Фінансовий аналіз як елемент фінансового менеджменту

ЗМІСТ

Вступ

1 Теоретичні основи фінансового аналізу як елементу фінансового менеджменту

1. Сутність фінансового аналізу
2. Методологічна основа фінансового аналізу
3. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу

2. Методика фінансового аналізу на прикладі ВАТ "Київмедпрепарат"

1. Аналіз фінансової стійкості підприємства

Висновки

Література

Додаток А

Додаток Б

ВСТУП

В умовах ринкової економіки  підвищується самостійність і відповідальність суб’єктів господарювання у підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в  чому залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічної оцінки існуючого й  очікуваного фінансового стану  підприємства.

Аналіз останніх публікацій. Про підвищену цікавість до проблем фінансового аналізу свідчить велика кількість публікацій. Деякі автори, як наприклад, Крилов Е.І., Власова В.М., Журавкова І.В. розглядають проблему проведення фінансового аналізу з боку внутрішніх користувачів. Науменкова С.В. у своїх роботах розглядає окремо вплив галузевих та регіональних особливостей діяльності підприємства.

Становлення ринкової економіки  в Україні, поява фінансових ринків, пріоритет фінансових ресурсів об’єктивно сприяли розвитку такого важливого  напрямку аналітичної роботи як фінансовий аналіз.

Фінансовий аналіз — це метод оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства. Він служить основою обґрунтування рішень у сфері управління фінансовими ресурсами підприємства.

Мета фінансового аналізу  — інформаційно забезпечувати прийняття  рішень, на які істотно впливають  фактичні або прогнозні дані щодо фінансового стану підприємства. При цьому отримують певну  кількість ключових, найінформативніших параметрів, що об’єктивно, всебічно характеризують фінансовий стан підприємства (платоспроможність, фінансову стійкість, незалежність, рентабельність діяльності, ймовірність  банкрутства тощо).

За допомогою чітко  організованого аналізу вчасно відстежується погіршення фінансового стану підприємства, коли поряд з показниками його стабільності появляються показники, що характеризують негативні тенденції у господарській діяльності.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ЯК ЕЛЕМЕНТУ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1. Сутність фінансового аналізу

Фінансовий аналіз є складовою  частиною фінансового менеджменту  й аудита. Без знання методики фінансового аналізу неможливо ухвалити рішення щодо керування капіталом, мінімізувати фінансові ризики.

Фінансовий аналіз – це процес дослідження фінансового стану й основних

результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення  резервів подальшого підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку.

У традиційному розумінні  сутність фінансового аналізу полягає  в оцінці та

прогнозуванні фінансового  стану підприємства за даними бухгалтерської звітності та обліку. Фінансовий аналіз – це засіб накопичення трансформації й використання інформації фінансового характеру. Він є одним із головних елементів фінансового менеджменту, аудиту та фінансової політики підприємства.

Фінансовий аналіз є основою  для управління фінансами підприємства. В узагальненому вигляді він охоплює три головні напрямки:

1) оцінювання фінансових  потреб підприємства;

2) розподіл грошових потоків  залежно від конкретних планів  підприємства, визначення додаткових обсягів залучених фінансових ресурсів та каналів їх одержання – пошук внутрішніх резервів для розширення бази формування власних фінансових ресурсів, кредити комерційних банків, кошти інституційних інвесторів, додаткова емісія цінних паперів тощо;

3) забезпечення системи  фінансової звітності, яка б  об'єктивно відображала процеси та забезпечувала контроль за фінансовим станом підприємства.

Для забезпечення якісного та детального фінансового аналізу  необхідно, насамперед, оволодіти загальними концептуально-методичними підходами та методами і моделями його здійснення.

Фінансовий аналіз допомагає  своєчасно вирішувати питання оптимізації формування, акумуляції та розподілу фінансових ресурсів для забезпечення виробничої й інвестиційної діяльності підприємства; поточного та довгострокового планування прогнозування; здійснення моніторингу та контролю реалізації програм та проектів. На його основі базується фінансове забезпечення стратегії та політики підприємства на перспективний період. Без фінансового аналізу не можливі планування, прогнозування, бюджетування, ефективне розміщення фінансових ресурсів, аудит.

Фінансовий аналіз має  важливе значення в економічній  діяльності підприємства. Він дає змогу:

1) знаходити резерви покращення  фінансового стану підприємства;

2) об'єктивно оцінювати  раціональність використання усіх  видів фінансових

ресурсів;

3) своєчасно вживати заходів  щодо підвищення платоспроможності  підприємства;

4) забезпечувати оптимальний  виробничий та соціальний розвиток  колективу за

рахунок використання виявлених  у ході аналізу резервів;

5) забезпечувати розроблення  плану фінансового оздоровлення  підприємства.

Основна мета фінансового  аналізу – одержання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну й точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі капіталу, у розрахунках із кредиторами й дебіторами. Але кожна конкретна мета фінансового аналізу залежить від завдань суб'єктів фінансового аналізу.

Від мети залежить ступінь  деталізації та глибина досліджень по окремих напрямках:

• аналіз майна та джерел його формування;
• аналіз структури витрат;
• аналіз структури балансу й оборотних коштів;
• аналіз ліквідності і фінансової стійкості;
• аналіз грошового потоку;
• аналіз оборотності;
• аналіз прибутковості;
• аналіз ефективності діяльності підприємства.

Отже, метою фінансового  аналізу є всебічна оцінка фінансового  стану підприємства, його ділової активності задля пошуку резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами; розроблення найбільш вірогідних передбачень і прогнозів майбутніх умов функціонування підприємства; визначення дохідності фірми для порівняння її з аналогічними показниками інших підприємств чи оцінка підприємства з точки зору його ринкової вартості; своєчасного виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності для пошуку шляхів поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності; виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі, визначення основних факторів, які впливають на фінансовий стан підприємства, прогнозування основних тенденцій у фінансовому стані.

2. Методологічна основа фінансового аналізу

Методика фінансового  аналізу включає три взаємозалежних блоки:

• аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;
• аналіз фінансового стану підприємства;
• аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

Основними функціями фінансового  аналізу є:

• об'єктивна оцінка фінансового стану, фінансових результатів, ефективності й діловій активності об'єкта аналізу;
• виявлення факторів і причин досягнутого стану й отриманих результатів;
• підготовка й обґрунтування прийнятих управлінських рішень в області фінансів;
• виявлення й мобілізація резервів поліпшення фінансового стану й фінансових результатів, підвищення ефективності всієї господарської діяльності.

Можна виділити такі основні  етапи фінансового аналізу підприємства:

1. Збір і підготовка  вхідної інформації

2. Аналітична обробка

3. Аналіз, оцінка і інтерпретація  результатів

4. Підготовка висновків  і рекомендацій

На 1-му етапі проводиться  збір внутрішньої та зовнішньої інформації, оцінка її достовірності. На цьому етапі з'ясовують особливості облікової політики підприємства, відбирають необхідні форми бухгалтерської звітності та проводять їх звірку, збирають статистичну інформацію.

На 2-му етапі здійснюють переведення типових форм бухгалтерської звітності в аналітичні форми, які дозволять проаналізувати структуру звітів і динаміку змін, проводять розрахунок і групування показників по основних напрямках аналізу.

На 3-му етапі проводиться  аналіз структури і динаміки змін основних показників фінансових звітів, виявляють взаємозв'язки між основними показниками, здійснюють інтерпретацію отриманих результатів.

На 4-му етапі готують висновок щодо фінансового стану підприємства, виявляють "вузькі" місця і резерви підвищення ефективності діяльності, розробляють рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства.

Об'єктом фінансового  аналізу є конкретне підприємство, його структурний

підрозділ чи фінансова операція.

Суб'єктами аналізу виступають як безпосередньо, так і опосередковано зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації.

До першої групи користувачів належать власники підприємства, кредитори, інвестори, постачальники, клієнти (покупці), податкові органи, персонал підприємства та його керівництво. Всі ці суб'єкти аналізу мають свої інтереси, які сходяться в одному – їх добробут залежить від фінансових результатів, фінансової стабільності підприємства.

Друга група користувачів фінансової інформації – це суб'єкти аналізу, які хоча безпосередньо й не зацікавлені в діяльності підприємства, але повинні за договором захищати інтереси першої групи користувачів (аудиторські, консалтингові, юридичні фірми, страхові компанії, фондові біржі, асоціації, преса, регулювальні органи, профспілки тощо).

Предметом фінансового аналізу  є фінансові ресурси, джерела  їх формування, напрями та ефективність їх використання.

Фінансовий аналіз (за І.О.Бланком) поділяють на окремі види в залежності від наступних ознак:

1. За організаційними формами проведення виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз підприємства.

а) внутрішній фінансовий аналіз проводиться фінансовими менеджерами чи власниками підприємства з використанням усієї сукупності наявних інформативних показників. Результати такого аналізу можуть представляти комерційну таємницю;

б) зовнішній фінансовий аналіз здійснюють податкові інспекції, аудиторські фірми, банки, страхові компанії з метою вивчення правильності відображення фінансових результатів діяльності підприємства, його фінансової стійкості і кредитоспроможності.

Він проводиться на основі публічної фінансової звітності

2. За обсягом дослідження виділяють повний і тематичний фінансовий аналіз підприємства.

а) повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі;

б) тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів

фінансової діяльності підприємства. Його предметом може бути ефективність використання активів підприємства: оптимальність фінансування різних активів з окремих  джерел; стан фінансової стійкості і платоспроможності підприємства; оптимальність інвестиційного портфеля; оптимальність фінансової структури капіталу і ряд інших аспектів фінансової діяльності підприємства.

3. За об'єктами аналізу виділяють:

а) аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому. У процесі такого аналізу об'єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства в цілому без виділення окремих його структурних одиниць і підрозділів.

б) аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів (центрів економічної відповідальності). Такий аналіз базується в основному на результатах управлінського обліку підприємства.

в) аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, пов'язані з короткостроковими чи довгостроковими фінансовими вкладеннями; з фінансуванням окремих реальних проектів тощо.

4. За періодом проведення виділяють попередній, поточний і наступний фінансовий аналіз.

а) попередній фінансовий аналіз пов'язаний з вивченням умов фінансової діяльності в цілому чи здійснення окремих фінансових операцій підприємства (наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності одержання великого банківського кредиту).

б) поточний (чи оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі реалізації окремих фінансових планів чи здійснення окремих фінансових операцій з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується коротким періодом часу.

в) наступний (чи ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дозволяє глибше й повніше проаналізувати фінансовий стан та результати фінансової діяльності підприємства в порівнянні з попереднім і поточним аналізом, тому що базується на завершених звітних матеріалах статистичного і бухгалтерського обліку.

Методи фінансового аналізу  – це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану та фінансових результатів діяльності підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу загалом і фінансового аналізу зокрема.

Класифікація розрізняє  неформалізовані і формалізовані  методи аналізу.

Неформалізовані (евристичні) методи аналізу ґрунтуються на описуванні

• аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок та сценаріїв;
• психологічні;
• морфологічні;
• порівняльні;
• побудови системи показників;
• побудови системи аналітичних таблиць.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких

• покладені жорстко формалізовані аналітичні залежності.

Основні з них: арифметичних різниць; ланцюгових підстановок; відсоткових чисел; дисконтування; диференційний; балансовий; логарифмічний; виокремлення ізольованого впливу факторів; інтегральний; простих та складних відсотків та ін.

У процесі фінансового  аналізу також широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також економіко-математичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, метод головних компонентів).

Для вирішення конкретних завдань фінансового аналізу  застосовується цілий ряд спеціальних методів, які дозволяють одержати кількісну оцінку окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Фінансовий аналіз використовує цілий ряд методів як загальнонаукових і загальноекономічних, так і специфічних методів фінансового аналізу.

Можна виділити серед них  шість основних методів фінансового  аналізу:

• горизонтальний аналіз;
• вертикальний аналіз;
• трендовий аналіз;
• метод фінансових коефіцієнтів;
• порівняльний аналіз;
• факторний аналіз (у тому числі аналіз за схемою Дюпон-каскад).

Горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з

попереднім періодом.

Вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури підсумкових

фінансових показників з  виявленням впливу кожної позиції звітності  на результат у цілому.

Трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів та індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний, прогнозний аналіз.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відносин даних звітності, визначення взаємозв'язків показників.

Порівняльний (просторовий) аналіз – це як внутрішньогосподарський аналізі порівняння зведених показників звітності за окремими показниками підприємства, його дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз та порівняння показників даного підприємства з показниками конкурентів, з середньогалузевими та середнім загальноекономічними даними.

Факторний аналіз – це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), тобто роздроблення результативного показника на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Метод Дюпон-каскад – система фінансового аналізу, яка передбачає розкладання показника «коефіцієнт рентабельності активів» на ряд інших фінансових коефіцієнтів його формування, взаємозалежність у єдиній системі.

Використання видів, прийомів та методів фінансового аналізу  для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства та фінансових результатів його діяльності у сукупності становить методологію та методику аналізу.

3. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу

Інформаційне забезпечення фінансового аналізу - сукупність інформаційних ресурсів і способів їхньої організації, необхідних і придатних для реалізації аналітичних процедур, що забезпечують фінансову діяльність підприємства.

До складу інформаційного забезпечення фінансового аналізу  входять:

• інформація регулятивно-правового характеру;
• фінансова інформація нормативно-довідкового характеру;
• бухгалтерська звітність;
• статистична фінансова інформація;
• позаоблікові дані.

Існуюча вітчизняна звітність  досить наближена до міжнародних облікових стандартів, проте є ряд відмінностей, які необхідно знати фахівцям, зайнятим вирішенням проблеми трансформації звітності вітчизняного формату в один із західних.

Фінансова звітність - це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у такому вигляді, який зручний і зрозумілий для прийняття цими користувачами певних ділових рішень.

Бухгалтерська звітність  є важливим, але не єдиним елементом річного звіту.

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Користувачі звітності - фізичні і юридичні особи, що використовують інформацію про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Інформаційною базою фінансового  аналізу є бухгалтерська звітність.

Призначення фінансової звітності  полягають насамперед у тім, щоб  допомогти її користувачам виробити кваліфіковані судження і прийняти відповідні рішення, спрямовані на поліпшення фінансового стану підприємства. Оскільки існують різні групи користувачів, логічно припустити, що кожна може мати різні інформаційні потреби. У табл. 2.1 представлені інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів.

Згідно зі ст.14 Закону України  «Про бухгалтерський облік і фінансову  звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-XIV підприємства зобов'язані подавати фінансову звітність таким категоріям користувачів:

-  органам, до сфери  управління яких вони належать;

-  трудовим колективам  за їхньою вимогою;

-  власникам (засновникам)  відповідно до установчих документів;

-  органам виконавчої  влади;

-  іншим користувачам  відповідно до законодавства.

Бухгалтерська звітність - це система показників, що відображують майновий і фінансовий стан підприємства на визначену дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.

Згідно з цим Законом  фінансова звітність включає:

1. «Баланс» (форма №1);

2. «Звіт про фінансові  результати» (форма №2);

3. «Звіт про рух грошових  коштів» (форма №3);

4. «Звіт про власний  капітал» (форма №4);

5. Примітки до фінансових  звітів.

Форми і порядок складання  цих звітів містяться відповідно з П(С)БО № 2-5, затверджених наказом  Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87, а вимоги до змісту інформації, яка наводиться в Примітках до звітів - у всіх П(С)БО.

Аналіз фінансово-господарської  діяльності підприємства починається  з оцінки фінансового стану за даними балансу.

У бухгалтерському балансі  показують наявність і стан засобів  підприємства в грошовому вираженні  на визначену дату. Ці засоби класифікуються за складом, джерелами фінансування, розміщенням, юридичною належністю.

Таблиця 1.1

Інформаційні потреби  основних користувачів фінансових звітів

За складом засоби підприємства поділяються на оборотні і необоротні.

За джерелом формування засоби поділяють на власні і позикові. Суть власних засобів розкриває їхня назва. Позикові засоби не є власністю підприємства, використовуються ним тимчасово протягом визначеного терміну, після закінчення якого вони повертаються їхньому власнику.

В активі балансу підприємства відображується вартість майна, цінних паперів і довгострокових інвестицій.

Пасиви - це джерела фінансування засобів і зобов'язання підприємства по кредитах і кредиторській заборгованості, погашення яких приведе до зменшення  загального капіталу або майбутніх  доходів.

Для правильного читання  балансу необхідно знати зміст  його статей.

І розділ активу балансу «Необоротні активи» призначений для узагальнення інформації про наявність і рух всіх активів, крім оборотних. До нього входять такі статті:

У статті «Нематеріальні активи»  відображуються немонетарні активи, що не мають матеріальної форми і використовуються більше одного року. До них належать: права користування природними ресурсами, майном, права на знаки для товарів і послуг, авторські права, ліцензії і т.д. У цій статті наводяться окремо:

• залишкова вартість (різниця між первісною вартістю і сумою зносу) у ряд.010;
• первісна (переоцінена) вартість у ряд.011;
• знос у ряд.012.

У валюту балансу включається  тільки залишкова вартість, тобто  ряд.010.

По статті «Незавершене будівництво» (ряд.020) відображується вартість незакінчених і не введених в експлуатацію об'єктів будівництва (включаючи устаткування для монтажу), які підприємство здійснює для власних потреб. Іншими словами, цей рядок призначений для замовників або забудовників, що здійснюють капітальне будівництво. А також відображуються авансові платежі для фінансування цього будівництва.

У статті «Основні засоби»  наводиться вартість власних основних засобів; об'єктів, отриманих на умовах фінансового лізингу; орендованих цілісних майнових комплексів.

У валюту балансу включається  залишкова вартість (ряд.030), що визначена як різниця між первісною вартістю (ряд.031) і сумою зносу (ряд.032) на дату балансу.

У статті «Довгострокові фінансові  інвестиції» ряд. 040 у графі 3 в усіх підприємств буде прочерк, тому що до прийняття стандартів в Україні був відсутній метод участі в капіталі інших підприємств. У рядку 045 «Інші фінансові інвестиції» показується придбання облігацій держави, підприємств, довгострокових векселів, ринкових цінних паперів, тобто фінансові інвестиції на період більше одного року.