Формування та використання капіталу підприємства на прикладі ВАТ «Міттал Груп»

ЗМІСТ

ЗАВДАННЯ НА КУРСОВУ РОБОТУ

ВСТУП ……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ

АНАЛІЗУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ  ПІДПРИЄМСТВА …………………….….5

1. Основні напрямки, завдання, інформаційна база та організація

аналізу власного капіталу підприємства …...………………………….….5

1.2. Фактори впливу на стан  об’єкту дослідження ……….………………...12

1.3. Методика аналізу власного капіталу підприємства …………………...14

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ  ПІДПРИЄМСТВА ……………22

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства ……………22

2.2. Горизонтальний та вертикальний  аналіз власного 

капіталу підприємства ………………………………………………………..24

2.3. Аналіз ефективності управління  власним капіталом підприємства ….26

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЕФЕКТИВНОСТІ

УПРАВЛІННЯ ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА ………………...0

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………………..36

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………...….38

ДОДАТКИ ………………………………………………………………………….39

ВСТУП

Показником діяльності підприємства є його фінансовий стан, який відображає всю інформацію про те чи інше підприємство, що функціонує на території держави. Нині на території України є дуже велика інфраструктура підприємств, яка виготовляє та забезпечує послуги особам, які того потребують. Але головним фактором в економіці держави є фінанси підприємств, які використовуються та формуються цими підприємствами.

Одним із найважливіших напрямків фінансового аналізу, що має проводитися керівництвом або спеціальними підрозділами підприємства, є аналіз власного капіталу та ефективність його використання як головне джерело фінансування діяльності підприємства. Саме на основі результатів такого аналізу керівництво приймає рішення щодо ефективності тих чи інших видів господарської діяльності, рішення про доцільність розвитку напрямків виробництва, про прибутковість видів продукції.

За ринкових умовах господарювання, коли господарська діяльність підприємства і його розвиток здійснюються на принципах самофінансування, а через нестачу власних фінансових ресурсів – за рахунок позичкових коштів, важливо дати аналітичну оцінку фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел.

Власний капітал підприємства – це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він – основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ АНАЛІЗУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ  ПІДПРИЄМСТВА

1. Основні напрямки, завдання, інформаційна база та організація аналізу власного капіталу підприємства

Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. При створенні підприємства його стартовим капіталом виступає вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, капітал підприємства визначається за такою формулою: Власний капітал (ВК) (початковий капітал) = вартість активів за балансом, тобто: 
                                 Власний капітал = Активи                                              (1.1)

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство завжди використовує залучені кошти, тобто створює борги. Тоді власний капітал визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями [2, с.54]. Формула, за якою обчислюється власний капітал набуває такого вигляду:

                     Власний капітал = Активи - Зобов’язання                     (1.2)

Тобто власний капітал – це частина активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань [3, с.377]. Залежно  від  мети  проведення  та  виділених  кваліфікаційних  ознак розрізняють  наступні  форми  аналізу  капіталу  підприємства  (таблиця  1.1.) [4].

Для здійснення аналіз власного капіталу підприємства виділяють такі основні його напрямки (таблиця 1.2.). Основним   завданням   аналізу   є   оцінка   ефективності використання активів,  доходів,  витрат та результатів  діяльності підприємства за звітний період; виявлення факторів, які позитивно або негативно вплинули на кінцеві фінансові результати; вивчення змін, які відбулися у складі,  структурі  та  динаміці  власного  капіталу, співвідношенні темпів  зростання  власного капіталу  та  темпів  зростання реалізації,  якості власного капіталу та ефективності його використання.

Таблиця 1.1.

Основні форми аналізу капіталу підприємства

Таблиця 1.2.

Основні напрямки аналізу капіталу підприємства

Продовження табл. 1.2.

Основними джерелами інформації для аналізу власного капіталу є:

• Форма № 1  «Баланс підприємства»;
• Форма № 2  «Звіт про фінансові результати»;
• Форма № 3  «Звіт про рух грошових коштів»;
• Форма № 4  «Звіт про власний капітал»;
• Декларація  з  податку  на прибуток підприємства або   Розрахунок сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва – юридичною особою.

У процесі аналізу капіталу підприємства, в першу чергу, досліджують зміни в його структурі, складі  та дають  їм об'єктивну оцінку  з позиції  інвесторів  та підприємства. Так, установи банків  та  інших  інвесторів цікавить переважно частка  власного  капіталу  у  загальному  його  розмірі.  При  внутрішньому  ж аналізі  більше  уваги  приділяють  вивченню  динаміки  і  структури  власного капіталу та позикового капіталу, виявляють причини змін окремих складових частин  власного  та  позикового  капіталу  та  дають  оцінку цим  змінам.

Особливу увагу звертають на рух джерел залучених коштів, які поділяють на довгострокові  кредити  та  позики,  кредиторську  заборгованість,  поточні зобов'язання    за    розрахунками    (таблиця  1.3.).  В  ході  аналізу  виділяють тенденції  змін обсягів  та частки кредитів банку  та позик,  які не погашені у строк. Збільшення їх абсолютної суми та питомої ваги свідчить про наявність на  підприємстві  значних  фінансових  ускладнень.  Проводять  також порівняння  структури  активів  та  пасивів  балансу,  оцінку  факторів,  які впливають  на  співвідношення  власного  та  позикового  капіталу,  а  отже  і  на фінансову стійкість підприємства.

Таблиця 1.3.

Групування статей балансу для аналізу капіталу підприємства

Широкого  розповсюдження  останнім  часом  набуло  використання шахового балансу, основною метою якого є оцінка складу джерел фінансування майна підприємства.  Ідея  його  побудови  належить  відомим  аналітикам  минулого століття  (зокрема, Кміцикевич О. Р., Фалькович Л. О.)  [4]  та набула  свого розвитку у працях сучасних теоретиків. При цьому, баланс підприємства подається як матриця, рядки якої — це статті активу балансу, а графи — статті пасиву.

При  заповненні  шахового  балансу  доцільно  дотримуватись  наступної послідовності:

1. Вибрати розмір матриці. Він може  відповідати кількості  статей  активу  і пасиву балансу, або обмеженим кількістю статей аналітичного агрегованого балансу.
2. Заповнити підсумкові рядки та графи відповідно до вихідного балансу.
3. Послідовно  вибирати  джерела  фінансування  майна  підприємства, починаючи з першого рядка активу балансу.
4. Перевірити правильність підрахунку балансових підсумків за рядками та графами.

Джерела  фінансування  обирають  у  послідовності,  яка  наведена  у  таблиці 1.4. у межах залишку коштів.

Таблиця 1.4.

Послідовність  вибору  джерел  фінансування  майна підприємства

Якщо постає потреба залучення для покриття певного виду активу, інших джерел (які не ввійшли до наведеного переліку) то  це  свідчить  про  неефективне  використання  капіталу  або  іммобілізацію коштів. Можливості  аналізу  власного  капіталу  значно  розширюються  при  умові використання  звіту  про  власний  капітал,  інформації  поточного  обліку.

Застосування звіту дає змогу виявити джерела надходження та використання власного капіталу підприємства у звітному році. Доцільним є також розрахунок питомої ваги сум надходження та вибуття за статтями звіту про власний капітал та їх змін в абсолютній сумі та відсотках, коефіцієнт надходження та використання капіталу.

Коефіцієнт надходження капіталу розраховують:

Коефіцієнт використання (вибуття) капіталу розраховують:

Аналізуючи власний капітал,  необхідно  звернути  увагу  на  співвідношення  коефіцієнтів надходження  та використання  капіталу. Коли  значення  коефіцієнта  вибуття вище ніж коефіцієнта надходження капіталу, то це є свідченням негативних змін зменшення розміру власного капіталу, погіршення  його структури.

Рентабельність, як показник, дає уявлення про достатність  (недостатність) прибутку  порівняно  з  іншими  окремими  величинами,  які  впливають  на виробництво,  реалізацію  і  взагалі  на  фінансово-господарську  діяльність підприємства.  При  визначенні  показника  рентабельності  прибуток  (у чисельнику) співвідноситься з чинниками, які мають найзначніший вплив на його  отримання.  Безумовно,  одним  з  таких  чинників  є  витрати.  Адже  від того,  що  і  скільки  ми  вкладаємо,  залежить  величина  прибутку,  який  нам надходить  у ціні  реалізації разом  з  компенсацією понесених  витрат. Однак, необхідно  знати,  що  витрачатися  на  виробництво  (торгівлю  чи  інший  вид статутної  діяльності)  можна  лише  за  наявності  коштів  для  здійснення  цих витрат. Ці кошти, вкладені в бізнес називаються інвестиціями.

Зрозуміло, що  кожному  з  інвесторів  набагато  цікавіше  знати  прибутковість (рентабельність)  його  власних  інвестицій,  ніж  рентабельність  понесених підприємством витрат.

Якщо до цього часу серед показників рентабельності найбільш відомим був показник  прибутковості  інвестицій  підприємства  у  вже  виготовлений,  а  іноді  навіть  реалізований  кінцевий  продукт,  то  сьогодні дедалі  більшого  значення  набуває  показник  прибутковості  коштів, інвестованих засновниками (акціонерами) в діяльність підприємства взагалі.

Річ у тому, що перший з цих показників, як би він не задовольняв керівника, не  може  дати  уявлення  про  ефективність  використання  капіталу.  Адже значна його частина залишилася за межами витрат на реалізовану продукцію: в товарах, запасах, коштах  і дебіторах. Мати великі залишки по цих статтях невигідно.  Розмір  оборотного  (робочого)  капіталу  не  повинен  бути  ні великим ні малим. Він повинен  бути  оптимальним. Можна  досягти  великої рентабельності  витрат  на  готову  (або  реалізовану)  продукцію  і  при  цьому мати  вельми  низьку  рентабельність  власного  капіталу,  через  те, що  значна його  частина  не  працює,  а  здебільшого  пролежує  на  складах  або  (чого доброго)  надто  довго  кредитує  покупців.

Коефіцієнт  рентабельності  інвестицій  характеризує  ефективність використання  підприємством  всіх  ресурсів,  які  є  в  його  розпорядженні, незалежно  від  джерел  їх  залучення.  Це  важливий  індикатор        конкурентоздатності.

Коефіцієнт  рентабельності  власного  капіталу  показує,  скільки  грошових одиниць прибутку заробила кожна одиниця власних коштів. Показники  платоспроможності  та  фінансової  незалежності  характеризують фінансову  стабільність  підприємства  та  наявність  фінансових  джерел, достатніх для покриття необхідних запасів і витрат.

  Забезпечення  фінансової  стійкості  та  платоспроможності  є  однією  з найголовніших  задач  підприємства,  метою  якого  є  успішна  (тобто  з отриманням  прибутку)  діяльність  в  сучасних  економічних  умовах. Відношення  вартості  оборотних  матеріальних  засобів,  а  також  власних  та позичених  джерел  їх  формування  визначає  стійкість  фінансового  стану підприємства.  Забезпеченість  запасів  та  витрат  джерелами  формування  є сутністю фінансової стійкості, в той час як платоспроможність є її зовнішнім проявом. 

Забезпеченість  запасів  та  витрат  є  причиною,  яка  визначає  міру платоспроможності  або  неплатоспроможності,  та  наступає  внаслідок забезпеченості. Найбільш  ліквідними  активами  є  грошові  кошти  (ними  одразу  можна покрити  борги),  а  також  поточна  дебіторська  заборгованість. 

При  цьому поточна дебіторська заборгованість враховується лише у разі вжиття певних заходів  щодо  її  погашення,  тобто  коли  є  впевненість  у  скорому  її перетворенні на грошові кошти. До високоліквідних активів належать також цінні  папери,  котрі  враховуються  у  складі  короткострокових  фінансових вкладень. Менш  ліквідними  активами  вважаються  товари,  готова  продукція,  запаси, незавершене виробництво. Ліквідність  балансу  разом  з  платоспроможністю  є  критерієм  оцінки фінансового  стану  підприємства.  Вона  характеризує  ступінь  покриття зобов’язань  підприємства  його  активами. 

Аналіз  ліквідності  балансу підприємства  дає  можливість  оцінити  здатність  та  ймовірність  повернення ним запозичених коштів. Коефіцієнт  загальної  ліквідності  показує,  наскільки  обсяг  поточних зобов'язань  за  кредитами  і  розрахунками  можна  погасити  за  рахунок  усіх мобілізованих оборотних активів. Показник  чистого  оборотного  капіталу,  якщо  він  є  від’ємною  величиною, свідчить  про  те,  що  підприємство  не  зможе  своєчасно  погасити короткострокові  зобов’язання  і  не  має  власних  резервів  для  розширення діяльності. Коефіцієнти  ділової  активності  дають змогу проаналізувати, наскільки  ефективно підприємство  використовує  свої кошти.

1.2. Фактори впливу на стан об’єкту дослідження

Власний капітал складається із:

• статутного капіталу;
• пайового капіталу;
• додатково вкладеного капіталу;
• іншого додаткового капіталу;
• резервного капіталу;
• нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);
• неоплаченого капіталу;
• вилученого капіталу.

В таблиці  1.5. зазначено причини,  що призводять до зміни розміру власного капіталу,   їх вплив на різні  види власного капіталу  (збільшення  (+)  або зменшення  (-))   і  взаємозв’язок показників Ф№4 “ Звіт про власний капітал ” з показниками Ф№1 “ Баланс ”[5].

Таблиця 1.5.

Зміни розміру власного капіталу

Продовження табл. 1.5.

Загальна сума власного капіталу підприємства визначається таким чином:

ВК = ряд.380 Ф№1 ” Баланс ”    або                                                    (1.5)

ВК= (ряд.300+  ряд.310+ряд.320+ряд.330+ряд.340+/-ряд.350 - ряд.360 - ряд.370) Ф№1 ” Баланс ”.                                                                                 (1.6)

1.3. Методика аналізу  власного капіталу підприємства

Результати аналізу власного капіталу підприємства характеризують фінансову стабільність підприємства і є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана зі ступенем залежності від кредиторів і інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стабільності. У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена система показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства (див. табл. 1.6.)

Таблиця 1.6.

Формули розрахунку аналізу власного капіталу підприємства

1. Коефіцієнт концентрації власного  капіталу. Цей коефіцієнт характеризує  частку власників підприємства  в загальній сумі коштів, авансованих  у його діяльність. Чим вище  значення цього показника, тим більш фінансово стале підприємство, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів. \

Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позикового) капіталу — їх сума дорівнює 1 (або 100% ). З приводу ступеня залучення позичених коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Найбільш поширена така: частка власного капіталу повинна бути достатньо великою, нижня межа 0,6 (60%). У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів.

Разом із тим багатьом японським компаніям властива висока частка залученого капіталу (до 80%). А значення цього показника в середньому на 58% вище, ніж, наприклад, в американських корпораціях. Це пояснюється тим, що інвестиції там мають різну природу: в США основний потік інвестицій надходить від населення, в Японії — від банків. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про ступінь довіри до корпорації з боку банків, а значить, і про фінансову надійність. Низьке значення цього коефіцієнта свідчить про неспроможність отримати кредити у банку, що є певним застереженням інвесторам і кредиторам [6].

2. Коефіцієнт фінансової залежності. Цей коефіцієнт є зворотним  коефіцієнту концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт маневреності власного  капіталу. Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу  використовується для фінансування  поточної діяльності, тобто вкладена  в оборотні кошти, а яка частина  капіталізована. Значення цього  показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (норматив 0,4-0,6).

4. Коефіцієнт співвідношення власних  і залучених коштів. Цей коефіцієнт  є найбільш загальною оцінкою  фінансової стійкості підприємства. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Методика аналізу визначених вище коефіцієнтів:

1. Порівнюються фактичні коефіцієнти  поточного року з коефіцієнтами попереднього року, а також з коефіцієнтами за ряд звітних періодів.