Фінансовий стан підприємства

ВСТУП

Актуальність теми дослідження  полягає в тому, що в умовах фінансової кризи, що не оминула й України, з’являється потреба в удосконаленні методики визнання, розподілу, документування, відображення в системі бухгалтерського обліку і оцінки зобов’язань, а також їх аналізу та аудиту. Адже це зможе значно прискорити погашення фінансових зобов’язань і тим самим врегулювати проведення розрахунків між суб’єктами господарської діяльності, що позитивно впливає на їх фінансовий стан.

Ці обставини обумовили  актуальність проблеми, її теоретичну та практичну значимість, а також  визначити вибір теми цієї роботи, її цілі та основні напрямки. Ефективна фінансова діяльність підприємства не можлива без постійного залучення позичкових коштів. Використання позичкового капіталу дозволяє суттєво розширити об'єм господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів, а в кінцевому рахунку — підвищити ринкову вартість підприємства.           Будь-яке підприємство, незалежно від виду його діяльності, не дивлячись на кількість працюючих на ньому людей і на чистий прибуток, має зобов’язання перед постачальниками та підрядниками, своїми працівниками, перед банком за короткострокові та довгострокові кредити. Це нормальне явище, яке свідчить про те, що підприємство функціонує і яке відображається в бухгалтерському обліку.  Зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.    Фінансові зобов’язання обліковуються розпорядниками коштів бюджету як кредиторська заборгованість чи реєструються у відповідних регістрах бухгалтерського обліку як попередня й авансова оплата, тобто ведеться аналітичний облік кредиторсько-дебіторської заборгованості.

Значна частина зобов'язань підприємства виникає під час нарахування витрат. Підприємство нараховує витрати і у відповідних сумах одночасно повинно визнати зобов'язання. Зобов'язання за рахунками зі сплати податків, обов'язкових платежів, заробітної плати, створення забезпечень – все це є типові приклади визнання зобов'язань разом із нарахуванням витрат. У разі нарахування фінансових витрат, що належать до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов'язання щодо нарахованих відсотків.

Предметом даної наукової роботи є теоретичні, практичні та методологічні аспекти аналізу фінансових зобов’язань підприємства.

Метою написання цієї наукової роботи є аналіз фінансових зобов’язань підприємства.

Об’єктом дослідження є ТОВ «РегВін-Агроресурс».    Предметом, що досліджується в даній науковій роботі, виступають фінансові зобов’язання підприємства.       Основним завданням є:          -    огляд основних фінансових зобов’язань підприємств;    -    аналіз фінансових зобов’язань на прикладі підприємства;

Інформаційною базою для  написання цієї роботи виступає звітність  ТОВ «РегВін-Агроресурс» за 2007 – 2009 р., періодичні видання і підручники, нормативно-правові акти, що регулюють господарські відносини підприємств.

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ФІНАНСОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ      ПІДПРИЄМСТВА

1. Сутність, види та облік зобов’язань  в підприємницькій діяльності

Зобов’язання – це обов’язок  чи відповідальність діяти певним чином. Воно виникає тільки тоді, коли актив  отримано, або коли підприємство укладає  невідмовну угоду придбати актив.        Відповідно до П(С)БО 11 “Зобов’язання” зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди [4, c. 234].     Зобов’язання можуть бути монетарними і немонетарними. Монетарні зобов’язання відображають суму грошових коштів, що підлягають сплаті кредиторам, а немонетарні – зобов’язання поставити товари або надати послуги визначеної кількості та якості.       Зобов'язання підприємства поділяються на: довгострокові, поточні, забезпечення, непередбачені зобов'язання.       До довгострокових зобов'язань належать:

• довгострокові кредити банків;
• інші довгострокові фінансові зобов'язання;
• відстрочені податкові зобов'язання;
• інші довгострокові зобов'язання.

Поточні зобов'язання включають:

• короткострокові кредити банків;
• поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;
• короткострокові векселі видані;
• кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;
• поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;
• інші поточні зобов'язання.

Зобов’язання підприємств  можуть виникати через такі форми кредиту:

банківський, консорціумний, лізинговий, іпотечний, бланковий, комерційний.

Зобов'язання визнають, якщо його оцінку можна достовірно визначити  та існує ймовірність зменшення  економічних вигод у майбутньому  внаслідок його погашення.

Погашення зобов'язання можна  здійснювати шляхом: сплати кредиторові  грошових коштів; відвантаження готової  продукції, товарів або надання  послуг у рахунок отриманого авансу від покупця або в порядку  заліку заборгованості; переведення  зобов'язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.

У кожному разі погашення  зобов'язання пов'язано з вибуттям активів, а отже, зі зменшенням майбутніх  економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства.

Іноді погашення одного зобов'язання призводить до виникнення іншого. Наприклад: постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписують вексель. У цьому разі одне зобов'язання (кредиторська заборгованість) замінюється іншим (зобов'язанням за виданим векселем). Однак остаточне погашення зобов'язання пов'язано з вибуттям у майбутньому ресурсів (активів) підприємств, тобто зі зменшенням майбутніх економічних вигод.

Значна частина зобов'язань  підприємства виникає під час  нарахування витрат. Підприємство нараховує  витрати і у відповідних сумах  одночасно повинно визнати зобов'язання. Зобов'язання за рахунками зі сплати податків, обов'язкових платежів, заробітної плати, створення забезпечень –  все це є типові приклади визнання зобов'язань разом із нарахуванням витрат. У разі нарахування фінансових витрат, що належать до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов'язання щодо нарахованих відсотків.

Відсутність на дату складання  фінансової звітності достатніх  умов для визнання тих зобов'язань, які обліковувалися раніше на балансі  підприємства, означає необхідність їх списання з одночасним визнанням  доходів звітного періоду (тобто  зобов'язання не підлягає погашенню) [8, c.25-27].

У бюджетних установах  специфічними об’єктами обліку є  зобов’язання та фінансові зобов’язання. Порядок обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету регламентується Порядком обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства, затвердженим Наказом Державного казначейства України від 19.10.2000 № 103 з подальшими змінами (Наказ Державного казначейства України від 12.10.2001 № 180).

Відповідно до цих нормативних  документів фінансові зобов’язання — це зобов’язання розпорядника коштів бюджету сплатити кошти за надані товари (послуги) чи інші ідентичні операції, що виникають як наслідок виконання договорів (угод, замовлень) або відповідно до первинних фінансових документів.

Бюджетні установи — розпорядники коштів мають право брати зобов’язання:

• у разі виконання кошторису за загальним фондом — у межах кошторисних призначень з огляду на необхідність забезпечити виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року з урахуванням погашення заборгованості минулих років;
• у разі виконання кошторису за спеціальним фондом — у межах кошторисних призначень.

Облік зобов’язань є, по суті, методом попереднього й поточного  контролю за виконанням кошторису та ведеться розпорядниками коштів і органами Державного казначейства.

Останні ведуть облік зобов’язань  і фінансових зобов’язань розпорядників  коштів на рахунках позабалансового  обліку Плану рахунків бухгалтерського  обліку виконання державного та місцевих бюджетів.

Бюджетні установи ведуть облік зобов’язань у книзі  обліку асигнувань та прийнятих зобов’язань. Книга є регістром оперативного обліку та призначена для реєстрації угод, укладених бюджетними установами в будь-якій формі, і контролю за відповідністю прийнятих зобов’язань  бюджетним асигнуванням. Книга відкривається  на рік на підставі затвердженого  кошторису доходів і видатків установи згідно з КЕКВ. Для кожного  коду функціональної класифікації відводяться  окремі сторінки. Книга ведеться окремо за загальним і спеціальним фондом. У книзі реєструється кожна укладена угода, за наслідками виконання якої бюджетна установа повинна буде сплатити кошти за отримані послуги чи матеріальні  цінності. Після кожної зареєстрованої угоди у книзі виводиться залишок  кошторисних призначень за кодами функціональної та економічної класифікації, у межах  яких установа надалі може приймати зобов’язання. Якщо за якимись угодами прийняті в поточному році зобов’язання не були повністю оплачені, вони переносяться до книги на наступний рік.

Фінансові зобов’язання обліковуються  розпорядниками коштів бюджету як кредиторська заборгованість чи реєструються у відповідних  регістрах бухгалтерського обліку як попередня й авансова оплата, тобто ведеться аналітичний облік  кредиторсько-дебіторської заборгованості.

З метою реєстрації зобов’язань  в органах Державного казначейства, які виникають у процесі виконання  кошторису доходів і видатків, розпорядники коштів складають на паперових (електронних) носіях Реєстр зобов’язань розпорядників коштів бюджету і Реєстр фінансових зобов’язань розпорядників коштів бюджету. До зазначених реєстрів додаються первинні документи або їх копії (засвідчені в установленому порядку) про взяття зобов’язання чи фінансового зобов’язання. Окремі фінансові зобов’язання, наприклад заробітна плата, нарахування на заробітну плату, видатки за відрядженнями, стипендії, різні види допомоги чи попередня проплата оформляються Довідкою про суми фінансових зобов’язань. Органи Державного казначейства звіряють подані розпорядником реєстри зобов’язань та підтверджувальні документи на предмет відповідності даних, включених до реєстрів, та перевіряють наявність залишків невикористаних асигнувань за відповідними кодами функціональної та економічної класифікації видатків [18, с.45-48].

2. Методи оцінки та аналіз фінансових зобов’язань підприємства

Оцінка зобов'язань відіграє значну роль при формуванні облікової  політики підприємства. Застосування принципу обачності, що передбачає використання в бухгалтерському обліку методів  оцінки, які повинні запобігати заниженню  сум визнаних зобов'язань, є важливим при оцінці зобов'язань. Завдяки  дії принципу безперервності оцінка зобов'язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі.

Для визначення балансової вартості зобов'язань використовуються наступні види оцінок (див. рис. 1.1):

Рис. 1.1. Види оцінок балансової вартості зобов’язань [16, c.32].

За П(С)БО 11 "Зобов'язання" в Балансі (ф. № 1) всі поточні зобов'язання відображаються за сумою погашення, тобто у фінансовій звітності  в розділі поточних зобов'язань  відображається сума, яка буде фактично сплачена при погашенні такого зобов'язання.         Визначення теперішньої вартості залежить від умов і виду зобов'язання. За теперішньою вартістю відображаються довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки: суми довгострокових кредитів облігаційних позик довгострокових відсоткових векселів; платежів за довгостроковою орендою; позики небанківських фінансово-кредитних установ підлягають дисконтуванню.

У П(С)БО 11 "Зобов'язання" щодо оцінки зазначено наступне. Довгострокові  зобов'язання, на які нараховуються  відсотки, відображаються в балансі  за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від  умов та виду зобов'язання. Поточні  зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення [7, c.45].

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу.

Непередбачені зобов'язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

Дисконтована оцінка зобов'язання - це вартість майбутнього платежу. Визначення дисконтованої вартості засновано на розумінні того, що з економічної точки зору сума коштів, яка буде витрачена підприємством  в майбутньому, менше суми коштів, витрачених підприємством сьогодні.

Якщо на дату балансу  раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається  до складу доходу звітного періоду.

У процесі розвитку підприємства по мірі погашення його фінансових зобов'язань виникає потреба в  залученні нових позичкових коштів. Джерела і форми залучення позичкових коштів підприємством вельми різноманітні.

Політика залучення  позичкових коштів являє собою частину  загальної фінансової стратегії, яка  полягає у забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення  позичкового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства.                          Розрахунок повного терміну використання позичкових коштів здійснюється у розрізі перерахованих елементів, виходячи з їх використання і сформованої на фінансовому ринку практики встановлення пільгового періоду і терміну погашення.            Середній термін використання позичкових коштів являє собою середній розрахунковий період, протягом якого вони є у використанні на підприємстві.

Він визначається за формулою[8, c.56]:

, дні  (1.1)

де:  СС_З - середній термін використання позичкових коштів;

СП_З - термін корисного використання позичкових коштів;

ЛП – пільговий (граціонний) період;

ПП – термін погашення.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися  з боргами, визначається за допомогою  коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов'язання покриваються ліквідними активами.          Коефіцієнт загальної ліквідності k_зл – це відношення оборотних активів (розділи II і III активу балансу за його старою формою) до короткострокових пасивів (розділ III пасиву) [6, с. 447]:

k_зл = К_оа / К_зк,                 (1.2)

де:  К_оа – оборотні активи підприємства;

К_зк – короткострокова заборгованість підприємства.

Якщо k_зл < 2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надто високого його значення (k_зл > 3–4), може виникнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. На оптимальну величину k_зл помітно впливає частка товарно-матеріальних запасів у оборотних активах. Для підприємств з невеликими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачуваними дебіторськими зобов'язаннями є прийнятним нижчий рівень співвідношення оборотних активів і короткострокової заборгованості (k_зл < 2), і навпаки, на підприємствах, в оборотних активах яких велика частка належить товарно-матеріальним запасам, це співвідношення треба підтримувати на більш високому рівні.             Коефіцієнт платоспроможності (К_пс), який фіксує частку власного (акціонерного) капіталу підприємства (К_в) в загальних зобов’язаннях (З_з), можна визначити за формулою [10, с. 277]:

Коефіцієнт заборгованості (К_заборг) визначається [10, с. 277]:

Для характеристики структури джерел засобів підприємства можна використовувати  також приватні показники структури  окремих груп джерел. До них відносяться:

Коефіцієнт довгострокового залучення  позикових засобів, дорівнює відношенню величини довгострокових кредитів і позикових засобів до суми джерел власних засобів підприємства і довгострокових кредитів і позик:

К_ДЗП = К^Д / (ДВЗ + К^Д),                     (1.5)

де: K^Д — довгострокові кредити і позикові засоби (підсумок розділу ІІІ пасиву балансу);

ДВЗ — джерела власних засобів (підсумок розділу I пасиву балансу і розділу V пасиву балансу);            Даний коефіцієнт відбиває частку заборгованості підприємства в складі перманентного (постійного) капіталу. Збільшення частки заборгованості свідчить про більшу залежність організації від зовнішніх джерел фінансування і меншої платоспроможності.

Коефіцієнт короткострокової заборгованості виражає частку короткострокових зобов'язань у загальній сумі зобов'язань:

К_КЗ = (К^К + КЗ + Б) / (К^Д + К^К + КЗ + Б)                                  (1.6)

де:  K^К — короткострокові кредити і позикові засоби ;

КЗ — розрахунки (кредиторська заборгованість) та інші пасиви.

Б — зобов'язання, не погашені в термін . Варто мати на увазі, що ці зобов'язання включені до складу пасиву балансу при підрахунку підсумку, але не виділені в ньому;

Він показує, яка частка в загальній  сумі заборгованості вимагає короткострокового  погашення. Збільшення коефіцієнта  підвищує залежність організації від  короткострокових зобов'язань, вимагає  збільшення ліквідності активів  для забезпечення платоспроможності  і фінансової стійкості.

Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших пасивів виражає частку кредиторської заборгованості й інших пасивів у загальній сумі зобов'язань підприємства:

К_КЗІП = (КЗ + Б) / (К^Д + К^К + КЗ + Б)                                          (1.7)

Коефіцієнт відбиває частку найбільш термінової заборгованості в  загальній сумі зобов'язань, збільшення якої означає зниження можливостей  організації використовувати капітал  у власному обороті і вимагає  негайного відчуження частки засобів, що відповідає даному коефіцієнту. Ріст коефіцієнта кредиторської заборгованості й інших пасивів найбільшою мірою  впливає на зниження платоспроможності  і фінансової стійкості організації.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ТОВ «РЕГВІН-АГРОРЕСУРС»

2.1. Загальна організаційно-економічна  характеристика ТОВ «РегВін-Агроресурс»

Товариство з обмеженою  відповідальністю «РегВін-Агроресурс» було засновано 1 червня 1999 року. ТОВ «РегВін-Агроресурс» знаходиться за адресою 24421, Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Красносілка, вул. Заводська, 1 . В своїй діяльності Товариство керується Конституцією і законами України, постановами Верховної ради України, Указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, постановами колегії Мінпраці, наказами і розпорядженнями Міністерства праці України, а також Статутом [1-3].       Підприємство займається безпосередньо складуванням та зберіганням зерна, а тобто його приймання, сушку, очистку, зберігання та відвантаження. Метою діяльності ТОВ „РегВін-Агроресурс“ є отримання прибутку за рахунок наукової, виробничої та підприємницької діяльності.   Предметом діяльності є :         1) складування та зберігання зерна, отримання максимально можливого прибутку, підтримання у добротному стані складів, майстерень та інших службових приміщень;            2) реалізація на основі отриманого прибутку соціальних і економічних потреб працівників, створення безпечних умов праці;     3) збереження на договірній основі мобілізаційних потужностей;   4) виробництво та реалізація товарів народного споживання.  Товариство з обмеженою відповідальність «РегВін-Агроресурс» було засновано у 1979 році, як Бершадський міжгосподарський Комбікормовий завод. Тоді уже працювало 3 чоловіка – директор, головний бухгалтер та наглядач по будівництву.            1971 рік – вже працювало 8 чоловік.       1972 рік – виготовляли трав’яне та хвойне борошно, приймали вагонами БВД (білково-вітамінні добавки).         1973 рік – почалося виробництво комбікормів (стартерних: для поросят сосунків, відгодівлі свиней та ВРХ, курячий ). На той час працювало 38 чоловік. 1975 рік – працювало 120 осіб.        1979 рік – працювало 290 чоловік.      Бершадський комбікормовий завод перейменовано на ТОВ «РегВін-Агроресурс» з 1.06.2004 року.         У цьому ж році підприємство було сертифіковане, як хлібоприймальне підприємство (ХП), яке працює і на даний час.      Статутний фонд Товариства становить 4000 000 гривень.    Приміщення лабораторії акредитовано, персонал атестований (№ПУ- 0013/08 від 20 січня 2008 р.), наявні необхідні для роботи прилади (спектран, сушильні шафи, ПЧП, ВДК, електронна вага.)      Підприємство сертифіковане – Сертифікат №2857 від 11 липня 2009 р.  Провівши аналіз основних показників діяльності ТОВ «РегВін-Агроресурс» (додаток А) можна зробити висновок, що доходи з кожним роком зменшуються. Затрати на виробництво і реалізацію на протязі аналізованого періоду збільшувалися, з 564 тис. грн. у 2007 р. до 789 тис. грн. у 2009 р.. Дані показники негативно вплинули на прибуток від реалізації – товариство з кожним роком отримує все більші збитки.           Штат підприємства нараховує 47 постійно зайнятих осіб при сезонному характері робіт. Середньомісячна заробітна плата одного працівника за 2009 рік складає 930 грн.             На чолі усього підприємства стоїть директор. Він вирішує самостійно всі питання діяльності підприємства, без особливого на те доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси у всіх вітчизняних підприємствах, фірмах і організаціях.            У підпорядкуванні директора знаходяться начальник відділу кадрів, секретар-референт, юрисконсульт, начальники відділів постачання та збуту, начальник технічної лабораторії, головний інженер, головний економіст та головний бухгалтер (див.рис.2.1):

Рис. 2.1. Організаційна структура  управління ТОВ «РегВін-Агроресурс» .

2.2. Оцінка фінансових зобов’язань ТОВ «РегВін-Агроресурс» та пропозиції щодо їхньої оптимізації

Аналіз  активів підприємства дозволяє надати загальну оцінку зміні всього його майна. Оцінка сукупних активів, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок зменшення фінансових ресурсів, чи навпаки. Аналітичний розрахунок, що відображає динаміку та структуру активу балансу, приведений в таблиці 2.2.                        Таблиця 2.2

Показники активу балансу ТОВ «РегВін-Агроресурс» за 2007-2009р.(тис.грн.)

Наведені дані дозволяють зробити такі висновки:     Загальна сума активів протягом 2007 року різко зменшилася на  2314 тис. грн.. Така ситуація сформувалася за рахунок зниження оборотних активів, в тому числі дебіторської заборгованості з бюджетом( на 247 тис. грн. порівняно із сумою, яка була на початок року) та за виданими авансами (59% порівняно із сумою, яка була на початок року). Що стосується 2008 та 2009 років, то показники залишалися помітно сталими і змінювалися із непомітним відхиленням. Наприклад, у 2008 році порівняно із 2007 на кінець звітного року сума активів зменшилася лише на 0,8%, а уже в 2009 році ця  сума збільшилася на 95 тис. грн. Щодо необоротних активів, то у період з 2007 на 2008 роки теж був помітний значний спад, який складає 73%. У період з 2008 на 2009 рік необоротні активи теж зменшилися, але лише на 4%.        Зате у 2009 році дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги значно зросли. Наприклад, у 2008 році чиста реалізована вартість становила 765 тис. грн., а у 2009 році ця сума збільшилася на 171 тис. грн.    Перейдемо до аналізу  пасивів підприємства, які показані у таблиці 2.3                             Таблиця 2.3 Аналіз складу та структури джерел коштів ТОВ «РегВін-Агроресурс» за2007-2009 р. (тис.грн.)