Фінансово-промислові групи в сучасній ринковій економіці

Фінансово-промислові групи  в сучасній ринковій економіці

 

                               ЗМІСТ

 

ВСТУП                                                        3

1. Фінансово-промислові групи: загальна  характеристика       5

1.1. Поняття фінансово-промислової групи                     5

1.2. Типи фінансово-промислових  груп                         6

1.3. Нормативне регулювання діяльності  ФПГ                   9

2. Роль фінансово-промислових груп  і транснаціональних корпорацій

у формуванні ринкової економки на прикладі країн СНД        14

2.1. Доцільність формування фінансово-промислових  груп      14

2.2. Проблеми функціонування ФПГ                            21

2.3. Участь банків у ФПГ.                                   23

Висновок                                                    28

Список використаної літератури                              29

Додаток 1. Банківська фінансово-промислова група (ФПГ)      31

 

                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                

 

В С Т У П

 

Сучасна економічна політика, що має метою досягнення стійкого економічного  росту,  зв'язана зі створенням  основних  інститутів ринкової економіки.

На  перший  план висувається  питання становлення інтегрованих корпоративних структур, як організаційно-господарські  форми  яких виступають холдинги, транснаціональні корпорації, великі компанії, фінансово-промислові групи (ФПГ).

Вітчизняна  промисловість  не в  перший  раз  звертається  до інтегрованих  структур. Прикладом можуть служити створені  в  20-і роки  синдикати  і  трести,  що входили  в  них;  у  60-і  роки  – об'єднання;  у 80-і роки – виробничі об'єднання, науково-виробничі об'єднання, комплекси, науково-технічні центри.

З  початком масової  приватизації збігається час появи  таких структур  інтеграції,  як  холдинги. Розвитком  процесу  створення інтегрованих  корпоративних  структур  є  становлення   фінансово-промислових груп.

У  формі  фінансово-промислових  груп  реалізується  схема інтеграції  фінансових,  виробничих  і  комерційних  структур  при збереженні  юридичної самостійності кожного з учасників  групи.  У процесі  реалізації  основних  задач  ФПГ  повинні  стати  основою системи  інвестування  економіки; вони формуються  як  інтегровані структури,  здатні до саморозвитку в ринкових умовах, що  утворять ефективну і стійку кооперацію, спрямовану на розвиток пріоритетних напрямків виробництва.

В  умовах  ринку  формування фінансово-промислових  комплексів неминуче.  Механізми їхнього створення, склад і  структура  можуть бути різні внаслідок різного рівня розвитку економіки, ступеня  її комерціалізації, стану фінансового, фондового і товарного ринків.

Ціль  курсової  роботи  – роль фінансово-промислових  груп  у формуванні ринкової економіки.

Задача  курсової  роботи – розглянути доцільність  формування фінансово-промислових груп.

У  даній  курсовій  роботі  дана  характеристика  фінансово-промислових  груп:  поняття,  типи,  роль  у  формуванні  ринкової економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Фінансово-промислові групи:

загальна характеристика

 

1. Поняття фінансово-промислової групи.

 

Економіку   гнітючого   більшості   високорозвинених   країн складають  аналоги  ФПГ – транснаціональні корпорації.  Формування великих  фінансово-промислових комплексів зв'язано з  необхідністю проведення широкомасштабних наукових досліджень і розробок,  більш повного   використання   технологічного   потенціалу,   розширення виробничої  кооперації, а також із прагненням  протистояти  різким коливанням ділової кон'юнктури.

Фінансово-промислові   групи  являють   собою   універсальні багатогалузеві   комплекси,  що  включають   у   себе   промислові підприємства,   банки,   торгові   фірми,   страхові,    пенсійні, інвестиційні  й  інші  компанії.  Вони  забезпечують  гарантований доступ до фінансово-кредитних і матеріально-технічних ресурсів,  а також найбільш надійне і прибуткове розміщення капіталу.

Сьогодні у світі накопичений великий досвід створення розвитку фінансово-промислових груп, відпрацьовано багато підходів до їхнього формування у виді найрізноманітніших  організаційних   форм,  що  дозволяють   одержати   додаткові конкурентні  переваги  від  з'єднання промислового  і  фінансового капіталів.  У  їхній  рамках відбувається  об'єднання  промислових підприємств  із фінансовими установами на основі встановлення  між ними  відносин  економічної і фінансової взаємозалежності,  поділу праці і його координації з метою здійснення спільної господарської діяльності.

У   ФПГ   поєднуються  юридичні  особи  різних  організаційно- правових  форм  і  форм  власності. Переважна  більшість учасників являють собою приватизовані і приватні підприємства, об'єднані  по типі  вертикальної  чи горизонтальної інтеграції,  різноманітні  по галузевій і регіональній приналежності.

У   цілому   сукупність  ФПГ  відрізняється  досить   широкою диверсифікованістю  й  охоплює більш 100  напрямків  діяльності  в найрізноманітніших галузях.

                

1.2. Типи фінансово-промислових групп.

 

Досвід,  накопичений  з моменту створення перших ФПГ,  дозволяє зробити  попередні висновки про основні тенденції  процесу  їхнього формування.  Виходячи  зі специфіки української   економіки,  групи можна класифікувати за наступними критеріями:

   * способу створення,

   * ініціатору формування,

  * організаційній будівлі,

  * формі виробничої інтеграції,

  * масштабам діяльності.

По способу створення  всі нині діючі ФПГ можна поділити на:

    * сформовані   за  рішенням  органів  влади  (федеральних, регіональних, міських і т.д.; на основі міжурядових угод);

    * сформовані в ініціативному порядку (у результаті договірного процесу на добровільній основі; ринковими методами консолідації пакетів акцій).

На практиці ці шляхи  рідко реалізуються в чистому  виді. Найчастіше в кожній зі створених  груп використані комбінації декількох  варіантів. Останнім часом ФПГ створюються переважно на основі договору з ініціативи учасників за допомогою ринкової консолідації активів.

У залежності від ініціатора створення, що консолідує ядра, навколо  якого вибудовується вся група, що маються нині ФПГ можна умовно поділити на:

    * банківські,

    * промислові,

    * торгові.

Центром «банківської»  ФПГ є кредитно-фінансова організація. Прагнення українських банків до співробітництва з промисловими підприємствами викликано бажанням діверсіфікувати свою діяльність, придбати нову клієнтуру, знизити інвестиційний ризик. Сьогодні конкуренція банків зміщається в сферу кредитування промисловості. Також акціонерний контроль над промисловими компаніями дозволяє банкам розширити свій вплив на ринках лізингових, факторингових, страхових і інших фінансових послуг. ФПГ цього виду відрізняються широкою розмаїтістю вхідних у них підприємств, що можуть бути зовсім не зв'язані один з одним ні по виробничій кооперації, ні по інших господарських інтересах. (см. додат. 1).

Головною умовою виникнення «промислових» ФПГ є необхідність забезпечити виробничо-технічний розвиток групи підприємств і науково-дослідних організацій, що мають загальні інтереси в технологічній взаємодії по створенню визначеної продукції й освоєнню нових технологій. Якщо співробітництво учасників фінансово-промислової групи зводиться до кооперації в постачальницько-збутовій сфері, то лідируючі позиції природно займають торгові компанії. Багато товаровиробників усвідомили необхідність тісної кооперації з досить великими і спеціалізованими в області постачання і збуту підприємствами, що дозволяє їм впливати на ринок за допомогою контролю не тільки над виробничим, але і розподільним циклом.

Можливі «м'які» (консорціум, асоціація, союз) і «тверді» (холдингового типу) варіанти організаційної будівлі фінансово-промислових груп. Вибір типу організаційної будівлі ФПГ визначається відносинами власності в групі, зв'язками по капіталі між її учасниками, сукупністю договірних і неформальних взаємних зобов'язань, цілями створення і напрямками розвитку.

Аналіз діяльності ФПГ  показав, що організація співробітництва  підприємства-учасників групи залишається  одним зі слабких місць фінансово-промислових  груп. Претензії до організації керування  ФПГ виникають як з погляду  керованості розвитком групи, так і з позицій фінансової забезпеченості її задумів.

ФПГ можуть розрізнятися по формах виробничої інтеграції: вертикальні, горизонтальні і конгломерати. Вертикальні  ФПГ ( це об'єднання, у яких підприємства-учасники випускають один вид виробу, беручи участь у його виробництві на різних стадіях.

Горизонтальні ФПГ ( це групи, у яких підприємства-учасники здійснюють виробництво на тих самих чи стадіях  роблять ту саму продукцію.

Разом з тим варто  помітити, що саме такий тип інтеграції найбільше жорстко контролюється Держкомітетом по антимонопольній політиці і підтримці нових економічних структур: об'єднання (великі АТ, ФПГ), що займають більш 35% федерального чи місцевого ринку по визначених групах товарів, на превелику силу проходять експертизу й узгодження в даному відомстві.

Високо діверсіфіковані  ФПГ (чи конгломерати) являють собою  групи, до складу яких включені трохи  безпосередньо не зв'язаних між собою  виробництв.

Фінансово-промислові   групи  можна  класифікувати   по   масштабах діяльності на регіональні, міжрегіональні і транснаціональні.

Тенденція    до    формування    фінансово-промислових    групп регіонального  характеру  активно підтримується  місцевими  органами виконавчої  влади і  розглядається ними, з одного  боку,  як  спосіб зміцнення позицій  регіонів у відносинах з центром, а з іншої  як засіб  рішення регіональних економічних і соціальних задач. Місцеві адміністрації  зв'язують формування ФПГ із  великими  регіональними програмами,  що  забезпечують  структурну  перебудову  технологічно взаємозалежних   підприємств  з  урахуванням   пріоритетних   задач збереження зайнятості населення і рішення екологічних проблем.

Разом    з    тим   активніше   про   себе   дають    звістку  транснаціональні ФПГ, групи, серед  учасників яких маються  юридичні особи, що знаходяться під юрисдикцією держав-членів СНД.

 

1.3. Нормативне регулювання діяльності ФПГ.

 

Фінансово-промислові   групи  –   активно   зростаюча   форма організації  взаємодії  фінансових і  промислових  організацій  не тільки в нашій країні, але і за її межами.

Відповідно  до  українського   законодавства,  ФПГ  –  це   “сукупність  юридичних  осіб,  що  діють  як  основні   і   дочірні суспільства, або цілком, або частково об'єднала свої матеріальні  і нематеріальні  активи  (система  участі)  на  основі  договору  про створення ФПГ із метою технологічної чи економічної інтеграції для реалізації  інвестиційних і інших проектів і програм,  спрямованих на  підвищення  конкурентноздатності  і розширення  ринків  збуту товарів і послуг, підвищення ефективності виробництва, створення нових робочих місць.”

Учасниками  фінансово-промислової  групи  визнаються  юридичні особи,  що  підписали  договір про  створення фінансово-промислової  групи, і заснована ними центральна компанія  фінансово-промислової  групи,  або  основне і дочірнє суспільства, що утворять фінансово- промислову  групу.  До складу фінансово-промислової  групи  можуть входити  комерційні і некомерційні організації,  у  тому  числі  й іноземні,   за   винятком  суспільних  і  релігійних   організацій (об'єднань). Участь більш ніж в одній фінансово-промисловій  групі не  допускається.  Серед  учасників  фінансово-промислової   групи обов'язкова  наявність організацій, що діють у  сфері  виробництва rnb`p3b і послуг, а також чи банків інших кредитних організацій.

Дочірні  господарчі товариства і підприємства можуть  входити  до  складу  фінансово-промислової  групи  тільки  разом  зі  своїм  основним суспільством (унітарним підприємством-засновником).

До   складу  учасників  фінансово-промислової  групи   можуть входити:

    * інвестиційні інститути, недержавні пенсійні й інші фонди,

    * страхові організації, участь яких обумовлено їхньою роллю в забезпеченні інвестиційного процесу у фінансово-промисловій групі.

Фінансово-промислові  групи,  серед  учасників  яких  маються юридичні  особи, що знаходяться під юрисдикцією держав – учасників Співдружності  Незалежних Держав, що мають відособлені  підрозділи на  території  зазначених держав або здійснюючі на їхнє  території капітальні  вкладення, реєструються як транснаціональні фінансово-промислові групи.

У  випадку  створення  транснаціональної фінансово-промислової  групи   на  основі  міжурядової  угоди  їй  привласнюється  статус міждержавної (міжнародної) фінансово-промислової  групи.

Для   учасників   міждержавної  фінансово-промислової   групи національний режим установлюється міжурядовими угодами  на  основі взаємності.

Вищим  органом керування  фінансово-промисловою групою є  рада керуючих  фінансово-промислової  групи, що  включає  представників усіх її учасників. Напрямок учасником фінансово-промислової групи представника до складу ради керуючих фінансово-промислової групи здійснюється рішенням компетентного органа керування учасника фінансово-промислової групи.

Компетенція ради керуючих фінансово-промислової групи встановлюється договором про створення фінансово-промислової групи.

Центральна компанія фінансово-промислової  групи є юридичною особою, заснованим всіма учасниками договору про створення  фінансово-промислової чи групи  основним суспільством, що є по відношенню до них, і уповноваженим у силу чи закону договору на ведення справ фінансово-промислової групи.

Центральна компанія фінансово-промислової  групи, як правило, є інвестиційним  інститутом. Допускається створення  центральної компанії фінансово-промислової групи у формі господарчого товариства, а також асоціації, союзу.

Центральна компанія фінансово-промислової  групи у випадках, установлених чи законом установчим договором групи:

   * виступає від імені учасників фінансово-промислової групи у відносинах, зв'язаних зі створенням і діяльністю фінансово-промислової групи;

   * веде зведені (консолідовані) облік, звітність і баланс фінансово-промислової групи;

   * готує щорічний звіт про діяльність фінансово-промислової групи;

   * виконує в інтересах учасників фінансово-промислової групи окремі бан-ківські операції відповідно до Законодавства України про банки і банківську діяльність.

Інші види діяльності центральної компанії фінансово-промислової  групи по веденню справ фінансово-промислової групи встановлюються її статутом, договором про створення фінансово-промислової групи. По зобов'язаннях центральної компанії фінансово-промислової групи, що виникли в результаті участі в діяльності фінансово-промислової групи, учасники фінансово-промислової групи несуть солідарну відповідальність.

Особливості виконання  солідарного обов'язку встановлюються договором про створення фінансово-промислової  групи.

Мірами державної підтримки  діяльності фінансово-промислових груп є:

   * залік заборгованості учасника фінансово-промислової групи, акції якого реалізуються на інвестиційних конкурсах (торгах), в обсяг передбачених умовами інвестиційних конкурсів (торгів) інвестицій для покупця - центральної компанії тієї ж фінансово-промислової групи;

  * надання учасникам фінансово-промислової групи права самостійно визна-чати терміни амортизації устаткування і нагромадження амортизаційних відрахувань з напрямком отриманих засобів на діяльність фінансово-промислової групи;

  * передача в довірче керування центральної компанії фінансово-промислової групи тимчасово закріплених за державою пакетів акцій учасників цієї фінансово-промислової групи;

  * надання державних гарантій для залучення різного роду інвестицій;

  * надання інвестиційних кредитів і іншої фінансової підтримки для реалізації проектів фінансово-промислової групи.

НБУ можуть бути надані банкам - учасникам фінансово-промислової  групи, що здійснює в ній інвестиційну діяльність, пільги, що передбачають зниження норм обов'язкового резервування, зміна  інших нормативів з метою підвищення їхньої інвестиційної активності.

Не пізніше 90 днів після  закінчення фінансового року центральна компанія фінансово-промислової групи  представляє всім учасникам фінансово-промислової  групи, повноважному державному органу звіт про діяльність фінансово-промислової групи за установленою формою, , а також публікує зазначений звіт. Звіт складається за результатами перевірки діяльності фінансово-промислової групи незалежним аудитором. Аудиторська перевірка проводиться за рахунок засобів центральної компанії фінансово-промислової групи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Роль фінансово-промислових груп  і 

транснаціональних корпорацій у формуванні ринкової економки на прикладі країн  СНД.

 

2.1. Доцільність  формування фінансово-промислових групп.

 

Сьогодні ідея транснаціональних фінансово-промислових груп усе більше опановує промисловцями і керівниками країн СНД, що розглядають їх як єдиний засіб відновлення єдиного економічного простору, раціонального використання всього створеного спільними зусиллями, та й, нарешті, як засіб спільного виживання.

Незважаючи на розбіжності в  національних законодавчих системах і  різні рівні економік і незважаючи на розходження політичних орієнтирів, інтеграційні ресурси зберігаються, маються можливості для їхнього нарощування. Різношвидкісний розвиток держав зовсім не є нездоланною перешкодою для їхньої тісної взаємодії.

Промисловий потенціал країн Співдружності  складає приблизно 10% світового, а  запаси основних видів природних  ресурсів близько 25%, що об'єктивно створює  базу для забезпечення економічної незалежності і динамічного розвитку. Незважаючи на це, і сьогодні починаються спроби поставити під сумнів доцільність створення ТФПГ, подискутувати із приводу їхнього місця і ролі в ринковій економіці.

Створення ФПГ з'явилося не тільки закономірним кроком у розвитку системи організаційно-правових форм сучасного суспільного виробництва, але і необхідним етапом реорганізації промислової структури. Інтеграція в рамках міждержавних ФПГ банківського, промислового і торгового капіталів дозволяє прискорити оборотність фінансових ресурсів, скоротити витрати за рахунок розвитку усередині ФПГ систем взаємозаліків і платежів, раціоналізувати структури сукупного капіталу, збільшити частки ресурсів у грошовій формі і мобільність перерозподілу, можливість проведення великих угод, багато валютних операцій, ефективність розміщення інтегрованих активів. Тому створені і створювані міждержавні ФПГ і ТНК поступово повинні займати центральних місце в інтеграційних процесах держав Співдружності в області виробничої, інвестиційної, комерційної і фінансово-кредитної діяльності.

Задача держав учасників СНД: проводити  погоджену державну політику у відношенні транснаціональних структур, що хазяюють, учасниками яких є суб'єкти країн, що хазяюють, Співдружності, усіляко підтримувати взаємовигідний характер міждержавної, міжгалузевої інтеграції, брати активну участь в удосконалюванні організаційно-правової основи гармонізації інтересів як потенційних учасників корпорації, так і держав, їх що представляють.

Загальновизнано, що розпад Радянського Союзу став одним із ключових кризових факторів не тільки для української економіки, але і для економік країн СНД. Звідси логічно і природно випливає задача збереження, реструктурування і раціоналізації загальної матеріальної основи мікроуровневих зв'язків ринкових суб'єктів кооперації спеціалізованих і технологічно ув'язаних виробництв і підприємств, у «одночасне» оказавшись по різні сторони нових державних кордонів.                                

З розпадом СРСР виробничій інфраструктурі був нанесений удар, моментально цілі галузі, що уклав на бік. Була відкрита «зелена вулиця» човниковому імпорту й імпорту організованому, і який закордонні і наші комерсанти уклали великі засоби.

Сьогодні, коли на всьому просторі колишнього СРСР ринок уже заявив про себе, відбулася структуризація інтересів і можливостей, відтворити загальний економічний простір, наприклад, у тім виді, у якому це пропонує ліва опозиція, уже неможливо. Для цього треба було б націоналізувати галузі, що утворять єдиний технологічний ланцюжок, але знаходяться в різних державах.

Тому для поступального  розвитку економіки країн Співдружності  дуже важливо знайти механізми, що, з одного боку, могли б поставити  на службу цьому розвитку наявну виробничу  базу, а з іншого боку дозволили б нейтралізувати вплив сформованих негативних стереотипів господарського поводження.

Якщо виходити з найбагатшого світового  досвіду, то ця задача в умовах ринкової економіки щонайкраще зважується шляхом створення різного роду транснаціональних підприємницьких структур.

 У цих умовах, якщо продовжувати дотримувати загальної концепції, можливий один єдиний шлях: об'єднати виробництва і національні капітали в рамках міждержавних (транснаціональних) фінансово-промислових груп. Іншого шляху, якщо виключити спеціальні міждержавні угоди, де головними діючими обличчями будуть уряди, центральні банки й інші державні структури, немає.

Чому в сформованій ситуації міждержавні (транснаціональні) фінансово-промислові групи є одним з найважливіших  компонентів інтеграційної взаємодії країн Співдружності?

По-перше, на користь створення  міждержавних ФПГ говорить триваючий  процес деградації виробничого і  наукового секторів.

По-друге, промисловість  усіх країн СНД, успадкована нами від Радянського Союзу, переживає в даний момент жорстока криза.

По-третє, змушене скорочення економічних зв'язків між країнами Співдружності може негативно вплинути на їхній стан економічної безпеки. І, нарешті, по-четверте, варто брати  до уваги і те, що ефективне ведення  економіки можливо тільки в рамках старих сформованих зв'язків.

Міждержавні ФПГ могли  б стати одним з основних інструментів, за допомогою яких держави СНД  могли б забезпечити вихід  своєї промисловості з кризи.

Чи існують умови, необхідні  для формування міждержавних ФПГ? Якщо розглядати цей процес по окремих країнах Співдружності, то неважко побачити, що більшість з них зберегли високий рівень інтегрірованості в економіку пост союзного простору.

Так, у 1997 р. частка товарообігу  з країнами СНД у загальному обсязі зовнішньоторговельного обороту Туркменістану складала 73%, Киргизстану - 67%, Молдови - 65%, Бєларусі - 64%, Казахстану - 60%, України - 57%. Тільки в Таджикистану і Туркменії спостерігається тенденція до посилення інтегрірованості.

В всіх інших республіках переважають дезінтеграційні тенденції. Найбільшу роль у їхньому посиленні зіграла Росія й от чому. Хоча Росія і володіє більш 20% світових запасів природних ресурсів, вона відчуває гострий дефіцит марганцю, хрому, глинозему, концентрату титана, молібдену, олова, рідких металів, ртуті й ін. Усе це залишилося за рубежем, в основному в Казахстану й Україні.

Таким чином, можна зробити  висновок про те, що економіки держав Співдружності тісно взаємодіють  один з одним, доповнюють одна іншу, інтереси цих країн багато в чому збігаються, і спільні зусилля за рішенням виникаючих проблем будуть сприяти зміцненню економічної безпеки кожної з них.

Через сьогоднішнє економічне становище Росії і країн СНД, нерозвиненості їхніх ринкових механізмів і відсутності конкуренції немає основ вважати вирішальними для них мотиви, що спонукують до утворення фінансово-промислових груп країни з високорозвиненою економікою (серед цих мотивів першорядну роль грають ослаблення негативних наслідків ринкової стихії й обмеження конкуренції).

 Але в той же час формування високе інтегрованих ФПГ у посаду союзному просторі дуже доцільно. І, насамперед, для компенсації ряду негативних моментів економічної ситуації, що ведуть до деградації промисловості.

По-перше, міждержавні (транснаціональні) фінансово-промислові групи. Ї це краща форма економічної інтеграції. На міждержавному рівні, звичайно, можна домовитися про границі, митні збори, створення режиму максимального сприяння і т.д. Однак економіку інтегрують не тільки угоди, але і реально діючі господарські суб'єкти.

По-друге, необхідність наявності  в країні-реципієнті могутніх і динамічних компаній (наприклад, транснаціональних  і національних ФПГ), здатних більш-менш на рівних конкурувати з філіями  іноземних фірм, одне з основних умов припливу в неї прямих іноземних інвестицій. Варто враховувати, що приплив іноземного капіталу сприяє розвитку і підтримці в країні конкурентного господарського середовища, однак такі інвестиції в кращому випадку є каталізатором економічного росту, але навряд чи здатні відігравати роль його основного двигуна (особливо у великій країні).

По-третє, формування міждержавних (транснаціональних) фінансово-промислових  груп у країнах Співдружності  є необхідним способом запобігання  захоплення корпорацій іноземним капіталом.

Крім того, як показує міжнародний досвід, Україна й інші країни СНД не можуть стійко рости і бути конкурентноздатними без великих міжгалузевих і регіональних господарських систем. Не збільшуючи числа великих, у т.ч. міжрегіональних і міждержавних корпорацій, неможливо досягти прискорення технічного прогресу й економічної інтеграції в масштабах усього народногосподарського комплексу країн Співдружності.

Світовий розвиток демонструє домінуюче вплив великих національних і транснаціональних корпорацій і ФПГ. Подібні організаційно-виробничі об'єднання, засновані на критеріях технологічної доцільності, складають каркас технологічного комплексу ефективних економік більшості економічно розвитих країн світу, роблячи стабілізуюче вплив на ціни і виробництво, а саме це потрібно в сформованій у нас економічної ситуації.

У противному випадку  буде продовжуватися організаційна  дрібність виробництва, що, у свою чергу, породжує розпилення і неефективна  витрата засобів, приводить до провалів в області збуту і кризам недовироблення.