МІЖРЕГІОНАЛЬНА  АКАДЕМІЯ  УПРАВЛІННЯ  ПЕРСОНАЛОМ 
 
 
 
 

КУРСОВА  РОБОТА 

з курсу: “Фінансовий ринок”

за темою: “Фінансовий ринок України” 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                            Науковий керівник:

Київ 2009

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….….3

1.  Теоретичні основи фінансового ринку …….……………………………………4

     1.1.    Складові фінансового  ринку……………………………………………….4

2. Економічний зміст поняття «фінансовий ринок»………………………...7
3. Діяльність Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України………………………………………………………………………9

2.  Функції фінансового ринку України…………………………………………….12

     2.1.    Суть і роль фінансового ринку в економіці………………………………12

2. Характеристика функцій фінансового ринку…………………………….17
3. Механізм фінансового ринку……………………………………………...19

3.  Структура ринку фінансових ресурсів та його суб’єкти……………………….22

      3.1.    Суб'єкти фінансового ринку та їх класифікація………………………....22

2. Функції суб'єктів (учасників) фінансового ринку………………………23
3. Інститути інфраструктури фінансового ринку………………………….26

Висновки……………………………………………………………………………...39

Додатки……………………………………………………………………………….41

Список  використаної літератури……………………………………………………44 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Сучасні умови розвитку фінансового ринку України обумовлюють наявність його розвинутої інфраструктури, особливо недержавної підсистеми, яка мобілізує потенційні можливості для активізації соціально-економічного розвитку і дає змогу більш ефективно задовольняти фінансові потреби суб'єктів фінансових відносин.

     Інфраструктура фінансового ринку України кількісно і якісно відрізняється від країн з розвинутою ринковою економікою. Водночас нерозвиненість ринкової економіки, низький рівень добробуту населення і недостатність розвитку самої інфраструктури фінансового ринку обумовили існування таких проблем, як: низький ступінь акумуляції заощаджень; вивіз капіталу; кризи фінансових інститутів, неефективність страхової медицини, системи пенсійного забезпечення, іпотеки; регіональні диспропорції в рівні задоволення фінансових потреб. Для того, щоб прискорити ринкові перетворення в Україні, необхідно нарощувати масштаби і якісно удосконалювати її недержавну підсистему інфраструктури фінансового ринку.

     Метою дослідження є узагальнення теоретико-методологічних засад функціонування інфраструктури фінансового ринку, оцінка притаманних їй тенденцій та обґрунтування шляхів її розвитку для підвищення ступеня задоволення фінансових потреб суб'єктів фінансових відносин.

     Інформаційною базою дослідження стали закони України, законодавчі і нормативні акти України, дані Державного комітету статистики, Міністерства фінансів, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також статистика міжнародних економічних організацій і міжнародних фінансових інституцій. 
 
 
 

1.  Теоретичні основи фінансового ринку 

     1.1. Складові фінансового  ринку 

     Функцiонування ринкової економiки грунтується на функцiонуваннi рiзноманiтних ринкiв, якi можна згрупувати в два основні класи: ринки виробленої продукцiї (товарів та послуг) та ринки трудових i фiнансових pecypcів. На ринку фiнансових pecypciв зустрiчаються такi, в яких у процесi господарювання виникає потреба в коштах для розширення їх дiяльностi, а також такі, у яких накопичуються заощадження, що можуть бути використанi для iнвестицiй. Саме на ринку фiнансових pecypciв, або фiнансовому ринку, вiдбувається перелив коштiв, при якому вони перемiщуються вiд тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує iнвестицiй. При цьому, як правило, кошти спрямовуються вiд тих, хто не може їх ефективно використати, до тих, хто використовує їх продуктивно. Це сприяє не тiльки пiдвищенню продуктивностi та ефективностi економiки в цiлому, а й полiпшенню економiчного добробуту кожного члена суспiльства.

     На  фiнансовому ринку тi, що мають вiльнi фiнансовi ресурси, передають їх на рiзних умовах iншим учасникам ринку, якi опосередковано через суб'ектiв ринку або безпосередньо використовують залученi ресурси для фiнансування рiзних галузей економiки, забезпечення потреб населення та потреб державного бюджету. Фiнансовi ресурси надаються на умовах позики або на умовах спiввласностi, коли iнвeстор набувае прав власностi на придбанi за iнвecтoвaнi кошти матерiальнi чи нематерiальнi активи.

     Позика  оформляється рiзними видами боргових цiнних паперiв, банкiвського, комерцiйного чи державного кредиту. Платою за використання позичкового капiталу виступає процент, який залежить від структури попиту та пропозицii на позичковий капiтал i може коригуватись у той чи iнший бiк, забезпечуючи iнвecтopy вищий або нижчий рівень прибутку. 3 одного боку, piвeнь процентної ставки має бути нижчим вiд ставки прибутку від використання залучених pecypciв, щоб позичальник мав змогу погасити позику та забезпечити зростання власного капiталу. 3 другого боку, процентна ставка має забезпечити iнвecтopy прибуток від надання коштiв у позику, а також компенсувати втрати від знецiнення pecypciв внаслiдок iнфляцii та ризикiв вiд здiйснення конкретних iнвестицiй. Реальна ставка прибутку на позичковий капiтал вiдповiдає середнiм темпам зростання економiки з поправкою на ризик здiйснення конкретних iнвестицiй. Чим ефективнiше функцiонує ринок позичкового капiталу, тим бiльшою мiрою процентна ставка на позиковий капiтал вiдповiдає ризику iнвестицiй i ефективностi конкретної галузi економiки та eкoнoмiки в цiлому [10].

     Рівень  прибутку на iнвестицiї в акцiонерний капiтал визначається piвнeм рентабельностi конкретного виробництва та ринковою кон'юнктурою, що впливає на ринкову капiталiзацiю корпорацii. Рівень прибутку на акцiонерний капiтал значною мiрою вiдповiдає рiвню ефективностi конкретного виробництва i в разi неефективної дiяльностi може забезпечити інвестору нульову або вiд'ємну ставку прибутку. Інвecтop - власник aкцii подiляє ризик iнвестицiй з iншими акцiонерами пiдприємницької структури i тому прибуток на iнвeстицiї в акції може коливатись у значних межах. На вiдмiну вiд прибутку на акцiонерний капiтал процент на позичковий капiтал у цiлому мeнш пов'язаний iз поточною фiнансово-господарською дiяльнiстю конкретного суб'єкта господарювання i в основному визначається кон'юнктурою ринку [12].

     Передача  в користування фiнансових pecypciв  на фiнансовому ринку оформляється тим чи iншим фiнансовим інструментом. Якщо ресурси передаються на умовах позики, це оформляється вiдповiдними iнструментами позики – борговими цiнними паперами (облiгацiями, векселями, ощадними сертифiкатами тощо) або рiзними видами кредитних інструментів. Якщо інвестор вкладає кошти в aкцioнepний кaпiтал, така операцiя оформляється iнструментами власностi - акцiями. Платою за нaдaнi в позику ресурси виступає процент, а при безстроковому інвестуванні коштів в акцiонерний капiтал - прибуток у виглядi дивiдендiв i капiтaлiзований прибуток, що направляється на збiльшення власного капiталу корпорацii.

     Оскiльки передача в користування капiталу вiдбувається через продаж фiнансових активiв, якi вiдображають права на отримання доходу на вкладений капiтал, фiнансовий ринок можна визначити як ринок, на якому випускають, продають i купують фiнансовi активи. Фінансовий ринок являє собою систему економiчних та правових вiдносин, пов'язаних iз купiвлею-продажем або випуском та обiгом фiнансових активiв. Суб'єктами цих вiдносин виступають держава, а також ті, хто бажає передати в користування вiльнi фiнанcовi ресурси, ті, якi потребують iнвестицiй, та фiнансовi посередники, якi на стабiльнiй, впорядкованiй основі забезпечують перерозподiл фiнансових pecypciв серед учасникiв ринку. Іншими словами фінансовий ринок – це грошові відносини, що склалися в процесі купівлі – продажу фінансових активів під впливом попиту та пропозиції на позиковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах.

     Осiб, якi iнвестують кошти в дiяльнiсть iнших суб'єктiв ринку, купуючи певнi фiнансовi активи, називають інвесторам та власниками фінансових активів - акцiй, облiгaцiй, депозитiв тощо. Тих, хто залучає вiльнi фiнансовi ресурси через випуск та продаж iнвecторам фiнансових активiв, називають емітентами таких активів. Кожен фiнансовий актив є активом інвестора - власника активу та зобов'язанням того, хто емітував даний актив [10].

     Торгiвля  фiнансовими активами мiж учасниками ринку вiдбувається за посередництвом рiзноманiтних фiнансових iнститутiв. Саме вони забезпечують неперервне функцiонування ринку, розмiщення серед інвесторів нових та обiг на ринку емiтованих ранiше активiв. Наявнiсть на фiнансовому ринку великої кiлькостi фiнансових посередникiв з широким спектром послуг сприяє загостренню конкуренції мiж ними, а отже, зниженню цiн на рiзнi види фiнансових послуг. Чим бiльш розвинений та конкурентний фiнансовий ринок, тим меншою є винагорода фiнансових посередникiв за наданi iншим учасникам ринку послуги. Фiнансовi посередники є необхiдними учасниками фiнансового ринку, якi забезпечують iнвecтopaм оперативне вкладення коштiв у фiнансовi активи та вилучення коштiв з процесу iнвестування. Учасникам ринку, якi потребують iнвестицiй, фiнансовi посередники допомагають залучити кошти за вiдповiдну своїй конкурентнiй позицiї плату. Чим вища конкурентна позицiя позичальника на ринку, тим нижчою є плата за користування фiнансовими ресурсами [15]. 

     1.2. Економічний зміст  поняття «фінансовий  ринок» 

     Фінансовий  ринок – це вся система економічних відносин, що виникають між його прямими учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні послуги – фінансові послуги, пов’язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб’єктів національної, регіональної та світової економіки [13]. 

     Як  економічна категорія фінансовий ринок  виражає економічні відносини між  суб’єктами економіки з приводу  реалізації вартості та споживчої вартості, укладеної у фінансових активах. Ці економічні відносини визначаються об’єктивними економічними законами і фінансовою політикою держави, впливом політичних партій та кланів (особливо в сучасній Україні на стадії становлення цивілізованої державності), які формують в остаточному підсумку сутність фінансового ринку, тобто зв’язки і відносини як на самому ринку, так і у його взаємозв’язку з іншими економічними категоріями. Економічні відносини та взаємозв’язки, які виникають на фінансовому ринку, визначаються об’єктивними економічними законами, фінансовою політикою держави та реальною потребою суб’єктів економіки здійснювати заощадження та інвестиції, надавати та брати грошові кошти в борг. На фінансовому ринку діють закони попиту та пропозиції, граничної корисності, конкуренції, що зумовлюють реальні можливості функціонування всіх суб’єктів економіки відповідно до умов ринкової економіки. На фінансовому ринку відбувається суспільне визначення якості та ціни фінансів. 

     Інвестування, як було відзначено вище, забезпечується через якісно розвинений фінансовий ринок. Чим же цей ринок та його сегменти відрізняються від інших? Головна відмінність їх у тому, що товаром на цих ринках виступають фінансові активи.  

     Фінансові активи включають також монетарне  золото і спеціальні права запозичення (СПЗ) міжнародного валютного фонду, утримувачі яких розглядають їх як фінансові вимоги. Монетарне золото і спеціальні права запозичення відносяться до активів, за якими не буває невиконаних зобов’язань. До монетарного золота відноситься золото у формі монет, злитків або брусків не менше ніж 995 проби. Право власності на монетарне золото належить центральному (Національному) банку і центральному уряду. Отже, фінансові активи складаються з фінансових вимог, що виставляються боржнику і надають право кредитору на одержання від нього платежу. 
В інтересах розуміння фінансових активів і зобов’язань доцільно виходити з їхнього загального визначення. У системі національних рахунків активи визначаються як об’єкти, що мають вартість і знаходяться у власності економічних суб’єктів, від яких слід очікувати в майбутньому одержання прибутку або інших доходів.

     Фінансові активи відповідають цьому визначенню як засоби накопичення вартості. Володіння  акціями та іншими цінними паперами приносять їхнім володарям прибуток від власності, а також холдинговий прибуток. Одержують прибуток від власності власники більшості акцій. Кредиторам виплачується відсоток за вкладами [22].

     Характерною ознакою фінансових активів є  обов’язковість вимог до інших інституційних  одиниць, які, будучи позичальниками, несуть зобов’язання перед своїми кредиторами. Фінансові зобов’язання – це зобов’язання боржника перед своїм кредитором на оплату вимог, що йому виставляються.

     У цілому, фінансовий ринок (ринок фінансових послуг) – це узагальнена назва тих ринків, де проявляється попит і пропозиція на різні фінансові активи (фінансові послуги), це сукупність усіх фінансових активів країни, що є сферою реалізації фінансових активів і фінансових відносин між продавцями та покупцями цих активів. Тобто поняття «фінансовий ринок» – це саморегулююча система ринків, де концентрується попит і пропозиція на різні фінансові активи та послуги, що пов’язані з придбанням активів; це сфера економічних відносин між суб’єктами ринку в процесі формування та реалізації попиту і пропозиції фінансових активів. З організаційної точки зору, фінансовий ринок є системою самостійних окремих ринків (сегментів), у кожному з яких виділяються ринки конкретних видів фінансових активів (сегменти) [19].

     Відомо, що послуги створюються не тільки у виробництві, але й у сфері обміну. Обов’язковою умовою процесу обміну є еквівалентність, що передбачає безумовне отримання блага за певну грошову суму. Фінансовий актив, як і будь-який інший товар, має споживчу та мінову вартість. Згідно з дією законів ринку, ціна на товар формується під впливом попиту та пропозиції, порівняння показників конкуруючих виробників. За умов ринкової конкуренції ціна на фінансовому ринку утримується у певних межах. Мінова вартість проявляється через ціну, яка набуває форми страхового тарифу, відсотка за кредит, дивіденду за цінними паперами тощо. У певному розумінні віднесення фінансового ринку до сфери обміну є питанням досить проблемним. Це означає, що не на всіх сегментах фінансового ринку, наприклад, страховому, передбачається еквівалентність [17].  
 

1.3. Діяльність Агентства  з розвитку інфраструктури  фондового ринку  України 

      Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України (далі - Агентство) є державною установою, створеною в 1998 році при Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідно до рішення Комісії №94 від 29.07.98 з метою організаційного, технічного та ресурсного забезпечення реалізації повноважень Комісії в сфері регулювання ринку цінних паперів та розвитку інфраструктури фондового ринку України, зокрема, з метою організаційного, технічного та ресурсного забезпечення створення та функціонування Національної депозитарної системи та інших елементів інфраструктури фондового ринку України.

      Агентство здійснює діяльність у таких напрямах:

- створення  та ведення інформаційної бази  даних про ринок цінних паперів  для інформаційного забезпечення  діяльності центрального апарату  Комісії та її територіальних  управлінь, учасників фондового  ринку та інших осіб;

- розповсюдження  інформації, що підлягає оприлюдненню, в порядку, передбаченому чинним законодавством та нормативними документами Комісії;

- створення  та ведення єдиної бази даних  інформації, яка підлягає оприлюдненню  і публікується в офіційних  виданнях Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

- моніторинг  фондового ринку та аналіз діяльності підприємств;

- розробка  програмного забезпечення учасників  фондового ринку та участь  у його сертифікації;

- підтримка  ведення державного реєстру цінних паперів та професійних учасників фондового ринку в електронній формі;

-  видавнича  діяльність;

-  створення  інформаційного порталу в мережі  Інтернет;

-  здійснення  освітніх програм для населення та учасників фондового ринку;

-  підготовка керівників підприємств та фахівців з питань корпоративного управління, професійних учасників фондового ринку, в тому числі за допомогою методу дистанційного навчання, консультування з питань права, обліку, професійної діяльності тощо.

       На виконання рішення Комісії від 27.05.03 №233 "Про формування єдиного інформаційного масиву даних про емітентів цінних паперів" Агентством здійснюється формування відповідного масиву даних.

     За станом на 31.12.03 Агентством  з розвитку інфраструктури фондового  ринку України укладено договори на оприлюднення річних звітів емітентів цінних паперів з наступними інформаційними  агентствами:

-  ТОВ  Інформаційне агентство "Інтерфакс-Україна";

-  ТОВ  "Агенція фондового ринку";

-  ТОВ  "Українська інвестиційна газета";

- ТОВ "Агентство корпоративних новин";

-  ТОВ  "ПФТС Нові Технології";

-  ЗАТ  "Українське агентство фінансового  розвитку";

-  ТОВ  "Видавничий дім "Ділова  Україна";

-  ЗАТ  "Інфінсервіс";

-  ТОВ  ВКФ "Інсервізавто" (м. Дніпропетровськ);

-  ТОВ  "Агенція фондового ринку" (м. Черкаси);

-  ТОВ  "Український фінансовий сервер"

     Протягом 2003 року на сайті Агентства  www.smida.gov.ua оприлюднено таку кількість річних звітів акціонерних товариств за областями (див. додоток 3).

      На виконання договору між  Агентством та Комісією на сайті Агентства розміщуються постанови про накладення санкцій за правопорушення на РЦП уповноваженими особами Комісії. За станом на 31.12.03 було розміщено  4821 постанова. Крім того, на сайті Агентства розміщено інформацію про власників акцій емітентів (за даними зберігачів), про зареєстровані емісії цінних паперів, довідники учасників ринку цінних паперів [25 ].

     Агентство виступило одним з  організаторів Третього Всеукраїнського  конкурсу на кращу регулярну  інформацію відкритих акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій "Ваша акція - Ваш капітал", що проводився протягом 2003 року за рішенням Комісії від 02.08.02 №241 з метою  підвищення  рівня  якості  підготовки   та   подання регулярної  інформації  відкритими  акціонерними  товариствами  та підприємствами-емітентами  облігацій  та сприяння   розкриття   інформації   про  їх  фінансово-господарську діяльність  для залучення  інвестицій,   формування   позитивного інвестиційного  іміджу,  запобігання розповсюдження недостовірної інформації,  захисту прав інвесторів.

2.  Функції фінансового  ринку України 

2.1.    Суть і роль фінансового ринку в економіці 

     Існування в економіці тимчасово вільних капіталів породжує фінансові ринки. Фінансові ринки – це міст між заощаджувачем та позичальником. Їх основна функція – акумулювання та перерозподіл позичкових капіталів.

Пряме та непряме фінансування. Структура  фінансових ринків: ринки кредиту  та ринки акцій, первинні та вторинні ринки, біржовий та позабіржовий ринки  цінних паперів, ринки короткотермінового та довготермінового капіталу; ринок іноземних валют [23].

     Ринок, як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм – це абстракція, яка деякою мірою відбиває реалії ХІХ століття.

     Сучасний же ринок – це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні регулюючі інститути і масова свідомість.

     Цивілізований характер ринку в промислово розвинутих країнах визначається широким арсеналом перевірених часом і господарською практикою законодавчих і моральних норм, багатоплановою і компетентною політикою держави щодо розвитку економіки та соціальної інфраструктури, інформованістю і самостійністю керівників господарських структур на всіх рівнях, правовою свободою економічної самодіяльності людини [20].

      Фінансовий ринок виступає сферою забезпечення нормального функціонування фінансових відносин у суспільстві. Він може успішно функціонувати лише в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб’єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу. В умовах адміністративної економіки фінансового ринку практично не існувало, оскільки формування ресурсів та їх перерозподіл здійснювали на директивних засадах через бюджет та банківську систему. За умов централізованого формування, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів у адміністративному порядку потреби у відповідній інфраструктури – фінансовому ринку – просто не було.

     Роль фінансового ринку в сучасній економіці полягає в акумулюванні заощаджень та тимчасово вільних фінансових ресурсів і використанні їх для забезпечення потреби у грошовому капіталі як фізичних осіб ,так і підприємницьких структур, організацій та держави.

     За економічною сутністю фінансовий ринок – сукупність економічних відносин, пов’язаних з розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів.

     В організаційному плані фінансовий ринок – це сукупність ринкових фінансових інституцій, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників [19].

      Фінансовий ринок – це сфера специфічних економічних відносин, у процесі яких формується попит і пропозиція на фінансовому ринку за допомогою фінансових посередників здійснюється акт їх купівлі-продажу [21].

      Фінансовий ринок – це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов’язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої і фінансової діяльності.

      Головне завдання фінансового ринку полягає у трансформації не задіяних фінансових коштів у позичковий капітал, тобто в грошовий капітал, власник якого надає його іншим особам на встановлений термін на умовах повернення з оплатою певного відсотку.

     Фінансовий ринок виконує такі функції:

• активної мобілізації тимчасово вільних фінансових ресурсів з різноманітних джерел;
• ефективного розподілу акумульованого капіталу між багато чисельними кінцевими споживачами;
• визначення найефективніших напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері щодо забезпечення високого рівня його доходності;
• формування ринкових цін окремі фінансові інструменти і послуги, які найоб’єктивніше відображають співвідношення між попитом та пропозицією на фінансові ресурси;
• здійснення кваліфікованого посередництва між продавцем і покупцем фінансових інструментів;
• створення умов для мінімізації фінансових ризиків;
• прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів у державі [13].

     Він є забезпечуючою структурою, насамперед для фінансів суб’єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи. Їх фінансова діяльність розпочинається з формування ресурсів. Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Таким чином, підприємства на фінансовому як і на інших ринках, практично рівнозначні, як у ролі покупця так і продавця ресурсів.

     Роль фінансового ринку щодо двох інших суб’єктів фінансових відносин – держави і фізичних осіб – дещо інша. Держава використовує фінансовий ринок переважно для формування своїх доходів на позиковій основі, хоча певною мірою бере участь і у формуванні його ресурсного потенціалу. Тобто її місце у ролі покупця значно вагоміше, ніж у ролі покупця. Фізичні особи, навпаки, більше

продають  тимчасові вільні кошти, ніж позичають  їх, хоча споживчий кредит у сучасних умовах також досить поширений [20].

     Насамперед, необхідно чітко розділити сферу грошового та фінансового ринків. Хоча вони і тісно взаємозв’язані, але значною мірою і відмінні, а тому їх не можна ототожнювати, так само як не можна вважати синонімами категорії „гроші” і „фінанси”. Будучи взаємозв’язаними, вони в певному сегменті мають спільну сферу функціонування. Водночас сфера грошового ринку ширша за фінансовий, так само як і загальна сфера фінансового ширша за грошовий. Це просто різні ринки, що перетинаються між собою. У зв’язку з цим слід чітко визначати сферу кожного ринку та його призначення.