Фінансове проектування

 

 

Кабінет Міністрів України

Національний університет  біоресурсів і природокористування  України

 

 

 

 

Кафедра менеджменту

ім. проф. Й. С. Завадського 

Курсова робота

на тему:

«Фінансове  проектування»

 

 

 

 

 

 

Виконав:

студент магістратури 1-го року навчання

спеціальності «Менеджменту організації і адміністрування

факультету аграрного  менеджменту

Перевірила:

к. е. н., доцент

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2013

 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Теоретичні основи управління проектами…………………………….4

1.1 Суть та значення проектної діяльності та управління проектами……….4

1.2 Джерела фінансування проекту, їх переваги і недоліки…………………8

1.3 Механізм фінансового забезпечення проектної діяльності………………9

Розділ 2. Розробка проекту по створенню  нового формування по пошиттю одягу…………………………………………………………………………………14

2.1. Загальна  характеристика підприємства……………………………………..14                  

2.2. Техніко  – економічне обґрунтування проекту…………………………….17                 

2.3. Оцінка  результативності проекту…………………………………………..26

Розділ 3. Формування результативної системи  фінансування при проектній діяльності………………………………………………………………………….30

3.1 Розробка алгоритму фінансування проектної діяльності в сучасних ринкових умовах…………………………………………………………………..30

3.2  Зарубіжний досвід фінансового забезпечення проектної діяльності…..38

Список використаних джерел……………………………………………………..44

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Проектна  діяльність на даний час охоплює  всі сфери функціонування підприємства: у маркетингу — це проекти маркетингових  досліджень, рекламних акцій, виведення  на ринок нових продуктів, завоювання нових ринків збуту; у дослідно-конструкторських підрозділах — це проекти розробки нових продуктів, технологій, матеріалів; у виробництві — проекти освоєння випуску нової продукції, технічного переозброєння, впровадження нових  технологій; у збуті — проекти  побудови торговельно-збутової мережі.

Поряд з традиційними підприємствами динамічно розвиваються проектно-орієнтовані  галузі — будівництво, науково-дослідна діяльність, рекламний, консалтинговий бізнес, розробка програмних продуктів  та інші.

Управління проектами  передбачає виконання проекту якнайефективніше з огляду на обсяг, якість, часову та фінансову обмеженість.

Будь-який проект потребує джерел фінансування. Аналіз фінансового проектування розглядає джерела фінансування для реалізації проекту.

Об’єктом даної курсової роботи є фінансове проектування.

Предметом дослідження є  теоретико-методологічні та прикладні  питання щодо джерел і механізму  фінансування проектів.

Метою курсової роботи є  визначення шляхів фінансового забезпечення реалізації проектів, дослідження механізму  створення і реалізації проектів.

Основними завданнями курсової роботи є:

• проведення теоретичного аналізу сутності фінансового проектування;
• розробка проекту по створенню нового формування по пошиттю одягу і оцінка його ефективності.

 

 

Розділ 1. теоретичні основи управління проектами

1. Суть та значення проектної діяльності та управління проектами

Проектна діяльність сьогодні пронизує всі сфери функціонування традиційного промислового підприємства: у маркетингу — це проекти маркетингових  досліджень, рекламних акцій, виведення  на ринок нових продуктів, завоювання нових ринків збуту; у дослідно-конструкторських підрозділах — це проекти розробки нових продуктів, технологій; у виробництві  — проекти освоєння випуску нової  продукції, технічного переозброєння, впровадження нових технологій; у  збуті — проекти побудови торговельно-збутової мережі. Із входженням підприємств  у ринок актуальними стають комплексні проекти їх реструктуризації з низкою субпроектів зі зміни продуктового портфеля, організаційної та виробничої перебудови, впровадження фінансового менеджменту, контролінгу тощо.

Поряд з традиційними підприємствами динамічно розвиваються проектно-орієнтовані  галузі — будівництво, науково-дослідна діяльність, рекламний, консалтинговий бізнес, розробка програмних продуктів  та інші.

Водночас усі ми постійно здійснюємо проекти у повсякденному  житті: підготовка до пікніка, ремонт несправного  крана, прибирання домівки до приходу  гостей або курсова робота в університеті. Проекти оточують нас, ми працюємо з  ними майже щодня, але рідко намагаємося  свідомо опанувати їх, іншими словами, управляти ними. 

І хоча проекти здійснювалися  людством упродовж тисячоліть, управління проектами як специфічна галузь менеджменту  є досягненням останніх десятиліть.

Усі проекти мають спільні  ознаки: спрямованість на досягнення конкретної мети;базування на координованому виконанні пов’язаних між собою  дій;обмеженість у часі виконання, визначеність певної дати початку і  закінчення; наявність певного бюджету (фінансового, матеріального тощо); певною мірою неповторність, унікальність.

Узагальнюючи, можна зробити  висновок, що проект — це діяльність, за якої матеріальні, фінансові та людські  ресурси організовано новаторським шляхом для виконання унікальної роботи при обмеженні у часі та витратах, щоб досягти позитивних змін, визначених кількісними та якісними параметрами. 

Зв’язок між головною метою  і основними цілями проекту показано на рис. 1.1.

Мета (позитивні зміни)

Обсяг робіт

 

Організація

Час

Якість

Витрати

Рис. 1.1 Зв'язок між метою  і цілями проекту

Найпоширенішими сферами  діяльності, пов’язаними з проектами (проектно-орієнтованими), є будівництво, автомобілебудування, фармацевтика, архітектура, медичне обслуговування, розробка комп’ютерних програм та багато інших. Окрім проектів у традиційному розумінні можна  вести мову про здійснення соціальних (пенсійна реформа), політичних (вибори до парламенту) або ж побутових (сімейне  свято) проектів.

Таке різноманіття проектної  діяльності потребує певної класифікації проектів, яка подана в таблиці 1.1.

 

 

 

Таблиця 1.1

Класифікація проектів

Класифікаційні ознаки проектів	Вид проекту
1. За характером змін	Оперативні
	Стратегічні
2. За масштабом (розміром)	Малі
	Середні
	Великі
3. За тривалістю (строками реалізації)	Короткострокові
	Середньострокові
	Довгострокові
4. За галузевою приналежністю	Промислові
	Будівельні
	Транспортні
	Освітні
	У сфері торгівлі
	Комплексні
5. За специфікою кінцевого продукту	Економічні
	Організаційні
	Технічні
	Соціальні
	Змішані
6. За функціональним спрямуванням	Виробничі
	Технологічні
	Фінансові
	Дослідження і розвитку
	Маркетингові
	З управління персоналу
	Комбіновані
7. За характером залучених сторін	Міжнародні
	Національні
	Територіальні
	Місцеві
8. За ступенем складності	Прості
	Складні
	Дуже складні
9. За складом і структурою залучених  організацій	Однофункціональні
	Багатофункціональні
10. За вимогою до якості проекту	Стандартні
	З надзвичайними вимогами

 

Управління проектами  передбачає виконання проекту якнайефективніше з огляду на обсяг, якість, часову та фінансову обмеженість (і ті ресурси, що їх можна придбати на виділені кошти).

Керувати обмеженням коштів можна складанням бюджету. Спочатку визначаються витрати на виконання  проектних завдань, а під час  здійснення проекту відслідковується дотримання бюджету, щоб запобігти  безконтрольним витратам коштів.

Кошти виділяються на придбання  ресурсів, і керівники проектів розробили  інструментарій для управління людськими  і матеріальними ресурсами, наприклад, схеми завантаження ресурсів, графіки  Гантта й лінійні схеми відповідальності.

Найскладнішими з трьох  основних обмежень є параметри технічного завдання. Це документ, де визначається результат, який має бути отримано від  роботи за проектом, і його основні  характеристики. Тобто технічне завдання обумовлює обсяг і зміст робіт, а також вимоги до якості виконання. Якщо, наприклад, ми конструюємо човен, то однією з характеристик, яку маємо  забезпечити, є його довжина. Коли ж  ми працюємо над системою опрацьовування текстів, то, можливо, нашим завданням  буде те, щоб цю програму секретар міг  опанувати протягом трьох днів навчання.

Проблема технічного завдання полягає в тому, що його важко  і формулювати, і контролювати. Нижче  ми проаналізуємо це питання детальніше. На цьому етапі зазначимо лише, що здавна керівники проектів намагаються  знайти правильні прийоми формулювання і контролю технічних завдань, але, на жаль, не досить успішно.

Таким чином, управління проектом — це процес управління командою і  ресурсами проекту за допомогою  специфічних методів, завдяки яким проект завершується успішно і досягає  своєї мети.

 

 

 

 

1. Джерела фінансування проекту, їх переваги і недоліки

Будь-який проект потребує джерел фінансування. Аналіз структури пасиву бухгалтерського  балансу, що характеризує джерела коштів, лежить в основі класифікації джерел фінансування проекту. Вони поділяються  на такі види:

• власний капітал;
• нерозподілений прибуток;
• позиковий капітал;
• державні субсидії.

Власний капітал включає статутний фонд і фонди власних коштів.

Статутний фонд спершу формується як стартовий  капітал, необхідний для створення  підприємства. При цьому власники або учасники підприємства формують його з огляду на власні фінансові  можливості і в розмірі, достатньому  для виконання тієї діяльності, заради якої воно створюється.

Фонди власних  коштів (амортизаційний фонд, ремонтний  фонд, фонд розвитку виробництва, резервний  фонд, страхові резерви тощо) можуть формуватися без зміни статутного фонду. По суті вони є відкладеним  прибутком, що формується і використовується за рішенням органів управління підприємства. Винятком є резервний фонд, вимоги до формування якого визначено законодавством.

Нерозподілений  прибуток як джерело фінансування відділяється від власного капіталу тільки тому, що ще не відомо, чи буде він приєднаний до нього. Рішення по прибутку приймається  органом управління підприємства.

Позиковий капітал характеризується тим, що має  бути повернутий в певні строки.

Державні  субсидії теж можуть розглядатися як джерело фінансування проекту, якщо такі субсидії передбачено рішенням державних органів.

 

 

1.3 Механізм фінансового забезпечення проектної діяльності

Бюджет  проекту покликаний показати, як джерела  фінансування покривають капітальні й  поточні витрати. Бюджет проекту  може бути уточнений після розрахунку балансу грошових потоків.

Витрати на проект можуть покриватися  за рахунок інвестицій, кредитів або  інших боргових зобов’язань.

Інвестиції поділяються  на капітальні (реальні), фінансові  та реінвестиції.

Під фінансовою інвестицією  розуміють господарську операцію, яка  передбачає придбання корпоративних  прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

Реінвестиція – це капітальна або фінансова інвестиція, здійснена  за рахунок доходу (прибутку), одержаного від інвестиційних операцій.

Залучення того чи іншого джерела  фінансування пов’язане з певними  витратами: акціонерам треба виплачувати  дивіденди, банкам – проценти за надані кредити і т.д. Загальна сума коштів, яку необхідно сплатити за використання певного обсягу фінансування, називається  ціною капіталу. При фінансовому  проектуванні передбачається, що поточні  витрати фінансуються за рахунок  поточних, а капітальні – за рахунок  довгострокових активів. Завдяки цьому  оптимізується загальна сума витрат по залученню капіталу.

Величина й частка в  загальній сумі коштів джерел фінансування, а також їх ціна можуть бути різними.

Ціна власного капіталу розраховується у вигляді ставки дивідендів, якщо капітал акціонерний, або норми  прибутку, яку необхідно сплатити учасникам господарського товариства, якщо його створено у відмінній від  акціонерного формі. Ціна акціонерного капіталу (ЦАК) розраховується за такими формулами:

• для простих акцій:

ЦАК = Дп / Цза + п ,

де Дп – прогнозне значення дивіденду на певний період;

Цза – ринкова ціна простої акції;

п – прогнозований темп приросту дивідендів;

• для привілейованих акцій:

ЦАК = Д / Цпа ,

де Д – фінансовий дивіденд у грошовому виразі;

Цпа – ринкова ціна привілейованої акції.

Ціна облігацій підприємства (ЦОП) розраховується за формулою:

,

де Сн – номінальна вартість облігацій;

р – процент до облігацій (у частках одиниць);

Ср – поворотна (реалізаційна) вартість облігацій;

к – термін обертання  облігацій (в роках);

Н – ставка податку на прибуток (у частках одиниць, якщо проценти по облігаціях оподатковуються).

Вартість капіталу для  фінансування проекту – це середньозважена  вартість капіталу по кожному джерелу  фінансування (WACC). Ця модель враховує чотири типи джерел фінансування:

• кредити банків;
• вкладення інвесторів у привілейовані акції;
• вкладення інвесторів у прості акції;
• реінвестиції.

Відповідно до цього

WACC = Wd · Kd + WpKp + Ws · Ks + We · Ke,

де Кd – проценти за кредит;

Kp – необхідна дохідність по привілейованих акціях;

Ks – необхідні дна дохідність по простих акціях;

Ke – необхідна дохідність по альтернативних інвестиціях;

Wd, Wp, Ws, We – частка відповідного джерела в усьому обсязі інвестицій.

Процес управління активами, спрямований на зростання прибутку, характеризується категорією “ліверідж”, що в перекладі означає “важіль”. У проектному аналізі він трактується як фактор, зміна якого може призвести до зростання чистого прибутку. Ліверідж поділяється на виробничий та фінансовий. Виробничий ліверідж характеризується впливом на прибуток факторів виручки від реалізації та витрат на реалізацію продукції. Фінансовий ліверідж характеризує вплив на прибуток ціни капіталу на реалізації проекту і податку на прибуток. Фінансовий ліверідж – це потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу і структури власного та позикового капіталу.

Аналіз фінансового ліверіджу покликаний визначати рівень фінансування активів за рахунок позикових коштів.

Для аналізу фінансового  ліверіджу застосовуються два основні показники.

Фінансовий ліверідж (FR) = 1: (DAR – середня ставка процентів за кредит).

Ефект фінансового ліверіджу (ЕФЛ) = ROE x FR-ROE,

де ROE – рентабельність власного капіталу, що обраховується як відношення чистого прибутку до власного капіталу в процентах.

 Під капітальними витратами  розуміють усі витрати, які  забезпечують підготовку й реалізацію  проекту, включаючи формування  або збільшення основних та  оборотних коштів. Ці витрати  не мають на меті дати прибуток  принаймні протягом року і  є довгостроковими вкладеннями.  Залежно від виду і форм  капітальних витрат значення  їх показників матиме різний  економічний сенс. Якщо йдеться  про створення нового підприємства, капітальні витрати розглядаються  як вклад засновників у статутний  фонд, якщо проект у рамках  діючого – як збільшення статутного  фонду за рахунок коштів залучених  акціонерів або витрат, погашування за рахунок кредитів чи державних субсидій. Капітальні витрати не відносяться до валових витрат підприємства.

Щоб перейти до розрахунку залучення капіталу, слід розрахувати  потребу в оборотних коштах проекту (ПСК) і мінімально необхідну суму коштів в обороті (МСД). Розрахунок ПСК  потрібний для визначення мінімально необхідних оборотних коштів у грошовій та матеріальній формі, а розрахунок МСД – для забезпечення постійної  платоспроможності по закупівлі  всіх видів поточних активів, насамперед товарно-матеріальних цінностей.

МСД розраховується за формулою:

МСД = Поточні грошові  витрати х Цикл обороту коштів

(кількість днів між  датою закупівлі сировини, матеріалів, комплектуючих та датою надходження  виручки від продажу готової  продукції) : 360.

ПСК розраховується за формулою:

Норматив запасів Нормальна  дебіторська

ПСК = МСД + товарно-матеріальних + заборгованість

цінностей (ТМЦ) (НДЗ)

Прямі матеріальні витрати  х Цикл виробництва

(кількість днів між  датою закупівлі сировини, матеріалів,

ТМЦ = комплектуючих та датою  відвантаження готової продукції) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Розробка проекту по створенню  нового формування по пошиттю одягу 

 

                2.1. Загальна характеристика підприємства

 

Приватне  підприємство “Рута” створюється з метою пошиття одягу, а саме спецодягу та продаж його через власний магазин. Як відомо, забезпечення спецодягом своїх працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, — це не просто бажання роботодавця, а його обов’язок. Придбавати спецодяг доводиться досить регулярно.  В даний час, в нашому місті практично ніхто не займається такою справою, тому значної конкуренції на даний момент не має. Сьогодні існує досить велика кількість магазинів, одяг яких відповідає сучасним потребам людей, але ціни, яких достатньо високі, щоб бути доступними більшості покупців. Тому головним завданням підприємства є - зробити вироби доступним за ціною, що задовольняють різноманітним запитам покупців по фасону, якості виконання і підбору тканин.       

ПП «Рута» буде знаходитись в с. Крюковщина, Київської області, по вул. Одеській, 15. Засновником буде одна людина – Бутова Лариса Павлівна. Фінансування здійснюватиметься за рахунок власних накопичених коштів, в сумі 50 000 грн.

 Головними клієнтами для нас стануть – клієнти-замовники – підприємства з небезпечними умовами праці, з якими попередньо заключимо договори. Постійним клієнтам надаватимуться знижки, а доставка в межах міста для них буде безкоштовна.

В майбутньому плануємо розширення галузі і маємо на меті залучати людей для пошиття даного одягу. Маємо також намір орендувати торгове місце на Центральному ринку для роздрібної торгівлі своєю продукцією.

Мета проекту полягає в тому, щоб забезпечити своїх клієнтів-замовників та жителів міста спеціальним  одягом, і показати турботу про  людей.  Що стосується доходу, то пошиття одягу є рентабельною галуззю в сільському господарстві і не тільки.

Важливим завданням для підприємства є викликати у споживача бажання  придбати товар. Засобами для цього  є: 

1. Дизайн, функціональні та естетичні властивості товару; 

2. Удосконалення асортименту і  послуг; 

3. Розміщення реклами в спеціалізованих  друкованих виданнях; 

4. Регулярна участь в тематичних  виставках і показах; 

5. Надання гарантій і знижок. 

Для здійснення проекту ми будемо орендувати приміщення, де збираємося встановити швейні машинки та склад для тканини. Швейні машинки будемо купувати вітчизняні, харківського виробництва Brother NV 400, вартістю 3500 грн. Також маємо свій будинок, де буде розміщуватися кабінет директора - гол. бухгалтера.

Планова робота підприємства на початку діяльності - це пошиття фартухів, комбінезонів, халатів, штанів, тощо. Штатний персонал складається з директора ательє (власника), продавця магазину, двох швачок.

У цій галузі ми не є спеціалістами, але володіємо достатньою інформацією, щоб займатися цим бізнесом. Процес виготовлення одягу складається  з основних етапів: проектування, підготовчо-розкрійного, пошиття, обробки (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Етапи виготовлення одягу
Етап проектування	1. Моделювання                   2. Конструювання
Підготовчо - розкрійний етап	1. Підготовчі операції                   2. Операції розкрою
Пошиття одягу
Оздоблення	1. Волого-теплова обробка                  2. Заключне-оздоблювальні операції

 

Етап проектування складається з моделювання та конструювання. Моделювання - процес створення моделі (первинного зразка), за якою буде здійснюватися масове та індивідуальне виробництво одягу. Конструювання - процес розробки конструкції. Конструкція являє собою креслення деталей виробу в натуральну величину з зазначенням місць сполучення по зрізами деталей і методів виготовлення.

Підготовчо-розкрійний етап полягає у прийманні і зберіганні матеріалів (перевірці їх якості, проміри шматків тканин і їх сортування), підборі для кожної моделі всіх матеріалів, підборі тканини в настили, розрахунку шматка тканин, підготовці обмелок і трафаретів. Розкрій складається з настилання матеріалів, розтин і розрізання настилів на частини, контролю якості крою, комплектування деталей крою. Одним з головних напрямів удосконалення підготовчо-розкрійного етапу є механізація і автоматизація. Важливу роль у цьому процесі відіграє розробка технології та обладнання для централізованого підготовчо-розкрійного виробництва, обслуговуючого кілька підприємств із застосуванням сучасних математичних методів і обчислювальної техніки для розрахунків при нормуванні матеріалів. Пошиття одягу здійснюється в швейному цеху підприємства. Швейний цех повинен бути оснащений обладнанням для сточування деталей, а також обладнанням для волого-теплової обробки. Технологічні потоки пошиття одягу можуть бути однофасонні, багатофасонні і багатоассортиментні. На багатофасонних потоках одночасно виготовляють кілька моделей одягу. На багатоассортиментних потоках шиють кілька видів виробів, наприклад, халати, штани та фартухи. На етапі обробки проводиться волого-теплова обробка, в результаті якої швейним виробам надають товарний вигляд. Після волого-теплової обробки слід заключному - оздоблювальний етап. Після оздоблювальних операцій вироби надходять на склад готової продукції. Деталі одягу з'єднують різними способами: нитковим, клейовими, зварних, клепаних. Застосування того або іншого з'єднання в кожному конкретному випадку залежить від вимог, що пред'являються до нього, виду з'єднуються матеріалів, а також від потужності і можливостей обладнання. 

Одяг безпосередньо пов'язаний з нашим способом життя, з нашою  роботою, тому він повинен бути доцільним, повинен не тільки не заважати, а  й допомагати людині в його роботі.

 

 

 

 

2.2. Техніко-економічне  обґрунтування проекту

 

Техніко-економічні розрахунки, які дозволяють оцінити  ефект та ефективність як окремих  проектів, так і всієї їх сукупності, займають важливе місце в управлінні на підприємстві.

Повноцінне  ТЕО передбачає:

• грамотне використання методів збору необхідної вихідної інформації;

• прогнозування зміни окремих параметрів проекту; врахування інтересів закордонного партнера;

• розрахунок узагальнюючих фінансово-економічних показників;

• порівняння зовнішньоекономічних альтернатив.

Товар - це серцевина всієї діяльності. Якщо товар не спроможний задовольнити потреби покупців, то ніякі зусилля і ніякі додаткові витрати не зможуть покращити його становище на ринку. Основною ознакою товару є його купівельні властивості, тобто здатність задовольняти потреби споживача. Товар, який є предметом даного проекту - спецодяг. Під час попереднього дослідження ринку, було звернуто увагу на те, що одяг, який продається, в більшості китайського виробництва, що піддає сумніву якість сировини, а якість пошиття - бажає кращого. Вітчизняних виробників дуже мало. Для того, щоб ринок реалізації даного товару був стабільним та надійним, взято за правило у виробництві використовувати тільки натуральну сировину, оперативно поповнювати асортимент, використовуючи знання дизайну шити оригінальні і зручні вироби. Окрім цього є можливість запропонувати покупцям відносно низькі ціни, гнучку систему знижок та акції.

Виробнича діяльність часто протікає в умовах, при яких необхідні засоби індивідуального  захисту, зокрема спецодяг, відповідають конкретним вимогам. До основних вимог, яким повинен відповідати спецодяг, відносяться запобігання впливу шкідливих і небезпечних виробничих факторів, забезпечення безпеки праці, збереження нормального функціонального  стану людини та її працездатності. При цьому сам спецодяг не повинен  надавати токсичну дію на організм людини при її експлуатації та виготовленні.

В даному бізнесі планується реалізовувати товар самостійно, через власну торгову точку (магазин), а в подальшому - оптовими партіями для вже існуючих відпрацьованих каналах, а також підприємцям, що продають даний одяг. Ціни на товар планується встановити в середньому на 10 -15% нижче ринкових на аналогічні вироби. Крім того планується ввести картки постійного клієнта на 5 - 10% знижки, безготівкові розрахунки, а також акції на окремі види товару.