Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Фінансовий механізм підприємства в умовах сучасної ринкової економіки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра «Фінанси табанківська справа»

КУРСОВА РОБОТА

за спеціальністю

на тему: «ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ»

Направлення підготовки: 8.03050801 – «Фінанси та кредит»

Науковий керівник:

к.е.н., доцент

Донецьк, 2012

ЗМІСТ

стор.

Вступ………………………………………………………………………………..3

Глава 1.Економічна сутність фінансового механізму підприємства………….5

Глава 2. Методологічні основи фінансового механізму у сучасних умовах…...15

Глава 3. Концепція вдосконалення фінансового механізму підприємства в…..

Україні….…………………………………..……………………………..25

Висновок……………………………………………………………………………35

Список використаних джерел……………………………………………………36

Додатки…………………………………………………………………………….39

ВСТУП

В даний час специфіка фінансових відносин у вітчизняній економіці характеризується її різноманіттям, що є результатом існування різних форм власності й системи її подальших перетворень, реорганізації й структуризації, наявністю природно-монопольних структур (галузей) господарства, а також регіональних особливостей умов господарства. Усе розмаїття фінансових відносин постійно розвивається та реформується, як у народногосподарському, так і у регіональному масштабах, що відображає обіг грошових коштів, мобілізацію та розміщення фінансових ресурсів, формування доходів та здійснення витрат.

У цьому аспекті формування й функціонування адекватного фінансового механізму представляється актуальним та складним завданням, оскільки від наявних фінансових ресурсів й ефективності їх використання залежать результати діяльності суб’єктів підприємництва. Розвиток підходів до управління підприємствами – це об’єктивний процес, який дасть змогу на довгостроковій основі здійснювати інтеграцію фінансового, промислового й інтелектуального капіталу, залучити фінансові методи їх мобілізації з орієнтацією на реальний сектор економіки й забезпечити стійкий економічне зростання.

Дослідження проблематики формування й функціонування фінансового механізму підприємств потребує грутовного аналізу його сутності, вивчення сформованих методологічних підходів, визначення конкретного змісту на макро- та макрорівні, ідентифікації його структурних елементів.

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних аспектів розвитку фінансового механізму підприємства в сучасних умовах економіки та розробка концепції по його вдосконаленню.

Завдання роботи:

Дослідити економічну сутність фінансового механізму підприємства;
Виявити проблеми організації та реалізації фінансового механізму на підприємствах в Україні;
Розробити концепцію по вдосконаленню фінансового механізму підприємства.

Об’єктом дослідження є процес реалізації фінансового механізму на підприємствах в Україні.

Предметом дослідження є фінансове забезпечення, як головної ланки реалізації фінансового механізму на підприємствах України.

Для вирішення задач, що були поставлені в курсовій роботі, використано загальнонаукові методи пізнання: системний підхід (у дослідженні взаємозв’язку місця і ролі фінансового механізму у системі економічного розвитку), аналіз і синтез (у діагностиці фінансового забезпечення діяльності підприємств).

ГЛАВА 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ ПІДПРИЄМСТВА

У вітчизняній науці термін «механізм» почав активно вживатися з 70-х років ХХ ст. Виділяють господарський, фінансовий, кредитний, валютний, ціновий, ринковий, грошовий, організаційний, бюджетний, страховий, інвестиційний, інноваційний механізми тощо [13, с. 18]. Існує безліч їх визначень, які уточнюють та конкретизують одне одного. Слово «механізм», відповідно до тлумачного словника, використовується для позначення: пристрою, що передає або перетворює рух; внутрішньої будови, системи чого-небудь; сукупності станів та процесів, з яких складається певне (у тому числі й економічне) явище [21, с. 695]. При традиційному суб’єктивістському підході слово «механізм» вживається в другому значенні – як система методів, способів та важелів. При об’єктивістському підході воно застосовується в третьому значенні – як сукупність станів і процесів, що протікають в економічній підсистемі. В англійській мові термін «механізм» вживається лише в процесному значенні і неодмінно з конкретизуючим словом, наприклад, механізм конкуренції, механізм вирівнювання тощо [8, с. 432]. В німецький мові механізм як окремий економічний термін не застосовується, а розглядається лише як частина складного слова в парі з прикметною характеристикою – наприклад, ціновий механізм [14, с. 309].

Отже, має місце неспівставність понять, що позначаються одним словом «механізм» в перекладній літературі та вітчизняних наукових джерелах. До середини 90-х років вітчизняні науковці вживали термін «механізм» лише з прикметною характеристикою (господарський, організаційно-економічний, фінансовий тощо) без процесної прив’язки. В сучасній літературі цей термін вживається поряд з назвами таких процесів: активізація, виробництво, забезпечення, інвестування, координація, мотивація, організація, реалізація, регулювання, розвиток, створення, стимулювання, управління, фінансування та ін. [24, с. 20]. Усі економічні механізми можна поділити на суб’єкт-механізми та об’єкт-механізми. Взаємодію складових суб’єкт-механізму [11, с. 51] може бути зображено схематично (мал. 1). Об’єкт-механізм являє собою систему економічних явищ, що виникають в певних умовах під впливом початкового імпульсу. Важливим є те, що суб’єкт-механізм створюється для впливу на об’єкт-механізм.

Мал. 1. Реалізація економічного суб’єкт-механізм

На сьогоднішній день вітчизняним науковим дослідженням притаманне суб’єктивістське висвітлення економічних механізмів. Водночас сучасні умови господарювання вимагають вивчення дії економічних механізмів з урахуванням існуючих особливостей [13, с. 20]. Так, об’єктом управління є не економічна система як така, а її динаміка, а також об’єкт-механізм процесів, що у ній відбуваються. Предметом управління є чинники, що впливають на перебіг економічного процесу. Система класифікації економічних механізмів, основою якої є розмежування об’єкт- та суб’єкт-механізмів, представлена у табл. 1. Оскільки об’єкт-механізм в реалізації суб’єкт-механізму виступає об’єктом управління, основною класифікаційною ознакою суб’єкт-механізму є даний критерій, а саме – об’єкт управління.

В залежності від особливостей окремих підрозділів суспільного виробництва та на підставі виділення сфер фінансових відносин розрізняють:

· фінансовий механізм підприємств та господарських організацій;

· страховий механізм;

· механізм функціонування державних фінансів.

В свою чергу кожна з цих сфер вміщує окремі структурні ланки.Наприклад, механізм державних фінансів включає в себе бюджетний механізм та механізм функціонування позабюджетних фондів. У відповідності до територіального розподілу можна виділити фінансовий механізм автономної республіки Крим, місцевих органів влади. Якщо розглядати фінансовий механізм з точки зору його впливу на суспільне відтворення виділяються його функціональні ланки: мобілізація ресурсів; фінансування; стимулювання тощо. Кожна сфера, кожна ланка фінансового механізму є складовою частиною єдиного цілого. Вони взаємозв’язані та взаємозалежні. Разом з тим, сфери і ланки функціонують відносно самостійно. Тому є необхідним постійне узгодження, внутрішня ув’язка складових ланок фінансового механізму для підвищення його дійовості.Сфери і ланки фінансового механізму відрізняються ступенем складності та розгалуження окремих елементів. Наприклад, для бюджетного механізму є характерним різноманітність податків, які надходять до бюджетів, а також різноманітність напрямків використання коштів та методів фінансування. На підприємствах, організаціях визначаються відношення між окремими формами грошових накопичень, розподіляється прибуток, формуються та використовуються фонди.В страхових організаціях широко розвинута система резервних фондів.Сполучення елементів фінансового механізму - форм, видів, методів організації фінансових відносин утворює «конструкцію фінансового механізму», яка приводиться в дію встановленням кількісних параметрів кожного його елементу, тобто визначення ставок та норм стягнення, обсягу фондів, рівня витрат тощо.Кількісні параметри та різноманітні засоби їх отримання є найбільш мобільною частиною фінансового механізму. Наприклад, неодноразово застосовувались різні способи розподілу прибутку, корегувались ставки податків тощо.

В сучасних умовах господарювання, особливо за умов фінансової кризи та соціально-політичної нестабільності перед підприємствами стоїть складна задача забезпечення їх сталого та ефективного функціонування. Проте це залежить не тільки від внутрішньої фінансової політики самого підприємства, але і від політики держави стосовно цього питання.

Таблиця1.1

Класифікація об’єкт та суб’єкт механізмів

Вид економічного механізму	Критерії	Приклади
Об’єкт-механізм	Процес	Механізм розвитку; Механізм функціонування Механізм ціноутворення тощо
Об’єкт-механізм	Рівень економічної системи	Підприємство Галузь Регіон Держава
Суб’єкт-механізм	Об’єкт управління	Відповідно до об’єкт-механізму
	Суб’єкт управління	Керівництво підприємства Керівництво міністерства Місцева влада Центральні органи влади тощо
	Предмет	Відносини, зокрема: Кредитні Інвестиційні Фінансові Валютні Цінові тощо
	Мета створення	Управління Координація Підтримка тощо

Формуючи фінансовий механізм держава прагне забезпечити його найбільш повну відповідність вимогам фінансової політики того чи іншого періоду, що є гарантом повної реалізації її цілей та задач. При цьому зберігається постійне прагнення до найбільш повної відповідності фінансового механізму тайого окремих елементів особовим і колективним інтересами, що є запорукою ефективності фінансового механізму підприємства [2]. Крім того повинно виконуватися головне завдання фінансових ресурсів, яке полягає узабезпеченні узгодження інтересів держави з інтересами суб'єктівгосподарювання, що здійснюють виробництво ВВП. За допомогоюфінансового механізму здійснюється розподіл створеного у суспільстві ВВП на частини, одна з яких надходить до державного бюджету, а друга залишається у виробників. Саме таким шляхом держава стримує або стимулює виробництво окремих видів продукції та їх реалізацію,відповідно впливаючи на обсяг виробництва ВВП [3].

Проте не лише вплив факторів зовнішнього середовища впливає на фінансовий стан підприємств, а й внутрішній механізм управління фінансами відіграє важливішу роль у ефективному функціонуванні та сталості підприємства в умовах постійних змін економіки.

Фінансовий механізм, у загальному вигляді, являє собою сукупність способів організації фінансових відносин, які використовуються суспільством для створення сприятливих умов економічного і соціального розвитку. Через фінансовий механізм функціонують фінанси підприємства. Якщо фінанси підприємства є об'єктивною економічною категорією, яка характеризує грошові відносини на рівні мікроекономіки, то фінансовий механізм підприємства є суб'єктивним. Він розробляється у межах нормативного законодавства держави.

В економічній літературі поняття "фінансовий механізм" використовується досить широковже понад тридцять років. Але єдиної думки щодо його визначення та його складових не існує. Серед розмаїття визначень і підходів вчених та практиків до поняття "фінансовий механізм" найбільшої уваги заслуговують два аспекти, два підходи до розуміння суті фінансового механізму.

Перший підхід полягає в тому, що під фінансовим механізмом розуміють функціонування самих фінансів. Матеріальним відображенням фінансових відносин є грошові потоки. Організація цих потоків, порядок їх здійснення відбувається за певними правилами, певними напрямками, що і характеризує фінансову "техніку". З подібного підходу і виходить розуміння фінансового механізму як організаційного відображення фінансових відносин. Такий підхід до визначення фінансового механізму відображає внутрішню організацію функціонування фінансів. Однак, це цілком точно відображається в понятті "організація фінансів", і ототожнювати дане поняття з фінансовим механізмом не представляється доцільним.

Але саме такого підходу дотримується український вчений Юрій С.І.. Він стверджує, що фінансовий механізм –це сукупність конкретних фінансових форм, методів, важелів, за допомогою яких забезпечується процес суспільного відтворення, тобто здійснюються розподільчі та перерозподільні відносини, утворюються доходи суб’єктів господарювання і фонди грошових коштів. Таке визначення дуже сильно

Другий підхід до розгляду поняття "фінансовий механізм" полягає в тому, що його розуміють як сукупність методів і форм, інструментів, прийомів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток. Даний підхід відображає зовнішню дію функціонування фінансів, характеризує фінанси як вирішальний фактор впливу держави на економіку країни. Завдяки такому аспекту суті фінансового механізму необхідно чітко визначити його складові, його структуру.

Відображенням першого підходу до визначення поняття «фінансовий механізм» є думка українського вченого Опаріна В.М. який стверджує, що фінансовий механізм це сукупність форм, методів і важелів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суспільства. Це визначення, на нашу думку, є найбільш узагальненим з усіх вивчених у процесі дослідження теоретичних засад курсової роботи.

Такого ж самого підходу дотримується український вчений Осіпчук Л.Л. Він стверджує, що фінансовий механізм – це сукупність форм, методів і важелів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Також, схожого тлумачення поняття «фінансового механізму» дотримуються такі українські вчені, як Мочерний С.В., Ларіна Я.С., Устенко О.А, але розкривають сутність цього поняття більш широко ніж Осіпчук Л.Л. та Опарін В.М.. На їх думку фінансовий механізм – це комплекс форм, засобів та інструментів регулювання економічного способу виробництва, зокрема використання фінансових ресурсів і грошових коштів для забезпечення найважливіших соціально-економічних потреб окремих громадян, трудових колективів й усього суспільства. На нашу думку, таке поняття є не достатньо повним та коректним бо:

по-перше, згідно цього визначення фінансовий механізм є необхідним та придатним до застосування тільки у процесі виробництва, а інші фінансово-господарські аспекти діяльності підприємства нібито не охоплює дане поняття;
по-друге, виходячи з даного формулювання єдиним суб’єктом, що розробляє та реалізує фінансовий механізм є держава, тобто сутність фінансового механізму розкрита тільки на макроекономічному рівні.

Розглянемо визначення поняття «фінансовий механізм» видатних українських вчених таких, як Василик О.Д. і Павлюк К.В.. Вони вважають, що фінансовий механізм – це комплекс спеціально розроблених і законодавчо закріплених у державі форм і методів створення і використання фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку та соціальних потреб громадян. Аналізуючи дане визначення, видно його головний недолік, а саме: воно є неповним. Це полягає у тому, що фінансовий механізм не розглядається на мікроекономічному рівні (на рівні суб’єктів господарювання – підприємств).

Такої ж думки дотримуються українські вчені Базилевич В.Д. і Баластрик Л.О.Визначення поняття «фінансового механізму» згідно їх думки звучить так: фінансовий механізм - це сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави в процесі створення і використання фондів фінансових ресурсів для забезпечення різноманітних потреб державних структур, господарських суб’єктів і населення.

Схоже визначення поняття «фінансовий механізм» дає Кірейцев Г.Г.: фінансовий механізм – це сукупність методів реалізації економічних інтересів шляхом фінансового впливу на соціально-економічний розвиток підприємства. Але все ж таки є різниця між поглядом Василика О.Д. і Павлюка К.В у тому, що Кірейцев Г.Г. розглядає фінансовий механізм як систему методів, спрямовану на реалізацію інтересів, того суб’єкта що реалізує такий механізм; а Василик О.Д. та Павлюк К.В розкривають мету фінансового механізму у задоволенні не тільки власних інтересів, але й об’єктів на які направлені такі заходи.

Суттєво від усіх вище проаналізованих визначень поняття «фінансовий механізм» відрізняється визначення українського вченого Аранчія В.І. Він стверджує, що фінансовий механізм – це сукупність форм і методів формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення фінансової діяльності підприємства. Тобто, Аранчій В.І. розглядає фінансовий механізм суто на мікроекономічному рівні.

Проаналізуємо визначення фінансового механізму українського вченогоКовалюка О.М., який вважає, що фінансовий механізм – це система визначених фінансовою політикою фінансових методів і фінансових важелів, які використовують у своїй діяльності держава та підприємства за їх відповідного правового, нормативного та інформаційного забезпечення.На нашу думку, дане визначення охоплює усі рівні реалізації фінансового механізму, є досить стислим та ґрунтовним.

Але, вивчивши усі вище наведені визначення поняття «фінансовий механізм», стало зрозумілим, що суттєвою хибою цих визначень є те, що в них немає переліку джерел забезпечення використання фінансових методів і фінансових важелів, а саме: правового, нормативного та інформаційного. Нам видається, що саме через відсутність належного правового, нормативного й інформаційного забезпечення даються взнаки великі недоліки у практиці господарювання в нашій державі упродовж років незалежності. Крім того, поняття фінансового механізму невіддільне від фінансової політики, а фінансова політика визначає функції фінансового механізму.

З огляду на сказане фінансовий механізм — це система фінансових форм, методів, важелів та інструментів, які використовують у фінансовій діяльності держави і підприємства за відповідного нормативного, правового та інформаційного їхнього забезпечення, а також за відповідної фінансової політики на мікро- і макрорівні.

Перехід від адміністративно-командної до соціально-орієнтованої ринкової економіки, який відбувається в Україні, передбачає розробку й запровадження нових форм і методів системного управління підприємством, бо середовище, в якому функціонує підприємство має великий вплив на його подальшу діяльність, стабільність та прибутковість.

Фінансовий механізм реалізує себе через сукупність управлінських функцій, головні з яких — прогнозування, планування, стимулювання, контролювання, регулювання, координування, організація.

Прогнозування — це система наукових уявлень про напрями розвитку фінансово-господарської діяльності компанії. Воно надає науково обґрунтовану інформацію про якісні та кількісні параметри розвитку підприємства у перспективі.

Планування — це планомірне управління процесами створення, розподілу, перерозподілу і використання грошових ресурсів [ 26, с. 562].

Стимулювання — це вплив на спонукальні мотиви вчинків людей, ступінь залежності винагороди від результатів праці.

Контролювання є перевіркою виконання планів розвитку підприємства, системою спостережень і перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта ухваленим управлінським рішенням, виявлення результатів управлінських впливів на об'єкт[27, с. 344].

Регулювання — це вплив на об'єкт управління з метою досягнення стану його стійкості у разі виникнення відхилень від графіків, планових завдань, визначених норм і нормативів.

Координування — це узгодження, приведення у відповідність окремих ланок у фінансовому управлінні на макро- чи мікрорівні.

Організація фінансовогомеханізму передбачає налагодження і впорядкування процесів функціонування підприємства за допомогою заходів, важелів, інструментів, методів, різних форм удосконалення діяльності фінансових інститутів.

Організація є свідомим способом координації, ринок — несвідомим. Усе, що відбувається всередині організації, важливе для розуміння того, що відбувається за її межами.

Організація у першому розумінні тісно пов'язана з наукою про управління. Однак між ними є відмінність. "Організація" відповідає на питання: чим управляти? А "управління" — як впливати на об'єкт?

Фінансовий механізм організації також, є категорією фінансового управління економікою, оскільки організовує виробничу і торговельну поведінку суб'єктів господарювання.

Треба також розрізняти такі поняття: механізм організації фінансів і фінансовий механізм організації.

Механізм організації фінансів — це сукупність форм і методів, за допомогою яких упорядковують фінанси і фінансову діяльність суб'єктів господарювання.

Фінансовий механізм організації — це сукупність фінансових форм і методів, інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток цілісного комплексу взаємопов'язаних елементів (підприємства, установи, галузі тощо). Потреба у фінансовому механізмі організації економіки виникає під впливом фінансового менеджменту і фінансової політики.

Таким чином, можна зробити висновок, що на даний момент фінансовий механізм регулювання підприємством є не достатньо глибоко вивченим поняттям у вітчизняній науці, що призводить до нечіткого формулювання даної категорії , усі надані визначення мають характерний недогляд, а саме — відсутність окремих або й цілих груп елементів.Одні не враховують фінансових важелів, другі не згадують про фінансові методи, треті замінюють фінансові важелі й фінансові методи "системою управління фінансами". Дехто ув'язує систему управління фінансами із використанням фінансових важелів і фінансових методів, упускаючи такі елементи, як фінансові форми і фінансові інструменти. Але, якщо видалити усі ці недоліки, вийде таке визначення фінансового механізму: це система фінансових форм, методів, важелів та інструментів, які використовують у фінансовій діяльності держави і підприємства за відповідного нормативного, правового та інформаційного їхнього забезпечення, а також за відповідної фінансової політики на мікро- і макрорівні.

ГЛАВА 2. ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Необхідною умовою прибуткової діяльності будь-якого підприємства є правильна і раціональна організація його фінансів. Для того, щоб успішно функціонувати на ринку кожне підприємство зобов’язане формувати, розподіляти і використовувати фонди грошових коштів, обґрунтовано залучати зовнішні джерела фінансування.

Фінанси впливають на кількісні і якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу на підприємстві, а також на кінцеві результати його діяльності. Кваліфіковане управління фінансами сприяє швидкій адаптації підприємств до роботи у конкурентному ринковому середовищі, трансформації їх діяльності відповідно до змін чинного законодавства.

Методологічні засади визначення, класифікації, визнання та оцінки фінансових інструментів на підприємстві встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 13 “Фінансові інструменти”.

В сучасних умовах визнається, що серед складових фінансового механізму найефективнішими є фінансові важелі, які приводяться в дію через відповідні фінансові методи. Окрім того, фінансовий механізм має відповідне правове, нормативне, інформаційне та організаційне забезпечення.

На макрорівні фінансовий механізм є складовою частиною єдиної фінансової системи, способом взаємодії об'єкта (сфери фінансів) і суб'єкта фінансової системи (сукупності фінансових органів).

Фінансовий механізм стимулює весь процес відтворення: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Він має забезпечувати найсприятливіші умови для макроекономічних процесів, а на мікрорівні - сприяти чіткій взаємодії усіх його елементів: податкових, кредитних, бюджетних, валютних, митних та інших.

Серед економістів немає єдиної думки щодо змісту поняття фінансовий механізм.

Розглянемо деякі визначення фінансового механізму для макро- і мікрорівня, що з'явилися в економічній літературі за останні 30 років:сукупність фінансових важелів із притаманними їм особливими методами практичного застосування утворює фінансовий механізм впливу на суспільне виробництво:

це сукупність форм, методів і важелів планового управління фінансовими відносинами, пов'язаними з плануванням фінансів, утворенням, розподілом і використанням грошових доходів, нагромадженням фондів, із системою фінансування видатків[ 28, с. 60];
це сукупність методів та форм, інструментів і важелів впливу на економічний і соціальний розвиток суспільства в процесі здійснення розподільчих і перерозподільних фінансових відносин[ 14, с. 142.];
це сукупність конкретних форм і методів забезпечення розподільчих і перерозподільних відносин, утворення доходів, фондів грошових коштів[17, с. 34];
це система фінансових важелів впливу на організацію, планування і стимулювання використання фінансових ресурсів[ 50, с. 114.];
це державне регулювання, яке створює певне середовище господарювання, в якому окремо взяте підприємство почуває себе краще або гірше залежно від його здатності адаптуватися до змін, що відбуваються[ 30, с. 548.];
це складова частина господарського механізму, сукупність фінансових стимулів, важелів, інструментів, форм і способів регулювання економічних процесів і відносин. Фінансовий механізм включає передусім ціни, податки, мита, пільги, штрафи, санкції, дотації, субсидії, банківський кредитний і депозитний проценти, облікову ставку, тарифи[ 32, с. 369. ];
це система управління фінансовими відносинами підприємства через фінансові важелі за допомогою фінансових методів[49, с. 13.];
це система управління фінансами підприємства з метою досягнення максимального прибутку[ 41, с. 16.];
це сукупність форм і методів створення і використання фондів фінансових ресурсів із метою забезпечення різних потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення[ 10, с. 104.];
це сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави, які функціонують у процесі формування, розподілу й використання цільових централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів для задоволення потреб суспільства [12, С. 68.];
це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і фондів грошових засобів із метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати виробництва [31, с. 18.];
це система дії фінансових важелів, яка виражається в організації, плануванні й стимулюванні фінансових ресурсів[ 4, с. 25.].