Формування і використання фінансових ресурсів підприємства

 Вступ

1. Фінансові ресурси підприємства як економічна категорія

2. Визначення фінансових ресурсів  підприємства та обґрунтування їх потреби

3. Сутність фінансових ресурсів та їх класифікація

4. Формування і використання  фінансових ресурсів підприємства

 Висновки

 Список використаних джерел

 Вступ

 Трансформація українського  суспільства, національної економіки  зумовлює відхід у небуття  старих і вихід на громадську  арену нових економічних відносин. В цих умовах значно більше  місця, ніж в командно-адміністративній  економіці, займають фінанси,  які відіграють провідну роль у ринковій економіці. Без нормального функціонування фінансового механізму ринкова економіка працювати невзмозі. Досвід останніх років проведення економічних реформ в Україні переконливо підтвердив це положення. Завдання полягає в тому, щоб оцінити і удосконалити роль фінансових відносин в той чи інший період розвитку, у тих чи інших суб'єктів економіки.

 У фінансовій системі країни  основною ланкою є фінанси  підприємств, роль яких посилюється з появою підприємств нових форм власності і форм господарювання, розвитком процесу роздержавлення і приватизації, зменшенням частки державних підприємств, переходом підприємств на принципи реального, а не проголошеного самофінансування.

 В умовах самофінансування  важливе місце займають фінансові  ресурси підприємств - головна складова їх функціонування і один з факторів виробництва в умовах ринку. Самостійність підприємств не в останню чергу характеризується наявністю фінансових ресурсів. Забезпеченість підприємств фінансовими ресурсами та їх ефективне використання суттєво впливає і на поповнення бюджету, державних і регіональних фондів. Залежність тут пряма: чим міцніше і стійкіше фінансове становище підприємств, тим забезпеченіше державні і регіональні грошові фонди, бюджет, більш повно задовольняються соціально-культурні та інші потреби суспільства. В сукупності фінансові ресурси підприємств відіграють важливу роль для формування ринкових відносин у національній економіці в цілому.

 Не дивлячись на актуальність  теми – «Фінансові показники  та обґрунтування потреби в  них», категорія фінансових ресурсів, на нашу думку, в Україні вивчена недостатньо.

 В роботі розглядаються теоретичні  аспекти категорії фінансових  ресурсів підприємств, досліджено стан, формування, особливості використання фінансових ресурсів підприємства на сучасному етапі, зв'язок і залежність між джерелами формування і напрямками використання фінансових ресурсів, оптимізація співвідношення між ними.

1. Фінансові ресурси підприємства як економічна категорія

 Фінанси підприємств різних галузей національної економіки можна визначити як економічні грошові відносини, пов'язанні із створенням, розподілом і використанням грошових фондів і нагромаджень в сфері виробництва і реалізації продукції. Реалізація фінансових відносин на підприємстві пов'язана з використанням фінансового механізму - системою управління фінансами підприємств, яка існує для організації взаємодії фінансових відносин і фінансових ресурсів з метою ефективного їх впливу на кінцеві результати виробництва. Фінансовий механізм встановлюється державою у відповідності з вимогами економічних законів шляхом видання законодавчих і нормативних актів, використовується підприємствами з урахуванням їх особливостей і завдань. Фінансовий механізм повинен сприяти найбільш повній і ефективній реалізації фінансами своїх функцій, їх взаємодії.

 Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у формах витрат ресурсів і одержання доходів, їх розподілу і використання. При цьому визначаються джерела фінансових ресурсів, напрямки і форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних "ресурсів, покупцями продукції, державними органами з сплати податків, персоналом підприємства тощо. Всі ці грошові відносини складають зміст фінансової діяльності підприємства, в якій найважливішу роль виконують фінансові ресурси.

 Фінансові ресурси підприємства - це грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємства і використовуються для покриття витрат і утворення різних фондів і резервів.

 В результаті виробництва  і реалізації товарів (послуг) формуються фінансові ресурси  підприємства, які забезпечують кругообіг основного та оборотного капіталу і взаємовідносини з установами фінансово-кредитної системи (Рис. 1.).

Рис. 1. Джерела формування і види фінансових ресурсів підприємства

 В цілому розрізняють два  основних види фінансових ресурсів, необхідних для діяльності підприємства: довгострокові фінансові кошти у вигляді основних фондів (капіталу) і короткострокові (поточні) фінансові кошти для кожного виробничого циклу, тобто до моменту отримання доходу від продаж.

 Залежно від джерел ресурсів  фінансування, як відомо, поділяється  на внутрішнє і зовнішнє.[11, c.4-6]

 Внутрішнє фінансування здійснюється  за рахунок коштів, одержаних  від діяльності підприємства, використання чи продажу його майна. До таких коштів належать прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу майна.

 Зовнішнє фінансування має  своїми джерелами кошти, не  пов'язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний капітал безпосередньо або у формі купівлі акцій, кредит, інші боргові зобов'язання, державні субсидії.

 Поряд з поділом фінансування  на зовнішнє і внутрішнє слід  відрізняти фінансування за рахунок власних і сторонніх фінансових ресурсів.

 До сторонніх фінансових  ресурсів належать ті, які треба повертати, тобто боргові зобов'язання. Всі інші фінансові ресурси виступають як власний капітал.

 Важливою формою фінансування  є кредит - платне надання грошей  або інших цінностей в борг  на певний час. Залучення кредитних  коштів розширює фінансові можливості  підприємства, але одночасно виникає ризик, пов'язаний з необхідністю повернення боргів у майбутньому і сплати процентів. Кредитна політика підприємства базується на порівняльному аналізі можливого прибутку від використання кредитних ресурсів і додаткових витрат у вигляді процентів та необхідності підтримання певного співвідношення між заборгованістю і власним капіталом. З одного боку, низька частка кредиту у загальному капіталі підприємства понижує його фінансові можливості та прибутковість, а з іншого - надмірна заборгованість, що не покривається власним капіталом, підвищує ризик неспроможності сплати боргів, підриває довіру інвесторів і, як наслідок, знижує ефективність діяльності підприємства. З урахуванням цих чинників вибирається оптимальне співвідношення власного і стороннього капіталу в конкретних умовах. Поряд з зазначеним треба мати на увазі, що при високій інфляції кредит може використовуватися як метод боротьби з її негативними наслідками. Якщо рівень інфляції вищий за кредитну процентну ставку, то кредит вигідний незалежно від його використання.

 Не менш важливою формою  фінансування підприємств є випуск цінних паперів, до яких належать, насамперед, акції та облігації.

 Акція - це цінний папір, який надає право власності на частку майна і прибутку акціонерного підприємства. Випуск і продаж акцій дозволяє підприємству мобілізувати в значних обсягах капітал для інвестування. Розрізняють акції звичайні і привілейовані. Звичайні акції надають право участі в управлінні акціонерним підприємством, ( право голосу на зборах акціонерів), але не гарантують певної величини доходу (дивіденду).

 Привілейовані акції забезпечують  їх власникові фіксовані дивіденди,  але не дають права голосу  при вирішенні питань діяльності  підприємства.

 Частка привілейованих акцій  у загальній їх кількості законодавчо  обмежується.

 Облігація як різновид цінних паперів є зобов'язанням емітента виплачувати власникові фіксований щорічний доход ( процент ) і в зазначений термін повернути вартість боргу ( викупити облігації ). Тому виручка від продажу облігацій не належить до власного капіталу.

 Метою підприємницької діяльності є фінансові результати. її доходність і є вирішальним для підприємства. Основним фінансовим результатом діяльності підприємства є його прибуток, іноді його замінюють показником доходу (валового доходу).

 У сфері підприємницької діяльності визнано, що доход - як показник фінансових результатів - це виручка від підприємницької діяльності за вирахуванням матеріальних та прирівняних до них витрат.

 Практичне значення показника  доходу полягає в тому, що він  характеризує загальну суму коштів, яка поступає підприємству за певний період і, за вирахуванням податків, може бути використана на споживання та інвестування.

 Прибуток - це частина виручки,  що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи надлишок надходжень над витратами фінансових ресурсів, прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним показником.

 Прибуток є основним фінансовим  ресурсом для розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування.

 Приблизна схема використання  прибутку на підприємствах України показана на рис. 2.

Рис. 2. Схема використання прибутку підприємств

 Прибуток ( доход ) як основний  показник фінансових результатів  не може повністю характеризувати  фінансовий стан підприємства і можливі тенденції його зміни. Останній істотно залежить від певних фінансових пропорцій, які аналізуються за даними балансу - підсумкового синтетичного документу про наявність і використання фінансових ресурсів на певну дату. [11, c. 11-12]

 Баланс (як відомо) має дві  частини: актив, якій показує  напрямки розміщення коштів ( капіталу ), і пасив, що характеризує їх джерела. Активи включають фізичне, грошове і нематеріальне майно, яке у балансі поділяється на дві групи: фіксовані й поточні активи.

 Фіксовані активи - це майно,  створене за рахунок довгострокових  інвестицій, яке має тривалий термін обігу (більше року), передусім основні фонди, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення та інші. Фіксовані активи ще називають основним капіталом. Основні фонди і нематеріальні активи у балансі оцінюються за "їх повною вартістю, але у підсумок включаються за мінусом амортизаційних відрахувань (зносу).

 Поточні активи включають  мобільний елемент майна з  коротким терміном обігу (до одного року). До них належать оборотні кошти і цінні папери, що швидко реалізуються. Поточні активи мають здатність досить швидко перетворюватися у гроші. Цю здатність називають ліквідністю. Поточні активи більш ліквідні, ніж фіксовані. В свою чергу окремі різновиди поточних активів мають різну ліквідність. За умов нормального функціонування економіки найбільш ліквідні активи - це гроші, цінні папери, на які є попит на ринку., та дебіторська заборгованість.

 Меншу ступень ліквідності  мають товарно-матеріальні запаси та затрати (у незавершене виробництво, майбутніх періодів).

 Пасиви балансу поділяються  на дві групи: власний капітал  ( кошти ) і чужий у різних формах заборгованості (зобов'язань). Власний капітал створюється з двох основних джерел. Перше - внески власників підприємства при його організації або виручка від продажу акцій акціонерного товариства. Друге основне джерело - акумульований ( нерозподілений ) між власниками і працівниками прибуток, який утворюється від діяльності підприємства.

 Боргові зобов'язання у балансі  поділяються на довго- і короткострокові.

 Довгострокові - це ті зобов'язання, які погашаються не раніше, ніж  за рік від дати складання балансу, короткострокові - в межах року.

 Короткострокові включають  не тільки кредити, але й  різні форми кредиторської заборгованості: за одержані товари, аванси, видані векселі, за розрахунками по оплаті праці, виплати податків тощо.

 Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення і використовуються для оцінки і діагностики фінансового стану підприємства, за результатами яких характеризуються і прогнозуються фінансові ресурси.

2. Визначення фінансових ресурсів  підприємства та обґрунтування їх потреби

 Становлення в Україні ринкової  економіки активізувало процеси  створення нових підприємств ресторанного господарства, реконструкції, перепрофілювання тих, що працюють нині. Особливістю підприємств такого типу є те, що, з огляду на специфіку їхнього функціонування, вони є водночас виробничо-господарською і соціальною системою.

 Залежно від прийнятої на  підприємстві ресторанного господарства технології виробництва визначається співвідношення між факторами, яке максимізує виробничу функцію. Тобто обирається трудомісткий, або капіталомісткий, шлях забезпечення випуску продукції. Ефективність виробничої діяльності, таким чином, досягається через оптимізацію складу і обсягів ресурсів, що формують фактори виробництва підприємства.

 У науковій економічній літературі  існують різні точки зору щодо визначення понять "фактори виробництва" та "ресурси". Більшість економістів ототожнює ці поняття.

 Фактори виробництва — це  елементи у виробничому процесі,  які прямо чи опосередковано  впливають на його здійснення  і отримання кінцевого результату. Тоді як виробничий ресурс  — це джерело формування факторів  виробництва, запаси певних елементів,  що можуть мати як матеріальну,  так і нематеріальну природу,  фактично перебувати у розпорядженні  господарської системи і "перероблюються" у виробничому процесі.

 Такими елементами є сировина  і матеріали, машини й устаткування, фінансові й інформаційні елементи  виробничого процесу. Взаємодіючи  між собою у межах виробничої технології, вони якісно видозмінюються і втілюються у конкретні продукти. Отже, залучена до виробничого процесу підприємства як фактор виробництва безліч різноманітних елементів є ресурсами підприємства.

 Проблеми ресурсного забезпечення  діяльності підприємства, залежності між обсягом, складом ресурсів та досягнутими результатами діяльності, оцінки достатності ресурсного потенціалу для досягнення запланованих показників діяльності актуалізовані сучасними динамічними процесами розвитку економіки, функціонування суб'єктів господарювання — нині в полі зору наукових шкіл, що працюють над питаннями теорії фірми.

 А.Г. Фонотов вважає ресурсом суспільного виробництва "такий фактор, на використання якого у межах виробничого циклу поширюється хоча б одне із таких обмежень: порівнянність обсягу потреби у цьому факторі з обсягом його запасів, що фактично перебуває в розпорядженні господарської системи. Інтенсивність використання такого фактору залежить від обсягу його запасів, від видатків на поповнення та розширення запасів, на залучення цього фактору до господарського обороту”..[23, c. 15.]

 Кембелл Р. Макконнел і  Стенлі Л. Брю вводять поняття  "економічні ресурси" як  усі природні, людські та вироблені  людиною ресурси, що використовуються  для виробництва товарів і  послуг. Вони поділяють економічні  ресурси на дві категорії: матеріальні та людські.[12, c. 64.]

 Сукупність ресурсів підприємства створює базу формування його ресурсного потенціалу, оскільки система ресурсів більшою мірою належить до опису потоків ресурсів, що використовуються у виробничому процесі, тоді як ресурсний потенціал передбачає насамперед наявність джерел ресурсів.

 Поняття "потенціал" підприємства в економічній літературі дуже поширене у зв'язку з важливістю визначення можливостей отримання джерел ресурсів, їхнього розвитку.

 Більшість науковців дотримується  твердження, що ресурсний потенціал  як поняття пов'язаний із формуванням  та ефективним використанням  ресурсів. За висновками О.С. Віханського, "процес формування і мобілізації  ресурсів починається з того, що механізм використання ресурсного потенціалу організації приводиться у відповідність із наявною стратегією. Для цього вище керівництво повинно привести характер і напрям діяльності функціональних підрозділів у відповідність із завданнями реалізації стратегії" [3, c. 57.].

 У А.Г.Фонотова "ресурсний  потенціал являє собою сукупність  запасів і пов'язаний насамперед  із характеристикою джерел ресурсів. До складу ресурсного потенціалу вводять запаси природних, матеріальних, фінансових, інформаційних ресурсів та населення. Категорія ресурсного потенціалу потрібна для оцінки можливостей майбутнього періоду, тому що це враховує спрямування, розширення, поповнення і відтворення джерел ресурсів" [23, c. 37.]

 Досить раціональною на сучасному  етапі є концепція, яка стверджує, що ресурсний потенціал підприємства — це його економічні можливості (засоби виробництва, запаси, джерела ресурсів — наявні або які можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані) для досягнення встановлених цілей. Тобто економічна здатність підприємства забезпечувати досягнення намічених цілей.

 Український економіст А. Садеков визначає ресурсний потенціал підприємства як "сукупність ресурсів, які є в розпорядженні підприємства, і спроможність його співробітників та менеджерів використовувати ресурси з метою створення товарів, виконання робіт, надання послуг та отримання максимального прибутку".[18, c. 11.]

 Спираючись на теоретичні  узагальнення з цього питання,  можна відзначити низку особливостей  ресурсного потенціалу підприємства ресторанного господарства, які випливають зі специфіки діяльності підприємств такого типу.

 Забезпечення дієздатності  такої складної виробничо-економічної  системи, як підприємство ресторанного господарства, коли стандарт обслуговування є однією із його конкурентних переваг, потребує вирішення складних оптимізаційних завдань щодо рівня витрат, кількісних та якісних характеристик ресурсів, що використовуються. Це певною мірою забезпечується створенням оптимального співвідношення між потребою підприємства у ресурсах і економічними можливостями розширення та поповнення цих ресурсів у довгостроковій перспективі, задоволенням споживачів та отриманням максимально можливого прибутку.

 Отже, до складу ресурсного  потенціалу таких підприємств входять не лише наявні ресурси, а й можливості залучення їхніх джерел. Запорукою ефективності формування та використання ресурсного потенціалу підприємства є якість відповідних управлінських рішень.

 З огляду на такі визначення можна виділити головні складники ресурсного потенціалу підприємства ресторанного господарства (див. рис. 3).

Рис. 3. Структура ресурсного потенціалу підприємства ресторанного господарства

 Між іншим, ресурси, що  окремо розглядаються, ще не  є ресурсним потенціалом підприємства. Тільки через можливість участі їх у виробничому процесі підприємства створюється його ресурсний потенціал.

 Кожний ресурс формується  за своїм напрямом використання. Його кількість і якість зумовлюються  виробничою потужністю підприємства, параметрами кінцевої продукції, рівнем технологічності виробничого процесу та використання диспозитивного фактору.

 В умовах ринкової економіки  найважливішим фактором, що зумовлює  масштаби й темпи розвитку  підприємства, є обсяг і структура фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємства.

 Ефективність роботи підприємства певною мірою залежить від здійснюваної ним фінансової політики. Вплив фінансів на ефективність господарювання визначається тим, наскільки активно вони стимулюють зростання рентабельності, продуктивності праці, ефективне використання основних і обігових коштів, зниження витрат, підвищення якості продукції та культури обслуговування. Вплив фінансів на ефективність господарювання виявляється насамперед у процесі формування фінансових ресурсів.

 Особливості фінансів підприємств ресторанного господарства зумовлюються поєднанням процесів виробництва, реалізації та організації споживання готової продукції, що й надає їм рис, притаманних фінансам і промисловості, і торгівлі.

 До принципових особливостей  організації виробництва на підприємствах ресторанного господарства належать короткі строки виготовлення й реалізації продукції, і саме це визначає специфіку системи грошових розрахунків, особливості формування фондів, швидкість обігу коштів.

 Зазначені особливості поглиблюються  різною трудомісткістю і витратомісткістю виробництва й реалізації виробів, а отже і різною рентабельністю. Крім того, на організацію фінансів підприємства ресторанного господарства істотно впливає відмінна від інших сфер діяльності система ціноутворення на власну продукцію.

 Фінансові ресурси підприємств ресторанного господарства формуються із зовнішніх та внутрішніх джерел і можуть бути власними й запозиченими. Власні фінансові ресурси надаються підприємству уже на етапі формування статутного фонду у момент його створення.

 Крім статутного фонду, у процесі діяльності підприємства ресторанного господарства формуються певні фонди спеціального призначення, кошти яких - власні внутрішні фінансові ресурси підприємства: резервний фонд, фонди виробничого розвитку, коштів, які спрямовуються на соціальні потреби, фонди заохочення, охорони праці, поповнення оборотних коштів та інші.

 Одним із найважливіших джерел  утворення внутрішніх власних  фінансових ресурсів є грошові  доходи підприємства ресторанного господарства від реалізації власної кулінарної продукції та купованих товарів, від іншої реалізації, здійснення позареалізаційних операцій.

 Крім власних фінансових ресурсів, підприємство ресторанного господарства має можливість на безоплатній основі протягом певного періоду використовувати для свого розвитку кошти, що в деяких джерелах економічної літератури прирівнюються до власних, — стійкі пасиви, під якими мається на увазі постійна заборгованість підприємства перед власними працівниками, бюджетом та позабюджетними фондами, яка зумовлена періодичністю виконання цих зобов’язань і постійним резервуванням коштів на їхнє покриття.

 Певну частину фінансових  ресурсів підприємства ресторанного господарства можуть отримати від інших видів надходжень коштів — безповоротної фінансової допомоги, спонсорських та благодійних внесків, цінних подарунків, наприклад, у вигляді страхового відшкодування від страхових компаній.

 Позикові ресурси підприємств ресторанного господарства формуються із різних за формою та умовами залучення зовнішніх джерел, які отримуються підприємством харчування на певний період на поворотній та платній основі.

 А.А. Садеков; Л.В. Фролова,  Л.В. Шаруга вважають, що фінансові  ресурси є не лише вихідним  видом ресурсів для створення  й діяльності підприємств, які, перетворюючись у засоби виробництва та робочу силу, забезпечують процес виробництва, а й обов'язковою умовою безперервності процесу виробництва на підприємстві. І пояснюють це тим, що навіть за достатньої наявності на підприємстві основних фондів і кваліфікованої робочої сили підприємства неспроможні здійснювати виробничу діяльність, якщо не забезпечені необхідним обіговим капіталом і наявними грошовими ресурсами зокрема. [18, c. 24.]

 Тобто фінансові ресурси  є вихідним видом ресурсів, які  формують інші ресурси, для  організації виробничих, бізнес-процесів, забезпечують процес виробничого  перетворення ресурсів підприємства та вартісного відтворення, а отже, і процесу кругообігу капіталу.

 В українській економічній  думці на сьогодні існує дуже  багато визначень фінансових  ресурсів підприємства. Така неоднозначність відображає, по-перше, відірваність вітчизняної економічної науки від тих процесів, перетворень і явищ, які нині відбуваються в українській економіці. По-друге, це свідчить про певне нерозуміння функціонування ринкової економіки та її законів, які поступово, але неухильно приходять на зміну командно-адміністративній системі, або принаймні про невдалу спробу поєднати закономірності цих двох систем у єдиному симбіозі.

 Зосередившись на понятті  фінансових ресурсів підприємства, не будемо розглядати тих визначень фінансових ресурсів, які були сформульовані ще за радянських часів. У них фінансовим ресурсам підприємницьких структур відводилася підпорядкована роль щодо фінансових ресурсів держави. Сьогодні ж лінія поділу між фінансовими ресурсами держави і підприємств у багатьох авторів проходить чіткіше. Погляньмо на деякі з тих визначень, які були сформульовані в 90-ті роки XX століття українськими і російськими авторами, тобто в період становлення нових української і російської економік.

 Визначення 1. М.Я. Коробов: "Фінансові  ресурси підприємства — це його власні і позичкові грошові фонди цільового призначення, які формуються у процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, внутрішнього валового продукту і національного доходу та використовуються у статутних цілях підприємства". [10, c. 267]

 Визначення 2. В.М. Родіонова: "Фінансові  ресурси підприємства — це грошові доходи і надходження, які перебувають у розпорядженні суб'єкта господарювання і призначені для виконання фінансових зобов'язань, здійснення затрат із розширеного відтворення і економічного стимулювання працівників" [20, c. 125.]

 Визначення 3. В.Г. Бєлолипецький  (посилаючись на визначення, яке,  на думку автора, наводиться у  "багатьох вітчизняних [російських] підручниках"): "Фінансові ресурси фірми — це частина грошових ресурсів у вигляді доходів і зовнішніх надходжень, призначених для виконання фінансових зобов'язань і виконання затрат із забезпечення розширеного відтворення".[1, c. 64.]

 Визначення 4. О.Д. Василик: "Фінансові  ресурси — це грошові накопичення  і доходи, що створюються в  процесі розподілу і перерозподілу  валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб"[2, c. 76.].