Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Формування виробничої потужності та її використання на підприємстві

МІНІСТЕРСТВО ОВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки підприємства і підприємництва

КУРСОВА РОБОТА

Студент групи МПД-06-2 Вешко Н.В.

Керівник Диха М.В.

Хмельницький, 2008

Зміст

Вступ.............................................................................................................3

1. Загальна характеристика виробничої потужності

підприємства.................................................................................................5

1.1 Сутність виробничої потужності та її види.....................................5

1.2 Методики розрахунку виробничої потужності.................................8

1.3 Система показників виробничої потужності....................................13

2. Розрахунковий досвід..................................................................................18

2.1. Загальна характеристика діяльності підприємства та

аналіз його техніко-економічних показників.....................................18

2.2 Напрями підвищення ефективності використання виробничої

потужності в діяльності підприємства.................................................32

3. Резерви збільшення виробничої потужності...............................................35

Висновок......................................................................................................44

Література

Додатки

Вступ

Виробнича потужність – вихідний елемент планування виробничої програми підприємства. Вона відображає потенційні можливості об'єднань, підприємств, цехів з випуску продукції. Визначення величини виробничої потужності посідає провідне місце в виявленні і оцінці резервів виробництва.

Спроможність галузей промисловості, підприємств і їхніх підрозділів виробляти максимальну кількість продукції залежить від кількості і дієздатності засобів праці, якими вони забезпечені. Засоби праці, передовсім їх активну частину – знаряддя праці, слід вважати основним чинником формування виробничої потужності підприємств. Однак з цього не варто робити висновок, що виробничу потужність можна визначати на основі виробничо-технічних параметрів засобів праці без врахування конкретних обставин, які оточують підприємство.

Технічний підхід до визначення виробничої потужності засобів праці має певні недоліки. Головний – це відрив їх від виробничих відносин, умов в яких вони функціонують. Отже, для розуміння суттєвості і пізнання поняття виробничої потужності необхідно враховувати суспільно-економічні умови, в яких використовуються засоби праці.

Сучасні знаряддя виробництва, в будь-якому вигляді (систем машин, комплексів машин), використовуються людьми в процесі праці. Процес праці, відповідно, завжди протікає при певній суспільній формі, що визначається характером власності на засоби виробництва. Отже, виробничі відносини складаються на основі певної форми власності на засоби виробництва.

Основною метою споживання засобів праці є виробництво матеріальних благ. Воно здійснюється сукупністю, що відображається в створенні і функціонуванні ліній, дільниць, цехів і підприємств. В складі таких організаційних побудов засоби праці виступають речовинними носіями їхньої виробничої потужності. В найбільш загальному вигляді, потужність кожної виробничої одиниці визначає максимальну кількість продукції, що потенційно може бути вироблена, або максимальна кількість сировини, що потенційно може бути перероблена з допомогою даної сукупності засобів праці за одиницю часу. І відповідно потужність, як кількісна характеристика, найбільш повно відображає економічний зміст засобів праці, виступає в якості організаційної форми їхнього виробничого споживання. Вона відображає суспільні відносини людей з метою використання знарядь праці при здійсненні процесу виробництва продуктів. Таким чином, виробничу потужність створюють не засоби праці, а відповідні виробничі одиниці, в яких організаційно функціонують дані засоби праці. Це дозволяє зробити висновок про те, що потужність відображає економічні відносини і можливості кожної виробничої одиниці як частини суспільного виробництва і являє собою економічну категорію.

Таким чином, як економічна категорія виробнича потужність відображає виробничі відносини з метою використання сукупності, що організувалася з найбільш активного виду засобів праці – машин і обладнання для забезпечення максимального випуску продукції.

Виробнича потужність об'єднання, підприємства (підрозділу) – це його потенційна спроможність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу роботи на встановлену дату з допомогою сукупності, що зорганізувалася з наявних у нього засобів праці, здатних погоджено функціонувати в часі і просторі, при досягнутому рівні їх технологічного засвоєння робітниками. Отже, сутність виробничої потужності розкривається повністю лише тоді, коли її розглядають як функцію сукупності, що зорганізувалася із засобів праці. Тоді вона буде характеризувати не тільки потенційну спроможність випускати максимальну кількість продукції підприємством, але і економічний потенціал цієї сукупності, що зорганізувалася із засобів праці.

Під впливом науково-технічного прогресу в розвитку техніки відбуваються значні якісні зміни. Вони проявляються, в ускладненні техніки, збільшенні її одиничної потужності. Створюються і впроваджуються великі системи машин, здатні значно покращити ефективність підприємств і прискорити виробничий процес за рахунок його поточності, безперервності і гнучкості. В результаті, виникають якісно нові можливості формування і зростання виробничих потужностей діючих підприємств. Тому на даному етапі розглядається механізм зв'язку,щоб найбільш ефективно керувати цими процесами.

Система машин – сукупний механізм, що складається з різнорідних виробничих машин, що взаємодіють при виготовленні одного або декількох видів виробів на різних стадіях виробничого процесу.

Система машин підприємства складається з ряду підсистем, що мають свою специфіку в процесі виробництва і виконують певні функції в її межах. Тому на формування виробничої потужності підприємства значно впливає структура системи машин.

Аналіз системи машин надасть інформацію про кількісний склад підсистеми, їхні якісні особливості, а також про організацію їхнього розташування в просторі і функціонування в часі. Необхідність такої організації зумовлюється тим, що система машин підприємства має динамічний характер, в ній відбуваються якісні і кількісні зміни, що безпосередньо відбиваються на обсязі виробничої потужності. Так, заміна зношеного або модернізація діючого обладнання, якщо його виробляти без врахування особливостей побудови даної системи, може в значній мірі вплинути на тривалість функціонування системи в цілому і її окремих елементів.

Аналіз практики побудови окремих систем машин, формування виробничої потужності підприємства, вдосконалення організаційної побудови системи машин залежать від рівня пропорційності пропускної спроможності між машинами в окремій підсистемі.. Отже, кількість, структура і продуктивність машин в підсистемах повинні бути підібрані так, щоб за одиницю часу вони могли виготовляти однакову кількість продукції.

1. Загальна характеристика виробничої потужності підприємства

1.1 Сутність виробничої потужності та її види

Планування випуску продукції (для підприємств, що займаються її виготовленням) є головним розділом річного плану тому, що інші розділи забезпечують його реалізацію. План випуску та реалізації продукції розробляється в натуральному і вартісному виразі. Для підприємства, яке випускає кілька видів виробів, можна вимірювати випуск в умовних одиницях (за трудомісткістю, часом роботи устаткування).

Запланована виробнича програма підприємства повинна пройти ресурсне обґрунтування, тобто визначення її забезпеченості виробничими потужностями, трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами.

Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці. Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи:

Визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.
Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.

Виявлення виробничих потужностей, які будуть функціонувати в плановому періоді, – є найважливішим моментом техніко-економічного обґрунтування плану випуску продукції.

Вибуття потужності відбувається з наступних причин:

· знос та вибуття обладнання;

· збільшення трудомісткості виготовлення виробів;

· зміна номенклатури і асортименту продукції, що випускається;

· зменшення фонду робочого часу;

· закінчення терміну лізингу обладнання.

Виробнича потужність визначається різними вимірниками:

· натуральними;

· умовно-натуральними;

· у багатономенклатурних виробництвах - вартісним вимірником.

При обчисленні потужності для визначення обсягу однорідної продукції використовуються натуральні показники – штуки, метри квадратні, метри кубічні, тонни, погонні метри й інші. Однак вони не дозволяють при визначенні потужності підприємства (ділянки, агрегату) порівнювати й аналізувати виробництво продукції за складністю і трудомісткістю виробів. Тому, з метою спрощення розрахунку виробничої потужності при широкій номенклатурі виробів, що випускаються підприємством, продукція різних найменувань поєднується в групи за ознакою конструктивної, технологічної та іншої подібності Кожна така група приводиться за трудомісткістю до базового виробу-представника. тобто до умовно-натуральних показників. Виріб-представник може мати найбільшу питому вагу по кількості і трудомісткості (хоча це не обов'язково). Застосування умовно-натуральних показників дозволяє привести усі види однорідної продукції з різними характеристиками до одного виду, прийнятого за базу. Для цього використовуються перевідні коефіцієнти, що відбивають трудомісткість та складність продукції, що випускається.

Розрізняють перспективну, проектну та діючу потужність підприємства.

Перспективна виробнича потужність відбиває очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді.

Проектна виробнича потужність являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною тому, що розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2 роки), будівництва (2-5 років) і освоєння потужності (1-2 роки) значно змінюється номенклатура продукції, що випускається, а також ряд технологічних характеристик устаткування. Тому проектна потужність перестає відбивати дійсні можливості підприємства.

Діюча потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) відбиває його потенційну здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом. Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують кілька показників:

· потужність на початок планового періоду (вхідна);

· потужність на кінець планового періоду (вихідна);

· середньорічна потужність.

При визначенні вхідної виробничої потужності враховуються:

· проведення заходів щодо ліквідації «вузьких місць» протягом планового року;

· збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;

· перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;

· можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції.

Під "вузьким місцем" розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів до встановленої потужності усього підприємства, цеху.

Вихідна потужність підприємства визначається з обліком:

· намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації «вузьких місць»;

· запровадження в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.

Частина цих заходів випливає із стратегічного плану розвитку підприємства на рівні поточних завдань, а частина з них передбачається при розробці поточних планів, виходячи з умов функціонування, які змінилися, та організації виробництва.[1]

Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року) (Вп_вих, грн), обчислюється за формулою:

Вп_вих= Вп_вх + Вп_вв - Вп_вив(1.1)

де Вп_вх - виробнича потужність на початок періоду, грн.;

Вп_вв - введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;

Вп_вив - виведена за плановий період виробнича потужність, грн.

Середньорічна виробнича потужність (Вп_сер._р) підприємства, цеху, обчис-люється за формулою: (1.2)

де n - кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року. [9]

1.2 Методики розрахунку виробничої потужності

При розрахунку потужності беруть до уваги наступні фактори:

· структура і величина основних засобів;

· якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;

· передові технічні нормативи продуктивності обладнання, використання площ, трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини;

· прогресивність технологічних процесів;

· режим роботи підприємства;

· ступінь спеціалізації;

· рівень організації виробництва та праці;

· якість сировини і ритмічність поставок;

· фонд робочого часу обладнання.

Вихідні дані та послідовність розрахунків, за якими визначається виробнича потужність підприємства, наведені на рис.1.1.

Рис.1.1 Вихідні дані та послідовність розрахунків виробничої потужності підприємства.[19]

Розрахунки виконуються технологічними службами підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижче рівня провідних, повинні розглядатися як «вузькі місця», за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, котрі дозволять довести їхню пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Можуть бути вжиті заходи щодо заміни устаткування, технології, збільшення змінності праці на окремих дільницях.

У розрахунки виробничої потужності підприємства включають устаткування, встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного). Крім того, виробнича потужність розраховується виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.

Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і ефективний (корисний) фонди часу.

Календарний фонд часу (Фк) виробничого обладнання є базою для розрахунку інших видів фонду робочого часу в плануванні і визначається як добуток числа днів у даному календарному періоді (Дк) на число годин на добу (Т):

Фк =Дк * Т (1.3)

Режимний або номінальний фонд робочого часу (Фр) машини (агрегату) залежить від числа календарних днів (Дк) і числа неробочих днів (Дн) на рік, а також від прийнятого на підприємстві режиму змінності роботи на добу :

Фр=(Дк - Дн)* t (1.4)

де t - середнє число годин роботи машини на добу в робочі дні за прийнятим режимом змінності з врахуванням скороченої тривалості зміни в святкові дні, або:

Фр=[(Дк - Дс)* tз- Дсп * tсп] * nз (1.5)

де Дс - число вихідних і святкових днів у плановому періоді;

tз - тривалість робочої зміни, годин;

Дсп - число передвихідних (передсвяткових) днів зі скороченою тривалістю робочої зміни;

tсп - час, на який скорочена тривалість робочої зміни в передсвяткові і передвихідні дні, год.;

nз - режим змінності роботи підприємства (1,2, 3 зміни).

Плановий (ефективний, дійсний) (Фп) фонд робочого часу обладнання дорівнює різниці між режимним (номінальним) фондом (Фр) і сумою витрат часу на ремонт, налагодження, переналагодження цього обладнання протягом планового періоду:

Фп=Фр-(Ttp*tp+Ttn*tn) (1.6)

де Тtp, t_p - витрати часу на ремонт даного обладнання, відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду;

Ttn, t_n - витрати часу на налагодження, переналагодження обладнання відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду.

Він використовується в розрахунках виробничої потужності, але не при плануванні випуску продукції.

Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати наступні дані:

плановий фонд робочого часу одиниці обладнання;
кількість одиниць обладнання;
продуктивність обладнання;
трудомісткість виробничої програми;
досягнутий коефіцієнт виконання норми виробітку (рис. 1.1).

Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, станків (агрегатів) з урахуванням заходів щодо ліквідації "вузьких місць" та можливої кооперації виробництва.

До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.

Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної із них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик трудомісткості.[19]

Якщо підприємство випускає кілька видів продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів.

У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:

а) усе діюче і недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;

6)устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;

в) понаднормативне резервне устаткування;

г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними (не перевершеними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування. прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20-25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.

Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхід-ного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.

Для підприємства з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів та встановленої тривалості змін у годинах із відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості днів роботи окремих технологічних цехів (ліній).

Розрахунок виробничої потужності підприємства повинен проводитись у такій послідовно-сті : агрегати з групи технологічного обладнання – виробничі і дільниці цехи, корпуси виробництва та підприємство у цілому.

У загальному вигляді виробнича потужність (Вп_і) провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:

Вп_і=П_в * Ф`_еф *КУ_с(1.7)

або

(1.8)

де Вп_і - потужність і-го виробничого підрозділу підприємства одиниць продукції;

П_в - продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції за годину;

Ф'_еф- ефективний річний фонд часу роботи одиниці устаткування, год.;

КУ_с - середньорічна кількість устаткування;

Т_р- трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм

Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд із провідними цехами чи дільницями). Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції (надання послуг) окремих виробничих підрозділів та забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємопов'язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння коефіцієнтів суміжності, які характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок.

Виробнича потужність залежить від характеру підприємств, цехів, рівня їх спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва.

На неперервно-потокових лініях, а також на конвеєрі потужність визначається за формулою:

(1.9)

де r - такт робочої лінії чи конвеєра.

В умовах серійного виробництва з широкою номенклатурою випуску виробів, а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої потужності ведеться у такій послідовності:

а) визначається трудомісткість обробки виробів і усієї виробничої програми за групами устаткування.

б) розраховується ефективний фонд часу роботи за групами устаткування, що взаємозамінюються, тобто визначається пропускна спроможність устаткування.

в) ефективний фонд часу по кожній групі устаткування ділять на трудомісткість програми по даному виду робіт і визначають коефіцієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (К_потуж):

(1.10)

Коефіцієнт виробничої потужності - це співвідношення пропускної спроможності групи устаткування та трудомісткості її виробничої програми;

г) за провідною групою устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потужності цеху (дільниці) і проектують заходи щодо розширення "вузьких місць";

д) визначають потужність цеху, підприємства у натуральному вимірнику шляхом множення кількості виробів за програмою на прийнятий коефіцієнт виробничої потужності.

Коефіцієнт завантаження устаткування (К_зу) визначається так:

(1.11),

де Q’ – це кількість виготовлених виробів за одиницю часу на устаткуванні;

Пq – це технологічна продуктивність даного устаткування, під якою розуміють нормативну потужність певного устаткування.

При К_зу = 1 устаткування використовується повністю;

при К_зу > 1 устаткування перевантажене;

при К_зу < 1 - воно недовантажене.

Після розрахунку виробничих потужностей всіх цехів будується діаграма потужності підприємства.

Тому, при плануванні виробничої потужності необхідно передбачати заходи, направлені: з одного боку - на розшивку "вузьких місць" (збільшення потужності), а з іншого - на завантаження потужності.

Крім розрахунків по провідних цехах і дільницях, визначається технологічна спро-можність виробничих ланок підприємства. Це необхідно для виявлення невідповідності виробничих потужностей окремих підрозділів прийнятій потужності по даних провідних цехів, дільниць, а також для забезпечення технологічної пропорційності між взаємопов'язаними виробничими ланками. Відповідність потужності різних підрозділів підпри-ємства визначається порівнянням коефіцієнтів сумісності, які розраховуються співвід-ношенням потужностей провідного підрозділу та інших виробничих ланок.[22]

1.3 Система показників виробничої потужності

При обґрунтуванні виробничої програми виробничою потужністю важливо мати інформацію про рівень її використання на підприємстві. Тому для оцінки реального стану її використання потрібна система показників.

Як система показників в цілому, так і окремі з них повинні відповідати певним вимогам. У першу чергу кожний із показників, який входить до тієї чи іншої групи, має чітко визначене призначення в системі аналізу та використовується для оцінки одного із напрямів використання виробничих потужностей. Розглянемо методи розрахунку і призначення кожного із показників, які входять до тієї чи іншої групи та системи в цілому.