Фінансовий облік

Зміст:

Вступ

Ділова активна діяльність підприємства характеризується фінансовими результатами, зокрема прибутком, отриманим від підприємницької діяльності. Прибуток і його використання є інтегральним показником життєдіяльності підприємства, оскільки від його розміру залежить оплата праці працівників, розрахунки з бюджетом, створення власних заохочувальних фондів стимулювання та розвитку підприємства.

Фінансовим результатом  господарської діяльності підприємства є прибуток або збиток. Прибуток в основному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (послуг, товарів). Крім того, підприємство може продавати (реалізувати) інші матеріальні цінності та послуги допоміжних виробництв і господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують або зменшують розмір прибутку від інвестиційної та фінансової діяльності.

Прибуток формується поступово  протягом фінансово-господарського року. Більшу частину прибутку становить  прибуток від реалізації продукції, одержаний у вигляді різниці  між виручкою від реалізації продукції і витратами на її виробництво та збут.

На підприємстві можливі  доходи, витрати, які не пов’язані  з реалізацією продукції, але збільшують або зменшують суму прибутку або збитків, - це фінансові результати, отримані від інвестиційної та фінансової діяльності, а також результати , які пов’язані з надзвичайними подіями.

Таким чином, важливість вказаних проблем у світлі сучасного економічного становища України зумовлюють актуальність дослідження курсової роботи, а також об’єкт і предмет дослідження та його мету.

Об’єктом дослідження  курсової роботи є теоретичні засади бухгалтерського обліку.

Предметом дослідження курсової роботи є облік фінансових результатів діяльності підприємства.

Метою курсової роботи є  дослідження та вивчення проблеми обліку фінансових результатів діяльності підприємства.

Мета курсової роботи передбачає виконання таких завдань:

1. дослідити поняття фінансових результатів і завдання їх обліку;
2. проаналізувати фінансові результати від різних видів діяльності підприємства;
3. дослідити формування та розподілення прибутку.

Для розв’язування поставлених  завдань використанні такі методи наукового  дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.

Розділ 1. Теоретико–економічне визначення фінансових результатів

діяльності підприємства

1.1. Поняття та складові фінансових результатів

Наказом Міністерства Фінансів України №87 від 31.03.1999 року затверджено положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 "Звіт про фінансові результати". Згідно із затвердженим стандартом прибуток в бухгалтерському обліку - це сума на, яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати. Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи та витрати затверджені П(С)БО 15 "Доход" та П(С)БО 16 "Витрати".

Згідно із П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" прибутки (доходи) та витрати поділяються за видами діяльності, функціями та елементами витрат.

Визначаються фінансові  результати шляхом визначення доходів  та відповідних витрат підприємства.

Доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Збиток - це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Не визначаються доходами:

• Податок на додану вартість, акциз, інші податки і платежі до бюджету й позабюджетних фондів;
• Надходження за договорами комісій, агентськими та іншими угодами на користь комітента, принципала тощо;
• Сума попередньої оплати за продукцію, роботи і послуги;
• Сума авансу в рахунок оплати продукції, робіт і послуг;
• Сума завдатку під заставу або для погашення позики;
• Надходження що належать іншим особам;
• Надходження від первинного розміщення цінних паперів.

Не визначаються витратами:

• платежі за договорами комісії,агентськими та іншими угодами на користь комітента, принципала тощо;
• Попередня (авансована) оплата запасів, робіт і послуг;
• Погашення одержаних послуг;
• Інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають принципу визнання;
• Витрати які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень стандартів обліку.

Умови визнання доходів:

• Покупцеві передані ризики й вигоди пов’язанні з правом власності на продукцію роботи і послуги;
• Підприємство надалі не здійснює контроль та управління реалізованою продукцією (роботами, послугами);
• Сума доходу може бути достовірно визначена;
• Є впевненість, що в результаті операцій відбудеться збільшення економічних вигод, а витрати можуть бути достовірно визначенні.

Дохід визначається, якщо дотримано  всіх умов,наведених вище.

Умови визначення витрат:

• Витрати визначаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені;
• При неможливості прямо пов’язати витрати з доходом певного періоду, вони відображаються у складі витрат того періоду, коли виникли;
• Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом розподілу його вартості між окремими періодами.

Фінансовий аспект побудови бухгалтерського обліку вимагає  аналогічної структуризації побудови бухгалтерського обліку затрат, доходів  та фінансових результатів. Діяльність може бути трьох видів: операційна, інвестиційна, фінансова.

Операційна діяльність — це статутна (основна) діяльність підприємства, а також неосновні (інші) види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою.

Інвестиційна діяльність — це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність — це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу. Разом з тим на підприємстві можуть відбуватися екстраординарні події (надзвичайні ситуації). Це вимагає їх чіткого визначення для побудови обліку затрат, доходів та фінансових результатів.

Центральним місцем у системі  діяльності є облік затрат, облік  доходу та визначення фінансового результату (прибутку або збитку).

Класифікація доходів:

• Доход (виручка) від реалізації продукції, робіт і послуг;
• Інші операційні доходи;
• Дохід участі в капіталі
• Фінансові доходи;
• Інші доходи;
• Надзвичайні доходи.

Доход із надання послуг визначається виходячи із ступеня завершеності надання послуг, тому сума витрат відображається в обсязі пропорційному до наданих послуг.

Класифікація витрат:

• Виробнича собівартість;
• Прямі матеріальні витрати;
• Прямі витрати на оплату праці;
• Інші прямі витрати;
• Загальновиробничі витрати;
• Адміністративні витрати;
• Витрати на збут;
• Інші операційні витрати;
• Фінансові витрати;
• Витрати від участі в капіталі;
• Інші витрати звичайної діяльності;
• Надзвичайні витрати.

Поняття фінансового результату в податковому обліку не застосовується, замість цього вводяться поняття валових доходів і валових витрат.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

1.2.Формування  та розподілення прибутку діяльності  підприємства

Економісти використовують поняття «прибуток» для вираження  різниці між доходом підприємства і його витрат. Прибуток виступає як перевищення доходів від продажу  товарів (послуг) над зробленими витратами (капіталом).

Прибуток є одним з узагальнюючих  оціночних показників діяльності підприємств (фірм). Прибуток — це частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи надлишок надходжень над витратами ресурсів, прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним показником. При цьому зарплата розглядається як витрати на ресурсну складову підприємницької діяльності — персонал.

Прибуток виконує дві  найважливіші функції:

1. характеризує кінцеві фінансові результати діяльності підприємства, розмір його грошових нагромаджень;
2. є головним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства (податок на прибуток — найважливіший елемент доходів державного бюджету).

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні. Тому основний принцип діяльності підприємства складається в прагненні до максимізації прибутку. З цієї причини прибуток виступає основним показником ефективності виробництва.

З розвитком ринкових відносин відбувається розширення традиційного розуміння прибутку, що зводився до різниці між доходами і витратами. В економічній теорії і господарській практиці розрізняють економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток.

Бухгалтерський прибуток — різниця між загальним доходом і явними витратами. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським (чи інакше госпрозрахунковим), тому що вона враховує при розрахунку тільки явні (грошові) платежі, що фіксуються в бухгалтерській звітності підприємства.

BP = TR — EC, де

ВР — бухгалтерський прибуток;

TR — загальний доход;

ЕС — явні витрати.

Економічний прибуток — різниця між загальним доходом і загальними витратами підприємства, явними і неявними.

EP = TR — TC, де

ЕР — економічний прибуток;

ТС = ЕС + IC;

IC — неявні витрати.

Нормальний прибуток — це той мінімальний прибуток, що повинний заробити підприємець, якщо він хоче залишитися у своєму бізнесі і продовжувати діяльність. Це — плата за виконання підприємницьких функцій.

Економісти включають нормальний прибуток у неявні платежі (витрати), щоб одержати ресурси підприємства в даній галузі. Нормальний прибуток повинний бути досить високої, щоб існуючі підприємства залишалися в даній галузі, і досить низьким, щоб нові підприємства не входили в цю галузь. Вона відбиває неявний фактор витрат, що виробник визначає собі за можливість керувати. Цей фактор відображає власну вартість виконання управлінської праці в даній галузі.

На кожнім підприємстві формуються чотири показники  прибутку, які істотно розрізняються  по величині, економічному змісту і  функціональному призначенню. Базою всіх розрахунків служить балансовий прибуток — основний фінансовий показник виробничо-господарської діяльності підприємства. Для цілей оподатковування розраховується спеціальний показник — податковий прибуток, а на його основі — прибуток, що оподаткується, та прибуток, що не оподаткується. Частина балансового прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після внесення податків і інших платежів у бюджет, називається чистим прибутком. Вона характеризує кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.

Валовий (балансовий) прибуток являє собою суму прибутку від  реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, іншого майна підприємства і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях:

Пв = Прп + Прф + Ппз, де

Пв — валовий прибуток;

Прп — прибуток від реалізації продукції;

Прф — прибуток від реалізації основних фондів, іншого майна підприємства;

Ппз — прибуток від позареалізаційних  операцій.

Балансовий  прибуток включає три основних елементи: прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їхнього іншого вибуття, реалізації іншого майна підприємства; фінансові результати від позареалізаційних операцій.

Рис. 1. Схема формування прибутку господарчого суб’єкта

Прибуток  від реалізації продукції (робіт, послуг) — це фінансовий результат, отриманий  від основної діяльності підприємства, що може здійснюватися в будь-яких видах, зафіксованих у його статуті  і не заборонених законом. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виторгом від реалізації продукції (без податку на додаткову вартість і акцизів) і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються в собівартість продукції:

Прп = Вд — ПДВ — А — В, де

Вд — валовий доход  від реалізації продукції (робіт, послуг);

ПДВ — податок на додаткову  вартість;

А — акцизи;

В — витрати на виробництво  і реалізацію продукції (робіт, послуг).

При визначенні прибутку від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства для цілей оподатковування враховується різниця (перевищення) між продажною ціною і первісної (чи залишкової) вартістю цих фондів і майна (збільшеної на індекс інфляції). При цьому залишкова вартість майна обчислюється стосовно до основних фондів, нематеріальним активам і швидкозношувальним предметам. Прибуток від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства складає:

Ін.ф.м. = Вр.ф.м. — Сф.і. * Jінф., де

Вр.ф.м  — виторг від реалізації основних фондів і майна;

Сф.і. * Jінф. — вартість основних фондів, скоректована на індекс інфляції.

Фінансові результати від  позареалізаційних операцій — це прибуток (збиток) по операціях різного  характеру, що не відноситься до основної діяльності підприємства і не зв’язаним з реалізацією продукції, основних засобів, іншого майна підприємства, виконання робіт, надання послуг. До складу позареалізаційних прибутків (збитків) включається сальдо отриманих і сплачених штрафів, пені, неустойок і інших видів санкцій, а також інші доходи:

• прибуток минулих років, виявлених у звітному році;
• доходи від дооцінки товарів;
• надходження сум у рахунок погашення дебіторської заборгованості, списаної в минулі роки;
• позитивні курсові різниці по валютних рахунках і операціям в іноземній валюті;
• відсотки, отримані по коштах, що числиться на рахунках підприємства.

Чистий прибуток утвориться після  сплати з валового прибутку податків та інших обов’язкових платежів. Чистий прибуток залишається у повному  розпорядженні підприємства.

Головна вимога, яка пред’являється сьогодні до системи розподілу прибутку, що залишається на підприємстві, полягає в тім, що вона повинна забезпечити фінансовими ресурсами потреби розширеного відтворення на основі встановлення оптимального співвідношення між засобами, що направляються на споживання і накопичення.

При розподілі прибутку, визначенні основних напрямків його використання насамперед враховується стан конкурентного середовища, що може диктувати необхідність істотного  розширення і відновлення виробничого  потенціалу підприємства. Відповідно до цього визначаються масштаби відрахувань від прибутку у фонди виробничого розвитку, ресурси яких призначаються для фінансування капітальних вкладень, збільшення оборотних коштів, забезпечення науково-дослідної діяльності, упровадження нових технологій, переходу на прогресивні методи праці і т.п. Загальна схема розподілу прибутку підприємства приведена такою формулою:

Чистий  прибуток = Резервний фонд + Фонд накопичення + Фонд споживання

Для кожної організаційно-правової форми  підприємства законодавчо установлений відповідний механізм розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, заснований на особливостях внутрішнього пристрою і регулювання діяльності підприємств відповідних форм власності.

На будь-якому підприємстві об’єктом розподілу є балансовий прибуток підприємства. Під його розподілом розуміється направлення прибутку в бюджет і по статтях використання на підприємстві. Законодавчо розподіл прибутку регулюється у виді податків і інших обов’язкових платежів. Визначення ж напрямків витрат прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції самого підприємства.

Держава не встановлює яких-небудь нормативів розподілу прибутку, але через порядок надання податкових пільг стимулює напрямок прибутку на капітальні вкладення виробничого і невиробничого характеру, на благодійні цілі, фінансування природоохоронних — заходів, витрат по змісту об’єктів і установ невиробничої сфери тощо.

Законодавство обмежує розмір резервного фонду підприємства, регулює порядок формування резерву по сумнівних боргах. Порядок розподілу і використання прибутку підприємства фіксується в його статуті і визначається положенням, що розробляється відповідними підрозділами економічних і фінансових служб і затверджується керівним органом підприємства.

Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що залишилась, є чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини. Перша — прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства (акціонерами), спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, допомога різним організаціям тощо).

До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві (нерозподілений прибуток), і використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду.

Останній є фінансовим компенсатором ймовірних відхилень  від нормального обігу грошей або додаткової їх потреби. Напрямки і суми використання чистого прибутку визначаються власниками підприємства.

2. Облік фінансових результатів та розподілення прибутків

2.1.Облік фінансових  результатів

Для узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної діяльності і надзвичайних подій, планом рахунків передбачено рахунок 79 «Фінансові результати», який ведеться за субрахунками:

791 «Результат основної діяльності»,

792 «Результат фінансових операцій»,

793 «Результат іншої звичайної діяльності»,

794 «Результат надзвичайних подій».

По кредиту рахунка 79 «Фінансові результати» та його субрахунків відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, а по дебету — суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Сальдо рахунку при  його закритті списується на рахунок 44 «Нерозподіленні прибутки (непокриті збитки)»

По кредиту субрахунку 791 «Результат основної діяльності» підприємства відображають суму доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та іншої операційної діяльності в кореспонденції з дебетом рахунків: 70 «Доходи від реалізації» та 71 «Інший операційний доход».

На дебет субрахунку 791 «Результат основної діяльності» наприкінці звітного періоду в порядку закриття рахунків списують:

— собівартість реалізованої готової продукції, товарів, послуг (з кредиту рахунка 90 «Собівартість реалізації);

— адміністративні витрати (з кредиту рахунка 92 «Адміністративні витрати»);

— витрати на збут (з кредиту рахунка 93 «Витрати на збут»);

 — належну за даними бухгалтерського обліку суму податку на прибуток від звичайної діяльності (з кредиту рахунка 981 «Податки  на прибуток від звичайної діяльності»).

Шляхом порівняння на субрахунку 791 «Результат основної  діяльності» кредитового обороту (загальна сума одержаних доходів від реалізації та інших операційний доход) з дебетовим оборотом (загальна сума операційних витрат з урахуванням суми податку на прибуток від звичайної діяльності) визначають фінансовий результат (прибуток, збиток) від основної діяльності підприємства.

Визначену суму фінансового  результату від основної діяльності списують на фінансово-результатний активно-пасивний рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» записом:

— на суму одержаного  прибутку:

Д-т рах. 791 «Результат основної діяльності»

К-т рах. 441 «Прибуток нерозподілений»;

— на суму збитку:

Д-т рах. 442 «Непокриті збитки»

К-т рах. 791 «Результат основної діяльності».

Формування фінансових результатів основної діяльності підприємства відображається в системі рахунків.(Див. рис. 2).

Рис. 2 - Формування фінансових результатів.

На кредит субрахунку 792 «Результат фінансових операцій» наприкінці звітного періоду списують:

а) в кореспонденції з  дебетом рахунка 72 «Доход від участі в капіталі»;

 — доход від участі в капіталі (доход від інвестицій в асоційовані підприємства, в дочірні підприємства, від спільної діяльності);

 — в кореспонденції з дебетом рахунка 73 «Інші фінансові доходи» — інші фінансові доходи (дивіденди, одержані від інших підприємств; відсотки, одержані за облігаціями чи іншими цінними паперами, інші доходи від фінансових операцій).

На дебет субрахунку 792 «Результат фінансових операцій» наприкінці звітного періоду списують:

а) в кореспонденції з  кредитом рахунка 95 «Фінансові витрати» — фінансові витрати (нараховані відсотки за користування кредитами банків, за договорами кредитування, фінансового лізингу; витрати, пов'язані з випуском, утриманням  і обігом власних цінних паперів та ін.);

б) в кореспонденції з  кредитом рахунка 96 «Втрати від участі в капіталі» — втрати від Інвестицій в асоційовані підприємства, від спільної діяльності, від інвестицій в дочірні підприємства тощо.

Фінансовий результат (прибуток, збиток), визначений за даним субрахунку 792 «Результат фінансових операцій» (порівнянням кредитового і дебетового обороту), списується відповідними записами на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Субрахунок 793 «Результат іншої звичайної діяльності призначений для визначення фінансових результатів іншої звичайної діяльності.

На кредит субрахунку 793 в кореспонденції з дебетом рахунка 74 «Інші доходи» списують доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, від не операційної курсової різниці, від безоплатно одержаних активів та від іншої звичайної діяльності (зокрема, від списання кредиторської заборгованості по закінченні строку позовної давності, від вартості негативного гудвілу, яка визнана доходом, та ін.).