Фінансове планування та прогнозування

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОГО ПРОГНОЗУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ 5

1.1. Фінансовий  стан на підприємстві: суть і  характеристика 5

1.2. Цілі і  завдання фінансового прогнозування 8

1.3. Методи  прогнозування фінансового стану  підприємства 11

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ ПАТ «СВІТ МЕБЛІВ» 15

2.1. Загальна  організаційна характеристика підприємства 15

2.2. Аналіз  фінансового стану підприємства 16

2.3. Застосування  фінансового прогнозування на  підприємстві 24

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПРОГНОЗУВАННЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ 27

3.1. Проблеми  запровадження прогнозування на  українських підприємствах 27

3.2. Перспективні  шляхи здійснення прогнозування  на українських підприємствах 30

ВИСНОВКИ 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  дослідження. Фінансове планування і прогнозування є невід’ємною частиною управління підприємницькою діяльністю, спрямованою на забезпечення необхідних і оптимальних умов для розвитку бізнесу. Умови, від яких залежить ефективність фінансового прогнозування і планування, витікають з самих цілей цього процесу і узгодженого з місією підприємства кінцевого результату. На етапі прогнозування щонайперше вирішуються завдання оптимізації основного капіталу підприємства: забезпечення нормального відтворювального процесу необхідними довгостроковими джерелами фінансування, з дотриманням, при цьому, фінансових інтересів акціонерів та інших інвесторів.

Вибір фінансових джерел утворення  основного капіталу, обґрунтування раціональної їх структури є факторами істотного впливу на рівень фінансової стійкості підприємства у довгостроковому аспекті. Вирішення проблем оптимізаційного фінансового прогнозування на підприємстві вимагає узгодженості між кінцевою стратегічною метою досягнення максимальної прибутковості та забезпеченням достатнього рівня фінансової стійкості, які за звичай між собою протирічать. Отже, визначення на прогнозний період цільових орієнтирів розвитку основного капіталу у вигляді конкретних показників (фінансових коефіцієнтів) та їх кількісних параметрів є важливою передумовою ефективності фінансового прогнозування. Певна невизначеність щодо майбутніх змін у зовнішньому середовищі не дозволяє обмежуватись одно варіантним прогнозом, але при наявності декількох варіантів менеджери стикаються з проблемою вибору найкращого, що свідчить про актуальність формальних моделей чи процедур, які могли б врахувати складності і перешкоди, що виникають в процесі фінансового прогнозування.

Таким чином, метою курсової роботи буде аналіз теоретичних та практичних підходів та визначення сутності та аналізу запровадження методів прогнозування на підприємстві.

Відповідно до мети, нами було визначено ряд завдань, а  саме:

- визначити теоретичні аспекти фінансового прогнозування на підприємстві;

- проаналізувати фінансовий стан та застосування фінансового прогнозування на підприємстві;

- визначити проблеми та перспективні шляхи впровадження фінансового прогнозування на підприємстві.

Об’єкт  дослідження є приватне АТ «Світ меблів – Україна».

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти фінансового прогнозування на підприємстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОГОПРОГНОЗУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1. Фінансовий стан на  підприємстві: суть і характеристика

Фінансовий стан підприємства – це одна з найважливіших характеристик результатів діяльності кожного підприємства, що визначається взаємодією всіх складових фінансових відносин підприємства, сукупністю усіх виробничо-господарських факторів [4, с.42].

Фінансовий стан підприємства характеризує здатність підприємства саморозвиватися на певний момент часу. Фінансовий стан підприємства характеризується системою показників, що дозволяють оцінити  наявність, розміщення і ефективність використання фінансових ресурсів.

Основні завдання аналізу  фінансового стану підприємства [12, с.61]:

1) аналіз ефективності  використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними  оборотними коштами;

2) аналіз стану і динаміки  ліквідності, платоспроможності  та фінансової стійкості підприємства;

3) аналіз рентабельності  підприємства та кількісна оцінка  його конкурентоспроможності;

4) аналіз стану підприємства  на фінансовому ринку;

5) пошук резервів підвищення  рентабельності виробництва.

Щоб фінансовий стан підприємства був на належному рівні, фінансова  діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження  й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової  і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних  і залучених коштів тощо.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Чим вище показники виробництва  і реалізації продукції (робіт і  послуг), нижче їхня собівартість, тим вище рентабельність і великий прибуток, і тем краще є фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану виробництва і реалізації відбувається збільшення собівартості продукції (робіт, послуг), зменшення виторгу і суми прибутку і, як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Оцінка фінансового стану  підприємства має здійснюватись  шляхом обчислення системи економічних  показників, які характеризують господарсько-фінансове  становище суб'єктів господарювання.

До основних показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, належать такі:

1) показники оцінки майнового  стану підприємства, показники ліквідності  та платоспроможності;

2) показники оцінки фінансової  незалежності (показники оцінки  структури джерел засобів підприємства);

3) показники ділової активності (обертання дебіторської та кредиторської  заборгованостей, обертання оборотних  коштів, ресурсовіддача);

4) показники аналізу рентабельності (прибутковості) (загальна рентабельність, аналізу оборотності капіталу  та трансформації активів, аналізу  рентабельності капіталу);

5) показники позицій підприємства  на ринку цінних паперів.

Інформаційною базою аналізу  фінансового стану підприємства є фінансова звітність. Фінансова  звітність – це сукупність форм звітності, які складені за даними фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у зручному і зрозумілому вигляді для прийняття цими користувачами певних ділових рішень. Складання фінансової звітності відбувається на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО) № 1 – 5 [8].

Метою фінансової звітності  є надання користувачам для прийняття  рішень повної, правдивої та неупередженої  інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Фінансова звітність складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Традиційна практика аналізу  фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми його здійснення. Виділяють такі основні прийоми  аналізу:

1) горизонтальний (часовий)  аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом. У балансу – показники на кінець періоду з показниками на початок року. У Звіті про фінансові результати - показники звітного періоду з показниками попереднього періоду тощо;

2) вертикальний (структурний)  аналіз – визначення структури показників для оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат. В балансі підприємства за показником структури складові рангуються і визначаються найвагоміші складові на вплив зміни валюти балансу. У звіті про фінансові результати визначаємо складову кожної статті в загальній сумі виручки, що використовується при порівняльному аналізі, а також при побудові прогнозних фінансових звітів;

3) трендовий аналіз – обов’язковим є наявність інформації за певний ретроспективний період, що дозволяє вивчити основні тенденції динаміки показників;

4) аналіз відносних показників  – розрахунок відношень між окремими даними балансу підприємства, звіту про фінансові результати та інших форм звітності. Данні відношення характеризують певний фінансовий стан: аналіз показників ліквідності; аналіз структури джерел засобів; аналіз обороту оборотних; ділової активності; аналіз рентабельності; аналіз ефективності використання майна; аналіз позицій підприємства на ринку цінних паперів;

5) порівняльний аналіз – для визначення реального фінансового стану підприємства необхідно провести порівняння із розрахунковими показниками, із середніми галузевими, із показниками конкурентів;

6) факторний аналіз –  проводиться для визначення впливу окремих факторів на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження.

7) спеціальний аналіз  – прогноз наявних грошей, аналіз взаємозв’язку

прибутку – обсягу реалізації – ціни, аналіз руху грошових коштів тощо.

Таким чином, фінансовий стан підприємства – це сутнісна характеристика діяльності підприємства у певний період, що визначає реальну та потенційну можливість підприємства забезпечувати достатній рівень фінансування фінансово-господарської діяльності та здатність ефективно здійснювати її в майбутньому. Для визначення фінансового стану використовують низку аналітичних показників: ліквідності, платоспроможності, майнового стану, рентабельності тощо.

1.2. Цілі і завдання фінансового  прогнозування

Фінансове прогнозування  та планування – тісно пов’язані  між собою категорії, але відрізняються  тим, що характеризують різні рівні  підприємства і використовують відмінні форми прогнозування його майбутнього  стану. Планування спрямоване на прийняття  та практичне здійснення управлінських  рішень; мета прогнозування – створити наукові передумови для їх прийняття, що включає науковий аналіз тенденцій  і варіантне прогнозування майбутнього  розвитку підприємства з урахуванням  оцінки можливих наслідків прийнятих  рішень.

Прогнозування – це невід’ємна складова частина процесу планування, що виступає як інструмент варіантної оцінки ймовірного розвитку суттєвих чинників зовнішнього та внутрішнього впливу на фінансову діяльність підприємства, кількісний та якісний характер яких враховується в процесі розробки плану.

Основними функціями фінансового  прогнозування є [11, c.28]: науковий аналіз фінансових процесів і тенденцій; дослідження об’єктивного розвитку фінансів підприємств у конкретних умовах у певний період; оцінювання об’єкта прогнозування; виявлення альтернатив розвитку фінансів підприємства; нагромадження наукового матеріалу для обґрунтованого вибору певних фінансових рішень.

Виділяють такі основні принципи розробки фінансових планів підприємств: науковість, тобто обґрунтування  прогнозів і планів з урахуванням  об’єктивних закономірностей функціонування фінансів підприємства; орієнтація планів на реалізацію фінансової стратегії; принцип  збалансованості економічних і  фінансових показників; реальність визначення пріоритетів у планах розвитку фінансів підприємства; принцип альтернативності можливих шляхів розвитку фінансів підприємства; поєднання поточних і перспективних  фінансових планів; адаптивність до змін внутрішнього і зовнішнього середовища; принцип постійного аналізу та контролю виконання фінансових планів.

Пошуковий прогноз ґрунтується  на умовному продовженні в майбутнє тенденцій розвитку фінансів підприємства в минулому й сьогоденні і не враховує фактори, здатні змінити ці тенденції. Його завдання – з’ясувати, як це позначиться фінансовому стані підприємства за умов збереження існуючих тенденцій.

Рис.1.1. Класифікаційне дерево фінансового прогнозування

Нормативний прогноз, на відміну  від пошукового, розробляється на базі заздалегідь визначених цілей. Його завдання – визначити шляхи  і терміни досягнення можливих показників фінансового стану підприємства в майбутньому, прийнятих за мету.

Оперативний фінансовий прогноз  має період попередження до одного місяця, короткостроковий – від  одного місяця до року, середньостроковий  – від року до п’яти років, довгостроковий – від п’яти і більше років.

Зазначені типи фінансових прогнозів відрізняються один від  одного також за своїм змістом  і характером оцінок досліджуваних  процесів. В оперативних фінансових прогнозах переважають детальні кількісні оцінки очікуваних подій, короткострокові фінансові прогнози містять лише кількісні показники.

Середньострокові і довгострокові  фінансові прогнози виходять як з  кількісних, так і з якісних  змін у фінансах підприємств, причому  в середньострокових кількісні  зміни домінують над якісними, у довгострокових – якісні над  кількісними. Як зазначають прихильники  ідеї хаосу і невизначеності, плани, складені на тривалу перспективу, приречені  на провал. Довгострокові фінансові  плани застарівають уже в момент їх розробки.

Експертний спосіб фінансового  прогнозування ґрунтується на попередньому зборі інформації(анкетування, інтерв’ювання, опитування) та її обробці, а також  на судженнях експертів(фінансистів, аудиторів, працівників державних  фінансових органів, банків) щодо поставленого завдання. Екстраполяція – вивчення попереднього розвитку фінансів підприємств  і перенесення закономірностей  його розвитку в минулому і сьогоденні на майбутнє. Моделювання – це дослідження  пошукових і нормативних моделей  прогнозованого об’єкта щодо очікуваних чи намічених змін у його фінансовому  стані.

Науковий аналіз фінансових процесів і тенденцій здійснюється трьома стадіями: ретроспекція; діагноз; проспекція.

Ретроспекцією називається  етап фінансового прогнозування, на якому досліджується історія  розвитку фінансових показників для  одержання його систематизованого опису. На стадії ретроспекції відбувається збір, збереження й обробка фінансової інформації, визначення джерел, необхідних для прогнозування, оптимізація як складу джерел, так і методів виміру і подання ретроспективної інформації, уточнення й остаточне формування структури і складу характеристик фінансів підприємств.

Діагноз являє собою такий  етап фінансового прогнозування, на якому досліджується систематизований опис фінансів підприємств з метою  виявлення тенденцій їх розвитку та вибору моделей і методів прогнозування.

Проспекція являє собою  етап фінансового прогнозування, на якому за даними діагнозу розробляються  прогнози фінансового стану підприємства, виробляється оцінка вірогідності чи точності обґрунтованості прогнозу(верифікація), а також реалізація мети прогнозу шляхом об’єднання конкретних фінансових прогнозів на основі принципів прогнозування(синтез).

Важливе значення має чітке  визначення цілей і завдань фінансового  прогнозу, що має бути відображене  в конкретній цільовій функції прогнозу. Ця умова є особливо актуальною при  використанні математичних методів.

Важливе значення мають фінансові  прогнози при розробці бюджету –  поточного плану діяльності підприємства, складеного на основі кількісних показників. Метою складання бюджетів є досягнення низки цілей, серед яких головними  є: планування доходів і витрат підприємства; розробка нормативів і кількісних критеріїв  для здійснення оперативного контролю витрат; координація діяльності різних підрозділів підприємства; мотивація  керівників, які несуть відповідальність за здійснення витрат і отримання  прибутків; контроль і оцінка фінансових результатів за центрами відповідальності; виявлення поточних потреб і оптимізація  грошових та фінансових потоків на підприємстві.

1.3. Методи прогнозування фінансового стану підприємства

На сьогодні основними  методами прогнозування фінансового  стану є:

1. Метод експертних оцінок. Це най простіший і достатньо популярний метод. Історія його використання нараховує тисячоліття. Найпростішим прикладом застосування подібних методів служить визначення певних прогнозів і планів на інтуїтивному рівні. У сучасній інтерпретації методи експертного прогнозування можуть передбачати багато ступеневе опитування експертів за спеціальними схемами та опрацювання отриманих результатів за допомогою наукового інструментарію економічної статистики. Ці методи застосовуються не тільки для прогнозування значень фінансових та загальноекономічних показників, а й в аналітичній роботі, наприклад для розроблення вагомих коефіцієнтів, порогових значень показників, що контролюються. Наприклад, експертний метод встановлення величини аудиторського ризику широко застосовується в практиці вітчизняних і закордонних аудиторів.

Сутність методу полягає в розробленні спеціальних тестових таблиць за якими робиться опитування працівників, менеджерів, постачальників, покупців, інших осіб зацікавлених в діяльності підприємства. За результатами оцінок аудитор встановлює ширинку вибірки (кількість документів для перевірки і необхідних процедур), з тим, щоб забезпечити прийнятний рівень (до5%) ризику не виявлення помилок. Значною перевагою методів експертних оцінок є простота і зрозумілість процесів оцінювання. Недоліком методу є значна суб’єктивність (фактично усе залежатиме від фахового рівня експертів, які проводять оцінку).

2. Методи обробки часових, просторових і просторово–часових сукупностей. Ці методи з погляду формалізованого прогнозування посідають провідне місце і суттєво варіюють за складністю алгоритмів, що використовуються. Вибір того або іншого методу залежить від багатьох чинників, у тому числі і від вихідних даних.

Можна виділи три типові ситуації. Перша – наявність часового ряду. На практиці вона спостерігається найбільш часто: підприємство має у своєму розпорядженні дані про динаміку показників, на основі яких йому потрібно побудувати найбільш реальний прогноз. Отже, мова йде про виділення тренду. Це можна зробити різними способами. Найчастіше використовують два з них: простий динамічний аналіз і аналіз за допомогою авторегресійних залежностей.

Перший спосіб ґрунтується  на передумові,що прогнозний показник (У) змінюється прямо (обернено) пропорційно зі зміною (плинністю) часу. Тому для визначення прогнозних значень показника У будується така залежність:

Yі= а+d t,

де t - порядковий номер періоду; а, d - параметри рівняння регресії.

Параметри рівняння регресії знаходять, як правило, методом найменших квадратів. Підставивши у формулу потрібне значення «t», розраховують необхідний прогноз.

В основі другого способу – достатньо очевидна передумова, що економічні процеси мають певну специфіку. Вони відрізняються, по-перше, взаємозалежністю і, по-друге, значною інерційністю. Останнє свідчить, що значення практично будь-якого економічного показника в момент «t» залежить від стану цього показника у попередніх періодах,тобто значення прогнозного показника в минулих періодах повинні розглядатися як факторні ознаки. У цьому випадку використовують рівняння авторегресійної залежності, що в найбільш загальній формі має вигляд:

І1 = А0* Yt + А1 * Yt–1 + А2*Yt – 2,

де Yt прогнозоване значення показника У в момент t, Yt–1 - значення показника І в момент(t- 1);А- і-й коефіцієнт регресії.

Друга ситуація – наявність просторової сукупності. Вона має місце в тому разі, коли з деяких причин статистичні дані про показник від сутні або є підстави вважати, що його значення визначається впливом деяких факторів. У цій ситуації може застосовуватися багатофакторний регресійний аналіз, що являє собою поширення простого динамічного аналізу на багато вимірний випадок. При цьому в результаті якісного аналізу виділяють К факторів (Х1, Х2 .... Хn), що впливають на зміну прогнозованого показника(Y).

Третя ситуація – наявність просторово-часової сукупності. Вона має місце тоді, коли: а) ряди динаміки за своєю довжиною – недостатні для побудови статистичне значимих прогнозів; або б) підприємство має наміру рахувати в прогнозі вплив факторів, що розрізняються за економічною природою, і їх динаміку. Вихідними даними для розрахунків служать матриці показників, кожна з яких є значенням тих самих показників за різні періоди або на різні послідовні дати. Методи обробки таких сукупностей досить повно розкриті у літературі.

3. Методи факторного аналізу. В основі методів факторного аналізу і прогнозування лежать моделі, призначені для дослідження функціональних або жорстко детермінованих зв'язків, коли кожному значенню факторної ознаки відповідає повністю визначене невипадково значення результативної ознаки. Як приклад можна навести залежності, реалізовані в рамках моделі факторного аналізу фірми Дюпон. При використанні цієї моделі підставляють в неї прогнозні значення різних факторів, наприклад виручки від реалізації продукції , оборотності активів, ступеня фінансової залежності, і розраховують прогнозне значення одного з основних показників ефективності – коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

Розглянуті методи фінансового прогнозування використовуються не тільки для розрахунків окремих фінансових показників, а й для складання прогнозної фінансової звітності. Ця робота надзвичайно важлива в діяльності фінансового менеджера. Основними її етапами є прогнозування показників, що стосуються: а) Звіту про фінансові результати (бюджет прибутку та збитків) та б) Балансу. У першому випадку потрібно розрахувати прогнозні значення обсягу реалізації, собівартості реалізованої продукції, витрат на збут і адміністративних витрат, витрат фінансового характеру.

Отже, жорстко визначених і однозначних рішень у фінансовому прогнозуванні в принципі не може бути. Разом з тим у нинішніх умовах все більш необхідним стає перспективне (стратегічне) фінансове планування.

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ ПАТ «СВІТ МЕБЛІВ»

2.1. Загальна організаційна  характеристика підприємства

 

Приватне акціонерне товариство «Світ меблів – Україна» – один із провідних виробників та реалізаторів меблів України вишуканого дизайну  і надзвичайної якості, який не тільки пропонує м’які меблі на Україні, а також успішно експортує  свою продукцію в країни СНД. Також  підприємство виконує індивідуальні  замовлення на будь-які види меблів.

Слід відмітити, що підприємство було засновано в 2001 році, і вже 11 років стабільно працю по всій території України. Юридична адреса підприємства: Черкаська обл., Уманський  р-н, с. Паланка, вул. Леніна, 10.

Варто також відмітити, що діяльність підприємства за галузями по КВЕД є наступна: виробництво меблів для офісів та підприємств торгівлі; виробництво кухонних меблів; виробництво інших меблів.

Сьогодні меблева фабрика  ТМ «Світ Меблів» один з найбільш відомих українських виробників. Вся продукція проходить контроль якості матеріалів і контроль складання. Матеріали, що використовуються у виготовленні меблів, є екологічно чистими, та відповідають всім нормам, що підтверджується відповідними сертифікатами. У широкому модельному ряду, кожен знайде собі меблі до душі – від виробів у класичному виконанні до незвичайних інтер’єрних рішень, від чітких ліній і строгих квітів до нестандартної яскравої колірної гами. Різноманітність колекцій дозволяє кожному покупцеві вибрати меблі, яка розкриє його індивідуальність і дозволить створити свій ідеальний інтер'єр.

Організаційна структура  підприємства наведена на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Організаційна структура  приватного АТ «Світ меблів – Україна»

Один з основних принципів компанії – індивідуальний підхід до кожного клієнта. Завдяки високому рівню обслуговування, ви зможете отримати вичерпні консультації з питань оформлення інтер'єру, які допоможуть вам стильно і функціонально обставити будь-який простір сучасними меблями.

2.2. Аналіз фінансового  стану підприємства

Рентабельність основної діяльності визначається як відношення прибутку, одержаного від продажу об'єктів  підприємницької діяльності до виробничої собівартості, а також адміністративних витрат і витрат на збут. Цей показник розкриває взаємозв'язок чистого  доходу, прибутку та собівартості проданої продукції і показує розмір прибутку, одержаного підприємством в розрахунку на 1 грн. витрат вкладених у формування собівартості.  Показник по підприємству зменшився у 2009 р. порівняно з 2008 р. на 1,798% і склав 4,58%(рис.2.1). Зниження рентабельності основної діяльності пов'язана з тим, що у 2009 р. значно зросли адміністративні витрати. В 2010 році даний показник збільшився і становив 12%, а в 2011 році, збільшившись на 7%, він склав 19%.

Рис.2.1. Динаміка коефіцієнтів рентабельності ПАТ «Світ меблів» протягом 2007-2011 рр.

Рентабельність активів характеризує величину одержаного прибутку в розрахунку на 1 грн. активів підприємства, які  постійно знаходяться на його балансі. Прибутковість всіх активів можна  розглядати як показник ефективності управління підприємством. Цей показник визначається як відношення чистого  прибутку до середньозваженого підсумку балансу. У 2008 р. цей показник зменшився  порівняно з 2007 р. на 17% і склав 22%. У 2009 р. цей показник збільшився порівняно  з 2008 р. на 4,6% і склав 26,6%. В 2011 р. цей  показник збільшився порівняно з 2010 р. на 20,4% і склав 76%. Тобто активи підприємства залишаються рентабельними.

Зниження цього показника пов'язано  з тим, що за аналізований період підприємство спрацювало з різними результатами господарської діяльності, воно мало різні прибутки і витрати на протязі  різних років.

Рентабельність власного капіталу показує величину одержано прибутку в розрахунку на 1 грн. капіталу власників. Даний показник 2009 році становив 44,43%, а в 2010 році, збільшившись на 41,8%, становив 86,2%. В 2011 році даний показник знову  зменшився – на -8,36%, і становив, таким чином, 77,87%.

Таким чином можна зробити наступний  висновок. Незважаючи на те, що по більшості показників спостерігається негативна тенденція до зниження вони й надалі носять позитивний характер. Тобто рівень ефективності господарської діяльності за аналізований період залишається на досить високому рівні.

Аналіз ділової активності підприємства дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання  фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз ділової активності передбачає аналіз ряду показників, що є відображеними  на графіку (рис. 2.2.)

Рис.2.2. Динаміка коефіцієнтів ділової активності ПАТ «Світ меблів» в 2009-2011 рр.

Коефіцієнт оборотності активів  обчислюється як відношення чистої виручки  від реалізації продукції до середній величині підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції  до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість  обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.