Формування механізму фінансової стратегії
ВСТУП
В останні десятиліття відбуваються процеси істотної трансформації фінансової системи, формування єдиного світового фінансового простору, суттєво ускладнюється взаємодія підприємств із зовнішнім фінансовим середовищем, змінюються передумови та можливості фінансової діяльності підприємств у стратегічному періоді, загострюються загальні проблеми розробки та реалізації стратегії управління фінансовими ресурсами. За умов конкуренції підприємства мають враховувати дані процеси у своїй фінансовій діяльності, націленій на перспективу. Свідома розробка та реалізація стратегії управління фінансовими ресурсами в умовах фінансової глобалізації може замінити поступовий рух до глобального бізнесу.
Динаміка ринкових процесів, загострення конкуренції суттєво знижують ефективність розроблених бізнес-планів, які не містять в собі гнучкого механізму реагування на постійні зміни середовища. Тому на сучасному етапі становлення економіки України актуальним питанням є розроблення ефективної економічної моделі розвитку підприємства. Застосовуючи сучасні методи стратегічного управління, підприємства повинні змінювати існуючий фінансового-господарський механізм, який не відповідає вимогам ринкової економіки. Доцільно науково та виважено підійти не тільки до розроблення та реалізації стратегії розвитку підприємства, а й до однієї з її головних складових – фінансової стратегії.
Проблеми формування стратегії управління фінансовими ресурсами підприємств є недостатньо дослідженими в науковій літературі з точки зору її розробки, моделювання вибору оптимального варіанту та реалізації за умов фінансової кризи. Саме тому на сучасному етапі розвитку дедалі вагомішого значення набувають питання дослідження і формування механізму фінансової стратегії підприємства.
У розробку проблем формування загальної стратегії підприємств значний вклад внесли фундаментальні роботи таких вчених, як: І. Ансоффа, О. Віханського, А. Градова, Б. Карлоффа, М. Круглова, О. Кузнєцової, М. Мескона, Е. Уткіна, Р. Фатхутдінова, Ф. Хедоурі та інших.
Фундаментальним дослідженням у галузі проблем управління фінансовими ресурсами присвятили свої праці такі вчені, як: І. Балабанов, І. Бланк, В. Бочаров, Р. Брейлі, Дж. Ван Хорн, Ю. Воробйов, Г. Кірейцев, В. Ковальов, Р. Квасницька, Н. Колчина, С. Майерс, В. Нижник, Ф. Модільяні, В. Опарін, А. Поддєрьогін, Є. Рясних, О. Стоянова, І. Ткачук, А. Чупіс, А. Шеремет та інші.
Разом з тим, у вітчизняній теорії та практиці недостатньо розвинуті теоретичні та методичні підходи у вирішенні завдань моделювання вибору оптимального варіанту фінансової стратегії, принципам формування та критеріям оцінювання ефективності фінансової стратегії підприємства в сучасних умовах господарювання. Актуальними при цьому стають такі дослідження: визначення основних глобалізаційних тенденцій руху та еволюції фінансових ресурсів в сучасній фінансовій системі, дослідження концепції стратегії управління фінансовими ресурсами, оцінка детермінант внутрішнього та зовнішнього фінансового середовища підприємств, пошук стратегічних моделей управління (оптимізації) формуванням фінансової стратегії, розробка системи формування стратегії управління фінансовими ресурсами, вибір оптимального варіанту вказаної стратегії. Актуальність поставлених питань обумовили вибір теми, формування мети і завдань дослідження.
Метою курсової роботи є обґрунтування теоретичних основ і розробка прикладних рекомендацій щодо удосконалення формування фінансової стратегії ТОВ «Твінол».
Відповідно до поставленої мети дослідження необхідно було вирішити такі завдання:
визначити сутність та місце фінансової стратегії в системі управління підприємством;
розглянути структуру механізму фінансової стратегії підприємства;
викласти принципи формування та критерії оцінювання ефективності фінансової стратегії підприємства;
розкрити організаційно-економічні передумови аналізу діяльності та оцінки ефективності фінансової стратегії підприємства;
здійснити аналіз показників фінансово-господарської діяльності підприємства;
оцінити ефективність фінансової стратегії підприємства;
розробити модель стратегічного фінансового планування як основи механізму фінансової стратегії підприємства;
удосконалити формування адаптивного механізму фінансової стратегії підприємства в умовах кризової економіки;
здійснити оцінку ефективності запропонованих заходів із удосконалення механізму фінансової стратегії підприємства.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти формування механізму фінансової стратегії підприємства.
Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність ТОВ «Твінол».
Досягнення поставленої мети відбулося завдяки використанню в роботі наступних методів: аналізу та синтезу, індуктивно-дедуктивного методу; конкретно-історичного методу, графічного методу, математичної статистики й логіки, економіко-математичного, а також методу порівняння та системного аналізу.
В процесі дослідження джерелами нормативно-законодавчої інформації були Закони України, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, які стосуються фінансової діяльності підприємств, статистичні дані Державного комітету статистики України, результати експертних оцінок, облікові, аналітичні і звітні дані підприємства Вінниччини.
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Сутність та місце фінансової стратегії в системі управління підприємством
Стратегія економічної організації – це сукупність її головних цілей та основних засобів досягнення даних цілей. Розробка стратегічної дії підприємства включає в себе визначення загального напрямку його діяльності.
Відповідальність за розробку стратегії несе керівництво економічної організації. Сучасний темп збільшення обсягу знань настільки великий, що стратегічне планування –єдиний спосіб прогнозування майбутніх можливостей господарюючого суб’єкта. Також стратегічне планування є основою для прийняття рішень, адже знання того, що необхідно досягти в майбутньому допомагає уточнити найбільш доцільні шляхи дій [104, с. 327].
В умовах ринкових відносин,самостійності,
Фінансова стратегія – це генеральний план дій по забезпеченню підприємства грошовими засобами. Вона охоплює питання теорії та практики формування фінансів, їх планування, вирішує задачі, які забезпечують фінансову стабільність підприємства в ринкових умовах господарювання. Теорія фінансової стратегії досліджує об’єктивні закономірності ринкових умов господарювання, розробляє способи і форми виживання в нових умовах, підготовки та ведення фінансових операцій [56, с. 260].
Розробка фінансової стратегії – це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія здійснює суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової так і загальної стратегії розвитку підприємства.
Ефективне формування і використання фінансових ресурсів вітчизняних підприємств насамперед пов’язане із застосуванням нових систем і методів управління цими процесами. За останні два-три роки в національній економіці спостерігається стабілізація та ріст показників стану макро- та мікро- економіки, що зумовлює необхідність менеджерам підприємств зосереджувати свою увагу не лише на питаннях існування та виживання на ринку, але і забезпеченні їх розвитку в перспективі. На сьогодні у вітчизняній практиці особливо актуальними стають питання стратегічного розвитку підприємств, формування систем управління, що відповідають його вимогам, у тому числі і стосовно фінансового менеджменту [54, с. 93].
Розробка та реалізація стратегії розвитку підприємства неможлива без формування фінансової стратегії.
Фінансова стратегія є економічною категорією, яка характеризує різноманітні відносини між суб’єктами ринку в фінансовій сфері. Ця категорія визначає поведінку підприємства на ринку, формування її ринкової позиції, виходячи із стану та використання наявних фінансових ресурсів.
Над питаннями сутності, принципів формування і практичної реалізації фінансових стратегій працювали такі вітчизняні економісти, як І.А. Бланк [10], З.В. Герасимчук [20], А.В. Гриньов [24], Л.А. Костирко [48], Л.Д. Радова [70], А.В. Череп [99], З.Є. Шершньова [103], О.М. Ястремська [106] та ін.
Фінансова стратегія підприємства включає в себе: аналіз фінансового стану; оптимізацію основних та оборотних засобів; розподіл прибутку.
Фінансова стратегія підприємства згідно зі своєю стратегічною ціллю забезпечує :
формування та ефективне використання фінансових ресурсів;
виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;
відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;
визначення головної загрози з боку конкурентів,правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами;
створення та підготовка стратегічних резервів;
ранжування та поетапне досягнення цілей [86, с. 14].
Таким чином, успіх фінансової стратегії підприємства гарантується при рівновазі теорії і практики, співпаданні стратегічних цілей з реальним економічним та фінансовим можливостями.
Основними завданнями фінансової стратегії є:
визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;
визначення перспективних фінансових
взаємовідносин із суб’єктами господарювання,бюджетом,
фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;
вивчення економічних та фінансових можливостей ймовірних конкурентів,розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;
розробка способів виходу з кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств [90, с. 221].
Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку,грошові розрахунки та інвестиційну політику.
Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об’єктивно оцінюючи характер зовнішніх та внутрішніх факторів,фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів.
На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна. У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, ефективному використанню капіталу підприємства тощо [77, с. 139].
Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи. В умовах ринкової економіки суб’єкти господарювання стикаються з різними фінансовими проблемами, тобто виникає необхідність передбачення майбутнього стану підприємства, а це можливо тільки при використанні фінансової стратегії діяльності підприємства.
На сьогодні потреба формування фінансової стратегії є важливим складником успішного функціонування будь-якого підприємства незалежно від розміру, організаційно-правової форми та виду діяльності. Чимало досліджень присвячено темі фінансової стратегії та її реалізації на прикладах певних суб’єктів господарювання. Та з причини динамічності зовнішнього середовища постає проблема формування фінансової стратегії з урахуванням впливу значної кількості чинників екзогенного та ендогенного характеру на діяльність підприємств, що потребує подальшого дослідження [77, с. 140].
Трактування сутності фінансової стратегії в сучасних умовах відбувається за двома напрямами: у широкому і вузькому розумінні. Американські економісти Р. Кларк, В. Вільсон, Р. Дейнс, С. Надо вважають, що фінансова стратегія окреслює картину розвитку організації в майбутньому, виступає основою для вибору альтернативи, що зумовлює природу і напрям організації фінансових відносин.
Окремі дослідники трактують фінансову стратегію як частину фінансового менеджменту. В.З. Потій, О.М. Дем’яненко під фінансовою стратегією підприємства розуміють формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності й вибір найефективніших шляхів їх досягнення [67, с. 26].
Фінансова стратегія – один з найважливіших видів функціональних стратегій підприємства, що забезпечує всі основні напрями розвитку його фінансової діяльності та фінансових відносин шляхом формування довгострокових фінансових цілей, вибору найбільш ефективних шляхів їх досягнення, адекватного корегування напрямів формування й використання фінансових ресурсів при зміні умов зовнішнього середовища.
Проаналізувавши вищезазначені поняття, можна зробити висновок, що в кожного вченого є свій специфічний погляд на це питання, тому немає єдиного чіткого визначення.
На сучасному етапі все більше число підприємств усвідомлюють необхідність перспективного управління фінансовою діяльністю на основі наукової методології передбачення її напрямків і форм, адаптації до загальних цілей розвитку підприємства і умов зовнішнього фінансового середовища. Ефективним інструментом перспективного управління фінансовою діяльністю підприємства, який підпорядковано реалізації цілей загального його розвитку в умовах істотних змін макроекономічних показників, системи державного регулювання ринкових процесів, кон’юнктури фінансового ринку та пов’язаної з цим невизначеністю, виступає фінансова стратегія [70, с. 135].
Вивчення специфіки формування фінансової стратегії підприємства є актуальною проблемою. Це пояснюється тим фактом, що фінансова стратегія нерозривно пов’язана з генеральною стратегією підприємства, і від неї залежать фінансові показники діяльності підприємства. Також слід відзначити, що ступіть розробки та вивчення питання формування фінансової стратегії незначна. Сучасні умови господарювання обумовили зміщення акцентів у бік управління фінансами підприємства з ціллю забезпечення їх сталого розвитку та досягнення стратегічного успіху.
Формування фінансової стратегії є доволі важким і трудомістким процесом, оскільки потребує значних витрат часу, праці і виконання комплексних розрахунків. Важливим у здійсненні цього процесу є врахування таких чинників [64, с. 85]:
орієнтації фінансової стратегії на загальну стратегію розвитку підприємства на ринку;
рівня законодавчого та нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності;
економічної та політичної ситуації в країні;
типу ринкової позиції суб’єкта господарювання;
ресурсного забезпечення підприємства;
галузевої приналежності суб’єкта господарювання;
фінансового стану та конкурентних переваг існуючих та потенційних підприємств-конкурентів, надійності постачальників і покупців;
рівня ризику фінансової діяльності, зумовленого інфляційними коливаннями, різкими стрибками курсу валют, ризиками неплатежів, ймовірністю настання фінансової кризи тощо;
Фінансова стратегія сама суттєво впливає на формування загальної стратегії розвитку підприємства.
Сукупність різних видів стратегій підприємства являє собою його «стратегічний набір» (рисунок 1.1) [69, с. 122].
Головною метою фінансової діяльності підприємства є максимізація його ринкової вартості та підвищення рівня добробуту його власників.
Система стратегічних фінансових цілей повинна забезпечувати:
формування достатнього обсягу власних фінансових ресурсів і високу рентабельність використання власного капіталу;
оптимізацію структури активів і оборотного капіталу;
встановлення прийнятного рівня фінансових ризиків в процесі здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства у довготерміновому періоді.
Формування фінансової стратегії передбачає послідовність певних етапів.
Рисунок 1.1 – Місце фінансової стратегії в стратегічному наборі підприємства
Послідовність етапів формування фінансової стратегії зображено на рисунку 1.2.
Важливим моментом формування фінансової стратегії є врахування стадії життєвого циклу підприємства і продукції, яку воно виробляє, а також обраної фінансової та маркетингової політики. З огляду на це, можна виділити такі типи фінансових стратегій:
експансійна стратегія;
стратегія поступового розвитку;
захисна стратегія;
стабілізаційна стратегія;
антикризова стратегія [70, с. 135].
Рисунок 1.2 - Основні етапи формування фінансової стратегії підприємства
Забезпечення достатніми обсягами фінансових ресурсів є однією з найважливіших умов досягнення цілей та завдань, передбачених фінансовою стратегією підприємства. Конкретні шляхи досягнення відповідних цілей визначає фінансова політика, яка охоплює політику управління структурою капіталу, цінову політику, податкову політику, політику управління доходами, політику управління витратами, політику управління формуванням і використанням прибутку, дивідендну політику, інвестиційну політику тощо.[3]
Успішне функціонування підприємства в ринкових умовах можливе за рахунок формування і реалізації виваженої маркетингової, фінансової та інвестиційної політики. Фінансова стратегія поєднує в собі ці складові і за допомогою реалізації оперативних й поточних планів дає змогу досягнути запланованих цілей. Фінансова стратегія повинна бути чіткою, логічною, збалансованою та обґрунтованою [67, с. 26].
Підсумовуючи все викладене вище, можна зробити висновок, що фінансова стратегія є напрямним вектором управління фінансами підприємства, і без її належного формування суб’єкту господарювання дуже важко оминати фінансові проблеми під час здійснення виробничо-господарської діяльності у сучасному глобалізованому, динамічному і конкурентному ринковому середовищі.
1.2 Структура механізму фінансової стратегії підприємства
З метою ефективного управління фінансами підприємств необхідно удосконалювати і розвивати наявні, а також розробляти нові методичні підходи, які враховують особливості трансформаційного періоду економіки України.
Аналіз результатів економічних перетворень останніх років свідчить про наявність повних позитивних тенденцій щодо скорочення дебіторської й кредиторської заборгованості, підвищення темпів і обсягів випуску продукції. Одним із найважливіших видів ресурсів є фінансові ресурси. Отже, дослідження проблеми стратегічного управління процесами їхнього формування й використання стає проблемою, яка потребує вирішення в сучасних умовах.
Фінансовий і фондовий ринки в Україні створюють умови для вибору різних методів фінансування виробничо-фінансової діяльності: самофінансування за рахунок прибутку і амортизаційних відрахувань; залучення засобів за рахунок додаткового випуску акцій; отримання кредитів банку і залучення інших інвестицій. Безумовно, обираючи певні методи фінансування або їх комбінацію, необхідно проаналізувати можливість і ефективність кожного з них в конкретній ситуації і дієздатність при розробці фінансової стратегії [56, с. 262].
Кризовий фінансовий стан, в якому опинилася значна частина промислових підприємств України в період політичної і економічної трансформації, потребує застосування жорстких, але одночасно ефективних заходів, направлених на зміцнення фінансової стійкості, оскільки саме ця категорія є заставою ліквідації неплатоспроможності і фундаментальною основою фінансової стратегії.
Причини, які обумовлюють невідповідність належного рівня фінансової стійкості, можуть бути класифіковані на дві великих групи: поточні і стратегічні. До перших відносяться ті, які впливають на рівень фінансової стійкості (рівень економічної незалежності, частка позикових засобів в загальній вартості майна підприємства, сума прострочених кредитних заборгованостей). До стратегічних причин відносяться ті, які не дозволяють досягти належного рівня фінансової незалежності. Як правило, це сукупність помилок в стратегії управління і політиці фінансування [36, с. 14].
Однією з поширених причин зниження рівня фінансової стійкості підприємств є втрата управлінським персоналом контролю над ним, тобто склалася така ситуація, коли управлінці середньої ланки мають інженерні знання, але практично не розуміють законів функціонування підприємств в умовах ринкової економіки, погано розбираються в особливостях перехідного періоду, коли економічні рішення повинні домінувати над інженерними. У цих умовах інженерному корпусу як альтернатива треба протиставити достатньо консервативний фінансовий менеджмент [40, с. 58].
Ми пропонуємо підходи до формування механізму фінансового забезпечення діяльності підприємств, що базуються на дослідженні внутрішніх потенційних можливостей забезпечення господарюючого суб’єкта фінансовими ресурсами на основі застосування методів об’єктивно-орієнтованого аналізу і прийомів управлінського обліку, а також за умови досягнення стабільної фінансової стійкості - на залученні позикових засобів в рамках реалізації фінансової стратегії розвитку підприємств.
Механізм фінансового забезпечення діяльності підприємств розглядається нами як сукупність елементів стратегічного управління фінансовою стійкістю і способів їх інформаційної, методичної і організаційної підтримки, систематизоване використання яких може гарантувати досягнення довгострокових цілей розвитку підприємств в умовах ринкової нестабільності.
Елементи механізму фінансового забезпечення діяльності підприємств в умовах впливу ринкових чинників представлені на рисунку 1.3.
Особливість запропонованого механізму забезпечення діяльності підприємства полягає в циклічності його дії, яка полягає в безперервному чергуванні запропонованих циклів, що відбуваються в певній послідовності. Кожен цикл фінансового механізму починає здійснюватися тільки після закінчення попереднього циклу, але їх послідовність залежить від результатів кожного циклу – позитивних або негативних. Якщо негативні результати, то відбувається повернення до попереднього циклу. Якщо ж результати позитивні, то структура механізму припускає перехід до наступного циклу.
Основною метою циклу діагностики є визначення чинників, які функціонують у сфері фінансової діяльності підприємства, та інтенсивності їх впливу на ефективність процесу фінансового забезпечення цієї діяльності.
Оцінка і вибір способів забезпечення діяльності підприємства фінансовими ресурсами, ефективного їх використання та позитивного впливу чинників, подолання або обмеження негативного їх впливу здійснюється відповідно до результатів управлінського аналізу [34, с. 86].
Результатом цього циклу є остаточний вибір саме тих способів, які найбільшою мірою відповідають як стану потенціалу підприємства і його ринковим можливостям, так і стану маркетингового середовища на період дії механізму фінансового забезпечення діяльності підприємства.
найбільш ймовірна послідовність циклів;
можлива послідовність циклів
Рисунок 1.3 - Структура фінансового механізму забезпечення діяльності підприємства
Умови ведення бізнесу, що змінилися протягом останнього десятиліття, спонукають українські підприємства вживати відповідних заходів щодо підтримання прибутковості. Проте на шляху перебудови їх діяльності приховано немало труднощів.
За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їх відповідальності за результати діяльності постає об’єктивна необхідність у визначенні шляхів зміцнення фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Проте через нестабільність економічних і політичних процесів, які відбуваються в Україні останніми роками, структурну кризу, що охопила всі сфери діяльності, дуже важко зробити прогноз навіть на п’ять років. Така ситуація ускладнила розвиток бізнесу в нашій країні. Необхідно буде по-новому розглядати стратегічний розвиток підприємства та визначати можливості пристосування його до динамічних умов ринку. Тому на сьогодні найважливішим завданням для підприємства є правильний вибір фінансової стратегії.
Таким чином, основна ідея вдосконалення механізму фінансового забезпечення полягає в стратегічному управлінні фінансовою стійкістю, тобто діяльності, яка полягає у виборі дій, що стосуються досягнення довгострокових цілей в умовах, що постійно змінюються. Це сфера діяльності вищого управлінського персоналу, що розглядається в контексті антикризового управління фінансами підприємства.
Розробка фінансової стратегії – це галузь фінансового планування. Як складова загальної стратегії економічного розвитку вона має узгоджуватися з цілями та напрямами останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства [24, с. 121].
Ґрунтуючись на розробках західних аудиторських фірм і адаптуючи ці розробки до вітчизняної специфіки ведення бізнесу, для здійснення антикризового управління і для оцінки можливого банкрутства підприємства можна рекомендувати дворівневу систему показників. В основу розподілу рівнів покладений принцип релевантності, у зв’язку з чим показники розділимо на високорелевантні (першого рівня) і низькорелевантних (другого рівня). Критерії і показники на обох рівнях носять як формалізований, так і неформалізований характер. До показників першого рівня відносяться критерії і показники, несприятливі поточні значення яких або динаміка змін, що складається, свідчить про можливі в досяжному майбутньому значні фінансові ускладнення. До другої групи входять критерії і показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати фінансовий стан як критичний, але разом з тим вони показують, що за певних умов, обставин або неприйняття дієвих заходів ситуація може різко погіршитись. Система цих показників, адаптованих для підприємств машинобудівної промисловості, наведена в таблиці 1.1.