

5. Винокуров В.А.Организация  стратегического управления на  предприятии. – М. Центр экономики  и маркетинга. – 1996;

6. Волкова И.О., Скляренко  В.К. Экономика фирмы : учеб. Пособие. – М. : ИНФРА – М. 2000 с.245 - 246;

7. Кірейцев Г.Г.Фінанси  підприємств. – К.ЦУЛ,2002г. –  с 206 – 230;

8. Ковалев В.В. Финансы  предприятий. – М. Финансы и  статистика 1997г. – с. 354 – 359;

9. Круглов М.И.Стратегическое  управление компанией: Учебник для вузов. – М – 1998 ;

10. Лихота У.П.Фінансова  стратегія управління підприємством  // Фінанси України 2/2001;

11. Маркова В.Д., Кузнецова  С.А. Стратегический менеджмент. – М.: Инфа – М.; Новосибирск:  Сибирское соглашение. – 1999;