Формування і використання природно-ресурсного потенціалу Івано-Франківської області
Міністерство освіти і науки України
Державний вищий навчальний заклад
"Ужгородський національний університет"
Кафедра
економіки, менеджменту
і маркетингу
Феєр Сніжана Іванівна
Формування
і використання природно-ресурсного
потенціалу Івано-Франківської
області
з дисципліни "Регіональна економіка"
студентки 1-го курсу денної форми навчання
спец. "Економіка
підприємства"
Науковий керівник:
к.е.н.,
доц. Газуда Л.М.
Ужгород 2009
Зміст
Вступ…………………………………
Розділ
І. Загальна характеристика та географічне
положення Івано-Франківської області……………………………………………………………
Розділ
ІІ. Історія формування господарства
району та господарська оцінка природно-ресурсного
потенціалу………………………………………....
Розділ ІІІ. Населення та трудові ресурси………………………………….22
Розділ ІV. Сучасний стан економіки. Проблеми та перспективи комплексного розвитку господарства регіону……………………………………28
Висновки…………………………………………………………
Список використаних літературних джерел…………………….38
Додатки……………………………………………………………
Вступ
Я не можу уявити нормальне функціонування й успішний розвиток Івано-Франківського регіону без розвитку сільського зеленого туризму.
Цей край наче створений для поетів і туристів, любителів найпрекраснішого. Бо він сам, як пісня, як легенда. Іноді здається, що навіть час тут зупинив свій біг і спраглими очами дивиться на красу Карпат.
Мов шоломи казкових велетнів, підпирають небосхил гірські вершини. Срібно видзвонюють швидкоплинні потоки і, вирвавшись з тіснин, розливаються на рівнині широкими плесами. Таємниче шумлять погойдувані вітром стрункі карпатські красуні-смереки, наповнюючи повітря цілющими запахами живиці. Духмяніють трави, що зеленим килимом укрили піднебесні полонини...
Ви хочете насолодитись тишею та величною красою? Хочете поспілкуватись з гостинними господарями цього краю? Тоді дорога Вам стелиться на Прикарпаття, а саме до Івано-Франківської області. Кажуть, хто хоч раз побував тут, тому важко забути чарівну красу придністровських долин і зелених гірських верхів.
Перехід до ринкової економіки безумовно вимагає перебудови механізму функціонування всіх підсистем суспільного виробництва. Одне з важливих питань, що заслуговує особливої уваги є ефективне використання наявного природно-ресурсного і виробничого потенціалу, а також управління трудовим персоналом.
Актуальність обраної мною теми полягає в тому, що перед суспільством постає питання, як правильно і ефективно розподіляти і використовувати наявні в регіоні багатства, а саме: природно-ресурсний, виробничий і економічний потенціал.
Від
регіонального поєднання
За об′єкт дослідження мною взято Івано-Франківську область та місто Івано-Франківськ – обласний центр Прикарпаття, як одне із типових міст західного регіону.
Географічні рамки курсової роботи обмежуються територією сучасної Івано-Франківської області.
У процесі написання курсової роботи мною було використано понад 20 літературних джерел.
Насамперед, серед них, варто відмітити фундаментальну академічну працю Зелінської Г.О. "Аналіз економічного розвитку та проблема зайнятості в м. Івано-Франківськ".
Метою курсової роботи є всебічне дослідження природних, матеріальних та трудових ресурсів, а також сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку регіону.
Для реалізації зазначеної мети стоять такі завдання:
- здійснити загальну характеристику Івано-Франківської області;
- розглянути та проаналізувати природно-ресурсний потенціал області;
- виконати аналіз сучасного стану та перспективи розвитку Івано-Франківського регіону.
Структурно
курсова робота складається зі вступу,
чотирьох розділів, висновків, списку
використаних літературних джерел та
додатків.
Розділ І. Загальна характеристика та географічне положення Івано-Франківської області.
Рис. 1.1. Івано-Франківська область
Івано-Франківська область (колишня Станіславська) утворена 4 грудня 1939 року і розташована на заході України. В 1962 р. у зв'язку з 300 річчям обласний центр Станіслав перейменовано на Івано-Франківськ. Область розташована в передгір'ї - Прикарпатті та в Українських Карпатах. Вона межує на півночі та північному заході з Львівською областю, на півдні — з Румунією, на сході й північному сході —з Тернопільською областю, на південному сході - з Чернівецькою, а на південному заході - із Закарпатською областю України. Межа із Закарпаттям, що проходить по Карпатському хребту, протягом століть, до 1945 року, теж була кордоном - то з Угорщиною, то з Чехословаччиною. Територія її — 13,9 тис. км кв., що складає 2,3% площі України, населення — 1409,3 тисяч осіб.
За адміністративним розподілом область має 14 районів, 15 міст, у т.ч. п'ять обласного підпорядкування. Центр — місто Івано-Франківськ, інші порівняно великі міста — Коломия, Калуш, Долина, Галич, Перегінське.
Область розташована на перетині Східноєвропейської рівнини та Карпат. Рельєф території області поділяється на три частини: рівнинну лісостепову — Наддністрянщина; середнє передгір'я — Передкарпаття; південно-західну гірську — Карпати (майже 50% усієї площі області). На північно-східній окраїні розташовані рівнини Опілля та Покуття. Рівнинна частина знаходиться на північному сході і прилягає до Дністра. Тут знаходиться обласний центр - місто Івано-Франківськ (255 м над рівнем моря).
Ландшафт у західній частині горбисто-пасмовий (висоти до 300 — 400 м. над рівнем моря), а в східній частині — рівнинно-хвилястий (висоти 200 — 300 м. над рівнем моря). Центральна частина території області — горбисто-пасмове передгір'я (Передкарпаття), що переходить у низинно-гірський пояс із висотами до 400 — 600 м. над рівнем моря [23; 91].
У південно-західній частині області розташовані гори, які утворюють низку хребтів, що простягаються з північного заходу на південний схід. Вони відокремлюються один від одного поперечними та поздовжніми долинами і утворюють системи: Східний Бескид (1363 м.), Горгани (1818 м.) і Покутські гори (1491 м.). Є також відособлені масиви Чорногорів (найвища точка України — гора Говерла, 2061 м.), Чивчина і Гринявських гір. Ґрунтово-рослинне покриття залежить від різних висот.
На рівнинах переважають сірі лісові опідзолені ґрунти та опідзолені чорноземи, у передгір'ях — дерново-підзолисті ґрунти, у горах — бурі гірсько-лісові різного ступеня опідзоленості, дерново-буроземні і гірсько-лучні дернові і торфові.
Рівнини і передгір'я досить розорані. Майже 35% території області покриті лісом. На рівнинах переважають ліси дубові, дубово-букові, дубово-грабові; буково-дубові, букові і ялинові — у передгір'ях. У горах нижньої частини схилів переважають мішані ліси (бук, ялиця, ялина), у верхній частині — хвойні, переважно соснові ліси.
Найвищі
вершини (1400 — 1600 м. над рівнем моря)
зайняті високогірними луками-
Територію області пересікає 8286 річок, які належать до басейнів Дністра і Пруту. Загальна довжина рік області – 1554 км. 35% річок є гірськими, придатними для розвитку водних видів спорту. Озера нечисленні. Головні річки — Дністер (із притоками Гнила Липа, Лімниця, Бистриця) і Прут (з основною притокою Черемош). На річках — повінь навесні, дощові паводки — влітку. Багато річок використовують для лісосплаву. Ріки області мають значні запаси гідроенергетичних ресурсів.[1;15].
Область
достатньо забезпечена мінераль
Регіон славиться рекреаційними ресурсами. Серед рекреаційних ресурсів підземного походження необхідно виділити також значну кількість мінеральних вод. що мають унікальну лікувальну дію: в гірській частині - - хлоридно-натрієві (Верховинський і Рожнятівський райони), вуглекислі невисокої мінералізації, типу нафтуся (район Шешорів), у Передкарпатті — хлоридно-натрієві і кальцієво-натрієві (Долина, Калуги, Космач, Косів), в рівнинній частині — йодо-бромні та сульфідні (Городенка, Черче, Коршів, Більшівці). Родовища торфових лікувальних грязей відомі у Городенківському, Рогатинському і Волинському районах.
Водними ресурсами область забезпечена надмірно майже но всій території; туг протікає більше 8 тис. річок довжиною близько 10 км, що належать до басейну Дністра і Пруту. Майже всі річки беруть початок у горах, де є гірськими, живляться за рахунок дощів, танення снігу та з грунтових вод. Довжина Дністра по території області становить близько 200 км. Озера в основному заплавні, іноді карстові. Збудовані Бурштинське. Рожнятівське та Княгинецьке водосховища. Водні ресурси області використовуються для водопостачання, одержання гідроенергії, гідромеліорації, рибного господарства.
Земельний фонд області порівняно невеликий, але досить освоєний з точки зору ведення сільського господарства. Землезабезпечення нижче середньоукраїнських показників.
Різноманітність
природних факторів обумовлює наявність
тваринного світу, чи не найбагатшого
в Україні. Тут зберігається генофонд
1/3 європейської флори (близько 3000 видів
рослин) та проживає понад 400 видів тварин.
Серед них — благородний
олень, європейська козуля, дикий кабан,
лисиця, вовк, борсук, кам'яна і лісова
куниці, дикий кіт, рись, бурий ведмідь,
білка, заєць. Із птахів — дрізд, дятел,
сова, глухар, тетерук, перепілка, беркут,
сапсан, тощо. У водоймах водяться форель,
лящ, судак, плітка, сом, густера, тощо.
Частина гірської території області площею 503 кв. км виділена в Карпатський природний національний парк. Він охоплює верхів'я річок Пруту і Чорного Черемошу з г. Говерлою.
Кліматичні умови Передкарпатського передгір'я характеризуються пануючими вітрами південно-західного напряму в північно-західній частині і північно-західного — в південно-східній частині. За температурними показниками територію Прикарпаття можна вважати помірно теплою. Середня температура повітря липня складає 17,2-18,7 °С, а січня — мінус 4,7-4,9 °С. Теплий період з температурою вище нуля триває в середньому 263-265 днів, період вегетації, тобто з температурою понад +5° — від 210 до 214, а періоду активної вегетації з температурою понад 10°, — 150-160 днів. Сума активних температур (понад 10°) коливається від 22 до 28 градусів. Теплові ресурси дають змогу вирощувати тут пшеницю, кукурудзу, цукрові буряки, жито, овес, ячмінь, соняшник, тютюн, льон, яблука, горіхи, груші, абрикоси та інші культури [8;141].
Територія
Прикарпаття в межах Івано-
Гірські райони і полонини в Івано-Франківській області (крім передгірських частин) розташовані в Болехівському, Вигодському, Жаб'ївському, Косовському, Кутському, Надвірнянському, Перегінському, Печеніжинському, Рожнятівському, Солотвинському, Яблунівському, Яремчанському районах.
Кліматичні умови гірських лісолучних районів закономірно зміщуються із збільшенням висоти над рівнем моря, помітно скорочується тривалість теплого періоду, а також періодів повної і активної вегетації. Сума активних температур на висоті 1500 м. падає до 600 мм. На висоті 1200 м. середня річна сума опадів становить близько 1200 мм, ці території є надмірно зволоженими. Теплові ресурси дозволяють вирощувати тут жито, яру пшеницю, ранні та пізні сорти вівса, картоплі, огірків, ранніх сортів кукурудзи на силос — в зоні до 850 м., буряки, капусту, квасолю на лопатку, ранні сорти картоплі, гречку і овес на зелений корм — в зоні 850-1250 м., турнепс, ріпу, редьку, картоплю ранніх сортів, овочі та зелень і деякі кормові культури на зелений корм — від 1250 м. до 1500 м. над рівнем моря.
Альпійський пояс розташований на висоті понад 1100 і 1800 м. відповідно. До його складу входять Надвірнянський, Жаб'ївський, Рожнятівський, Солотвинський райони. Клімат формується під впливом західних повітряних течій, теплий період триває близько 180 днів, загальної вегетації — близько 90 днів, а період активної вегетації майже зовсім відсутній. Річна сума опадів наближається до 1500 мм.
Транспортні комунікації. Географічне положення області досить вигідне: вона знаходиться на перетині транспортних шляхів із заходу на схід, з півночі на південь (залізниць, автомобільних шляхів, трубопроводів і електричних мереж), щільність населення висока, тому цілком природно, що Івано-Франківщина має розвинену транспортну мережу.
Транспорт є однією з провідних ланок господарського комплексу області. Так, довжина залізниць загального користування складає 479 км, середня густота їх — 34,5 км. на 1000 кв. км.. Головними трасами є Львів — Івано-Франківськ — Чернівці, Тернопіль — Рогатин — Стрий, що з'єднують область з іншими обласними центрами країни, а Україну — з державами Західної, Центральної та Південної Європи. В горах для вивезення лісу побудовані вузькоколійні залізниці [8;145].
Розвинений
автомобільний транспорт. Головні
автошляхи: Львів — Івано-Франківськ
— Чернівці, Івано-Франківськ — Долина
— Стрий, Івано-Франківськ — Надвірна
— Рахів — Ужгород, Коломия — Чернівці,
Надвірна — Воловець — Мукачево. Довжина
автомобільних шляхів — близько 4,4 тис.
км. Усі вони мають тверде покриття, що
особливо важливо для гірських районів.
Головні магістралі з'єднують Івано-Франківськ
зі Львовом, Чернівцями, Ужгородом. В Івано-Франківську
розташований аеропорт. Трубопровідний
транспорт в області представлений газопроводами
"Братерство", "Союз", Уренгой
— Помари — Ужгород, етилено-проводом
з Угорщини до Калушу. На території області
проходять потужні лінії електропередач
[13;239].
Розділ ІІ. Історія формування господарства району та господарська оцінка природно-ресурсного потенціалу.
Історія заселення території Івано-Франківської області сягає епохи пізнього палеоліту (50 — 40 тис. років тому). На території краю виявлені численні стоянки давніх жителів епохи неоліту (15 тис. років тому) і бронзи (IV — III тис. до н. е.) [3;81].
У І ст. до н. е. у Передкарпатті з'являються сармати, а з III ст. н. е. — землеробські племена черняхівської культури. У V — VI ст. на передгір'ї Карпат з'являються перші слов'янські племена — предки білих хорватів.
До Х ст. виникає слов'янське племінне територіальне об'єднання білих хорватів, що входить до складу Київської Русі. Починають виникати і перші передкарпатські міста, серед яких одним із головних економічних, політичних та культурних центрів Київської Русі-України був Галич [7;88].
Після розпаду єдиної давньоруської держави на окремі феодальні володіння на її південно-західних землях утворилися Перемишльське, Звенигородське і Теребовлянське князівства.
У 40-х pp. XII ст. Володимир Ростиславич об'єднав їх у Галицьке князівство з центром у Галичі. Найбільшої могутності князівство досягло за часів правління Ярослава Володимировича Осмомисла у 1153 — 1187 pp. У цей час його територія простягалася на південь — до берегів Чорного моря та гирла Дунаю.
Характерною рисою розвитку феодальних відносин на Галицькій землі у XII — XIII ст. було швидке економічне та політичне зростання боярської верхівки [4;120].
У 1188 p. угорський король Бела III захопив Галич і навколишні землі. У 1199 p. волинський князь Роман Мстиславич звільнив Галич від загарбників і приєднав ці землі до Волині, внаслідок чого виникло міцне Галицьке-Волинське князівство. Після смерті князя у 1205 р. феодальні міжусобиці загострилися. Цим скористалися феодали Угорщини і Польщі. У 1214 р. Галич був знову загарбаний угорцями. Новий князь Данило Галицький (Романович) зміг вигнати окупантів і відтворити єдине Галицьке-Волинське князівство.
У
1241 р. на землі Передкарпаття впав
морок монголо-татарського
У 1349 p. польський король Казимир III після запеклого опору з боку місцевого населення захопив землі Галицько-волинського князівства. У 1370 p. цю територію зайняли угорські феодали, але вже у 1387 p. змушені були повернути її полякам.
Таким чином на землях Передкарпаття на багато століть утвердилася влада Польщі. Завойовники, облаштовуючись на нових землях, спиралися на допомогу місцевих феодалів, яких у XV ст. зрівняли у правах із польськими магнатами. Згодом галицькі бояри ставали католиками та ополячувалися.
Із початком національно-визвольної війни українського народу у 1648 р. у Передкарпатті з'явилися загони запорозьких козаків. Вони сприяли об'єднанню місцевих жителів у бойові загони, найбільшим з яких був загін С. Височана, який складався з 15 тис. осіб. Повстанці звільнили від поляків міста Рожнятин, Долину, Брошнів, Перегінське і приєдналися до армії Б. Хмельницького у поході на Львів. Однак улітку 1649 р., коли армія Б. Хмельницького полишила західноукраїнські землі, полякам вдалося ліквідувати повстанські загони .
За умовами Андрусівського перемир'я 1667 р. землі Передкарпаття залишились у складі Польщі. На цьому боротьба проти поневолення не закінчилася. Виступи гайдамаків під керівництвом легендарного О. Довбуша переросли у велике народне повстання 1738 — 1745 pp.
Унаслідок
першого поділу Польщі у 1772 р. вся
територія Передкарпаття
У
грудні 1918 р. після розпаду Австро-
У травні 1919 р. республіка припинила своє існування. Край знову підпав під владу Польщі. 17 вересня 1939 р. на землі Передкарпаття вступила Червона Армія, і незабаром область ввійшла до складу Радянської України. У вересні 1939 року територія Західної України приєднана до тодішньої УРСР. 4 грудня утворена Станіславська область в сучасних її межах. 9 листопада, в дні святкування 300-ліття міста, вона була перейменована на Івано-Франківську. З липня 1941 по липень 1944 pp. Передкарпаття було окуповане німецько-фашистськими військами.
Івано-Франківська область – це край щедрої природи і багатих надр. Про це свідчать багато національних парків та заповідників, мальовничі краєвиди та унікальні природні об'єкти первозданної природи.
В Івано-Франківській області налічується 438 територій і об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі перший в Україні національний парк — Карпатський, розташований біля верхів'я Пруту. Серед природних рекреаційних ресурсів області-сприятливий клімат, джерела мінеральних вод і запаси лікувальних грязей. Кліматичні курорти (Косів, Ворота, Шешори, Яремча та ін.) зосереджені переважно в південно-східній частині області. Серед них одним із найбільш популярних є Яремча. Тут лікують ревматизм, захворювання опорно-рухового апарату, нервової системи, легенів та ін.
Мінеральні води області різноманітні за своїм хімічним складом: у гірській частині — хлоридно-натрієві (Верховинський, Рожнятівський райони), вуглекислі невисокого рівня мінералізації (верхів'я р. Чорний Черемош), типу "Нафтуся" (район Шешорів); у Передкарпатті — хлоридно-натрієві і кальцієво-натрієві (Долина, Калуш, Космач, та ін.); на рівнинних територіях — йодо-бромні малого рівня мінералізації і сульфідні (Більшівці, Коршів, Городенка, Черче).
Родовища лікувальних грязей відомі в Городенківському, Рогатинському і Долинському районах.
В області є 18 готелів. Івано-Франківський регіон славиться багатством мінеральних вод. Туристів приймають готель “Верховина”, туристські бази “Прикарпаття” (Івано-Франківськ), “Гуцульщина” (Яремча), “Карпатські зорі” (Косів), “Сріблясті водоспади” (с. Шешори), “Смерічка” (с. Люча), “Гірська” (с. Яблуниця). Турбази “Гірська” і “Гуцульщина” і туристський готель “Верховина” обладнані лижнобуксирувальними підйомниками.
Традиційними стали міжрегіональні гуцульські фестивалі і міжнародні фольклорні фестивалі в Коломиї, міжобласні фестивалі, (“Покутські візерунки”) в Городенці, фестивалі сучасної української пісні (“Золотий тік”) у Бурштині.
До природно-рекреаційних туристичних об’єктів Івано-Франківщини відносяться: національний природний парк “Гуцульщина” (30,0 тис. га) – своєрідний природний комплекс на території Косівського району з мальовничими гірськими і перед гірськими ландшафтами, буковими, ялицево-буковими і смерековими лісами, унікальними гідрологічними (водоспади: Шешорський, Косівський Гук, Шепітський Гук), геологічними палеонтологічними об’єктами.
Княждвірський тисовий заповідник, який є найбільшим у Європі та знаходиться в урочищі над Прутом. Його площа – 115 гектарів. Тис росте дуже повільно і може досягти віку 5 тисяч років. У заповіднику поміж кленів, ясенів, смерек і грабів росте більше 300 тисяч тисових дерев різного віку. Найстаршим з низ – 500 років. Тисовий заповідник дбайливо доглядають працівники Печеніжинського лісництва Коломийського лісокомбінату.
До
надзвичайно привабливих
Основна
частина території парку