Формування каналів розподілу на прикладі ПП «СМІО»

Вступ

Розподіл товарів є  одним з найважливіших елементів  комплексу маркетингу, тому політика розподілу має органічно поєднуватися з іншими елементами комплексу маркетингу – характеристиками товару, його позиціюванням  на ринку, ціновими параметрами, методами просування. Політику розподілу зазвичай розглядають у двох аспектах. Перший передбачає пошук відповідей на запитання: як правильно побудувати ефективну  систему розподілу, сформувати канали збуту, скільки і яких посередників залучити до збутової діяльності. Другий аспект стосується організації фізичного  переміщення товарів, їх транспортування  і складування.

Існування проблеми розподілу  товарів викликане тим, що місце  виробництва і місце споживання товарів здебільшого не збігаються. Для процесів виробництва і споживання також характерні часові і просторові невідповідності. Отже, часові і просторові розбіжності між процесами виробництва  і споживання ініціюють створення  системи розподілу, існування якої дає змогу забезпечувати споживачів товарами та послугами.

Розділ 1 Теоретичні аспекти маркетингової політики розподілу

1.1.Канали розподілу

Політика  розподілу – це організація оптимальної збутової мережі для ефективного продажу товарів, включаючи створення мережі оптових і роздрібних магазинів, складів проміжного збереження, пунктів техобслуговування і виставкових залів, визначення маршрутів товароруху, організацію транспортування, систем навантаження–розвантаження, питання логістики. Поняття розподілу об'єднує регулювання всіх заходів, спрямованих на переміщення продукту в просторі і часі від місця виробництва до місця споживання.

Складнощі у вирішенні  проблем розподілу зумовлені  двома такими моментами:

• у виборі каналів і систем розподілу завжди існують альтернативи, тобто достатньо велика кількість можливих варіантів вирішення цієї проблеми. Фірма повинна вибрати найприйнятніший варіант;
• вибір каналів і систем розподілу належить до стратегічних рішень підприємства. Їхня зміна зазвичай неможлива в короткі терміни.

З розподілом пов'язані всі  рішення, які можуть існувати під  час організації потоків, які  супроводжують рух товару від  виробника до кінцевого споживача  і користувача. Ці рішення націлені на ефективну взаємодію всіх суб'єктів  маркетингової системи щодо забезпечення переміщення підготовленого до продажу  конкретного товару певної кількості  і якості, в конкретний час і  конкретне місце.

Реалізація продукції  здебільшого провадиться через  посередників, кожний з яких формує відповідний канал розподілу. Використання посередників у сфері розподілу вигідно передусім для виробників. Вони у цьому разі мають справу з обмеженим колом зацікавлених осіб у реалізації продукції. Крім того, забезпечується широка доступність товару під час спрямування його безпосередньо споживачу. За допомогою посередників скорочується кількість прямих контактів виробника і споживача.

Основні причини, що зумовлюють використання посередників:

• організація процесу розподілу потребує наявності певних фінансових ресурсів;
• створення оптимальної системи розподілу припускає, що суб'єкт ринку, який організовує і здійснює збут, володіє відповідними знаннями і досвідом щодо кон'юнктури ринку, методів розподілу і торгівлі;
• завдяки контактам, досвіду і спеціалізації кваліфікованіші посередники і з меншими витратами забезпечують широку доступність товару і доведення його до цільових ринків.

Різні організації – виробничі, комерційні (спеціалізовані на роздрібній чи оптовій торгівлі), транспортні  фірми, страхувальники та багато інших, поєднують свої зусилля, створюючи  канали розподілу, які дають їм змогу  швидко, ефективно і скоординовано  постачати товари промисловим підприємствам  і кінцевим споживачам і, відповідно, задовольняти їхні потреби і запити.

Потрібно зазначити, що канали розподілу не тільки задовольняють  потреби і запити споживачів, поставляючи  товари і послуги в потрібне місце, в необхідній кількості, відповідної  якості і за оптимальною ціною. Вони також стимулюють попит, використовуючи різноманітні методи просування. Таким  чином, канали розподілу треба розглядати як керовану мережу, що підвищує споживчу цінність товарів і послуг. Для  цього поліпшується зовнішній вигляд товару, полегшується процедура його придбання, економиться час покупця, а також використовується найзручніший спосіб продажу товару покупцям. Тобто  учасники каналу розподілу намагаються  забезпечити максимально можливу  зручність оформлення, часу, місця  і способу придбання товару.

Доки виробники працюватимуть  у мінливому середовищі з високим  рівнем конкуренції, роль сфери розподілу  невпинно зростатиме. Сучасні компанії дедалі ширше використовують нові канали розподілу, ті, які найповніше відповідають специфічним вимогам і характеристикам  конкретних сегментів ринку. Саме канали розподілу, що ефективно функціонують, дають змогу досягати реальних конкурентних переваг, створюють бар'єри входження  на ринок, посилюють ринкову владу і формують відповідну конкурентну позицію.

1.2. Функції каналів розподілу

Канали розподілу переміщують  товари і послуги від виробників до споживачів. Вони долають бар'єри  часу, відстані і права власності, які відділяють товари і послуги  від тих, хто ними користуватиметься. Учасники каналу розподілу – виробники, оптові і роздрібні торгівці та інші виконують у каналі одну або кілька функцій. До ключових функцій належать і:

• Інформація – збирання і представлення результатів маркетингових досліджень і інформації щодо макро - і мікросередовища маркетингу.
• Просування – створення і розповсюдження в рекламних цілях переконливої інформації щодо пропозиції.
• Контакт – знаходження потенційних покупців і встановлення з ними відповідних відносин.
• Адаптація – формування і пристосування пропозиції до потреб споживачів, включаючи такі дії, як сортування, збирання, монтаж, пакування, маркування тощо.
• Переговори – провадження переговорів щодо ціни та інших пунктів пропозиції для того, щоб передати право власності або право володіння.
• Фізичний розподіл – транспортування і зберігання товарів.
• Фінансування – купівля товарів і використання фондів на покриття витрат і забезпечення роботи каналу.

Перші п'ять функцій допомагають  укладати угоди, останні три –  виконувати укладені угоди.

Зазвичай усі ці функції  мають такі три особливості: використовують обмежені ресурси, ефективніше працюють на основі спеціалізації і можуть переходи від одних учасників  до інших. Зміна функцій дає змогу  посереднику не тільки зменшувати витрати  виробника і підтримувати низькі ціни, а й додавати свою ціну, щоб  відшкодувати вартість своєї роботи. Для підтримки низького рівня  витрат функції потрібно покладати  на тих учасників каналу, які можуть виконувати їх найефективніше.

Існують також певні принципи формування функцій каналу розподілу, які полягають, по-перше, в тому, що суб'єктів ринку, які функціонують у структурі каналу, можна виключити  або замінити; по-друге, водночас функції, які виконували виключені суб'єкти, не підлягають виключенню; по-третє, у  разі виключення суб'єкта з каналу розподілу  його функції переходять до інших  учасників.

1.3. Характеристики каналів розподілу

Першочерговим завданням  під час створення каналів  розподілу є визначення числа  необхідних функцій процесу розподілу  та суб'єктів, які здійснюватимуть  ці функції. До характеристик каналу розподілу належить довжин і ширину каналу.

Довжину каналу розподілу визначає кількість посередників, через яких товар проходить на шляху від виробника до споживача. Кожного посередника, який перебуває між виробником і кінцевим споживачем і бере участь у розподілі товару, вважають рівнем каналу розподілу. Отже, рівень каналу розподілу – будь-який посередник, що виконує ту чи іншу роботу з наближення товару до споживача. Розрізняють канали нульового рівня, однорівневі , дворівневі та трирівневі канали розподілу.

Канал нульового рівня, або канал прямого маркетингу, складається з виробника, який продає свій товар безпосередньо споживачам (через відділ збуту, філію, мережу фірмових магазинів, посилкову торгівлю тощо).

Однорівневий  канал має одного посередника – роздрібного торгівця. Це можуть бути дилери, брокери, агенти.

Дворівневий канал складається з двох посередників. На споживацькому ринку – це оптовик і роздрібний торгівець, на промисловому – промисловий дистриб′ютор і дилери.

Трирівневий канал складається з оптовика, дрібнооптового торгівця, роздрібного торгівця (рис. 1.1).

Практики вважають, що формування більш ніж трирівневого каналу недоцільне, оскільки існує пряма залежність між рівнями каналу розподілу і кінцевою ціною товару – що більше рівнів у каналі розподілу, то дорожче доведеться за товар сплачувати споживачу.

Ширина  каналу розподілу визначає кількість незалежних учасників на кожному рівні каналу. Кількість незалежних посередників, своєю чергою, ініціюється стратегією охоплення цільового ринку, яку використовує виробник під час формування каналу розподілу.

Рис. 1.1. Канали розподілу різних рівнів

Структура каналу

Структура маркетингових  каналів формується під впливом  зовнішніх змін і цей процес має  постійний характер. Основними економічними причинами появи посередників і  посередницьких структур стала необхідність обміну товарами і підвищення його ефективності, а також потреба  в мінімізації невідповідності  асортименту, раціоналізація торгових операцій і стимулювання процесів пошуку. Саме ці причини і впливають на формування тієї чи іншої структури  каналу.

Головне у формуванні структури  каналу розподілу – розуміння  того, що канали складаються із взаємопов'язаних і взаємозалежних організацій і  агенцій, тобто учасники каналів  взаємозалежні у виконанні того чи іншого завдання. Отже, канал можна  розглядати як систему взаємопов'язаних і взаємозалежних компонентів, що беруть участь у досягненні кінцевого результату. Кожний учасник маркетингового каналу в процесі досягнення своїх цілей  залежить від інших учасників  і, співпрацюючи з ними, досягає отримання  певного прибутку.

Так само, як і будь-яка  система, канал розподілу має  свої межі: географічні – сферу  ринку, економічні – можливість контролювати продаж певного обсягу товару і соціальні  – здатність взаємодіяти. Крім того, канал є частиною потужнішої системи, яка забезпечує його факторами виробництва  і накладає обмеження на його діяльність. Канал існує як частина структури  розподілу всієї економіки країни, що охоплює інші канали. Отже, маркетингові канали розвиваються і функціонують у динамічному діловому середовищі, тому структуру каналу частково визначає ділове середовище, в якому він  функціонує, оскільки сам канал є  відкритою системою.

Усі учасники каналу повинні  пристосовуватися до змін зовнішнього  середовища. Водночас зі змінами, які  вносять окремі учасники каналу розподілу  до функцій, виконувані каналом, і адаптують  свої програми діяльності до змін зовнішнього  середовища, вони здійснюють вплив  на загальну організацію роботи каналу.

Учасники каналу розподілу  виконують свої функції таким  чином, щоб скорочувати: час пошуку потрібного товару споживачами, час  очікування моменту його придбання, витрати на розподіл і інші витрати. Хоча всі інші характеристики продукції  можуть бути однаковими, кінцевий споживач віддає перевагу такому каналу, в якому, купуючи товар, отримує вищий  рівень обслуговування.

На структуру  каналу в процесі її формування здійснюють вплив такі фактори:

Загальний рівень обслуговування споживачів – рішення про обсяги послуг, які повинні надаватися в  каналі розподілу, прямо залежать від  ресурсної бази учасників каналу та їхньої здатності виконувати різні  маркетингові функції, а також від  вимог до обслуговування кінцевих споживачів. Результатом взаємодії між ресурсами  учасників розподілу і вимогами кінцевого споживача є структура  каналу або система, здатна задовольнити запити обох сторін. Тобто структура  каналу формується під впливом намагання  його учасників досягти економічної  ефективності кожного потоку і задовольнити вимоги споживачів щодо різних елементів  обслуговування. Оптимальною буде структура, в якій загальні витрати системи  розподілу зведено до мінімуму встановленням  відповідного рівня обслуговування. Учасники каналу намагаються змінити  міру своєї участі в кожному потоці для того, щоб забезпечити найвищий рівень обслуговування за найменших  витрат.

 Маркетингові витрати - кожний маркетинговий потік характеризується власною кривою витрат, яка відображає їхнє зростання, зменшення або постійність. Економія стає реальною, коли функції або потоки виконуються на вищому якісному рівні за умови підвищення доходів. Крім того, кожний учасник може поліпшити свої конкурентні позиції, залишивши за собою тільки ті функції, які він виконує найефективніше. Усі інші функції передаються тим учасникам каналу, які можуть їх виконувати краще, ніж інші. Результатом такої передачі є синергізм, який сприяє підвищенню конкурентоспроможності каналу в цілому.

Технологічні, культурні, соціальні, політичні та інші фактори також  впливають на структуру каналу розподілу. Так, виникнення і розвиток складних інформаційних систем дає змогу  виробникам і посередникам точно  оцінювати витрати і модернізувати, відповідно, структуру каналу.

Крім того, на структуру  впливають географічне розташування виробника, посередників і споживачів, розміри ринку, рівень концентрації населення тощо.

План формування структури каналу

Рішення з проблеми розподілу  – найбільш довгострокові з усіх маркетингових рішень, які приймає  підприємство чи організація. Розглянемо ті кроки, поступове виконання яких має своїм результатом формування структури каналу розподілу.

Крок 1– опис каналу розподілу і бажаного охоплення ринку, яке забезпечується прогнозованим каналом, а також його майбутньої діяльності. Цей крок можливо зробити, використовуючи результати маркетингових досліджень і вторинну маркетингову інформацію, результати обговорення проблеми з фахівцями галузі і підприємства.

Крок 2– визначення найважливіших макроекономічних, технологічних і поведінкових тенденцій, здатних вплинути на стратегію каналу розподілу. Що не стабільніше середовище, в якому функціонуватиме канал розподілу, то жорсткішою має бути система контролю за учасниками каналу і адаптивнішою, гнучкішою повинна бути його структура для пристосування щодо змін середовища.

Крок 3– визначення принципів формування каналів розподілу конкурентами, особливу увагу зосереджують на виявленні того, яким чином конкуренти досягають певних рівнів витрат і прибутків. Вивчають також маркетингові програми конкурентів, що реалізуються в каналах розподілу, – заходи залучення і заохочення посередників, програми рекламної підтримки їхньої діяльності тощо.

Крок 4– вивчення вимог споживачів товару або послуг щодо системи обслуговування в каналі, до якої можна віднести такі елементи, як обсяг партії поставки, вид закупівлі, обсяги і рівень інформаційної і технічної підтримки, час доставки, період очікування, номенклатура і асортимент продукції, гарантії та інше.

Крок 5– визначення ключових груп споживачів товару чи послуги, максимально однорідних з погляду показників, що мають значення у побудові каналу розподілу та найвигідніших для обслуговування.

Крок 6– виявлення обмежень, які існують на конкретному товарному ринку щодо розподілу продукції і пов'язані з нормативно-правовими актами, адмініструванням, усталеною практикою провадження бізнесу та наявними каналами розподілу.

Крок 7– розробка стратегії охоплення ринку щодо кожної ключової групи споживачів, визначення функцій, виконуваних каналом розподілу, характеристик каналу та конкретних суб'єктів ринку, здатних сформувати структуру каналу.

Крок 8– оцінка витрат, пов'язаних з виконанням каналом розподілу визначених функцій, і забезпечення визначеного рівня обслуговування з урахуванням стратегії охоплення ринку й потужності каналу та ціни для кінцевого споживача. Цей крок передбачає також знаходження шляхів оптимізації витрат і цін для досягнення конкурентної переваги на ринку.

Крок 9– опис двох варіантів каналу розподілу – ідеального, орієнтованого на споживачів; і регульованого, тобто організованого з урахуванням завдань і обмежень. Ці канали порівнюють і проводять аналіз невідповідностей або GAP-аналіз. Ідеальний канал – це еталон, з яким необхідно порівнювати всі інші канали. Якщо регульований канал не відповідає ідеалу, керівництво зазвичай жертвує клієнтами задля виконання певних завдань. У таких ситуаціях повинно існувати усвідомлення всіх ризиків, пов'язаних з компромісом, прийняття компромісу як тимчасового і формування плану поступового подальшого поліпшення структури новоствореного каналу розподілу.

Крок 10– формування оптимального каналу розподілу. Цей крок передбачає ретельне планування всіх заходів, які формують структуру каналу розподілу, і способів впровадження цих заходів у реальних умовах ринку.

Значення і складність розглянутої крок за кроком процедури  формування структури каналу розподілу  залежить від низки чинників –  і зовнішніх (за межами організації), і внутрішніх (всередині організації). Важливо зрозуміти, що виконання  описаної процедури пов'язано в  певними труднощами і не завжди має  структурований характер, викладений нами.

1.4. Прямі і непрямі канали розподілу

Канали розподілу бувають прямі і непрямі. Прямі канали пов'язані з переміщенням товарів і послуг без участі посередницьких організацій. Вони забезпечують доступ до кінцевого споживача, що дає такі вагомі переваги, як можливість збирання маркетингової інформації та прямий вплив на споживачів, але прямий збут потребує великих фінансових коштів. Прямі канали використовують переважно ті виробники, які намагаються контролювати свою маркетингову програму і працюють на обмежених цільових ринках. Зазвичай виробник зацікавлений збувати свою продукцію безпосередньо споживачам за наявності власних регіональних складів. Однак перш ніж використати прямий збут, менеджери виробника повинні переконатися в тому, що продукцію буде таким чином повністю реалізовано.

Прямі канали використовують для збуту складного технологічного обладнання, коли виробник самостійно забезпечує монтаж складного устаткування безпосередньо у споживача.

У разі виготовлення вузькоспеціалізованих  виробів і наявності конкретної заявки споживача також використовують прямий збут.

Збутова діяльність промислового підприємства із застосуванням прямого  маркетингу може провадитися через  збутові оптові бази, склади й оптові контори самого виробника. Водночас існує низка причин, з яких більшість  промислових підприємств не організовують  для збуту збутових філій. До таких  належать підприємства, що випускають обладнання за замовленнями на адресу конкретних споживачів. Концентрація споживачів у територіально об'єднаних  зонах також робить ефективнішими  прямі контакти.

У ситуаціях, коли утримання  проміжних складів для виробника  є досить витратним внаслідок  експлуатації дорогого обладнання, він  організує постачання безпосередньо  споживачу. Водночас збутові проміжні склади виробників відіграють важливу  роль у системі товароруху. Товаровиробники  за допомогою прямих контактів зі споживачами через свій збутовий персонал проводять більш концентровані, своєчасні й ефективні заходи щодо виконання збутових функцій.

За високої концентрації кінцевих споживачів у територіально  обмеженому регіоні також доцільно використовувати прямий збут, а в  разі суттєвого розпорошення кінцевих споживачів на великій географічний території, навпаки, непрямі канали збуту.

Непрямі канали пов'язані з переміщенням товарів і послуг спочатку від виробника до учасника-посередника, а потім від нього – до споживача. Такі канали звичайно створюють фірми, що для збільшення своїх ринків і обсягів збуту згодні відмовитися від багатьох збутових функцій і витрат і, відповідно, від певного контролю над збутом, а також готові послабити контакти зі споживачем. Крім того, до збуту залучають посередників також ті підприємства, які не мають достатньо фінансових коштів для створення власної системи збуту.

Розділ2 Аналіз маркетингової діяльності підприємства «СМІО»

2.1. Загальна характеристика підприємства

Приватне підприємство "СМіО" (ТМ "Стрийські делікатеси") - одне з найвідоміших та провідних м'ясопереробних підприємств Львівщини.

Адреса: вул. 22 Січня, 10, м. Стрий, Львівська обл., 82400, Україна.

Підприємство є юридичною  особою, набуває майнові та особисті немайнові права, несе відповідні обов’язки, укладає договори, має відокремлене майно, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку  з власним найменуванням українською  мовою, штампи, емблеми, затверджені  у встановленому порядку, товарний, фірмовий знак чи знак обслуговування, фірмовий бланк та інші атрибути.

Приватне підприємство "СМіО" (ТМ"Стрийські делікатеси") багаторазово відзначено почесними нагородами : фіналісти регіонального етапу  Всеукраїнського конкурсу якості продукції , "100 кращих товарів України 2004р." (м. Львів 2005 р.) ; на 8-й міжнародній  спеціалізовані виставці Укрм'ясомолпром 2005р.- Сосиски "Шкільні" - Гран-прі , ковбаса "Докторська" в/г - золота медаль, Львівська вг- срібна медаль; фіналісти Всеукраїнського конкурсу якості продукції, "100 кращих товарів  України 2004р".(м.Київ 2005р.), лауреат  загальнонаціонального конкурсу "Вища проба" (м. Київ, 2005р.).

М'ясні та ковбасні вироби (ТМ "Стрийські делікатеси") – натуральна високоякісна продукція, яка користується стабільним попитом як на регіональному  рівні, так і в інших областях України.

На підприємстві здійснюється повний цикл переробки тваринницької  продукції, що включає забій і  первинну переробку сільськогосподарської  сировини, виробництво м’ясних виробів  і напівфабрикатів. На базі сучасних та передових технологій виготовляється понад шістдесят видів ковбасних  і не менший асортимент м'ясних виробів, з яких особливу увагу та добрі  відгуки споживачів заслуговують фірмові  ковбаси напівкопчені: "Стрийська  делікатесна","Стрийська пікантна", варені - "Докторська", "Молочна", "Шинка Козацька", сосиски "Шкільні", копченості : "Шинка Соковита", "Балик Ювілейний".

Потужність підприємства - п'ять тонн м'ясовиробів за зміну, що забезпечує робочими місцями понад 100 осіб. Хоча технологи підприємства постійно працюють над розробкою  нових рецептур ковбасних виробів, головна увага приділяється випуску  продукції за традиційними технологіями без харчових добавок та консервантів, використовуючи тільки натуральну вітчизняну сировину.

Підприємство ретельно контролює  всі етапи виробництва. З цією метою на підприємстві розробляють  впровадження системи управління якістю за міжнародними стандартами ISO 9000-2000, а також упроваджується система  безпечного виробництва харчових продуктів  НАССР. Підприємство має розгалужену  мережу фірмових магазинів «Стрийські делікатеси». Високий рівень продукції  «СМіО» підтверджує сертифікат державного стандарту «Системи управління безпечністю  харчових продуктів ДСТУ 4161-2003» та міжнародний сертифікат «Системи менеджменту  якості ISO 9001:2000»

Вся сировина, що надходить  на підприємство, піддається вхідному контролю до її передачі на виробництво. Незалежно від виду, кількості  та призначення сировини для м’ясопереробного виробництва, її доставка повинна супроводжуватись відповідними супроводжуючими документами, якісним посвідченням, передбаченими  стандартами на сировину, актами на закупівлю, ветеринарною довідкою.

Вхідний контроль сировини для м’ясопереробного виробництва  здійснюється ветеринарним лікарем  у відповідності до вимог, встановлених в Переліку продукції, що підлягає вхідному контролю. Результати вхідного контролю реєструються ветеринарним лікарем  в Журналі ветеринарно-санітарної експертизи .

2.2. Товарна політика

Товарна номенклатура, або  товарний мікс — сукупність усіх асортиментних груп і товарних одиниць, які пропонуються фірмою для продажу. Отже, товарний асортимент і товарна номенклатура пов'язані як часткове і ціле.

Асортимент продукції  ПП «СМіО» :

Ширина асортименту:

- Ковбаси напівкопчені;

- Ковбаси варено-копчені;

- Ковбаси варені;

- Сосиски та сардельки;

- Копченості;

- Зельц та кров’яні  ковбаси.

Глибина асортименту:

1. Ковбаси напівкопчені:
• Дрогобицька в/г;
• Дрогобицька п/к в/г;
• Українська смажена в/г;
• Ковбаски Мисливські в/г;
• Краківська н/к в/г;
• Львівська п/к в/г.
2. Ковбаси варено-копчені:
• Класік – салямі 1/г;
• Салямі „Королівська” в/г;
• Столична нова варена 1/г;
• Докторська варена в/г
3. Ковбаси варені:
• Столична нова варена 1/г;
• Докторська варена в/г.
4. Сосиски та сардельки:
• Сосиски Козацькі 1/г;
• Сосиски "Лікарські нові" 1/г;
• Сосиски Сорочинські 1/г;
• Сосиски Шкільні в/г.
5. Копченості:
• Грудинка Подільська к/в;
• Рулет курячий Апетитний к/в;
• Шинка;
• Шинка Соковита к/в.
6. Зельц та кров’яні ковбаси:
• Хліб мясний "Зернистий" 1/г;
• Паштет “Гурман” 1/г;
• Зельц.
7. Сире м'ясо:
• Свинина;
• Яловичина;
• Баранина;
• Курятина.