Формування логістичної мережі та характеристика руху матеріального потоку при його складуванні

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра «Транспортного права і логістики»

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Логістика»

На тему: «Формування логістичної  мережі та характеристика руху матеріального  потоку при його складуванні»

 

 

 

                                                       Виконала:

                                                                               Студентка групи ЕП ІІ-1

                                                                          Бердичевська Наталія

                                                                                   Науковий керівник:

                                                                           Професор Бакуліч О.О

 

 

 

 

 

Київ 2012

Зміст

Вступ……………………………………………………………………….........…3

1. Теоретична частина…………………………………………………….…....5

1.1 Аналіз еволюції концептуальних підходів у логістиці……………………………………………………………………...........5

1.2 Оцінка видів транспорту з точки зору основних логістичних критеріїв...12

2. Практична частина……………………………………………………........17

2.1 Сформувати логістичну  мережу і надати характеристику  руху матеріального потоку, логістичних  ланцюгів та каналів, логістичних  ланок, логістичних операцій та  функцій……………………………………….…........17

2.2 Визначити сумарний  матеріальний потік оптового  складу, якщо річний вантажообіг  складає 4800т., частка товарів,  що проходить через ділянки  складу: (А₁) 60 %, (А₂) 20 %, (А₃) 70 %, (А₄) 10 %, (А₅) 60 %, (А₆) 30 %, (А₇) 200 %.......................................................................................................................27

2.3 Розрахувати вартість  вантажопереробки на складі оптової  торгівлі……………………………………………………………………...........29

2.4 Розрахувати загальну площу складу, необхідну для зберігання визначеного матеріального потоку………………………...…...........................30

Висновки……………………………………………………………………........33

Список використаних джерел.…………………………………………….........34

 

 

 

 

Вступ

  Переміщення матеріальних потоків  неможливе без концентрації у  визначених місцях необхідної  кількості запасів (матеріально-технічних  ресурсів, готової продукції, товарів  тощо), для збереження яких використовуються  різноманітні склади. В цьому і полягає актуальність данної теми. Організація процесу зберігання запасів необхідна тому, що цикли виробництва і споживання рідко збігаються у часі. До основних причин використання складів у логістичній системі можна віднести наступні:

• Забезпечення безперебійного процесу виробництва за рахунок створення запасів матеріально-технічних ресурсів;
• Координація та вирівнювання попиту та пропозиції в постачанні та розподілі за рахунок створення страхових і сезонних запасів;
• Забезпечення максимального задоволення споживчого попиту за рахунок формування асортименту продукції;
• Зменшення логістичних витрат при транспортуванні за рахунок організації перевезень економічними партіями;
• Збільшення географічного охоплення ринків збуту;

Такі терміни, як «склад», «розподільний  центр», «логістичний центр», «термінал», майже взаємозамінні. Найбільш загальним терміном є поняття «склад», під яким розуміють складне технічне спорудження призначене для управління запасами на різних ділянках логістичного ланцюга і виконання конкретних функцій по зберіганню та перетворенню матеріального потоку в цілому.

          Складська  логістика охоплює всі основні  функціональні сфери, що пов'язані  з організацією руху матеріальних  потоків на мікрорівні. Тому логістичний  процес на складах є набагато  ширшим, ніж просто технологічний  процес переробки вантажів.

Раціональне здійснення логістичного процесу на складі є запорукою  його рентабельності. Тому при організації  логістичного процесу треба додержуватися  таких принципів:

1) проводити раціональне планування  складу при виділенні робочих  зон, що сприяє зниженню витрат  та вдосконаленню процесу переробки  вантажу;

2) ефективно використовувати простір  складу при розміщенні обладнання, що дозволяє підвищити потужність  складу;

3) використовувати універсальне  обладнання, яке виконує різноманітні  складські операції, що призводить  до істотного скорочення парку     підйомно-транспортних машин;

4) мінімізувати маршрути внутрішньоскладського  перевезення з метою скорочення  експлуатаційних витрат і зростання  пропускної спроможності складу;

5) здійснювати уніфікацію партій  відвантажень та використовувати  централізовані доставки, що дозволяє  істотно знизити транспортні  витрати;

Система складування передбачає оптимальне розміщення вантажу на складі і раціональне управління ним. У процесі розробки системи складування необхідно враховувати всі взаємозв'язки та взаємозалежності між зовнішніми (що входять на склад та виходять з нього) та внутрішніми (суто складськими) матеріальними потоками та пов'язаними з ними факторами (параметри складу, технічні засоби, особливості вантажу тощо).

Метою моєї роботи є формування логістичної  мережі та надання характеристики руху матеріального потоку при його складуванні, а також дослідження еволюції концептуальних підходів у логістиці  і вибору транспортних засобів при  перевезенні вантажів.

1. Теоретична частина.

1. Аналіз еволюції концептуальних підходів у логістиці

Останніми роками у сфері  товарного обігу низки країн  сталися істотні перетворення. У  господарській практиці стали використовуватися  нові методи і технології доставки та збереження товарів. Вони базуються  на концепції логістики. Термін “логістика”  відомий ще донедавна лише вузькому колу спеціалістів набуває сьогодні широкого розповсюдження. Не перший рік  суттєвий позитивний вплив від застосування логістики на собі відчувають не тільки окремі підприємства, а й економіка  держав в цілому. Проте, незважаючи на вражаючий ефект, й досі серед  науковців немає чіткого уявлення про цю науку, сфери її застосування й не до кінця виявлено її потенційні можливості. Для вирішення цих  задач необхідно передусім звернутися до історії, а саме до зародження науки  та еволюції концептуальних поглядів на неї.

Етимологія поняття “логістика”  викликає істотні суперечності. Розглянемо найбільш розповсюджені точки зору стосовно цього питання.

За однією - термін “логістика”  в організаційно-економічні науки  прийшов з французької мови і  походить від французького слова  “loger” (розміщення), яке вживається у військовій термінології для визначення руху військових вантажів, їх складування  і розміщення, а також в сенсі  розміщення військових підрозділів. За іншою  – від древньогерманського  “laubja”  – склад, зберігання. Проте  найпоширенішою та найбільш синтаксично  та історично виправданою є точка  зору, за якою термін логістика походить від грецького слова “logistike”, що означає мистецтво обчислювати, міркувати.

Для древніх греків логістика  була "рахунковим мистецтвом" або "мистецтвом міркування, обчисленнями", а вищих державних чиновників, які здійснювали контроль за господарською, торгівельною і фінансовою діяльністю, називали логістами. За свідченням Архімеда, в Древній Греції було 10 логістів. 

У першому тисячолітті  нашої ери термін "логістика" з'явився вперше у військовому лексиконі  низки країн. Тут з логістикою стали зв'язувати діяльність по забезпеченню озброєних сил матеріальними  ресурсами. Так, за часів візантійського імператора Леона VI (865-912), названого"Мудрим", вважалося, що завданнями логістики  є озброєння армії, постачання її військовим майном, своєчасна і повною мірою турбота про її продовольчі  потреби і відповідно підготовка кожного акту військового походу. В армії Візантійської імперії  існувала спеціальна посада - "логістас".

На думку ряду західних вчених, логістика виросла в науку  завдяки військовій справі. Першим автором наукових праць з логістики  прийнято вважати французького військового  теоретика Антуана Анрі Джоміні (1779-1869). Деякий час він працював в  Росії під ім'ям Генріха Веніаміновича. Джоміні і був автором капітальної  праці з історії революційних війн в 15 томах. У своїх працях він  стверджував, що логістика охоплює  широкий круг питань, що включають  планування, управління, матеріальне, технічне і продовольче забезпечення військ, а також визначення місця  їх дислокації, будування доріг,     укріплень і т.д.

Вважається, що деякі принципи логістики використовувалися армією Наполеона. Проте як військова наука  логістика сформувалася лише до середини XIX століття.

У найбільш широких масштабах  принципи і підходи логістики  у військовій справі отримали розвиток під час Другої світової війни. Особливо уміло це продемонструвала американська армія.

Можливо, тому більшість  англо-російських словників до цих  пір перекладають слово "логістика" як виключно військовий термін, що позначає організацію і здійснення роботи тилу.

Історично склалося так, що в XIX ст. термін "логістика" став паралельно застосовуватися і в невійськовій області. Друге трактування терміну, в значенні математичної логіки, використовувалося  в роботах відомого німецького математика Г. Лейбніца (1646-1716), а новий сенс за терміном був закріплений пізнішим на філософському конгресі в Женеві в 1904 р. У даній якості логістика  широко використовується при вивченні математичних закономірностей, конструюванні  технічних систем обчислювальної техніки, в робототехніці і т.п.

На початку 50-х рр. XX ст. термін "логістика" став застосовуватися  в бізнесі, а до 70-х років міцно  укорінявся в цьому середовищі. Майже  всі країни Західної Європи і Америки  в цей період переживали важку  енергетичну кризу, наслідком якої були спад виробництва, зростаюче безробіття, зниження активності ринку, а в результаті - глибоке погіршення стану економіки  в національних і транснаціональних  масштабах.

В подальшому в багатьох західних країнах логістику поставили  на службу ефективності управління матеріальними  потоками в економіці. Як і інші методи прикладної математики (дослідження  операцій, математична оптимізація, сітьові моделі і т. д.), логістика  поступово стала переходити до сфери  господарської практики. Спочатку вона оформилася як новий вигляд теорії про реалізацію управління рухом  товарно-матеріальних ресурсів у сфері  обігу, а потім і виробництва.

Таким чином, ідеї інтеграції постачальницько-виробничо-розподільчих систем, що виникли в країнах з  ринковою економікою ще напередодні  і в період економічної кризи 30-х років, в яких би ув'язувалися  функції постачання матеріалами  і сировиною, виробництва продукції, її зберігання і розподілу, трансформувалися в самостійні напрями наукових досліджень.

Одним з ключових фактів швидкої експансії логістики  в західний бізнес стало виникнення концепції загальних (тотальних) витрат у фізичному розподілі. Сенс цієї концепції полягав у тому, що можна так перегрупувати витрати в дистрибуції, що загальний рівень витрат на просування товарів від виробника до споживача зменшиться. Наприклад, перемикаючи перевезення товарів з автомобільного на повітряний транспорт, можна уникнути необхідності створення проміжних складів, тобто виключити витрати на складування, зберігання і управління запасами. І хоча витрати на власне транспортування зростуть, загальний рівень їх в дистрибутивної мережі зменшиться. Даний приклад підкреслює внутрішню взаємодію між двома найважливішими логістичними активностями: запасами і транспортуванням. Концепція загальних витрат стала базисом для розвитку методології прийняття логістичних рішень.

Друга важлива концепція  цього періоду це запобігання  підоптимізації.

Підоптимізація має місце  коли зусилля по удосконаленню окремої  функції не призводить до вдосконалення  оптимізації результатів.Не можна  розглядати ефективність окремої ізольованої  функції не враховуючи весь логістичний  процесс.Необхідно шукати компромісні варіанти у взаємозв’язку всіх функцій для досягнення системою оптимального балансу.

Суть концепції фінансових обмінів полягає в тому,що внаслідок  заміни функції розподілу виконується  перерозподіл фінансових вкладень в різні логістичні операції,а результатом фінансових обмінів повинно стати зменшення загальних витрат.

З середини 80-х років в  західних країнах намітився новий  підхід до розвитку логістики, який можна  охарактеризувати в цілому як логічне  і природне продовження комплексного підходу. Його специфіка — у виході логістичної системи за межі економічного середовища і обліку соціальних, екологічних  і політичних аспектів: в соціальної області (соціальна логістика), політиці (політична логістика), муніципалітетах (муніципальна логістика), педагогіці (педагогічна або освітня логістика), психології (педагогічна психологізована логістика), медицині (медична логістика), демографії (демографічна логістика) і ін., критерій — максимальне співвідношення вигод і витрат. Новий підхід отримав назву концепції “Загальної відповідальності”. Системний підхід має відображення і в так званих правилах логістики, що є фактично метою діяльності в області логістики (рис. 1.1).

 

 

Рис 1.1. Схема основних правил логістики

У підприємницькій діяльності, економічній і науковій літературі зарубіжні фахівці виділяють  два принципові напрями у визначенні логістики. Один з них пов'язаний з функціональним підходом до руху товару, тобто управлінням всіма  фізичними операціями, які необхідно  виконувати при доставці товарів  від постачальника до споживача.

Інший напрям характеризується ширшим підходом: окрім управління операціями товароруху, він включає  аналіз ринку постачальників і споживачів, координацію попиту і пропозиції на ринку товарів і послуг, а  також здійснює гармонізацію інтересів  учасників процесу руху товару.

 

Однак логістика є ширшою категорією, ніж маркетинг, багато з  основних функцій якого перейшов до логістики. Одним з підтверджень цього може служити створення  на ряду фірм логістичних структур, що поглинули раніше функціонуючі підрозділи маркетингу. Відповідно до цього підходу  охарактеризую базові процеси логістики, які представлені у табл.1

Таблиця 1

 

Тож нині є багато визначень логістики. Автори ряду публікацій розглядають її передусім як науку, що дає змогу оптимізувати кооперативні зв'язки. Інші вважають основним середовищем застосування логістики внутрішньовиробничі процеси з обов'язковим включенням у логістику питань планування завантаження обладнання, визначення розмірів партій запуску деталей. Французькі фахівці з логістики трактують її як сукупність різноманітних видів діяльності з метою одержання з найменшими витратами необхідної кількості продукції у встановлений час та у встановленому місці, в якому існує конкретна потреба в даній продукції". На думку деяких західних спеціалістів, логістика - це інтеграція процесу перевезень з виробничою сферою і включає вантажно-розвантажувальні операції, зберігання і транспортування товарів, а також необхідні інформаційні процеси.

Така різноманітність  визначень логістики пояснюється  тим, що ця дисципліна поки що перебуває  у стадії формування і її базова термінологія ще не уніфікована. Але  можна виділити загальну частину: логістика  вирішує питання матеріальних та інформаційних потоків з товароруху (сировини, матеріалів, запасних частин), тобто з поставок.

Загальним для всіх фахівців з логістики також є системний  розгляд виробничих процесів та їх транспортно-складського забезпечення з урахуванням сфери товарообороту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Оцінка видів транспорту з точки зору основних логістичних критеріїв

Задача вибору виду транспорту вирішується у зв'язку з іншими завданнями логістики, такими, як створення і підтримка оптимального рівня запасів, вибір виду упаковки та ін.  Основою вибору виду транспорту,  оптимального для конкретного перевезення,  служить інформація про характерні особливості різних видів транспорту.

Розглянемо основні переваги та недоліки автомобільного, залізничного, водного і повітряного транспорту, важливі з точки зору логістики.

 

 Автомобільний транспорт.  Одна з основних переваг -  висока маневреність. З  допомогою автомобільного транспорту вантаж може доставлятися «від дверей до дверей» з необхідним ступенем терміновості. Цей вид транспорту забезпечує регулярність поставки. Тут, в порівнянні з іншими видами, пред'являються менш жорсткі вимоги до упаковки товару. Перевагами є можливість використання різних маршрутів і схем доставки, високе збереження вантажу, можливість його відправлення маленькими партіями,широкі можливості вибору найбільш придатного перевізника.

 

Основним недоліком автомобільного транспорту є  порівняно висока собівартість перевезень,  плата за яку зазвичай стягується за максимальною вантажопідйомністю автомобіля. До інших недоліків цього виду транспорту відносять також можливість розкрадання вантажу і викрадення автотранспорту, порівняно малу вантажопідйомність.

 

 Залізничний  транспорт.  Цей вид транспорту добре пристосований для перевезення різних партій вантажів за будь-яких погодних умовах. Залізничний транспорт забезпечує можливість доставки вантажу на великі відстані, регулярність перевезень. Тут можна ефективно організувати виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.

 

Істотною перевагою залізничного транспорту є  порівняно невисока собівартість перевезення вантажів.

 

 Морський транспорт.  Є найбільшим перевізником в міжнародних перевезеннях. Його основні переваги  низькі вантажні тарифи та висока провізна спроможність.

 

До недоліків морського  транспорту відносять його  низьку швидкість,  жорсткі вимоги до упаковки і кріпленню вантажів, малу частоту  відправок.

 

 Внутрішній водний транспорт.  Тут низькі вантажні тарифи. При перевезеннях вантажів вагою понад 100 тонн на відстань понад 250 км цей вид транспорту найдешевший.

 

До недоліків внутрішнього водного транспорту, крім  малої  швидкості  доставки, відносять також  низьку доступність  в географічному  плані. Це обумовлено обмеженнями, які  накладає конфігурація водних шляхів.

 

 Повітряний транспорт.  Основні переваги -  швидкість і можливість досягнення віддалених районів. Найвища швидкість доставки вантажу. Висока надійність. Найкраще збереження вантажу. Найбільш короткі маршрути перевезень.  До недоліків відносять високі вантажні тарифи високу собівартість перевезень, високу капіталоміткість, матеріало- і енергоємність перевезень і залежність від метеоумов,  яка знижує надійність дотримання графіка поставки.

 

Виділяють шість основних факторів, що впливають на вибір виду транспорту:

1. час доставки,

2. частота відправлень  вантажу,

3. надійність дотримання  графіку доставки,

4. здатність перевозити  різні вантажі,

5. здатність доставити  вантаж в будь-яку точку території,

6. вартість перевезення. 

У табл. 2 дається оцінка різних видів транспорту загального користування по кожному з цих факторів.Одиниці відповідає найкраще значення.

 

Таблиця 2

Оцінка різних видів транспорту в розрізі основних логістичних критеріїв, що впливають на вибір виду транспорту

Вид Транспорту	Чинники, що впливають на вибір виду транспорту
	Час доставки	Частота відправлення	Надійність дотримання графіку  доставки	Здатність перевозити різні  вантажі	Здатність доставки вантажу  в будь-яку точку	Вартість перевезення
Залізничний	3	4	3	2	2	3
Водний	4	5	4	1	4	1
Автомобільний	2	2	2	3	1	4
Трубопровідний	5	1	1	5	5	2
Повітряний	1	3	5	4	3	5

 

Експертна оцінка значимості різних чинників показує, що при виборі транспорту, в першу чергу, беруть до уваги наступні: надійність дотримання графіка доставки; час доставки: вартість перевезення.

 

Вибираючи засіб доставки конкретного товару, відправники  враховують до шести факторів одночасно. Так, якщо відправника цікавить швидкість, його основний вибір зосереджується на пові­тряному або автомобільному транспорті. Якщо його мета — мінімальні витрати, вибір обмежується водним і трубопровідним транспортом. Найбільше  переваг пов'язано з використанням автомобільного транспорту, чим і пояснюється зростання його частки в обсязі перевезень. Однак остаточний висновок про варіант доставки вантажів ґрунтується на техніко-економічних розрахунках.

Одним з суттєвих факторів, які впливають на вибір перевізника, є вартість перевезення. Вартість транспортної продукції або вартість перевезення  визначається сумою необхідних витрат транспортних підприємств або фірм на перевезення вантажів. Споживачі, купуючи транспортну продукцію, відшкодовують ці витрати у формі  тарифів і фрахтових ставок, що є одночасно грошовим вираженням вартості транспортної продукції.

 Система транспортних  тарифів залежить від виду  транспорту і способу перевезення.  У цілому, під час прийняття  рішень про транспортування потрібно  враховувати складні компроміси  між різними видами транспорту, а також наслідки цих компромісів  для інших видів діяльності  в системі розподілу, таких  як складування і підтримка  товарно-матеріальних запасів. Оскільки  з часом відносні витрати різних  видів транспорту змінюються, фірмам  необхідно переглядати свої схеми  транспортування з метою знаходження  оптимального варіанта товароруху.

 Враховуючи, що діяльність  з організації товароруху пов’язана  з великими компромісами, потрібно  використовувати системний підхід  для прийняття таких рішень.

Доставка одним видом  транспорту характерна для унімодального перевезення. Найчастіше трапляються залізнично-річкові перевезення, що пов’язано з приблизно однаковою вантажопідйомністю річкових суден і залізничних товарних поїздів.

Інтермодальне перевезення  — це система доставки вантажів кількома видами транспорту за погодженою схемою і, як правило, за єдиним договором  перевезення на весь маршрут проходження. Мета інтермодального перевезення — одержати комбінацію переваг декількох окремих способів, уникаючи при цьому їхніх недоліків. Це дозволяє забезпечувати інтеґровані транспортні послуги з найменшими витратами, наприклад, комбінуючи низькі витрати перевезення по воді із гнучкістю автомобільного транспорту або високу швидкість повітряного перевезення з витратами автомобільного транспорту.

 

Слід зазначити, що дані табл. 1 можуть служити лише для приблизної оцінки ступеня відповідності того чи іншого виду транспорту умов конкретної перевезення. Правильність зробленого вибору мусить бути підтверджена техніко-економічними розрахунками.

 

2.Практична частина

2.1 Сформувати логістичну  мережу і надати характеристику  руху матеріального потоку, логістичних  ланцюгів та каналів, логістичних  ланок, логістичних операцій та  функцій

 

Логістична мережа:

Виробництво макаронів на ПАТ «Макаронна фабрика»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для виготовлення готового продукту (ГП) – макарони було затрачено:

МР (матеріальний ресурс):

МР1 – борошно

МР2 – яйця

МР3 – упаковка

Постачальники:

ООО Арго Груп -  м. Київ, б-р. Івана Лепсе, буд.8, корпус 59  (постачальник яєць)

ООО Укрзерно - м.Київ,пр.Перемоги, буд.138(постачальник борошна вищого гатунку)

ПП Данком -  м.Київ,ул. Л.Гавро, 9Е  (постачальник упаковки)

Перевізники:

АТП 13003 - вул.Перспективна, 3

АТП – 1 - вул. Промислова 1

АТП 13058 -  вул.Кайсарова 7/9

Протягом 40 років АТП 13058 займається перевезеннями будівельних і промислових вантажів для Замовників, як по Києву і області, так і по Україні та Європі.

  Автопідприємство займає площу близько 9 га. Територія обладнана комплексом приміщень для проведення ремонту та обслуговування рухомого складу, а так само відкритою асфальтування майданчиком для стоянки 400 автомобілів і 250 причепів і напівпричепів.

АТП 13058 є Дійсним членом АсМАП України та зареєстровано  під № 42

АТП 13060 - вул. Жмеринська, 26

АТП "АТЛАНТ" - вул. Червонопрапорна 167-А

Склад:

Склад №1 - бул. И.Лепсе, 24

Склад №2 - Військовий проїзд , 8

Виробник:

ПАТ «Макаронна фабрика»- м.Київ  вул.Фрунзе  142

 

«Макаронна фабрика»-стійко функціонуюче, добре кероване підприємство.

Історія фабрики розпочалася  в ХХ столітті, з 1914 року.

У 1956 році була побудована і введена  в експлуатацію нова фабрика продуктивністю 30 тн. макаронних виробів в суткі.В  результаті багатьох реконструкцій, добудові сучасних приміщень та цехів, встановлення нового обрудования, потужність підприємства збільшилася до 20 тіс.тн.в рік.