Формування прибутку підприємства



ПВНЗ «Міжнародний університет фінансів»

Кафедра фінансів та кредиту 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

на тему: «Формування прибутку підприємства»

 

 

 

 

 

 

 

Студента (ки) _____ курсу ______ групи

напряму підготовки__________________

спеціальності________________________

___________________________________

(прізвище та ініціали)

Керівник ___________________________

____________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та  ініціали)  

 

 

Національна шкала ________________   

Кількість балів: __________Оцінка:  ECTS _____

 

                                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       м. Київ – 2013 рік

 

ЗМІСТ


 


ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи формування прибутку підприємства……………………………………………………………5                                                                                          

1.1. Сутність та формування прибутку підприємства………………….5

1.2. Характеристика основних джерел формування прибутку підприємства………………………………………………………….11

1.3.Методи та показники оцінки  формування та використання прибутку  підприємства………………………………………………………….15

РОЗДІЛ 2. Дослідження порядку формування прибутку на ПАТ «АЗОТ» за 2010-2012 роки…………………………………………………………25

2.1. Дослідження майнового  стану підприємства………………………25

2.2. Оцінка джерел формування прибутку………………………………32

2.3. Аналіз рентабельності прибутку…………………………………….36

РОЗДІЛ 3. Основні напрямки підвищення ефективності формування прибутку підприємства……………………………………………………………40

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...48

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………………...51

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

 

В умовах ринкової економіки  основним показником господарської  діяльності торгового підприємства є прибуток. Це пов'язано з тим, що для підприємства, яке несе повну матеріальну відповідальність за результати своєї торгово-господарської діяльності, основною метою є не забезпечення найбільшого обсягу товарообігу, а отримання максимально можливих прибутків. Прибуток представляє собою різницю між сукупними доходами і сукупними витратами торгового підприємства, або між ціною реалізації та собівартості продукції, товарів, послуг. 
Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел: а) продаж (реалізація) продукції (послуг); б) продаж іншого майна; в) позареалізаційні операції. Прибуток від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції (без урахування податку на додану вартість і акцизного збору) та її повною собівартістю. 
Отже, тема прибутку є і завжди буде актуальною для підприємств всіх видів діяльності. Прибуток є кінцевою метою здійснення господарської діяльності будь-якого підприємства, тому економічному аналізу прибутку та прибутковості діяльності підприємства приділяється особлива увага. 
Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і береться за головний                             показник її результативності (ефективності). 
Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні. 
           Мета курсової роботи  є дослідження формування прибутку на прикладі окремого підприємства ПАТ «АЗОТ».

Завдання, які необхідно вирішити при виконанні курсової роботи:

    • Розглянути сутність та методологію формування прибутку;
    • Розглянути характеристику основних джерел формування прибутку;
    • Розглянути показники оцінки формування та використання прибутку підприємства;
    • Здійснити дослідження майнового стану підприємства;
    • Зробити оцінку джерел формування прибутку ПАТ «АЗОТ»;
    • Виконати аналіз рентабельності підприємства.

Об’єктом дослідження в роботі є ПАТ «АЗОТ» - одне з найбільших підприємств в Україні по виробництву мінеральних добрив, іонообмінних смол, капролактама й іншої хімічної продукції.

Предметом дослідження є формування прибутку підприємства, та аналіз рентабельності підприємства.

Методологічною  базою під час виконання роботи є використання як загальнонаукових методів, так і специфічних, необхідних для дослідження економічних процесів – вимір і розрахунок абсолютних і відносних показників, приведення їх у порівняльних вид, систематизація і порівняння, вивчення їхнього впливу на економічні результати ПАТ «АЗОТ», побудова таблиць, підготовка висновків.

Інформаційною базою для написання роботи слугувала річна фінансова звітність ВАТ «АЗОТ» за 2010-2012 роки.

Структура роботи. Курсова робота складається з трьох розділів, які включають в себе таблиці й аналітичні розрахунки, висновка, літературних джерел та додатків.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність та формування прибутку підприємства

 

Прибуток є однією з основних категорій товарного  виробництва. Це передусім категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Поява прибутку безпосередньо  пов'язана з появою категорії  “витрати виробництва”. Прибуток —  це та частина додаткової вартості, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат у грошовому вираженні є собівартість продукції.

Додатковий продукт  — це вартість, створювана виробниками  понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їх успішного розвитку.

Прибуток – це частина  додаткової вартості, створеної і  реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після  того, як втілена в створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з  необхідністю первинного розподілу  додаткового продукту. Прибуток —  це форма виявлення вартості додаткового  продукту.

Таким чином, прибуток є  об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток –  це підсумковий показник, результат  фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває їх результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському  обліку, в офіційній звітності  суб'єктів господарювання, впливає  встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток, який визначається в бухгалтерському обліку підприємств, формується як фінансовий результат  операційної діяльності (зазвичай це основна частина загального фінансового результа діяльності), інвестиційної діяльності, фінансової (у вузькому розумінні слова) діяльності. Крім цих джерел формування прибутку (вони об'єднані поняттям "звичайна діяльність"), у певних випадках підприємство може мати прибутки (частіше — збитки) від надзвичайних подій - повеней, пожеж та інших природних катаклізмів.

Фінансовий результат діяльності підприємства значною мірою залежить від організації роботи фінансової служби в напрямі пошуку резервів збільшення прибутку в позавиробничих і позареалізаційних операціях. Мова йде, наприклад, про штрафи, пеню, неустойки, інші види санкцій, які одержані від партнерів або стосовно яких є рішення суду чи іншого відповідного органу про їх надходження. Фінансова служба підприємства в координації з юридичною та збутовою службами проводити роботу, яка забезпечує надходження цих доходів від контрагентів-порушників; водночас фінансова служба має приймати заходи щодо виявлення винуватців і з'ясування причин виникнення підстав для сплати штрафних санкцій на користь контрагентів, виникнення інших непродуктивних витрат.

Велике значення у  формуванні прибутку виробничого підприємства відіграє прибуток від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, який по вище вказаній структурі формування прибутку підприємства входить до таких ланок як прибуток від основної діяльності, від операційної і на самому початку є складовою прибутку від звичайної діяльності.

Отримання прибутку від  реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими  актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) — за датою фактичного виконання (надання) таких або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.

Однак незалежно від  визначення моментові реалізації в  законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту  реалізації за датою відвантаження  товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою часто призводить до потреби використати оборотні кошти підприємств на сплату податків, а тому — до погіршання їхнього фінансового стану.

На рис. 1.1 наведено структурно-логічну  схему формування прибутку від реалізації продукції, а також основні показники, що впливають на прибуток від реалізації.

Рисунок 1.1. - Структурно-логічна схема формування прибутку від                реалізації продукції.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також  і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в  ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє недостатня конкуренція, монопольне становище окремих підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.

Отже, можна зробити  висновок, що спроможність підприємств  впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвою.

Розглянемо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні  особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Беручи загалом, можна  дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання).

Витрати на виробництво  продукції утворюють виробничу  собівартість.

Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак  при цьому необхідно взяти  до уваги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством.

Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні  заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких із них також регулюється  державою через визначення нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

  • відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування);
  • амортизація основних засобів і нематеріальних активів;
  • інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби, комунальний податок).

Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці; вартість основних виробничих фондів, що належати підприємству, їх структура та визначений підприємством строк їх корисного використання.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської  діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто  зниження її собівартості, є важливим резервом збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на зменшення таких витрат. Для цього необхідно знати: повний перелік витрат, особливості складові і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині підприємства усіх форм власності отримали більше самостійності в прийнятті  рішень з формування собівартості. Однак не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2002 року (зокрема за положенням бухгалтерського обліку 16 “Витрати”), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, якові було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат [5].

Витрати, пов'язані з  операційною діяльністю, які не включаються  до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на:

— адміністративні витрати,

— витрати на збут;

— інші операційні витрати.

У разі перевищення суми витрат підприємства над сумою доходів  від його діяльності утворюються  збитки, які знаходять відображення в І розділі пасиву балансу (у від'ємному значенні). На суму балансового збитку (минулих і звітного років) зменшується підсумок І розділу і валюта балансові в цілому (зменшується торба власних фінансових ресурсів). Збиткова діяльність підприємства несумісна з ринковими умовами господарювання.

 

1.2. Характеристика основних джерел формування прибутку підприємства

 

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, вдосконалення його матеріально-технічної  бази, забезпечення всіх форм інвестування. Вся діяльність підприємства прямує на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію її на певному рівні.

Прибуток, як основний економічний показник, дає змогу поєднувати економічні інтереси держави, підприємства як суб’єкта господарювання, персоналу і власника підприємства. Вирішення цього завдання насамперед пов’язане з пропорціями у розподілі та використанні прибутку. З метою аналізу та забезпечення ефективного управління формуванням прибутку доцільно диференціюють такі види прибутку підприємства:

    • Маржинальний прибуток – це різниця між чистим доходом підприємства та змінними витратами, пов’язаними з виробництвом реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Він є джерелом покриття всіх постійних витрат підприємства.
    • Валовий прибуток, що обчислюється як різниця між чистим доходом підприємства та виробничою собівартістю реалізованої продукції, яка, крім змінних витрат, охоплює ще й накладні виробничі витрати (амортизацію виробничого обладнання, опалення приміщення виробничого цеху).
    • Операційний прибуток, або прибуток від операційної діяльності підприємства, що є різницею між валовим прибутком та постійними витратами підприємства, пов’язаними з його операційною діяльністю у звітному періоді.
    • Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування – визначають як алгебраїчну суму загального прибутку від операційної діяльності (який підприємство отримало від реалізації продукції, робіт, послуг) та доходів і витрат від іншої діяльності.
    • Прибуток від звичайної діяльності підприємства визначають як різницю між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку.
    • Чистий прибуток підприємства як алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності, доходу, витрат та податку з прибутку від надзвичайної діяльності.

Отже, загальний прибуток підприємства складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайної діяльності та від надзвичайних подій.

Прибуток від звичайної  діяльності становить 95% від загальної  суми отриманого підприємством прибутку. Більша частка прибутку від звичайної діяльності припадає на прибуток від операційної діяльності, зокрема від здійснення основної діяльності (реалізації продукції, робіт, послуг). Прибуток від іншої операційної діяльності складається з прибутку від реалізації оборотних активів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, залишків незавершеного виробництва тощо), реалізації іноземної валюти, якою підприємство володіє з метою забезпечення операційної діяльності (наприклад, імпортування сировини, комплектуючих), прибутку від операційної оренди та інших операцій підприємства, що не належать до фінансової або інвестиційної діяльності.

Управління операційним  прибутком охоплює велику кількість  трансакцій, які виконуються на різних етапах руху грошових коштів, що надійшли від реалізації продукції, послуг, робіт, і забезпечують отримання чистого прибутку. У зв’язку з цим основною метою управління прибутком є оптимізація грошових надходжень та витрат, виявлення резервів та їх мобілізація.

Формування прибутку від основної діяльності перебуває  під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів.

Основним шляхом збільшення операційного прибутку є нарощування  обсягів виробництва, зниження собівартості реалізованої продукції, розумна асортиментна політика, підвищення якості продукції.

Прибуток (збиток) від надзвичайних подій визначається у вигляді різниці між доходами, що надійшли на відшкодування завданих стихійним лихом втрат та збитків. При цьому до складу надзвичайних доходів включають страхове відшкодування, отримане за втрачене від стихійного лиха, пожежі, техногенної аварії майно, та інші надзвичайні доходи. До складу надзвичайних витрат зараховують невідшкодовані збитки від втрати майна в результаті стихійного лиха, пожежі, техногенної аварії; втрати на заходи з попередження стихійного лиха. Збитки від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми на, яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих збитків.

Маржинальний прибуток служить основою для визначення беззбиткового обсягу продажів за кожним видом продукції в цілому по підприємству, а також для обгрутування оптимального варіанта різноманітних управлінських рішень.

Маржа покриття на одиницю  продукції показує внесок кожної додатково виготовленої продукції  у загальну суму маржинального прибутку, що є джерелом покриття постійних витрат і генерації прибутків. Порівняння маржинального прибутку з сумою постійних витрат організації відбиває фінансовий результат від операційної діяльності.

Показник маржі покриття у відсотках до виручки є важливим інструментом прийняття рішень. Якщо підприємство збільшить продажі продукції з більш високими значеннями цього показника, то воно одержить більш високу суму покриття, а відповідно і більш високу суму прибутку. Тому планування виробництва й збуту продукції має орієнтуватися саме на цей критерій з метою досягнення оптимального фінансового результату.

Фонд розвитку виробництва  є власним джерелом підприємства, що застосовується для фінансування витрат, пов’язаних зі зростанням виробництва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують розвиток та зміцнення матеріально-технічної бази підприємств, інші витрати капітального характеру, включаючи природоохоронні і такі, що спрямовані на поліпшення умов праці і техніки безпеки. Формування власного резервного (страхового) фонду здійснюється на випадок різкого погіршення фінансового становища внаслідок тимчасової зміни ринкової кон’юктури, стихійних лих тощо.

Чистий прибуток також  є джерелом виплат доходів засновникам (власникам) підприємства, а для акціонерних підприємств – виплат дивідендів акціонерам.

Принципове значення в розподілі чистого прибутку має досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо  на підприємстві вони утворюються, а їхню величину можна встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних витрат чи доходів.

Використання чистого  прибутку (напрямок і пропозиції) визначаються самостійно кожним суб’єктом господарювання згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до цього Закону державне регулювання використання чистого прибутку здійснювалося в основному суто економічними інструментами, зокрема зменшенням суми податку на прибуток (до 25%).

 

 

 

 

1.3. Методи та показники оцінки формування та використання прибутку підприємства

 

Розрахунок прибутку використовується для складання  поточних і перспективних фінансових планів.

Методи визначення суми валового прибутку від реалізації мають  свої особливості залежно від напрямку діяльності (виробництво, торгівля, сфера послуг) і широти номенклатури продукції.

У виробництві можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації:

    1. прямий;
    2. на основі показника витрат на гривню продукції;
    3. розрахунково-аналітичний метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток від продажу продукції є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою та її повною собівартістю (без урахування ПДВ і акцизного збору)

Пр=ВД – Sвир – ПДВ – Азб         (1.1)

ВД – виручка;

Sвир – витрати виробництва на виготовлення і заробітну плату працівника;

ПДВ – податок на додану вартість;

Азб – акцизний збір.

У разі калькування за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і прибуток обчислюється:

Пр = ВР – Sрнв – Sн         (1.2)

ВР – виручка;

Sрнв – собівартість реалізованої продукції на неповними витратами;

Sн – витрати, що не включені в собівартість, а віднесено на певний період.

Розрахунок прибутку на основі показника витрат на одну гривню продукції. Це укрупнений метод, що використовують малі й середні  підприємства, а також у випадку  великої номенклатури й невизначеності структури попиту на продукцію за попередній період і очікувану зміну цих витрат у плановому періоді:

Р = Вплан – [Вплан ´(Зотч –ΔЗ)],     (1.3)

Де Вплан – обсяг реалізації продукції в плановому періоді в цінах виробника;

Зотч – витрати на гривню продукції звітного року (визначаються розподілом собівартості продукції на обсяг реалізації);

∆З – зниження витрат на гривню реалізованої продукції в  плановому періоді;

[Вплан×(Зотч - ∆З)] – повна собівартість реалізованої продукції.

Розрахунково-аналітичний метод. Розрахунок прибутку по цьому методі здійснюється окремо по порівнянній і непорівнянній продукції. Порівняна – це продукція, що провадилася на підприємстві в попередньому періоді. Розрахунок прибутку по порівняній продукції здійснюється з урахуванням зниження собівартості за основними техніко-економічними факторами:

    • підвищення технічного рівня виробництва;
    • вдосконалення організації виробництва;
    • зміна обсягів і структури випуску продукції.

Прибуток від реалізації непорівняної продукції, що не вироблялась  на підприємстві в поточному році, може бути розрахована прямим методом, якщо для цього є вихідні дані. Коли такі дані відсутні, можуть бути використані дані про середню рентабельність реалізованої продукції в цілому по підприємству.

Незважаючи на те, що абсолютна  сума прибутку є дуже важливим показником, але цей показник не відображає ефективності використання всіх ресурсів підприємства.

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об’єкта, який продається з урахуванням витрат на продаж-демонтаж, транспортування, оплата агентських служб.

Пін = Цпр – Ц прид     (1.4)

Цпр – ціна продажу;

Цприд – ціна придбання.

Прибуток від позареалізаційних операцій – це прибуток від пайової участі у спільних підприємствах, здаванням майна в оренду, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов’язаннями, надходження від економічних санкцій і обчислюється як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій і витратами на їх виконання.