Фінансовий механізм підприємства

    Вступ 

      В даний час специфіка фінансових відносин у вітчизняній економіці  характеризується їхнім різноманіттям, що є результатом існування різних форм власності. Все розмаїття фінансових відносин постійно розвивається і реформується, як у народногосподарському, так і в регіональному масштабах, відображаючи рух грошових коштів, мобілізацію і розміщення фінансових ресурсів, формування доходів і здійснення витрат.

      У цьому аспекті формування і функціонування адекватного фінансового механізму  являється актуальним і складним завданням, оскільки від наявних фінансових ресурсів і ефективності їх використання залежать результати діяльності суб'єктів підприємництва.

      Вивчення  робіт вчених свідчить про те, що сьогодні економістами ведуться дослідження  фінансового механізму стосовно різних напрямків і сфер діяльності, комплексно висвітлюються питання фінансового механізму підприємств. Значний внесок у вирішення проблем фінансового забезпечення розвитку підприємств та їх об'єднань внесли вчені М.Д. Білик, І.А. Бланк, Ю.Н. Воробйов, В.М. Геєць, В.В. Ковальов, М.І. Крупка, Г.А. Крамаренко, В.П. Кудряшов, А.Н. Поддєрєгіним, В.М. Суторміна, О.А. Терещенко і інші. Однак у наукових публікаціях не знайшли належного відображення і вимагають подальшої розробки питання, пов'язані з визначенням сутності фінансового механізму, з використанням основних підходів до вивчення фінансового механізму, за ієрархічністю фінансового механізму як економічної категорії, що характеризується співпідпорядкованістю взаємозалежних елементів.

      Об`єктом дослідження є управління фінансовою діяльністю підприємства.

      Предметом курсової роботи є фінансовий механізм підприємства.

      Основною метою роботи є характеристика теоретичних аспектів фінансового механізму.

  1. Сутність фінансового механізму підприємства

      Кругообіг фінансових та кредитних ресурсів є рушійною силою фінансового механізму. В процесі кругообігу фінансові та кредитні ресурси нерозривні та тісно взаємодіють між собою. Одними із основних елементів фінансового механізму є інструменти та підсистеми. Якщо брати до уваги різні сторони виробництва та суспільства, то вплив фінансового механізму має як кількісну так і якісну сторони. Функціонування ж господарського механізму без фінансового в умовах товарно-грошових відносин неможливе.

      До  цього часу в економічній літературі немає єдиного визначення фінансового механізму та його складових. Як визначає М.М. Александрова, С.О. Маслова, в економічній літературі існує два підходи до визначення фінансового механізму.

      Перший  підхід полягає в тому, що під  фінансовим механізмом розуміють функціонування безпосередньо фінансів підприємств. Матеріальним відображенням фінансових відносин є грошові потоки. Організація цих потоків, порядок їх здійснення відбувається за певними правилами, певними напрямами, що і характеризує фінансову “техніку”. На підставі даного підходу і виходить розуміння фінансового механізму як організаційного відображення фінансових відносин. Такий підхід до визначення фінансового механізму відображає внутрішню організацію функціонування фінансів підприємств. Однак, це цілком точно втілюється в понятті “організація фінансів”, і ототожнювати це поняття з фінансовим механізмом недоцільно.

      Другий  підхід до розгляду поняття “фінансовий  механізм” полягає в тому, що його розуміють як сукупність методів  і форм, інструментів, прийомів і важелів впливу на стан та розвиток підприємства. Цей підхід відображає зовнішню дію функціонування фінансів підприємств, характеризує фінанси як вирішальний фактор впливу апарату управління на економічний стан підприємства. Завдяки такому аспекту суті фінансового механізму необхідно чітко визначити його складові, його структуру.

      Незважаючи  на існування двох основних підходів до суті фінансового механізму, в  науковій літературі до цього часу чіткого визначення поняття “фінансовий  механізм” не існує.

      В економічній науковій літературі теж  розглядають поняття механізму, визначаючи його як «господарський»  і «організаційний». Найбільш зрозуміло  економічний зміст механізму  визначив Ю.М. Осипов [9, с. 46], характеризуючи його як систему, що «забезпечує організацію, функціонування, життєдіяльність системи… [система системи й одночасно система в системі …організація організації й одночасно організація в організації…], [… не підсистема системи, а саме система в системі, розповсюджена на всю організовану нею систему…] … організація в квадраті, або інакше – механізм системи». На думку авторів навчального посібника [12, с. 9], «господарський механізм – це система … господарювання, що включає управління економікою і виробничі відносини безпосередньо по виробництву, випуску продукції, наданню послуг».

      Проблема  управління фінансовою діяльністю підприємства вирішується шляхом розробки спеціального механізму, який прийнято називати фінансовим, або фінансово-кредитним. У науковій літературі існують деякі розбіжності тлумачення фінансового механізму. Так, Л.А. Дробозіна дає визначення фінансового механізму як «системи встановлених державних форм, видів і методів організації фінансових відносин» [13, с. 90] і пропонує підрозділяти його на директивний (обов’язковим учасником якого є держава) і регульований, який використовується для організації господарських відносин на підприємстві. С.Я. Огородник і В.М. Федосов розглядають фінансовий механізм як фінансово-кредитний, визначаючи різницю тільки в структурі, складовими якої, на їх думку, є фінансове забезпечення і фінансове регулювання [20, с. 32].

      Значна  увага фінансовому механізму  приділяється в питаннях фінансового  менеджменту. А.М. Поддєрьогін розглядає  фінансовий механізм як основу фінансового  менеджменту і підкреслює, що «змістом фінансового менеджменту є директивне використання фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства», а складовими фінансового механізму називає інформаційне, нормативне і правове забезпечення, фінансові методи і важелі, що зображено на рис. 1.1. [10, с. 18]. І.О. Бланк по відношенню до підприємства називає фінансовий механізм механізмом фінансового менеджменту, який за змістом відрізняється від попередніх тлумачень системою основних елементів, які регулюють процес розробки і реалізації управлінських рішень у сфері фінансової діяльності підприємства [6, с. 51]. 

      

      Рис. 1.1 Фінансовий механізм та його забезпечення 

      Тобто, поєднавши поняття механізму  як організаційного і фінансового, можна визначити наявність організаційно-фінансового механізму як сукупності форм і методів забезпечення функціонування підприємства в умовах забезпечення його фінансовими ресурсами.

      Фінансовий  механізм підприємства - це система державних законів і нормативних актів, які регулюють фінанси підприємства, утворення та використання фондів фінансових ресурсів та інших грошових фондів, що забезпечують активну господарську діяльність" [5, с.16].

      Фінансовий  механізм підприємства є основною ланкою народного господарства. Він визначає системний підхід до оптимізації затрат, виявленню резервів виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню прибутку, росту рівня рентабельності, зміцненню конкурентної позиції на ринку тощо.

      В першу чергу фінансовий механізм це форми та методи впливу на суб'єкти та об'єкти фінансового управління. При цьому досягаються намічені стратегічні цілі.

      В якості основних фінансових методів  функціонування фінансового механізму  підприємства виступають:

  • фінансове планування;
  • фінансовий облік, фінансове регулювання;
  • фінансовий аналіз;
  • контроль.

      За  допомогою цих методів забезпечується створення та використання на підприємствах  грошових фондів, які в процесі  фінансово-господарської діяльності матеріалізуються в різноманітних  активах. Таким чином, фінансовий механізм забезпечує систему управління фінансами, що визначається своєю багатофункціональністю.

      Узагальнюючи  погляди вчених, можна навести  наступне визначення фінансового механізму. Фінансовий механізм – це сукупність методів реалізації економічних інтересів шляхом фінансового впливу на соціально-економічний розвиток підприємства.

      Створення фінансового механізму, який би не припускав  виникнення проблем в регулюванні  економіки є і залишається  важливим питанням. А якщо проблеми в регулюванні економіки і виникають, то щоб дія фінансового механізму зводила їх до досить несуттєвого рівня. Його ефективність забезпечується тільки при умові використання всіх фінансових категорій, таких як прибуток, виручка, основні фонди, оборотні кошти, кредити, тощо.

      Якщо  взяти до уваги, що фінансові ресурси держави та окремого підприємства взаємопов'язані, то для того, щоб розв'язати проблему формування та використання фінансових ресурсів потрібен економічно обґрунтований, налагоджений фінансовий механізм створення і використання фінансових ресурсів. Отже, фінансовий механізм підприємства це сукупність економічних відносин, які знаходять своє відображення в організації фінансових ресурсів підприємства їх плануванні та стимулюванні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  1. Основні елементи фінансового механізму та їх характеристика

      У структуру фінансового механізму  входять шість взаємозалежних елементів: фінансові відносини, фінансові  важелі та інструменти, фінансові методи, правове, нормативне та інформаційне забезпечення.

      Фінансові відносини підприємства можна об'єднати в чотири групи, при цьому дві групи відносяться до зовнішніх фінансових відносин підприємства - відносини з іншими підприємствами та організаціями, відносини з фінансово-кредитною системою, а дві до внутрішніх - відносини всередині комерційного підприємства, відносини всередині об'єднань фірм.

  1. Зовнішні
    • Відносини з іншими підприємствами та організаціями
    • Відносини з фінансово-кредитною системою.
  2. Внутрішні
  • Відносини всередині фірми.
  • Відносини всередині об'єднань фірм.

      Так само фінансові відносини охоплюють:

  • відносини з іншими підприємствами і організаціями. Це велика за обсягом грошових платежів група. Відносини підприємств одне з одним пов'язані з реалізацією готової продукції і придбанням матеріальних цінностей для господарської діяльності. Роль цієї групи фінансових відносин є первинною, так як саме в сфері матеріального виробництва створюється національний дохід, підприємства отримують виручку від реалізації продукції і відповідно прибуток. Правильна організація цих відносин надає безпосередній вплив на кінцеві результати виробничої діяльності.
 
      
  • відносини з фінансово-кредитною системою різноманітні. Перш за все, це відносини  з бюджетами різних рівнів та позабюджетними фондами, пов'язані з перерахуванням податків і відрахувань, а також відносини з установами інфраструктури фінансового ринку (кредитними організаціями, страховими компаніями, фондовими і валютними біржами, інвестиційними фондами та компаніями і т.п.) .
  • відносини зі страховими компаніями та організаціями зі страхування фінансових і економічних ризиків;
  • відносини з товарними, сировинними і фондовими біржами по операціях з виробничими і фінансовими активами;
  • відносини з інвестиційними інститутами з розміщення інвестицій;
  • відносини з філіями та дочірніми підприємствами;
  • відносини з персоналом підприємства;
  • відносини з акціонерами підприємства;
  • відносини з податковою службою;
  • відносини з аудиторськими фірмами та іншими господарюючими суб'єктами.

      Спільним  для всіх перелічених видів відносин є те, що вони виражені в грошовій формі і представляють собою сукупність виплат і надходжень грошових коштів.

      Не  менш важливим є також те, що вони виникають як результат певних господарських  операцій, ініційованих самим підприємством. Тому стан фінансів фірми визначається, перш за все, станом її виробничо-господарських характеристик. Але справедливе й зворотне твердження, а саме - правильна, раціональна організація фінансів фірми є визначальним, очним чинником її успішної виробничо-господарської детальності.

      Фінансові важелі представляють собою інструменти. Під фінансовим інструментом у найзагальнішому вигляді розуміється будь-який контракт, за яким відбувається одночасне збільшення фінансових активів одного підприємства і фінансових зобов'язань іншого.

      Фінансові активи включають в себе: грошові  кошти; контрактне право одержати від іншого підприємства грошові кошти або будь-який інший вид фінансового активу; контрактне право обміну фінансовими інструментами з іншою фірмою на вигідних умовах; акції інших підприємств.

      До  фінансових зобов'язань відносяться: контрактне зобов'язання виплатити грошові кошти або надати якийсь інший вид фінансових активів іншому підприємству; контрактне зобов'язання обмінятися фінансовими інструментами з іншою фірмою на потенційно невигідних умовах (наприклад, вимушений продаж дебіторської заборгованості).

      Таким чином, фінансові інструменти - документи, що мають грошову вартість (або  підтверджують рух грошових коштів), за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку. Фінансові  інструменти поділяються на первинні та вторинні, або похідні. До первинних належать: грошові кошти, цінні папери, кредиторська та дебіторська заборгованість по поточних операціях, і ін.

      Становлення активної ринкового середовища призводить до формування і використання у підприємницькій  діяльності похідних фінансових інструментів, тобто похідних від базових інструментів, що застосовуються в банківській сфері, у фінансових відділах промислових і торговельних фірм. У першу чергу це ф'ючерсні контракти, фінансові опціони, форвардні контракти, процентні свопи, валютні свопи.

      Фінансові методи - способи впливу фінансових відносин на господарський процес, формування і використання грошових фондів. Вони діють у двох напрямках: по лінії керування рухом фінансових ресурсів і по лінії ринкових комерційних відносин, пов'язаних з порівнянням витрат і результатів, з матеріальним стимулюванням і відповідальністю за ефективне використання грошових фондів. Ринковий зміст в фінансові методи вкладається не випадково.

      Це  обумовлено тим, що функції фінансів у сфері виробництва та обігу тісно пов'язані з комерційним розрахунком. Комерційний розрахунок являє собою порівняння в грошовій (вартісної) формі витрат та результатів господарської діяльності. Метою застосування комерційного розрахунку є отримання максимальних доходів або прибутку при мінімальних витратах капіталу в умовах конкурентної боротьби. Реалізація зазначеної мети вимагає порівняння розмірів вкладеного (авансованого) у виробничо-торгову діяльність капіталу з фінансовими результатами цієї діяльності. При цьому необхідно розрахувати і зіставити різні варіанти вкладення капіталу за заздалегідь прийнятим критерієм вибору (максимум доходу або максимум прибутку, мінімум грошових витрат і фінансових втрат та ін.) У закордонній господарській практиці вимоги порівняння розмірів вкладеного в виробництво капіталу з результатами господарської діяльності позначають терміном інпут-аутпут (INPUT-OUTPUT). Дія фінансових методів виявляється в утворенні і використанні грошових фондів.

      До  фінансових методів належать:

  • фінансовий облік;
  • фінансовий аналіз;
  • фінансове планування;
  • фінансове прогнозування;
  • фінансовий контроль;
  • фінансове регулювання;
  • система розрахунків;
  • кредитування;
  • оподаткування;
  • матеріальне стимулювання і відповідальність;
  • страхування;
  • заставні операції;
  • трансфертні операції;
  • трастові операції;
  • лізинг, оренда;
  • факторинг;
  • інші методи.

      Розглянемо  більш детально один з методів  фінансового механізму - фінансовий аналіз, вдосконалення якого дозволить  знизити витратну частину бюджету  підприємства і підвищити дохідну.

      Одним з найважливіших умов успішного управління підприємством є аналіз його фінансового стану. Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю показників, що відображають процес формування і використання його фінансових коштів. У ринковій економіці фінансовий стан підприємства, по суті справи, відображає кінцеві результати його діяльності. При цьому кінцеві результати діяльності підприємства цікавлять не тільки його працівників, але і його партнерів по економічній діяльності, державні, фінансові, податкові органи.

      Відповідно  до цього фінансовий аналіз є істотним елементом управління підприємством. Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств використовують методи фінансового аналізу для  прийняття рішень по оптимізації  своїх інтересів.

      Власники аналізують фінансові звіти для підвищення прибутковості капіталу та забезпечення стабільності становища підприємства. Кредитори та інвестори аналізують фінансові звіти, щоб мінімізувати свої ризики за вкладами і позиками.

      Суб'єктами аналізу виступають як безпосередньо, так і опосередковано зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації.

      Найчастіше  джерелом аналізу фінансового стану  підприємницької фірми є її річна  і квартальна бухгалтерська звітність. У першу чергу це бухгалтерський баланс та додатки до балансу.

      Основні функції аналізу фінансового  стану:

  • об'єктивна оцінка фінансового стану об'єкта аналізу;
  • виявлення чинників і причин досягнутого стану;
  • підготовка і обгрунтування прийнятих управлінських рішень в галузі фінансів;
  • виявлення і мобілізація резервів поліпшення фінансового стану та підвищення ефективності всієї господарської діяльності.

      Аналіз  фінансового стану - частина повного  аналізу господарської діяльності фірми, який складається з двох тісно  взаємозалежних розділів:

      фінансового аналізу;

      виробничого управлінського аналізу.

      Поділ аналізу на фінансовий і управлінський  обумовлено на практиці поділом системи  бухгалтерського обліку в масштабі підприємства на фінансовий облік і  управлінський облік. Це ж і породжує поділ аналізу на зовнішній і внутрішній. Такий поділ аналізу для самого підприємства є досить умовним тому, що внутрішній аналіз може розглядатися як продовження зовнішнього аналізу і навпаки.

      Основна мета аналізу фінансового стану - отримання найбільшого числа  досить інформативних параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його прогноз на найближчу або більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

      Правове забезпечення фінансового управління складає чинне законодавство, що регулює підприємницьку діяльність. Складність фінансової діяльності підприємств в умовах становлення ринкової економіки викликає необхідність її державного регулювання, яке здійснюється за такими напрямами:регулювання фінансових аспектів створення підприємницьких організацій;податкове регулювання;регулювання порядку амортизації основних засобів і нематеріальних активів;регулювання грошового обігу та форм розрахунків між підприємствами та організаціями;регулювання валютних операцій здійснюваних підприємствами;регулювання інвестиційної діяльності підприємств;регулювання кредитних операцій;регулювання процедур банкрутства підприємств.

      Законодавство, що регулює фінансову діяльність підприємства, включає в себе: закони, укази Президента, постанови Уряду, накази і розпорядження міністерств  і відомств, інструкції, методичні вказівки та ін Сучасне вітчизняне фінансове право налічує понад тисячу законодавчих та інших нормативних актів. У силу специфіки перехідного періоду ці акти схильні частою коригування, тим не менш, в цілому вони створюють основу державного регулювання різних аспектів фінансової діяльності підприємств.

      Інформаційне  забезпечення фінансової діяльності підприємства є процес безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних  показників, необхідних для здійснення ефективних управлінських рішень по всіх аспектах фінансової діяльності підприємства.

      Формування  системи інформативних показників для конкретного підприємства пов'язано  з її організаційно-правовою формою, галузевими особливостями, обсягом, ступенем диверсифікації господарської діяльності та іншими умовами. Тому вся сукупність показників, що включаються в інформаційну базу фінансового механізму, групується за видами джерел інформації і вимагає уточнення по кожній групі стосовно практичної діяльності конкретного підприємства.

      Перша група - це показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни. Ці показники призначені для прогнозування можливих змін у зовнішньому середовищі функціонування підприємства при прийнятті стратегічних рішень в області фінансової діяльності. Формування системи показників першої групи грунтується на даних, що публікуються державної статистики.

      До  даної групи належать такі показники:темп зростання внутрішнього валового продукту і національного доходу;обсяг бюджетного дефіциту;обсяг емісії грошей в розглянутому періоді;грошові доходи населення;вклади населення в банках;індекс інфляції;облікова ставка ЦБ.

      До  другої групи належать основні інформативні показники, що характеризують галузеву приналежність підприємства, такі, як:загальна сума використовуваного капіталу, у тому числі власного капіталу фірми;загальна сума активів фірми, в тому числі оборотних;сума балансового прибутку по основній діяльності фірми;обсяг виробленої (реалізованої) продукції;ставка оподаткування прибутку по основній діяльності;індекс цін на продукцію галузі та ін

      Дані  показники необхідні для прийняття  управлінських рішень з питань оперативної  фінансової діяльності підприємства. Джерелом їх формування служать публікації звітних матеріалів у пресі, відповідні рейтинги, платні бізнес - довідки, що надаються на ринку інформаційних послуг.

      Третя група - це показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку. Система  інформативних показників цієї групи  служить для прийняття управлінських  рішень в області формування портфеля довгострокових фінансових інвестиції, здійснення короткострокових фінансових вкладень і інших операцій.

      До  даної групи належать такі показники:котирувані ціни попиту та пропозиції основних видів  фондових інструментів;обсяги і ціни угод по основних видах фондових інструментів;

      ведений індекс динаміки пені на фондовому ринку;кредитна ставка окремих банків;депозитна ставка окремих банків;офіційні курси окремих валют;курси купівлі-продажу окремих валют, встановлені банками.

      Формування  системи показників цієї групи грунтується на публікаціях періодичних видань, фондової та валютної біржі, а також на відповідних електронних джерелах інформації.

      Остання, четверта група - це показники, що формуються з внутрішніх джерел інформації підприємства за даними управлінського і фінансового обліку. Система показників даної групи складає основу інформаційного забезпечення фінансової діяльності підприємства та включає в себе:показники, що характеризують фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства в цілому;показників, що характеризують фінансовий стан і результати фінансової діяльності окремих структурних підрозділів підприємства;нормативно-планові показники, пов'язані з фінансовою діяльністю підприємства. На основі цієї системи показників виробляються аналіз, прогнозування, планування і прийняття оперативних управлінських рішень по всіх аспектах фінансової діяльності підприємства.

      Інформаційне  забезпечення для керуючої підсистеми фінансового механізму має велике значення, так як при прийнятті  управлінських рішень в області фінансів від якості використовуваної інформації в значній мірі залежать обсяг витрат фінансових ресурсів, рівень прибутку, ринкова вартість підприємства, правильність вибору інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування та інші показники. Чим більше розмір капіталу використовується підприємством, тим важливіше якість інформації, необхідної для прийняття фінансових рішень, спрямованих на підвищення ефективності діяльності підприємства.[9,ст. 56]

      Нормативне  забезпечення функціонування фінансового механізму утворять:

      інструкції;нормативи;норми;тарифні ставки;методичні вказівки і роз'яснення і т. п. 
 
 
 
 
 
 
 

  1. Основні принципи та вимоги до організації та функціонування фінансового  механізму