Фінансування інноваційної діяльності

Міністерство освіти і  науки України

Київський національний університет  технологій та дизайну

 

 

 

 

 

Курсова робота

на тему: “Фінансування інноваційної діяльності»

 

 

 

 

                                                 Роботу виконала

                                                            студентка групи ЗЕТ-10

                                                                         Миколаєнко Анастасія Юріївна

 

 

 

 

Київ

2011

Зміст

Вступ…………………………………………………………3

Інвестиції та інноваційна  програма………………………..5

Види і джерела фінансування інноваційної

діяльності…………………………………………………….8

Фінансування інноваційної діяльності

венчурним капіталом………………………………………..11

Форми фінансування інноваційної

діяльності……………………………………………………..13

Форми та особливості лізингового  фінансування………....16

Фінансування інноваційних проектів……………………....21

Висновок……………………………………………………...23

Використана література……………………………………..24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

Вступ

      Інноваційна діяльність  — вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт, введений на ринок, в новий чи покращений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до соціальних послуг.

      Головною метою державної інноваційної політики є створення  
соціально-економічних,   організаційних   і   правових   умов  для ефектив-ного     відтворення,     розвитку      й      використання науково- техніного потенціалу  країни,  забезпечення впровадження сучасних екологічно     
чистих,    безпечних,     енерго     та ресурсозберігаючих  технологій, вироб-ництва  та  реалізації нових видів конкурентоздатної продукції.

      Основними принципами державної інноваційної політики є:

• орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;
• визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;
• формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;
• створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;
• забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово кредит-ної сфери у розвитку інноваційної діяльності;
• ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інновацій-ної діяльності, підтримка підприємства у науково-виробничій сфері;
• здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;
• фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;
• сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;
• інформаційне забезпечення суб`єктів інноваційної діяльності;
• підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

       Об'єктами інноваційної діяльності є:

• інноваційні програми і проекти;
• нові знання та інтелектуальні продукти;
• виробниче обладнання та процеси;
• інфраструктура виробництва і підприємництва;

 

4

 

• організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;
• сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;
• товарна продукція;
• механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

      Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні або юридичні особи, які провадять інноваційну діяльність або залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.

      Вихідними принципами, на основі яких має будуватися система фінансування інновацій, є:

• ув’язка системи із задачею швидкого та ефективного науково-технічного досягнення;
• обгрунтованість та юридична захищеність прийомів та механізмів;
• множинність джерел фінансування;
• адаптивність та гнучкість реакцій системи фінансування на змінні умова зовнішнього середовища з метою максимальної підтримки ефективності.

      Цілі фінансування інноваційної діяльності:

• необхідність збереження наукової бази і кадрового потенціалу;
• збереження відповідного рівня проведення наукових досліджень;
• розробка і освоєння наукоємної конкурентної продукції, випуск якої може підвищити експорт чи понизити імпорт аналогічної продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

Інвестиції  та інноваційна програма

Інвестиції (лат. investio — одягаю) — довготермінові вкладення капіталу в різні сфери діяльності з метою отримання прибутку.

Інноваційна програма — програма інноваційної діяльності, яка спрямована на досягнення цілей розвитку і передбачає участь у її реалізації різних юридичних і фізичних осіб (в т. ч. іноземних), а також держави і міжнародних організацій.

Фінансування інноваційних програм  здійснюють шляхом самофінансування або  з використанням позичкових і  залучених засобів. З огляду на це система фінансування інноваційних програм охоплює такі елементи:

• джерела фінансування;
• організаційні форми (механізм) фінансування.

        Інвестування інноваційних процесів є ризикованою справою, однак у разі успіху віддача від інвестицій значно більша, ніж від поточної діяльності. Як правило, компанії прагнуть фінансувати ті проекти, які мають значний потенціал ефективності і забезпечать їм високі прибутки. Йдеться про інновації науково-технічної, організаційної, економічної, соціальної сфер.

     Метою програми  є  перехід  на  інноваційну  модель  розвитку економіки,       модернізація       виробництва,        підвищення конкурентоспроможності віт-чизняної  продукції  на  внутрішньому і зовнішньому ринку, запобігання впливу міжнародної фінансової кризи на розвиток економіки.  
  Виконання програми здійснюється шляхом:

• створення сприятливого регуляторного середовища,  зокрема для  
  забезпечення розвитку малого та середнього підприємництва;
• надання державної  підтримки  реалізації   інвестиційних   та інно-ваційних  проектів,  зокрема  з метою забезпечення  розвитку високо-технологічного виробництва;
• удосконалення механізму комерціалізації результатів  наукових  
  досліджень та розробок і впровадження їх у виробництво;
• забезпечення розвитку   державно-приватного   партнерства  як  
  інструменту залучення інвестицій;
• реалізації інвестиційних та інноваційних проектів, що пройшли  
  конкурсний   відбір   і   забезпечать   розвиток  базових  галузей  
  економіки.

   Програма виконується двома етапами.

   На першому етапі  (2011-2012  роки)  передбачається  створити  
сприятливі умови для залучення інвестицій з метою:

• удосконалення матеріально-технічної   бази  вищих  навчальних  
  закладів;
• утворення малих інноваційних підприємств;

6

• забезпечення розвитку     та     оптимізації     інноваційної інфраструк-тури,  інноваційних  підприємств  (інноваційних центрів,  
  технопарків,   технополісів,   інноваційних   бізнес-інкубаторів),  
  наукових   парків,  центрів  трансферу  технологій  і  промислових  
  кластерів;
• формування державного  реєстру   договорів   щодо   трансферу  
  технологій;
• створення з урахуванням міжнародного досвіду банків розвитку,  
  фондів  підтримки  малих  і  середніх  інноваційних   підприємств,  
  венчурних фондів тощо.

   На другому етапі (2013-2015 роки) передбачається:

• залучити інвестиції    з    метою    забезпечення    розвитку  
  високотехнологічних    базових    галузей    економіки,    зокрема  
  аерокосмічної   галузі,  впровадження  інформаційно-комунікаційних  
  технологій, біо та нанотехнологій, створення сучасних матеріалів,  
  фармацевтичної продукції та медичної техніки;
• зменшити на  20 відсотків енергоємність внутрішнього валового  
  продукту;
• залучити інвестиції з  метою  модернізації  та  реконструкції  
  енергетичного   обладнання,   впровадження   енергоефективних   та  
  енергозберігаючих технологій;
• створити систему  фінансової   підтримки   інвестиційної   та  
  інноваційної  діяльності,  зокрема  визначити механізм здешевлення  
  кредитів  і  заохочення   комерційних   банків   до   кредитування  
  інвестиційних та інноваційних проектів;
• створити сприятливі    умови    для   забезпечення   розвитку  
  державно-приватного     партнерства     у     сфері      наукової,  
  науково-технічної та інноваційної діяльності на паритетних умовах,  
  що дасть можливість зменшити навантаження на бюджети всіх  рівнів,  
  збільшити обсяг недержавних інвестицій;
• впровадити техніку  нового  покоління  та високі технології у  
  промислове виробництво;
• провести конкурсний відбір найбільш ефективних  інвестиційних  
  та  інноваційних  проектів,  що  реалізуються  в  базових  галузях  
  економіки;
• запровадити проведення    моніторингу    стану     реалізації  
  інвестиційних та інноваційних проектів;
• забезпечити належний  захист  прав  інтелектуальної власності  
  вітчизняних  вчених,  що  сприятиме  формуванню  та   забезпеченню  
  розвитку ринку інтелектуальної власності;
• забезпечити розвиток       інноваційної       інфраструктури, іннова-ційних  підприємств  (інноваційних   центрів,   технопарків,  
  технополісів,  інноваційних бізнес-інкубаторів),  наукових парків,

7 

центрів трансферу технологій і  промислових  кластерів,  що  дасть можливість  створити  нові  робочі  місця для висококваліфікованих  
спеціалістів.

     Завданнями програми  є   створення   сприятливих   умов   для  
залучення інвестицій з метою забезпечення розвитку базових галузей  
економіки та інноваційної інфраструктури,  підвищення ефективності  
механізму   надання   державної   підтримки,   збільшення   обсягу  
інвестицій, кредитування економіки, державних капітальних вкладень  
та  забезпечення  їх  концентрації  на  модернізації  виробництва,  
впровадження високих технологій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8

Види  і джерела фінансування інноваційної

діяльності

      Прямі інвестиції – використовуються безпосередньо для реалізації інноваційного проекту. До них відносять інвестиції в основні засоби (матеріальні та нематеріальні активи) і в оборотні кошти.

      Інвестиції в основні засоби включають придбання (чи виготовлення) нового обладнання, в т. ч. витрати на його постачання, встановлення і запуск;

Інвестиції в оборотні кошти забезпечують:

• нові та додаткові запаси основних і допоміжних матеріалів;
• нові та додаткові запаси готової продукції;
• збільшення рахунків дебіторів.

      Інвестиції в нематеріальні активи найчастіше пов'язані з придбанням нової технології (патенту чи ліцензії) і торгової марки.

      Супутні інвестиції. Це вкладення в об'єкти, які пов'язані територіально і функціонально з інноваційним об'єктом і які необхідні для його нормальної експлуатації (під'їзні колії, лінії електропередач, каналізація тощо).         Успішний розвиток підприємства та його ефективне функціонування неможливі без розвитку інноваційної діяльності. Інновації спрямовані на створення і реалізацію нових видів конкурентоспроможної продукції, сучасних технологій, впровадження нових організаційних форм і методів управління, нових економічних структур. В ринковій економіці інновації є ефективним засобом конкурентної боротьби, тому що допомагають створювати продукцію з високим ступенем наукоємності та новизни, сприяють зниженню собівартості продукції, що вже випускається підприємством, залучають інвестиції та сприяють зростанню рейтингу підприємства, призводять до відкриття та охоплення нових ринків збуту продукції.

      В умовах глобальної економічної кризи інвестиційний клімат України для фінансування інновацій залишається несприятливим. Макроекономічні показники свідчать про зниження обсягів виробництва, зменшення інвестицій, зростання зовнішнього боргу та скорочення доходів населення. Тобто, економічне зростання країни в сучасних умовах є досить проблематичним. Потрібно відновлювати конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, створюючи сприятливий мікроклімат для достатнього фінансування інноваційного розвитку. Отже, дослідження джерел фінансування інноваційного розвитку підприємств є достатньо актуальним.

     9

   У розвинених країнах фінансування інноваційної діяльності здійснюється як з державних, так і з приватних джерел. Для більшості країн Західної Європи й США характерний приблизно рівний розподіл фінансових ресурсів для проведення науково-дослідних робіт між державним і приватним капіталом.

      Принципи організації фінансування повинні бути орієнтовані на множинність джерел фінансування й припускати швидке й ефективне впровадження інновацій з їхньою комерціалізацією, що забезпечує ріст фінансової віддачі від інноваційної діяльності.

      Джерелами фінансування інноваційної діяльності згідно ст. 18 Закону України «Про інноваційну діяльність» можуть бути кошти Державного бюджету України; кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Республіки Крим; власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ; власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності; кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб; інші джерела, не заборонені законодавством України. Всі суб’єкти інноваційної діяльності приймають участь в господарському процесі та в певній мірі сприяють інноваційному розвитку підприємства.

      За видами власності джерела фінансування поділяються на:

• державні інвестиційні ресурси (бюджетні кошти, кошти позабюджетних фондів, державні позики, пакети акцій, майно державної власності);
• інвестиційні, у тому числі фінансові ресурси господарюючих суб'єктів, а також громадських організацій, фізичних осіб і т.д.

      Це інвестиційні ресурси колективних інвесторів, у тому числі страхових компаній, інвестиційних фондів і компаній, недержавних пенсійних фондів. Сюди ж належать власні кошти підприємств, а також кредитні ресурси комерційних банків, інших кредитних організацій та спеціально уповноважених урядом інвестиційних банків.

На рівні держави  джерелами фінансування є:

• власні кошти бюджетів і позабюджетних фондів,
• залучені кошти державної кредитно-банківської й страхової систем,
• позикові кошти у вигляді зовнішнього (міжнародних запозичень) і внутрішнього боргу держави (державних облігаційних та інших позик).

На рівні підприємства джерелами фінансування є:

• власні кошти (прибуток, амортизаційні відрахування, страхові відшкодування, нематеріальні активи, тимчасово вільні основні та оборотні кошти);
• залучені кошти, отримані від продажу акцій, а також внески, цільові надходження та ін.;
• позикові кошти у вигляді бюджетних, банківських і комерційних кредитів.

    

 

10

     Важливим фінансовим джерелом різних форм інноваційної діяльності є бюджетні асигнування, за рахунок яких виконуються цільові комплексні програми, пріоритетні державні проекти.

      Але в сучасних умовах скорочується державне фінансування та банківське кредитування підприємств на потреби їх технічного переоснащення, модернізацію технологій, впровадження продуктових інновацій. Банки скорочують обсяги кредитування підприємств, перш за все довгострокового, через нестабільність економічної ситуації та великі фінансові ризики. Підприємства також не мають достатньо власних коштів для інноваційного розвитку. Отже, потрібно активізувати інвестиційну привабливість вітчизняної економіки, зацікавити іноземних інвесторів в здійсненні фінансування, сприяти стабільності національної валюти, забезпечити певні пільги для інвесторів. Також доцільно розглядати можливості застосування таких форм фінансування як лізинг, франчайзинг, форфейтинг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11

Фінансування  інноваційної діяльності венчурним  капіталом

Венчурний (ризиковий) капітал — якісно новий спосіб інвестування коштів великих компаній, банків, страхових, пенсійних та інших фондів в акції малих інноваційних фірм, що мають значний потенціал зростання і реалізують інноваційні проекти з високим рівнем ризику.

      Обов'язковою умовою такого інвестування є участь інвестора в управлінні інноваційною фірмою і отримання прибутків від продажу.

     Фінансові кошти вкладаються у венчурний бізнес без матеріального забезпечення і без гарантії з боку «венчура» (на страх і ризик власників капіталу). Тобто інвестори серйозно ризикують і в разі невдачі базової ідеї втрачають значні ресурси.

 За оцінкою економістів, у 15% випадків капітал, вкладений у проект, цілком втрачається; 25% ризикових фірм несуть збитки протягом тривалішого часу, ніж передбачалося; 30% — дають невеликий прибуток; 30% — протягом декількох років багаторазово перекривають прибутком усі вкладені кошти. У 1986—1993 pp. доходи фондів ризикового капіталу в США в середньому в 10—20 разів перевищували суму вкладеного капіталу.

      Залежно від інвестиційних перспектив виділяють три типи венчурних підприємств:

• низькопотенційні підприємства для венчурного капіталу, прибутки яких за 5 років становлять 50 млн. доларів. Такі підприємства не дуже привабливі для венчурних інвесторів, однак їх кількість на ринку сягає 90% усіх інноваційних підприємств;
• венчури середнього ринку, прибутки яких коливаються від 10 до 50 млн. доларів щорічно. Саме вони потребують участі венчурного капіталу;
• високопотенційні підприємства, які мають понад 50 млн. доларів щорічного прибутку впродовж 5 років. Вони найпривабливіші для венчурних інвесторів. Як правило, мають корпоративну форму власності і становлять 1% загальної кількості інноваційних підприємств.

 Одним із найактивніших венчурних фондів, що діють в Україні, є фонд Western NIS Enterprise Fund. Він реалізує широку програму інвестицій у приватний бізнес шляхом внесків до статутного фонду, кредитів, лізингу, технічної допомоги та інших заходів, які сприяють розвиткові малих і середніх приватних підприємств. Стратегія його полягає в прямих інвестиціях (безпосереднє придбання простих акцій) та інвестиціях у боргові цінні папери приватних підприємств із перспективою їх зростання. Прибуток від прямих інвестицій Фонду в розмірі від 1 до 10 млн. дол. США використовують передусім для реструктуризації та розширення діяльності

12

підприємств. Пріоритетними для  інвестування Фонду стали підприємства харчопереробної промисловості, з  виробництва будівельних матеріалів і підприємства легкої промисловості, а також фінансових послуг інформаційних  технологій.

   За час свого існування Фонд здійснив 36 інвестицій (прямих і таких, що містять елементи прямого інвестуван' ня) на загальну суму 77 млн. дол. США у 25 компаній в Україні та Молдові. Серед компаній, що успішно скористалися допомогою фонду, відома кондитерська фабрика «АВК», Слобожанська будівельна кераміка»,компанія з виробництва морозива «Троянда-Експрес» (Протягом останніх двох років венчурні компанії, що функціонують на ринку України, розробили свої правила пошуку перспективних партнерів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

13

Форми фінансування інноваційної діяльності

      У нашій країні впровадження інноваційних пропозицій потребує вирішенню наступних задач:

• постійний моніторинг проектів;
• аналіз інвестиційної привабливості та можливостей комерціалізації

           науково-технічних розробок;   

• сучасні маркетингові розробки та творчий інноваційний менеджмент;
• підготовка бізнес-планів за міжнародними стандартами, опрацювання

           оптимальних схем фінансових технологій та конкретних венчурних

           механізмів реалізації проектів відповідно до умов українського

           інвестиційного ринку;

• пошук бізнес-партнерів для створення спільних підприємств та оптимізація;
• ризик-менеджменту проектів;
• залучення інвестицій для подальшого розвитку технологічних підприємств;
• правовий захист інтелектуальної власності;
• проведення сертифікації та оцінки науково-технологічних розробок за

          міжнародними вимогами при трансфері технологій.

        Для вирішення цих задач і проведення комерціалізації наявного іннова-ційного ресурсу, стимулювання інноваційної діяльності необхідно створюва-ти спеціальні організації, наприклад, Центр комерціалізаціїтехнологій, який займався би аналізом, розробкою бізнес-стратегій впровадження перспективних проектів та передачею новітніх технологій віддержавних науково-дослідних закладів і університетів у промисловість, в першу чергу, по венчурній схемі впровадження, яка являється найефективнішим засобом стимулювання науково-технічної діяльності та способом реалізації конкретного проекту.

  Джерелами фінансування можуть бути кошти фізичних та юридичних осіб.

Кошти юридичних осіб можуть бути як державними так і приватними. Враховуючи хронічний дефіцит бюджету, реалізувати Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку, яку було прийнято Постановою Верховної Ради України від 13 липня 1999 року, необхідно за допомогою коштів фізичних та приватних юридичних осіб.

      А це означає, що залучити їх кошти в інноваційну діяльність, можливо при виконанні трьох складових цінностей ведення бізнесу: довіри,  гарантій, високих прибутків.

    Відносно довіри, це – авторитет, порядність партнера та його науково-виробничий потенціал, які базуються на гарантії виконання своїх зобов’язань шляхом наявності та використання власних можливостей, страхування діяльності або поручительства третіх осіб.

   Форми організації фінансування інновацій у світовій практиці різноманітні. Наведемо основні із них.

  14

   Форма організації фінансування інновацій через спільні інфраструктурні

утворення (корпоративно-фінансова  диверсифікація ризиків).

      До спільних інфраструктурних утворень відносяться: консорціуми, асоціації, промислово-фінансові групи, інкубатори, інноваційні центри, технопарки, технополіси тощо.

     Квазіризикова форма (корпоративна диверсифікація ризиків) .

      Корпорацією (договірне об’єднання на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів), створюється відносно самостійний тимчасовий науково-дослідний підрозділ, діяльність якого підлягає най-більшому комерційному ризику.

      Основними видами квазіризикової форми організації є:

    “Внутрішні” венчури – можуть вступати у контакти з іншими корпораціями, створювати на акціонерній основі спільні фонди венчурного фінансування, але основний замовник продукції є материнська корпорація.

      “Зовнішні” венчури – залучення до співпраці винахідників, шляхом

створення малих підприємств.

      Програма “свояків” – відрізняється від попередніх меншим ступенем

формалізації. Започатковуються спеціальні грошові фонди внутрішньо-корпоративного венчурного капіталу, кошти яких виділяють “своякам” – представникам корпорації, які можуть виділяти кошти своїм співробітникам на запропоновану цікаву ідею розробки та впровадження інноваційної ідеї.

     Спільні підприємства “нового стилю” (науково-дослідний консорціум) –

проміжна форма між чисто венчурним бізнесом і ризикованими проектами. Це об’єднання малої наукомісткої фірми і великої компанії. У межах такого

об’єднання венчурна фірма  веде розробку нового виробу, а велика компанія

надає їй фінансову допомогу, дослідне обладнання, забезпечує каналами збуту і обслуговує клієнтів.

    Форма організації фінансування шляхом створення малих венчурних фірм

(інтелектуальна  диверсифікація ризиків).

      Орієнтація інноваційної діяльності малих венчурних фірм направлена на самофінансування декількох інноваційних проектів з високим рівнем ймовірності впровадження їх у різних сферах економіки. Ця форма приваблива малими накладними витратами, невеликим апаратом управління, більш умілою пристосованістю до попиту споживача. Малі венчурні фірми - гнучкі, мобільні, тимчасові структури, що характеризуються надзвичайно високою активністю, обумовленою особистою зацікавленістю працівників фірм та їхніх партнерів по венчурному бізнесу в швидкій комерційній реалізації розробленої ідеї, технології, винаходу з мінімальними витратами.

      Форма організації фінансування у вигляді спеціалізованих компаній

ризиково-технологічного капіталу (венчурне фінансування або  інвестиційна

диверсифікація  ризиків).

      Поєднуються керуючі невеликих фірм і керовані ними фінансові пули. Кожен пул інтегрує кошти декількох вкладників для фінансування 10-15 проектів. Однією з особливостей є те, що окремі інвестори не мають права

15

вилучати свої кошти без згоди інших членів пулу або до закінчення терміну дії договору про партнерство, що становить приблизно 10 років. У зарубіжних країнах (США) такий статус організації фінансування інновацій має пільгове оподаткування.

     Враховуючи тенденції світового розвитку, показники інноваціно-інвестиційного розвитку України і те, що значна доля коштів української економіки знаходиться у безготівковому обороті, найефективнішою формою організації фінансування інновацій буде створення спеціалізованих компаній ризикового капіталу (інноваційних венчурних компаній) для фінансування малих венчурних фірм.