Фразеологізми відмови на стверджувальний стимул
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1 . ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
- Поняття про фразеологізм………………………………………………
5 - Принципи класифікації фразеологічних одиниць…………………….6
РОЗДІЛ 2 . СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛІЙСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ, ЯКІ МІСТЯТЬ ЕЛЕМЕНТИ
ВІДМОВИ
- Семантичні класи фразеологічних одиниць відмови…………………9
- Категорія заперечення – семантичний ґрунт висловлень
відмови……………………………………………………………
- Фразеологізми відмови у призмі смислових опозитивних
відношень………………………………………………………
- Комунікативні ознаки відмови як репліки опозитивного
реагування……………………………………………………
- Фразеологізми відмови на спонукальний стимул…………………21
- Фразеологізми відмови на запитальний стимул…………………. 22
- Фразеологізми відмови на стверджувальний стимул…………….24
ВИСНОВКИ......................
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ…………………………..31
ВСТУП
Фразеологія як наука виникла лише на початку 20 століття. Фразеологія, один із розділів лексикології, що вивчає усталені мовні звороти. Об'єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх структура, семантика, походження та взаємозв'язок з іншими мовними одиницями. Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови. Фразеологія національної мови збагачується та вдосконалюється, вбираючи в себе безцінні скарби із приказок та прислів'їв, афоризмів і анекдотів, дотепів і каламбурів, сентенцій і парадоксів, професіоналізмів, мовних штампів та кліше – з усього, що впродовж багатьох століть плекає і зберігає у своїй пам'яті носій мови – народ.
Фразеологізми часто виступають як засіб відмови. Висловлення відмови сучасної англійської мови виокремлюються на підставі диференційної семантичної ознаки небажання мовця виконати адресований йому запит та інтенційної спільності неприйняття стимулу. Мовна сутність відмови втілюється у трьох конструкціях узагальненого змісту: I won’t do it, I don’t want to do it, I can’t do it [12 ,6 ], які засновуються на категорії заперечення і формують, відповідно, класи фразеологізмів відмови зі значенням вираження негативного вольового стану мовця, відсутності інтересу, обставинної та нормативної неможливості.
Метою курсової роботи є багатостороннє вивчення і комплексний опис ситуації відмови та фразеологізмів які містять елементи відмови в єдності їх лексико-граматичної структури, прагматичної спрямованості та соціолінгвістичної зумовленості.
Об'єктом дослідження є фразеологічні одиниці відмови, а також ситуація відмови в динаміці англійської мови.
Предметом дослідження є вивчення всієї складності реальних зв'язків між лексико-граматичною структурою мовного акту відмови, його прагматич- ними функціями та соціолінгвістичні характеристиками компонентів комунікативної ситуації.
У курсовій роботі дослідження ситуації відмови та її фразеологізмів представляється актуальним тому, що чітке й недвозначне її розуміння дуже важливе в мовній комунікації. Для тих, хто вивчає англійську мову ситуація відмови, незгоди, несхвалення, тобто негативна реакція на поставлене питання, пропозицію, пораду, запрошення, є однією з найскладніших у комунікації.
Завдання дослідження передбачає:
• розглянути поняття фразеологічних одиниць та дослідити їх класифікації.
• визначення поняття ситуації та фразеологізмів відмови;
• вивчення заперечення як логічної та граматичної основи ситуації відмови та її фразеологізмів;
• дослідження прагматичного аспекту в розгортанні ситуації відмови;
• вивчення впливу соціокультурних параметрів на розгортання ситуації відмови та виникнення фразеологізмів з елементами цієї відмови.
В курсовій роботі представлений аналіз взаємодії основних аспектів, що характеризують ситуацію відмови: лексико-граматичного, прагматичного і соціокультурного. Таке комплексне вивчення дозволяє глибоко і всебічно дослідити ситуацію відмови та її фразеологізми в динаміці англійської мови.
Структура роботи: курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел, який налічує 16 позицій.
У теоретичній частині (першому розділі) надається поняття про фразеологізм з позицій сучасної мовознавчої науки, розглядаються різні типології фразеологічних одиниць і, нарешті, визначається місце фразеологізмів відмови серед інших фразеологічних одиниць.
У другій частині ( другому розділі) мова йдеться про семантико-функціональні особливості англійських фразеологізмів які містять елементи відмови та про відмову вцілому.
У висновках подано коротке узагальнення усіх розділів.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
- Поняття про фразеологізм
Фразеологічний склад мови вивчається спеціальним розділом мовознавства, який носить назву «фразеологія». Фразеологія вивчає семантичні, структурні, функціональні, комунікативні особливості фразеологічних одиниць, а також закономірності виникнення і творення фразеологізмів. Фразеологія виокремилась як лінгвістична дисципліна на початку ХХ ст.
Фразеологізм - це сполучення слів, що не утворюються у мовленні, а входять до нього як окремі блоки з певним значенням [6 ].
Термін «фразеологізм» увів французький мовознавець Ш. Баллі , вітчизняний вчений О.О. Потебня ще раніше поставив питання про знаковий характер фразеологізмів, виклав міркування з приводу їх «внутрішньої форми», вивчав їх значення. В.В.Виноградов запровадив термін «фразеологічна одиниця» і запропонував ґрунтовну класифікацію фразеологізмів. Вживаються також терміни «ідіома»,«стійке словосполучення»,«стійкий зворот», «стійка фраза».
Фразеологізмам властива метафоричність та образність, саме тому фразео- логічний аспект мовлення був завжди найважчим для вивчення. Фразеоло -гізми також можуть належати до стилістично забарвленої лексики (розмовної або ж навпаки книжної). Вони можуть мати антоніми, як і слова, можуть мати варіанти .Тому роль фразеологізмів у мові дуже важко переоцінити.
Однією з характерних рис фразеологізмів називають стійкість їх структури, повторюваність в одній і тій же готовій формі. В той же час значна кількість фразеологізмів має по декілька варіантів, при чому змінюватись можуть не тільки граматичні форми компонентів, а й самі компоненти.
Наприклад: not to care a bit (a brass button, a button); not to care (give) a curse, a damn (мене це не обходить, мені байдуже «по барабану»)[7, 264 ]
Багато питань в галузі фразеології залишаються дискусійними і сьогодні.
Актуальним залишається й питання походження фразеологізмів. Одні дослідники розглядають фразеологізми як «уламки» текстів – казок, байок, пісень – які згодом були скорочені до прислів’їв, приповідок чи до слів. Ця точка зору склалася під впливом мовознавчих творів О.О. Потебні і має досі своїх прихильників. Б. Ларін обстоював протилежну точку зору: на його думку, давні стиснені формули ідіоматичного плану розгортаються, розкриваються у більш повний та зрозумілий образ.
Найбільш часто вживані фразеологічні одиниці фіксуються у фразеологіч- них словниках. Укладанням тлумачних, етимологічних фразеологічних словників, словників фразеологічних синонімів, регіональних фразеологізмів займається окрема галузь лексикографії – фразеографія. Фразеологічні словники різних типів мають велике значення для вивчення рідної та засвоєння іноземної мови. Щоправда, жоден з цих словників не можна назвати повним.
1.2. Принципи класифікації фразеологічних одиниць
В сучасному мовознавстві найбільш традиційним є поділ фразеологічних одиниць на фразеологічні зрощення (або ідіоми в вузькому значенні), фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення. Автором цієї класифікації є відомий радянський мовознавець академік В.В. Виноградов. На його думку, фразеологічні зрощення характеризуються немотивованістю складу зворотів та абсолютною семантичною єдністю компонентів. Серед фразеологічних зрощень виділяють такі підтипи:
а) фразеологічні зрощення, у складі яких є так звані «слова-некротизми» (лексичні архаїзми, історизми та інші лексеми, що вийшли з ужитку мовлення);
б) фразеологічні зрощення, що містять граматичні архаїзми, які є синтаксично неділимим цілим;
в) фразеологічні зрощення, що стали нерозкладними як лексично, так і семантично;
г) фразеологічні зрощення, що являють собою таку семантичну єдність, що лексичні значення компонентів зовсім неважливі для розуміння цілого [ 14, 158 ].
Фразеологічні єдності характеризуються образною мотивованістю значень складників. Проте, як і зрощення, вони являють собою неділиме ціле. На відміну від перших двох типів, третій тип класифікації В.В.Виноградова – фразеологічні сполучення - обов’язково мають у своєму складі вільні та фразеологічно зв’язані значення. Пізніше М.Шанський доповнив цю класифікацію четвертим типом – фразеологічні вирази – це речення з переосмисленим складом компонентів.
Н.Н. Амосова, використовуючи контекстологічний аналіз, виділяє два типи фразеологічних одиниць – фраземи і ідіоми. Фразема – це одиниця постійного контексту, в якій вказівний мінімум, потрібний для актуалізації даного значення слова, є єдино можливим, тобто постійним. Другий компо- нент є вказівним мінімумом для першого. Ідіоми, на відміну від фразем, це одиниці постійного контексту, в яких вказівний мінімум і семантика одиниці нормально складають тотожність, представлену лексичним складом словосполучення. Ідіоми характеризуються цілісністю значення.
Також Амосова Н. Н. виділила частково предикативні фразеологізми – це звороти, в яких наявний граматично провідний (головний) член – антецедент – та предикативна одиниця, що залежить від нього.
На початку 60-х років ХХ ст. на зміну структурно-семантичній класифікації прийшла функціональна класифікація фразеологізмів. На основі функції фразеологічних одиниць вони були поділені на дві великі групи:
1) номінативні фразеологізми (виконують чисто номінативну функцію);
2)номінативно-експресивні фразеологізми (крім номінативної, виконують ще й експресивну функцію, допомагаючи мовцеві висловити певні емоції, своє ставлення до ситуації тощо).
Перша група охоплює, по-перше, стійкі словосполучення, які мають семантичну цілісність номінації на основі власних лексичних значень компонентів. Також до неї належать словосполучення, створені на основі переносного значення одного з компонентів, та стійкі дієслівні сполучення.
Друга група включає семантично преобразовані фразеологізми зі структурою словосполучень та речень.
Існують також інші класифікації фразеологізмів. Так, за синтаксичною функцією фразеологізми поділяють на організовані за моделями сполучення, простого і складного речення. Фразеологічні одиниці розрізняються також за співвіднесенням опорного слова фразеологічних зворотів із певним граматичним класом слів (іменникові, ад’єктивні, дієслівні тощо), за способом створення конотації, за способом семантичних перенесень при формуванні значення фразеологічних одиниць (метонімічні, метафоричні, гіперболічні, компаративні і та інші). На сьогодні фразеологія є таким перспективним і розвинутим напрямом мовознавства, що можна сказати, що майже кожен дослідник пропонує свою власну типологію або удосконалює класифікацію, розроблену іншими вченими до нього, з огляду на потреби свого власного дослідження.
РОЗДІЛ 2 . СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛІЙСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ, ЯКІ МІСТЯТЬ ЕЛЕМЕНТИ
ВІДМОВИ
- Семантичні класи фразеологічних одиниць відмови
Структурно фразеологізми відмови будуються на операції заперечення. Значення небажання реалізується у граматичних структурах із заперечною часткою поt і лексемами зі значенням волі, вжитих у часових формах Present Indefinite, Future Indefinite у сполученні з особовим займенником I у ролі підмета. Слід зазначити, що перформативні дієслова, які реалізують значення відмови відкоренево ( to refuse, to decline, to reject ) вживаються нечасто, їх найтиповіші контексти функціонування — описове мовлення:
“She rejected me. I had to get used to that – ” [12, 24] ,
чи значення протесту у відкритій опозиції:
“ I think you’ll find me marginally less unpleasant to deal with, ”he drawled sarcastically. “ And I’m, at least, giving you a choice – ”
“I refuse to make any arrangements with you! ” she said harshly [12, 24 ]
або передача спростування істинності пропозиції репліки стимулу:
“All right. Have it your way. You didn’t want any help from Philip. But for God’s sake, the kid’s his son!”
“ I still deny that Tom has any connection with the Russells ” [ 12, 24 ].
Отже, першочерговими для передачі змісту відмови стають мовні засоби, що лексикалізують раніше виділені три конструкції узуального змісту:
"не буду", "не хочу", "не можу". Вважаємо, що першим, семантичне ядерним, слід визнати клас, який передає значення індивідуального винесення рішення моделлю I won’t do it, оскільки експліцитне вживання дієслова will інтенсифікує значення волевиявлення ( will – volitional and mental power to do smth ):
“ It’s going to be rough over there, Dana. If you should change your mind when you get there and what to come home, just let me know, and I’ll arrange it.”
“ I won’t change my mind, ” Dana said confidently [ 12, 24 ].
Також вживаними у значенні відмови є вирази: I won’t have / get it, not to be going to, to be unwilling / reluctant, not to be determined / prepared / resolute,
not be intend, to have no intention, to be not in the habit, to be not used, not to be ready / disposed, to show no commitment, not to transfer, not to stand / bear, show firmness of purpose, to mind [10, 178].
Опосередкованим випадком вираження відмови на підставі індивідуально прийнятого рішення є репліки з алокутором "по" або еліптичним директивом "don’t" чи репліки інформативного характеру на зразок That’s beyond the question / That’s out of the question, які компонентом змісту мають значення виключеності чи категоричної неприйнятності пропозиції запиту. Наприклад:
"<...> I might agree not to announce my presence to the family, if you promise you’ll listen to a rather interesting proposition I have for you – ”
“ That’s out of the question!” she gasped [3, 28 ], або ж:
“ Go and do your piano practice, ”Laslo said in fond rebuke. “I’ll ring the castle for you, Suzanne – ” “No! I - …No! ” [ 3, 148].
Відмова у такий спосіб хоч і не репрезентує волю мовця відкрито, що, як правило, реалізує суб'єкт-предикатна основа I won’t , все ж відсилає опосередковано до сфери намірів мовця через значення неприпустимості та неприйнятності нав'язуваних концептів, що складає підсистему вольових характеристик мовної особистості (наразі -автора відмови). Таким чином, відмова, винесена на підставі індивідуально прийнятого рішення, закріплює у ранзі першочергових пріоритетів позицію мовця на невиконання запиту стимулу.
Другий клас фразеологізмів відмови групується довкола семантичної ознаки відсутності iнтересу, який структурно представлений I don’t want to do it .Наведена модель визначає домінантою лексико-семантичної групи "бажання" дієсловo I want ( to desire [1, 1636 ]). Наприклад:
“My hip aches.” She said stiffly.
“I’ll rub it in a moment – ”
“No! I don’t want you to touch me!”[3, 107 ].
Недоцільність виконання запиту через відсутність у мовця інтересу чи потреби у запиті знаходить своїми мовними засобами вирази з лексеми зі значенням уподобання: need, important , care, matter, interest , expedient, inclination, keen, aspiration, hope, enthusiasm, wanting, yearning, eagerness, call for, yearn for, hanker after, thirst for, significant, relevant, weigh, priority, lacking, concern, serious, suit, profitable, use, benefit, vain, practical, advantage, pragmatic, apt [12, 27] та їхніми похідними у заперечній формі. Їхні словникові визначення актуалізують значення доцільності, потреби, значущості, першорядності, зацікавленості та очікування, які входять в обсяг понять бажання та преференції. А операцією заперечення породжується значення відсутності зазначених ознак або значення їхніх антонімічних визначень:
interested – involved with a matter to get some benefit from [1, 742];
important – necessary or of some value [1, 709 ];
don’t care – is not important to me [1, 197];
matter – be important [1, 874];
keen – very interested, eager or wanting [1, 776];
yearn – to desire very strongly [1, 1696];
prefer – to want rather than another because it would be more pleasant or suitable [1, 1112];
call for – to demand or to deserve smth [1,185];
advantage – a condition giving a greater chance of success [1, 19];
lacking – not having smth necessary or wanted [1, 791].
Будучи поміщеними у
дискурс, названі одиниці експлікують
зміст відмови через
― You’re my son!
― I’m not interested in the subject. Let’s forget me [12, 28];
―I can drop you and Mr. Blair to the station.
―Oh, thank you…But there’s no need to trouble you [12,28];
Недоцільність виконання запиту може також передаватися запeречувальним займенником nothing:
“ Don’t go! ” she pleaded. <…> “Stay,” she croaked.
“There’s nothing to stay for,” he muttered [3, 180].
Якщо зміст відмови у наведених прикладах об'єднується спільною ознакою байдужості та ігнорування мовцем запиту, як варіантами відсутності інтересу, то наступна група фразеологізмів відмови значення непотрібності й незначущості адресованого запиту як диспреференційної для мовця ситуації реалізує через ментальні предикати віри та знання: remember, know, have an idea, believe, recall, forget, think of, understand, be aware of, be familiar with, be convinced, have faith in [8, 234]. Наведені лексеми у заперечній формі передають позицію мовця на незацікавленість через вираження модальності невпевненості мовця та маловірогідності дії, недоцільності запиту або проблематичної достовірності інформації стимулу. Наприклад:
“I don’t believe that would be the best thing for him, Allgood”[3, 9];
What is it that you know about Hori?
I know nothing. What should I know?[3, 67]
Опосередкованим способом відмови через відсутність у мовця інтересу чи бажання є висловлення фатичного мовлення: подяки і прощання, що вжива – ються на знак неприйняття іллокуції стимулу. Закриваючи тему чи припиня – ючи діалог у неочікуваний момент,такі висловлення привносять зміст поза – програмованої на репліку стимул дії як вияв вольових якостей мовця. Наприклад:
Why don’t you join us ?
No, thank you. I’m busy. [ 3, 456]
На мою думку, незважаючи на ненаявність причин чи мотивів відмови, такі висловлення належать до класу відмови, спричиненої відсутністю інтересу у мовця через низький рівень інтеграції останнього у діалог, що сигналізує про невартісність теми для партнера чи його незацікавленість у ній, чи про непер- шорядність запропоного серед потреб останнього. Отже, фразеологізми від – мови зі значенням відсутності у мовця інтересу об'єктивують мотиви неви – дного й недоцільного та ставлять їх у фокус його пріоритетів.
Третій клас складають фразеологізми відмови, що реалізують зміст I can’t do it і об’єднуються семантичною ознакою неможливості виконання запиту. Наприклад:
“Tell me what it entails and why it’s so important,” she demanded.
“You must be crazy!” he scathed, his mouth grin. “I can’t possibly tell anyone!” [ 3, 138 ].
Наведена структура є домінантою у класі. Часто вживаними для передачі відмови через неможливість виразити з лексемами зі значенням дозволу і можливості: able, afford, dare, empower, authorize, allow, permit, risk, practicable, hindrance, rule, term, chance [13, 56]. Ними шляхом заперечення реалі – зується значення перешкоди, невільності, підлеглості, завади, труднощів, недопуску, перепони, унеможливленості, які формують поняття превентив – ного засобу у реалізації запиту репліки стимулу.
Неоднорідність значення лексем дозволяє поділити їх на ті, якими відмова передає зміст обставинної неможливості та нормативної недозволеності. Зміст відмови через зовнішні обставини втілюється безпосередньо у дієслові сап’t чи його еквіваленті not to be able:
― We’ll have to go Phillip.
― I’m afraid, I shan’t be able to go away on Saturday, [ 3, 34 ]
або описово через розкриття причин, що заважають і створюють обмежені можливості, чи через вираження причин, що не допускають дії:
― Send him back to Starfield.
― Never. I’m taking a big risk to lose him.[3, 37]
Значення обставинної перешкоди, яка зумовлює відмову, може бути представлене прикметниками, якими реалізується значення відміни запиту репліки, а також виноситься точка зору мовця про маловірогідність іллокуції запиту, що визначає його налаштованість на відмову:
“What about Mr. Price from school?He was really keen, but you just froze him off.”
“Impossible. I couldn’t freeze him off – ”[2, 22 ]
“Hush your mouth, Harry!” she cried angrily.
“Impracticable, dear ” [ 2, 67 ]
Другу підгрупу фразеологізмів відмови, що функціонують у класі І сап 'і, складають ті висловлення, що реалізують зміст нормативної недозволен – ності.
Значення недозволеності, як нормативної перешкоди виконання запиту, варіюється у полі відтінків недозволу, неуповноваженості, неспроможності, ненаважуваності, що передається лексемами: let, allow, permit, empower, afford, authorize, able, dare у запереченні. Ними створюється значення зовнішнього (приписного) чи внутрішнього (морально-етичного) обмеження чи табу на дію. Наприклад:
“We could have a good old matter and sink a bottle of booze. What do you say?”
“I can’t afford to sink any booze,” she protested hastily. [2, 103 ]
Цю підгрупу доповнюють фразеологізми відмови, які своїм змістом експлікують нормативну підставу як причину відмови. У словах мовця такі висловлення звучать як застереження автору стимулу про порушення ним норми (правової, морально-етичної, угоди, правила, циркуляра чи іншого регулятива діяльності) та як самозобов'язання автора відмови не діяти поза її рамками. Фразеологізми відмови, що мають підставою нормативність, набу – вають відтінку перечення мовцю стимулу:
“Don’t come again,” his father said.
“It’ll break our terms” [2, 119].
чи незгоди:
He’s a mess, that’s what he is. And it’s your fault.
My fault? No. It’s not fair [2, 34].
У наведених прикладах предикат I can’t do it, що формує серцевину відмови, опущений, проте його наявність імплікується, і саме висловлення, що експлікує причину відмови, перебуває у логіко-синтаксичних відношеннях пояснення з невираженим оператором відмови. Способи відмови, у яких експліцитно ненаявні структурно-семантичні домінанти, відносимо до опосередкованих.
Потрібно сказати, що доречно віднести до опосередкованого способу пере-дачі відмови через неможливість чи недозволеність етикетні висловлення вибачення, які у пом'якшеній формі передають недозволеність і і заміняють її дієслівне вираження через саn’t, що можна добути шляхом трансформації. Наприклад:
“Let me bring my young lady to see you in your dressing-room one day.”
“I’m so sorry, but we never allow strangers behind” [2, 232]
вираз-вибачення I’m so sorry імплікує значення You can’t.
Отже, висловлення відмови зі значенням неможливості чи недозволеності висовують у ранг першочергових мотивів відмови обставину та норму і закріплюють їх у статусі регулятива спонукально-респонсивного діалогу.
2.2. Категорія заперечення – семантичний ґрунт висловлень відмови
Негативні речення в англійській мові формуються за допомогою певних мовних елементів. Головним елементом заперечення в англійській мові є частка not. Ставити її слід після допоміжного або модального дієслова. Якщо ж допоміжних дієслів кілька, то після першого з них.
He will not go to the party.
Крім цієї частки для
вираження заперечення в
She does not want us to join her [6, 254].
Для вираження заперечення в англійській мові крім основного елемента – частки not – можна використовувати й інші слова. До них відносяться: негативні займенники (no, nodody, nothing, nowhere, none); союз neither … nor; прислівники hardly, scarcely, never, without.
Всі інші «негативні» елементи речення крім основного виражаються за допомогою займенників any.
Приклади заперечень в англійській мові:
do / does / did not + = don't / doesn't / didn't;
am / is / are + not = ain't / isn't / aren't;
was / were + not = wasn't / weren't;
have / has / had + not = haven't / hasn't / hadn't;
shall / will + not = shan't / won't;
should / would + not = shouldn't / wouldn't;
can / could + not = can't / couldn't;
Мовні засоби вираження змісту відмови і способи його передачі, досліджується через призму категорії заперечення, під кутом зору якої фразеологізми відмови, складаючи опозицію стимулу, постають як операція заперечення прямого чи опосередкованого спонукання. Наприклад:
“Could you stay and have some supper? I’ve made some sandwiches”
“I’m afraid, not, Tom,” he declined [ 2, 44 ]
реагуючи негативно на запрошення залишитися на вечерю, мовець відмовляється прийняти запрошення, яке, у свою чергу, є непрямим спонуканням, тим самим відхиляючи його. Формально висловлення відмови уявляється як заперечення пропозиції репліки стимулу чи її закреслення.
Заперечення є гетерогенним явищем, воно пронизує усі рівні мови. Про універсальність категорії заперечення свідчить факт широкого діапазону її тлумачення. Тлумачення визначають як логіко-граматичну категорію, яка функціонує на рівні суб’єкт-предикатної структури висловлення [ 11, 56 ], як функціонально-семантичний оператор, представлений у лексико-граматичній структурі речення, як мислительно-мовленнєву категорію, що не має денотата та засновується на контрасті з вихідними фактами . Заперечення уявляється як відмінна від вихідної форма вираження думки. У прагматичному розділі заперечення тлумачиться як акт знищення та ліквідації всього попереднього змісту, крім імплікації, і його прагматична функція вбачається в тому, щоб спростувати припущення адресата [ 11,66 ].
Визначення заперечення, дане І. П. Сусовим, де воно є мислительським актом, який обумовлює закреслення вихідного мислительного утворення в цілому чи окремих частинах .Таке визначення заперечення не суперечитиме розумінню змісту заперечення у фразеологізмах відмови на семантичному і прагматичному рівнях, яке в ракурсі негації є заперечу - вальною реакцією на деяку положеність [10, 77].Поняття заперечення поєднує два типи інформації: логічну, представлену значенням відмінності, нетотожності чи небуття , і прагматичну, представлену семантичним відтінком негативності . З точки зору структурно-змістової організації фразеологізми відмови засновуються на операції логіко-граматичного заперечення, як роз’єднаності з реплікою-стимулом, і закреслення пропозиції стимулу. З точки зору граматики фразеологізми відмови, будучи протидією на стимул, виражають негативне ставлення мовця до теми чи автора стимулу, відтворюючи небажання першого виконати запит. Ідеться про те, що фразеологізми які містять елементи відмови не позбавлені семантики негативності. При чому слід вказати на суперечливий характер значення негативності, властивої висловам відмови. Власне від’ємний аксіологічний знак припускається висловлення відмови не його автором, а автором стимулу, чи третьою особою, що оцінює вияв волі першого як осудливий чи недоречний вчинок за шкалою соціальних оцінок. При цьому сам автор відмови наділяє від’ємним аксіологічним знаком не власну дію, а запит мовця стимулу, оцінюючи останнє як непотрібне і недоречне, а перше (відмову) – як доцільне у ситуації, що склалася . Тобто у площині оцінності висловлень відмови у значенні небажання мовця виконати запит уявляються протидією на від’ємно значиму йому пропозицію стимулу.