Фінансування та оцінка економічної ефективності капітальних вкладень підприємства
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ
“ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”
КУРСОВА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ „ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ”
на тему:„Фінансування та оцінка економічної ефективності
капітальних вкладень підприємства”
Керівник Виконав : курсової роботи ____________. ( підпис)
|
ЗМІСТ
Вступ.........................
- Джерела фінансування українських підприємств...................
........................4 - Методи нарахування амортизації, які використовуються в Україні.............9
- Визначення потреби в додатковому фінансуванні підприємства................12
- Визначення грошових потоків підприємства та вибір ставки дисконту.....21
- Оцінка економічної ефективності впровадження нового обладнання........23
- Аналіз беззбитковості підприємства..................
.............................. ...............26
Висновки......................
Список використаних літературних
джерел........................
Додатки.......................
Вступ
Інвестиції є основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва, сучасний рівень і потенційний динамізм фінансового капіталу. Без надійних основ інвестиційної діяльності важко сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний і соціальний прогрес.
Інвестиційна діяльність - це широкий комплекс цілеспрямованих проектних, організаційних, економічних, фінансових, управлінських робіт, що виконуються в інтересах ефективної реалізації інвестицій. Основною метою сучасної інвестиційної діяльності є переведення економіки на інтенсивний шлях розвитку з послідовним скороченням витрат на екстенсивне зростання виробничого потенціалу та збільшення вкладень в інтенсифікацію використання вже створених основних виробничих фондів.
Завдання відродження ринку капіталів та інвестицій є багатоплановим. Воно містить у собі як короткостроковий та середньостроковий аспекти, так і довгостроковий, пов'язаний з вирішенням проблеми розвитку ринку акціонерних капіталів та державних цінних паперів.
В Україні здійснюється економічна реформа. Тому у країні сьогодні як ніколи необхідні зусилля для пожвавлення господарчого життя з метою забезпечення стабілізації економіки й економічного зростання. Такого результату можна досягти на основі фінансової стабілізації, заохочення заощаджень та інвестицій, структурної перебудови, приватизації, створення ринку капіталів.
Метою написання даної роботи є оцінка економічної ефективності впровадження на виробництві
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
- Вивчити джерела фінансування українських підприємств та обрати джерело фінансування для інвестиційного проекту, що аналізується;
- Вивчити методи нарахування амортизації, які використовуються в Україні та обрати спосіб амортизації обладнання, яке закуповує підприємство для реалізації проекту;
- Здійснити розрахунки грошових
надходжень, прибутку і його розподілу,
визначити джерела
- Визначити потребу в
- Оволодіти методами
- Виповнити оцінку економічної
ефективності інвестиційного
- Виконати аналіз беззбитковості підприємства.
1.Джерела фінансування українських підприємств.
В Україні права підприємств різних типів і форм власності закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України “Про власність”, “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”.
Розмір статутного капіталу підприємства
в значній мірі визначає масштаби
його виробничо-господарської
За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні й оборотні) кошти.
Окрім грошових коштів, статутний капітал може формуватися за рахунок надходжень майна (будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби сировина, матеріали, інші товарно-матеріальні цінності), цінних паперів та нематеріальних активів.
До нематеріальних активів належить вартість права користування результатами інтелектуальної праці у вигляді винаходів, “гудвілів”, промислових зразків технологій ноу-хау, раціоналізаторських пропозицій, звітів про науково-дослідні роботи та ін.
Чинне законодавство передбачає мінімальні розміри статутних капіталів, при яких допускається державна реєстрація підприємства.
У процесі ведення господарської діяльності величина статутних капіталів підприємств змінюється за рахунок:
• збільшення їх унаслідок виділення частини прибутку на поповнення обсягів фінансових ресурсів;
• реалізації інвестиційних проектів;
• переоцінки основних засобів підприємств;
• додаткового випуску акцій;
• різниці у грошових надходженнях між продажною (ринкового) і номінальною вартістю акцій.
Під час приватизації майна державних підприємств передбачені такі джерела коштів, що їх використовують при формуванні статутних фондів:
• придбання акцій підприємства
за рахунок приватизаційних
• особисті заощадження громадян України;
• частина кредитів населення, яка становить проіндексовані вклади в Ощадному банку України;
• кошти вітчизняних юридичних осіб;
• кошти чужоземних юридичних та фізичних осіб.
Зростання обсягу виробництва товарів та послуг викликає потребу постійного нарощування статутних капіталів підприємств.
Отже, фінансові ресурси підприємства можливо поповнювати за рахунок власного або позиченого капіталу.
Джерелами власного капіталу є:
1) статутний фонд підприємства;
2) нерозподілений прибуток;
3) доходи від емісії акцій.
Джерелами позиченого капіталу є:
1) банківські кредити;
2) розміщення облігацій;
3) кредити під боргові зобов’
4) спеціальні фонди та програми;
5) лізинг.
Розглянемо джерела позиченого капіталу:
1.Банківські кредити
Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.
Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника.
Залежно від мети кредит може видаватися на:
- фінансування оборотного
- фінансування основного
- викуп приватизованого
Залежно від терміну розрізняють:
- короткотермінові (на термін менший від одного року, як звичайно
30,60,90 днів);
- середньотермінові (на термін від 1 до 5 років);
- довготермінові (на термін понад 5 років) кредити.
Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою і фінансовою відсотковою ставкою (переважно за умов стабільної економіки).
Характерною рисою фінансування за допомогою кредитів є необхідність матеріальної гарантії або забезпечення кредиту. Формами забезпечення кредиту можуть бути:
- гарантії третьої сторони,
- товарні запаси підприємства;
- нерухоме майно;
- рухоме майно;
- цінні папери.
Так, умовами надання короткотерміно
Кредити мають бути використані за призначенням і своєчасно оплачені. У разі порушень термінів оплати кредитів укладають додаткову угоду (пролонгацію), яка встановлює жорсткіші умови кредитування При непогашеній кредиту у визначений термін нові кредити, як звичайно, не надають.
Комерційні байки зацікавлені у здатності позичальника повернути борг і виплатити проценти. Тому, розглядаючи прохання підприємства про надання кредиту, комерційні банки звертають увагу на:
- ділову репутацію підприємства;
- ліквідність активів,
- забезпеченість кредиту;
- співвідношення суми власного і позичкового капіталу.
Кредити надають також під боргове зобов’язання.
2.Кредити під боргові зобов’язання
Боргове зобов’язання – цінний напір, що підтверджує зобов’язання банку надані кредит, а позичальника – повернути кредит і виплатити проценти в певні встановлені терміни. Конкретно в борговому зобов’язанні вказують:
- суму кредиту;
- ставку процента;
- умови і терміни виплати кредиту
- забезпечення боргу заставою, що підтверджує платоспроможність;
- інші умови, передбачені банком і позичальником.
Крім того, комерційні байки часто вимагають постійно підтримувати на розрахунковому рахунку фірми-позичальника певну суму (як звичайно, 10–20% від суми кредиту). Такий залишок називається компенсаційним залишком.
Вартість банківського кредиту залежить переважно від двох факторів, типу позичальника і типу ставки процента. Високу ставку встановлюють для ризикованих позичальників-і для невеликих кредитів.
Розрізняють три основні ставки процента з банківських кредитів:
- ставка, що її розраховують методом простих процентів;
- дисконтна ставка;
- ставка, яку розраховують методом складних процентів.
У процесі вибору конкретного комерційного банку як потенційного кредитора необхідно враховувати результати аналізу його фінансової звітності, поточні повідомлення Національного банку про діяльність комерційних банків, надійність банку тощо.
3.Оренда основних фондів (лізинг)
Лізинг в перекладі з
Лізинг – це також фінансова операція. По суті це цільовий кредит, який бере в банку під закупку обладнання спеціалізована лізингова компанія. Вона таки може здавати викуплене обладнання підприємству в оренду при умові повернення підприємством кредиту, виплати відсотків і комісійних.
Отже лізинг – це довготермінова оренда машин, обладнання, споруд виробничого призначення.
Лізинг – є способом фінансування інвестицій і активізації збуту. Лізинг передбачає збереження прав власності на товар за орендодавцем. Здійснюючи лізингові операції, орендодавець купує машини, обладнання, транспортні засоби, виробничі споруди, ЕОМ, інші основні фонди і передає їх за угодою орендареві для використання з виробничою метою, зберігаючи при цьому право власності на них до кінця угоди.
У межах довготермінової оренди розрізняють дві форми лізингу фінансовий та оперативний. Фінансовий лізинг полягає у тому, що за час дії лізингової угоди орендатор виплачує орендодавцеві всю суму амортизації орендованого майна. Після закінчення такої угоди орендатор може:
1) вернути об’єкт лізингу орендодавцю;
2) укласти новий контракт на оренду;
3) викупити об’єкт лізингу за залишковою вартістю.
Об’єктами фінансового лізингу є переважно виробничі будівлі та споруди.
4.Комерційний кредит
Одним із найзручніших способів фінансування для багатьох підприємств є комерційний кредит.
Комерційний кредит – це одна з найперших форм кредитних відносин в економці, саме він породив вексельний обіг і тим самим сприяв розвитку безготівкового грошового обігу.
Основна мета комерційного кредиту – прискорення процесу реалізації товарів і отримання закладеного в них прибутку.
Комерційний кредит – це відповідна угода між двома підприємствами – продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником).
Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що визначає фінансові зобов’язання позичальника стосовно кредитора.
Комерційний кредит належать до короткотермінових кредитів, на вартість якого впливають два фактори:
• знижка при паданні комерційного кредиту,
• термін оплати комерційного кредиту;
До переваг комерційного кредиту належать:
1) оперативність надання коштів у товарній формі;
2) технічна нескладність
3) надання підприємству ширших
можливостей маневрування
4) сприяння розвитку кредитного ринку.
Недоліками комерційного кредиту є:
1) обмежені можливості в часі та розмірах;
2) наявність помітного ризику для кредитора;
3) можливість небажаного впливу банків, що дисконтують векселі.
Комерційний кредит в Україні набрав певного розвитку з прийняттям постанови Верховної Ради “Про застосування векселів у господарському обігу”. Підприємством і організаціям дозволено здійснювати постачання продукції, виконання робіт та надання послуг у кредит, використовуючи для оформлення таких угод векселі.
6.Спеціальні фонди та програми
Фінансування підприємства також можна проводити за рахунок спеціальних фондів та програм.
Спеціальні фонди здійснюють адресну
підтримку підприємств для
Так в Україні діють наступні спеціальні фонди та програми:
1) Державний інноваційний фонд із регіональними відділеннями;
2) Державний фонд сприяння
3) Фонд фундаментальних
4) Регіональний фонд підтримки малого бізнесу;
5) Державні програми підтримки та розвитку малого бізнесу в Україні;
6) Сервісні організації у галузі
розвитку інфраструктур
7) Міжнародні донорські
7. Фінансування через емісію та розміщення цінних паперів
В умовах ринкової економіки важливим об’єктом обліку є фінансові вкладення тобто затрати підприємства на придбання цінних паперів, дольову участь в роботі підприємства, займи іншим підприємствам під векселя та інші зобов’язання.
В залежності від форми надання капіталу і способу виплати доходу цінні папери поділяються на боргові та дольові (пайові) на капітальні і грошові. Капітальні цінні папери відносяться до “фактору довгих грошей” і включають, акції, облігації і казначейські зобов’язання.
Грошові цінні папери складають “сектор коротких грошей”. До них відносяться казначейські і муніципальні векселі, депозитні сертифікати, чеки, ф’ючерсні контракти, комерційні зобов’язання та інші.
Облігації, казначейські зобов’язання, векселі, ощадні сертифікати є борговими цінними паперами, по яким емітент несе зобов’язання повернути в визначений термін кошти, які були інвестовані в його діяльність, і виплатити дохід в вигляді фіксованого відсотку, але які не представляють право їх власникам участі в справах емітента. Акції і похідні в них (приватизаційні папери, інвестиційні сертифікати) відносяться до дольових (пайових) цінних паперів, за якими емітент не несе зобов’язання повернути кошти, які були інвестовані в його діяльності, але які засвідчують участь в статутному капіталі, представляють їх власникам право на участь в управлінні справами емітента і одержання частини прибутку в вигляді дивідендів і частини майна при ліквідації емітента.
Акції випускають підприємства, тому випуск акцій – це спосіб створення підприємства, при якому отримують частину прибутку підприємств – дивіденд. Дивіденд замінюється залежно від маси прибутку, пропорцій між частинами, які зберігаються і споживаються, інвестиційної політики підприємств та інших чинників.
Облігації випускають як підприємства, так і уряди. Той, хто випускає облігації, зобов’язується заплатити в певний термін і саму суму, і процент, який є частиною прибутку, отриманого завдяки позиці. На відміну від дивіденду процент залишається незмінним або змінюється незначно у відповідь на зміну банківських ставок. Тому облігації іноді називаються цінними паперами з фіксованим доходом. Процент звичайно виплачують однаковими частками протягом усього терміну „життя” позики. На деякі облігаційні позики проценти офіційно не нараховують, а виплачують у вигляді різниці між ціною, за якою облігації викуповують у момент погашення, і ціною, за якою вони були продані.
Акція (від латинського action – рух, дія) – цінний папір без визначеного часу обігу, що засвідчує часткову участь його власника у статутному капіталі акціонерного товариства і підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним. Акції можуть бути іменними чи на пред’явника, привілейованими чи простими.
Виплату дивідендів здійснюють у розмірі, зазначеному в акції незалежно від величини одержаного товариством прибутку. Якщо прибуток відповідного року є недостатнім, виплату дивідендів за привілейованими акціями здійснюють з резервного капіталу. Якщо розмір дивідендів сплачуваних акціонерам за простими акціями перевищує розмір дивідендів за привілейованими акціями, власникам останніх може надаватися доплата до розміру дивідендів, сплачених іншим акціонерам
Власники простих акцій є власниками підприємства і постачальниками її первинного капіталу. Якщо підприємство процвітає, то вони виграють від росту їх інвестицій і припливу дивідендів. Перспектива багатократного збільшення невеликих вкладень залучає багатьох інвесторів до звичайних акцій. Але якщо підприємство збанкрутує, то власники звичайних акцій можуть втратити всі свої інвестиції.
Для фінансування проекту візьмемо довгостроковій банківський кредит на 5 років під 26%.
2. Методи нарахування амортизації, які використовуються в Україні.
ПСБО 7 пропонує проводити нарахування амортизації із застосуванням таких методів:
1) прямолінійного;
2) зменшення залишкової вартості;
3) прискореного зменшення
4) кумулятивного;
5) виробничого.
Метод нарахування амортизації
обирається підприємством самостійно
з урахуванням очікуваного
Розглянемо кожен із них.
1. Прямолінійний метод. Прямолінійний метод не є метод, з яким бухгалтери зустрічаються вперше. Метод нарахування амортизації, що діяв до впровадження нових стандартів бухгалтерського обліку, був, по суті, прямолінійним (лінійний метод, метод рівномірного списання, рівномірний метод). З тією лише різницею, що вартістю, яка амортизується, вважалася вся первісна вартість об’єкта без вирахування ліквідаційної. Підприємства також не мали права самостійно провадити амортизаційну політику.
Прямолінійний метод амортизації за ПБО-7 полягає у тому, що «річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.
Нарахування амортизації проводиться щомісячно.”
У нашому випадку:
- первісна вартість об’єкта основних засобів – 12000 грн.;
- ліквідаційна вартість – 0 грн.;
- термін корисного використання, що передбачається, - 5 років.
Потрібно визначити:
. вартість, що амортизується;
. річну норму амортизації;
. щомісячну суму амортизації
(цей показник необхідно
Виконуємо відповідні розрахунки і отримуємо шукані величини:
. вартість, що амортизується, - 12000 грн. – 0 грн. = 12000 грн.;
. річна норма амортизації – 12000 грн. : 5 роки = 2400 грн..
Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об’єкта основних засобів.
При застосуванні цього методу: річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатації об’єкта; o сума зносу накопичується рівномірно; o залишкова вартість об’єкта основних засобів рівномірно зменшується до рівня ліквідаційної вартості.
2. Метод зменшення залишкової вартості. За ПСБО-7 це метод, «за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.
Нарахування амортизації проводиться щомісячно.”
Застосування методу зменшення залишкової вартості передбачає використання фіксованої (у відсотках) норми річної амортизації. Цей метод засновано на припущенні, що новий об’єкт основних засобів дасть найбільшу віддачу в перший рік його експлуатації. Потім його віддача (продуктивність, потужність) з року в рік меншає. Відповідно в перший рік експлуатації об’єкта буде отримано більше економічних вигод, ніж в кожному наступному.
Отже, при цьому методі економічно обґрунтовано нарахування більшої амортизації в першому році використання об’єкта і поступове її зменшення надалі.
Оскільки при застосуванні цього методу сума амортизації нараховується нерівномірно, також нерівномірно накопичується сума зносу і зменшується залишкова вартість. В останньому році експлуатації об’єкта залишкова вартість наближається до ліквідаційної вартості.
3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості. При цьому методі «річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації і річної норми амортизації, яка обчисляється виходячи з терміну корисного використання об’єкта і подвоюється. Нарахування амортизації проводиться щомісячно”.
При цьому методі річна норма
амортизації являє собою
Очікувана ліквідаційна вартість не враховується при розрахунку річної норми амортизації. Тому в останній рік експлуатації об’єкта річну суму амортизації слід розрахувати не за формулою, а як різницю між залишковою вартістю об’єкта на початок року і його ліквідаційною вартістю
4. Кумулятивний метод. При кумулятивному методі нарахування амортизації основних засобів «річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, і кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.”
Кумулятивний метод заснований на використанні кумулятивного коефіцієнта, який змінюється залежно від числа років, що залишилися до кінця передбачуваного терміну експлуатації об’єкта. Тому в наведеній нижче формулі знаменник – показник постійний, а чисельник змінюється щороку.
5. Виробничий метод. Виробничий метод нарахування амортизації ОЗ – це метод, за яким «місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство передбачає зробити(виконати) із використанням об’єкта основних засобів.”
Цей метод можна назвати також
методом нарахування
Виробничий метод засновано на припущенні, що розмір амортизації (зносу) залежить від інтенсивності експлуатації об’єкта незалежно від терміну, тобто тривалість (кількість років) експлуатації об’єкта не впливає на суми амортизації, що нараховується).
Сума нарахованої амортизації залежить від обсягу виконаної роботи. Сума зносу накопичується також залежно від обсягу послуг. Пропорційно обсягу виконаних робіт зменшується і залишкова вартість. Цей метод нарахування амортизації можна застосовувати в тому випадку, якщо обсяги виконаних робіт (продукції, що виготовляється, послуг, що надаються) може бути визначена досить точно.