Формування ефективності системи маркетинг-менеджмент

ЗМІСТ

ВСТУП 

      В умовах переходу до ринкової економіки  одним з факторів ефективного  функціонування господарюючих суб'єктів є вихід на різноманітні ринки.

      Економічна діяльність суб'єктів господарювання створює умови для їхнього ефективного функціонування в сучасній ринковій економіці й формує об'єктивну основу інтеграції України в систему світового господарства.

      У сучасних умовах розвитку господарської сфери життя суспільства, які характеризуються подальшим загостренням і конкурентною боротьбою на ринках, усе більше складними й диверсифікованими як технологічними, так й організаційними моделями виробництва, надзвичайною інформаційною насиченістю й комунікативністю, ефективність маркетингової діяльності, як й економічної активності взагалі, тісно пов'язана із цілями й методикою використання інструментів маркетингу.

      В умовах розвиненого ринку розробка й застосування стратегій маркетингової діяльності – одна з найважливіших функцій керівників фірм вищої ланки.

      Для того, щоб вдало впоратися із труднощами, що виникають при виході на український  ринок, підприємству слід детально прописати  маркетингову стратегію виходу на ринок, зокрема і стратегію просування товару, від якої значною мірою залежить обсяг продажів товару. Основні інструменти й форми стратегії просування розглянуті в даній роботі.

      Предмет дослідження даної роботи – аналіз впливу системи маркетинг-менеджменту  на ефективність діяльності підприємства на внутрішньому ринку.

      Основною  метою курсового проекту є вивчення методів управління маркетингом та надання пропозицій щодо підвищення ефективності системи маркетинг-менеджменту промислового підприємства. 

      Для досягнення мети роботи, були поставлені наступні завдання:

1. розглянути теоретичні основи маркетингової діяльності підприємства;
2. зробити огляд методів розробки стратегії просування товару на ринок;
3. розглянути особливості стратегії просування товару на ринок;

      Під час виконання роботи були застосовані методи фінансового аналізу, статистичного аналізу, системного аналізу даних, маркетингових досліджень, методи графічної інтерпретації побудови статистичної інформації (діаграми, графіки, гістограми).

      Інформаційне  забезпечення даної роботи: наукова та економічна література, періодичні видання в області маркетингу, інтернет-видання економічного профілю України, економічні довідники, словники, фінансово-економічні показники діяльності підприємства, інформаційні матеріали про підприємство (буклети, інтернет-сайт), внутрішня документація підприємства. 
 
 

1. Формування  ефективності системи  маркетинг-менеджмент

1.   Концепції управління маркетингом

     Управління  маркетингом (marketing management) - аналіз, планування, реалізація і контроль маркетингової діяльності з виявлення, створення і підтримання вигідних обмінів з цільовими споживачами з урахуванням цілей організації. При управлінні маркетингом послідовно здійснюються: аналіз маркетингу, планування маркетингу, реалізація плану маркетингу, контроль маркетингу. Діяльність з управління маркетингом стосовно завдань служб маркетингу організації конкретизується у процесі управління маркетингом. Вона грунтується на широкому використанні інформація про споживачів, конкурентів, посередників, інших суб'єктах ринкової діяльності [1].

     У літературі з маркетингу термін «marketing management» іноді перекладається як «маркетингове управління», в який часто вкладають особливий зміст, тобто мова йде про управління всією діяльністю організації на принципах маркетингу – про використання маркетингу як філософії управління, коли всі підрозділи організації планують і оцінюють свою діяльність з позицій маркетингу [2]. На практиці навіть в країнах з розвиненою ринковою економікою це далеко не завжди так, і існує безліч організацій, в яких в силу специфіки їх діяльності, особливостей ринку, поглядів керівництва маркетинг відіграє набагато більш скромну роль у їхній діяльності. Однак більшість організацій в будь-якому випадку мають співробітників (служби), які займаються маркетингом, хоча концепція маркетингу не стала домінуючою для організації в цілому. Термін «маркетингове управління» у вищезгаданій трактуванні не охоплює всіх рівнів застосування концепції маркетингу (від одиничного використання окремих елементів комплексу маркетингу, наприклад реклами, до розгляду маркетингу як філософії управління організацією), хоча управляти маркетинговою діяльністю треба у всіх цих випадках. Видається, що найбільш коректним терміном, що охоплює всі рівні використання концепції маркетингу, є: «управління маркетинговою діяльністю» або спрощений його аналог: «управління маркетингом» [3].

     Більшість людей думає, що управління маркетингом  – це пошук кількості споживачів, достатньої для даного рівня виробництва  компанії. Але це занадто спрощений погляд. Наприклад, управління маркетингом у компанії, що має бажаний рівень попиту, також необхідне, як і в компанії, що має недостатній його рівень. Адже в будь-який момент попит може змінитися: наприклад, зникнути, стати недостатнім, нерегулярним чи надмірним. У стандартній ситуації маркетинг повинен обслуговувати ринок кінцевих споживачів в умовах наявності конкуренції [4]. Складові маркетингового комплексу показані на рис. 1.1.

Рисунок 1.1- Складові елементи маркетингового комплексу

     Концепція маркетингу - це орієнтація на нужди  і потреби клієнта, підкріплена  зусиллями маркетингу, націленими на створення споживчої задоволеності  як основа для досягнення мети організації. Об'єктом основної уваги в концепції  комерційних зусиль є існуючий товар фірми, а забезпечення прибуткового збуту вимагає напруги комерційних зусиль і заходів стимулювання. Фірма реалізує товари і одержує прибуток за рахунок максимального задоволення потреб споживача. Підприємство координує свою діяльність з розрахунком на забезпечення задоволеності клієнтів, одержуючи прибуток завдяки створенню і підтримці споживчої задоволеності [5].

     Концепція маркетингу стверджує, що заставою в  досягненні мети організації є визначення потреб і потреб цільових ринків і  забезпечення бажаної задоволеності ефективнішими і продуктивнішими, ніж у конкурентів, способами.

     Концепція маркетингу припускає, що досягнення компанією  своїх цілей залежить від визначення потреб і запитів цільових ринків, а також від більш ефективного  порівняно з конкурентами задоволення споживачів.

     Суть  концепції соціально-етичного маркетингу можна виразити таким чином: спочатку компанія виявляє потреби й інтереси цільових ринків, а потім забезпечує клієнтам вищу споживчу цінність засобами, які підтримують чи навіть поліпшують благополуччя клієнтів і суспільства.

     Управління  попитом означає управління споживачами. Попит на продукцію компанії виходить від двох груп: нових клієнтів і  постійних клієнтів [6]. Теорія і практика традиційного маркетингу зосереджені на залученні нових клієнтів і продажу їм товарів і послуг. Сьогодні, однак, акценти змістилися. Крім використання стратегій, націлених на залучення нових клієнтів і здійснення з ними угод, компанії роблять усе можливе, щоб зберегти вже наявних клієнтів і підтримувати з ними постійні відносини. На зміну устояних поглядів наштовхують дані статистики. Залучити нового клієнта коштує в п'ять разів дорожче, ніж удержати вдоволеного клієнта.

     Як  було відзначено вище, управління маркетингом  має за мету досягти бажаного рівня обміну з цільовими ринками. Однак, дуже часто в процесі реалізації цієї задачі, інтереси компанії і клієнтів вступають у протиріччя. Виникаючий конфлікт розв'язується на базі наступних п'яти концепцій, керуючись якими, компанії ведуть маркетингову діяльність:

• концепція удосконалення виробництва;
• концепція удосконалення товару;
• концепція інтенсифікації комерційних зусиль;
• концепція маркетингового підходу;
• концепція соціально-етичного маркетингу.

     Концепція удосконалення виробництва заснована  на твердженні про те, що споживач віддає перевагу тим товарам, що достатньо поширені і доступні за ціною [7]. Отже, управління маркетингом повинне бути спрямоване на удосконалення виробництва та підвищення ефективності розподілу. Дана концепція актуальна в двох випадках. Перший – коли попит на товар перевищує пропозицію. Тут керівництво повинне шукати засоби збільшення обсягів виробництва. Другий випадок – коли собівартість товару занадто висока і підвищення продуктивності праці дозволяє її знизити.

     Інший важливий підхід, що часто використовують продавці, – це концепція удосконалення товару. Її суть у тім, що споживач віддасть перевагу товару, що представляє вищий рівень якості, максимальну продуктивність і нові можливості.

     Отже, компанія повинна всю енергію  направляти на безупинне удосконалення своєї продукції. Орієнтація на товар забезпечує постійне відновлення технологій, тому що менеджери переконані, що саме технологічна перевага лежить в основі успіху [8].

     На  жаль, концепція поліпшення товару обертається з часом «маркетинговою короткозорістю», що не дозволяє вчасно помітити новий спосіб задоволення потреб покупців.

     Багато  компаній використовують концепцію  інтенсифікації комерційних зусиль. У її основі лежить уявлення про  те, що споживачі не будуть купувати товар, вироблений даною компанією, якщо не зробити спеціальних заходів з просування товару на ринок і широкомасштабного продажу. Найчастіше ця концепція застосовується у відношенні так званих товарів пасивного попиту – тих, про покупку яких покупець навряд чи задумується.

     Природно, маркетинг, заснований на стратегії  агресивного продажу, зв'язаний з  великим ризиком. Він націлений  винятково на сам акт продажу, а не на створення тривалих вигідних відносин із клієнтами. Більшість досліджень показує, що покупець не стане знову купувати товар, яким він залишився незадоволений. Задоволений покупець розповідає про товар, який йому сподобався, у середньому трьом своїм знайомим, а незадоволений ділиться розчаруванням у середньому з десятьма [9].

     Концепція маркетингу припускає, що досягнення компанією своїх цілей залежить від визначення потреб і запитів цільових ринків, а також від більш ефективного порівняно з конкурентами задоволення споживачів.

     Суть  концепції соціально-етичного маркетингу можна виразити таким чином: спочатку компанія виявляє потреби й інтереси цільових ринків, а потім забезпечує клієнтам вищу споживчу цінність засобами, які підтримують чи навіть поліпшують благополуччя клієнтів і суспільства. Ця концепція сама передова з п'яти.

     1.2 Маркетингові заходи з підвищення прибутку підприємства

     Підприємство, зваживши свої можливості, робить вибір. У першому випадку воно відразу  прирікає себе на ведення нелегкої конкурентної боротьби, у другому  — його позиції більш кращі, тому що займаючи вільну нішу на ринку, воно має всі переваги для проведення успішної комерційної діяльності.

     Ринкова сегментація, орієнтуючи підприємство на споживача і на задоволення  його потреб, є ефективним інструментом маркетингу, що забезпечує комерційний  успіх виробничої і збутової діяльності промислового підприємства [10].

     Разом з тим, даним інструментом варто  користатися досить кваліфіковано, інакше результати проробленої роботи і її економічних наслідків можуть виявитися для підприємства неефективними.

     Аналіз  практичної діяльності компаній і фірм розвитих індустріальних країн виявляє ряд причин, по яких політика ринкової сегментації не приносить комерційного успіху. Відзначимо основні з них.

     1 Службою маркетингу підприємства здійснені неправильний вибір і обґрунтування ринкового сегмента, у результаті значні матеріальні витрати по його освоєнню виявилися даремними.

     2 Зроблено надмірну сегментацію товарного ринку, що привела до надмірної диференціації товарів, що виявилося зовсім невиправданим: ріст витрат виробництва і збут різних модифікацій того самого виробу не окупалися після їхньої реалізації.

     3 Зроблено надмірну концентрацію зусиль підприємства на одному ринковому сегменті при ігноруванні інших, не менш перспективних у комерційному відношенні, тобто здійснений цільовий маркетинг замість диференційованого, що негативно позначилося на підсумкових результатах комерційної діяльності підприємства.

     Виробник  виробу нарощує виробничі потужності поступово, оскільки різке збільшення темпів випуску продукції сполучено  з ризиком банкрутства. Рівнобіжне підприємство продовжує випускати інші вироби, що виконують аналогічні функції і добре відомі споживачам, що дозволяє мати невелику, але гарантований прибуток. Життєвий цикл цих виробів знаходиться на завершальних стадіях, однак вони ще займають своє місце на ринку. У процесі виробництва виникає ряд проблем, зв'язаних з недостатнім відпрацьовуванням технології виробництва нового виробу, системою матеріально-технічного постачання, рівнем кваліфікації кадрів, що освоюють технологію виробництва нового виробу. Крім того, новий товар ще маловідомий споживачу й у цьому зв'язку підприємство-виготовлювач максимально збільшує витрати на його рекламу і збут, переконуючи споживача в перевагах своєї продукції і прагнучи просунути її на ринок.

     Етапу появи виробу на ринку передує не представлений на ринку етап його розробки, що є найбільш важливим для успішної комерційної реалізації нового виробу. Саме на етапі розробки підприємство несе основну частку витрат, що надалі повинні бути компенсовані за рахунок доходів від реалізації цього виробу, або при невдачі цілком відшкодовані за рахунок випуску іншого виробу.

       Комерційна  реалізація нового виробу, початок  який відповідає етапу появи, повинна  супроводжуватися здійсненням усього плану маркетингу. При цьому підприємство може варіювати такі маркетингові перемінні:

• швидкість визнання виробу споживачами;
• швидкість визнання виробу каналами збуту;
• інтенсивність розподілу (кількість каналів збуту);
• структура просування виробу на ринок;
• цінова політика;
• дії конкурентів і рівень конкуренції;
• термін досягнення прибутковості;
• вартість комерційної реалізації;
• тривалість етапу виходу нового виробу на даний ринок.

     Цінова  політика й оптимізація рівня  витрат на збут, від чого в основному  залежить стан більшості з перерахованих  вище факторів, дозволяють підприємству здійснити одну з чотирьох можливих стратегій маркетингової діяльності по появі нового виробу на ринку. Стратегія інтенсивного маркетингу припускає установлення високої ціни при високому рівні витрат на збут. З метою одержання великого прибутку підприємство прагне якнайшвидше переконати споживача в перевагах нового товару, прискорити його просування на ринок. Така стратегія зв'язана з великими витратами і може виправдати себе при наступних умовах: велика частина потенційних споживачів продукції підприємства не інформована про переваги даного виробу; передбачається, що інформований споживач буде готів укласти договір на постачання пропонованої йому продукції; виготовлювач добре знайомий із продукцією конкурентів і рівнем конкуренції на даному товарному ринку і, ґрунтуючись на цій інформації, прагне виробити в споживачів краще відношення саме до своєї продукції (новому виробу) [11].

     Стратегія вибіркового маркетингу передбачає високу ціну при здійсненні масових  незначних витрат на збут, розрахована на одержання максимального прибутку і реалізується при наявності наступних умов: місткість ринку обмежена; велика частина споживачів знайома з розробками даного підприємства і, у принципі, представляє основні переваги і достоїнства нового виробу в порівнянні з конкуруючими товарами; споживач готовий до висновку договору на постачання даної продукції за високими цінами; конкурентів мало, рівень конкуренції низький.

     Практично реалізація стратегії вибіркового (цільового) маркетингу в деяких випадках припускає використання цінової політики за назвою «зняття вершків з ринку». Її зміст полягає в тім, що на виріб спочатку встановлюється дуже висока ціна. Після того як початкова хвиля споживачів схлине, підприємство трохи знижує ціну, щоб залучити наступну групу споживачів, яких вона влаштовує і т.д. Для успіху цієї цінової стратегії, крім зазначених, необхідні ще додаткові умови: наявність достатня високого попиту на новий виріб; виріб являє собою новинку, захищену патентами; витрати дрібносерійного виробництва не дуже великі і дозволяють даному підприємству одержати фінансові вигоди; висока початкова ціна не буде залучати нових конкурентів при наявності до цьому досить велика передумов; висока ціна підтримує імідж виробу високої якості; зниження ціни після насичення первісного сегмента ринку сприймається основною масою споживачів доброзичливо [12].

     Стратегія широкого маркетингу (широкого проникнення) припускає низьку ціну на новий виріб  і високі витрати на рекламу і  збут, сприяє швидкому проникненню і завоюванню ринку. Вона зв'язана з максимальним ризиком підприємства, оскільки при невдачі збитки підприємства будуть найбільшими. Практична реалізація даної стратегії може бути виправданої, якщо на даному товарному ринку мають місце наступні фактори:

• місткість ринку велика;
• споживачі недостатньо інформовані про переваги нового чи виробу взагалі не знають про нього;
• споживачі не готові здобувати виріб за високою ціною;
• маються вироби-конкуренти, рівень конкуренції високий;
• витрати виробництва нового виробу можуть бути істотно знижені при збільшенні обсягів виробництва.

     При використанні стратегії широкого маркетингу в деяких випадках доцільно використовувати  цінову політику проникнення, суть якої полягає у встановленні ціни на чи вироби послуги на найнижчому рівні, що дозволяє домогтися підприємству лідерства по показниках частки ринку. Для успіху цієї цінової політики, крім перерахованих, необхідні ще додаткові умови, основними з який є: попит стосовно ціни є еластичним; низькі ціни неприйнятні для існуючих чи потенційних конкурентів (ціна нижче витрат виробництва конкурентів); установлення більш високої ціни на новий виріб може підсилити конкуренцію виробів. Стратегія пасивного маркетингу припускає низьку ціну і незначні витрати на рекламу і стимулювання збуту. Її реалізація зв'язана з невеликим ризиком для підприємства, і у випадку невдачі збитки будуть незначні. Низька ціна на вироби вже сама по собі стимулює їхній збут, а низькі витрати на збут і рекламу припускають одержання високої маси прибутку. Використання даної стратегії буде ефективним у наступних випадках: місткість ринку велика; споживачі добре знають продукцію даного підприємства, досить докладно знайомі з його новими розробками і дослідженнями й у достатній мері уявляють собі переваги і достоїнства нового виробу в порівнянні з існуючими на ринку; у наявності вироби-конкуренти і можливість істотного підвищення рівня конкуренції; передбачається, що попит на такого роду продукцію в більшому ступені залежить від ціни, чим від стимулюючих обсяг реалізації заходів.

     На  етапі появи виробу на ринку маркетингові зусилля підприємства в основному  спрямовані на те, щоб максимально привернути увагу до нового товару, завоювати прихильність тих споживачів, що згодом зможуть робити великі його закупівлі. Незалежно від того, яку стратегію маркетингу вибирає підприємство для конкретного виробу, воно, як правило, на даному етапі витрачає значні кошти на збут, зокрема на рекламу товару. Для залучення уваги споживачів до нового товару підприємство організує публікацію позитивних відгуків про нього в спеціалізованих журналах, розробляє рекламні відеофільми і т.д. Важливим елементом на даному етапі циклу життя виробу є встановлення адекватної ціни на нього, що передбачено всіма описаними вище елементами стратегії маркетингу. У більшості випадків вона досить висока, тому що при великих витратах обсяг реалізації виробів незначний. У залежності від ситуації на ринку підприємство може маніпулювати ціною і витратами на збут, переходячи від однієї стратегії маркетингу до інший, досягаючи стратегічних цілей. Саме на етапі появи нового виробу на ринку необхідно одночасно оптимізувати вимоги ринку і можливості техніки і технології підприємства-виготовлювача даного виробу.

     1.3 Планування збутової комерційної діяльності промислового підприємства

     Вибір раціонального проекту і стратегії, що забезпечують проведення маркетингу, є одним з найбільш важливих факторів, що визначають ринковий успіх будь-якого підприємства в кожній промислово розвитий країні. Дослідження показують, що лише 31% нових виробів, створених машинобудівниками Німеччини, виходить на ринок і тільки 12% з них одержують визнання споживачів.

     При виборі стратегії необхідно враховувати  наступне:

• чи можливо використання нової технології при виробництві уже випускаються виробів;
• чи маються шанси для виходу вже готового виробу на нові ринкові сегменти;
• чи можна здійснити щиру диверсифікованість, тобто вийти з новими товарами на нові ринки і т.д.

     Підприємство  може вибрати одну з наступних стратегій планування продукції:

     1 стратегія простого розширення. Підприємство поставляє на зовнішній ринок той же виріб, що і на внутрішній — без змін і доробок. Масовість виробництва дозволяє мінімізувати витрати, однак на практиці дана стратегія не завжди застосовна, тому що не враховує розходження в правових нормах, рівнях технології, способах використання виробів, особливостях їхньої експлуатації.

     2 стратегія адаптації продукції. Вироби модифікуються з урахуванням умов експлуатації за рубежем (наприклад, частота перемінного струму в нашій країні дорівнює 50 Гц, а в ряді західних країн — 60 Гц), розходжень в електропостачанні, водопостачанні, а також у правових нормах. У міжнародному маркетингу дана стратегія використовується найбільше часто.

     3 стратегія «зворотного винаходу». Застосовна для підприємств, що орієнтуються на ринки країн, що розвиваються. Виробу для них необхідно спрощувати в порівнянні з виробами, реалізованими на внутрішньому ринку, тому що умови їхньої експлуатації в оригінальному виді в ряді випадків відсутні (наприклад, немає розгалуженої мережі електропостачання).

     4 стратегія нового виробу. Підприємство розробляє для зовнішнього ринку принципово новий виріб, що зв'язано з визначеною часткою ризику і вимагає великих витрат часу і ресурсів. Разом з тим, при вдалій розробці підприємство може дістати високий прибуток і в деяких випадках придбати авторитет у споживачів. Підприємство може реалізувати свою продукцію безпосередньо через свій збутовий  персонал чи посередників. Вибір каналів збуту багато в чому відповідає принципам їхнього вибору на внутрішньому ринку. Особливих відмінностей не відзначається. Транспортування продукції в зовнішньоторговельному маркетингу часто вимагають спеціального планування, оскільки обробка морського страхування, урядової чи іншої документації сполучена з великими витратами часу, ті чи інші види транспорту можуть бути відсутніми чи бути неефективними (неадекватні порти, погані автомобільні дороги, слабко розгалужена залізнична мережа). Керування запасами повинне враховувати вартість і приступність збереження, а також витрати на транспортування невеликими партіями. Реклама продукції може бути стандартною, тобто однаковою для тих країн, де вона реалізується, і індивідуальною. Якщо підприємство співробітничає тільки з європейськими країнами, доцільна стандартна реклама, тому що глядачі і читачі в цих країнах у більшості випадків користаються одними джерелами інформації. Наприклад, телепередачі Німеччини можуть дивитися близько 40% жителів Голландії. Журнал «Парі матч» читають багато хто в Бельгії, Швейцарії, Німеччині, Італії і Голландії. Для ряду країн потрібно індивідуальна реклама експортованої їм продукції, що зв'язано з рівнем загальної грамотності в країні, відношенням до реклами місцевих законів, малим охопленням теле- і радіо- приймачами й ін. Рекламна робота зі стимулювання збуту продукції розглядається як невід'ємна частина збутової діяльності підприємства і включається в число основних елементів собівартості продукції. Ці напрямки маркетингової діяльності підприємства є головними джерелами підвищення конкурентоспроможності виробів, що випускаються, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках [13]. 
 

     1.4 Удосконалення організації збутової  діяльності підприємства

     Збут  – це діяльність фірми з планування, організації і контролю за фізичним переміщенням матеріалів і готових виробів від місця їх виробництва до місця використання з метою задоволення потреб споживачів і з вигодою для себе. Здійснюється вона в межах збутової політики фірми. У концепції управління підприємством великого значення надають збутовій функції.

     Збутова політика підприємства (фірми) – це комплекс заходів, спрямованих на організацію дієвої та результативної збутової мережі з метою підвищення ефективності продажу продукції.

     Збутова політика має органічно поєднуватись з іншими елементами комплексу: ціновою, товарною, та політикою просування товарів. Але такі фактори, як постійне зростання витрат, що пов'язано з реалізацією продукції, посилення конкуренції на ринках збуту, підвищення вимог споживачів до якості сервісного обслуговування, значно посилюють значущість ефективного управління збутом у діяльності будь-якого підприємства.

     На  сучасному етапі розвитку теорії логістики, діяльність щодо реалізації продукції розглядається у двох аспектах.

     Перший  аспект передбачає створення системи  заходів з раціонального розподілу  і реалізації продукції, а саме:

     -   вибір стратегії збуту;

     - побудова збутової мережі (що включає встановлення каналів розподілу, з визначенням кількості посередників та зазначенням їх якісних характеристик);

     - розробка комунікаційних рішень  щодо цінової і комунікаційної  підтримки всередині збутової  мережі.

     Другий  аспект розглядає збутову діяльність як систему заходів з ефективного фізичного переміщення продукції. До цих заходів відносять:

     -  вибір транспортних засобів для  доставки продукції;

     -  встановлення раціональних маршрутів;

     -  визначення кількості та місця  розташування складів;

     - створення інформаційного забезпечення ланцюга «виробник – споживач».

     Виходячи  з вищезазначеного, у вітчизняній  літературі термін «збут» став синонімом  поняття «кінцева реалізація продукції», а діяльність, пов'язана з доставкою  продукції, її складуванням, встановленням маршрутів та каналів збуту, дістала назву «розподіл».