Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Формування естетичних цінностей молодших школярів засобамимистецтва

Дрогобицький державний національний університет ім.Ів.Франка

Міністерство освіти і науки України

Дипломна на тему:

„Формування естетичних цінностей молодших школярів засобамимистецтва”

Студентки групи ПНО-54

Ногаль Іванни Богданівни

Дрогобич 2010

Вступ

Актуальними питаннями сьогодення є питання про формування естетичних цінностей підростаючого покоління. Особистісна орієнтація сучасної освіти передбачає прилучення молодої людини до естетичного досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою естетичного розвитку особистості. У зв`язку з цим важливого значення набуває осмислення конкретних питань формування естетичних цінностей та базових теоретичних засад формування естетичної культури особистості.

У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХI столітті визначено основну мету освіти, спрямованої на формування естетичних цінностей та всебічний розвиток людини як найвищої цінності суспільства, формування її духовних смаків, ідеалів та розвитку художньо-творчих здібностей.

У процесі становлення особистості з найдавніших часів особливе значення мали естетичні цінності. Здатність відчувати, сприймати, розуміти, усвідомлювати і творити прекрасне - це ті специфічні прояви духовного життя людини, що свідчать про її внутрішнє багатство.

Естетичне ставлення людини до світу формується і розвивається протягом всього її життя. Разом з тим не всі періоди в житті рівноцінні для естетичного розвитку. Багато письменників, педагогів, діячів культури (К.Д.Ушинський, Л.М.Толстой, В.О.Сухомлинський, Д.Б.Кабалевський, Б.Неменський та інші) констатують особливе значення що до цього молодшого шкільного віку. Особливості дітей цього віку найбільш сприяють формуванню в них естетичної культури. Новітні дослідження доводять, що прогалини в естетичному розвитку молодшого школяра найчастіше виявляються невиправними навіть при систематичній роботі у середніх та старших класах.

Проблема естетичного виховання у естетико-педагогічному аспекті широко репрезентована у спадщині видатних українських педагогів та діячів освіти Е.Водовозової, П.Каптерева, С.Лисенкової, С.Русової, Е.Михеєвої, К.Ушинського.

Філософсько-естетичні аспекти цієї проблеми розглядаються в наукових працях Ю.Борева, І.Гончарова, М.Киященка, В.Ядова.

Психологічні основи естетичного виховання розкрили Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Виготський, І.Кон, Б.Теплов та інші.

Видатні вчені, естети і педагоги Ю.Борев, О.Буров, В.Вансаалов, Л.Волович, І.Долецька, М.Каган, Л.Коган, В.Розумний, В.Скатерщиков, Є.Квятковський, М.Лайзеров, А.Макаренко, О.Семашко, В.Сухомлинський, В.Шестакова, зробили значний внесок у розробку теорії естетичного виховання. Насамперед вони визначили основні поняття, на які потрібно спиратися при побудові системи виховання естетичних цінностей.

Важливі питання теорії і методики естетичного виховання підростаючого покоління висвітлюються в працях Л.Коваль, В.Передерій, Ю.Фохт-Бабушкіна, Т.Цвілих, Г.Шевченко, А.Щербо та інших.

За останні роки опубліковано багато праць, в яких вирішуються питання значення творчості та пізнавальної діяльності в естетичному вихованні молодших школярів; розкриваються механізми творчості; закономірності взаємозв’язку творчої діяльності з відтвореною дійсністю; сформульовані основні принципи формування творчої особистості (Ф.Говорун, Б.Коротяєв, В.Лєвін, В.Моляко, Ю.Петров, П.Підкасистий, Я.Пономарьов, В.Романець, В.Цапок).

Значний внесок у розв’язання проблем розвитку естетичної культури, формування естетичних цінностей зробили зарубіжні і вітчизняні вчені М.Аріарський, Д.Генкін, Г.Єскіна, Г.Загадарчук, В.Кірсанов, О.Миронюк, І.Петрова, Ф.Соломонік, котрі розглядають процес естетичного виховання як цілеспрямоване формування якостей всебічно розвиненої особистості, що дає можливість їй сприймати природні та соціальні реалії, діяти та творити відповідно до загальнолюдських ідеалів гармонії та краси.

Естетичне виховання спрямоване на формування здатності сприймати дитиною прекрасне у навколишньому середовищі і мистецтві, на розвиток естетичних почуттів, суджень, смаків, умінь, творчих здібностей, потреби брати участь у створенні прекрасного в житті і художній творчості.

Естетичне виховання школярів сьогодні набуває ще більшої ваги у роботі школи. Пізнати світ і себе, відшукати в житті свою, за словами українського філософа Г.Сковороди „сродну” працю, що відповідає здібностям і покликанню вміти у звичайному побачити незвичайне, з нічого створити красиве і корисне, бути справжнім знавцем мистецтва і шанувальником етнографії як свого народу, так і народів світу, бути поціновувчем прекрасного у житті – ось далеко не весь перелік завдань естетичного виховання, що постають на порозі нинішньої школи.

Така особлива увага до естетичного виховання молоді зумовлена і тим, що людство прагне жити красиво і комфортно, спілкуватись як у сімейному колі, так і в кількатисячному фестивальному зібранні, вберегти планету від катастроф, війн.

Піднесення естетичного виховання у школі спричинене посиленням демократичних тенденцій у житті нашого суспільства, коли у навчально-виховному процесі почали переносити акценти із масових педагогічних явищ на особистість дитини, вивчення можливостей і обставин її індивідуального розвитку, умов саморозкриття і самореалізації людини на різних етапах її життєдіяльності.

Одним із важливих завдань реформування освіти згідно з державною національною проограмою є реформування освіченої творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я. Розв’язання цього заввдання передбачає психолого-педагогічне обгрунтування змісту і методів навчального і виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості учня.

І саме у реалізації особистісного підходу у навчанні і вихованні відіграє велику роль естетичне виховання засобами мистецтва, формування естетичного почуття як психічної здібності учня сприймати предмети і явища об’єктивного світу з позицій краси, виховання красою художнього слова і пісні, вдало дібраним колоритом, магією танцю і сценічного мистецтва високих естетичних поглядів й естетичних смаків, започаткування і розвиток прагнення дитини до ететичного ідеалу.

Метою роботи „Формування естетичних цінностей молодших школярів засобами мистецтва” виступає висвітлення уміння вчителя правильно, естетично, адаптовано до віку учня донести всі необхідні знання, уміння вчителя зацікавити маленького школяра, зосередити його увагу, потрібним чином скерувати його навчально-пізнавальну діяльність саме засобами мистецтва, щоб досягти очікуваних результатів.

Реалізуючи обрану мету даної роботи, я ставлю перед собою такі завдання:

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури з теми дослідження розкрити сутність поняття „формування естетичних цінностей”.
Теоретично обгрунтувати доцільність формування естетичних цінностей в молодших школярів.
Всебічно вивчити та практично проілюструвати ефективність формування естетичних цінностей молодших школярів засобами мистецтва.

Для вирішення поставлених завдань використовувались такі методи: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з даної проблеми; аналіз та узагальнення досвіду педагогів-практиків; бесіди; спостереження; констатуючий педагогічний експеримент; аналіз власного досвіду роботи.

Об‘єктом дослідження є показ формування естетичних цінностей молодших школярів як домінуючого у процесі формування мислячої, толерантної, гармонійної і творчої особистості.

Предметом виступає виховання школярів засобами мистецтва.

Отже у роботі досліджую формування естетичних цінностей засобами мистецтва у молодших школярів, показую позитивні результати, роблю позитивні висновки. Приділяю увагу показу визначальної ролі мистецтва в формуванні естетичних цінностей, висвітляючи новий багатогранний естетичний потенціал мистецтва.

Результати проведеного дослідження доповідались на методоб’єднанні

учителів початкових класів Рава-Руської школи №2 І-ІІІ ступенів Жовківського району Львівської області, засіданні кафедри педагогіки і методики початкового навчання Дрогобицького державного педагічного університету імені Івана Франка.

Практичне значення дослідження визначається.

Структура та обсяг роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг роботи 89 сторінки, з них 56 сторінок основного тексту. Сисок використаних джерел містить 30 назв.

Розділ 1. Формування естетичних цінностей в процесі навчання.

1.1Суть формування естетичних цінностей.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства із дедалі більшою гостротою постає пролема відродження культури та духовності. Стратегія сучасної освіти передбачає розвиток тих якостей людини, які визначають її широкі пізнавальні інтереси, цінності, гуманність, культуру.

Цінності – це певні загальні норми та принципи, які визначають мотивацію людських вчинків. Педагогічні аспекти вивчення і формування духовнихцінностей знайшли своє відображення у працях Л.Виготського, О.Леонтьєва.

Формування естетичних цінностей становить складову, органічну частину виховання. Воно включає сукупність послідовних, взаємозв’язаних, керованих учителем естетичних впливів на учнів і здійснюється як засобами мистецтва, так і самим життям у процесі різносторонньої діяльності учнів.

Завдання сучасної школи – підготувати підростаюче покоління до того, щоб збуджувати та розвивати шляхетні якості. Школа повиннадосягти на своїй ниві високого ступеня довершеності.

Естетичне виховання в школі становить своїм завданням формувати в учнів естетичні поняття і почуття, погляди, художні смаки, розвивати здібності естетино сприймати дійсність, виробити в них уміння активно, творчо виявляти себе в тій чи іншій галузі мистецтва.

Цікавими є погляди О.Вишневського на місце цінностей у системі естетичного виховання. Це: віра, краса, чесність, любов, нетерпимість до зла, великодушність, милосердя, правда, мудрість, досконалість, доброта, надія, свобода, щирість... Професор Вишневський переконує, що „лише визнання фактору існування вічних абсолютних ідеалів та прищеплення дітям віри в них можна вважати надійною основою побудови системи сучасного українського виховання”.

Особливістю формування естетичних цінностей є те, що вони впливають не лише на розум, а й на почуття учнів.

Формування естетичного сприймання дійсності сприяє глибшому, повнішому пізнанню світу. „Людина, – писав К.Маркс, – утверджується в предметному світі не тільки за допомогою мислення, а й за допомогою всіх почуттів.”

Естетичне виховання, розвиваючи розуміння краси природи, творів мистецтва, формує в учнів естетичне ставлення до дійсності. Естетичне ставлення до дійсності – це не тільки естетичні переживання навколишнього світу, а й естетична діяльність, що передбачає внесення елемента краси в усі сфери життєдіяльності – у працю, суспільні відносини, побут, у свої вчинки, поведінку.

Естетичне виховання цінностей сприяє й розвитку в учнів художніх здібностей, формуванню умінь, прагнення брати акивну участь у створенні прекрасного в житті. Естетичне виховання, будучи важливим засобом розвитку духовних сил учнів, сприяє формуванню їх естетичних ідеалів, переконань, світогляду. Підкреслюючи силу естетичного виховання, його впливу на дітей, В.Бєлінський писав: „Розвиває в дітях естетичні почуття, які є джерелом всього прекрасного, великого, бо, людина, позбавлена естетичного почуття, стоїть на ступені тварини.”

Щоб виховати всебічно розвинених членів суспільства, треба виробити в підростаючого покоління вміння відчувати прекрасне, бачити його в навколишній дійсності, у вчинках людей, у людських відносинах, у мистецтві і літературі, вміти втілювати це прекрасне в життя.

Абсолютні вічні цінності є золотим фондом духу, культури і вселюдського досвіду. Орієнтуючись на них, людина застерігає себе від здичавіння. Ці цінності та їх антиподи є втіленням боротьби добра і зла. За допомогою них Людина дозріває до єднання з Богом.

Естетичне виховання цінностей пов’язане з багатьма сферами діяльності і життя учнів – навчанням, працею, побутом, розвагами і грою, спілкуванням з природою. Воно здійснюється у взаємодії з моральним, трудовим, фізичним, розумовим вихованням. Отже, система естетичного виховання має охоплювати всі ділянки її роботи.

1.2 Поняття „виховання”, „естетичні цінності”.

Виховання значним чином впливає на взаємодію особистості і середовища, бо середовище – це те оточення, яке людина сприймає, на яке реагує, з яким вступає в контакт. Виховання здатне змінити ставлення індивіда до оточуючого середовища, людей, речей, умов життя і діяльності.

Дослідження наукової літератури з естетичного виховання дає можливість дійти висновку про те, що існують різні підходи щодо визначення поняття “естетичне виховання цінностей”. Численні тлумачення цих понять зумовлені багатогранністю цього процесу.

Так, В.Шацька розглядає естетичне виховання цінностей як сукупність послідовних, взаємозв`язаних впливів на учнів під керівництвом викладача як засобами мистецтва так і самого життя, спрямованих на всебічний естетичний розвиток учнів, який сприяє формуванню естетичних почуттів, художніх смаків і поглядів відповідно до завдань виховання. За В.Шацькою, до процесу естетичного виховання належать не тільки поступовий розвиток здібностей та естетичного сприйняття, а й володіння вмінням активно творчо проявляти себе у тому чи іншому виді мистецтва, у обсязі, що відповідає певному ступеню навчання [ 38, c.3-4 ].

П.Блонський зазначає, що естетичне виховання передбачає або формування творчості, або розвиток художнього смаку та сприйняття. Але художній смак сприйняття можуть бути сформовані тільки у процесі художньої творчості; вони тісно пов`язані з активним життям дитини: кожна дитина потенційно є творцем різних, зокрема і естетичних, цінностей: споруджуючи будиночок, вона проявляє свою архітектурну творчість, ліплячи і малюючи, виявляє свої здібності скульптора і живописця, нарешті, дитина прагне до танців, драматизації [ 6, c.98 ].

У “Короткому словнику з естетики” поняття “естетичне виховання цінностей” розкривається як цілеспрямована система дієвого формування людини, здатної сприймати, оцінювати, усвідомлювати естетичне у житті, природі, мистецтві, жити і перетворювати світ, творити за законами краси.

Поняття “естетичне виховання цінностей” у педагогічній літературі розкладається як невід`ємна складова ідейного, трудового, морального, фізичного виховання, як систематичне , науково умотивоване звертання до людських емоцій, які розвивають у молодших школярів такі здібності, що сприяють не тільки естетичному сприйняттю прекрасного у житті і мистецтві, а й роблять кожного з них творцем естетичних цінностей.

Д.Кабалевський вважав, що є всі реальні можливості для побудови науково обґрунтованої системи естетичного виховання цінностей учнів у загальноосвітній школі. А у процесі формування особистості він надав перевагу трьом видам мистецтва: літературі, музиці та образотворчому мистецтву. Також наголошував на значенні в цьому процесі діяльності різних організацій та дошкільних закладів і сім`ї; різноманітних видів позашкільної роботи як складової життя дітей, де чітко простежуються активна діяльність самих дітей (різноманітні художні колективи, студії, гуртки) та форма пасивного сприйняття ( кіно, радіо, телебачення, театр) [ 16, c.24-25 ].

У своїх працях та особистій педагогічній діяльності велику увагу питанням естетичного виховання приділив С.Шацький. Він розглядав естетичне виховання у нерозривному зв`язку з іншими складовими виховання, зокрема моральним, наголошуючи, що мистецтво – велика сила, і небайдуже в якому напрямі воно використовується [ 34, c.49 ].

А. Макаренко, розкриваючи суть естетичного виховання, також вважав, що надзвичайно важливо внести художній елемент у процес дитячого життя [ 20, c.110 ].

З огляду на педагогічну спрямованість, заслуговує на увагу визначення естетичного виховання цінностей, яке подає О.Буров: “...ціле- спрямований, організований процес формування у школярів естетичного ставлення, естетичної потреби до творчої естетичної діяльності” [ 7, c.30 ].

Б.Лихачов та Є.Квятковський трактують естетичне виховання цінностей як цілеспрямований процес формування творчої особистості, котра здатна сприймати і оцінювати прекрасне, довершене, гармонійне у житті, природі, мистецтві, жити і творити “за законами краси”, а також розглядають і розкривають зміст основних компонентів структури естетичного виховання [ 40, c.10 ].

Т.Аболіна та Н.Миропольська вважають, що головним в естетичному вихованні цінностей є відтворення всього багатства людського ставлення до навколишнього світу [ 1, c.20 ].

Автор багатьох праць з естетики В.Скатерщиков подає декілька визначень естетичного виховання цінностей, зокрема : “Естетичне виховання – це цілий комплекс заходів, які спираються на глибоко наукову основу і здійснюють систематично і цілеспрямовано визначену політику в розвитку естетичної, художньої культури...

Естетичне виховання цінностей – це цілеспрямована діяльність” [ 22, c.11-12 ].

На думку Г.Ріда, естетичне виховання – це виховання почуттів, на яких ґрунтується свідомість, а отже інтелект , і все те, що відрізняє людину від інших істот. І лише тоді, коли ці почуття перебувають у гармонії з навколишнім світом , формується особистість у всій її повноті [ 25, c.2 ].

Розглядаючи компоненти структури естетичного виховання, Л.Чуриліна також наголошує на значенні формування естетичних почуттів [ 33, c.2 ].

На думку В.Розумного, суть естетичного виховання цінностей полягає в активному цілеспрямованому формуванні і удосконаленні системи естетичних потреб особистості у тій сфері її духовного життя, яку узагальнено прийнято називати естетичною культурою [ 23, c.94 ].

О.Радугін дійшов висновку, що естетичне виховання цінностей – це цілеспрямоване формування у людини естетичного ставлення до дійсності. Він вважає, що виховання красою та через красу формує не тільки естетико-ціннісну орієнтацію особистості, а й розвиває здатність до творчості, до створення естетичних цінностей у сфері трудової діяльності, побуті, у вчинках, поведінці і , звичайно, у мистецтві [ 36, c.229 ].

Різноманітні аспекти процесу естетичного виховання цінностей відображені в працях філософів, педагогів, психологів, мистецтвознавців. Методологічні питання естетичного виховання розроблені у працях І.Зязюна, А.Зіся, М.Кагана, М.Киященко, Л.Когана, Л.Левчук, В.Скатерщикова, Л.Столовича та ін. Ці вчені акцентують увагу на тому, що особистість завжди виховується цілісно, і цей процес виховання обов`язково повинен бути спрямований на вирішення єдиного завдання: гармонійного розвитку підростаючого покоління.

Формування естетичних цінностей у широкому філософському значенні передбачає якісні зміни рівня естетичної культури об`єкта виховання, яким може бути як окрема особистість, соціальна група, так і суспільство в цілому. Це безперервний процес, що триває впродовж життя людини, коли усуваються суперечності між рівнем естетичної культури людства та володінням цією культурою (естетичним досвідом) окремою особистістю у кожний конкретний період її життєдіяльності. Це оптимальна форма оволодіння навичками творення та сприйняття краси, передачі естетичного досвіду індивіда шляхом цілеспрямованої діяльності.

У процесі естетичного виховання цінностей формуються і розвиваються здатність людини до сприйняття і співпереживання, її естетичні смаки й ідеали, здатність до творчості за законами краси, до створення цінностей у мистецтві та поза ним (у сфері трудової діяльності, побуті, у вчинках і поведінці). Таким чином, естетичному вихованню властиві дві основні функції:

формування естетично-ціннісної орієнтації особистості;
розвиток її естетично-творчих потенцій, які визначають місце естетичного виховання в суспільному житті та зв`язок з іншими видами виховної діяльності. Естетичне виховання розкриває всі духовні здібності людини, що необхідні у різноманітних галузях творчості.

Л.Артемова та О.Чинаєва зазначають, що естетичне виховання цінностей – це :

а) вплив на розвиток особистості всієї навколишньої дійсності, її естетичної значущості для людини;

б) залучення людини до художньої культури;

в) спеціальна система заходів у структурі художнього життя суспільства, спрямованих на поширення знань про мистецтво, на розвиток художньої самодіяльності тощо [ 3, c.65 ].

На наш погляд, найбільш повним є визначення естетичного виховання цінностей С.Анічкіна, який вважає, що естетичне виховання – це : по-перше, цілеспрямований процес, мета, завдання, зміст, засоби і методи якого визначаються, плануються та творчо реалізуються спеціально підготовленими педагогами для здійснення навчально-виховної діяльності, відповідно до завдань суспільства щодо формування підростаючого покоління; по-друге, процес формування естетичних якостей особистостей, а саме: здібностей сприймати, оцінювати та створювати прекрасне, умінь та навичок естетичної діяльності, художнього смаку та ін..; по-третє, естетичне виховання необхідно розглядати , з одного боку, як головну складову процесу естетичного розвитку, а з іншого – як складову процесу загального розвитку особистості; по-четверте, у процесі естетичного виховання поряд з формуванням таких соціальних якостей особистості, як естетичні здібності, смак, уміння, відбувається удосконалення зору, слуху, рухів людини. Водночас із формуванням естетичних здібностей здійснюється розвиток сутнісних якостей особистості, які впливають на її становлення.

С.Анічкін визначає, що естетичне виховання цінностей дітей молодшого шкільного віку – це цілеспрямований процес формування у них естетичних якостей ( здібностей до пасивної і активної естетичної діяльності, інтересів, потреб, умінь, навичок, художнього смаку) і є важливою складовою процесу загального розвитку сутнісних якостей особистості [ 39, c.13-14 ].

Слід відзначити, що у більшості концепцій особливу увагу приділяють цілеспрямованості процесу естетичного виховання цінностей і, як його результат, передбачають формування здатності сприймати, розуміти, оцінювати, зберігати, переживати і творити красу в повсякденному житті, в праці, в людських стосунках, мистецтві. Складність цього процесу полягає в тому, що необхідно знайти дієві засоби реалізації гармонійної єдності соціального і індивідуального, впливу багатства художньої культури та всіх благ соціального процесу на формування людської особистості.

Таким чином, більшість дослідників вважають, що система естетичного виховання цінностей пов`язана із формуванням естетичних і духовних потреб та інтересів особистості, що розвивається. Соціум, природа, література, образотворче мистецтво, музика, кіномистецтво, театр активно впливають на формування особистості молодших школярів.

На основі аналізу різних тлумачень поняття “естетичне виховання цінностей” ми дійшли висновку, що це поняття можна трактувати як педагогічний процес, спрямований на формування і розвиток естетичних почуттів, потреб сприймати, оцінювати прекрасне та творчо діяти у всіх сферах життя, зокрема й у мистецтві.

2.3. Зміст, шляхи, форми і методи естетичного виховання цінностей.

Зміст естетичного виховання цінностей, орієнтованого на формування естетичної культури школярів, передбачає: розвиток у школярів здібності сприймати в природі, в праці, в творах мистецтва, оточуючій дійсності, поведінці людей, які бажають насолоджуватися цим прекрасним.

Структурними компонентами естетичного виховання цінностей є естетичне сприйняття, естетичне ставлення, естетичне почуття, естетичне судження, естетичний ідеал, естетичний смак, естетична діяльність. Вони визначаються розумовою, моральною, емоційною, духовною діяльністю людини і зумовлюють істотні зміни в її світосприйнятті, переконаннях, поведінці, сприяють естетичній діяльності особистості, розвитку її творчих сил та здібностей відповідно до об’єктивних законів розвитку краси.

Естетичне сприйняття є початковим моментом у формуванні естетичного ставлення до дійсності, тобто первісним пізнанням явищ. Виражається воно в загальній спостережливості, в здібності помічати прекрасне і звертати на нього увагу. Що саме сприймається і як – визначається особистісними особливостями школяра. Тонка поетична натура по-особливому бачить світ.

Хоча естетичні враження виникають тільки в результаті безпосереднього контакту людини із значущими об’єктами, досвід показує, що цього ще не достатньо: бачити просто навколишнє та бачити його красу – речі різні.

Характер сприйняття залежить від того, що ми виокремлюємо у сприйнятому та як, в якому напрямку його осмислюємо. Тому важливе налаштування на виявлення та фіксацію саме естетичних ознак, на сприйняття з метою оцінити естетично.

Естетичне сприйняття нерозривно пов’язане з естетичними почуттями, які виникають у процесі сприйняття прекрасного і відбивають ставлення людини до прекрасного.

Естетичні почуття виражаються у хвилюванні людини, насолоді. Це досить складне явище, яке відбиває багатство індивідуального духовного життя особистості. Естетична насолода спонукає людину ходити в театр, слухати концерти, відвідувати картинну галерею. Де не має естетичної насолоди, там не має і художнього сприймання, а є лише ознайомлення, спостереження.

Тому естетичні почуття, естетична насолода несе в собі величезну силу впливу на особистість.

Школярі повинні не тільки сприймати прекрасне, але й розуміти, оцінювати твори мистецтва, вчинки людей та ін. , тобто необхідно формувати естетичне судження. В процесі оцінювання відбувається порівняння сприйнятого з раніше вже оціненими предметами або з еталонними образами, які відклалися у смаках дітей як уявлення про те, якими повинні бути окремі боки життя, для того щоб задовольняти їх естетичну потребу в досконалості.

Починаючи з несміливих і часто безпідставних “добре”, “погано”, “подобається”, “ не подобається”, оцінки поступово набувають більш визначений характер, що дозволяє говорити про здатність людини правильно розуміти і оцінювати прекрасне.

Найбільш повна і закінчена форма естетичного судження знаходить вияв у естетичному ідеалі – основному зразку, з позиції якого людина оцінює навколишню дійсність, людей, їх вчинки. Естетичний ідеал відображає уявлення людини про красу, тобто це мета, до досягнення якої прагне людина, і разом з тим це основний критерій, з позиції якого оцінюється навколишня дійсність, особистість людини, її поведінка, вчинки.

На базі конкретних естетичних знань сприйняття, почуття, ідеалів, суджень і понять формується естетичний смак, під яким розуміємо стійке емоційно-оцінне ставлення людини до прекрасного, що носить вибірковий характер. У відповідності з особливостями розвитку і виховання у кожної людини виробляється свій особистий смак в тій чи іншій галузі.