Формування економічного потенціалу будівельної галузі

Тема: Формування економічного потенціалу будівельної галузі

Розділ 1. Теоретичні аспекти формування економічного потенціалу будівельних  підприємства в сучасних умовах

1.1 Сутність та складові економічного  потенціалу 

1.2 Фактори та передумови  формування та розвитку економічного потенціалу будівельного підприємства

1.3 Підходи щодо формування економічного  потенціалу підприємств будівельної  галузі

Розділ 2.Оцінювання економічного потенціалу підприємства

2.1 Аналіз економічного потенціалу  будівельної галузі регіону

2.2 Організаційно-економічна характеристика  підприємства

2.3 Вимірювання величини економічного  потенціалу підприємства

Розділ 3. Визначення шляхів підвищення економічного потенціалу будівельної галузі

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

1.  Сутність та складові економічного потенціалу

Дослідженням  економічного потенціалу підприємства займалися такі видатні вчені, як Абалкін Л.І., Авдєєнко В.М., Білоусов Р.А., Волкова О.М., Горбунов Е.П., Ігнотовський П.А., Євдокімов Ф.І., Клейнер Г.Б., Ковальов В.В., Мізіна О.В., Лукінов І.І., Марушков Р.В., Мочалов Б.М., Мочерний С.В., Олексюк О.І., Рєпіна І.М., Федонін О.С. та ін. У зв’язку з чим теорія містить різні погляди авторів щодо сутності, змісту та структури економічного потенціалу підприємства. Це обумовлено тим, що вивченням потенціалу науковці почали займатися відносно недавно та дослідники виділяли якусь одну із його рис.

Так, наприклад, автори пропонували визначати економічний  потенціал підприємства й взагалі  вважають, що необхідно його розглядати як: джерело росту національного  доходу й економічної моці країни; результат розвитку продуктивних сил  суспільства; показник максимальних виробничих можливостей галузі, підприємств, об’єднань, ресурсів; засіб задоволення суспільних потреб; найважливіший фактор росту  національного багатства країни; критерій оптимальності планів виробництва  матеріальних благ, використання ресурсів і національного багатства.

У цьому  зв’язку виникає протиріччя щодо розуміння поняття «економічний потенціал підприємства» та його структури.

В етимологічному контексті слово «потенціал»  має латинське походження і означає  «приховані можливості». В словнику іншомовних слів визначено, що «це міць, сила» [1].

В загальному розумінні «потенціал» розглядається  як «засоби, запаси, джерела, які є  в наявності й можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети, здійснення плану, вирішення якого-небудь завдання; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній області» [2].

В кінці 80-х років ХХ ст. в Українському Радянському Енциклопедичному словнику було представлено визначення «потенціалу» як економічної категорії. Це є «…сукупність економічних ресурсів і можливостей  …, які можуть бути використані для  досягнення цілей соціально-економічного розвитку суспільства» [3, с. 736]. Інакше, це ступінь можливого прояву якої-небудь дії, якої-небудь функції [4].

Отже, можемо сказати, що науковці розглядають «потенціал»  як «можливості/ приховані можливості, міць, сила, засоби, запаси, джерела, функції, які можуть бути використані з  метою досягнення певної мети».

Стосовно  підприємства, «економічний потенціал» розглядається як одна із важливіших динамічних характеристик діяльності підприємства, яка одночасно відображає стан підприємства щодо вимог зовнішнього  й внутрішнього середовища та використовується для оцінки його роботи. Інакше кажучи, підприємства використовують свій економічний  потенціал як інструмент адаптаційного  процесу, завдяки чому воно трансформується  відповідно до мінливого зовнішнього (й/або внутрішнього) середовища.

Ефективне використання та вдосконалення економічного потенціалу є неперервним процесом активного  пристосування суб’єкта господарювання до змін умов функціонування. Причому, особливий акцент потрібно здійснити  на словосполученні «активне пристосування», з тієї причини, що ефективно працювати  в змінному середовищі можна лише обравши тактику інтенсивного розвитку, а не тактику виживання.

Будучи основою  для прийняття управлінських  рішень, економічний потенціал підприємства розглядається науковцями, як узагальнений показник, що характеризує розвиток виробничих сил та виробничих (й/або невиробничих) відносин. Його величина залежить від: оптимального сполучення певної кількості  та якості окремих видів економічних  ресурсів, які залучені у господарську діяльність; рівня організації виробництва й праці; ефективності системи управління підприємством.

Проведене дослідження щодо узагальнення та удосконалення  поняття «економічний потенціал  підприємства» дозволило сформулювати його визначення наступним чином - це «сукупна здатність підприємства, використовуючи достатню кількість і якість ресурсів досягати стану рівноваги» [5].

Економічний потенціал підприємства представляє  собою складну, динамічну, ієрархічну й стохастичну систему взаємопов’язаних елементів. Йому властиві всі риси системи: цілісність, упорядкованість, взаємозв’язок  елементів, гнучкість, складність та ін.

Економічний потенціал підприємства характеризує як великі, так і дрібні локальні системи. При цьому, потенціал кожної підсистеми не функціонує ізольовано, замкнуто. Спостерігається процес взаємопроникнення  потенціалів, «метаболізму» їх окремих  складових, що приводить до збільшення рівня потенціалу кожної підсистеми. Підсистемами економічного потенціалу підприємства виступають потенціали його первинних складових. Взаємний вплив  потенціалів одного рівня обумовлено такими властивостями різного роду ресурсів, як взаємозамінність і взаємодоповнюваність. Взаємозамінність припускає, що зменшення  або збільшення в системі одного ресурсу може бути компенсоване в  певних пропорціях іншим ресурсом. Відповідно до властивості взаємодоповнюваності, збільшення в системі одного економічного ресурсу припускає одночасне  збільшення кількості іншого ресурсу. Також, слід зазначити, що не можна розглядати потенціал більш високого рівня  як суму потенціалів нижчестоящого  рівня, що пов’язано зі властивостями  синергетизму складних систем. Існує і зворотній зв’язок – величина економічного потенціалу підприємства визначається рівнем і структурою складових елементів потенціалу регіону, галузі, країни.

Структура економічного потенціалу підприємства - це відносно стійкий спосіб організації  елементів економічного потенціалу, що розкриває його будову, елементний склад, принцип формування й розвитку. Оптимальна структура потенціалу повинна мати мінімальну кількість компонентів, але, разом з тим, вони повною мірою повинні виконувати задані функції. Структура економічного потенціалу підприємства повинна характеризуватися наступними основними рисами: стійкістю, стабільністю, гнучкістю, пропорційністю, збалансованістю й ін.

В науковій літературі можна зустріти різні  думки щодо складу структуроутворюючих  компонентів. Це обумовлено тим, що: дослідження  з даної проблеми здійснювалися  науковцями в рамках окремих проявів  потенціалу; до елементів потенціалу підприємства можна віднести все, що пов'язане з функціонуванням і  розвитком підприємства. Відбір найбільш важливих із цих елементів становить  дуже складну проблему.

Узагальнення  існуючих підходів до визначення поняття  «економічна стійкість підприємства», які представлені у тематичних літературних джерелах дало можливість розглянути й дослідити складові елементи, які  застосовувалися авторами найчастіше [5].

Найчастіше  авторами використовувалася така структурна компонента: «визначення «економічний потенціал підприємства» містить  ресурсну складову». Дещо рідше автори використовували складовий елемент:  під «економічним потенціалом підприємства»  науковці вважають «здатність підприємства використовувати свої ресурси».

Таким чином, результати порівняльного аналізу  структурних компонентів поняття  «економічних потенціал підприємства»  свідчать про те, що автори при визначенні категорії використовують ресурсний  підхід. Серед них, більшість дослідників  в якості основних елементів потенціалу виділяють наявність ресурсної  складової та потенційної можливості її використання. Меншість вчених розглядає  «економічний потенціал підприємства»  як взаємопов’язану сукупність ресурсів та можливостей підприємства, яка  визначає перспективи його діяльності.

При цьому, в якості структурних елементів  потенціалу науковці виділяють наступні складові: виробничо-технологічний  потенціал, фінансово-економічний потенціал, трудовий потенціал й інноваційний потенціал.

Недоліком ресурсного підходу є те, що виконання  функціональної діяльності розосереджено  по окремим складовим ресурсних  блоків. Наприклад, виконання функції  маркетингу основується на використанні технічних, фінансових, трудових, інноваційних й ін. видів ресурсів.

Інший підхід до визначення поняття «економічний потенціал підприємства», а саме функціональний, представлено в роботах [6, 7, 8, 9, 10, 11]. Так, Одінцова Г.С., Селезньова Г.А. [10, с.74] вважають, що «потенціал підприємства представляє собою систему взаємопов’язаних елементів, які виконують визначені функції в процесі забезпечення виробництва продукції та досягнення підприємством своєї мети».

Використовуючи  функціональний підхід Отенко І.П., Малярец Л.М. [9, с.24] виділили управлінську, організаційну та ресурсну структурну складову потенціалу підприємства. Де блок ресурсних можливостей містить наступні види ресурсів: трудові, технічні, технологічні, фінансові й інформаційні. Запропоноване виділення блоків можливостей відповідає системі цілей підприємства, які направлені на: задоволення потреб індивідів, що входять в організацію; удосконалення структури організації до внутрішніх та зовнішніх змін; перетворення ресурсів для досягнення певного результату. Однак, виділення потенціалу управління підприємством та організаційного потенціалу в окремі складові й можливості управління представляється не достатньо аргументованим.

Представимо економічний потенціал підприємства у вигляді сполучення наступних  структурних елементів: виробничого, трудового, фінансового, управлінського й маркетингового потенціалів.

Під виробничим потенціалом підприємства розуміють  сукупність ресурсів господарської  системи, яка знаходиться в її використанні. Кількісні і якісні параметри цих ресурсів, їх інтеграція визначають виробничу здатність структурної одиниці.

Трудовий  потенціал підприємства розглядається  науковцями, як узагальнююча характеристика кількості, якості та міри сукупної здатності  до праці, яку має індивідуум (окрема людина, особистість), їхня група, працездатне  населення при даному рівні стану  економіки, розвитку науки та техніки, освіти та ін.

Спроможність  підприємства своєчасно вносити  платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити несподівані  потрясіння та підтримувати свою платоспроможність  свідчить про його стійке фінансове  становище. В свою чергу, фінансовий потенціал асоціюється з фінансовою стійкістю підприємства, яка досягається  за таких умов: раціональна структура  капіталу, достатність власного капіталу, наявність якісних активів, достатній  рівень рентабельності з урахуванням  операційного та фінансового ризику, достатня ліквідність, стабільні надходження  та широкі можливості залучення запозичених  коштів.

Управлінський потенціал включає управлінські активи підприємством, тобто технології, методи й процеси управління підприємством. До управлінських активів відносять  організаційну культуру, інноваційний клімат, концепції управління підприємством (наприклад, концепція тотального управління якістю, концепція бенчмаркетингу, реінжинірингу), фінансова структура та ін. При цьому мова йде не стільки про вартість засобів, що складають основу управлінських ресурсів, а про характер їх використання.

Розвиток  маркетингового потенціалу спрямовано на гнучке й постійне реагування на зміну умов збуту за допомогою  використання ситуаційного підходу  в прийнятті рішень, реалізації активної організаційної стратегії, що забезпечує управління й контроль над ринковими  процесами.

2.  Фактори та передумови формування та розвитку економічного потенціалу

Економічний потенціал підприємства – це сукупність взаємозалежних та взаємодоповнюваних субпотенціалів – дрібніших за функціональною спрямованістю і можливостями складових, які відображають стан відповідних сфер діяльності будівельного підприємства і знаходяться під впливом зовнішнього середовища.

Структуру економічного потенціалу будівельного підприємства розглядаємо у складі техніко-технологічного, кадрового, фінансового, управлінсько-збутового та інноваційно-інвестиційного субпотенціалів.

Під внутрішніми  і зовнішніми факторами впливу ми розуміємо причину сформованого стану певного субпотенціалу економічного потенціалу підприємства. Для дослідження економічного потенціалу підприємства та його субпотенціалів, пояснення тенденцій їх зміни, прогнозування їх величин необхідними є ідентифікація і розрахунок впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на субпотенціали економічного потенціалу підприємства.

Формування  економічного потенціалу підприємства – це процес його створення, спрямованої  та закономірної зміни, переходу від  одного стану в інший, більш досконалий стан. Реалізація економічного потенціалу підприємства – це процес забезпечення досягнення підприємством цілей його діяльності. Всеосяжний аналіз стану економічного потенціалу підприємства передбачає здійснення ідентифікації та оцінки впливу зовнішніх і внутрішніх факторів (рис. 1).

Методика  оцінки економічного потенціалу будівельного підприємства базується на оцінці впливу внутрішніх факторів на відповідні субпотенціали економічного потенціалу підприємства на основі нормованих значень фінансових коефіцієнтів, які їх характеризують, оцінці величин субпотенціалів економічного потенціалу будівельного підприємства за допомогою орієнтованого векторного методу і обчислення величини економічного потенціалу будівельного підприємства як об’єму 5-мірного симплексу, побудованого його субпотенціалами у вигляді векторів [10].

Рис. 1. Формування економічного потенціалу підприємства

Проаналізувавши стан будівельної галузі України  на основі даних Державного комітету статистики, сформований перелік  зовнішніх факторів впливу на субпотенціали економічного потенціалу будівельного підприємства [11], виділено безпосередні зовнішні фактори впливу на конкретні субпотенціали економічного потенціалу підприємства, побудовано схему впливу зовнішніх факторів на субпотенціали економічного потенціалу підприємства (рис. 2).

Рис. 2. Схема  впливу зовнішніх факторів на субпотенціали економічного потенціалу підприємства

Перспективи розвитку будівельного підприємства залежать від формування і успішного розвитку його економічного потенціалу. Аби  досягти успіхів у сьогоднішніх умовах господарювання, будівельне підприємство повинно постійно підтримувати високий  рівень свого економічного потенціалу, який забезпечується ефективною виробничо-господарською  діяльністю, стійким фінансовим станом, випередженням конкурентів, підтримкою високого рівня конкурентоспроможності продукції. Дослідження внутрішніх та зовнішніх факторів впливу на субпотенціали економічного потенціалу підприємства дозволяє виявити тенденції впливу цих факторів на кожний конкретний субпотенціал, розробити необхідні заходи з метою коригування такого впливу і досягнення поставлених підприємством цілей. Перспективним є прогнозування величин економічного потенціалу та його субпотенціалів при визначенні цілей діяльності та розвитку будівельного підприємства.

3. . Підходи щодо формування економічного потенціалу підприємств будівельної галузі

Процес  формування потенціалу підприємства є одним з напрямків його економічної стратегії і передбачає створення й організацію системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був фактором успіху в досягненні стратегічних, тактичних і оперативних цілей діяльності підприємства. При цьому використовуються такі основні наукові підходи:

1. Системний  підхід є одним з основних у процесі формування потенціалу підприємства.

2. Маркетинговий  підхід передбачає орієнтацію формування можливостей підприємства на споживача:

- підвищення якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) відповідно до потреб споживачів;

- економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості всіх елементів потенціалу та, як наслідок, підвищення якості кінцевої продукції або послуги.

3. Функціональний  підхід передбачає пошук зовсім нових, оригінальних технічних рішень для задоволення існуючих або потенційних потреб.

4. Відтворювальний  підхід орієнтований на постійне поновлення виробництва продукції з меншої ресурсоємністю та вищою якістю порівняно з аналогічною продукцією на даному ринку для задоволення потреб клієнтів.

5. Інноваційний  підхід орієнтований на активізацію інноваційної діяльності, засобами якої повинні бути фактори виробництва й інвестиції.

6. Нормативний  підхід полягає у встановленні для найважливіших елементів потенціалу нормативів:

- якості та ресурсоємності продукції, завантаженості технічних

об'єктів, параметрів ринку і т. д.;

- ефективності використання ресурсного потенціалу;

- щодо розробки й ухвалення управлінських рішень.

Слід  зазначити, що встановлені нормативи  повинні відповідати вимогам  обґрунтованості, комплексності, ефективності та перспективності застосування.

7. Комплексний підхід передбачає необхідність урахування технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних і інших аспектів діяльності підприємства. Якщо навіть один з аспектів залишити поза увагою, то проблема не буде цілком вирішена.

8. Інтеграційний підхід у процесі формування потенціалу підприємства націлений на дослідження посилення взаємозв'язків, об'єднання та посилення взаємодії між окремими його елементами.

9. Динамічний підхід пов'язаний з необхідністю розгляду потенціалу в діалектичному розвитку, у встановленні причинно-наслідкових зв'язків і співпідпорядкованості на основі проведення ретроспективного аналізу поведінки аналогічних систем на деякому тимчасовому відрізку.

10. Організаційний підхід реалізується через визначення кількісних оцінок і встановлення залежності між окремими елементами потенціалу за допомогою економіко-математичних і статистичних методів обробки інформації.

11. Адміністративний підхід передбачає регламентацію функцій, прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, пов'язаних з реалізацією елементів потенціалу, у нормативних актах за допомогою методів примушування.

12. Поведінковий підхід ґрунтується на підвищенні ефективності сукупного потенціалу за рахунок підвищення ефективності його кадрової складової.

13. Ситуаційний підхід заснований на альтернативності досягнення цілей і забезпеченні максимальної адаптації до умов конкретної ситуації в процесі формування потенціалу підприємства.

14. Структурний підхід у процесі формуванні потенціалу заснований на його структуризації і визначенні значимості, пріоритетів серед елементів потенціалу з метою встановлення раціональності співвідношення і підвищення обґрунтованості розподілу ресурсів між ними.

Аналіз  існуючих наукових досліджень в сфері  оцінки економічного

потенціалу  підприємства дозволило виділити декілька підходів.

Деякі вчені  пропонують оцінку економічного потенціалу підприємства здійснювати на основі інформації, яка представлена у бухгалтерській (фінансовій) звітності.

Цей підхід пропонується визначати як балансовий, оскільки його базовими положення ми є те, що актив балансу з відповідною точністю й співставленістю характеризує економічний потенціал у вартісному вираженні, а пасив відношення, які виникають у процесі залучення коштів[1–4].

Балансовий  підхід дозволяє отримати кількісні  оцінки економічного потенціалу, які мають статичний характер. Проте фіксація показників

економічного  потенціалу на відповідну дату не враховує таку його важливу ознаку як динамічність. Більш того, в самій морфології словосполучення «формування й використання економічного потенціалу» відображено

перманентний  рух й динаміка. Слід зазначити, що в рамках цього підходу

не визначені  такі важливі складові економічного потенціалу підприємства як трудовий, маркетинговий, стратегічний, інформаційний  потенціали. Враховуючи вищезазначене, балансовий підхід, який полягає в оцінці

стану та використання економічного потенціалу за визначений період,

може бути використаний лише частково для відображення його операційної характеристики в ресурсній і фінансовій сферах діяльності підприємств будівельної галузі. Представники вартісно-орієнтованого підходу економічний потенціал акцентують увагу на його вартісній характеристиці [5].

На відміну  від балансового представники вартісно-орієнтованого підходу пропонують комплексну оцінку економічного потенціалу із врахування таких його важливих елементів як виробничий, фінансовий, кадровий, підприємницький,природно-ресурсний, інфраструктурний й інтелектуальний потенціали. Проте, при спробі застосування представленої комплексної оцінки економічного потенціалу підприємства, виникають деякі труднощі при її реалізації. Зокрема, незрозумілим є порядок визначення деяких складових природно-ресурсного й інфраструктурного потенціалів, а саме коефіцієнтів, які враховують вплив на економічний потенціал природно-ресурсного фактора, кліматичних умов, природно-ландшафтних особливостей. Крім того, за більшістю визначених показників досить складно отримати вартісну оцінку, особливо в контексті вартісно-орієнтованого підходу оцінки економічного потенціалу підприємства. В рамках представленого підходу оцінки не враховані також деякі важливі елементи економічного потенціалу підприємства, наприклад, маркетинговий і стратегічний потенціали.

Індикативний  підхід оцінки економічного потенціалу використовується для визначення конкурентоспроможності підприємства шляхом розрахунку системи індикаторів, які відображають стан та використання доходів і ресурсів [6].

В цьому  підході реалізована ресурсно-результуюча  концепція, в якій важливе місце  займають ресурси підприємства (капітал і праця), результативність їх використання та час, який необхідно для зростання валового доходу. Проте, індикативний підхід має вузьку спрямованість і, в його рамках, ототожнюються поняття «ресурсний потенціал» і «економічний потенціал» підприємства, що обумовлює деякі непорозуміння щодо спрямованості й результативності проведеної оцінки. Слід зазначити, що, як і в попередньому підході, розрахунок деяких індикаторів й інтерпретація отриманих результатів ускладнюється у зв’язку з:

– використанням показників, які не мають сучасної інтерпретації й

нормативно-правового  обґрунтування. Зокрема, до такого відносимо  балансовий прибуток, що застосовується при оцінці індикатора місткості

ринку;

– різноспрямуванням аналізу, в якому використовуються як показники

щодо діяльності підприємства, так і економіки  країни в цілому;

– отриманням інформації щодо розрахунку індексу використання часового ресурсу. Зокрема, не зрозуміло як визначити час, який необхідний

для збільшення валового доходу вдвічі.

Деякі вчені  приділяючи значну увагу виробничому  потенціалу підприємства, відповідно пропонують здійснювати оцінку в контексті його ресурсних складових. Такий підхід можна визначити як ресурсний, де оцінюються виробничі фонди, промислово-виробничий персонал, технологія, енергія й інформація [7, 8]. Використання цього підходу має досить

сумнівний характер, оскільки окремо не визначається економічний  потенціал підприємства, перевага віддається ресурсним складовим й не враховані  інноваційно-інформаційні, стратегічні, маркетингові аспекти

формування  й використання потенціалу.

В аспекті  оцінки економічного потенціалу підприємства, заслуговує

на увагу  точка зору А.Н. Тищенка, Н.А. Кизима, А.І. Кубаха, Е.В. Давискиба, які розробили комплексний підхід оцінки. Сутність цього підходу обумовлюється науково-методологічними положеннями щодо визначення

економічного  потенціалу як складної, багатовимірної категорії, досліджувати, аналізувати і оцінювати яку необхідно за складовими елементами [9]. В рамках комплексного підходу оцінка економічного потенціалу здійснюється шляхом визначення вартісної оцінки складових локальних потенціалів: інвестиційного, природно-ресурсного і трудового. Обґрунтовуючи комплексний підхід щодо оцінки економічного потенціалу, величину сумарного економічного потенціалу у вартісному вираженні вони визначають як суму локальних потенціалів.

Слід  зазначити, що в рамках комплексного підходу реалізовано принцип системності, де отримані результати, що мають комплексний характер і дозволяють підвищити ефективність управління, впливаючи на елементи економічного потенціалу. Проте, представлений підхід оцінки економічного потенціалу запропоновано використовувати на регіональному рівні і не враховує особливості формування й використання економічного потенціалу на підприємствах будівельної галузі.

РОЗДІЛ 2.ОЦІНЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Аналіз економічного  потенціалу будівельної галузі  регіону

Особливості будівництва як галузі можна розглядати у двох аспектах: як галузь народного господарства і як процес зведення будівель і споруд.

Будівництво - це галузь сфери матеріального  виробництва, яка забезпечує розширене  відтворення основних фондів, а саме: створення нових, розширення і реконструкцію  діючих основних фондів, що є як будівлі  та споруди виробничої і невиробничої сфери.

Можна визначити  такі особливості будівництва, як галузі:

- будівництво порівняно некапіталомістка галузь (5% загального обсягу капіталу), хоча, як було сказано вище, вона відіграє основну роль у створенні капіталу в усіх галузях економіки.

- на відміну від інших галузей будівництво характеризують мобільністю (рухомістю) засобів виробництва (у промисловості основні фонди, як правило, стаціонарні).