Фінансово-економічний потенціал підприємства

                                              Вступ

Формування потенціалу підприємства – один з найважливіших процесів, які відбуваються в діяльності підприємства, бо існує багато чинників, які призводять до його втрати, наприклад, кризовий стан окремих підприємств, зміна суспільно-економічного ладу в країні.

Актуальність теми полягає  в тому, що проблема вимірювання  величини потенціалу підприємства є  важливою як в теоретичному, так  і практичному плані. Знання потенціалу підприємства дозволяє визначити сумарний потенціал галузі та економіки в  цілому, створює основу для розробки, вибору та обґрунтування довгострокових цілей їх розвитку. Співвідношення величини потенціалу з кінцевими  результатами функціонування підприємства дозволяє отримати комплексне уявлення про ефективність його функціонування, тобто ступінь реалізації потенціалу.

Для ефективного функціонування та забезпечення конкурентоспроможності підприємств та інших суб'єктів  господарювання необхідно якісно розвивати  матеріально-технічні, структурно-функціональні, соціально-трудові та інші елементи потенціалу. Це зумовлює виключну увагу  керівників підприємницьких структур до ефективного управління технологічними й організаційними змінами, а  особливо до алгоритмів визначення та використання їхніх потенційних  соціально-економічних можливостей.

В умовах формування ринкових відносин важливу роль у стабільній роботі підприємства відіграють їх ресурси, що становлять основу його економічного потенціалу. Залежно від джерел формування ресурсного потенціалу та ефективності його використання залежать економічні показники діяльності підприємства, зокрема такі як обсяги діяльності, доходи, витрати, прибуток, і т.д.

Метою курсової роботи є  дослідження процесу формування потенціалу підприємства та узагальнення, систематизація існуючих підходів до його оцінки.

Виходячи з мети необхідно  визначити наступні завдання:

• визначити суть та загальні підходи щодо формування потенціалу підприємства;
• дослідити механізм оцінки потенціалу підприємства та його конкурентоспроможності;
• проаналізувати проблеми формування та оцінки потенціалу підприємства і шляхи їх вирішення.

Питаннями формування та оцінки потенціалу підприємства займалися  такі теоретики та практики як І. А. Ачкасов, Т. А. Пушкар, В. Г. Федорова, О.Є. Бабина, В. Н. Гавра, Ф.І. Євдокимов, І.В. Несторишен, О.В. Пожуєв, М.М. Трещов, В.І. Хомяков та інші.

Предметом курсової роботи є система економічних відносин щодо формування та оцінки потенціалу підприємства.

Об’єктом дослідження курсової роботи виступає потенціал підприємства.

В курсовій роботі використано  Господарський кодекс України, ряд  статей наступних авторів: І. А. Ачкасов, Л.В. Барбакова, О.В. Білан, В.І. Блонська, А.І. Бурда, О.В. Гордієнко, М.М. Дубовиков, Ф.І. Євдокимов, Я.О. Зубрицька, О.Г. Литвиненко, І.А. Маринич, Й. М. Петрович, Д.О. Рибницький та інші. Також було використано підручники: В.І. Хомяков, І.В. Бакум «Управління потенціалом підприємства», Гавра В. Н. «Потенціал підприємства: формування та оцінювання», інші.

         1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Потенціал підприємства : суть та загальні підходи  щодо його формування                                                                        

Перехід до нового механізму  господарювання значно підвищив актуальність дослідження тих ринкових ознак  потенціалу, котрі якнайповніше виражають  поняття «потенціал підприємства».

Потенціал – джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути приведеними  в дію, використані для вирішення  якоїсь задачі, досягнення певної цілі, можливості окремої особи, суспільства, держави, підприємства в певній галузі .

Потенціал, що об'єднує в  собі як просторові, так і тимчасові  характеристики, концентрує одночасно  три рівні зв'язків і відносин:

По-перше, він відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених системою в процесі її становлення і таких, що зумовлюють можливість до її функціонування та розвитку. У цьому плані поняття «потенціал» фактично набуває значення поняття «ресурс».

По-друге, він характеризує рівень практичного застосування і використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття «потенціал» частково збігається з поняттям «резерв».

По-третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Будучи єдністю стійкого і мінливого станів, потенціал містить (як можливі) елементи майбутнього розвитку.

Рівень потенціалу, характеризуючи наявний стан системи, обумовлений  тісною взаємодією всіх трьох перелічених  станів, що і відрізняє його від  таких, на перший погляд близьких, понять, як «ресурс» і «резерв».

Потенціал підприємства —  це складна, динамічна, поліструктурна система. Ця агломерація має певні закономірності розвитку, від уміння використати які вирішальною мірою залежить ефективність економіки, темпи та якості її зростання. Отже, потенціал підприємства характеризується чотирма основними рисами.

Перша риса. Потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-економічної діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин.

Друга риса. Можливості будь-якого підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів (економічних, соціальних), не залучених у виробництво. Тому потенціал підприємства характеризується також і певним обсягом ресурсів, як залучених у виробництво, так і ні. але підготовлених для використання.

Третя риса полягає в тому, що потенціал підприємства визначається не тільки і не стільки наявними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу до його використання з метою виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення ефективного функціонування та сталого розвитку виробничо-комерційної системи.

Четверта риса. Рівень і результати реалізації потенціалу підприємства (обсяги виробленої продукції або отриманого доходу прибутку)) визначаються також формою підприємництва та адекватною їй організаційною структурою .

Існує кілька можливих підходів до структуризації потенціалу підприємства:

1. Блочно-модульна структуризація.

2.Функціональна структуризація.

Блочно-модульна структуризація потенціалу підприємства заснована на взаємодії трьох складових, які охоплюють всі стратегічні компоненти підприємства, що дозволяють досягти поставлені цілі, та найбільш повно характеризують внутрішній стан підприємства - ресурсів, системи управління та діяльності персоналу.

Відповідно до ресурсної  концепції, потенціал підприємства розглядається як система ресурсів, що вступають у взаємодію й  обумовлюють досягнуті результати. Блок ресурсів, незважаючи на нібито однозначність  їхнього трактування, в економічній  літературі представляється різним набором модулів.

Найбільше поширення одержала концепція виділення в сукупності ресурсів наступних елементів:

• технічні ресурси (виробничі потужності та їхні особливості, обладнання, матеріали і т. ін.);
• технологічні ресурси (технології, наявність конкурентоспроможних ідей, наукові розробки й ін.);
• кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхнє прагнення до знань і удосконалювання, інтелектуальний капітал);
• просторові ресурси (характер виробничих приміщень і території підприємства, розташування об'єктів нерухомості, комунікацій, можливість розширення):
• інформаційні ресурси (кількість і якість інформації про внутрішнє та зовнішнє середовище, каналів її поширення, можливості розширення та підвищення вірогідності інформаційної бази і т. ін.);
• ресурси організаційної структури системи управління (характер і гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів і ін.);
• фінансові ресурси (наявність і достатність власного та позикового капіталу, стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній і т. ін.).

До об'єктних складових потенціалу підприємства відносяться:

• виробничий потенціал;
• інноваційний потенціал (характеризує можливості підприємства в сфері розробки та впровадження інновацій);
• фінансовий потенціал;
• потенціал відтворення (характеризує можливості діючої системи формування та відновлення основних фондів забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції підприємства);
• інформаційний потенціал характеризує можливості створеної інформаційної бази гарантувати своєчасне та повне насичення підприємства достовірною вхідною, вихідною, нормативно-довідковою, оперативною інформацією для прийняття рішень у процесі господарської діяльності підприємства та досягнення цілей його розвитку);
• інфраструктурний потенціал (характеризує привабливість місця розташування підприємства з погляду розвитку ринкової інфраструктури, транспортних комунікацій та інших факторів).

До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносять:

• науково-технічний потенціал (характеризує здатність працівників підприємства здійснювати наукові дослідження та розробки, спрямовані на удосконалення виробничих і технологічних процесів, диференціацію видів продукції);
• маркетинговий потенціал;
• потенціал організаційної структури управління (характеризує можливості сформованої організаційної структури управління забезпечувати високий рівень ефективності функціонування підприємства в умовах мінливості зовнішнього середовища);
• кадровий потенціал (сукупність здібностей і можливостей кадрів забезпечувати ефективне функціонування організації);
• управлінський потенціал (сукупність здібностей і можливостей системи управління забезпечувати досягнення стратегічних цілей діяльності) [1, с.8].

Формування потенціалу підприємства – це виявлення стратегічних можливостей, ресурсів і резервів потенціалу, здатних  підвищити конкурентоспроможність підприємства. Формування потенціалу, нарощування його за рахунок резервів – основне завдання підприємства. При цьому слід враховувати, що сильні сторони є потенціалом підприємства, а слабкі – резервом потенціалу. Завданнями підприємства є використання сильних позицій за одночасного усунення слабких сторін.

Класифікація сильних  і слабких позицій складових  потенціалу підприємства дозволяє виділити головне завдання – виявити стійкі конкурентні переваги з метою  подальшого нарощування функціональних складових потенціалу.

Потенціал розвитку підприємства визначається як поєднання ресурсних  можливостей, управлінських здібностей і вмотивованості підприємця, а також  готовності персоналу до здійснення у відповідь на зовнішні виклики  організаційних змін, спрямованих на формування і посилення конкурентних переваг підприємства, реалізація яких сприяє зміцненню його ринкових позицій, кількісному і якісному зростанню.

Виходячи із цього визначення, можна виокремити основні складові потенціалу розвитку підприємства:

• кваліфікований і креативний менеджмент, вмотивований до успіху, здатний оперативно реагувати на сигнали зовнішнього середовища, приймати адекватні рішення і забезпечувати їхню реалізацію в стислі терміни;
• матеріально-технічні і фінансові ресурси, якими підприємство володіє, або які можуть бути залучені на прийнятних умовах для реалізації стратегічних цілей;
• сприятливий організаційний клімат, який ґрунтується на взаємовигідності спільної взаємодії, що забезпечує єдність духу, згуртованість, взаємодопомогу, здатність опановувати нове і долати тимчасові труднощі.

Порівняльний аналіз цих  складових і практики вітчизняного підприємництва показує, що в багатьох випадках останньою складовою нехтують. Це виявляється у ставленні до персоналу як до звичайних ресурсів, які не мають особливої цінності і можуть бути замінені в разі найменшого протистояння інтересів. Напівлегальна робота, відчуття тимчасовості, нестабільності не сприяють формуванню сприятливого організаційного клімату і не забезпечують належної підтримки персоналом інноваційних задумів керівництва, що зменшує потенціал розвитку підприємства.

У зв'язку з тим, що формування потенціалу підприємства є складним динамічним процесом, орієнтованим на максимальну взаємодію із зовнішнім  середовищем i забезпеченням високої  якості реалізації, важливо визначити, які саме чинники обумовлюють  розвиток його елементів i впливають  на їхню збалансованість та ефективність використання .

Існують такі основні наукові  підходи процесу формування потенціалу підприємства:

1. Системний підхід є  одним з основних у процесі  формування потенціалу підприємства. При його застосуванні на основі  маркетингових досліджень спочатку  формуються параметри виходу - товару  або послуги: що робити, з якими  показниками якості, з якими витратами,  для кого, у які терміни, за  якою ціною? Параметри виходу  повинні бути конкурентоспроможними.

Потім визначаються параметри  входу: які потрібні ресурси й  інформація для реалізації внутрішніх бізнес-процесів?

2. Маркетинговий підхід  передбачає орієнтацію формування  можливостей підприємства на  споживача. Це означає, що формування  будь-якого елемента потенціалу  повинне ґрунтуватися на аналізі  та прогнозуванні ринкових потреб, аналізі та прогнозуванні конкурентоспроможності  та конкурентних переваг. При  застосуванні маркетингового підходу  пріоритетами вибору критеріїв  формування потенціалу підприємства  є:

1. підвищення якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) відповідно до потреб споживачів;
2. економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості всіх елементів потенціалу та, як наслідок, підвищення якості кінцевої продукції або послуги.

3. Функціональний підхід  передбачає пошук зовсім нових,  оригінальних технічних рішень  для задоволення існуючих або  потенційних потреб. Потреба в  цьому випадку розглядається  як сукупність функцій, які  потрібно виконати для її задоволення.

4. Відтворювальний підхід  орієнтований на постійне поновлення  виробництва продукції з меншої  ресурсоємністю та вищою якістю порівняно з аналогічною продукцією на даному ринку для задоволення потреб клієнтів.

5. Нормативний підхід  полягає у встановленні для  найважливіших елементів потенціалу  нормативів:

- якості та ресурсоємності продукції, завантаженості технічних об'єктів, параметрів ринку і т. д.;

- ефективності використання  ресурсного потенціалу;

- щодо розробки й ухвалення  управлінських рішень.

Слід зазначити, що встановлені  нормативи повинні відповідати  вимогам обґрунтованості, комплексності, ефективності та перспективності застосування.

6. Комплексний підхід  передбачає необхідність урахування  технічних, екологічних, економічних,  організаційних, соціальних, психологічних  і інших аспектів діяльності підприємства .

За твердженням колективу  авторів на чолі з Б. Є. Бачевським, модель формування потенціалу підприємства передбачає три рівні :

Рис.1.1. Модель формування потенціалу підприємства

Джерело: Гавра В. Н. Потенціал підприємства: формування та оцінювання / В. Н. Гавра, Е. А. Божко. – Київ : Центр навчальної літератури, 2004. – 224 с

Під час формування потенціалу підприємства необхідно враховувати  такі особливості:

1) потенціал підприємства  є динамічною системою, в основу  якої покладено взаємодію її  елементів у просторі і часі  з проявом закону синергії;

2) потенціал підприємства  має здатність до самовідтворення  і трансформації;

3) елементи потенціалу  підприємства повинні раціонально  поєднуватися між собою та  відповідати напрямам діяльності  підприємства;

4) з метою забезпечення  розвитку підприємства елементи  потенціалу повинні змінюватися та оновлюватися .

Отже, для того, щоб потенціал  підприємства зміг здійснювати безперервний і постійно відновлюваний процес виробництва продукції, він сам  також повинний безперервно відновлюватись.

1.2. Основні фактори  та передумови формування і  розвитку потенціалу підприємства

Успішний розвиток будь-якого  суб'єкта господарювання (підприємства), його потенціал в умовах ринкових відносин визначаються різними факторами, обумовленими як зовнішнім, так і  внутрішнім середовищем функціонування. Поглиблене дослідження факторів, що впливають на формування економічного потенціалу, припускає визначення сутності поняття «потенціал». Узагальнення позицій з цього питання, що мають  місце в економічній літературі, дозволяє зробити висновок, що потенціал  – це характеристика ресурсів, які  мають динамічний характер з погляду  оцінки їх внутрішніх можливостей з  урахуванням імовірності мінімізації  негативних наслідків факторів, що впливають на ці ресурси.

Залежно від зв'язку з  діяльністю підприємства фактори поділяються  на зовнішні і внутрішні. Зовнішні фактори  не залежать від діяльності підприємства та містять у собі: загальноекономічні, організаційно-економічні і фактори, пов'язані з науково-технічним  прогресом.

До економічних факторів можна віднести рівень інфляції, стан кредитно-грошової системи, податкову  політику держави, платоспроможний  попит та ін.

Організаційно-економічні включать масштаб діяльності підприємства, місце  його розташування, галузеву приналежність, географію споживачів і ін. До факторів, пов'язаних з науково-технічним прогресом, відносяться рівень технології, устаткування, ступінь автоматизації торговельних процесів, рівень комп'ютеризації в  галузі тощо.

Внутрішніми факторами назвемо  ті, що безпосередньо пов'язані з  діяльністю підприємства, і, на відміну  від зовнішніх факторів, їх зміна  підвладна безпосередньо підприємству. До них відносяться економічні, технічні й організаційні фактори. Економічні фактори включають облікову політику підприємства, структуру активів, розмір статутного капіталу, форми і системи оплати праці та ін. До технічних факторів можна віднести стан матеріально-технічної бази та рівень технічного оснащення підприємства, організацію і рівень механізації праці, організацію торгово-технологічного процесу, форми продажу товарів і т. ін. До організаційних факторів належать тривалість виробничого циклу, організація й умови праці, кваліфікація та плинність кадрів тощо.

Традиційну змістовну  оцінку зовнішніх і внутрішніх факторів, які інакше називають факторами  зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, дає SWOT-аналіз. Зовнішнє середовище, за цією оцінкою, впливає  на підприємство через: фактори прямого  впливу (держава, споживачі, постачальники, конкуренти); фактори непрямого впливу (політична й економічна обстановка в країні, демографічні, природні, науково-технічні фактори) .

До чинників, які сприяють підвищенню ефективності формування потенціалу підприємства належать:

На рівні підприємства це:

• якісне оновлення, розширення та модернізації матеріально-технічної бази;
• проведення гнучкої закупівельної політики щодо формування товарних ресурсів, товарних запасів, надходження сировини та матеріалів;
• заміна працівників апарату управління, які не змогли адаптуватися до роботи в ринкових умовах;
• поповнення трудових ресурсів молодими, ініціативними кадрами з числа випускників навчальних закладів;
• оптимізації організаційної структури управління та розробки мотиваційної моделі зацікавленості працівників підприємств у результатах індивідуальної й колективної праці;
• забезпечення високої швидкості обороту капіталу та поповнення власних оборотних коштів;
• формування сучасної інформаційної бази для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, діагностики та запобігання кризовим явищам;
• впровадження сучасних технологій виробництва промислової продукції, обґрунтування асортиментної політики виробничих підприємств шляхом проведення маркетингових досліджень;
• залучення до розробки та реалізації інвестиційних проектів підприємств різних форм власності та господарювання.

На рівні держави це:

• вдосконалення державної регуляторної політики з метою поліпшення умов діяльності підприємництва та зменшення можливостей і мотивації підприємців до формування тіньових бізнес-схем;
• створення ефективних механізмів фінансово-кредитної підтримки підприємництва, сприяння в отриманні міжнародної фінансово-технічної допомоги, що збільшуватиме ресурсні можливості підприємств;
• підвищення якості освітньо-професійної підготовки кадрів, що розширюватиме здібності і поліпшуватиме управлінський потенціал підприємств.

На регіональному рівні:

• розробка і реалізація соціально-економічних програм розвитку підприємництва з огляду на ресурсні можливості регіону;
• створення ефективного інформаційно-консультаційного середовища для комплексного обслуговування підприємств;
• створення цільових регіональних фондів підтримки розвитку підприємництва .

Формування потенціалу підприємства проводиться за такими принципами:

1. потенціал підприємства – це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть так чи інакше заміщати один одного, тобто є альтернативними;
2. потенціал підприємства не можна сформувати на базі механічного додавання елементів, оскільки він є динамічним угрупованням;
3. потенціал підприємства у вищих формах його виявлення може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів;
4. елементи потенціалу підприємства мають функціонувати одночасно і в сукупності, бо закономірності розвитку можливостей підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в поєднанні, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами;
5. усі елементи потенціалу об'єктивно пов'язані з функціонуванням і розвитком підприємства, тобто, з одного боку, вони підлягають фізичному та техніко-економічному старінню, з іншого – чутливі до досягнень науково-технічного процесу;
6. складові потенціалу підприємства мають бути адекватними характеристикам продукції послуг, які виробляються на підприємстві .

На основі аналізу наукових праць учених-економістів, економічної  логіки було визначено та систематизовано складові потенціалу підприємства, які наведено в додатку А1.1.

В умовах нестійкого зовнішнього  середовища існують певні особливості  формування потенціалу підприємства:

1. В умовах нестабільності  макроекономічного середовища суттєвий  вплив на діяльність підприємств  чинять політичні фактори. Отже, необхідно зменшувати вплив цих  факторів і вивчати діючі політичні  сили.

2. Численні характеристики  включають і ринкові фактори,  що безпосередньо впливають на  ефективність роботи підприємства  й аналіз яких дозволяє його  керівництву уточнити стратегію  та зміцнити позиції на ринку.

3. З метою ідентифікації  змін, що становлять загрозу існуванню  підприємства, особливо важливим  є постійний моніторинг технологічного  середовища.

4. Проведення аналізу  факторів конкуренції, що передбачає  здійснення постійного контролю з боку підприємства за діями конкурентів.

5. Одним з найважливіших  факторів зовнішнього середовища, що впливає на функціонування  підприємства і формування його  стратегічного потенціалу, є державний  вплив. Держава встановлює систему  нормативних актів, що регулює  діяльність суб’єктів ринку .

Розглянувши теоретичні основи сутності та основні фактори й  передумови щодо формування і розвитку потенціалу підприємства можна перейти  до механізму його оцінки.

2. ОЦІНКА ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Механізм оцінки  потенціалу підприємства    

Під оцінкою  у загальному вигляді розуміють  результат визначення та аналізу  якісних і кількісних характеристик  об’єкта, яким управляють, а також  самого процесу управління. Тобто, іншими словами, це процес визначення його цінності.

Гольцберг М. і Хасан-Бек Л. вважають, що цінність підприємства, як і будь-якого іншого активу, визначається тільки за його реальною ринковою вартістю. Якщо максимізацію вартості визначити як цільову функцію розвитку бізнесу, то в кожний конкретний момент виникає запитання, що вище – вартість ліквідації підприємства чи вартість в умовах продовження роботи. Якщо вартість ліквідації вище вартості продовження діяльності, то цінність бізнесу визначається вартістю ліквідації усіх його активів. Якщо навпаки, то цінність бізнесу визначається вартістю у відповідний період часу всіх майбутніх доходів від бізнесу.

У практиці оцінки виділяють  різні види вартості, які характеризуються власними особливостями розрахунку та застосування. У табл. 2.1 наведені характеристики існуючих видів вартості за Національними та Міжнародними стандартами  оцінки та виділені особливості їх використання .

                                                                                           Таблиця 2.1

                        Характеристика видів вартості