Фінансове планування на підприємстві. 2



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НОВОКАХОВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ  КОЛЕДЖ

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Планування  та організація діяльності підприємства»

На тему:

 

«ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ»

 

 

 

Виконала студентка групи 0091     Семенюк О.

Спеціальності 5.03050401

 

 

Перевірив викладач       Санін В.Л.

 

 

 

Нова Каховка 

2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………………4

1.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ НА  ПІДПРИЄМСТВІ…………..………………………….…6

1.1Зміст, завдання та задачі фінансового планування на підприємстві......……..6

1.2 Порядок складання фінансового  плану………………………………………15

2.АНАЛІЗ ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………………………. 19

2.1 Фінансово-економічна  характеристика підприємства………………………19

2.2 Фінансове планування на підприємстві………………………………………27

2.3Планування та формування фінансових результатів діяльності підприємства……………………………………………………………………….32

3.ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ…………………………………………………………………35

3.1 Фінансова стратегія підприємства……………………………………………35

3.2 Оперативне фінансове планування…………………………………………...38

ВИСНОВОК………………………………………………………………………45

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………..…………………….47

ДОДАТКИ..……………………………………………………………………….49

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

Курсова робота на тему «Фінансове планування на підприємстві»  містить 54 сторінки, 5 таблиць, 2 рисункі, 3 додатки, 26 джерел використаної літератури.

Курсова робота складається  з трьох розділів. В першому  розділі розкривається актуальність теми роботи, зміст, завдання та задачі фінансового планування на підприємстві.

В другому розділі  приводиться фінансово-економічна характеристика підприємства Державне підприємство – Нововоронцовське районне дорожне підприємство (Нововоронцовський райавтодор), проводиться аналіз планування та формування фінансових результатів діяльності підприємства .

У третьому розділі проводиться  розробка фінансової стратегії підприємства, оцінка ефективності планових заходів та їх вплив на підприємство на основні техніко – економічні показники діяльності .

Метою фінансового планування є планування подальшого розвитку для  стабільності підприємства.

Фінансове планування пов'язане  передусім з плануванням виробничої діяльності підприємства. Всі планово-фінансові показники базуються на показниках з обсягу виробництва, асортименту товарів та послуг, собівартості продукції. Вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання виробничих планів.

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Фінансове планування охоплює  найважливіші сторони фінансово-господарської діяльності підприємства, забезпечує необхідний попередній контроль за утворенням і використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів, створює умови зміцнення фінансового стана підприємства.

Без фінансового планування не можна досягти того рівня управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, який забезпечує йому успіх на ринку постійного вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу, бо ніякий інший вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення.

Актуальність теми полягає в тому що фінансове планування допомагає підприємству досягти високого рівня управління виробничо-господарської діяльності, яке забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу.

Задача фінансового  планування:

1.Забезпечення фінансовими ресурсами і коштами виробничо-господарської діяльності;

2.Збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості, підвищення якості продукції і росту рентабельності виробництва;

3.Визначення фінансових взаємовідносин із бюджетами і банками;

4.Забезпечення реальної збалансованості планованих витрат і прибутків підприємства на принципах самоокупності і самофінансування;

5.Контроль за фінансовим станом та платоспроможністю підприємства.

Метою фінансового планування є планування подальшого розвитку для  стабільності підприємства.

Фінансове планування пов'язане  передусім з плануванням виробничої діяльності підприємства. Всі планово-фінансові  показники базуються на показниках з обсягу виробництва, асортименту товарів та послуг, собівартості продукції. Вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання виробничих планів.

Предметом дослідження є суть фінансового планування підприємства.

Об’єктом дослідження є сутність планування фінансових результатів підприємства.

Мета даної курсової роботи полягає у поглибленні знань з фінансового планування на підприємстві.

Для досягнення поставленої  мети вирішені такі завдання:

  • Розглянуто зміст, завдання та задачі фінансового планування на підприємстві;
  • Подано порядок складання фінансового плану;
  • Охарактеризовано фінансово-економічну характеристику підприємства;
  • Розглянуто фінансове планування на підприємстві;
  • Описано планування та формування фінансових результатів діяльності підприємства;
  • Наведено основні шляхи покращення фінансового планування на підприємстві..

Теоретичною та методологічною основою роботи слугували наукові  монографії, публікації провідних вітчизняних  та зарубіжних вчених-економістів, статистично-звітна документація підприємства.

 Дана робота складається  із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків.

 

 

 

 

 

 

 

1. ТЕОРЕТИКО  - МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО  ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

1.1 Зміст, завдання та задачі фінансового планування на підприємстві

 

Фінансове планування – це процес визначення обсягів фінансових ресурсів за джерелами формування та напрямами їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками діяльності підприємства в плановому періоді [6, c.102].

Мета фінансового планування – забезпечення господарської діяльності підприємства необхідними джерелами фінансування.

Основу перспективного фінансового планування становить  прогнозування, яке полягає у  вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників і параметрів, використання яких відповідно до тенденції зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку подій і фінансового стану підприємства. Тобто при прогнозуванні оцінюються можливі майбутні фінансові наслідки рішень, що приймаються, а при плануванні фіксуються фінансові показники, які підприємство намагається отримати в майбутньому.

У свою чергу, бюджетування є складовою фінансового планування, тобто процесу визначення майбутніх дій щодо формування та використання фінансових ресурсів, і тільки-но робиться фінансовий план на майбутнє, він обов'язково підкріплюється розрахунками й складанням бюджетів [2, c.61].

Для визначення сутності й місця бюджетування в системі  прийняття рішень розглянемо саме процес планування й контролю на підприємстві з урахуванням існуючих тенденцій  щодо інтеграції оперативного й стратегічного  планування. Такий підхід стосовно планування й контролю базується на:

    • існуючому механізмі планування просторів бізнесу;
    • глибокодиференційованому коротко- й середньостроковому плануванні (операційному плануванні).

Тобто довгострокове  цільове планування й реалізація цілей в операційній перспективі поєднані в єдиному процесі бізнес-планування (рис. 1.1) [9, c.26].

Рис. 1.1 Взаємозв'язок стратегічного й оперативного планування

 

Бізнес – планування пов'язує стратегічне планування сегментів бізнесу з плануванням відповідних заходів, економічних показників й супроводжує середньострокове планування за періодами з меншим числом ключових показників. Ключові показники бізнес – планування на перший рік, що йде за поточним роком, утворюють бюджетні рамки (контрольні цифри), які є основою для детального планування бюджету і зв'язком між бізнес-плануванням і бюджетним плануванням. Причому бюджетне планування спрямоване на поетапну трансформацію стратегічних цілей в оперативному просторі. Для цього детально визначаються обсяги очікуваних оборотів, доходів і необхідний виробничий потенціал в короткостроковому періоді, детально плануються матеріально-речові результати виробництва й пов'язані з цим витрати.

Метод бюджетного планування заснований на концепції грошових потоків  і зводиться, по суті, до розрахунку фінансової частини бізнес-плану. Розробка фінансових планів базується на складанні бюджетів, що забезпечують взаємозв'язок доходів і видатків на основі взаємозалежності показників розвитку підприємства з його фінансовими ресурсами.

Бюджет – це кількісне втілення плану, що характеризує доходи та видатки за певний період, і капітал, який необхідно залучити для досягнення планованих цілей [10, c.48]. Дані бюджету демонструють майбутні фінансові операції, тобто бюджет створюється до виконання запланованих дій. Це і визначає роль бюджету як основи для контролю й оцінки ефективності діяльності підприємства.

Під бюджетуванням (butgeting) розуміють процес розрахунку, погодження й узагальнення фінансових показників, що деталізують фінансові плани підприємств у грошовому й натуральному виразі на конкретний період часу, та роботу з управління й контролю за виконанням узгоджених бюджетних показників.

Роль і місце бюджетування в загальній системі фінансового  управління досить повно розкриваються  при розгляді його функцій:

  • планування (складання бюджету ґрунтується на уточненні та деталізації стратегічних планів на бюджетний період, визначенні ефективності планованих заходів і відповідності планованим витратам й доступним ресурсам),
  • координація (комунікація та координація різних підрозділів підприємства і видів діяльності, що передбачають узгодження інтересів окремих робітників і груп у цілому по підприємству, для досягнення поставлених стратегічних цілей. Бюджетування сприяє виявленню слабких ланок в організаційній структурі, розв'язанню проблем комунікації та розподілу відповідальності між виконавцями),
  • контроль (контроль поточної діяльності на основі бюджетних даних, забезпечення планової дисципліни) [10, c.52].

Процес бюджетування допомагає керівництву підприємства координувати зусилля з огляду на взаємодію між підрозділами. Саме бюджетний процес дає змогу виявити можливі конфлікти та неефективне використання ресурсів. Розроблені бюджети розглядаються як орієнтири, з якими порівнюються реальні результати. Відстеження різниці у фактичних і бюджетних даних дає можливість своєчасно вжити заходів чи здійснити коригування бюджету й змінити тактичні завдання всіх підрозділів.

Метою бюджетного планування є забезпечення процесу відтворення  відповідними за обсягом і структурою фінансовими ресурсами.

У фінансовому плануванні можна виділити оперативні, фінансові  та капітальні бюджети (рис. 1.2) [13, c.94].

Рис. 1.2 Взаємозв'язок бюджетів на підприємстві

Оперативними бюджетами  називають розроблену велику кількість  показників, яка відображає поточну (оперативну) діяльність, перш за все отриманні реалізаційного доходу та здійснені поточних витрат. Оперативні бюджети підприємство розробляє на короткий термін, як правило, до одного року, й відображає в них операційні надходження та витрати підприємства. Оперативними бюджетами є бюджети реалізації, бюджет виробництва, бюджет комерційних витрат тощо.

Фінансові бюджети показують  як на виробничу діяльність підприємства впливають фінансові та інвестиційні рішення. Основними фінансовими бюджетами є:

  • бюджет коштів (cash budget);
  • прогнозний баланс і звіт про фінансові результати з урахуванням можливих змін фінансових та господарських умов функціонування. Капітальний бюджет, або бюджет капіталовкладень (capital budget), відображає заплановані інвестиційні витрати за проектами, що приймаються. Як правило, такі бюджетні витрати збільшують обсяг позаоборотних активів, які після введення в дію можуть суттєво вплинути на обсяги реалізації й поточні витрати на майбутні періоди, а це призведе до змін у перспективному операційному та фінансовому бюджетах [18, c.27].

Кожен із бюджетів повинен  бути детальним, досяжним і змінюваним, що, в свою чергу, надає всьому процесові  бюджетування гнучкості й здатності  пристосовуватися до випадковостей. Процес бюджетування має бути стандартизованим за допомогою бюджетних форм, інструкцій і процедур.

Не применшуючи важливості кожного етапу бюджетування та доцільності  складання оперативного бюджету  на підприємстві, особливу увагу слід приділяти бюджетуванню капіталовкладень.

Протягом свого життєвого  циклу підприємство приймає різні  проектні пропозиції, кожна з яких потребує розробки бюджету. Ці пропозиції можна класифікувати такими чином:

  • капіталовкладення, що зменшують витрати на виробництво продукції (зниження собівартості);
  • капіталовкладення, що розширюють обсяги виробництва існуючої продукції чи сприяють впровадженню нової;
  • капіталовкладення, що пов'язані із заміною обладнання;
  • капіталовкладення, що надають переваги чи додаткові вигоди, які складно оцінити щодо кількості [19, c.31].

Капіталовкладення як на практиці, так і в теорії, становлять ядро будь-якого бізнесу. Приріст  обсягів виробництва та підвищення продуктивності залежать безпосередньо  від ефективності нових капіталовкладень. В основу концепції доцільності бюджетування капіталовкладень покладено припущення про те, що ця стаття витрат відкриває необмежені можливості для витрачання коштів. Побутує думка, що підприємство, яке не має бюджету з капіталовкладень, нераціонально використовує кошти через вкладання їх у всі можливі справи або ж через імовірність неправильного вибору менеджерів – фінансування малоперспективних проектів і відкладання на потім програм із високим потенціалом.

Таким чином, можна стверджувати, що поняття бюджетування – це не тільки планомірний процес складання, розгляду, затвердження бюджетів, а й ефективна система регулювання та контролю механізму досягнення поставлених завдань. Бюджетування охоплює всі сфери фінансово-господарської діяльності підприємства: виробництво, реалізацію продукції, діяльність допоміжних підрозділів, управління фінансовими потоками тощо.

Фінансове планування охоплює  найважливіші сторони фінансово-господарської  діяльності підприємства, забезпечує необхідний попередній контроль за утворенням і використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів, створює умови зміцнення фінансового стану підприємства.

Фінансове планування на підприємстві взаємозалежне з плануванням  господарської діяльності і будується  на основі показників виробничого плану (обсягу виробництва, реалізації, кошториси витрат на виробництво, плану капітальних вкладень і ін.). Проте стан фінансового плану не є простим арифметичним перерахунком показників виробничого плану у фінансові показники. У процесі стану проекту фінансового плану здійснюється критичний підхід до показників виробничого плану, виявляються, використовуються невраховані в них внутрішньогосподарські резерви в шляху більш ефективного використання виробничої потужності, більш раціональної витрати матеріальних і грошових ресурсів, підвищення якості продукції, розширення асортименту й ін.

У процесі розробки проекту  фінансового плану визначається: витрати на реалізовану продукцію, виторг від реалізації продукції, обсяг і джерела фінансування що намічаються на планований рік, інвестиції, грошові накопичення, амортизаційний фонд; потреба в оборотних коштах і джерела її покриття; розподіл і використання прибутку; взаємовідносини з бюджетом і банками; платежі у федеральний і територіальний дорожні фонди й ін. [21, c.72].

Задача фінансового  планування:

  • забезпечення фінансовими ресурсами і коштами виробничо-господарської діяльності;
  • збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості, підвищення якості продукції і росту рентабельності виробництва;
  • визначення фінансових взаємовідносин із бюджетами і банками;
  • забезпечення реальної збалансованості планованих витрат і прибутків підприємства на принципах самооплатності та самофінансування;
  • контроль за фінансовим станом і платоспроможністю підприємства.

Без фінансового планування не можна досягти того рівня управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку постійного вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу, бо ніякий інший вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення.

Фінансове планування сприяє виявленню внутрішніх резервів підприємства, дотриманню режиму економії. Це виявляється в тому, що воно, по-перше, націлює на найефективніше використання виробничих потужностей, підвищення якості продукції; по-друге, виконання планів з прибутку й інших фінансових показників (наприклад, розміру амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних засобів) можливе за умови дотримання планових норм затрат праці та матеріальних ресурсів; по-третє, обсяг фінансових ресурсів, визначений планом, не дає змоги підприємству створювати надмірні запаси матеріальних ресурсів, роботи позапланові капітальні вкладення.

В процесі фінансового  планування забезпечується необхідний попередній контроль за створенням і  раціональним використанням фінансових ресурсів.

Об'єктами планування є: доход підприємства, включаючи нагромадження (прибуток та ін.), взаємовідносини з  державним бюджетом і державними позабюджетними фондами, обсяг капіталовкладень, інші форми інвестування фінансових ресурсів (зокрема через операції на ринку цінних паперів), обсяг довгострокових кредитів банків на інвестиційні заходи, потреба підприємства у власних оборотних коштах і джерела її покриття.

Головним інструментом фінансового планування в сучасних умовах є фінансовий план підприємства на поточний рік, квартал або місяць (баланс доходів і витрат).

До початку 90-х років  за умов директивно-планової економіки  кожне підприємство розробляло фінансовий план у вигляді балансу доходів  і видатків за єдиною, встановленою в центральному порядку формою. Він обов'язково затверджувався вищестоящими органами управління (в останні роки затверджувалися лише головні показники фінансового плану) [25, c.103].

Тепер такий порядок  скасовано, баланс доходів і видатків кожне підприємство розробляє самостійно.

Основними завданнями фінансового  планування є:

  • визначення джерел і обсягів грошових ресурсів, необхідних для розширеного відтворення, і їх розподіл між виробничими й невиробничими сферами;
  • зосередження в руках держави централізованого фонду грошових засобів, необхідних для успішного виконання державних функцій;
  • забезпечення необхідних пропорцій в розподілі і використанні грошових ресурсів;
  • стимулювання найбільш ефективного використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів, зниження собівартості продукції й виявлення внутрішньовиробничих резервів.

Виконання цих завдань  реалізується через:

  • основний фінансовий план держави - Державний бюджет і бюджети усіх рівнів;
  • кредитний і касовий план національного банку і комерційних банків;
  • баланси й звіти державних підприємств і організацій та колективних власників;
  • фінансові плани асоціацій, фірм, кооперативів і т. п.;
  • кошториси установ, які фінансуються із бюджету [11, c.74].

Формування фінансових планів і прогнозів базується на принципі наукової обґрунтованості і предметно-цільовому підході.

При плануванні використовуються спеціальні методи, серед яких: метод  коефіцієнтів, нормативний, балансовий.

Виконання фінансових прогнозів – обов'язкова умова роботи усіх підприємств і установ. Виконання таких прогнозів значно залежить від рівня організації виробництва і управління.

Незважаючи на гадану самостійність окремих фінансових планів і рухів фінансових ресурсів на різних рівнях господарювання, всі  вони взаємозв'язані, бо є узагальненнями різних сторін створення, розподілу і використання частини вартості сукупного внутрішнього продукту.

 

1.2 Порядок складання  фінансового плану

 

За ринкової економіки для вирішення виробничих та комерційних завдань, які потребують вкладання коштів, необхідною є розробка внутрішньофірмового документу – бізнес-плану.

Бізнес-план має:

  • давати конкретні уявлення про те, як функціонуватиме підприємство, яке місце воно займатиме на ринку;
  • містити всі виробничі характеристики майбутнього підприємства, детально описувати схему його функціонування;
  • розкривати принципи та методи керівництва підприємством;
  • обов’язково містити програму управління фінансами, без якої неможливо розпочати справу та забезпечити ефективність її виконання;
  • показати перспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам [5, c.308].

При складанні бізнес-плану  керуються такими стимулюючими мотивами:

  • подати інформацію про підприємство та про наміри власників;
  • викласти стратегію і тактику підприємства та показати, як взаємодіють різноманітні підрозділи підприємства, будучи одним цілим;
  • висвітлити фінансові цілі та розробити детальні кошториси, з допомогою яких можна проконтролювати фактичні витрати та доходи;
  • переконати третю сторону надати необхідні кошти або сприяти підприємству в іншій формі.

Узагальнення ще не дуже великого досвіду складання бізнес-планів вітчизняними підприємствами дає змогу виділити такі галузі їх застосування:

  • вибір економічно вигідних напрямків та способів досягнення позитивних фінансових результатів підприємствами за нових умов господарювання, неплатоспроможності суб’єктів;
  • підготовка підприємствами інвестиційних проектів для залучення інвестицій та банківських кредитів;
  • складання проектів емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів підприємств;
  • залучення іноземних інвесторів для розвитку підприємств;
  • обгрунтування пропозицій щодо приватизації підприємств державної та комунальної власності [5, c.310].

За умов економічної кризи перехідного періоду бізнес-план підприємства має передусім вирішувати завдання поліпшення його фінансового стану. У цьому зв’язку розгляд саме фінансового аспекту бізнес-плану є найактуальнішим.

Фінансовий план – це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обгрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю. Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:

  • прогноз обсягів реалізації;
  • баланс грошових надходжень та витрат;
  • таблицю доходів та витрат;
  • прогнозований баланс активів та пасивів підприємства;
  • розрахунок точки беззбитковості.

Нині, коли підприємствам  надано самостійність у плануванні, вони можуть не складати фінансового  плану або складати його в будь-якій довільній формі, що її вони вважають для себе найбільш прийнятною.

Поточне фінансове планування є  складовою частиною перспективного плану, є, власне, його конкретизацією. Воно полягає в розробці: плану руху грошових коштів, плану про прибутки (збитки), плану бухгалтерського балансу.

Складання фінансового плану може відбуватися в три етапи:

  1. Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року.
  2. Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.
  3. Розробка проекту фінансового плану [9, c.16].

Мета складання фінансового  плану полягає у взаємоузгодженні доходів та витрат.

Розробка фінансового плану  розпочинається з розрахунку показників дохідної, а потім витратної його частин.

Підприємства, які не складають бізнес-плану, виручку від реалізації визначають методом прямого рахунку, виходячи із запланованого обсягу асортименту виробів, або з допомогою укрупненого методу. Підприємства, які працюють з бізнес-планом, виручку від реалізації відображають у «Прогнозі обсягів реалізації».

У процесі складання плану доходів та витрат необхідно перевірити взаємоузгодженість запланованих сум витрат та відрахувань із джерелами покриття їх відповідними доходами та надходженням коштів, передбачених у першому розділі плану доходів та витрат. Витрати на реалізацію продукції, передбачені в другому розділі плану доходів та витрат, повинні покриватися з виручки від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного збору).

Якщо виручка від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податків) виявляється меншою за витрати на реалізовану продукцію, тоді прибуток у першому розділі буде відсутній. У другому розділі з’являться збитки в сумі перевищення витрат над виручкою.