Формування цінової політики фірми на зовнішньому ринку
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ І АДМІНІСТРУВАННЯ
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни: „Основи зовнішньоекономічної діяльності”
теоретична частина: „Формування цінової політики фірми на зовнішньому ринку.”
Кривий Ріг
2011 р.
Реферат
Об’єктом дослідження є вплив цінової політики фірми на зовнішньому ринку для підвищення ефективності роботи зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
Цінова політика - це комплекс заходів, до якого належить визначення ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги з метою задоволення потреб споживачів і забезпечення прибутку фірми. Політика цін традиційно є одним із елементів маркетингу з кількох причин. По-перше, ціна — один із основних інструментів у конкурентній боротьбі. По-друге, за низького рівня доходів населення відповідна ціна дає змогу виробникам продати, а покупцям придбати товари чи послуги. По-третє, ціна—це чітко і просто вимірювана змінна, яка традиційно використовується в економічних розрахунках фірми. Об’єктом дослідження спеціальної частини є підприємство ВАТ „Південний ГЗК”
Ціллю роботи є придбання навичок управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства та краще опанування теоретичних та практичних знань з курсу.
В своїй роботі я постачаю самосвали БелАЗ-7514-10 на умовах DAF границя України – Білорусії (станція Бережесть), заводом виробником є ВО „БелАЗ” Білорусія.
Для розрахунку за постачання обладнання продаємо агломерат офлюсований за ціною в 40 дол. або 202 грн 30 тис.т на умовах DDP (м. Маріуполь), формою оплати є банківський переказ, кінцева вартість товару 6192055грн, прибуток ВАТ „Південний ГЗК” 2400000 грн. або 475248 дол.
Зміст
І.Вступ 4
ІІ. Механізм ціноутворення у системі економічних методів
управління підприємством як шлях підвищення його
конкурентоздатності
2.1. Поняття системи
цін, види цін та їх
2.2. Методи та основні фактори ціноутворення. 13
2.3. Управління цінами у процесі формування
цінової політики підприємства. 22
2.4. Методи формування ціни на товар та основні фактори ціноутворення підприємства. 27
ІІІ. Техніко економічна характеристика
підприємства ВАТ „Південний ГЗК” 30
IV. Розрахунок схеми комерційної
угоди
та укладання відповідних договорів 40
Висновки
Перелік
використаної літератури
ВСТУП
Із вступом вітчизняної економіки в ринкову стадію свого розвитку змінились форми ведення господарської діяльності. Господарюючому суб’єкту надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, виборі способів організації виробництва, збуту продукції, ціноутворенню.
Практика господарювання на ринкових засадах підтверджує ту незаперечну істину, що результативність будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльності залежить передовсім від компетентності та творчої активності управлінських кадрів, достатньо глибокого знання ними конкретної економіки, законодавчої бази й соціальних аспектів господарювання. Також ефективність функціонування та тих чи інших суб’єктів господарювання забезпечується передусім вірною політикою ціноутворення. Тому вивчення проблем пов’язаних з порядком визначення ціни на продукцію підприємства та видами цін на сьогоднішній день є однією з найгостріших.
Українські підприємства знаходяться в складних економічних умовах, пов'язаних з трансформацією старих господарських відносин у зв'язку з переходом до нових ринкових відносин. Для успішної комерційної діяльності виробників на ринку необхідне проведення виваженої цінової політики і послідовна реалізація обґрунтованої цінової стратегії.
Ціни і механізми ціноутворення завжди були важливими елементами будь-якої господарської системи. В умовах ринкової економіки ціни здобувають особливе значення, оскільки багато в чому визначають, що, як і для кого виробляти підприємству. Від цін залежить рентабельність, життєздатність і фінансова стабільність підприємства.
Проблема обґрунтування і адаптації цін і процесу ціноутворення до ринкових умов вимагає подальшого дослідження, оскільки в сучасних умовах методичні розробки і відповідні нормативні документи по обґрунтуванню цін відсутні, а вітчизняний виробник має потребу в методичних рекомендаціях щодо ведення цінової політики, установлення конкурентоздатних цін.
На сьогоднішній день
питання ціноутворення на українських
підприємствах, як державного, так і
приватного сектора вирішуються
часто некваліфікованими
У сформованих економічних умовах перехідного періоду використання старих нормативних підходів до визначення цін стало неможливим, а умови для застосування класичних ринкових методів ціноутворення ще не сформовані. У зв'язку з цим виникла проблема адаптації ринкових методів визначення цін до економіки України.
Метою курсової роботи є узагальнення проблем у ціноутворенні на сучасному етапі розвитку української економіки, а також розробка практичних рекомендацій щодо формування ціноутворення на підприємстві ВАТ «Південний ГЗК» з урахуванням невизначеностей перехідної економіки України.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:
- аналіз практики ціноутворення, а на підставі цього розробка пропозицій, що стосуються удосконалення процесу встановлення цін;
- розробка практичних основ адаптації цін до конкурентного середовища;
- уточнення механізму впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства на перебіг процесу його ціноутворення;
- формування шляхів організації інформаційного забезпечення стратегічних рішень у сфері ціноутворення.
Труднощі ціноутворення
пов'язані з низкою причин, основними
з яких є порушення системних
залежностей між розвитком
На складнощі ціноутворення впливає і взаємозалежність ринків. Ціноутворення може бути відносно простим, якщо ринки можна розділити. У цьому випадку для кожного ринку може бути визначена своя ціна. Так, у минулому міжнародне ціноутворення було переважно децентралізоване. Менеджер кожної країни міг установлювати ціну, переслідуючи свої інтереси. Сьогодні іноземні компанії по всьому світі купують, перевозять і продають стандартизовані товари заради використання цінових різниць, у результаті чого розвиваються "рівнобіжні" ринки і зменшуються доходи основних виробників. Крім того, окремі покупці можуть дозволити собі купувати товари по усьому світі. Цим вони обмежують можливості встановлення специфічної ціни в окремій країні.
Одна з причин ускладнення ціноутворення - наявність (відсутність) інформації. З одного боку, ціноутворення вимагає великої інформації, яку не так просто одержати. З іншого боку - сучасні технології дозволяють поширювати цінову інформацію по всьому світу. Покупці стають самостійнішими, більш інформованими, що зумовлює необхідність приводити ціни у певну відповідність. Практично неможливою є пропозиція покупцям однакового самий товару за різними цінами на основі мотивів географічного положення. У зв'язку з цим багато підприємств перейшли до диференціації цін, що враховує специфічні умови постачання і продажу, а також відмінності в споживчих властивостях продукції.
Вирішуючи питання про ціну товару, фірма-виробник повинна зібрати достовірну інформацію. Не слід ототожнювати інформацію і дані. Рішення за цінами фірма може приймати тільки усебічно вивчивши інформацію. Дані служать лише попереднім матеріалом, аналізуючи який, можна одержати доброякісну продукцію. Не проводячи такий аналіз, фірма буде мати просто набір фактів і цифр, що не тільки не допоможуть, але й ускладнять ухвалення вірного цінового рішення.
Дані треба збирати,
будучи упевненим, що вони послужать
потенційним джерелом інформації. Тому
керівництво фірми повинне
Фірмі-виробнику необхідна інформація про конкурентів і конкуруючі товари, про виробництво і витрати, співвідношення між виторгом від реалізації товару і прибутком, політику уряду в сфері підприємництва, податкову політику, тобто інформація для прийняття вірного й обґрунтованого рішення по цінам повинна бути системною. Фірма повинна вжити усіх заходів для одержання такої інформації. Якщо вона не зможе зібрати і проаналізувати інформацію власними силами, то необхідно звернутися до послуг фірм, що спеціалізуються на аналітичних дослідженнях.
Складність ціноутворення
Знаннями про ціни і товари конкурентів
фірма користується для формування
власного ціноутворення. Якщо товар
аналогічний товарам
Складним нерідко є визначення витрат, що враховуються в цінах, не зважаючи на те, що витрати перебувають у компетенції самого підприємства. Попит на товар визначає верхній рівень ціни, що може установити фірма. Валові витрати виробництва визначають мінімальну її величину. Це важливо враховувати, якщо фірма знижує ціни. Тоді з'являється реальна загроза збитків у результаті встановлення цін нижче рівня витрат. Таку політику фірма може проводити тільки протягом короткого періоду при проникненні на ринок. Про ефективну політику цін не свідчать часті її перегляди, викликані коливаннями витрат і попиту.
Складність також викликають питання, пов'язані з вивченням попиту й оцінкою реакції покупців на зміну цін. Економіка - рухлива сфера, і всякі зміни в ній певною мірою торкаються ціни. Фірма повинна вчасно відреагувати на зміни, що відбуваються. Вирішуючи питання про ініціативну зміну цін, фірма повинна ретельно вивчити ймовірні реакції споживачів і конкурентів. Реакція споживачів залежить від того, який зміст вкладають вони в зміні ціни. Реакції конкурентів є або наслідком чітких установок політики реагування, або результатом конкретної оцінки кожної нової ситуації. Фірма, що планує ініціативну зміну цін, повинна також передбачати найбільш ймовірні реакції постачальників, дистриб'юторів і державних установ. У випадку зміни цін конкурентами, фірма повинна спробувати зрозуміти його наміри і ймовірну тривалість нововведення.
Якщо фірма бажає швидко реагувати на зміни, що відбуваються, їй варто заздалегідь планувати свої відповідні заходи на можливі цінові маневри конкурентів.
Загалом, ціновий менеджмент характеризується великою складністю. Найбільше часто зустрічаються наступні помилки: ціноутворення надмірно орієнтоване на витрати; ціни слабко пристосовані до зміни ринкової ситуації; ціна використовується без урахування інших елементів маркетингу; ціни недостатньо структуровані за різними варіантами товару і сегментами ринку. Тому важливим є дослідження та розроблення дієвих маркетингових підходів у сфері ціноутворення, досвіду розвинених країн світу та застосування цього досвіду в діяльності українських підприємств, що становитиме проблемне поле подальших досліджень.
2.1. Поняття системи цін, види цін та їх характеристика у політиці ціноутворення підприємства.
Ціна являє собою економічну категорію, яка означає суму грошей, за яку продавець хоче продати, а покупець готовий купити товар. Ціна певної кількості товарів складає його вартість, звідси ціна – грошова вартість товару. Коли одиниця певного товару обмінюється на певну кількість іншого товару, це останнє стає товарною ціною даного товару.
Таким чином, ціна – це складна економічна категорія, в якій фокусуються практично всі основні економічні відношення в суспільстві. Перед усім це відноситься до виробництва та реалізації продукції, формуванню її вартості, а також до створення, розподілу і використанню грошових коштів. Ціна опосередковує всі товарно-грошові відносини.[1.]
Усі ціни, які діють в економіці країни, взаємопов’язані і створюють єдину систему. Ця система піддається впливу всебічних ринкових факторів, і тому вона знаходиться у неперервному русі і розвитку. Система цін складається із різних видів цін, які тісно між собою пов’язані і взаємозалежні.
Зміна якого-небудь виду цін досить швидко відображається на рівні, структурі та динаміці усих інших видів цін. У всій системі цін суттєву роль грають ціни на продукцію паливно-енергетичних галузей, металургії та машинобудування, які являються базовими галузями. Зміна цін на цю продукцію призводить до зміни цін на продукцію усіх інших галузей народного господарства і в кінцевому результаті роздрібних цін. Ціни, які складають єдину систему, мають не тільки прямі, але й зворотні зв’язки. Так, ріст цін на енергоносії через певний час впливає на паливно-енергетичні галузі у вигляді удорожчання споживаємих цими галузями матеріально-технічних ресурсів (обладнання, машин, устаткування та ін.).
Взаємозв’язок і взаємозалежність
цін визиваються двома
- єдністю процесу формування витрат у всіх сферах і галузях економіки;
- взаємозв’язком всіх елементів ринкового механізму господарювання і всіх суб’єктів, діючих на ринку.
Всі ціни класифікуються в залежності від певних ознак:
- В залежності від обслуговуючої сфери товарного обігу розрізняють наступні їх види:
- оптові ціни, за якими підприємства продають свої товари іншим підприємствам і збутовим організаціям;
- роздрібні ціни, за якими торгові організації продають товари населенню та іншим організаціям;
- закупочні ціни – це оптові ціни, за якими виробники сільськогосподарської продукції продають її державним організаціям у порядку держзаказу, а також підприємствам і фірмам для послідуючої переробки і продажу, закупочні ціни встановлюються за домовленістю сторін;
- ціни на будівельну продукцію. Використовуються перед усім договірні ціни, які встановлюються за згодою між замовником та підрядником, у деяких випадках використовюється кашторисна вартість;
- тарифи транспорту (залізничного, водного, авіаційного, автомобільного, трубопровідного) – це плата за перевезення грузів і пасажирів;
- тарифи на платні послуги населенню;
- ціни зовнішньоторгового обігу ( експортні та імпортні ).
Різновидом оптової ціни є трансфертна ціна, яка застосовується при комерційних операціях між підрозділами однієї й тієї ж фірми чи підприємства. Вона може встановлюватися на готові вироби, напівфабрикати, сировину, а також на різні послуги.
Біржові ціни (біржові котировки ) – це ціни, які застосовуються, як правило, на оптові партії товарів на товарних біржах.
Аукціонна ціна – ціна товару проданого на аукціоні. Вона може суттєво відрізнятися від ринкової ціни, тому що відображає унікальні якості і ознаки товарів і в значній мірі залежить від майстерності особи, яка проводить аукціон.
- В залежності від ступеню свободи цін від впливу держави при їх визначенні розрізняють:
- вільні ціни, які складаються на ринку під впливом попиту і пропозиції, держава може добиватися зміни цих цін тільки впливаючи на кон’юнктуру ринку;
- регулюємі ціни, які встановлюються органами управління;
- фіксовані ціни чи тарифи, які встановлюються на певному рівні органами управління.
- В залежності від часу дії розрізняють:
- тривалі ціни, які не змінюються на протязі тривалого часу (товари масового попиту);
- поточні ціни, які можуть змінюватися у рамках одного контракту;
- сковзькі чи падаючі ціни встановлюються в залежності від співвідношення попиту і пропозиції і знижуються по мірі насичення ринку;
- гнучкі ціни, швидко реагують на змінення попиту і пропозиції на ринку, використовуються при сильних коливання попиту і пропозиції у відносно короткий строк;
- сезонні ціни, які діють в певний проміжок часу.
- По території дії розрізняють:
- єдині чи поясні ціни, які встановлюються та регулюються органами управління (на газ, електроенергію та ін.);
- регіональні (зональні) ціни встановлюються регіональними органами влади і управління, визначаються з урахуванням витрат та інших ринкових факторів.
- В залежності від порядку винагороди споживачам транспортних витрат по доставці вантажів розрізняють:
- ціни ФОБ у місці виробництва продукції. При цьому покупець оплачує всі фактичні витрати по перевезенню товару до місця призначення;
- єдині ціни, які включають всі витрати по перевезенню товару. Підприємство встановлює єдину ціну для всіх покупців незалежно від їх місцезнаходження з включенням в неї середньої вартості всіх переміщень;
- зональні ціни. В цьому випадку відокремлюють кілька географічних зон і встановлюється єдина ціна для покупців у межах цієї зони, по мірі віддаленості ціни збільшуються;
- ціни, які встановлюються на основі базового пункту. При даному методі підприємство визначає у кількох географічних пунктах базисні ціни на одну й ту ж продукцію. Фактично ціни продажу визначаються додаванням до ціни найближчого від покупця базісного пункту витрат по доставці йому товару.
- В залежності від ступеню новини товару розрізняють:
- ціни на нові товари, до яких входять:
а) ціна “зняття вершків”;
б) ціна “проникнення на ринок”;
в) ціна “слідування за лідером”;
г) ціна з поверненням витрат виробництва;
д) престижна ціна – це ціна на ексклюзивні товари дуже високої якості відомої фірми;
- ціни на товари, що реалізуються відносно тривалий час, до яких входять:
а) ціни споживчого сегменту ринку, які встановлюються на приблизно подібні види товарів і послуг, реалізуємих різним соціальним групам покупців;
б) переважна ціна. В даному випадку передбачається знижка ціни фірмою, яка займає основну долю ринку;
в) ціни на вироби, які
зняті з виробництва і
г) договірні ціни. В цьому випадку покупцям пропонуються пільги або знижки зі звичайної ціни;
д) ціни зовнішньоторгового обігу виражають зовнішньоекономічні зв’язки з іншими країнами, на їх рівень значно впливають ціни світових ринків, використовують в основному два види – публікуємі і розахункові ціни.[2.]
Таким чином, ціна та цінова політика займають центральне місце серед різноманітних важелів економічного механізму управління підприємством, а широкий набір цін дозволяє йому вибирати свою цінову стратегію в конкретних умовах, що склалися на ринку.
- Методи та основні фактори ціноутворення.
Мета даного пункту полягає у визначенні методів та основних факторів ціноутворення в умовах невизначеності ринкового середовища.
В умовах переходу
до ринкової економіки перед
кожним виробником гостро
P = S – C – V, де
S – вартість реалізованої продукції;
C – сумарні постійні (умовно-постійні) витрати;
V – сумарні змінні (умовно-змінні) витрати;
P – прибуток .
Як наслідок будемо мати:
S – V = C + P
У цій формулі ліва
частина представляє собою
Під постійними витратами розуміють ті, що в короткостроковому проміжку в цілому не змінюються зі зміною обсягу виробництва, оскільки безпосередньо не залежать від величини та структури виробництва та реалізації продукції. Це можуть бути оклади адміністрації, витрати по аренді, амортизаційні відрахування, податок на майно, відсотки за кредит та інші відносно постійні витрати. Слід зауважити, що в зарубіжній практиці визначення витрат виробництва, постійні витрати підрозділяються на дві групи. Це так звані залишкові і стартові витрати. До залишкових відносяться ті постійні витрати, які фірма продовжує нести в період тимчасової зупинки процесу виробництва і реалізації продукції (витрати на аренду, податок на майно та ін.). Стартові створює та частина постійних витрат, які з’являються з поновленням виробництва і реалізації продукції (оклади окремих категорій працівників та ін.).[3.]
Чіткого розподілу між залишковими і стартовими витратами не існує. Включення окремих витрат в ту чи іншу групу залежить від періоду часу, на який зупинено виробництво і реалізацію продукції.
До змінних відносяться ті види витрат, які змінюються в цілому прямо пропорційно змінам обсягу виробництва і залежать від структури витрат кількох видів продукції. До цих витрат відносяться: витрати на сировину і основні матеріали, палива і енергії, комісійних продавцям і оплата робочої сили, деякі витрати по забезпеченню та ін.
Розрізняють також змішані витрати, які включають елементи як постійних, так і змінних витрат (наприклад оплата електроенергії, яка витрачається у технологічному процесі і йде на загальні потреби підприємства).
Існує три основних методи диференціації витрат:
- Метод “Високий-Низький” (“High-Low”), названий також методом максимальної і мінімальної точки.
- Графічний (статистичний) метод.
- Метод найменьших квадратів.
Валові витрати підприємства складає сума постійних і змінних витрат.
Пошук найбільш вигідних
комбінацій між питомими змінними витратами
(на одиницю продуції), постійними витратами,
ціною і обсягом продажу
В основі операційного аналізу, який ще називається аналізом “Витрати – обсяг – прибуток ”, – вивчення залежності фінансових результатів бізнесу від витрат і обсягів збуту продукції. Операційний аналіз часто називають аналізом беззбитковості, тому що його використання дає можливість розрахувати такий обсяг продажу (в натуральному чи вартісному виразі ), при якому прибутки співпадають з витратами. Цей обсяг характеризує точку беззбитковості, тобто критичну, оскільки продаж в обсязі меньшому цієї точки веде за собою збитки, а вище – забезпечують прибуток.
Вартість продукції
Точка беззбитковості
Область
збитків
Рис. 1.1. Схема маржинального аналізу.
Точку беззбитковості часто
називають порогом
, де (1.3)
С – постійні витрати;
КВМ – коефіцієнт валової маржі, що визначається як: