Форми страхування і нормативні акти

ЗМІСТ

І. Теоретичне завдання

1. Форми страхування і нормативні акти

Обов'язкове страхування як у галузі державного соціального страхування, так і в індивідуальному страхуванні зумовлене ризиками, пов'язаними з життям, втратою працездатності або із виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані окремою особою. Наприклад, дорожньо-транспортні пригоди, пожежа, яка знищила житло десятків або сотень сімей, втрата годувальника тощо без обов'язкового страхування могли б поставити окремих людей в такі умови, що вони до кінця свого життя змушені були б використовувати весь свій дохід для компенсації спричинених збитків, а в деяких випадках для такої компенсації не вистачило б і життя. За цих умов усе одно держава не могла б залишитися байдужою до долі таких людей. Значною мірою покриття цих збитків повинна брати на себе держава. Щоб полегшити цей тягар і не перекладати його на державний бюджет, який за будь-яких умов завжди обмежений, держава запроваджує обов'язкове страхування.

Обов'язкове страхування встановлюється законом, згідно з яким страховик зобов'язується страхувати відповідні об'єкти, а страхувальники - вносити належні страхові платежі.

Форми типового договору, порядок проведення і особливі умови для ліцензування обов'язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" подає перелік видів страхування, які є обов'язковими у нашій державі:

• медичне страхування;
• особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;
• особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);
• страхування спортсменів вищих категорій;
• страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;
• особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
• авіаційне страхування цивільної авіації;
• страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;
• страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;
• страхування засобів водного транспорту;
• страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими працівниками всіх форм власності;
• страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яку може бути заподіяно внаслідок ядерного інциденту (порядок і умови цього страхування визначаються спеціальним законом України);
• страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в т. ч. здійснюють догляд за особами, які страждають психічними розладами;
• страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;
• страхування цивільної відповідальності інвестора, в т. ч. за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;
• страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції";
• страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;
• страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ";
• страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання інфекційними хворобами, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;
• страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;
• страхування персоналу транспортних установок, джерел іонізуючого опромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів;
• страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;
• страхування цивільної відповідальності космічної діяльності;
• страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;
• страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;
• страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;
• страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;
• страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;
• страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;
• страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленим Кабінетом Міністрів України;
• страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну;
• страхування відповідальності морського судновласника;
• страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф від протиправних дій третіх осіб.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює:

порядок та правила його проведення;

форми типового договору;

особливі умови ліцензування обов'язкового страхування;

розміри страхових сум;

максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Здійснення обов'язкових видів страхування, які не передбачені цим законом, забороняється.

Дія Закону України "Про страхування" не поширюється на державне соціальне страхування, яке теж є обов'язковим.

Законодавство встановлює перелік об'єктів, що підлягають обов'язковому страхуванню та механізм, яким забезпечується його реалізація, покладаючи відповідальність за здійснення обов'язкового страхування на державні страхові органи.

Суцільне охоплення всіх об'єктів обов'язкового страхування без заяви страхувальника, оскільки реєстрація об'єкта є підставою для того, щоб він автоматично був охоплений страхуванням.

Безумовна дія обов'язкового страхування, незалежно від порушення терміну сплати страхувальником страхових платежів. У разі порушення строків внесення платежів страхувальник сплачує пеню. В екстремальних випадках страхові внески може бути стягнено в судовому порядку. У разі настання страхового випадку при прострочених платежах потерпілого із страхового відшкодування вилучається сума боргу перед страховою організацією та пеня на прострочений борг.

Обов'язкове майнове страхування не обмежене часом. Воно втрачає силу тільки тоді, коли гине майно. Для особистого страхування обов'язковість втрачає силу зі зміною статусу особи, що зумовлює вилучення її з переліку тих осіб, котрі підлягають законному обов'язковому страхуванню (особа перестала бути народним депутатом, пасажиром тощо).

Страхове забезпечення з обов'язкового страхування строго нормоване. Як правило, ці норми встановлюють у відсотках від страхової оцінки або в гривнях на один об'єкт.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Ним, як правило, охоплюються ті юридичні та фізичні особи, котрі не підпадають під обов'язкове страхування і бажають застрахуватись. Загальні умови та порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови добровільного страхування визначаються під час укладання договору страхування.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються правилами (умовами) страхування, прийнятими страховиком і зареєстрованими Уповноваженим органом.

Видами добровільного страхування можуть бути:

• страхування життя;
• страхування від нещасних випадків;
• медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);
• страхування здоров'я на випадок хвороби;
• страхування залізничного транспорту;
• страхування наземного транспорту (крім залізничного);
• страхування повітряного транспорту;
• страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);
• страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);
• страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;
• страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9);
• страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
• страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
• страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
• страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачено пунктами 12-14);
• страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);
• страхування інвестицій;
• страхування фінансових ризиків;
• страхування судових витрат;
• страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;
• страхування медичних витрат;
• інші види добровільного страхування.

Страховики мають право займатись тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії.

Страхування у сфері господарювання регулюється низкою нормативно-правових актів, серед яких:

Головні нормативно-правові акти з питань регулювання страхової діяльності в Україні:

• Конституція України (статті 46, 49);
• Закон України «Про страхування», прийнятий 7.03.1996 року, зі змінами після 4.10.2001 року;
• Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;
• «Закон про обов’язкове страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», липень 2004 рік;
• Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року;
• Кодекс України про адміністративні правопорушення;
• Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року;
• Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року;
• Закон України «Основи законодавства України про обов’язкове державне страхування» від 14 січня 1998 року;
• Укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України.

2. Методика визначення належних до виплати страхових сум за наслідки нещасливих випадків

У разі настання нещасного випалю з застрахованим виникають підстави для виплати повної або часткової страхової суми Обсяг її зумовлений втратою здоров’я і визначається фахівцями страхової організації на основі вивчення відповідних документів. Вони подаються як страхувальником, так і медичними закладами та іншими установами на прохання страхової організації.

 В разі настання  нещасного випадку страхувальник  повинен звернутись в страхову  організацію по місцю укладання  договору, виплати внесків по  страхуванню життя, а по умовах  обов’язкового страхування пасажирів  — по місцю свого проживання. В поданій заяві необхідно вказати дату настання нещасного випадку, його обставини й наслідки, лікувальні заклади, що на¬давали Йому першу допомогу, а також ті, де він перебував на лікуванні. До заяви долається страхове посвідчення й квитанція про виплату внеску по страхуванню життя на день нещасного випадку у разі, коли ці внески виплачувались готівкою. Лише при страхуванні робітників і службовців за рахунок підприємств та організацій, а також при обов’язковому страхуванні пасажирів подасться акт про нещасний випадок встановленої форми.

 Крім цих документів, подаються також довідки вказаних  в заяві страхувальника лікувальних  установ. Якщо після аналізу цих  документів фахівцями страхової  організації є підстави вважати, що нещасний випадок зумовлений  правопорушеннями, то звергаються  за додатковими даними в органи, що проводять розслідування.

 У випадку подачі  заяви про виплату страхової  суми до неї додаються страхові  документи: заява про прийом на  страхування, особистий рахунок  застрахованого по страхуванню  життя та інші.

 Аналіз документів  на виплату страхової суми  повинен переконати, чи є об’єктивні  ознаки підтвердження факту травми, раптового гострого отруєння  чи прирівнюваного захворювання. Визначається наявність чи відсутність  безпосереднього причинного зв’язку  між нещасним випадком та його  наслідками, відображеними в договорі  умовами страхування. Встановлюється, чи немає впливу на стан  здоров’я застрахованого інших, нестрахових впливів, зокрема, загальних захворювань, травматичних проявів як наслідків тілесних пошкоджень, одержаних до заключення договору страхування. При допомозі співставлення різних документів страхові спеціалісти пересвідчуються, чи втрата здоров’я (і в якому обсязі) відбулася на протязі трьох років з дня настання нещасного випадку, чи мала місце в пізніший період. Важливо встановити, в якій мірі відноситься даний нещасний випадок до страхових, тобто чи має право застрахований на одержання страхової суми.

 Для вирішення питання  про те, настільки повно поширюється  страхова відповідальність на  встановлені обставини нещасного  випадку, спеціалісти страхової  організації повинні проаналізувати  подані медичні документи та  документи судово-слідчих органів. Однак, якщо останні не проводили  розслідування по даному нещасному  випадку, можливе прийняття рішення  про виплату страхової суми  на основі переконливості фактів, зафіксованих в наявних документах. По обов’язковому страхуванню  пасажирів та страхуванню робітників  і службовців за рахунок підприємств  і організацій для вирішення  питання про страхову відповідальність  вирішальну роль відіграє поданий  акт про нещасний випадок.

 Співставляючи дати та інші дані, що наводяться в заяві страхувальника і в наявних страхових документах, встановлюють, чи відбувся нещасний випадок на протязі дії договору страхування і саме з вказаною застрахованою особою.

 Якщо внаслідок настання  нещасного випадку мало місце  пошкодження м’яких тканин тіла, органів зору або слуху, для  встановлення ступеня втрати  здоров’я потерпілого направляють  до лікаря-експерта страхової  організації. При одержанні травм, переломів кісток процент втрати  здоров’я визначається на основі  поданих медичних документів  без лікарської експертизи.

 Таким чином, розрахунок  обсягів та законності виплати  страхових сум за наслідки  настання нещасних випадків прямо  пов’язаний з ступенем втрати  здоров’я застрахованим. Зрозуміло, що грошова виплата не спроможна  відновити здоров’я і фактично  є лише фінансовим джерелом, яке  можна використовувати для лікування, а також для відновлення в  певній мірі функцій пошкоджених  органів. Саме по цій причині  величина виплат по соціальному  страхуванню розраховується не  на основі ступеня втрати здоров’я  застрахованим, а в залежності  від тривалості його лікування  після нещасного випадку. Вказаний  принцип повніше відповідає реалізації  мети страхування — відшкодуванню  втрат в сімейних доходах, викликаних  тимчасовою непрацездатністю члена  сім’ї.

 Виходячи з того, що  особисте страхування в тій  його частині, що пов’язана зі  здійсненням виплат за втрату  здоров’я, е доповненням соціального  страхування, буде правомірним проводити  такі виплати залежно від зміни  аналогічного показника-тривалості  лікування застрахованого від  наслідків нещасного випадку.

 В разі смерті страхувальника  або застрахованого виплата страхової  суми обумовлена певним обсягом  страхової відповідальності по  тому чи іншому виду особистого  страхування. Чим ширший цей обсяг, тим простіше визначення і  порядок виплати страхової суми, і навпаки.

 Законний одержувач  страхової суми повинен подати  у відповідну страхову організацію  заяву про виплату, нотаріально  завірену копію свідоцтва про  смерть, квитанцію про виплату  чергового внеску на день смерті  по страхуванню життя, якщо внески  виплачувались готівкою. Якщо це  необхідно за умовами страхування, страхова організація, крім того, може зробити запит в слідчі  органи, коли смерть викликана  чи пов’язана з правопорушенням. Одержувач страхової суми повинен  також подати акт про нещасний  випадок в разі страхування  працівників за рахунок підприємств  та організацій та обов’язковому  страхуванні пасажирів. При наявності  законних спадкоємців застрахованого, вони повинні підтвердити документально  своє право на спадщину і  одержання страхової суми.

 У випадку, коли на  протязі перших шести місяців  змішаного чи весільного страхування  смерть викликана злоякісними  пухлинами чи серцево-судинними  захворюваннями, самогубством та  іншими нестраховими причинами, то в залежності від змісту договору страхування після всебічного вивчення поданих документів, страховиком приймається рішення про виплату страхової чи викупної суми. Звичайно, може прийматись й обґрунтована відмова про їх виплату.

 Одним із поширених  видів обов’язкового особистого  страхування є обов’язкове особисте  страхування від нещасних випадків  на транспорті, яке здійснюється  відповідно до Положення «Про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України Х° 959 від 14 серпня 1996 р.

 Страхуванню підлягають:

 — пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного  й електротранспорту (крім внутрішнього  міського) під час поїздки або  перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

 — працівники транспортних  підприємств, незалежно від форм  власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на  транспортних перевезеннях, а саме: водії відповідних транспортних  засобів, машиністи, електромонтери  поїздів, кондуктори, механіки та  інший обслуговуючий персонал.

 Пасажири вважаються  застрахованими з моменту оголошення  посадки в той чи інший вид  транспорту до моменту завершення  поїздки, а водії — тільки на  час обслуговування поїздки.

 Страховими випадками  за цим видом страхування вважаються:

 — загибель або  смерть застрахованого внаслідок  нещасного випадку на транспорті;

 — одержання застрахованим  травми внаслідок нещасного випадку  на транспорті при встановленні  йому інвалідності;

 — тимчасова втрата  застрахованим працездатності внаслідок  нещасного випадку на транспорті.

 При страхуванні пасажирів  усіх видів транспорту вони  самі виступають страхувальниками  і сплачують страховий платіж  при оплаті проїзного квитка, у вартість якого він включений. Такий платіж утримується з  пасажира транспортною організацією, яка має агентську угоду із  страховиком, у розмірі до 2 % вартості  проїзду на міжобласних і міжміських  маршрутах у межах однієї області  та АР Крим, та до 5 % вартості  проїзду на маршрутах приміського  сполучення.

 При страхуванні водіїв  та іншого обслуговуючого персоналу  страхувальниками виступають транспортні  організації, які є власниками  або експлуатують транспорті  засоби й уклали договори страхування  з страховиками, які отримали ліцензію на здійснення такого страхування. Страховий платіж з обов’язкового особистого страхування водіїв визначається у розмірі до 1 % страхової суми за кожного застрахованого.

 Страхова сума виплачується  страховиками у таких розмірах:

1)у випадку загибелі  або смерті застрахованого внаслідок  нещасного випадку на транспорті  сім’ї загиблого або його спадкоємцям  — 100 % страхової суми;

2) у разі одержання  застрахованим травми внаслідок  нещасного випадку на транспорті  при встановленні йому інвалідності: І групи — 90 % страхової суми; II групи — 75 % страхової суми; Ш групи  — 50 % страхової суми;

3) у разі тимчасової  втрати застрахованим працездатності  внаслідок нещасного випадку  на транспорті за кожну добу  — 0,25 % страхової суми, але не більше 50 % страхової суми.

 При настанні страхового  випадку транспортна організація  зобов’язана скласти акт про  нещасний випадок та видати  довідку потерпілому у передбачених  випадках.

 Виплата страхової  суми здійснюється страховиком  на підставі заяви застрахованого (його сім’ї або спадкоємця) про  її виплату та інших документів, передбачених умовами певного  виду страхування.

 Страховою подією є  нещасний випадок, яким вважається: раптова, короткочасна, непередбачена  та незалежна від волі застрахованої  особи подія, що може призвести  до травматичного пошкодження, каліцтва  або іншого розладу здоров’я  застрахованої особи.

 Такою подією може  бути: гостре отруєння отруйними  рослинами, хімічними речовинами, недоброякісними  харчовими продуктами, ліками, поранення  органів або їх вилучення внаслідок  неправильних медичних дій та  ін.

 Обсяг страхової відповідальності  страховика охоплює такі страхові  випадки:

1) тимчасову втрату застрахованою  особою загальної працездатності (не менше ніж на сім днів);

2) постійну втрату загальної  працездатності (встановлення інвалідності);

3) смерть застрахованої  особи внаслідок нещасного випадку.

 Розмір страхової суми  визначається за домовленістю  сторін, у її межах проводиться  виплата при настанні страхового  випадку. Страховиком може бути  встановлено обмеження щодо мінімального  чи максимального її розміру. Страхова сума сплачується повністю  або частково відповідно до  ступеня втрати здоров’я страхувальником  від нещасного випадку як прямого  наслідку цього випадку, що стався  у період страхування.

 Виплата страхових  сум здійснюється у такому  порядку:

 — у разі загибелі  або смерті страхувальника (застрахованої  особи) внаслідок нещасного випадку  спадкоємцю або вигодонабувачу — 100 % страхової суми;

 — у разі отримання  страхувальником травми внаслідок  нещасного випадку та встановлення  інвалідності І групи — 100 % страхової  суми; U групи — 75 % страхової групи; III групи — 50 % страхової суми;

 — у разі тимчасової  втрати працездатності — за  кожну добу перебування на  лікарняному 0,5 % страхової суми (у  випадку стаціонарного лікування) або 0,25 % (у випадку амбулаторного  лікування), але не більше 50 % страхової  суми. Страхова компанія при настанні  тимчасової втрати працездатності  може здійснювати розрахунок  страхових виплат за таблицею  витрат залежно від ступеня  складності наслідків нещасного  випадку.

ІІ. Практичне завдання.

1. Задача №1

Розрахувати суму страхового відшкодування для страхування автомобіля "Жигулі" з використанням системи пропорційної відповідальності якщо вартісна оцінка автомобіля 14 880грн., страхова сума за угодою 14 500грн., фактична сума збитків  в наслідок аварії 13 476грн.

Рішення

Розрахуємо суму страхового відшкодування для страхування автомобіля "Жигулі" з використанням системи пропорційної відповідальності за формулою:

де, страхове відшкодування, фактична сума збитків, страхова сума за угодою, вартісна оцінка автомобіля.

Висновок: власник автомобіля «Жигулі» отримає 13 071,72грн. страхового відшкодування.

2. Задача №3

В результаті пожежі повністю згоріло виробниче підприємство. Його первісна вартість 65 835грн. Знос на 01.01.2000р. складає 53%. Після пожежі залишались будівельні матеріали на суму 5 532грн., їх знищення складає 63%. Витрати на рятування будівлі склали 7 835грн. Визначити збиток і суму страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності та першого ризику для виробничого підприємства при наступі страхового випадку, якщо страхова сума за угодою складає 98% від балансової на 01.01.2000р. Обґрунтувати вибір системи страхового забезпечення. Розробіть пропозиції для страхової компанії щодо покращення страхового забезпечення виробничого підприємства.

Рішення

Сума зносу на 01.01.2000р. складає 65 835×53/100= 34 892,55 грн. Отже балансова (залишкова) вартість виробничого підприємства на 01.01.2000р. складає:

65 835 – 34 892,55 = 30 942,45грн.

1. Розрахуємо збиток підприємства за формулою:

де, збиток виробничого підприємства при наступі страхового випадку, грн., балансова (залишкова) вартість виробничого підприємства на момент страхового випадку, грн., витрати на рятування виробничого підприємства, грн.,  вартість будівельних матеріалів, які залишились після страхового випадку і гідних для подальшого використання, грн., знецінення будівельних матеріалів, які залишились після страхового випадку, грн.

2. Визначимо страхову суму за угодою:

де, балансова (залишкова) вартість виробничого підприємства на момент страхового випадку, грн., процент страхової суми від балансової на 01.01.20000р.

3. Розрахуємо  суму страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності та першого ризику для виробничого підприємства за формулою:

де, страхове відшкодування, фактична сума збитків, страхова сума за угодою, вартісна оцінка підприємства.

Висновок: Страхування за системою першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування у розмірі збитків. Під “першим ризиком” у страховій справі розуміють ризик, вартісна оцінка якого не перевищує страхової суми. При страхуванні за такою системою збитки у межах страхової суми (перший ризик) відшкодовуються у певному обсязі, а збитки, які перевищують страхову суму (другий ризик), страховиком не відшкодовуються зовсім.

 Отже, при пропорційній  системі страхового відшкодування  підприємство отримає . При системі першого ризику не отримає нічого, бо сума збитків перевищує страхову суму.

 Такім чином ми бачимо, що страхування свого майна  при пропорційній системі більш  вигідне для підприємства.

3. Задача №5

Розглянути умови використання умовної франшизи, якщо страхова сума складає 140 тис. грн., умовна франшиза становить 28%, збитки страхувальника дорівнюють: А=11 тис. грн.., Б=26 тис. грн.., В=31 тис. грн.., Г=48 тис. грн.

Рішення

Умовна франшиза становить: 140 000 × 28/100 = 39 200

При умовній франшизі не відшкодовується сума збитків у межах суми грошових коштів, які становлять франшизу. Якщо ж сума збитків перевищує франшизу, то вони відшкодовуються у повному обсязі.

 Отже, збитки страхувальників  А і Б, В не відшкодовуються, бо сума франшизи не перебільшує  суму збитків цих осіб.

 Збитки страхувальників  Г відшкодовуються в повному  обсязі, бо сума франшизи перебільшує  суму збитків цих клієнтів.