Формування прибутку підприємництва

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Формування  прибутку  підприємництва  
Зміст

 

          Вступ.

 

Розділ 1.Теоретичні  аспекти формування  прибутку підприємства.

 

    1. Джерела формування  прибутків для  підприємства.
    2. Вплив оподаткування на формування прибутку.

 

Розділ 2. Аналіз системи формування прибутку.

 

2.1. Аналіз фінансового стану

2.2. Аналіз  системи формування прибутку

 

Розділ 3. Підвищення прибутковості підприємства

          3.1 Резерви збільшення прибутку суб’єктів господарювання

          3.2 Ефективне управління прибутком

 

Висновок. Висновки, пропозиції.

Додатки.

Список  використовуваної літератури.

 

Вступ

 

В Україні відбуваються глибокі економічні перерви, обумовлені поверненням країни в річище загальних процесів світового  розвитку. Йде корінна ламка старого  механізму керування економікою, його заміна ринковими методами господарювання. Поступово створюються реальні  умови, при яких економіка перестає бути заручницею політики, а ідеологічні  догми - керівництвом до дії.

Ринкова економіка, при всій розмаїтості  її моделей, характеризується тим, що являє  собою соціально орієнтоване  господарство, що доповнюється державним  регулюванням. Україна, що підвелася  на шлях важких реформ, зштовхується з  множиною проблем. Одна з них - непрофесіоналізм у сфері керування, переваження  некваліфікованих керівників на підприємствах  усіх рівнів, прагнення управляти  методами, властивими адміністративно-командній  системі. Ринкові відносини, що передбачають плюралізм форм власності, право  на повну господарську самостійність  і розпорядження результатами праці, зокрема, у формуванні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, розподілі  прибули, виходу на зовнішні ринки, створюють  об'єктивні економічні умови і  викликають необхідність застосування ринкових методів керування (і, насамперед  використання всього потенціалу сучасного  менеджменту) у діяльності підприємств.

  «Положення про склад витрат  по виробництву і реалізації  продукції (робіт послуг), що включаються  в собівартість продукції (робіт,  послуг), і про порядок формування  фінансових результатів, що враховуються  при оподатковуванні прибули»1, прямо вказує, що «…кінцевий фінансовий результат (прибуток або збиток) складається з фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг), основних засобів і іншого майна підприємства і прибутків від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях…»2...

Ринкова економіка орієнтує фірми на задоволення  попиту і потреб ринку, на запити конкретних споживачів і організацію виробництва  тільки тих видів продукції, що користуються попитом і можуть принести фірмі  необхідну для розвитку прибуток. Ринок характерний постійним  прагненням до підвищення ефективності виробництва, припускає свободу  прийняття рішень тими, хто відповідає за кінцеві результати діяльності фірми  і її підрозділів; потребує постійних  коригувань цілей і планових програм  фірми в залежності від стана  ринку. Для цього потрібна особлива система керування, характерна для ринкових умов, що враховує пріоритети, специфіку і менталітет України. 

Наша  країна будує ринок, де повинна бути реальна економічна свобода для  більшості людей. Щоб учинити  такий величезний стрибок, потрібно мати адекватну ринку систему  керування і культуру фірми, що спроможні  забезпечити продуктивність, ефективність, динамічність, адаптивність виробництва  до різноманітних вимог споживачів і постачальників. Менеджмент як засіб  найбільше ефективного керування  фірмою має такий потенціал. Сучасна  теорія і практика менеджменту одержує  для України особливе значення з  двох точок зору. По-перше, перехід  російської економіки на ринкові  відносини об'єктивно визначає необхідність вивчення форм і методів керування  на рівні основної господарської  ланки. Практичне використання такого досвіду на вітчизняних підприємствах - одна з першочергових задач і  один із головних резервів їхнього  господарського добробуту. Далі широкий  вихід вітчизняних підприємств  на світові ринки з обумовлює  необхідність глибокого вивчення і  знання міжнародної практики менеджменту.

І теорія, і практика переконують, що успіху на ринку домогтися неможливо  без ефективного і цілеспрямованого керування всіма процесами, пов'язаними  з функціонуванням підприємства в ринкових умовах. Зауважимо, що сучасне  керування завжди повинно носити системний характер. Як відомо, система керування являє собою комплекс дій, що потребується для забезпечення узгодженої спільної діяльності людей, а також сукупність здійснююче керування ланок і зв'язків між ними1 .

Найбільша помилка багатьох російських підприємців  полягає в недооцінці ними фінансового  менеджменту (керування фінансовими  потоками). Деякі підприємці пояснюють  це особливою складністю фінансових проблем, а тому делегують свої повноваження підлеглим. Така позиція помилкова: ніякою уявою не можна не спрямовувати, не контролювати самостійно грошові  потоки як що надходять, так і виходять. Саме в прямуванні цих потоків  і концентрується, реальний результат  підприємницької активності і сховані  ті можливості підвищення результативності бізнесу, пошук яких веде підприємець. Тому вітчизняному підприємцю, насамперед, необхідно засвоїти всі основні  принципи і підходи керування  фінансами, добре в них розбиратися, інакше він приречений на не успіх. Таким чином, проблема оволодіння всім потенціалом фінансового менеджменту, усіма його секретами - це питання життя і смерті бізнесу, особливо в специфічних умовах російського ринку2 .

Ринкові зміни, що відбуваються в нашій країні, роблять нагальною потребою одержувати й ефективно застосовувати досвід господарювання в новій обстановці. Умови і принципи функціонування підприємств, результати діяльності тепер  залежать від конкурентноздатності їхньої продукції на ринку. У пристосуванні  до вимог конкретних ринків дуже важливим є передбачення, оцінка рівня якості техніко-економічних параметрів продукції, її ціни, термінів постачання. Причому  це необхідно робити заздалегідь, ще на стадії розробки нової продукції, модернізації, удосконалення що випускаються виробів, до початку виробничого  циклу. Дуже важливо мати всю необхідну  ділову інформацію і для розробки збутової політики.

Сучасний  менеджмент - це тисяча можливих варіантів  і нюансів управлінських рішень, у тому числі у фінансовій області. Це ні в якому разі не догматичне, а дуже динамічне багатопланове  явище, прояв котрого постійно коректується відповідно до конкретних умов. Як тільки менеджмент відстає від реальних потреб ринкової обстановки, він перестає відповідати запропонованим вимогам. Управлінські рішення, розроблені одним  підприємством і добре себе в  нього що зарекомендували, можуть виявитися  не тільки марними, але навіть дуже небезпечними для іншого. Багатовариантність рішень і ходів менеджменту, гнучкість  і неординарність господарських  комбінацій, унікальний характер кожного  управлінського рішення в конкретній специфічній ситуації складає основу керування. Тому в діяльності менеджерів упор припадає робити не на стандартні рішення, а на спроможність швидко і  правильно оцінити господарську ситуацію і знайти той єдино можливий у даному положенні підхід, що і  є в конкретних умовах оптимальним. Для сучасного менеджменту характерні:

  • Стабільне прагнення до підвищення ефективності виробництва і бізнесу в цілому;
  • Широка господарська самостійність, що забезпечує свободу ухвалення рішення тим, хто відповідає за кінцеві результати функціонування на ринку підприємства в цілому або його підрозділах;
  • Постійне коригування цілей і програм у залежності від стана ринку, змін зовнішнього середовища;
  • Орієнтація на досягнення запланованого кінцевого результату діяльності організації;
  • Використання сучасної інформаційної бази для різноманітних розрахунків при прийнятті управлінських рішень;
  • Зміна функції планування від поточного - до перспективного;
  • Вихід фінансового менеджменту на передній план у всій системі керування підприємства;
  • Упор на всі основні чинники поліпшення діяльності фірми;
  • Оцінка керування в цілому тільки на основі реально досягнутих кінцевих результатів;
  • Максимальне застосування математичних методів і досягнень інформатики на базі ЕОМ;
  • Притягнення всіх співробітників до керування фірмою;
  • Здійснення керування на основі передбачення змін, гнучких рішень;
  • Опора на інновації в кожному сегменті роботи організації, нестандартні рішення;
  • Проведення глибокого економічного аналізу кожного управлінського рішення;
  • Спроможність розумно ризикувати й управляти ризиком;
  • Зростання ролі маркетингу в бізнесі до ключевої1.

Перехід до ринкових відносин потребує глибоких зсувів в економіці - вирішальній  сфері людської діяльності. Необхідно  здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, переорієнтувати кожне  підприємство, організацію, фірму на повне і першочергове використання якісних чинників економічного росту. Повинний бути забезпечений перехід  до економіки вищої організації  й ефективності з всестороннє  розвитими продуктивними силами і виробничими відношеннями, добре  налагодженим господарським механізмом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти формування прибутку підприємства

 

    1. Джерела формування прибутків для підприємства

 

 

Для визначення джерел одержання прибутків уся діяльність підприємства розділяється на:

  • основну або операційну діяльність (виробництво і реалізація продукції, робіт і послуг підприємства);
  • фінансову діяльність (одержання кредитів і видача їхнім іншим підприємствам; участь підприємства в діяльності інших кампаній; операції підприємства на фінансових ринках, курсові різниці й ін.);
  • надзвичайні статті (операції, що не є характерними для діяльності підприємства).

Такий розподіл дуже важливо, оскільки воно дозволяє визначити, який питома вага прибутків, отриманих як від основної діяльності підприємства, так і з  інших джерел, особливо  з таких, що узагалі не є характерними для  діяльності даного підприємства і не можуть розглядатися як постійне джерело  одержання його прибутків.

Таким чином, у системі фінансового  керування необхідно мати такі показники:

Показники прибутків і прибули:

  1. чистий виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) - це валовий виторг від реалізації за відрахуванням податку з додаткової вартості, акцизів, повернутих товарів і цінових знижок. Саме цей показник є реальною базою для наступного розрахунку показників прибутку й оцінки рентабельності підприємства;
  2. валовий прибуток від реалізації - чистий виторг від реалізації за відрахуванням виробничих витрат на реалізовану продукцію. Цей показник дозволяє аналізувати ефективність виробничої діяльності підприємства;
  3. прибуток (збиток) від основної діяльності (операційний прибуток або операційний збиток) - валовий прибуток від реалізації за відрахуванням витрат по керуванню і витрат по збуті. Цей показник відбиває вплив витрат по керуванню і збуту на фінансовий результат від реалізації;
  4. прибуток від фінансової діяльності - сальдо прибутків і витрат по фінансовій діяльності. Цей показник необхідний, для того щоб відокремити прибуток від господарч-хазяйновит-виробничо-господарської діяльності підприємства від таких джерел прибули, як одержання відсотків і дивідендів підприємством, операції з іноземною валютою й ін.
  5. прибуток від звичайної господарської діяльності - сума прибутків від основної господарської діяльності і прибутків від фінансової діяльності;
  6. надзвичайні прибутки;
  7. прибуток (збиток) до сплати податку. Цей показник є точкою переходу від бухгалтерського прибутку до оподаткованого прибутку. Бухгалтерська (або звітна) прибуток - це прибуток, розрахований відповідно до вимог бухгалтерського обліку. Основна ціль визначення бухгалтерської прибули - показати ефективність діяльності підприємства за звітний період. Бухгалтерський облік для того й існує, щоб зібрати й опрацювати інформацію про прибутки і витрати підприємства, а також про чистий результат його діяльності для прийняття управлінських рішень на майбутні періоди. Після того як цієї цілі домоглися отриманий результат (прибуток до сплати податку) повинний коректуватися відповідно до  податкового законодавства країни. Таким чином, оподаткований прибуток - це бухгалтерський прибуток, перелічений відповідно до податкових вимог;
  8. чистий прибуток (чистий збиток) - прибуток після сплати податку. У умовах ринкової економіки це найважливіший показник діяльності підприємства. Саме він знаходиться в центрі уваги керуючого підприємства і фінансових ринків. Від його динаміки залежить саме існування підприємства, робітники місця для його робітників, виплата дивідендів в акціонерній компанії3 .

Поділ виробничої собівартості і загальногосподарських витрат періоду, а також витрат по збуті необхідно, щоб оцінити, яке вплив на кінцеві результати зробила виробнича діяльність підприємства, а також його адміністративна і позавиробнича діяльності. Так, невисоке значення показника «Валовий прибуток від реалізації продукції» свідчить про те, що підприємству потрібно внести зміни у виробничий процес із метою підвищення його ефективності. Невисоке значення показника «Прибуток від основної діяльності» (операційний прибуток) при гарному рівні валового прибутку від реалізації відбиває проблеми підприємства в системі загальногосподарського керування виробничим процесом і збутом.

Поділ постійних і перемінних витрат важливо для цілей фінансового планування. Основна задача тут полягає в тому, щоб визначити, як повинні змінитися постійні і перемінні витрати при планованих темпах росту обсягу реалізованої продукції з урахуванням того, що тільки перемінні витрати змінюються пропорційно росту або падінню обсягу виробництва і реалізації.

Самий гарний менеджер мало чого зможе домогтися  на ринку, якщо в підприємства, яким він керує, буде серйозна хиба коштів. Російська практика дає цьому  множина підтверджень. Як часто російському  менеджеру, як бездомному котові, припадає шукати собі хазяїна з товстим  гаманцем. Тому задача притягнення  і максимального використання грошового  капіталу - одна з ключових у наших  сучасних умовах. Оскільки про притягнення  і використання грошових ресурсів на короткі терміни (оборотних коштів) мова йтиме нижче, насамперед  зупинимося на грошових витратах із довгим циклом освоєння - інвестиціях і капіталовкладеннях4 .

При створенні свого підприємства підприємець  авансує майбутнє виробництво. Продукція  ще не зроблена і, природно не реалізована, а визначені засоби і майно  уже вкладені у формування виробничої структури. Авансування здійснюється у виді формування статутного капіталу, майна і коштів, що дозволяють приступити до реалізації проекту, що лежить в  основі утворюваного підприємства. Промова  далі йде про розширення статутного капіталу і реалізації інвестиційних  проектів5 .

Інвестиційні  операції, як відомо, - операції, пов'язані  з вкладенням коштів у реалізацію проектів, що будуть забезпечувати  одержання фірмою вигод протягом періоду, що перевищує один рік. У  комерційній практика розрізняють  такі типи таких інвестицій:

  • інвестиції у фізичні активи, що частіше називають інвестиціями в реальні активи (виробничі будинки і спорудження, а також будь-які види машин і устаткування з терміном служби більш одного року);
  • інвестиції в грошові активи (депозити в банках, облігації, акції й інші права на одержання грошових сум від інших фізичних і юридичних осіб);
  • інвестиції в нематеріальні (незримі) активи (цінності, що одержуються фірмою в результаті проведення програм перенавчання або підвищення кваліфікації персоналу, розробки торгових знаків, придбання ліцензії і т.п.).

Проблема  притягнення з боку інвестицій, спроможних створити потужний імпульс для фінансового  господарського розвитку підприємств, хвилює сьогодні більшість вітчизняних  підприємців. Інвестиції потрібні всім, проте одержує їх далеко не кожний. Для фінансування основних засобів  короткостроковий банківський кредит є винятком, а не правилом, оскільки пов'язаний із ним ризик надзвичайно  великий. Крім того, підприємствам припадає враховувати умови, на яких воно одержує  інвестиції, тому що якщо гроші отримані на невигідних умовах, підприємство ризикувати понести збитки, а в ряді випадків і стати банкрутом.

З погляду  одержуваної по що залучаються  засобам віддачі для інвестора  інвестиції можуть розділятися на6 :

Субсидії, гранти, дотації від держави, який забезпечуються підприємства пріоритетних напрямків в економіці. Це - найбільше кращі інвестиції для розвитку.

Кошти  з фіксованою сумою відсотка, що складаються з кредитів (банків, держави, підприємств, інших комерційних і некомерційних структур), облігацій (акціонерних товариств і держави), привілейованих акцій (акціонерних товариств відкритого типу). По кожному з позикових засобів виплачується визначений відсоток, що встановлюється для кредиту - у договорі позики, а для облігацій і привілейованих акцій - у проспекті емісії.

Притягнуті  засоби, на які виплачується дивіденд (дивіденди виплачуються пропорційно  вкладенням у статутний фонд).

При розробці інвестиційного проекту важливо  раціонально вибрати форми притягнення  капіталу і насамперед визначити, чи нарощувати власний капітал, випускаючи цінні папери, або залучити позиковий  капітал. Основними формами по притягненню  засобів на фінансування інвестиційного проекту для збільшення власного капіталу є такі інструменти фінансування: звичайні акції (цінні папери, що оформляють права на власний капітал компанії і мають тому особливе значення для  оцінки його бухгалтерської вартості); привілейовані акції, що дають інвестору, у порівнянні зі звичайними акціями, визначені переваги (гарантовані  дивіденди, переважні права при  ліквідації компанії); боргові зобов'язання з варрантами, що подають зобов'язання компанії повернути кредитору визначену  суму через фіксований термін і з  узгодженою премією у виді процентного  прибутку. Проте в ряді випадків подібні позички настільки рисковані, що не допомагає навіть підвищена  прибутковість. Тоді до них добавляється варрант (право на покупку акцій  у межах фіксованого терміна  по визначеній ціні). Кредитору повинна  бути повернута вся сума запозичених  у нього засобів і, крім того, він  може ще реалізувати свої вар ранті.

У рамках боргового фінансування існує  п'ять основних типів кредиту: торговий кредит, що дається одною компанією  інший при продажі товару під  обіцянку про його майбутню оплату, банківський кредит, наданий банком (або іншим фінансовим заснуванням) підприємству (фізичній особі) із метою  фінансування тимчасових потреб підприємства, зокрема, фінансування сезонних потреб підприємства, фінансування тимчасово зрослої кількості товарно-матеріальних запасів, для помочі у фінансуванні тимчасово зрослого обсягу дебіторською заборгованістю, фінансування сплати податків, для помочі на покриття неординарних і достатньо значних витрат (наприклад, переїзд підприємства)7 . Короткострокові позички можуть даватися комерційними банками, фінансовими компаніями, урядовими заснуваннями. Гроші на короткі терміни можуть бути отримані і за допомогою використання незабезпечених кредитних квитків терміном від одного до дев'ятьох місяців, що продаються компаніями, що мають стабільне положення і високий рейтинг. Практикується далі інвестиційний кредит, що, як правило, являє собою довгостроковий кредит, наданий із метою придбання землі, будинків, споруджень, устаткування й інших активів, що є по своїй природі скоріше «основними», а не «поточними» активами. Він може бути незабезпеченим, видаватися під заставу нерухомості, забезпечений правом арешту інших активів боржника у випадку несплати боргу. Інвестиційний кредит може даватися лізинговими компаніями, страховими компаніями, комерційними банками, ощадними банками, трастовими компаніями, утворювальними і добродійними заснуваннями, пенсійними фондами, індивідуальними інвесторами, андеррайтерами - учасниками ринку, що займаються перепродажем векселів, облігацій і заставних, а також урядовими заснуваннями.

Особистий кредит (споживчий) дається роздрібним торговцем, банком, фінансовою компанією  окремій особі (наприклад, для покупки  їм якогось товару по окремому рахунку  в магазинах і при продажі  товарів тривалого користування, приміром, автомобілів або побутової  техніки). Застосовується також державний  кредит, одержуваний різноманітними урядовими заснуваннями для виконання  ними своїх обов'язків. Одержувачем  позички виступають органи влади, урядові  заснування.

Центральне  питання для менеджера, що одержує  кредит - у розрахунку граничної  процентної ставки, при якій кредит залишається для нього ефективним. Найбільше істотну роль серед  названих вище джерел фінансування, по ступені убування їхньої частки в  інвестиційних операціях, грають розширення акціонерного капіталу, позики, випуск облігацій. Отже, збільшення акціонерного капіталу є основною формою притягнення  засобів для розвитку компаній в  умовах ринкової економіки.

 

          1.2. Вплив оподаткування на формування прибутку

 

 

Можна добре потрудитися на ринку, заробити багато грошей і позбавитися їхньої основної частини не через напад  гангстерів, а в результаті необхідності сплачувати надмірні податки. Не треба проводити яких фундаментальних досліджень, щоб переконатися, що в України в даний час має місце податковий хаос, що веде до постійного підвищення цін, до того, що за хиби податкового механізму розплачується населення, несуть величезні втрати підприємства. За даними Міністерства фінансів УКРАЇНИ, частка податкових і інших обов'язкових платежів у валовому внутрішньому продукті, що складав у 1991 році 31,8%, а в 1993 - 47,8%, у даний час істотно перевищує половину ВВП. У світовій науці обгрунтована верхня межа податкового вилучення, за яким пропадає підприємницький інтерес до бізнесу. При цьому розвиток економічних відношень йде по одному з двох можливих сценаріїв: або ділова активність згортається, або спостерігається масове ухиляння від сплати податків. Така межа одержала назву кривої Лафета і складає 30-35% підприємницького прибутку. У свою чергу, явище, при якому зі збільшенням податкової ставки починає падати відносна, а потім і абсолютна сума що збираються податків, одержало назву ефекту Оливера-Танці1.

У той же час не можна сказати, що держава не шукає шляху для  виходу із ситуації, що створилася. Шляхом уведення пільг для підприємств, держава починає спроби знизити  податковий тиск. Пільги для кожного  підприємства індивідуальні і залежать від можливості інтерпретації господарсько - фінансової політики, а також реструктуризації діяльності організації. Найбільше  ефективно застосування пільг не в чистому виді, а в сполученні з іншими прийомами, організаційними, фінансовими, бухгалтерськими. Зупинимося на деяких із федеральних пільг для  малого підприємництва, що реально  застосувати в роботі фірми. Постанова  Ради Міністрів РСФСР від 18 липня 1991 р. № 406 «ПРО заходи для підтримки  і розвитку малих підприємств  у РСФСР». Малі підприємства в перший рік експлуатації можуть списувати  додатково амортизаційних відрахувань  до 50% початкової вартості основних фондів із термін служби понад трьох років, а також робити прискорену амортизацію  активної частини виробничих фондів2.

Закон УКРАЇНИ від 13 грудня 1991 р. № 2030-1 «ПРО податок на майно підприємства» (із змінами і доповненнями). Зазначеним податком не оподатковується майно  створених підприємств протягом  одного року після їхньої реєстрації, за винятком створених на базі ліквідованих (реорганізованих) підприємств, заснувань  і організацій, їхніх філій і  структурних подрозділів3.

За  Законом УКРАЇНИ від 20 грудня 1991 р. № 2071-1 «Про інвестований податковий кредит» малі підприємства мають  право на одержання інвестиційного податкового кредиту у виді відстрочки податкового платежу і зменшення  податку з прибутку на 10% від ціни закупленого і введеного в  дію обладнання4.

Закон України від 27 грудня 1991 р. «ПРО податок  із прибутку підприємств і організацій» і Лист Державної податкової служби від 13 березня 1996 р. № вГ-6-02. 1-77. На цій  основі при визначенні оподаткування  прибутку виключається прибуток, спрямований  на будівництво, реконструкцію і  відновлення основних виробничих фондів, освоєння нової техніки і технологій; у перші два роки роботи не сплачують  податок із прибутку підприємства по виробництву товарів народного  споживання, будівельні, ремонтно-будівельні і виробляючі будівельні матеріали  за умови, якщо виторг від зазначених видів діяльності перевищує 70% загальної  суми виторгу від реалізації продукції. При цьому початком роботи рахується  день реєстрації підприємства. Дана пільга не стосується підприємств, створених  на базі ліквідованих підприємств, їхніх  філій і структурних подрозділів1.

Податок із прибутку по ставці, зменшеної в  півтора разу, зобов'язані сплачувати банки, що надають не менше 50% загальної  сукупності кредитів селянським (фермерським) господарствам, колгоспам, радгоспам  і іншим сільськогосподарським  підприємствам; підприємствам, що переробляють сільськогосподарську продукцію, а  також малим підприємствам (за винятком здійснюючих постачальницько-збутову, торгову або закупівельну діяльність); а також страховики, який не менше 50% страхових внесків за звітний  період отримано від страхування  майнових інтересів селянських (фермерських) господарств, колгоспів, радгоспів  і інших сільськогосподарських  підприємств і малих підприємств. Крім того, звільнена від оподатковування  прибуток, що спрямовується в якості добровільних внесків у Фонд підтримки  підприємництва і розвитки конкуренції. По малих підприємствах суми податку  з додаткової вартості, сплачені при  придбанні основних засобів і  нематеріальних активів, відраховуються в повному обсязі при запровадженні  в експлуатацію основних засобів  і прийнятті на урахування нематеріальних активів.

По  проекті нового Податкового кодексу  стосовно до малого бізнесу буде використаний податок, що вноситься разове, за принципом  плати за патент. Він визначається по спрощених показниках суб'єктами Федерації, на федеральному рівні встановлюється тільки його максимальну межу.

Більшість вітчизняних підприємств систематично відчувають колосальні фінансові трудності. Російське податкове законодавство  не відрізняється ліберальним підходом до підприємств, що відчувають фінансові  утруднення. На перший погляд, в умовах ринкового господарства державу  не повинно робити податкових знижок для компаній і фірм, що не зуміли правильно організувати свій бізнес і в результаті цього виявилися  неплатоспроможними. Проте, з огляду на масовий характер неплатежів у  російській економіці, причини походження цього явища, випливає з особливою  обережністю застосовувати загальні норми податкового законодавства  до конкретних підприємств. На сьогоднішній день у податкових законах є лише деякі непрямі положення, що можна роздивитися в якості визначених знижок підприємствам, що несуть збитки і відчуває фінансові трудності. До таких положень ставляться:

  1. Дозвіл обчислювати суму належних до сплати податку з додаткової вартості і податку з прибутку виходячи з фактичних цін реалізації у випадку неможливості реалізувати продукцію, роботи і послуги по цінах вище собівартості. Це обкладення при дотриманні встановлених законом правил дозволяє підприємствам, продукція яких не приносить їм достатнього виторгу, не вносити в бюджет податок із прибутку, а по податку з додаткової вартості виводити негативну різницю у взаємовідносинах із бюджетом.
  2. Дозвіл спрямовувати на покриття збитку (протягом  п'ятьох років із моменту його виникнення) прибуток поточного року за умови, щоб що спрямовуються на ці цілі суми не зменшували розмір податку з прибутку більш ніж на 50%. Крім того, попередньою умовою для застосування такого роду пільг є повне використання на покриття збитків минулого років суми наявних у підприємств резервів.
  3. Звільнення від сплати податку з прибутку і податку з додаткової вартості коштів  і інших активів, отриманих у результаті аукціонів, інвестиційних торгів і інвестиційних конкурсів. Ця пільга має відношення до неплатоспроможних підприємств у зв'язку з тим, що вони, як правило, гостро потре бувають в інвестициях1.

 

 

Розділ 2. Аналіз системи формування прибутку

 

          2.1. Аналіз фінансового стану ЗАТ “Лідер”

 

Торгівельно-технічне підприємство “Лідер” (ЗАТ “Лідер”) створене 15 січня 2003 року. Це підприємство має у складі акціонерів юридичних та фізичних осіб; контрольний пакет акцій належить юридичній особі.

Підприємство займається продажем комп’ютерів та побутової техніки, надає платні послуги та займається ремонтом техніки.

Статутний капітал поділений на прості іменні акції (за кількістю засновників). Зміна розміру статутного капіталу відбувається за рішенням Загального збору акціонерів. Збільшення розміру  статутного капіталу відбувається шляхом додаткового випуску акцій за номінальною вартістю не менше вартості акцій початкового випуску або  шляхом збільшення номінальної вартості акцій. Статутний капітал може бути зменшений шляхом зниження номінальної  вартості акцій, шляхом скорочення кількості  акцій та вилучення їх з обороту  з виплатою платежів, що належать їх власникам.

Майно ЗАТ “Лідер” складають  основні фонди і оборотні засоби, а також інше майно, вартість якого  відображається на самостійному балансі. Джерелом майна ЗАТ є власні і  залучені засоби. До власних належать: статутний капітал, фонди, що створюються  із чистого прибутку, засоби, отримані на оплату праці, послуг або іншої  діяльності, не забороненої законом, дохід від цінних паперів, дотації  та безповоротні доброчинні внески.