Фондові біржі

ВСТУП

Подальший розвиток економіки є неможливим без розвинутого, стабільного, надійного та ефективного фінансового ринку нашої держави. Таким чином, однією з найважливіших цілей нинішнього етапу розвитку економіки країни є втілення обґрунтованих та системних реформ у фінансовому секторі для забезпечення додаткових джерел фінансування економічного зростання. Важливою ланкою фондового ринку, без якої неможливе його існування є фондова біржа. Фондові біржі  відіграють вирішальне значення при формуванні основних ринкових цін і курсів. Саме фондова біржа в силу технологічної розвиненості, чіткої регламентації операцій купівлі-продажу, наявності необхідної інфраструктури виступає тим елементом де формується ринкова ціна на активи, гарантується виконання укладених угод у визначений термін та на визначених умовах. Варто зазначити, що провідну роль на ринку цінних паперів відіграє саме біржовий ринок де як правило здійснюється торгівля високоліквідними цінними паперами, які характеризуються високим рівнем попиту. Сьогоднішній стан економіки в Україні потребує розвитку підприємств та виходу національного товаровиробника на світові ринки. Для реалізації цих завдань необхідно залучити значні фінансові активи та спрямувати їх на розвиток виробничого потенціалу, потрібно освоювати нові конкурентоспроможні технології.  Залучення фінансових активів може здійснюватися, зокрема шляхом підвищення ринкової (інвестиційної) привабливості цінних паперів підприємства. Це можна зробити, виставляючи акції підприємства на котирування на біржовому та позабіржовому ринках. Котирування акцій підприємства є оцінкою його діяльності, сприяють формуванню справедливої ціни на акції і як наслідок захищають саме підприємство від раптових інтервенцій на його цінні папери, особливо актуально в кризовий період. Тому тема: «Українська фондова біржа-шлях економічного розвитку» є досить актуальною

Багато наукових праць присвячено діяльності фондових бірж. У вітчизняній науковій літературі різні аспекти функціонування фондових бірж висвітлено упрацях А.І. Берлача, А.Г.Загороднього, А.Б.Кондрашихіна, Ю.Я. Кравченк, О.М. Мозгового,О.М.Роїна та інших вчених.

Об’єктом дослідження в курсовій роботі є Українська фондова біржа.

Предметом дослідження є українська фондова біржа як шлях економічного розвитку.

Метою написання курсової роботи є дослідження стану Української фондової біржі.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати завдання такі як: -

• розкрити зміст фондової біржі;
• розглянути основні функції та типи фондових бірж;
• розглянути еволюцію фондової біржі;
• провести аналіз стану фондових бірж в України;
• дослідити діяльність Української фондової біржі на сучасному етапі розвитку;
• виявити основні проблеми  та напрямки розвитку фондової біржі.

Методологічною основою написання курсової роботи стали статті з журналів економічного напрямку, закони України, дані державної служби статистики та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Основними методами дослідження є діалектичний метод пізнання, історичний та порівняльно-правовий метод, інституціонального аналізу, абстрагування та узагальнення.

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ СУТНОСТІ, ВИДІВ, ФУНКЦІЙ ТА ЕВОЛЮЦІЇ ФОНДОВОЇ БІРЖІ

1.1 Економічний зміст та типи фондової біржі

Дослідженню поняття «фондова біржа» приділяють увагу багато вчених-економістів, але жоден з авторів не дав повне та змістовне визначення цьому поняттю. Немає такого визначення в Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Проаналізувавши існуючі точки зори авторів щодо поняття «фондова біржа» можна зробити наступні висновки. Лоєвецький Д.А у своєму визначенні фондової біржі використовує таке поняття як «ринок грошових капіталів» та не уточнює, що саме він відносить до «грошового капіталу

Визначення фондової біржі, яке дає Бортник М.Юне зовсім відповідає поняттю саме «фондової біржі», тому що у його визначенні поєднуються ознаки і товарної біржі. Альохін Б.І і Алексєєв М.Ю у своєму понятті «фондова біржа» акцентують увагу на тому, як саме здійснюється торгівля, але не розкривають чим саме торгують і як функціонують ці організації.[2]

Маслова С.О дає загальне визначення поняттю «фондова біржа», що не розкриває особливостей функціонування даного виду біржі.

Зі всіх авторів найбільш близькі визначення поняття «фондова біржа» дали Петраков Н.Я та Грязнова А.Г, які розкривають у своїх поняттях найголовніші ознаки функціонування фондової біржі.

Таким чином, аналізуючи усі вище перелічені визначення фондової біржі, можна дати таке визначення, яке, на думку автора, найбільш повно розкриває сутність поняття. Фондова біржа – це організаційно оформлений, регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, ціни на які визначаються попитом та пропозицією. Існує широка класифікація бірж за різними ознаками.

Так, біржі класифікують за видами біржових товарів, принципами організації, правовим статусом, формою участі торговців у біржових торгах, асортиментом товарів, роллю та місцем у світовій торгівлі, сферою діяльності та іншими ознаками

Фондові біржі - це спеціалізовані установи, які створюють умови для постійно діючої централізованої торгівлі цінними паперами шляхом об'єднання попиту, пропозицій на них, надання місця, системи і засобів як для первинного розміщення, так і для вторинного обігу цінних паперів. Вони мають працювати за єдиними правилами та за єдиною технологією електронного обігу цінних паперів, визначеними Національною фондовою біржею.

В історичному значенні поняття «фондова біржа» трактувалось по-різному. На перших порах фондовими біржами називали спеціальні місця, де збиралися продавці та покупці цінних паперів і здійснювалися угоди щодо їх купівлі-продажу. Таке місце було вигідним для обох сторін, так як передбачало можливість знайти партнерів по угоді. Надалі фондові біржі стали перетворюватися в заклади, що спеціалізувалися на наданні послуг і матеріальному забезпеченні торгівлі цінними паперами. Угоди купівлі-продажу стали укладатися в конкретні дати і час, стали більш чітко визначатися коло учасників біржової торгівлі та перелік цінних паперів, щодо яких укладалися угоди.

За правовим статусом у світі виділяють три типи фондових бірж: публічно-правова організація - це фондова біржа, що перебуває під постійним державним контролем. Переважає у Німеччині і Франції, де держава бере участь у розробці Правил біржової торгівлі, контролює їх виконання, забезпечує підтримку правопорядку на біржі під час проведення торгів, призначає біржових маклерів тощо; приватні фондові біржі - приватні компанії, що створюються у формі акціонерних товариств і є абсолютно самостійними в організації біржової торгівлі. Всі угоди на таких біржах укладаються відповідно до чинного в країні законодавства. Держава не дає ніяких гарантій і не бере на себе ніякої відповідальності по забезпеченню стабільності біржової торгівлі та зниженню ризику торговельних угод. Такий тип поширений в Англії і США; змішані фондові біржі - створюються як акціонерні товариства, але при цьому не менше 50 % їх капіталу належить державі. Керівництво такими біржами здійснюється на виборній основі, але нагляд за біржовою діяльністю здійснюється біржовим комісаром, який проводить офіційну реєстрацію біржових курсів. Цей тип бірж характерний для Австрії, Швеції та Швейцарії.

За станом розвитку у світовій практиці виділяють біржі: - найбільш розвинені - посідають провідне місце серед усіх бірж за торговим оборотом цінних паперів і застосовують 100 %-і комп'ютерні засоби. До цієї групи відносять Нью-Йоркську, Паризьку, Лондонську, Франкфуртську, Копенгагенську біржі; розвинені - характеризуються високим оборотом цінних паперів, мають довгу історію, досягли високого рівня розвитку (Амстердамська, Американська, Австралійська, Міланська); перспективні - це ті, що розвиваються і створені кілька десятиліть тому, але ще не досягли належного рівня торговельних оборотів, характерних для розвинених бірж. В їх обігу переважають цінні папери місцевого значення (Сеульська, Гонконгівська, Сингапурська, Бангкокська); новостворені - основною формою торгівлі є аукціони, які проводяться в операційній залі біржі. З'явились кілька років тому (Українська, Польська, Чеська).

Окрім цієї класифікації, фондові біржі умовно поділяють також на «банківські» і «брокерські». У фондових бірж «банківського» типу (Німеччина, Франція) найважливішими суб'єктами біржової торгівлі цінними паперами є банки. «Брокерський» тип фондових бірж характерний для США; на таких біржах торгівлею цінними паперами займаються лише брокери, а комерційним банкам «вхід» на біржу заборонено. В Україні під час створення першої фондової біржі існувала розвинута система комерційних банків, інших же різновидів інвестиційних посередників і мережі брокерських контор ще не було. Тому саме комерційні банки взяли участь у створенні першої Української фондової біржі. У день реєстрації УФБ із 29 засновників 21 були комерційні банки.

Фондові біржі також  поділяються на міжнародні, національні та регіональні, в залежності від ролі та місця бірж у світовій, національній і регіональній торгівлі. Міжнародні біржі зосереджені у таких трьох країнах, як США, Англія та Японія, де створено умови вільного переміщення прибутку, отриманого від біржової діяльності. Національні біржі діють в межах однієї країн. До національних відносяться більшість товарних бірж країн Європи. Регіональні діють в межах регіону, наприклад, Тернопільська товарна біржа обслуговує західний регіон України тощо . [17]

Наступна класифікація: центральні, міжрегіональні та регіональні. До центральних відносяться біржі Києва та Харкова, до міжрегіональних - Одеська, Львівська товарні біржі.

1.2 Функції і задачі фондової біржі

Розглянемо основні функції, що здійсню. Фондова біржа в різних сферах. Отже в економічній сфері її функціями є: прискорення обігу надлишкового капіталу у вигляді ЦП, його акумуляція для інвестицій у виробничу та соціальну сфери; переміщення капіталу із однієї галузі в інші, що сприяє структурній перебудові економіки; акумуляція вільних грошових коштів населення, їх зв’язування та вилучення із вільного обігу, що стримує інфляційні процеси, сприяє фінансовій стабілізації; відтворення дійсної вартості основних виробничих фондів та рентабельності підприємства шляхом встановлення ринкової ціни його акцій; регулювання обігу цінних паперів шляхом їх котирування, зміни їх курсу, ринкової вартості. Реалізація цієї функції виступає як регулятор ринкових відносин та економіки в цілому; відтворення суспільного багатства. Фондова біржа – це дзеркало економіки. Показники тут – біржові фондові індекси та ступінь капіталізації ринку.

У політичній сфері: сприяння становленню економічної самостійності, яка виступає головною підвалиною політичної незалежності держави в той же час економічна суверенність не повинна означати економічної самоізоляції; сприяння створенню дійсної ринкової економічної системи, що є необхідною передумовою для розбудови демократичного суспільства; прискорення інтеграційних процесів, входження України до європейського та світового співтовариства. А воно прийме до себе лише країну по-справжньому політично незалежну, з розвинутою демократією; вихід через фондову біржу національного капіталу на світові ринки, що має не тільки економічне, а й політичне значення; розвиток взаємовигідних зв’язків із зарубіжними національними та міжнародними фінансовими і біржовими структурами, вступ до міжнародних організацій, що утверджує Україну як незалежну державу.[10]

У соціальній сфері: позитивний вплив на динаміку соціальної структури суспільства: сприяння формуванню численного прошарку власників – прообразу майбутнього «середнього классу»; підвищення добробуту людей завдяки володінню цінними паперами: людина стає співвласником підприємства чи компанії, отримує дивіденди, може продати свої ЦП у разі зростання їх курсової вартості; отримання людиною більшого числа ступенів соціальної свободи, якщо людина володіє власністю – нерухомістю, акціями, облігаціями, то вона отримує додатковий прибуток і стає менш залежною від основного місця роботи, а економічна незалежність означає і соціальну незалежність у самому широкому плані; сприяння акумуляції капіталу для його інвестування у соціальну сферу, інфраструктура якої сьогодні зовсім не розвинута; шляхом залучення інвестицій в економіку створення додаткових та нових робочих місць, що важливо при зростаючому безробітті.[16]

У морально-психологічній сфері:  формування у населення ринкової психології, нового економічного мислення та поведінки, бажання займатися операціями з цінними паперами; створення у суспільстві відповідної морально-психологічної атмосфери, формування довіри до ЦП та операцій з ними, яка підірвана діяльністю багатьох трастів та інвесткомпаній; формування нового, цивілізованого типу підприємця, ведення чесного бізнесу, оскільки на фондовій біржі він повинний працювати за певними правилами та етичними нормами; запобігання виникненню на ринку цінних паперів зловживань, шахрайства, кримінального середовища. Чому в Україні більшість угод з ЦП здійснюються на позабіржовому неорганізованому ринку, який є продовженням і розвитком тіньової економіки? Перш за все тому, що біржовий ринок прозорий і справедливий, створює абсолютно рівні умови для його учасників; економічні, політичні, соціальні та морально-психологічні функції фондової біржі знаходяться у тісному діалектичному взаємозв’язку і кожна з них має значну суспільну та державну вагу.

Завдання фондової біржі:  створення постійно діючого ринку цінних паперів; визначення біржової ціни на папери, умов їхнього обігу й поширення інформації про фінансові інструменти; мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів і коштів і сприяння передачі прав власності; забезпечення ліквідності й гарантій виконання, укладених на біржі угод; проведення аналізу економічної кон'юнктури внутрішнього й зовнішнього ринку капіталу, визначення перспектив їхнього розвитку.[15] 

  Біржа сприяє виходу й розвитку національного капіталу на зовнішній ринок. Для формування й розвитку цінних паперів біржа будує свою діяльність на наступних принципах:  особиста довіра між брокером і клієнтом;  гласність;  тверде регулювання адміністрацією біржі й аудиторами діяльності дилерських фірм шляхом установлення правил торгівлі й обліку;   вона розвиває співробітництво з фінансовими й кредитними установами усередині держави й за кордоном.

1.3 Еволюція фондової біржі

Поява цінних паперів та здійснення з ними різних фінансових операцій має багатовікову історію. Прообразом фондових операцій є процес обміну валюти на іншу між торговцями на ярмарках. Внаслідок розвитку торгівлі та збільшення кількості укладених термінових угод об'єктом фінансових операцій поступово стали довгострокові розписки - векселі. Вексель - перший класичний цінний папір, який започаткував початок виникнення і розвиток фондового ринку.

 Спочатку угоди з цінними паперами здійснювалися на товарних біржах та інших оптових ринках, але з часом виникла необхідність покращення такого роду операцій - сформувався ринок фондових цінностей. Початок епохи великих географічних відкриттів став поштовхом для формування організованої торгівлі цінними паперами і появи їх класичних типів. Організація морських експедицій і великих торговельних караванів в країни Нового Світу потребувала значних капіталовкладень. Це зумовило об'єднання купців, судновласників, банкірів, промисловців у товариства для створення спільного капіталу. Внесення паю оформлювалося спеціальним документом, який засвідчував право власності на свою частку в спільному капіталі і право на отримання частини прибутку в разі вдалого спільного підприємства. Цей документ дістав назву «акція», а товариство стало називатися акціонерним, або компанією. Відомі перші в світі акціонерні товариства - Голландська і Англійська Ост-Індійська компанії.

Почали з'являтися і урядові цінні папери - казначейські векселі та облігації, які стали об'єктом купівлі-продажу на фондових біржах. Вперше торги цінними паперами урядів Голландії, Німеччини, Франції, Англії, Бельгії, Іспанії відбулися в Антверпені у XVI ст.

Перші форми торгових і валютних бірж з'явилися вже в XVI ст.: в Італії (Венеції, Генуї, Флоренції), а також у великих торговельних містах інших країн Західної Європи - в Антверпені (1531), Ліоні (1545), Гамбурзі (1558), Лондоні (1566), Амстердамі (1608), Бремені (1613).

Перша фондова біржа була створена в Амстердамі у XVII ст. До цього операції з цінними паперами здійснювалися на товарних біржах. Головні позиції на біржових торгах займали акції та облігації приватних компаній.

Амстердамська фондова біржа відігравала у XVII ст. найбільшу роль. Тут здійснювалися котирування майже всіх типів цінних паперів різних емітентів. Активізація ринку фондових цінностей і бурхливий розвиток біржової торгівлі припадає на XVIIІ ст. У другій половині XVIIІ ст. на перше місце в Європі виходить Лондонська фондова біржа (1773). У США початком функціонування фондової біржі вважається 1792 р. Між фондовими біржами різних країн формувалися тісні взаємозв'язки. Проте національні фінансові ринки і фондові біржі різних держав набували характерних для них індивідуальних рис і особливостей, що зумовлено винятковістю економіки кожної окремої країни.

В кінці XVIIІ - початку ХІХ ст. роль фондової біржі зростає. Відбувається процес первісного накопичення капіталу. В країнах Європи і Америки з'являються перші акціонерні банки і промислові корпорації, хоча тоді операції з цінними паперами не мали суттєвого впливу на економічні процеси. Фондові біржі не одразу, а поступово входили до системи фінансово-економічних відносин, ставали важливим елементом всього господарського механізму держави. Стихія ринку вільної конкуренції забезпечувала майже необмежене переливання великих грошових засобів з галузі в галузь, обминаючи державний розподіл, через фондову біржу і сферу кредитування. Такий інтенсивний розвиток суспільного виробництва, який суттєво переважав попит, призвів до значного покращення життєвого рівня, а також до зміни ролі фінансового капіталу в системі економічних відносин. Даний період характеризується як період неорганізованого "дикого" ринку. Дійсно, тоді було майже відсутнє законодавство, яке б визначало ті чи інші господарські операції, не були сформовані органи регулювання, більшість операцій не реєструвалися.

На межі ХХ ст. світовий ринок фінансових активів починає помітно змінюватися. З виникненням монополій, великих об'єднань підприємств і збільшенням емісії цінних паперів зростали як біржові, так і позабіржові обороти фінансових активів. Найбільшу роль при цьому відігравали комерційні банки, які здійснювали первинне розміщення акцій корпорацій. Фондовий ринок ставав дедалі більш регульованим. Особливо широкого розвитку дістав ринок цінних паперів в США. Він помітно обігнав у своєму розвитку європейський, на ньому склався більш сучасний механізм здійснення фінансових операцій, і в даний час по праву вважається найбільш організованим і демократичним ринком цінних паперів.

Проте фондовий ринок не може розвиватися без криз та потрясінь. Особливо страшною і грандіозною за своїми наслідками була біржова криза 1929 р., коли падіння курсу на Нью-Йоркській фондовій біржі призвело до світової економічної кризи.

Після кризи 1929 – 1933 рр. уряди більшості країн, що пережили кризу, взяли курс на проведення економічних реформ. У зв'язку з цим різко зросла роль держави в економіці. В США у 1933 р. було прийнято закон про цінні папери, і поступово фондовий ринок набув свого сучасного вигляду. На фондовий ринок суттєвий вплив справляли війни, політична нестабільність, економічні депресії. В ці періоди життя на фондових біржах завмирало, емісія цінних паперів скорочувалася, кількість операцій падала. Проте будь-яке пожвавлення економіки одразу проявлялося на об'ємі фондових операцій, і відповідно, ринок цінних паперів завжди був і лишається індикатором фінансово-економічного здоров'я держави.

В 60-ті рр. ХХ ст. на фондовому ринку помітним стає новий сплеск біржової активності. Європа оговталася від наслідків Другої світової війни, стабілізувалася промисловість, з'явилися нові наукомісткі виробництва. Механізм фондової біржі сприяв перерозподілу грошових засобів на користь галузей, які забезпечували найбільшу норму прибутку. З допомогою фондової біржі величезні кошти, зібрані банками та іншими розрахунково-кредитними установами, направлялися на фінансування найбільш ефективних економічних програм, винаходів і впровадження нових технологій. В цей період відбувається також бурхливе зростання міжнародних операцій з цінними паперами До кінця 70-х рр. ХХ ст. фінансові ринки країн з розвиненою ринковою економікою вже являли собою складне утворення з удосконаленим механізмом, з розгалуженою мережею допоміжних структур, а також тісними міжнародними зв'язками. Величезну роль на світовій арені почали відігравати транснаціональні промислові і банківські корпорації, які акумулювали значні грошові засоби і проводили політику експорту капіталу. За останні двадцять років міжнародна торгівля цінними паперами зросла в десятки разів порівняно з післявоєнним періодом. В обігу з'явилися євроакції та єврооблігації, які стали головним об'єктом операцій на світовому фінансовому ринку. Національні ринки фінансових активів функціонують в тісному взаємозв'язку один з одним. Емісія цінних паперів досягла таких розмірів, що в результаті міжнародний фондовий ринок став важливим елементом світової економіки.

Тісні зв'язки національних ринків фінансових цінностей із загальним ринком світового економічного співтовариства проявляються в глибокому взаємозв'язку всіх найбільших країн світу. Коливання курсів акцій та інших фінансових активів на біржах одних країн обов'язково відображаються через біржовий механізм на ринковій кон'юнктурі інших.

Під час виникнення фондових бірж Україна входила до Російської імперії, тому розвиток біржової торгівлі цінними паперами в Росії до розпаду СРСР безсумнівно пов'язаний з її розвитком на території України. В Російській імперії розвиток фондового ринку проходив ті ж етапи, що й в інших країнах, але із врахуванням місцевих особливостей. Операції з цінними паперами організовано стали здійснюватися ще в період правління Петра І. Спочатку угоди укладалися на зібраннях купців, а в 1703 р. була відкрита перша в Російській імперії фондова біржа. На ній спочатку оберталися іноземні цінні папери, в основному векселі, але пізніше з'явилися акції та облігації як іноземних, так і вітчизняних емітентів. Вслід за Санкт-Петербурзькою з'явилися біржі в Одесі, Москві та інших містах. Розвиток капіталізму в Росії, скасування кріпацтва права у 1861 р. призвели до появи якісно нових товарно-грошових відносин, а також до розширення внутрішнього ринку на базі капіталістичних відносин. Були створені відповідні організаційні механізми функціонування ринку цінних паперів. При цьому було широко перейнято зарубіжний досвід, оскільки в економіці дореволюційної Росії іноземний капітал займав досить помітне місці.

До кінця ХІХ ст. в Російській імперії не було жодної фондової біржі. Операції з цінними паперами (в основному - акціями) здійснювалися на товарних біржах у відповідності з правилами біржової торгівлі товарами. На території Росії існувала 21 товарна біржа, а фондові операції здійснювалися на семи: Санкт-Петербурзькій, Московській, Варшавській, Київській, Харківській, Одеській і Ризькій. Продаж і реалізація державних облігацій проводилися через Державний банк, але за активного посередництва комерційних банків та інших кредитних інститутів.

З 1990 р. в Україні почався етап відродження ринку цінних паперів і фондової біржі. Цей процес в умовах глибокої кризи проходив дуже боляче. По суті, ринок фінансових активів формувався в умовах економічної та політичної нестабільності. Тим не менше, в останні роки стає помітною тенденція до його успішного формування та подальшого розвитку.

В Україні у 1991 р. був зроблений перший крок на шляху становлення найважливішої ланки фондової системи - фондової біржі. 1991 р. став роком утворення Української фондової біржі, родоначальником якої вважається Київська біржа, утворена у 1865 р. Крім того, у 1991 р. були зроблені певні кроки до розширення ринку цінних паперів України. Насамперед, це поява фондових бірж і фондових відділів товарних бірж. В цьому ж році було прийнято Закон України «Про цінні папери і фондову біржу», в якому визначалися види цінних паперів, дозволені для випуску і обертання на території України, давалися їх характеристики, визначався порядок здійснення операцій з цінними паперами і реєстрації їх випуску, а також давалося поняття фондової біржі, визначені її правове положення, установки та правила.

Однією з особливостей розвитку ринку цінних паперів в Україні є масовий випуск нового виду паперів - приватизаційного майнового сертифіката (ПМС). Він посвідчував право його власника на безумовне тримання в процесі приватизації частки майна державних підприємств.

Пізніше в обіг був випущений новий папір - компенсаційний сертифікат (КС), який надавав право його власнику на компенсацію визначеної суми ощадних вкладів. 1996 р. ознаменував собою прийняття і введення в дію Закону України  «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Цей закон визначає правові основи здійснення державного регулювання фондового ринку і державного контролю за випуском і обертанням цінних паперів та їх похідних в Україні. [3]

Як видно з вищесказаного, в умовах перехідної економіки приватизаційні процеси та розвиток фондового ринку є взаємозалежними категоріями, що потребують ретельного вивчення впливу одне на одного. Грамотний аналіз цих явищ дасть змогу сформувати раціональну приватизаційну політику, яка приведе до стабільного розвитку фондового ринку і забезпечить здорове ринкове середовище в країн