Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Фінансовий ринок,його структура та розвиток

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..……3

РОЗДІЛ 1. Основні теоретичні положення дисципліни “Фінансовий ринок”..5

1.1 Сутність фінансового ринку,необхідність і передумови його створення…………………………………………………………………………..5

1.2 Принципи та функції фінансового ринку………………………………...….7

1.3 Структура фінансового ринку та класифікація основних його суб’єктів……………………………………………………………………………9

РОЗДІЛ 2. Розвиток і проблематика фінансового ринку на Україні…………12

2.1 Основні тенденції розвитку фінансового ринку в Україні…………..……11

2.2 Фінансові посередники та їх роль у розвитку фінансового ринку……….15

2.3 Роль комерційних банків на фінансовому ринку України………………..18

2.4 Проблеми розвитку фінансового ринку України……………………...…..23

РОЗДІЛ 3. Практика та глобалізація фінансового ринку в Україні….………26

3.1 Тенденції розвитку фінансового ринку України в умовах глобалізації …26

3.2 Ринок фінансових послуг в Україні……………………………………..….29

3.3 Розвиток фінансового посередництва в Україні…………………………..32

3.4 Адаптація України у сфері фінансового ринку…………………………....36

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..…….40

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………..………….42

ДОДАТКИ..………………………………………………………………………44

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку економіки України все більшого значення набуває наявність ефективно організованого фінансового ринку,здатного забезпечити потреби економіки в інвестиціях шляхом акумуляції тимчасово вільних фінансових ресурсів. З огляду на те,що фінансовий ринок країни формується в умовах трансформаційних процесів,він потребує ретельного дослідження як з теоретичної,так і практичної точки зору. Враховуючи незначний період функціонування порівняно з економічно розвиненими країнами,фінансовий ринок в Україні має певні вади,які необхідно усунути,але для цього необхідно ретельно дослідити тенденції,що склалися як у межах вітчизняного ринку,так і в межах міжнародного фінансового ринку. Україна з розвинутою ринковою економікою є особливим і необхідним середовищем для успішного функціонування економіки і соціальної сфери. Він виник як наслідок у результаті появи потреби в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави. Досконалий фінансовий ринок – це ринок,який може точно й своєчасно відображати попит і пропозицію фінансових ресурсів і з найменшими затратами звести за допомогою посередників одне з одним постачальників,і споживачів грошей або капіталу. Крім того,фінансовий ринок це також певний фінансовий барометр економіки. Він ефективно працює при низьких темпах інфляції в державі,успішному розвитку економіки,стабільній законодавчій та нормативній базі,сприятливому політичному кліматі та певному балансі інтересів у суспільстві. Слід зазначити,що вітчизняні наукові дослідження фінансового ринку,на мій погляд,є досить фрагментарними. В роботах вітчизняних науковців приділяється значна увага проблемам розвитку фінансового ринку,але в межах окремих сегментів – грошового ринку,ринку капіталу та значно меншою мірою ринку похідних фінансових інструментів. Аналогічна ситуація спостерігається і в дослідженнях,присвячених ролі фінансових посередників. Окремо вивчається ситуація стосовно фінансових посередників,що виконують функції акумулювання інвестицій,окремо вивчаються функції учасників інфраструктури. Враховуючи все вище зазначене,на мій погляд,є необхідність провести комплексне дослідження сучасного стану,вивчити існуючу модель вітчизняного фінансового ринку та охарактеризувати стратегію подальшого його розвитку.

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “ФІНАНСОВИЙ РИНОК”.

1.1. Сутність фінансового ринку,необхідність і передумови його створення

Фінансовий ринок вважається невід'ємним атрибутом сучасної ринкової економіки. У політико-економічному значенні - це ринок, на якому визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові ресурси. Це ринок, на якому є продавці й покупці, є товар, який продається та купується. Але цей товар особливий - гроші, надані у тимчасове або постійне користування. Фінансовий ринок є винятково складною структурою з великою кількістю учасників-фінансових посередників, споживачів фінансових послуг - юридичні, фізичні особи, держава, які вступають в економічні відносини, оперуючи різноманітними фінансовими інструментами. Характерною особливістю фінансового ринку є те, що ці відносини реалізуються на етапах розподілу й перерозподілу фінансових ресурсів і коштів здійснюваного процесу розширеного відтворення. Тому фінансовий ринок слід розглядати як специфічну сферу грошових відносин, що виникають у процесі руху фінансових фондів між державою, юридичними та фізичними особами за допомогою спеціалізованих фінансових інститутів. Основне завдання фінансового ринку полягає у забезпеченні переміщення фінансових ресурсів від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій. При цьому, зазвичай, вони спрямовуються від тих, хто не може ефективно використовувати кошти, до тих, хто використовує їх продуктивно. Це сприяє не тільки підвищенню ефективності та продуктивності економіки загалом, а й поліпшенню економічного добробуту кожного члена суспільства. Так, для сучасної ринкової економіки фінансовий ринок є центром господарського організму. За станом фінансового ринку можна судити про стан економіки, впливаючи на фінансовий ринок, можливо керувати економічною активністю суспільства.

1.2 Принципи та функції фінансового ринку

Кожна економічна категорія має свої принципи та функції, які досліджуються і забезпечують її розвиток. Принципи фінансового ринку - це основні правила, за якими відбувається побудова реального й ефективного фінансового ринку. Перші принципи для розвитку фондового сегмента ринку були затверджені Постановою Верховної Ради України "Про Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку. Функції фінансового ринку - це основні завдання кожного сегмента ринку, що забезпечують його розвиток. Функції поділяють на загальні, які характерні для всіх сегментів фінансового ринку і спеціальні (конкретні) - характеризують розвиток окремої сфери ринку.

Основними (загальними) функціями фінансового ринку є :

1. Забезпечення взаємодії покупців і продавців фінансових активів, у результаті якої встановлюються ціни на фінансові активи, що зрівноважують попит і пропозицію на них. Кожен із інвесторів на фінансовому ринку аналізує ситуацію, що діє на ринку, і вкладає кошти у фінансові активи, враховуючи дохідність і ризиковість своїх вкладень. Емітенти фінансових активів, щоб бути конкурентоспроможними на фінансовому ринку, прагнуть забезпечити інвесторам необхідний рівень дохідності їх фінансових вкладень. Таким способом на ефективно діючому фінансовому ринку формується рівноважна ціна на фінансові активи, яка задовольняє інвесторів, емітентів і фінансових посередників.

2. Запровадження фінансовим ринком механізму викупу в інвесторів належних їм фінансових активів і тим самим підвищення ліквідності цих активів. Викуп у інвесторів фінансових активів забезпечують фінансові посередники - дилери ринку, які в будь-який момент, коли це потрібно інвесторам, готові викупити фінансові активи, що їм належать. Чим ефективніше функціонує фінансовий ринок, тим вищу ліквідність він забезпечує фінансовим активам, що перебувають в обігу на ньому, оскільки будь-який інвестор може швидко і практично без втрат у будь-який момент перетворити фінансові активи на готівку. Фінансові посередники завжди готові не тільки викупити фінансові активи, а й продати їх інвесторам у разі потреби.

3. Фінансові ринки сприяють знаходженню для кожного з кредиторів (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцій та інформаційні витрати. Вирішальну роль у переміщенні капіталів відіграють фінансові посередники, які, здійснюючи великі обсяги операцій з інвестування та залучення коштів, зменшують для учасників ринку витрати і відповідні ризики від проведення операцій із фінансовими активами. Особливо помітна ця роль при фінансуванні посередниками корпорацій, що мають не найвищий кредитний рейтинг, і кількість яких є значною в усіх країнах світу, а також посередники зменшують витрати через здійснення економії на масштабі операцій і вдосконалення процедур оцінювання цінних паперів емітентів та позичальників на кредитному ринку.

1.3.Структура фінансового ринку залежить від таких ознак:

строку обігу фінансових ресурсів;
інституційного складу;
характеру руху фінансових ресурсів

За інституційним складом структуру фінансового ринку формують такі учасники: інститути позафінансової сфери, держава, населення, професійні учасники ринку - фінансові інститути та інститути інфраструктури, а також іноземні учасники ринку. Держава виступає на фінансовому ринку позичальником, який регулярно розміщує на зовнішньому та внутрішньому ринках свої боргові зобов'язання. Крім цього вона виконує специфічну й дуже важливу функцію - регулювання фінансового ринку. Іноді держава виступає як інвестор, здійснюючи фінансову підтримку тих чи інших суб' єктів господарювання.

Основними видами діяльності фінансових інститутів - посередників на фінансовому ринку є:

- трансформація фінансових ресурсів (тобто придбання одних активів і перетворення їх на інші);

- торгівля фінансовими ресурсами за свій рахунок;

- купівля-продаж фінансових ресурсів від імені клієнта;

- консультування учасникам ринку тощо.

Населення виконує на ринку роль інвестора, купуючи цінні папери або отримуючи кредити. У країнах із розвиненою економікою більша частина населення вкладає власні кошти в різноманітні фінансові активи. Відповідні процеси активізуються і в країнах колишнього соцтабору. Так, у Польщі відбувається масове вкладання грошей фізичними особами в інвестиційні фонди. В Україні тільки незначна частина населення займається інвестуванням в цінні папери. Залежно від характеру руху відповідних фінансових потоків фінансовий ринок поділяється на ринок прямого фінансування, де купівля-продаж фінансових ресурсів відбувається безпосередньо між продавцем і покупцем, та ринок непрямого фінансування - де купівля-продаж здійснюється через фінансових посередників. Суб'єктами ринку прямого фінансування є юридичні особи, населення, держава, іноземні учасники ринку, комерційні банки. Крім цього важливу роль у прямому фінансуванні відіграють брокери, які виконують технічну функцію. На ринку непрямого фінансування роль фінансових посередників - дилерів - зовсім інша. Дилери спочатку акумулюють у себе фінансові ресурси, призначені до продажу, а потім продають їх від свого імені, висуваючи власні вимоги та пропозиції. Дилери стають основними учасниками ринку непрямого фінансування. Однією з основних умов діяльності дилерів є формування власного стартового капіталу. Наприклад, комерційні банки в Україні (основні фінансові посередники вітчизняного фінансового ринку), плануючи надавати фінансові послуги на території одного міста, згідно із законодавством, повинні сформувати власний капітал обсягом 3 млн. євро. Сучасний фінансовий ринок — це винятково складна структура з ве-ликою кількістю учасників — фінансових посередників, які оперують з різноманітними фінансовими інструментами і виконують широкий на-бір функцій з обслуговування й управління економічними процесами. А проте це ринок, на якому присутні продавці й покупці, є товар, що продається і купується. Але товар цей особливий — це гроші, надані в ко-ристування: тимчасово — у формі позик під зобов’язання, або назавж-ди — під акції.

За принципом оборотності фінансовий ринок поділяється на ринок боргових зобов ’язань і ринок власності (debt and equity markets). На ринку боргових зобов’язань (наприклад, облігацій) гроші даються в борг на певний час. На ринку власності (наприклад, акцій) купують і продають право на одержання доходу від вкладених грошей. Покупець, який одер-жав право, стає співвласником організації (право сторони, що продала). Але завжди угода оформляється певним документом, який називають цінним папером.
За характером руху цінних паперів фінансовий ринок поділяється на первинний і вторинний. На первинному ринку продаються і купуються папери нових випусків, на вторинному — обертаються раніше випущені цінні папери. На первинному ринку цінні папери продаються, а на вто-ринному — перепродуються.
За формою організації фінансові ринки поділяються на організаційні та розподільні. Прикладом організаційного ринку є біржі, де представники клієнтів — брокери, які є членами біржі (або їх уповноважені — трейдери), фізично зустрічаються в торговому залі біржі й укладають угоди. На біржі в основному перепродуються так звані облікові акції, тоб-то акції обмеженої кількості найбільших і надійних компаній, що входять до біржового списку. Потрапити до списку — велика честь для компанії; для цього вона повинна відповідати певним вимогам за складом активів і біржовою поведінкою. Акції переважної більшості компаній продають-ся на так званому вуличному ринку або, як кажуть, “через прилавок”. Первинний ринок акцій, як правило, “ъушчшш”,розподільний. На “ву-личному” ринку обертаються практично всі облігації. Сучасний “вулич-ний” ринок — це розподільна комп’ютеризована мережа брокерів і дилерів. Як представники клієнтів брокери зв’язуються між собою, уклада-ючи угоди практично по телефону. Брокери і дилери, які торгують на “вуличному” ринку, як правило, вузькоспеціалізовані за конкретним ви-дом цінних паперів (наприклад, за державними казначейськими зобов’я-заннями).
За терміном надання грошей фінансовий ринок поділяється на ринок грошей (money market) і ринок капіталів (capital market), тобто інве-стиційних фондів. Зазначимо, що на ринку чинників виробництва (пра-ця, земля, капітал) під капіталом розуміють фізичний капітал, а на ринку капіталів — інвестиційні фонди.

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК І ПРОБЛЕМАТИКА ФІНАНСОВОГО РИНКУ НА УКРАЇНІ

2.1. Основні тенденції розвитку фінансового ринку в Україні

В умовах ринкової економіки фінансовий ринок містить ринки:

• вітчизняних грошей;

• іноземної валюти;

• державних цінних паперів;

• цінних паперів недержавних підприємств.

В Україні фінансовий ринок почав розвиватися з 1992 р. у формі акцій акціонерних товариств і депозитних сертифікатів комерційних банків. Звичайно, за такий короткий час у формуванні фінансового капіталу і розвитку фінансового ринку очікувати більш-менш помітних результатів не можна. Сучасний рівень розвитку у країнах з класичною ринковою економікою став результатом тривалої еволюції ринкових відносин протягом кількох десятиліть. Зазначимо, що у країнах Східної Європи, які почали переходити до ринку раніше за Україну, рівень ринкових відносин також не досяг рівня розвинених країн. Однак, аналізуючи процес, що відбувається в Україні, можна виявити деякі тенденції в розвитку фінансового ринку.

До основних передумов формування фінансового ринку можна зарахувати такі: розвиток альтернативного сектору економіки, комерціалізацію банківської сфери, скасування монополії зовнішньої торгівлі, пільговий порядок оподатковування доходів за цінними паперами, відсутність державного регулювання операцій з цінними паперами. Це дасть змогу насамперед послабити платоспроможний попит, що вже формується на ринковій основі. Крім розглянутих економічних передумов варто виокремити також передумови технічного характеру. Ідеться про підвищення рівня комп'ютеризації інститутів фінансового ринку. На жаль, через низьку норму прибутку операцій з імпорту обчислювальної і ділової техніки внутрішній попит на неї поки що не задоволений повністю. Потрібно збільшити темпи розвитку уніфікації програмного забезпечення операцій з фондовими цінностями, особливо на позабіржовому ринку, а також темпи формування єдиних комунікаційних мереж на території України. Комп'ютеризація фондових операцій є найпотужнішим чинником прискореного створення єдиного фінансового ринку України, зміцнення і стандартизації взаємозв'язків з фінансовими ринками інших країн і в остаточному підсумку основою швидшого входження України як повноправного партнера до світового ринку позичкових капіталів. Однією з найважливіших передумов швидкого розвитку фінансового ринку в Україні є також успішне освоєння досвіду розвинених країн українськими бізнесменами й економістами як на основі вивчення друкованих джерел, прямих контактів і консультацій із зарубіжними фахівцями, так і через обмін кадрами, проходження стажування або навчання у світових фінансових центрах. Це дасть можливість сформувати кваліфіковані кадри бізнесменів і вчених, поширити в Україні вітчизняний та зарубіжний науковий і практичний досвід організації, функціонування та регулювання фінансових ринків.

Слід наголосити, що існує зворотний зв'язок між розвитком економічного, технічного, кадрового потенціалу фінансового ринку та рівнем організації власне фінансового ринку. Наявність такого потенціалу визначає рівень розвитку фінансового ринку і водночас потреби в подальшій еволюції ринку, зумовлені цільовими установками його суб'єктів — максимізацією капіталу і прибутку, забезпеченням надійності й ліквідності цінних паперів, встановлює досить жорсткі критерії добору учасників ринку за капіталами, рівнем техніки і технологій обробки та передавання інформації, кваліфікацією кадрів. Таким чином, розвиток ринку і його економічне, технічне та кадрове забезпечення відбуваються в цілому паралельно. Поступові зміни в концентрації капіталу, технічному, науковому і кадровому забезпеченні викликають якісний стрибок у розвитку фінансового ринку. Такий діалектичний зв'язок між передумовами (потенціалом) формування ринку і рівнем його розвитку виявляється на будь-якому етапі еволюції фінансового ринку. На ринку боргових зобов'язань України найбільший інтерес для інвесторів має становити випуск державних товарних облігацій України на суму 10 млрд дол. терміном погашення 5 років. Ці облігації забезпечуються всім рухомим і нерухомим майном, що перебуває в загальнодержавній власності України (землею, будівлями, спорудами, устаткуванням та іншими матеріальними цінностями, включаючи продукцію і товари, призначені для продажу). Гарантом боргових зобов'язань перед власниками цінних паперів виступає держава. Передбачається, що залучені кошти підуть на модернізацію промисловості, упровадження передових технологій, стабілізацію економіки і збільшення експорту країни. Вважаємо, що боргові зобов'язання держави за товарними облігаціями внесуть деяке пожвавлення в ринок державних цінних паперів у міру фінансової стабілізації та структурної перебудови економіки. Однак уже сьогодні можна виокремити конкурентоспроможні (стосовно корпоративних цінних паперів) сегменти ринку державного боргу. Це, зокрема, ринок казначейських векселів і муніципальні позики. Необхідність розвитку ринку казначейських векселів визначається їх особливою роллю на грошовому і фінансовому ринку. Як зазначалось, випуск казначейських векселів є засобом мобілізації короткострокових ресурсів для покриття внутрішньорічних розривів у доходах і витратах держбюджету, для обслуговування державного боргу. Водночас казначейські векселі є найгнучкішим інструментом кредитної політики Центрального банку. Банк України, володіючи портфелем казначейських векселів, може активно впливати економічними методами на ринок міжбанківських кредитів.

2.2. Фінансові посередники та їх роль у розвитку фінансового ринку

Функцію перерозподілу тимчасово вільних фінансових ресурсів від фізичних та юридичних осіб,які є вкладниками або інвесторами,до осіб,переважно юридичних,для яких ці ресурси необхідні,щоб здійснювати розширене відтворення,виконує фінансовий ринок. Основними учасниками,що забезпечують ефективне функціонування фінансового ринку та ефективний перерозподіл фінансових ресурсів,є фінансові посередники. Фінансові посередники складають досить численну групу основних учасників фінансового ринку та забезпечують посередницький зв’язок між покупцями та продавцями фінансових інструментів. Певна частина фінансових посередників сама може бути на фінансовому ринку продавцями чи покупцями. Фінансові посередники – це фінансові установи,до яких належать суб’єкти банківської системи,небанківські фінансові та кредитні інститути,контрактні фінансові інститути. Діяльність фінансових посередників на практиці пов’язана із створенням нових фінансових інструментів.

Ці інститути мають можливість отримувати прибуток за рахунок економії,що обумовлена зростанням масштабу операцій,здійснюючи аналіз кредитоспроможності потенційних кредиторів,розробку порядку надання позик і розрахунків за ними,рівномірно розподіляючи ризики. Їх діяльність спрямована таким чином на допомогу фізичним та юридичним особам,що мають заощадження,перетворити їх на капітал і вкласти в діяльність різних суб’єктів господарювання,диверсифікуючи при цьому рівень ризику. Слід зазначити,що система спеціалізованих фінансових посередників має можливість надати власникам заощаджень,більші вигоди,ніж просто можливість одержувати відсотки на капітал. Ступінь розвитку фінансового ринку характеризується кількістю фінансових посередників і різноманітністю фінансових інструментів. Вітчизняний фінансовий ринок формується в умовах трансформаційних процесів в економіці країни, а механізм його функціонування визначає потенційні можливості впливу на економіку. З огляду на те, що фінансовий ринок за інституційною ознакою являє собою специфічний спосіб організації та взаємодії елементів системи фінансового ринку, актуальним є створення відповідних фінансових інститутів,здатних забезпечити ефективний розвиток фінансового ринку країни і виконання ним основної функції – трансформації заощаджень в інвестиції. На сьогодні в Україні створення фінансових інститутів – учасників фінансового ринку відбувається досить нерівномірно, що призводить до відсутності можливості їх ефективного функціонування і відсутності довіри з боку власників заощаджень.

Слід зазначити, що в умовах розвинутого фінансового ринку фінансові посередники виконують ряд важливих функцій у розвитку економіки країни, а саме:

забезпечення рівноваги на фінансовому ринку шляхом узгодження попиту та пропозиції на фінансові ресурси, приведення фінансових інструментів у відповідність з потребами ринку;
зниження трансакційних витрат на основі ефекту масштабу;
диверсифікація ризиків окремих вкладників, і тим самим забезпечення його зниження;
нейтралізація проблеми асиметричної інформації на фінансовому ринку країни;
підвищення ліквідності фінансових інструментів шляхом надання послуг професійного управління портфелем активів.

Огляд сектору депозитних корпорацій

Уперше з лютого 2010 року спостерігалося скорочення грошового агрегату М3 до попереднього місяця через зменшення готівкових коштів в обігу поза депозитними корпораціями та залишків за іншими депозитами резидентів. У листопаді тривало зростання депозитів домашніх господарств, водночас зменшення депозитів нефінансових корпорацій зумовило незначне

скорочення депозитів резидентів у цілому. На відміну від попереднього місяця відбулося зменшення грошової бази. З метою забезпечення рівноваги на грошово-кредитному ринку Національний банк України продовжував проводити операції з мобілізації коштів. У листопаді порівняно з жовтнем грошова маса зменшилася на 0.3%, або на 2.0 млрд. грн. – до 574.1 млрд. грн.

Така динаміка грошового агрегату М3 була зумовлена насамперед зменшенням залишків за готівковими коштами, введеними в обіг (на 1.9 млрд. грн.), та залишків інших депозитів резидентів (на 2.0 млрд. грн.).

У річному обчисленні темпи зростання грошової маси уповільнилися до 122.0 у листопаді порівняно зі 123.0% у жовтні поточного року (графік 15).

На кінець листопада залишки за готівковими коштами в обігу поза депозитними корпораціями (М0) становили 173.3 млрд. грн., або були на 0.3% меншими, ніж на кінець жовтня поточного року. Як результат – частка готівки у загальному обсязі грошового агрегату М3 скоротилась до попереднього місяця на 0.2 процентного пункту – до 30.2%. Темпи зростання в річному обчисленні готівки поза банками у листопаді становили 117.2 порівняно зі 117.8% у жовтні (див. таблицю 6). Після зростання у жовтні в листопаді залишки коштів за грошовими агрегатами М1 та М2 до попереднього місяця скоротилися відповідно на 1.3 – до 276.4 млрд. грн. та на 2.3 – до 572.7 млрд. грн. Це позначилось і на уповільненні темпів зростання зазначених агрегатів у річному обчисленні (М1 – на 2.1 процентного пункту – до 25.2%, М2 – на 1.1 процентного пункту – до 22.4%)

(див. таблицю 6). За звітний місяць залишки за коштами, вкладеними в цінні папери, крім акцій, збільшились на 0.3 млрд. грн. – до 1.4 млрд. грн. У річному обчисленні вони зменшилися на 48.2%.

У листопаді після восьмимісячного зростання відбулось незначне скорочення на 0.1% – до 403.7 млрд. грн. залишків за коштами, залученими в резидентів. У річному обчисленні їх темпи зростання уповільнилися до 122.9 порівняно зі 124.0% у жовтні (див. графік 16). На зменшення депозитів за місяць вплинуло скорочення залишків коштів на рахунках нефінансових корпорацій на 3.0 млрд. грн., або на 2.6% – до 112.2 млрд. грн. Скорочення зазначених депозитів значною мірою зумовлене зменшенням залишків за депозитами в національній валюті на 1.8 млрд. грн. У листопаді залишки коштів за депозитами сектору загального державного управління зменшились на 0.2 млрд. грн. виключно за рахунок скорочення депозитів центральних органів державного управління на 0.3 млрд. грн..

Залишки за депозитами сектору домашніх господарств та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, збільшилися за листопад на 2.6 млрд. грн., або на 1.0% – до 267.1 млрд. грн. переважно за рахунок зростання залишків за іншими коштами на 2.3 млрд. грн. Порівняно з попереднім місяцем залишки за коштами підсектору інших фінансових корпорацій, залученими іншими депозитними корпораціями, збільшилися на 0.1 млрд. грн. і на 01.12.2010 р. становили 16.4 млрд. грн. У розрізі секторів економіки найвищі темпи зростання в річному обчисленні традиційно спостерігалися за депозитами сектору домашніх господарств. У листопаді вони становили 127.1 порівняно зі 127.8% у жовтні поточного року (див. таблицю 7).

2.3. Роль комерційних банків на фінансовому ринку України

Трансформація економічних відносин в Україні передбачає створення ефективного та прозорого механізму акумуляції та перерозподілу фінансових ресурсів між суб'єктами економічної діяльності відповідно до законів ринку. Ефективне функціонування ринкової економіки неможливе без роботи фінансової системи, що забезпечує його нормальне існування та розвиток. Фінансовий ринок, як складова фінансової системи держави, виступає важливим каналом фінансування національної економіки,а його розвиток значною мірою впливає на її ефективність,стійкість та еластичність. Важливу роль в розбудові фінансового ринку відіграють банківські інститути, які є одним з основних елементів його інфраструктури. Система комерційних банків охоплює усі сфери ринкової економіки – виробництво, розподіл, обмін і споживання, адже немає практично жодної організації чи підприємства, яке б не було клієнтом цієї кредитної установи. Проникнення банківської системи в усі клітини єдиного господарського організму здійснюється через грошово-кредитні відносини, які опосередковуються банками. Сучасні комерційні банки є багатофункціональними установами, що займаються практично усіма видами кредитних і фінансових операцій, пов'язаних із обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів. Таким чином, роль комерційних банків на фінансовому ринку визначається їхніми можливостями залучати тимчасово вільні кошти та спроможністю ефективно використовувати акумульовані ресурси для задоволення фінансових потреб реального сектору економіки з метою забезпечення безперервності обігу капіталів підприємств. Аналіз макроекономічних показників діяльності банківського сектору України,вказує на загальну тенденцію до посилення ролі банків як фінансових посередників в національній економіці, свідченням чого є зростання банківських загальних активів в порівнянні з 2000 роком у 5,5 разів. Банківські установи України стали кредитоорієнтованішими, на що вказує зростання обсягів їхнього сукупного кредитного портфеля. Стійка тенденція до збільшення залишків коштів у пасивах банківського сектору економіки вказує на підвищення довіри з боку фізичних осіб та суб'єктів господарювання до банківських інститутів як посередників фінансового ринку.

Національна економіка не може ефективно функціонувати і розвиватися без налагодженого механізму грошових розрахунків, який пронизує усі сфери єдиного господарського організму і є його кровоносною системою. Банківські інститути виступають проміжною ланкою в обслуговуванні грошових потоків між суб'єктами ринку і на цьому базується їхнє велике господарське значення як організаторів розрахунків в економіці. Різноманітність послуг, які надаються комерційними банками, не означає, що всі вони виконують однаковий перелік операцій. Кожен банк визначає сферу своєї діяльності, виходячи із потреб клієнтури, яку він обслуговує. Однак, існує ряд основних, базових функцій, які дозволяють зарахувати даний фінансовий інститут до установ банківської системи, тобто вважати його банком у повному значенні цього слова. До таких основних функцій комерційного банку.

Механізм мобілізації тимчасово вільних коштів банками на фінансовому ринку України здійснюється двома способами:

залученням коштів на депозити;
шляхом емітування пайових та боргових цінних паперів.

В умовах становлення банківської системи та фінансового ринку України залучення грошових коштів з використанням ринку депозитів стало основним способом формування фінансових ресурсів економіки для наступного їх перерозподілу банками у кредитні вкладення або у цінні папери. Станом на 01.01.2006 р. зобов'язання банків за депозитами фізичних осіб та суб'єктів господарської діяльності становили 136756 млн. грн., що на 64 % більше, ніж за аналогічний період минулого року. У світовій практиці господарювання ознакою циві- лізованості банківської системи є переважання обсягів вкладів населення як визначального сегменту у розвитку банківського бізнесу над вкладеннями суб'єктів господарювання. Сьогодні ж ресурсами для банківських установ України виступають майже в однаковій мірі як кошти суб'єктів господарювання, так і вклади фізичних осіб – 46 і 54 % відповідно. Доцільно зазначити, що в розвинених країнах банківські установи постійно шукають можливості для залучення заощаджень населення у банківську систему. Одним із способів залучення коштів може бути відкриття так званих now-рахунків, що є новітнім явищем в процесі формування банківських пасивів і полягає в тому, що такий рахунок поєднує в собі ознаки як строкового вкладу, так і вкладу до запитання. Для now-рахунків встановлюється певна межа внеску і якщо ця межа перевищується, то на цей внесок нараховуються відсотки. Такі рахунки є вигідними клієнту, бо за ними можна здійснювати розрахунки і отримувати дохід. Для банку вони вигідні тим, що відкриваються на певний термін, що, в свою чергу збільшує можливості банку в розміщенні залучених таким чином пасивів. Банківські інститути виявилися першими ринковими структурами в Україні, які на основі емісії цінних паперів розпочали мобілізувати фінансові ресурси, здійснюючи таким чином формування та наповнення фондового ринку. Банки України можуть здійснювати випуск таких цінних паперів як акції, облігації, депозитні сертифікати та похідні цінні папери. Акції є найбільш розповсюдженим емісійним цінним папером в українській практиці і важливим методом залучення грошових коштів для забезпечення достатнього рівня капіталізації банківських установ, що, в свою чергу, має вирішальну роль у розширенні обсягів активних операцій.