Формування самосвідомості дошкільника

Курсова робота

 

на тему:

 

Формування самосвідомості дошкільника

 

 

 

Зміст

 

Вступ. С. 3 – 4

 

1. Розвиток самосвідомості в  онтогенезі. С. 5 – 7

 

2. Особистісне зростання в ранньому  віці. С. 8 – 17

 

3. Формування самосвідомості в  дошкільному віці. С. 18 – 32

 

4. Роль сім’ї у формуванні  самосвідомості дитини. С. 33 – 40

 

5. Діагностика сформованості самосвідомості. С. 41 - 42

 

6. Методичні рекомендації для  батьків та педагогів. С. 43 - 48

 

Висновки. С. 49 - 51

 

Список використаних джерел. С. 52 - 53

 

Додатки. С. 54 - 74

 

 

 

Вступ.

 

Суспільство без якісної освіти не має майбутнього. Відтворення

інтелектуального потенціалу народу, піднесення науки і техніки на

світовий рівень є необхідною умовою розбудови України як цивілізованої

держави. Здійснити це неможливо  без удосконалення системи освіти, яка є

основою національного відродження.

 

Раннє дитинство – період, коли закладаються основи всіх психічних

функцій та властивостей особистості, формуються пізнавальні процеси,

інтенсивно розвиваються різні  види діяльності, створюються передумови

для різнобічного та гармонійного розвитку. Важлива роль у цьому процесі

належить батькам, вихователям, практичним психологам.

 

У сучасній літературі з’являється  дедалі більше статей з проблеми

соціального розвитку малят, формування самосвідомості дошкільника,

виховання вольових якостей, самостійності  тощо.

 

Вивченням даної проблеми займаються наукові співробітники лабораторії

психології дошкільного інституту  психології імені Г. С. Костюка АПН

України: С. Є. Кулачківська, Т. О. Піроженко, Л. Г. Подоляк, С. О.

Ладивір, доктор психологічних наук, професор, заступник директора

Інституту проблем виховання АПН  України Кононко О. та її колеги і  багато

інших науковців і педагогів - практиків.

 

Об’єктом нашої наукової роботи є: розвиток „Я” – концепції дошкільника.

 

Предмет дослідження: формування самосвідомості дитини шляхом

цілеспрямованого впливу сім’ї  та дошкільного навчального закладу.

 

Мета дослідження: вивчити особливості  особистісного зростання в

дошкільному віці і механізми стимулювання цього процесу.

 

Завдання:

 

Ознайомитися з працями вітчизняних  та зарубіжних вчених з проблеми

формування самосвідомості дошкільника.

 

Вивчити головні підходи до організації  навчально – виховного процесу,

який би сприяв всебічному і гармонійному розвитку дитини.

 

З’ясувати позитивні та негативні  фактори сімейного виховання, що

впливають на розвиток самосвідомості малюка.

 

Розробити методичні рекомендації для батьків і педагогів.

 

1. Розвиток самосвідомості в  онтогенезі.

 

На сучасному етапі розвитку дошкільної освіти утверджуються цінності

гуманістичної педагогіки. Суттєво  змінюється методологія та теорія

дошкільної освіти: традиційний  функціональний підхід, на якому

ґрунтувалася радянська педагогічна  наука, поступається місцем

особистісно орієнтованим технологіям навчання та виховання. Це у свою

чергу зумовлює перетворення дошкільного  навчального закладу на

особистісно орієнтований навчальний заклад, потребує організації

навчально - виховного процесу, спрямованого на розвиток особистості

дитини, здатної до реалізації своїх здібностей, до свідомого й

відповідального вибору в різноманітних  життєвих ситуаціях, спроможної

успішно адаптуватися до життєдіяльності  в сучасному суспільстві.

 

Пріоритетною складовою педагогічного  процесу в дошкільному навчальному

закладі стає особистісно орієнтована взаємодія педагога з дитиною, за

якої кожна дитина має право  на своє «Я», на повноцінне проживання

кожного вікового етапу розвитку.

 

Дорослі створюють навколо дитини особливий світ, сповнений любові, тепла

й поваги. Саме за таких життєвих обставин поступово розквітає дитяча

особистість, для якої довірчі взаємини, тепло сильної руки так само

значущі, як вода, їжа, повітря для  організму. Такими людьми спочатку

стають батьки, потім вихователі, дорослі, наділені почуттям

відповідальності за долю кожної дитини, які розуміють її внутрішній

світ, уміють розділити з малюком  його прикрощі й радощі, успіхи й

тривоги, завжди допоможуть, усе пояснять.

 

Щоб особистість була неповторною, треба навчити дитину розуміти своє Я,

інших людей, навколишній світ. Проблема самопізнання завжди турбувала

людину і сьогодні вона є найважливішою  та найактуальнішою.

 

Процес пізнання дитиною образу «Я» досить складний і тривалий. Пізнаючи

навколишній світ, дитина робить перші  кроки в пізнанні самої себе, а

отже, і в розвитку самосвідомості.

 

Самосвідомість являє собою  складний психічний процес, суть якого  полягає

у сприйнятті особистістю численних  образів самої себе в різних ситуаціях

діяльності й поведінки, в усіх формах взаємодії з іншими людьми і в

поєднанні цих образів в єдине цілісне утворення – уявлення, а потім у

поняття свого власного „Я” як суб’єкта, що відрізняється від  інших

суб’єктів [16,131].

 

Самоусвідомлення — це процес, за допомогою якого людина пізнає себе та

ставиться до самої себе. Свідомість характеризується своїм продуктом

(«Я») і є формою переживання  людиною своєї особистості як  цінності й

водночас є об'єктом самосвідомості [11,16].

 

«Я» має кілька аспектів — фізичне  «Я», духовне «Я», соціальне «Я». «Я» -

образ — це суб'єктивна система  уявлень і понять людини про саму себе,

свою зовнішність, здібності та можливості, риси характеру, особистісні

якості, уміння, звички й навички, світоглядні  цінності, своє місце в

суспільстві, характер взаємин з  іншими тощо [11,16].

 

Формування самосвідомості пов’язане з віковими етапами психічного

розвитку людини. Умовно в розвитку самосвідомості дошкільника можна

виділити такі стадії: від народження до одного року; від одного до трьох

років; від трьох років до 7 років.

 

Розвиток самосвідомості починається  на найбільш ранніх етапах онтогенезу

з вирізнення дитиною себе із світу  предметів та інших людей. Перші  ігри

дитини – спочатку з частинами  свого тіла (ручками, ніжками), а потім  і з

предметами зовнішнього світу  – засвідчують наявність первинної

диференціації активної і пасивної її ролі в руховій діяльності. Саме

завдяки маніпулюванню предметами та у взаємовідносинах з дорослими

дитина починає поступово усвідомлювати  своє фізичне „Я” [16,152].

 

Суттєвою умовою розвитку самосвідомості є поява в дитини здатності до

пересування у просторі. Цей факт започатковує нові форми взаємин  з

дорослими, що відкриває нові шляхи  і джерела пізнання власних

можливостей. Розширює межі пізнання себе як самостійного суб’єкта.

 

Особливе значення у розвитку самосвідомості має виникнення й розвиток

мовлення, що на якісно новому рівні  включає дитину в сферу взаємин  з

дорослими та іншими дітьми.

 

Подальший розвиток дитячої самосвідомості пов’язаний з виокремленням

спонук до виконуваних дій, регулюванням їх у часі. Спонуки виражаються

головним чином у бажаннях дитини. Усвідомлення бажання, віднесення його

до самої себе, усвідомлення дії  як засобу реалізації цього бажання

пов’язані з формулюванням дитиною  мети свого вчинку, здатністю зберегти

цю мету й практично реалізувати  її.

 

Третій рік життя – період інтенсивного психічного розвитку. Дитина

вступає в той період, коли потреба  в утвердженні та завоюванні своєї

самостійності призводить до цілої  низки конфліктів. Найчастіше малюк  не

має на меті нічого поганого – він  лише бажає випробувати власну

незалежність та її межі. Це період, коли в психічному світі особистості

закладаються моральні норми і  комплекси, які в подальшому можуть перейти

в стійкі особливості особистості [16,153]. На цьому етапі вирішального

значення набуває характер взаємин  дитини з батьками. Оскільки в малюка

ще не має адекватного знання про себе й ставлення до себе, він стихійно

приймає ставлення до себе батьків.

 

Розвиток самосвідомості після  трьох років відбувається в напрямку дедалі

більшого самоствердження особистості  дитини, відбувається подальше

накопичення пізнавального, афективного  та вольового досвіду, що

відбивається на диференціації  самооцінок і зростанні їхньої адекватності

[16,154].

 

 Отже, проблема пізнання дитиною  власного «Я» була й залишається  однією

з найважливіших і найактуальніших, особливо в період оновлення

дошкільної освіти на засадах педоцентризму.

 

2. Особистісне зростання в ранньому  віці.

 

Особистістю називають дитину, яка  вміє відповідально самовизначатися,

зрозуміло, в межах вікових можливостей. Відповідальність засвідчує

вміння малюка орієнтуватися в  своїх правах (свободі робити те, що йому

хочеться) та обов'язках (правилах, які  обмежують його свободу,

визначають межі соціально прийнятної та схвалюваної поведінки,

знайомлять з тим, що "можна", "не можна", "необхідно"). Коли педагог

упевнений, що конкретна дитина здебільшого  знає, чого хоче й водночас

орієнтується в правилах доцільної  поведінки, він може вважати, що

розвиток особистості відбувається нормально. Тривогу може викликати, з

одного боку, відсутність у малюка власних бажань, повна залежність його

поведінки та діяльності від волі та вибору дорослих; з другого —

ігнорування будь-яких правил та норм, намагання добитися свого за

будь-яку ціну.

 

Самовизначитися — означає з  власної ініціативи та відповідно до своїх

можливостей та інтересів обирати  вид діяльності, характер поведінки,

предмет симпатії, рід занять, приймати самостійні рішення. Варто

поспостерігати, як маленька дитина поводиться в ситуації невизначеності,

дефіциту інформації, браку знань та досвіду. Якщо вона мобілізується,

намагається подолати труднощі, виявляє  наполегливість і кмітливість,

звертається по допомогу до дорослого  лише в разі необхідності, є

підстави для задоволення: маля робить упевнені кроки на шляху свого

особистісного зростання. Якщо ж воно розгублюється, невпевнене в собі,

вередує, плаче, дратується, наполягає  на тому, щоб дорослий замість

нього впорався зі складною ситуацією  або допоміг визначитися з  вибором,

є підстави вважати, що його особистісний розвиток уже йде небажаним

шляхом, потребує серйозної уваги  батьків і педагогів [7,3].

 

Буває, що дво - трирічна дитина по-різному  поводиться в різних життєвих

ситуаціях. У такому разі важливо  з'ясувати, чому в одних випадках вона

свідомо регулює спою поведінку, орієнтується на моральні правила, прагне

заслужити схвалення дорослого, а  в інших — "наче з прив'язі  зривається":

не реагує на заборони, не відгукується на ласку й умовляння, поводиться

войовничо, агресивно, безсоромно. Дорослі  в таких випадках часто

розгублюються, нервують, вдаються до фізичних покарань. А це, як відомо,

лише підсилює негативний ефект, "піддає у вогонь жару".

 

Щоб обрати правильну стратегію  поведінки у складних ситуаціях, дорослі

мають розуміти основні причини, що зумовлюють негативні прояви поведінки

дитини раннього віку. Основні з  них:

 

? вікова криза, суть якої полягає  в усвідомленні дитиною своїх  зрослих

можливостей, появі бажання урівняти себе в правах із дорослими,

звільнитися від надмірної опіки, демонстрація близьким дорослим (більше

нікому!) своєї незалежності від них; поява негативізму та впертості як

механізмів захисту "Я", способів апробації та утвердження своєї  самості;

 

* неврахування дорослими того, що дитина подорослішала, багато  чого

навчилася і вже здатна робити щось самостійно; поводження з нею, як з

маленькою: надмірна опіка, контроль, повчання, докори; обмеження;

жорстке регламентування життя, поведінки, діяльності, прийнятих нею

рішень викликають у неї протест [7,3].

 

Період кризи рідко в кого з дітей проходить непомітно, тож варто

набратися терпіння (попереду ще чимало кризових періодів!), переглянути

своє ставлення до маляти, відмовитися  від сприймання його як нетямущої

істоти, внести корективи у свої взаємини з ним. Якщо хочемо, щоб  малюк

був самостійним, — слід надавати йому можливість вправлятися в

автономності та незалежності, дозволяти  робити власні помилки й шукати

шляхи їх ви правлення. Спочатку за допомогою  та підтримкою дорослого, а

з часом — і без них.

 

Чи так уже важливо дбати  про особистісне становлення  дитини в ранньому

дитинстві? Що таке "особистісне  зростання"? Чи не досить того, щоб  малюк

просто був здоровим, умілим, розумним? Які ж якості особистості слід

вважати базовими -- основними, сутнісними, найважливішими для його

життєвого успіху в майбутньому? Спробуємо  поміркувати разом.

спіху в майбутньому? Спробуємо  поміркувати разом.

 

Особистісне зростання — активний процес становлення, в якому дитина бере

на себе посильну відповідальність за свої вчинки, діяльність, поведінку.

Вона прагне досягти доступних  цілей, намагається самостійно розв'язати

елементарні життєві задачі, в неї  є певні "дитячі" ідеали, до яких вона

прагне. Малюк виробляє найпростіші  життєві плани, робить спроби їх

реалізувати. Ця істота амбітна, генерується  із середини (а не лише

зовнішніми спонуканнями), домагається різноманітності буття, нових

вражень, не уникає ризикованих ситуацій [7,3].

 

Особистістю дитина не народжується, нею вона стає. І не лише завдяки

вихованню та навчанню дорослих, а  й в результаті власної роботи над

собою. Жодний дорослий, навіть найрідніший, не може пройти цей шлях

замість дитини. Якщо ж батьки чи вихователі потуратимуть намаганню

малюка перекласти на них відповідальність за прийняття рішень, з часом у

нього може виробитися звичка жити не своїм життям, діяти не відповідно

до своєї природи та призначення. І як наслідок — виникнення неврозів,

невдоволення собою, зовнішні та внутрішні  конфлікти, погіршення

стосунків із людьми, що оточують, відмова  від активної життєвої позиції,

 заміщення реального життя  на уявне, штучне. А це — вкрай небезпечно.

 

От чому варто вже сьогодні, поки дитина маленька, подбати про її

повноцінне, відповідне кожному віковому етапу, становлення особистості.

Щоб конкретизувати та поглибити знання педагогів про дітей раннього

віку, наведемо схему-орієнтир вікових змін, що відбуваються в

особистісному становленні малюків  протягом перших трьох років життя.

Вона допоможе уточнити не лише основні  параметри, важливі для

особистісного зростання малюка, а  й індикатори кожного.

 

Прояви особистості залежно  від віку дитини

 

Перший рік життя

 

Протягом 30-50 хвилин може зайняти себе самостійно. За власним бажанням

відмовляється від перебування  на руках. Стає все наполегливішою та

допитливішою, обстежує, досліджує  простір навколо себе. Прагне досягти

мети; плаче, якщо щось не виходить. Із власної ініціативи наслідує рухи

та дії рідних дорослих. Починає  самостійно їсти, вдягати окремі деталі

одягу. Виконує разом з дорослим елементарні дії з предметами.

Спостерігає за реакціями батьків  на свою поведінку. Відгукається на

власне ім'я. Радіє своєму зображенню в дзеркалі. Розрізняє поняття

"можна"" — "не можна", "хороший"— "поганий". Охоче  спілкується з

приємними людьми, уникає спілкування  з неприємними.

 

Другий рік життя

 

Впізнає себе у дзеркалі. Радіє  досягненню позитивних результатів.

Відтворює дії дорослих в іграх. Виконує різні вимоги (подає, приносить,

показує, жаліє, робить рукою "до побачення" тощо). Придивляється до

незнайомих людей, виявляє інтерес  до однолітків, тривалий час

спостерігає за ними. Починає застосовувати  в спілкуванні мову. Виконує

прості гігієнічні (намагається  не забруднитися, користується носовичком)

та моральні правила (поводиться привітно, ділиться з іншими тощо).

Радісно реагує на пестливі звернення. Знає, чого можна чекати від мами й

я. Знає, чого можна чекати від мами й

тата в тому чи іншому випадку. За власним бажанням обирає об'єкт для

наслідування. Знає свою статеву приналежність  Дедалі виразнішими стають

уподобання та прихильності. Говорячи про себе, називає себе на ім'я.

 

Третій рік життя

 

Слухняність стає свідомішою. Впевнена у своїх можливостях. Намагається

стримати агресивні прояви. Орієнтується на моральні правила й соціально

схвалювані норми. Виявляє дослідницьку активність. Ставить запитання.

Знає, що люди різняться між собою  зростом, вагою, статтю, віком. Має

уявлення про особливості поведінки  чоловіків і жінок. Говорячи про  себе,

використовує займенник "Я". Диференціює "я", "ти", "ми", "моє", "твоє",

"наше". Відстоює незалежність ("Я сам!"). Демонструє іншим  свої вміння.

Переживає успіх - неуспіх. Не погоджується з поганою думкою про себе.

Домагається визнання своїх досягнень. Її можна умовити відмовитися  від

чогось. Орієнтується у настроях рідних дорослих. Впізнає себе на

фотографіях та у фільмі. Робить спроби самостійно щось вибрати, прийняти

певне рішення. Звертається до приємних дорослих та однолітків. Чинить

опір кривдникові [7,4].

 

Педагог має визначитися з тим, наскільки властиві описані прояви

поведінки кожному вихованцеві. Якщо поряд з тим чи іншим проявом  він

може поставити знак "+", це означає: розвиток особистості малюка

відбувається нормально, та різнобічно засвідчує правильність обраної

стратегії виховання. Якщо ж одні з  ознак особистісного зростання

властиві дитині, а інші виявляються  рідко або зовсім не характерні для

неї, це свідчить про існування певних проблем передусім у виборі

виховних впливів на малюка.

 

Педагогам стане в нагоді наведений  нижче комплекс базових якостей, що

засвідчує нормальний темп і спрямованість  особистісного зростання

малюків.

 

Темп і спрямованість особистісного зростання дитини раннього віку

 

Самостійність

 

У знайомих ситуаціях діє незалежно  від керівництва й допомоги дорослого,

звертається по неї в разі об'єктивної необхідності, ефективно

використовує в подальшій діяльності; відмовляється від передчасної

допомоги інших; ініціює елементарні  рішення, покладається на власний

досвід, довіряє своїм можливостям, уміє самоорганізуватися, може

відстояти свою думку, виробляє елементарне  самооцінне судження; вміє

протягом певного часу зайняти  себе; радіє власним досягненням.

 

Працелюбність

 

Уявляє, що кожна здорова людина працює; знає, що для досягнення

результатів треба докласти зусиль; розуміє, що праця дає радість,

завершується практичними результатами, корисна для виконавця та інших

людей; намагається домогтися високої якості, діє старанно, доводить

розпочате до кінця; долає елементарні  труднощі на шляху до мети; діє

оптимістично, цілеспрямовано; виправляє  помилки, вдосконалює зроблене,

радіє досягненням, прагне досягати успіху.       

 

Людяність

 

Виявляє інтерес до людей, уважна до їхніх потреб і настроїв; знає, що

різні люди різняться між собою  своїми особливостями, можуть мати

відмінну від її власної точку  зору; може визнати чесноти й переваги

нати чесноти й переваги

інших людей; здатна співчувати, співрадіти, ставати на місце інших;

виявляє бажання допомогти, зробити  добро; не розраховує на винагороду,

виявляючи до інших увагу, підтримуючи  їх; адекватно реагує на чуже горе,

неуспіх або погане самопочуття, змінює відповідно до цього свою

поведінку; вміє прощати, доброзичлива до людей, щира в поводженні,

відкрита для контактів з  приємними людьми.

 

Самолюбність

 

Розвинене почуття самоповаги, орієнтується у власних чеснотах і вадах;

може відстояти власну гідність, упевнена у своїх можливостях,

покладається на себе, довіряє собі, співвідносить свої домагання з

можливостями; небайдужа до думки  про себе авторитетних людей;

домагається реалізації своїх прав, якісно виконує обов'язки;

збалансовані прагнення до самореалізації, саморозвитку та

самозбереження; намагається гідно вигравати й програвати; усвідомлює

свою значущість для рідних та близьких; радіє своїм успіхам;

ображається, коли принижують її гідність; прагне самоутвердитися.

 

Відповідальність

 

Знає, що кожна людина має обов'язки; орієнтується у своїх власних,

намагається їх виконувати без нагадувань дорослих; може на прохання

близької людини відмовитися від  розваги на користь обов'язкової  справи;

усвідомлює, що людина відповідає перед  іншими за свої дії; знає, що

вчинки та дії мають певні  наслідки для людей, що навколо; намагається

дотримуватися свого слова, виконувати обіцянки; орієнтується в межах

припустимої та соціально схвалюваної  поведінки; визнає свої помилки,

здатна визнати свою провину, розкаятися; може взяти на себе

відповідальність за виконання  суспільно корисної справи (звичайно ж,

посильної).

 

Розсудливість

 

Починає розмірковувати з приводу  побаченого, намагається послідовно

викладати свої думки, формулює елементарні  судження, робить нескладні

висновки, висуває найпростіші  припущення; обговорює з близькими

дорослими свої проблеми, розповідає про них; може вести короткочасну

бесіду, проявляє інтерес до нової інформації, розв'язання життєвих

проблем рідними  дорослими; ставить багато запитань і робить спробу

самостійно  відповісти на них.

 

Справедливість

 

Орієнтується  в тому, що всі діти рівні у  своєму бажанні дістати

підтримку, розуміє та визнає авторитетних дорослих та значущих

однолітків; диференціює поняття "правда" і "неправда", "чесність" і

"нечесність", намагається поводитися правдиво, дотримується у взаєминах

з іншими моральних  правий; вчиняє совісно, чесно; бере до уваги

домагання і можливості інших людей; розпізнає  порушення правил, може

опиратися несправедливості.

 

Самовладання

 

Уміє стримувати негативні емоції та поривання; усвідомлює, що поганий

настрій та вчинки негативно позначаються на самопочутті та діях дорослих

та однолітків; може на прохання близької людини відмовитися від чогось

небажаного, певний час зачекати, не капризувати, втриматися від

бажаного; утримується від плачу, якщо потрапила у халепу, шукає виходу

зі скрутної ситуації, звертається  до дорослого по допомогу; виявляє

сміливість, здорову міру ризику, намагається  чинити опір руйнівним

зику, намагається чинити опір руйнівним

зовнішнім впливам.

 

Креативність

 

Схильна до творчості, намагається відійти від зразка, зробити по-своєму;

здатна до найпростіших форм винахідництва, раціоналізаторства; надає

перевагу завданням, які дають  простір для фантазії, вигадки,

експериментування; має смак до ситуацій, пов'язаних з необхідністю

долати труднощі, знаходити оригінальні рішення; вирізняється високим

пізнавальним інтересом, жагою  до нового; радіє результатам праці;

ставить незвичні запитання, дає нестандартні пояснення; знаходить

незвичне у відомому, знайомому; не боїться ситуації невизначеності,

дефіциту інформації; не губиться у нових умовах, швидко визначається в

них, легко адаптується [7,5].

 

Викладене можна використати як схему-орієнтир для співвіднесення

бажаного стану речей з реальним, розуміння, які базові якості у дитини

сформовані на рівні вікових можливостей, а які — недостатньо, визначити

причини цього та можливості виправити  становище.

 

Варто взяти до уваги, що результатом  повноцінного розвитку особистості  є

її життєва компетентність. Компетентною називають дитину, яка в різних

життєвих ситуаціях поводиться розумно, відповідно до вимог життя  щодо

обізнаності, вмілості, вправності, досвідченості, які не суперечать

власній природі, здоров'ю. Чи доцільно оперувати поняттям

"компетентність", якщо йдеться  про маленьку дитину? Так, маємо на увазі

бажану й відповідну вікові міру, здатність малюка діяти впевнено,

почуватися спроможним ефективно  взаємодіяти з природним, предметним та

соціальним оточенням. Компетентна  трирічна дитина діє винахідливо,

розумно, конструктивно застосовує власний досвід та допомогу дорослого.

Щоб зробити висновок про те, чи можна вважати ту чи іншу дитину раннього

віку компетентною, варто проаналізувати її знання, уміння, навички,

звички, якості. Найважливішими з них  у ранньому віці фахівці вважають:

 

1. Володіння основними видами діяльності: предметно-практичною (діє з

предметами побуту, самостійно їсть, частково вдягається — роздягається),

ігровою (використовує іграшки за призначенням, відображає картини

дорослого життя), спілкуванням з рідними (охоче діє і грає разом,

використовує різні способи  залучення батьків та вихователів  до спільної

діяльності).

 

2. Розвиток основних форм активності  —фізичної (вправно бігає, грає

м'ячем, їздить на велосипеді тощо), емоційної (сприйнятлива до подій,

орієнтується в настроях людей; здатна стримувати негативні прояви в

присутності сторонніх), соціальної (товариська, чуйна, виявляє інтерес

до чужих дорослих та однолітків, відкрита для контактів, привітна),

моральної (орієнтується в елементарних моральних правилах і нормах

поведінки, намагається вчиняти правильно, хоче бути приємною),

пізнавальної (цікавиться новим, ставить  запитання, прагне дістати на них

відповіді), мовленнєвої (володіє словом як засобом спілкування),

художньою (вміє користуватися олівцем, крейдою, фарбами, глиною:

підспівує під музику, пританцьовує, цікавиться витворами мистецтва;

любить книжки, охоче слухає казки  та віршики), креативної (цікавиться

е слухає казки та віршики), креативної (цікавиться

новим; схильна ризикувати, фантазувати, вигадувати; виявляє елементи

творчості в різних видах діяльності).

 

3. Сформованість зачатків базових  якостей особистості (самостійності,

працелюбності, людяності, самолюбності, спостережливості,

відповідальності, справедливості, самовладання, креативності).