ЗМІСТ
Вступ.
РОЗДІЛ І. ТЕХНОЛОГІЯ
СТВОРЕННЯ ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ
1.1 Залучення кандидатів
у прийомні батьки
1.2 Оцінка потенційних
прийомних батьків
1.3 Порядок схвалення
кандидатів у прийомні батьки
РОЗДІЛ II. ВЛАШТУВАННЯ
ДІТЕЙ У ПРИЙОМНУ СІМ'Ю
2.1 Процес взаємодобору
2.2 Влаштування дитини
РОЗДІЛ III. СОЦІАЛЬНИЙ
СУПРОВІД ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ ТА
ПРИЙОМНИХ ДІТЕЙ
3.1 Підтримка прийомної
сім'ї
3.2 Моніторинг опіки
дітей у прийомних сім'ях
3.3 Форми соціальної
роботи з прийомними сім'ями
та прийомними дітьми
3.4 Навчання прийомних
батьків
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ
Вступ
Кожній дитині
потрібно надати можливість повністю
реалізувати свій потенціал. Для
неї слід забезпечити максимально
можливий рівень фізичного та
психічного здоров'я, доступ до
отримання якісної освіти, безпечне
життя та захист від заподіяння
шкоди, позитивні емоційні переживання,
відчуття того, що її люблять
та цінують, розвиток навичок
догляду за собою й вирішення
повсякденних проблем, позитивне
уявлення про себе саму, формування
самоідентичності, розвиток навичок
міжособистісного спілкування і
впевненості у різних ситуаціях
суспільної взаємодії.
Тільки сім'я
здатна забезпечити задоволення
основних потреб дитини, надавати
стимули для її подальшого
розвитку, створювати стабільну
атмосферу. Якщо не існує можливості
для дитини жити з рідними
батьками, найкраща альтернатива
– усиновленнячи удочірення, прийомна
сім'я, дитячий будинок сімейного
типу.
Система державної
опіки в Україні створювалася
за умов старої політичної
системи. В її основу були
закладені ідеї колективного
виховання дітей. Відповідно, Україна
успадкувала систему великих
інтернатних закладів, де діти
позбавлені індивідуальної опіки.
Водночас прийомні сім'ї як
форма державного виховання має
глибокі історичні корені в
Україні, які частково були
загублені у період повної
інституціалізації. Час повернутися
до історичних витоків, трансформувати
існуючу систему опіки і піклування
від колективних форм виховання
до сімейних.
Кожна дитина
повинна мати свою сім`ю, відчувати
батьківську опіку ї любов,
бути в ній захищеною і самостійною,
а в майбутньому – передати
все це своїм дітям. Але бути
прийомними батьками - складне завдання.
Часто виникає необхідність визначати
пріоритети, щоб краще задовольнити
потреби дітей на усіх стадіях
їх розвитку. Це вимагає організації
соціального супроводу прийомних
сімей соціальними службами–
цим і зумовлена актуальність
теми роботи.
Основні завдання роботи:
в першому розділі ми розглянемо
технологію створення прийомних
сімей; в другому - як проходить влаштування
дітей у прийомну сім`ю; і в
третьому - соціальний супровід прийомних
сімей та прийомних дітей.
РОЗДІЛ І. ТЕХНОЛОГІЯ
СТВОРЕННЯ ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ
1.1 Залучення кандидатів
у прийомні батьки
Останнім часом
в Україні спостерігається таке
поширене явище як соціальне
сирітство, бездоглядність та
безпритульність дітей. Феномен
цього явища - сироти при живих
батьках, які мріють про сім'ю.
Але нині сім'я, як і все
суспільство, зазнала значних
змін, тому не всі діти мають
таку змогу.
На сьогодні
є нова державна форма опіки
над дитиною - прийомна сім'я,
яка, на жаль, маловідома у нашій
країні. [8, с.14]
В першому розділі
роботи ми розглянемо технологію
створення прийомних сімей. З
чого починається залучення кандидатів
у прийомні батьки?
Інформаційно - ознайомчий
етап створення прийомних сімей
розпочинається рекламною компанією,
що проводиться за двома напрямками.
Перший напрямок
забезпечує формування позитивної
громадської думки щодо сімейних
форм державної опіки. Він передбачає
досягнення таких завданьяк:
- підвищення обізнаності
громадськості про інститут прийомної
сім'ї як форму державного влаштування
дітей, які позбавлені батьківської
опіки;
- демонстрування
позитивних сторін роботи органів
опіки і піклування, центрів соціальних
служб для молоді, спеціалізованих
соціальних служб.
Другий напрямок
спрямований на залучення кандидатів
у прийомні батьки і передбачає
досягнення таких завдань:
- отримання звернень
громадян для набору кандидатів
у прийомні батьки;
- надання кандидатам
на початковому етапі інформації
щодо умов, за яких особи не
можуть стати прийомними батьками.
Зміст рекламних
матеріалів має містити інформацію
для потенційних кандидатів, зокрема
щодо наступних етапів процесу.
Особлива увага повинна бути
зосереджена на достовірності
інформації. Важливо, щоб кандидати
з самого початку були обізнаними
із завданнями, які стоять перед
ними. В кожному окремому випадку
працівники мають самостійно
визначитися, які інформаційні
матеріали необхідно підготувати
і які засоби використовувати
для проведення дієвої кампанії.
Такими засобами можуть бути;
- рекламні оголошення
в місцевих незалежних газетах;
- реклама на транспорті
(автобусах, таксі, поїздах);
- афішна кампанія;
- реклама на місцевих
радіо - та телеканалах;
- написання статей,
публікацій у інформаційних виданнях;
- інформаційні столи
на святах та інших суспільних
подіях;
- усне спілкування,
особливо з прийомними батьками;
- підготовка реальних
прийомних батьків до проведення
інформаційних вечорів для їхніх
сусідів;
- зв'язок з суспільними
групами. [8, с.23]
Як показав
досвід, найефективнішим засобом
проведення інформаційно-рекламної
компанії по залученню кандидатів
є проведення інформаційних вечорів
із залученням прийомних батьків.
Результатом проведення інформаційно-рекламної
кампанії може бути звернення
клієнта по телефону за додатковою
інформацією.
Телефонна розмова
повинна бути короткою і включати
лише відповіді на поставлені
питання. Якщо абонент зацікавився
отриманою інформацією, йому пропонується
прийти до центру соціальних
служб або відділу у справах
сім'ї та молоді, де він зможе
більш детально дізнатися про
інститут прийомної сім'ї.
Соціальний працівник,
який відповідає на звернення
клієнтів, має бути підготовлений
до ведення телефонних діалогів,
вміти налагоджувати контакт
з абонентом, а також володіти
мистецтвом конструктивного завершення
розмови.
Часто люди
телефонують лише для того, щоб
їх вислухали. Побудувати вірно
телефонний діалог соціальному
працівнику допоможуть знання
мети, завдань та процесу телефонного
діалогу. Треба передбачити, що
за інформацією звертатиметься
велика кількість громадян, які
не обов'язково є потенційними
кандидатами у прийомні батьки.
[12, с.32]
Соціальний працівник,
який приймає телефонні дзвінки
від громадян, має володіти інформацією
про порядок створення прийомних
сімей і знати функціонал інших
органів державної влади і
місцевого самоврядування, що турбуються
про дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування.
Для цього важливо
мати телефонний довідник з
переліком телефонів:
- інспектора з
охорони дитинства;
- відділу соціального
захисту населення;
- служби у справах
неповнолітніх;
- відділу у справах
сім'ї та молоді державної адміністрації;
- громадської приймальні
державної адміністрації;
- Червоного Хреста;
- банків одягу;
- притулків тощо.[12,
с.35]
Телефонний діалог
грунтується на готовності соціального
працівника вислухати клієнта
і відкритості спілкування. Під
час розмови важливо визначити
мотивацію абонента, його бачення
ситуації, з'ясувати наміри та
питання, з яких він/вона звертається.
Соціальному працівникові
необхідно:
- поцікавитись звідки
отримана інформація про прийомну
сім'ю;
- чому вона його
зацікавила;
- зрозуміти як
абонент уявляє прийомну сім'ю:
- чи знає він/вона
про інші форми опіки.[12, с.36]
На завершальній
стадії діалогу соціальний працівник
бере на себе ініціативу конструктивно
завершити розмову. Якщо у результаті
діалогу стає зрозуміло, що
клієнт не має обмежень щодо
можливості створення прийомної
сім'ї, соціальний працівник домовляється
про зустріч з метою визначення
подальшої співпраці. У разі, коли
людина не є потенційним кандидатом
у прийомні батьки і задає
побічні питання, її необхідно
переадресувати до спеціаліста,
який займається цими проблемами,
або ж тактовно та аргументовано
відмовити. Варто пам'ятати, що
телефонний діалог - елемент формування
громадської думки про інститут
прийомної сім'ї, тому важливо
надавати точну і дозовану
інформацію. Якщо люди навіть
не є потенційними кандидатами
у прийомні батьки, у результаті
розмови можуть стати нашими
однодумцями і сприятимуть розповсюдженню
наданої їм інформації. [13, с.9] Соціальний
працівник реєструє особисте
звернення громадян чи телефонний
дзвінок у відповідному журналі.
При цьому фіксується основна
інформація про клієнта, яка
дає можливість у подальшому
підтримувати з ним контакти (прізвище,
ім'я, по-батькові, вік, соціальний
та сімейний стан, кількість дітей
в сім'ї, причина звернення,
контактний телефон). При зверненні
громадян з питань створення
прийомних сімей слід пояснювати
етапи, які мають пройти кандидати.
Важливо пам'ятати, що перше
враження про прийомні сім'ї
буде сформоване на основі
того, що побачать і/або почують
апліканти при зверненні.
Якщо апліканти
потребують більше інформації, ніж
вони отримали в результаті
інформаційно-рекламної кампанії
та звернення, необхідно негайно
надіслати їм пакет інформації
(протягом 2 тижнів від дня звернення).
Кандидати у прийомні батьки
мають бути впевнені, що вони
отримали вичерпну інформацію
та мають достатньо часу подумати
перед тим, як написати заяву
і стати на облік як потенційні
прийомні батьки. [13, с.17]
Для стимулювання
процесу прийняття рішення кандидатами
доцільно періодично надсилати
нагадування. Інколи варто відвідувати
окремих людей, які чекають
інформаційної зустрічі, але не
звертаються з проханням про
неї.
Творча уява, толерантність
і наполегливість обов'язкові
умови процесу набору кандидатів
у прийомні батьки. Різні люди
потребують різних підходів, тому
необхідно випробувати декілька
з них і визначити, що працює
краще. Після проведення рекламно-інформаційної
кампанії, з метою зацікавлення
потенційних прийомних батьків,
органами опіки і піклування
і/або спеціалізованими соціальними
службами супроводу сімейних форм опіки
доцільно проводити інформаційні зустрічі,
Такі зустрічі допомагають аплікантам
прийняти зважене рішення.
Дуже важливо,
щоб інформація про прийомну
сім'ю як сімейну форму державної
опіки дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування,
надавалася дозовано та правдиво.
На інформаційних зустрічах надається,
перш за все, загальна інформація
про існуючу в державі систему
опіки і піклування для дітей-сиріт
та дітей, позбавлених батьківського
піклування; відмінність прийомної
сім'ї від інших форм державної
опіки (наприклад, усиновлення); принципи
функціонування й основні етапи
створення прийомних сімей; важливість
соціального супроводу та співпраці
із соціальним працівником; необхідність
спеціальної підготовки кандидатів
у прийомні батьки. [13, с.28] Важливою
є інформація про фінансове
забезпечення утримання вихованців
прийомних сімей і звітування
за використані кошти. На зустрічах
також надається інформація про
обмеження щодо створення прийомної
сім'ї (наприклад, за станом
здоров'я) тощо.
Не можуть бути
прийомними батьками особи:
- які не перебувають
у шлюбі;
- не пройшли курс
підготовки кандидатів у прийомні
батьки;
- визнані в установленому
порядку недієздатними або обмежено
дієздатними;
- позбавлені батьківських
прав;
- колишні опікуни
(піклувальники, усиновителі), позбавлені
відповідних прав за неналежне
виконання покладених на них
обов'язків;
- за станом здоров'я
не здатні виконувати обов'язки
по вихованню дітей (інваліди
І і II групи; особи, які мають
глибокі органічні ураження нервової
системи; алкогольну та наркотичну
залежності; хворі на СНІД, відкриту
форму туберкульозу, психотичні
розлади, в яких офіційно зареєстровані
асоціальні прояви; нахили до
насильства);
- з якими на
спільній житловій площі проживають
члени сім'ї, які мають глибокі
органічні ураження нервової
системи, хворі на СНІД, відкриту
форму туберкульозу, психотичні
розлади, в яких офіційно зареєстровані
асоціальні прояви, нахили до
насильства;
- із середньомісячним
сукупним доходом на кожного
члена сім'ї (обчисленим за
останні шість календарних місяців,
що передували місяцю подання
заяви про створення прийомної
сім'ї), не меншим, ніж рівень прожиткового
мінімуму (гарантованого мінімуму),
встановлений законодавством. [11, с.32-33]
1.2 Оцінка потенційних
прийомних батьків
Перша зустріч
з претендентами у прийомні
батьки є початком процесу
оцінки потенційних прийомних
батьків за результатами звернень
громадян і виконується соціальним
працівником. Перший етап оцінки
відбувається у формі інтерв'ю.
Для того, щоб
розмова при першій зустрічі
з кандидатом була продуктивною,
важливо створити довірливі стосунки.
Сором'язливим слід дати можливість
придивитися, освоїтися, збудженим
- заспокоїтися, занепокоєним - підбадьоритися.
Під час першого
інтерв'ю соціальний працівник
задає запитання до кандидата
у прийомні батьки, щоб отримати
інформацію для подальшої оцінки.
У свою чергу важливо, щоб
і клієнт отримав чіткі відповіді
на поставлені ним запитання
та мав інформацію для подальших
роздумів щодо висловленого ним
бажання взяти на виховання
дитину-сироту або дитину, позбавлену
батьківської опіки. Зустріч не
повинна бути тривалою. По закінченні
розмови доцільно запропонувати
клієнту друковану інформацію
про особливості функціонування
прийомної сім'ї як державної
форми опіки над дітьми із
контактними телефонами відповідальних
осіб.
Первинна оцінка
дає змогу відсіяти осіб, які
шукають будь-яку роботу або
навіть вигоду. Особам, які хочуть
отримати "власну" дитину, слід
порекомендувати усиновити дитину
і з цією метою звернутися
до органів опіки та піклування
районних держадміністрацій та
міськвиконкомів. [5, с.57]
Зустріч з кандидатом
у прийомні батьки слід завершувати
пропозицією обміркувати отриману
інформацію і, у випадку позитивного
рішення, знову прийти до служби.
Для прийняття цього рішення
клієнту надається місяць. На
наступну зустріч соціальний
працівник запрошує подружню
пару.
За підсумками
першої зустрічі кандидат у
прийомні батьки заповнює загальну
анкету . Друга зустріч з кандидатами
у прийомні батьки спрямована
на поглиблення знань клієнтів
щодо специфіки функціонування
прийомної сім'ї. Вона орієнтує
їх на з'ясування реальних можливостей
родини виховувати нерідну дитину
(дітей). Під час бесіди соціальному
працівнику важливо підвести
батьків до усвідомлення тих
труднощів, які їх очікують
при виконанні обов'язків прийомних
батьків. [5, с.68]
Клієнтів коротко
ознайомлюють з особливостями
підготовки кандидатів до прийомного
батьківства, визначають напрямки
подальшої співпраці, інформують
про перелік документів, необхідних
для юридичного оформлення прийомної
сім'ї, сутність та принципи
соціального супроводу прийомної
сім'ї. На зустрічі акцентується
увага на необхідності співпраці
з соціальним працівником, який
здійснює соціальний супровід
прийомної сім'ї. Кандидатів у
прийомні батьки повідомляють, що
вся надана ними інформація
перевірятиметься з урахуванням
умов конфіденційності (права на
приватне життя, не розголошення
окремих даних).
Під час розмови
необхідно звернути увагу на
важливість інформування всіх
членів сім'ї стосовно наміру
батьків взяти на виховання
дитину-сироту та прийняття спільного
для всіх членів родини рішення
про створення прийомної родини.
Соціальному працівнику
слід з'ясувати погляди кандидатів
на прийомну дитину, яку вони
бажають прийняти у свою сім'ю
(її стать, вік, особливості
тощо), та їхнє обґрунтування,
обговорити наявні в родині
можливості та ресурси для
забезпечення нормального розвитку
прийомної дитини та її соціалізації.
Важливо підкреслити необхідність
підтримки зв'язків прийомної
дитини з біологічними родичами.
Не потрібно
прискорювати рішення кандидатів
про створення прийомної сім'ї
поки вони не пройдуть тренінг
і не буде перевірена надана
інформація. На завершення розмови
кандидатам у прийомні батьки
пропонується заповнити спеціальну
анкету кандидата у прийомні
батьки. Анкета має бути заповнена
окремо чоловіком і дружиною.
Кандидатам у прийомні батьки
слід також порекомендувати обговорити
у сімейному колі отриману
під час другої зустрічі інформацію.
Виконання цього завдання пропонується
здійснити протягом місяця. Цей
термін надається кандидатам
у прийомні батьки для того,
щоб спільно з іншими членами
сім'ї прийняти зважене рішення
про створення прийомної сім'ї,
ще раз узгодити його зі
всіма членами родини. [5, с.93]
За результатами
другої співбесіди, після наступного
додаткового обговорення намірів
створення прийомної сім'ї, кандидати
пишуть заяву про взяття на
облік подружжя як кандидатів
у прийомні батьки на ім'я
керівника Спеціалізованої соціальної
служби соціального супроводу
прийомних сімей.
Інформація, яку
повинен отримати соціальний
працівник під час другої зустрічі
з кандидатом на створення
прийомної сім'ї:
- підтвердження
рішення взяти дитину на виховання;
- ставлення всіх
членів родини та знайомих
до рішення взяти дитину;
- сприйняття необхідності
співпрацювати з соціальним працівником;
- сприйняття необхідності
підтримувати зв'язки з біологічними
родичами дитини;
- проведення вільного
часу, інтереси та захоплення.
Під час проведення
другої бесіди з кандидатами
в прийомні батьки, соціальним
працівником на основі побажань
батьків і оцінки їхньої спроможності,
визначається попередня спеціалізація
майбутньої прийомної сім'ї.
Відповідно до
міжнародної практики класифікувати
прийомні сім'ї можна за такими
ознаками:
- вік прийомної
дитини;
- термін перебування
дитини в прийомній сім'ї;
- кількість прийомних
дітей;
- складність випадку.
За ознакою
вік дитини прийомні сім'ї спеціалізуються
на вихованні дітей:
- раннього віку (до
3-х років);
- дошкільного віку
(від 3 до 7 років);
- молодшого шкільного
віку (бід 7 до 12 років);
- старшого шкільного
віку (від 11 до 18 років).
За ознакою
термін перебування дитини в
сім'ї можна виділити:
- прийомні сім'ї
невідкладного влаштування (дитина
влаштовується у прийомну сім'ю
негайно за наявності надзвичайних
обставин. Наприклад, у випадку
небезпеки для її життя і
здоров'я, насилля в сім'ї тощо);
- прийомна сім'я
тимчасового влаштування (дитина
влаштовується на певний термін.
Наприклад, дитина з особливими
потребами розмішується у прийомну
сім'ю на період відпустки батьків
або у випадку важкої хвороби
батьків, опікунів чи піклувальників
до повернення їх працездатності);
- довготривалого
перебування (дитина влаштовується
у прийомну сім'ю до досягнення
нею повноліття);
- перехідного поселення
(досвідчена прийомна сім'я бере
на виховання дитину на період
її адаптації у випадку смерті
батьків і пошуку прийомної
сім'ї довготривалого перебування).
За ознакою
- складність випадку (стан здоров'я
дитини чи юридична ситуація)
прийомні сім'ї спеціалізуються
на вихованні дітей:
- з особливими
потребами;
- важкохворих;
- ВІЛ - інфікованих;
- які мають хімічні
залежності;
- випускників інтернатних
закладів;
- дітей разом
з їхніми неповнолітніми матерями;
- готовність сім'ї
до змін, що пов'язані з появою
дитини. [19, с.46]
Лінія часу. Цей
метод дає змогу побачити основні
життєві події кандидатів, усвідомити
їхнє значення та вплив на
теперішнє життя. Інколи, окремі
факти, що зафіксовані на ''лінії
часу", можуть відображатися на
побудові взаємостосунків з прийомними
дітьми. [19, с.52]
Отримана інформація
під час зустрічі детально
обговорюється з кандидатами
і є предметом для подальшого
аналізу готовності кандидатів
створити прийомну сім`ю без
упереджень і проекцій із свого
минулого.
Психологічна
оцінка спрямована на допомогу
потенційним прийомним батькам
в усвідомленні власних намірів
та реальних можливостей надання
турботи прийомній дитині.
Рекомендувачами
можуть бути люди, які знають
кандидатів не менше п'яти років,
близькі до сім'ї і згодні
надати інформацію про неї
. Кандидати у прийомні батьки
надають соціальному працівнику
контактний телефон, адресу, прізвища
рекомендувачів. Соціальний працівник
домовляється з рекомендувачами
про зустріч.
Під час бесіди
слід з'ясувати наступне:1. Протягом
якого часу Ви знайомі, де
Ви познайомилися?2.Чи знаєте Ви
батьків кандидатів? Який стиль
виховання характерний для їх
сімей?3. Чи відомі Вам інтереси
і захоплення кандидатів? 4. Чи
відомі Вам наміри кандидатів
взяти у сім'ю нерідну дитину?
5. Чи вважаєте Ви, що кандидати
будуть гарними прийомними батьками
для дитини-сироти або дитини,
позбавленої батьківського піклування?6.Чи
властиві кандидатам такі якості:-любов
до дітей;-терпіння;-життєва мудрість;-доброта.7.З
якими труднощами, з Вашої точки
зору, можуть стикнутися кандидати
при створенні прийомної сім'ї?
[19, с.63-64]
Бесіда з рекомендувачами
не повинна носити характер
допиту, а сприяти довірливій
та щирій співпраці людей. Соціальний
працівник, який перевірятиме
інформацію повинен розуміти, що
відбувається втручання у приватне життя
родини і діяти відповідно до чинного
законодавства. Основне правило - дотримання
конфіденційності. Джерелами отримання
інформаціїє:
- освітні заклади,
де навчаються діти;
- друзі і знайомі;
- дільничний міліціонер;
- медичні працівники.[19,
с.74]
Детальну перевірку
інформації доцільно проводити
лише у тому разі, якщо у
соціального працівника виникають
сумніви щодо достовірності інформації,
наданої кандидатами. В ситуації
необхідності проведення детальної
перевірки необхідно визначити:
- найважливіші питання,
що потребують уточнення;
- повноваження перевіряючих;
- потребу у залученні
інших фахівців.
Комісія фахівців
з питань сімейних форм опіки
скликається відповідною спеціалізованою
соціальною службою або місцевими
відділами у справах сім'ї та
молоді. До її складу входять
фахівці різних спеціальностей:
соціальні працівники супроводу
прийомних сімей та прийомних
дітей, психолог, представники служби
у справах неповнолітніх, охорони
здоров'я, освіти, незалежні експерти
інших напрямків за потребою.
До складу Комісії можуть також
входити досвідчені прийомні
батьки. Відповідно до питань, які
виносяться на засідання, якісний
склад Комісії може змінюватися.
Роботою Комісії керує керівник
відповідної спеціалізованої соціальної
служби або відділу адміністрації,
якому делеговано функцію реалізації
сімейної державної політики
на місцевому рівні. На засідання
комісії фахівців з питань
сімейних форм опіки соціальний
працівник готує необхідні документи
(кандидатів у прийомні батьки
та прийомних дітей), які будуть
розглядатися.
